Ухвала

від 11.12.2023 по справі 711/1339/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1339/21

Номер провадження 1-кп/711/123/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3

особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування заходів медичного характеру ОСОБА_4

законного представника ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси кримінальне провадження про застосування примусових заходів медичного характеру відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Євпаторія, АР Крим, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утримання трьох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ліквідатором ЧАЕС, інвалідом, учасником бойових дій, депутатом не являється, раніше не судимого

щодо скоєння ним суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.05.2019р. близько 22 години 00 хвилин, перебуваючи на перехресті вулиць Благовісна-Гуржіївська в м. Черкаси грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи встановлені в суспільстві загальноприйняті норми моралі та правила поведінки, з особливою зухвалістю, безпричинно кинув камінцем у лобове скло автомобіля «Wolksvagen», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_8 , та розбив вищевказане скло.

В подальшому, ОСОБА_4 завдав один удар кулаком правої руки в область лівого ока потерпілого ОСОБА_8 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забитих ран лівої надбрівної ділянки, забої з набряками та крововиливами повік лівого ока, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/1301 від 16.12.2019р. відносяться до категорії легких ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім цього, ОСОБА_4 , 20.11.2020р. близько 13 години 15 хвилин, перебуваючи в приміщенні Черкаського фізико-математичного ліцею Черкаської міської ради (ФІМЛІ), що за адресою: вул. Благовісна, 280, м. Черкаси, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи встановлені в суспільстві загальноприйняті норми моралі та правила поведінки, з особливою зухвалістю, безпричинно, у присутності інших осіб, наніс один удар долонею та один удар кулаком в обличчя директору вищевказаного начального закладу - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, крововиливами повік обох очей, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12.01.2021р. №02-01/16 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином своїми діями ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України.

Прокурором до суду подане клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив суд його задовольнити, застосувати щодо ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_4 , в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. При цьому, пояснив, що 20.11.2020р. близько 11-12 год. він, знаходячись на подвір`ї фізико-математичного ліцею, побачив потерпілого ОСОБА_9 . Зайшовши до приміщення ліцею він похлопав його по плечу, на що ОСОБА_9 наніс йому удар в обличчя і він почав захищатися. Вмішався охоронець і після цього вони розійшлися. Тілесних ушкоджень в приміщенні ліцею він ОСОБА_9 не наносив. Такі ушкодження він наніс потерпілому ОСОБА_9 уже в приватному секторі, де зустрів останнього трохи пізніше. Хуліганських намірів він не мав.

Також пояснив, що 29.05.2019р. у вечірній час на перехресті вулиць Благовісна-Гуржіївська в м. Черкаси в нього дійсно виник конфлікт із потерпілим ОСОБА_8 , оскільки той їхав через пішохідний перехід на великій швидкості та не пропускав пішоходів. Він взяв грудку землі та кинув в сторону автомобіля потерпілого ОСОБА_8 і вона розлетілася від удару об кришу автомобіля. Внаслідок такого конфлікту потерпілий ОСОБА_8 ударив його, а він, в свою чергу, захищався і рукою також наніс йому один удар кулаком в область брови та розсік її. В нього ( ОСОБА_4 ) також була велика кількість тілесних ушкоджень. Тому, вважає, що це не було хуліганство, а був самозахист.

Законний представник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання.

Захисник ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.

В судове засідання 05.12.2023р. потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та його представник адвокат ОСОБА_7 не з`явилися, однак попередньо подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. Крім того, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 брали участь в судовому засіданні та давали суду пояснення щодо обставин скоєння ОСОБА_4 кримінальних проступків.

Так, будучи допитаним в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 (с/з 02.10.2023р.) суду пояснив, що 29.05.2019р. близько 21 год. він їхав з роботи додому разом зі своєю дружиною на власному автомобілі «Wolksvagen» по вул. Благовісній в м. Черкаси. Ближче до вул. Пастерівської почув удар по лобовому склу зі сторони пасажира, від якого скло розбилось. Він зупинився, вийшов із машини та підійшов до групи людей серед яких був чоловік, який радів та махав руками (як потім стало відомо це був ОСОБА_4 ), оскільки подумав, що це зробив саме він. Запитав в цього чоловіка чи він бачив, що він зробив і навіщо він це зробив. Що на це відповів ОСОБА_4 він не пам`ятає, але під час розмови ОСОБА_4 наніс йому удар в область ока, внаслідок чого останній розсік йому брову, тому працівниками швидкої допомоги були накладені шви. Чим саме ОСОБА_4 наніс йому (потерпілому) удар невідомо, але лікар швидкої сказав, що це була різана рана. Неприязнених стосунків між ним та ОСОБА_4 не було, вони взагалі не були знайомі. Причина такої поведінки ОСОБА_4 йому невідома. На наступний день він (потерпілий) поїхав на СТО де відремонтував автомобіль. На даний час він (потерпілий) не має жодних претензій до ОСОБА_4 .

На уточнюючі питання потерпілий пояснив, що він не бачив хто саме кинув камінь в лобове скло його автомобіля, але коли він зупинився то побачив ОСОБА_4 та подумав що це зробив саме він. В ході конфлікту ОСОБА_4 наніс йому удар, внаслідок якого розсік брову.

Будучи допитаним в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 (с/з 07.11.2023р.) суду пояснив, що 20.11.2020р. приблизно після 10 години, він як директор ОСОБА_10 фізико-математичного ліцею, знаходився в вестибюлі даного навчального закладу. До нього підійшов ОСОБА_4 та раптово, нічого не пояснюючи, наніс декілька ударів рукою йому в обличчя. Даний факт було зафіксовано камерами відеоспостереження. Внаслідок цих ударів, в нього (потерпілого) був синяк на обличчі та зламався зубний протез. Швидку допомогу він не викликав, а самостійно звернувся до травмпункту. Також пояснив, що ніяких стосунків з ОСОБА_4 він не з`ясовував і ніяких конфліктів, які б могли привернути увагу, він не мав.

На уточнюючі питання потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що до цих подій між ним та ОСОБА_4 не було неприязних стосунків та жодних претензій один до одного. Як йому відомо, в ОСОБА_4 були претензії до вчителя фізкультури стосовно сексуальних домагань до учениці, але скарг від батьків дитини не було. Сам ОСОБА_4 раніше звертався зі скаргами з цього приводу, однак, перевірка показала, що ці обвинувачення були безпідставними.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що 29.05.2019р. у вечірній час, а саме близько 22 години, він їхав зі своїм товаришем ОСОБА_12 на автомобілі по вул. Благовісній в м. Черкаси. Рухалися позаду автомобіля потерпілого ОСОБА_8 марки «Wolksvagen» білого кольору. До цього дня він потерпілого ніколи не бачив та не знав. Він побачив групу людей, один з яких кинув щось в автомобіль «Wolksvagen», який потім зупинився перед ними. Як потім виявилося, це були двоє дітей, а також їх батько та мати. З автомобіля «Wolksvagen» вийшов водій та підійшов до чоловіка, яким, як потім виявилося був ОСОБА_4 , і між ними виникла словесна перепалка (конфлікт), під час якого ОСОБА_4 наніс водієві один удар у скроню, з якої пішла кров.

На уточнюючі питання свідок ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_4 був з дружиною та двома дітьми. Також він бачив, що саме із цієї групи хтось кинув грудку-камінь, яка потрапила в лобове скло автомобіля «Wolksvagen».

Свідок ОСОБА_13 , будучи допитаним в судовому засіданні, суду пояснив, що 29.05.2019 року приблизно після 21 години він був за кермом автомобіля та рухався на ньому по вул. Благовісній в сторону центру м. Черкаси. В автомобілі, окрім нього, був ще його товариш ОСОБА_11 , який сидів на передньому пасажирському сидінні. Коли вони проїжджали повз зупинку, вони помітили, що хтось щось кидає і автомобіль, що рухався попереду них зупинився. З автомобіля вийшов водій (потерпілий ОСОБА_8 ) та почались розборки між ним та ОСОБА_4 . Коли вони з товаришем підійшли до них, то побачили розбите лобове скло попереднього автомобіля. Потерпілий і ОСОБА_4 сперечалися що саме він кинув, оскільки від грудки скло не розбилося б. При цьому, ОСОБА_4 говорив що він кинув саме грудку. Під час словесного конфлікту ОСОБА_4 наніс удар потерпілому в обличчя, в область брови та розсік її.

На уточнюючі питання свідок пояснив, що він бачив як із групи людей, які знаходилися на тротуарі, щось кидали в напрямку попереднього автомобіля. На тротуарі знаходилися ОСОБА_4 , його дружина та двоє дітей. Момент кидка він бачив, грудку кинув саме ОСОБА_4 Відстань від них до групи людей була близько 15-20 метрів, дорога була освітлена. Коли він зупинив автомобіль, потерпілий та ОСОБА_4 вже розбиралися, і ОСОБА_4 говорив що кидав грудку. Він (свідок) бачив розбите лобове скло автомобіля потерпілого. Після нанесеного удару, у ОСОБА_8 було лице в крові. Він боковим зором бачив, як ОСОБА_4 наніс ОСОБА_8 удар рукою в голову.

Свідок ОСОБА_14 , будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що вона працює вахтером у Черкаському фізико-математичному ліцеї і в той день була на вахті. Вона побачила в камеру, що в хвіртку зайшов чоловік з пакетом, це був батько дитини, яка навчалася в ліцеї. На той час вона не знала його прізвище, але зараз воно їй відоме, це був ОСОБА_4 . Він зайшов у вестибюль і почав кулаками бити директора ліцею ОСОБА_9 , який стояв у вестибюлі. Він так ударив директора, що той пошатнувся і упав. При цьому, він обізвав директора «педофілом». При вході в вестибюль ОСОБА_4 , нічого не пояснюючи, наніс директору два удари кулаком в голову, а при виході наніс третій дуже сильний удар, від якого останній пошатнувся і впав. Щоб директор наносив удари ОСОБА_4 вона не бачила. Візуальних тілесних ушкоджень у директора вона не помітила. Причина такої поведінки ОСОБА_4 їй не відома. Поліцію вони не викликали.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона працює технічним працівником у Черкаському фізико-математичному ліцеї. В той день, а саме 20.11.2020р. близько 14 год. директор ліцею ОСОБА_9 зібрався вже йти додому, вже був одягнений та знаходився у вестибюлі ліцею. В цей час у вестибюль зайшов чоловік і накинувся на директора, ударив його в голову і на виході також наніс директору удар в голову від якого директор навіть упав. ОСОБА_4 обзивався на директора, говорив що вони всі педофіли, однак хто саме не уточнювався і на питання що сталося, він не давав пояснень. Вона стала кричати після чого прибігла охорона. Цього чоловіка не затримували і він пішов.

Обставини щодо суспільно небезпечного діяння, які викладені у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 підтверджуються наступними доказами, які були досліджені в судовому засіданні:

-у кримінальному провадженні №12019251010002797 від 30.05.2019р. щодо ОСОБА_4 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (щодо потерпілого ОСОБА_8 ):

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.05.2019р., з якого вбачається, що 29.05.2019р. близько 22 год. 00 хв. на перехресті вул. Благовісна вул. Жовтнева, невідомий громадянин кинув невідомий предмет в лобове скло ТЗ, на якому рухався ОСОБА_8 , після того як він зупинився та вийшов з автомобіля, даний громадянин накинувся на нього з кулаками та наніс удар в область обличчя та розбив брову;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 10.12.2019р., проведеного старшим слідчим СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_16 , за участі свідка ОСОБА_11 , у присутності понятих, із застосуванням фотоапарату Sony, під час якого свідок ОСОБА_11 відтворив, як ОСОБА_4 наніс один удар кулаком правої руки потерпілому в область лівого ока;

-висновком експерта №02-01/1301 від 12 грудня 2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 мали місце наступні тілесні ушкодження: забиті рани лівої надбрівної дуги, забої з набряками та крововиливами повік лівого ока. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному у постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 внаслідок самоушкодження, в результаті падіння з положення стоячи, падаючи на площину чи виступаючу поверхню з прискоренням, в результаті поштовху сторонньої особи, чи без прискорення - виключається. Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, вказаних в протоколі проведення слідчого експерименту від 10.12.2019р. ОСОБА_11 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2019р., проведеного старшим слідчим СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_16 , за участі свідка ОСОБА_17 , у присутності понятих, із застосуванням фотоапарату Sony, під час якого свідок ОСОБА_17 показала на стажисті, як невідома особа, котра кинула невідомий предмет в лобове скло автомобіля ОСОБА_8 , нанесла йому один удар кулаком правої руки в область лівого ока;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2019р., проведеного старшим слідчим СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_16 , за участі потерпілого ОСОБА_8 , у присутності понятих, під час якого ОСОБА_8 вказує як особа, котра кинула невідомий предмет в лобове скло його автомобіля, нанесла йому один удар кулаком правої руки в область лівого ока;

-протоколом огляду місця події від 21.01.2020р., проведеного слідчим Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_18 . Об`єктом огляду місця події є перехрестя вулиці Благовісна та вул. Гуржіївська в м. Черкаси. Огляд проводився за участі потерпілого ОСОБА_8 , який під час огляду продемонстрував як зупинився його автомобіль «Wolksvagen», д.н.з. НОМЕР_1 на автомобільному шляху по вул. Благовісна 29.05.2019р. близько 22 год., після того як гр. ОСОБА_4 кинув невідомий предмет в лобове скло його автомобіля;

-поясненнями потерпілого ОСОБА_8 , даними в судовому засіданні 02.10.2023р.;

-поясненнями свідка ОСОБА_11 , даними в судовому засіданні 02.10.2023р.;

-поясненнями свідка ОСОБА_13 , даними в судовому засіданні 13.11.2023 року;

-поясненнями самого ОСОБА_4 , який не заперечував того факту, що саме він 29.05.2019р. у вечірній час на перехресті вулиць Благовісна-Гуржіївська в м. Черкаси, кинув грудку в автомобіль потерпілого ОСОБА_8 та наніс йому тілесні ушкодження в область брови, однак, заперечував що ним було вчинене саме хуліганство.

- у кримінальному провадженні №12020256010000944 від 27.11.2020р. щодо ОСОБА_4 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України:

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.11.2020р., з якого вбачається, що 20.11.2020р. близько 13 год. 00 хв. за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 280 відбувся конфлікт з ОСОБА_4 , в ході якого останній завдав тілесні ушкодження ОСОБА_9 , а саме один удар в обличчя;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30.11.2020р., проведеного дізнавачем-ст.інспектором СД ЧВП ОСОБА_19 , за участі потерпілого ОСОБА_9 , у присутності понятих, із застосуванням фотозйомки, під час якого потерпілий ОСОБА_9 вказав, як ОСОБА_4 долонею правої руки наніс один удар в область його щоки та один удар кулаком в область правої скроневої кістки та лобної ділянки потерпілого;

-протоколом огляду предмету від 04.12.2020р., проведеного дізнавачем - ст.інспектором СД Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_19 . Об`єктом огляду є диск лазерної системи зчитування, на якому міститься відеозапис подій, що відбулися 20.11.2020р. у приміщенні Черкаського фізико-математичного ліцею, за адресою: АДРЕСА_3 ;

-протоколом огляду предмету від 09.12.2020р., проведеного дізнавачем - ст.інспектором СД Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_19 . Об`єктом огляду є інтернет-сторінка користувача ОСОБА_4 на інтернет платформі соціальної мережі «Facebook»;

-висновком експерта №02-01/16 від 12.01.2021р., згідно якого у ОСОБА_9 , згідно даних наданих медичних документів, мали місце ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, крововиливами повік обох очей. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи. Тілесні ушкодження у ОСОБА_9 , які відмічені вище відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_9 могли виникнути за обставин, на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 30.11.2020р.;

-відеозаписом з диску лазерної системи зчитування «DVD-R MasTAК 4.7 GB 16 X 120 min» №CPDR47G-CSMWP03-1178 N415 з камер відеоспостереження приміщення Черкаського фізико-математичного ліцею, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

-поясненнями потерпілого ОСОБА_9 , даними в судовому засіданні 07.11.2023р.;

-поясненнями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , даними в судовому засіданні 13.11.2023р.;

-поясненнями самого ОСОБА_4 , який не заперечував факту нанесення саме ним 20.11.2020р. директору Черкаського фізико-математичного ліцею ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, однак, при інших обставинах та поза приміщенням ліцею, що, на його думку, не можна розцінювати як хуліганство.

Таким чином, у судовому засіданні, шляхом дослідження доказів, встановлено, що 29.05.2019 року та 20.11.2020 року ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 296 КК України, а саме хуліганство - грубе порушення громадського порядку, яке виразилося в ігноруванні встановлених в суспільстві загальноприйнятих норм моралі та правил поведінки, з особливою зухвалістю.

Разом з тим, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини викладеної у п. 18 справи "G.v.France", п. 39 "Halilovic v.Bosnia and Herzegovina", почуття неповноцінності й безсилля, яке є типовим для особи, що страждає на психічні розлади, вимагає підвищеної уваги в контексті питання щодо дотримання вимог Конвенції.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст. 96 КК) - висновку судово-медичної експертизи.

Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів - психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №169 від 05.04.2023р., комісія дійшла висновку, що на період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_4 інкримінованих йому правопорушень, у нього відмічалися прояви тимчасового розладу психічної діяльності у формі паранояльного, кверулянтного розладу особистості в стані декомпенсації з психопатичними, афективними розладами, ідеями відношення, сутяжництва, з формальними порушеннями мислення, проявами некритичності (F-60.0 за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду) - через що, він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

На теперішній час у ОСОБА_4 виявляються прояви тимчасового розладу психічної діяльності у формі паранояльного, кверулянтного розладу особистості в стані неповної компенсації, з надцінними переживаннями, з незначними афективними розладами, зниження критичності через що він не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може самостійно приймати участь при розгляді справи в суді, і за своїм психічним станом потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги.

Даний висновок суд вважає належним та допустимим доказом. Підстав визнавати його недопустимим доказом немає, як і немає підстав визнавати недопустимими доказами висновки судово-психіатричних експертиз №55 від 10.02.2021 року та №56 від 10.02.2021 року, які слугували підставою для призначення комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи.

При цьому, суд враховує, що висновки судово-психіатричних експертиз №55 від 10.02.2021 року та № 56 від 10.02.2021 року були надані прокурором в судовому засіданні 22.09.2021 року разом із клопотанням про проведення стаціонарної психіатричної експертизи. Питання про необхідність призначення такої експертизи, з урахуванням цих доказів, вирішувалося в судовому засіданні 24.01.2022 року за участі самого ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_20 . Ухвалою суду від 24.01.2022 року була призначена стаціонарна судово-психіатрична експертиза, виконання якої було доручено Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я». Однак така експертиза проведена не була. В подальшому, в судовому засіданні 10.01.2023 року прокурором було подане до суду інше клопотання про призначення по справі комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи, яке обґрунтовувалося наявністю висновків вищевказаних експертиз №55 та №56 від 10.02.2021 року, в яких зазначено, що у зв`язку зі складністю клінічної картини не виключено приховування підекспертним психічних розладів, при зовні впорядкованій поведінці, в зв`язку з чим ОСОБА_4 потребує проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи для уточнення характеру і вираженості вказаних розладів та вирішення питання про можливе застосування примусових заходів медичного характеру. Питання призначення такої експертизи вирішувалося в судовому засіданні 24.02.2023 року за участі самого ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_6 . Ухвалою суду від 24.02.2023 року було призначено комплексну судово-психолого-психіатричну експертизу, проведення якої було доручено експертам Черкаської філії Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я». За результатами, призначеної судом експертизи був складений висновок судово-психіатричного експерта №169 від 05.04.2023 року. При приєднанні до матеріалів справи висновків вищевказаних експертиз №55 та №56 від 10.02.2021 року та врахуванні їх при призначенні комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи та отриманні висновку такої експертизи - №169 від 05.04.2023 року, не було допущено порушень порядку отримання доказів та права особи, щодо якої розглядається клопотання, на захист.

Таким чином, допитавши потерпілих, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечні діяння, за які передбачена кримінальна відповідальність ч. 1 ст. 296 КК України, в стані неосудності та, як наслідок, застосування щодо останнього примусових заходів медичного характеру.

Крім того, суд зауважує, що осудність є однією з загальних ознак суб`єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбаченихст. 19 КК Україникритеріїв відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

Виходячи з положень статей23,24 КК Україниумисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.

Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення. Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.

Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб. Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №169 від 05.04.2023р., ОСОБА_4 на час вчинення правопорушень виявляв ознаки тимчасового розладу психічної діяльності у формі паранояльного, кверулятивного розладу особистості в стані декомпенсації з психопатичними, афективними розладами, в зв`язку з чим не міг і не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінніст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб`єктивної сторони злочину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне виключити з фабули обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому суспільно-небезпечних діянь, які зазначені у клопотанні, посилання прокурора на мотив, а саме вчинення суспільно-небезпечних діянь з мотивів явної неповаги до суспільства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керуватися ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заход и медичного характеру.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Вказаною статтею визначено три критерії, які суд має врахувати, призначаючи певний вид примусових заходів медичного характеру: 1) медичний (характер і тяжкість захворювання), 2) юридичний (тяжкість вчиненого діяння) 3) соціальний (ступінь небезпечності хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. (постанова ККС ВС від 25 вересня 2019 року №464/7471/16-к).

Згідно з ч. 2ст. 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до ч. 2ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

З наведеного, суд встановив, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечні діяння, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 296 КК України, але в момент їх вчинення та на теперішній час він не міг та не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто є неосудним; в даний час він потребує примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта №169 від 05.04.2023 року (а.с. 119-129 том 2).

Суд, при визначенні виду міри медичного характеру, враховує не тільки характер душевного захворювання, а й рекомендації експертів про тип лікувального закладу.

Вирішуючи питання про тип такого закладу, суд враховує, що згідно з класифікацією, яка міститься у ст. 12 КК України, вчинені ОСОБА_4 діяння відносяться до проступку. За психічним станом та характером суспільно небезпечного діяння він потребує примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України. За таких підстав суд вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Під час судового розгляду потерпілими цивільні позови не заявлялися.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , під час досудового розслідування кримінального провадження, так і під час судового розгляду, не застосовувався.

Цивільний позову у проваджені не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 19, 93, 94 КК України, ст.ст. 508, 512, 513 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характерустосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з вчиненням ним у стані неосудності суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не обирався.

Процесуальні витрати покласти за рахунок держави.

Речові докази:

-DVD+R диск з записом від 10.04.2020р., на якому зафіксовано вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 залишити при матеріалах кримінального провадження;

-диск лазерної системи зчитування DVD+RW з відеозаписом від 20.11.2020р. з камер відеоспостереження приміщення Черкаського фізико-математичного ліцею, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 залишити при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не оскаржено, а у разі оскарження - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошений 11 грудня 2023 року.

Головуючий: ОСОБА_1