Постанова
від 05.12.2023 по справі 335/9166/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.12.2023 Справа № 335/9166/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/9166/21 Головуючий у І інстанції: Стеценко А.В.

Провадження № 22-ц/807/1715/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Запорізької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнював, до Запорізької обласної ради, КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що він обіймав посаду директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.

Рішенням Запорізької обласної ради № 68 від 29 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 , директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, та припинення укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії» ОСОБА_1 звільнено з посади директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.

На думку позивача, вказане рішення є незаконним, адже його проект, в порушення приписів ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Запорізька обласна рада оприлюднила менше, ніж за 10 робочих днів до дати його розгляду.

Оскаржуване рішення не мало включатись до порядку денного четвертої сесії Запорізької обласної ради восьмого скликання, оскільки підготовка проекту рішення та включення питання про звільнення ОСОБА_1 до порядку денного пленарного засідання 29 липня 2021 року відбулось із грубим порушенням регламенту та порядку підготовки проектів рішень обласної ради.

У порушення приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту роботи Запорізької обласної ради сьомого скликання Запорізька обласна рада проголосувала за взяття за основу проекту оскаржуваного рішення два рази.

Перед розглядом питання про звільнення ОСОБА_1 йому відмовлено у наданні пояснень перед депутатами Запорізької обласної ради, що на його думку, є порушенням норми Регламенту роботи Запорізької обласної ради сьомого скликання, а також його трудових прав.

Також зазначав, що Запорізька обласна рада наклала на нього дисциплінарне стягнення пізніше шести місяців з дня вчинення такого проступку.

В порушення приписів ст. 149 КЗпП України, Запорізька обласна рада не відібрала у позивача письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення.

Звільнення ОСОБА_1 формально відбулось на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України із посиланням на підстави, передбачені пп. 2, 3 п. 24 контракту, укладеного між позивачем та Запорізькою обласною радою. Проте, відповідач не зазначив, яке саме одноразове грубе порушення вимог законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, допустив позивач. Не встановлено також і факту завдання значних збитків таким порушенням.

ОСОБА_1 зазначав, що відсутні підстави для розірвання контрактуу зв`язку з невиконанням Підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати, оскільки фактів невиконання Підприємством таких зобов`язань з вини позивача відповідачі не встановили.

На думку позивача, в його діях відсутні порушення умов контракту, про які йдеться в оскаржуваному рішенні. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам КНП«Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради належить до повноважень головного бухгалтера та бухгалтера підприємства. Отже, завищення оплати праці директора не може ставитися у провину позивачеві.

Заробітну плату лікарям-інтернам виплачено із затримкою в один день не з вини позивача, а у зв`язку з неналежним виконанням Департаментом охорони здоров`я ЗОДА зобов`язання з перерахування коштів на оплату праці лікарям-інтернам.

Недостовірність складання первинних документів і облікових регістрів бухгалтерського обліку, неналежне ведення бухгалтерського обліку не може ставитися в провину позивачеві, оскільки відповідальність за правильність їх складання несе головний бухгалтер.

Крім того, на думку ОСОБА_1 , необґрунтованим є рішення відповідача в частині покладення на директора підприємства відповідальності за прийняття на роботу інженера-енергетика без повної вищої освіти, оскільки перевірка відповідності кваліфікаційних вимог та прийняття на роботу працівників підприємства належить до повноважень начальника відділу кадрів. Саме прийняття на посаду інженера-енергетика ОСОБА_2 не спричинило жодних негативних наслідків.

Нарахування та виплата надбавок за складність та напруженість у роботі працівникам підприємства здійснювалась відповідно до Положення про оплату праці працівникам КНП «ОІКЛ» ЗОР. Крім того, відповідальність за нарахування та виплату заробітної плати, надбавок та інших виплат підприємства належить до посадових обов`язків головного бухгалтера.

Необґрунтованим позивач вважає і рішення відповідача про притягнення його до відповідальності за неналежний контроль за виконанням контрагентами підприємства умов договорів оренди, оскільки він здійснював такий контроль та вживав заходів для усунення заборгованості з орендної плати.

ОСОБА_1 стверджував, що не несе відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель щодо своєчасного оприлюднення звітів, оскільки він не є уповноваженою особою Підприємства в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».

Висновки відповідача та Держаудитслужби щодо порушення підприємством норм договору, укладеного з НСЗУ, позивач вважає безпідставними, оскільки кошти отримані підприємством від НСЗУ, використовувались відповідно до умов договору та вимог законодавства, про що свідчить відсутність претензій НСЗУ до підприємства.

Крім того, на думку ОСОБА_1 , він не міг бути звільнений з посади в силу приписів Закону України «Про запобігання корупції», оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення Запорізької обласної ради він мав статус викривача.

Крім того вказував на протиправність звільнення з посади в період тимчасової непрацездатності в силу приписів ч. 3 ст. 40 КЗпП.

Висновок комісії з перевірки діяльності КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, покладений в основу оскаржуваного рішення, вважає нікчемним, так як голова Запорізької обласної ради не має повноважень для здійснення розпоряджень про її проведення.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач посилався на приписи ст. 235 КЗпП України та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Вказуючи на грубу протиправність розпорядження про звільнення, ганебність його оголошення та розповсюдження у засобах масової інформації, глибину своїх моральних страждань, втрату нормальних життєвих зв`язків, ОСОБА_1 визначив розмір завданої йому моральної шкоди в 1000 грн.

Посилаючись наозначені обставини, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької обласної ради № 68 від 29 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 , директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, та припинення укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії»;

- поновити його на посаді директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради;

- стягнути з КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2021 року до 15 вересня 2021 року в сумі 61030,60 грн;

- стягнути з Запорізької обласної ради моральну шкоду в розмірі 1000 грн;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Усі судові витрати у справі просив покласти на відповідачів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року позов частково задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької обласної ради від 29 липня 2021 року № 68 «Про звільнення ОСОБА_1 , директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, та припинення укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.

Стягнуто з КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 267665,20 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про стягнення моральної шкоди та в частині розміру відшкодування витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи в цій частині, а також неналежне мотивування рішення, просить змінити мотивувальну частину рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року з урахуванням аргументів, викладених у його апеляційній скарзі, скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на його користь із Запорізької обласної ради моральну шкоду в розмірі 1000 грн; скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на його користь із Запорізької обласної ради витрати на правову допомогу в розмірі 54000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що незаконне звільнення за рішенням відповідача позивача позбавило його засобів до існування, внаслідок чого ОСОБА_1 був змушений шукати нові джерела доходу. Крім того, зазнала шкоди його репутація. Позивач втратив нормальні життєві зв`язки, деякі працівники лікарні припинили з ним спілкування. У зв`язку з напруженим нервовим станом після звільнення, у ОСОБА_1 загострились хвороби, внаслідок чого він перебував на лікарняному. Також скаржник вказує на негативний контекст свого звільнення, висвітлений у засобах масової інформації, що додатково вплинуло на його репутацію та самопочуття.

З огляду на складність справи, можливість негативного впливу рішення суду на його репутацію, вважає розмір витрат, яких він зазнав на правничу допомогу під час розгляду справи, співмірним та відповідним нормам ЦПК України. Зменшення таких витрат, заявлених ним до стягнення, вважає безпідставним.

Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_1 містить низку аргументів, на його думку, які слід включити до мотивувальної частини оскаржуваного рішення, зокрема, про порушення законодавства та Регламенту під час підготовки проекту та прийняття оскаржуваного рішення про звільнення, щодо порушення права позивача на виступ перед депутатами, щодо порушення процедури голосування за це рішення, не відібрання у нього пояснень, незаконності перевірки та незаконності звільнення викривача.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Запорізька обласна рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення про звільнення позивача прийняте відповідно до вимог законодавства. Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 було порушення умов контракту, що підтверджено Актом перевірки діяльності комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради за період 2020-2021 років від 19 березня 2021 року, який містить інформацію про неналежне виконання позивачем обов`язків, передбачених контрактом. Крім того, Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області було здійснено виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності, у тому числі з питань використання коштів, виділених для забезпечення заходів, спрямованих на боротьбу з коронавірусом за період з 01.01.2020 по 31.01.2021, за результатами якої було складено акт перевірки від 09.04.2021, в якому було зафіксовано ряд допущених підприємством порушень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Комунальне некомерційне підприємство «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Підприємство підпорядковане Запорізькій обласній раді і самостійно не вирішує питань пов`язаних з призначенням, звільненням чи відстороненням від виконання обов`язків керівника, у зв`язку з чим, не може бути відповідачем у справі. Крім того, ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України за невиконання умов трудового контракту, що спростовує доводи позивача, про порушення Запорізькою обласною радою приписів ст.ст. 148, 149 КЗпП України.

Запорізька обласна рада та КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради подали відзиви на апеляційні скарги одне одного, в яких підтримати їх у повному обсязі, просили задовольнити, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог просили скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Запорізька обласна рада заперечує проти її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У своїх відзивах на апеляційні скарги Запорізької обласної ради та КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ОСОБА_1 в особі представника адвоката Коротченко Д.О. заперечує проти доводів скарг, просить залишити їх без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог просить скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у цій частині.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Запорізька обласна рада заперечує проти її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, оскаржуване рішення просить скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

У судовому засіданні представники відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 наполягали на задоволенні апеляційних скарг відповідачів, скасуванні рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року та прийнятті нової постанови про відмову в задоволенні позову. Крім того просили суд з метою всебічного та об`єктивного розгляду та встановлення фактичних обставин у справі, дослідити копії документів, про які заявляли в судовому засіданні апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.

Представник позивача за довіреністю Гришин С.В. наполягав на задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , заперечував проти доводів скарг відповідачів, просив залишити їх без задоволення, змінити мотивувальну частину рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року з урахуванням аргументів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на його користь із Запорізької обласної ради моральну шкоду в розмірі 1000 грн; скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на його користь із Запорізької обласної ради витрати на правову допомогу в розмірі 54000 грн.

Також заперечував проти долучення до матеріалів справи документів на підтвердження доводів, заявлених у судовому засіданні апеляційного суду 07 листопада 2023 року. Вказував на їх недоречність та невідповідність.

Вирішуючи питання про залучення доказів, поданих до апеляційного суду за результатом судового засідання 07 листопада 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про необхідність їх долучення з огляду на таке.

Клопотання Відповідача 1 про долучення доказів до справи № 335/9166/21 від 11.07.2022 №4859/01-17 фактично було розглянуто місцевим судом тільки через 10 місяців під час дослідження письмових доказів. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Відповідачу 1 відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку, а клопотання про долучення доказів від 11.07.2022 залишено без розгляду, що , на думку колегії суддів, не сприяло повному та об`єктивному розгляду справи. Причини не подання Відповідачем 1 разом із відзивом копій документів давались до клопотання від 11.07.2022 № 4859/01-17.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першоюстатті 229 ЦПК Українисуд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до наведених правових норм доказуванняце діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати подати докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування.

Згідно з частиною восьмоюстатті 83 ЦПК Українидокази, не поданіу встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

У пункті 6 частини другоїстатті 356ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьоїстатті 367 ЦПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення змісту пункту 6 частини другої статті356, частин першої, другої та третьої статті367 ЦПК Українивказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2009 року у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03 липня 2014 року у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21 березня 2000 року у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23 червня 1993 року у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

У рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У рішеннях ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ від 15 листопада 2007 року у справі «Хамідов проти Росії»).

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не прийняв суд першої інстанції, порушивши принцип змагальності тадиспозитивності сторін, апеляційний суд враховує той факт, що зазначені докази не є новими доказами в розумінні процесуального закону,вони існували на час виникнення спірних правовідносин, безпосередньо стосуються предмета спору та мають виключне значення для правильного вирішення справи та доходить висновку про можливість їх долучення до матеріалів справи та дослідження у сукупності з іншими доказами у справі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника позивача та представників відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, апеляційні скарги Запорізької обласної ради та КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради слід задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення, згіднозі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 2 ЦПК Українисуд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 43 Конституції Україникожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно достатті 5-1 КЗпП Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У ст. 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XIIбуло ратифіковано Конвенцію Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, (далі - Конвенція). Згідно із ст. 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. За змістом п. 2 ст. 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Постановою №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Пленум Верховного Суду України звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Частинами першою та третьоїстатті 21 КЗпП Українивизначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Припинення трудового договору можливе на підставах, передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).

При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

За п. 8 ч. 1ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору (постанова Верховного суду України від 22 лютого 2017 року по справі № 6-86цс17).

У пунктах 13, 18 своєї Постанови №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Запорізької обласної ради від 27 серпня 2015 року № 5 ОСОБА_1 призначено головним лікарем комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (т. 1 а.с. 103).

27 серпня 2015 року між Запорізькою обласною радою та головним лікарем комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_1 укладено контракт.

Рішенням Запорізької обласної ради від 27 лютого 2020 року № 2 створено комунальне некомерційне підприємство «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради в результаті перетворення комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Цим же рішенням продовжено в межах строку дії (з 27 серпня 2015 року по 26 серпня 2025 року включно) контракт з головним лікарем комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради трудові відносини із ОСОБА_1 перейменувавши посаду головного лікаря комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (т. 1 а.с. 85 87).

24 квітня 2020 року між позивачем та Запорізькою обласною радою укладено додаткову угоду № 4 до контракту з директором комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, від 27 серпня 2015 року, якою викладено вищезазначений контракт в новій редакції (т. 1 а.с. 98 102).

05 лютого 2021 року головою обласної ради видано розпорядження № 7-р щодо проведення перевірки діяльності комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради за період з 01.09.2020 по 01.02.2021 з питань дотримання умов контракту (трудового договору) з його директором ОСОБА_1 , для чого створено комісію з перевірки діяльності підприємства, затверджено її склад (т. 1 а.с. 120 121).

На виконання зазначеного розпорядження голови обласної ради комісією проведено перевірку діяльності комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради за період з 01.09.2020 до 01.02.2021 з питань дотримання умов контракту (трудового договору) з його директором ОСОБА_1 , результати якої зафіксовано в Акті перевірки діяльності комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради за 2020-2021 роки від 19 березня 2021 року (т. 2 а.с. 88 125).

Рішенням Запорізької обласної ради від 29 липня 2021 року № 68 (т. 1 а.с. 22 - 28) припинено контракт з директором комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, від 27 серпня 2015 року (з урахуванням додаткових угод до цього контракту), до закінчення строку його дії; звільнено ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на підставі пункту 8 ст. 36 КЗпП України, пункту 2 розділу «Загальні положення», пунктів 5, 6, 9 розділу «Права та обов`язки сторін», пункту 18, 21 розділу «Відповідальність сторін. Розв`язання спорів», підпунктів 2, 3 пункту 24, пункт 27 розділу «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» контракту з директором комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, від 27 серпня 2015 року (з урахуванням додаткових угод до цього контракту).

Рішення вмотивоване тим, що Актом перевірки діяльності комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради за 2020-2021 роки від 19 березня 2021 року зафіксовано такі порушення чинного законодавства України, рішень Запорізької обласної ради та приписів укладеного між позивачем та Запорізькою обласною радою контракту:

- всупереч положенням статті 8 Закону України «Про оплату праці», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.99 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств», рішенню Запорізької обласної ради від 06.08.2020 № 44 «Про визначення умов оплати праці керівника комунального закладу охорони здоров`я Запорізької обласної ради, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області та діє в організаційно-правовій формі комунального некомерційного підприємства», умовам Контракту ОСОБА_1 здійснив безпідставну зміну умови оплати праці директору Підприємства, що призвело до необґрунтованого завищення оплати його праці та завдало Підприємству: за період з 01.09.2020 до 31.01.2021 - у розмірі 84685, перераховано ЄСВ в сумі 18 630,91 грн, за період з 01.09.2020 до 31.01.2021 у розмірі 64372,32 грн, перераховано ЄСВ в сумі 14 161,91 грн;

- в порушення вимог статті 97 КЗпП України, пункту 5.9 розділу 5 Колективного договору на 2020-2023 рок між адміністрацією і трудовим колективом КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР у вересні 2020 року допущено несвоєчасну виплату заробітної плати лікарям-інтернам;

- встановлено факт недостовірності складання первинних документів і облікових регістрів бухгалтерського обліку, а також визначено, що ведення бухгалтерського обліку не відповідає вимогам законодавства, фінансові звіти складаються таким чином, що не дають користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності Підприємства, що є порушенням частини восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- всупереч кваліфікаційним вимогам посадової інструкції інженера-енергетика Підприємства ОСОБА_2 прийнято на роботу без повної вищої освіти відповідного напрямку;

- порушено вимоги абзацу першого статті 15, статті 16 Закону України «Про оплату праці», статей 7, 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», пунктів 5, 5.4, 5.19 Колективного договору в частині безпідставного нараховування працівникам та виплат їм надбавок за складність та напруженість за період з 01.09.2020 по 31.01.2021, що призвело до зайвих витрат у загальній сумі 586 008,56 грн;

- в порушення вимог статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 7.5.5 Статуту керівництво Підприємства не здійснює контроль за виконанням умов договорів оренди орендарями, яким передано в оренду нерухоме майно спільної власності територіальних і сіл, селищ, міст Запорізької області, за період з моменту передачі нерухомого майна до Підприємства (з 18 травня 2020 року по грудень 2020 року), що призвело до втрат фінансових надходжень у сумі 49 951,3 грн, з яких 11 082,93 грн - втрати обласного бюджету.

Окрім того, Актом планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, у тому числі з питань використання коштів, виділених для забезпечення заходів, спрямованих на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 року, від 09.04.2021 № 040804-20/7, складеним Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області встановлено:

- зайве нарахування та виплату доплати до заробітної плати на 122 991,44 грн. та перерахування єдиного внеску на суму 27 058,12 грн.;

- порушення законодавства про закупівлі в частині несвоєчасного оприлюднення у встановлені строки 10 звітів про виконання договорів, укладених із використанням електронної системи закупівель;

- порушення пп.1 п. 19 договору від 20.05.2020 № 2758-Е520-Р000 та розділу «Вимоги до організації надання послуги» Спеціальних умов надання медичних послуг пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, які є додатком №31 до договору від 2758-Е520-Р000, укладеного Підприємством з НСЗУ, ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, що спричинило витрати на виплату заробітної працівникам Підприємства (без урахування додаткової доплати до заробітної плати до 300%) в період з червня 2020 по січень 2021 на суму 2 474 940,50 грн. та перерахування єдиного внеску на суму 1 308 751,19 грн.;

- порушення пп.1 п. 19 договору від 20.05.2020 № 2758-Е520-Р000 та розділу «Вимоги до організації надання послуги» Спеціальних умов надання медичних послуг пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, які є додатком № 31 до договору від 2758-Е520-Р000, укладеного Підприємством з НСЗУ, внаслідок якого проведено видатки на виплату доплат (винагород) працівникам Підприємства, які не задіяні безпосередньо до лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою за рахунок коштів, отриманих від НСЗУ в період з травня 2020 по січень 2021 на загальну суму 749 765,08 грн. та перерахування єдиного внеску на суму 154 239,20 грн.

Виявлені порушення загалом та кожне окремо є суттєвими, грубими, такими, що ставлять під загрозу виконання Підприємством його статутних завдань, свідчать про систематичне порушення ОСОБА_1 чинного законодавства України, Статуту та умов Контракту (у тому числі, але не виключно: пункту 5 розділу «Права та обов`язки сторін», підпунктів 9, 11-15, 26 пункту 6 розділу «Права та обов`язки сторін» Контракту), є доказом невиконання ОСОБА_1 без поважних причин покладених на нього функцій та обов`язків та підставами для припинення Контракту. Сукупність допущених ОСОБА_1 порушень враховується при обранні заходу дисциплінарного впливу та обумовлює необхідність дострокового розірвання укладеного з ОСОБА_1 . Контракту та звільнення його з посади директора Підприємства.

Підстави припинення дії контракту визначені пунктами 23 та 24.

Так, п. 23 контракту передбачено, що його дія припиняється: із закінченням строку, на який його укладено; за згодою сторін; з ініціативи Органу управління до закінчення строку дії цього контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України та цим контрактом; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Інші підстави припинення контракту визначені п. 24, згідно з яким контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади з ініціативи органу управління до закінчення строку дії контракту:

1) у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин умов та обов`язків, визначених цим контрактом;

2) у разі одноразового грубого порушення керівником вимог законодавства чи обов`язків, передбачених цим контрактом, внаслідок чого Підприємству завдано значних збитків;

3) у разі невиконання Підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати з вини керівника;

4) у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців з вини Керівника;

5) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог законодавства з питань охорони праці;

6) у разі допущення збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості з вини Керівника;

7) у разі недотримання вимог фінансового та бюджетного законодавства, а також дій (бездіяльності) Керівника, що призвели до невиконання в установлені строки законних вимог органів державного фінансового контролю;

8) на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у разі порушення вимог законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Підстави розірвання контракту, передбачені п. 24, законодавством не передбачені.

В оскаржуваному позивачем рішенні в якості підстав припинення контракту Запорізькою міською радою зазначені підстави, передбачені підпунктами 2 (одноразове грубе порушення керівником вимог законодавства чи обов`язків, передбачених цим контрактом, внаслідок чого Підприємству завдано значних збитків) та 3 (невиконання Підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати з вини керівника) пункту 24 контракту.

Згідно усталеної судової практики, наявність чи відсутність вини не є визначальною для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника, лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу.

Проте, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками (значними збитками), які настали внаслідок такого порушення.

Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини.

Отже, для встановлення обґрунтованості рішення роботодавця про припинення контракту з підстав, передбачених пп. 2 п. 24 контракту, суду необхідно встановити факт вчинення грубого порушення керівником вимог законодавства чи обов`язків, передбачених цим контрактом, наявність значних збитків та причино-наслідкового зв`язку між протиправними діями або бездіяльністю керівника (директора) підприємства та такими збитками.

Згідно з ч. З с т. 37 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» роботи в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб належать до робіт з особливо шкідливими та шкідливими умовами праці.

Статтею 40 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» умови і розміри оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби, працюють із живими збудниками інфекційних хвороб та в осередках інфекційних хвороб, виконують інші роботи, пов`язані з високим ризиком зараження збудниками інфекційних хвороб, встановлюються відповідно до законодавства.

За період роботи по ліквідації епідемій і спалахів інфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб посадові оклади медичним та іншим працівникам встановлюються в порядку і розмірах, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин та соціального захисту населення.

На виконання положень Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Міністерством праці та соціальної політики України затверджено наказ від 02.06.2003 №145 «Про умови оплати праці медичних та інших працівників за період роботи по ліквідації епідемій і спалахів інфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних хвороб» (надалі -Наказ №145).

Пунктом І Наказу №145 передбачено порядок та розмір оплати праці працівників, які надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби, працюють із живими збудниками інфекційних хвороб, та в осередках інфекційних хвороб, виконують інші роботи, пов`язані з високим ризиком зараження збудниками інфекційних хвороб за умови встановлення Кабінетом Міністрів України на відповідних територіях карантину. 12 березня 2020 року відповідно до п. 1 постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУЮ-19, спричиненої коронавірусом 8АІ18-СоУ-2» зі змінами (надалі - Постанова №211) на всій території України встановлено карантин.

В ході перевірки Держаудитслужбою встановлено, що 09.04.2020 ОСОБА_1 підписано наказ №33-адм «Про доплату у розмірі трьох посадових окладів за березень 2020 року медичним та іншим працівникам, що безпосередньо зайняті лікуванням пацієнтів із лабораторно підтвердженими випадками гострої респіраторної хвороби СОУШ-19, спричиненої коронавірусом 8АІ18-СоУ-2», яким затверджено на період виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОУГО- 19, спричиненої коронавірусом 8АІ18-СоУ-2, визначених у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення виконання цих заходів Перелік медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті лікуванням пацієнтів із лабораторно підтвердженими випадками гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом 8АЯ8-СоУ-2, яким здійснюється доплата у розмірі трьох посадових окладів за березень 2020 року.

При обрахунку розміру доплат медичним працівникам комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (надалі - КНП, Підприємство), які були безпосередньо задіяні у лікуванні пацієнтів з коронаворусною хворобою у березні 2020 року (медичні працівники приймального відділення, відділення №4, клініко - діагностичної лабораторії, рентгенологічного кабінету), враховано розмір посадового окладу не з дати початку карантину - 12.03.2020, а за повний місяць роботи.

Зазначене призвело до зайвого нарахування та виплати доплат до заробітної плати за березень 2020 року, які проведені у квітні 2020 року за рахунок коштів загального фонду обласного бюджету по КПКВК 0712152 за напрямом використання «заробітна плата» на загальну суму 122 991,44 грн та відповідно до зайвого перерахування єдиного внеску за напрямом використання «нарахування на заробітну плату» на загальну суму 27 058,12 грн.

Дані про перелік працівників КНП, які у березні 2020 року були безпосередньо зайняті лікуванням пацієнтів з короновірусною хворобою, розмір доплат виплачених цим працівникам за повний місяць роботи, суми зайво виплаченої їм доплати у розмірі 122 991,44 грн та перерахованого єдиного внеску на суму 27 058,12 грн. містяться у Довідці про перерахунок доплат медичним працівникам Комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, які були безпосередньо зайняті лікуванням пацієнтів з короновірусною хворобою з початку карантину, встановленого постановою КМУ від 11.03.2020 №211, у березні 2020 року, (надалі - Довідка про перерахунок).

Довідка про перерахунок підписана провідним бухгалтером по розрахунку з працівниками КНП «ОІКЛ» ЗОР І.М. Мазуркевич та головним державним фінансовим інспектором управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області О.В. Рахуба і є Додатком 14 до Акту перевірки Держаудитслужби (сторінка 9 Акту перевірки Держаудитслужби).

В Акті перевірки Держаудитслужби зазначено, що порушення частково відшкодовано шляхом утримання із заробітної плати працівників за березень 2021 року, на підставі їх заяв, сум зайво виплаченої доплати на суму 115 670,88 грн з подальшим їх перерахуванням в дохід обласного бюджету, що підтверджується розрахунковими листками працівників за березень 2021 року. Бухгалтерською довідкою за березень 2021 року проведено корегування нарахувань на заробітну плату на суму 25 447,59 гривень, Додаток 16 до Акту перевірки Держаудитслужби (стор. 11 Акту перевірки Держаудитслужби).

Отже, порушення, яке було допущене у квітні 2020 року, виявлене за результатами перевірки Держаудитслужби, та частково усунуте КНП лише у березні 2021 року.

Вчинення дій з відшкодування зайво виплаченої працівникам доплати з подальшим перерахуванням в дохід обласного бюджету свідчить, що Підприємство, як об`єкт перевірки, погодилось з порушенням виявленим та зафіксованим в Акті перевірки Держаудитслужбою.

Вищевикладене підтверджує незабезпечення ОСОБА_1 як керівником КНП «ОІКЛ» ЗОР взятого ним зобов`язання щодо організації належного виконання завдань, передбачених Статутом та укладених договорів про медичне обслуговування населення (п.6 Контракту від 24.04.2020).

Відповідно до 7.5.4 Статуту директор несе відповідальність за формування та виконання фінансового плану і плану розвитку Підприємства, результати його господарської діяльності, виконання показників ефективності діяльності Підприємства, якість послуг, що надаються Підприємством, використання наданого на праві оперативного управління Підприємству майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, і доходу згідно з вимогами законодавства України, цього Статуту та укладених Підприємством договорів.

Довідкою про витрати коштів комунальним некомерційним підприємством «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на виплату заробітної плати у розрізі джерел отриманих коштів за період 3 01.04.2020 до 31.01.2021 підтверджено такі обставини.

Актом перевірки Держаудитслужби (на сторінках 29-31) зафіксовано порушення пп.1 п.19 договору від 20.05.2020 Ж2758-Е520-Р000 та розділу «Вимоги до організації надання послуг» Спеціальних умов надання медичних послуг пацієнтам з гострою респіраторною хворобою СОУГО-19, за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, яке є додатком №31 до договору №2758-Е520-Р000, укладеного Підприємством з Національною службою здоров`я України (надалі - НСЗУ) , що спричинило витрати на виплату заробітної плати працівникам Підприємства (без урахування додаткової доплати до заробітної плати до 300%) в період з червня 2020 по січень 2021 на суму 2 474 940,50 грн та перерахування єдиного внеску на суму 1 308 751,19 грн, що стало однією з підстав для звільнення ОСОБА_1 .

Господарська діяльність Підприємства з 01.04.2020 здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету та коштів, отриманих від НЗСУ згідно Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 27.03.2020 №1643-Е420-Р000 зі змінами, за яким населенню надавалось 3 види медичних послуг («Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій», «Амбулаторна вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога дорослим та дітям, включаючи медичну реабілітацію та стоматологічну допомогу», «Діагностика, лікування та супровід осіб із ВІЛ»).

Оплата за послуги, надані Підприємством за основною діяльністю, здійснюється НСЗУ відповідно тарифу (глобальної ставки) та кількості наданих послуг. Тариф - це ставка, що визначає розмір повної оплати за передбачені програмою медичних гарантій медичні послуг та медичні засоби (Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»). Кількість медичних послуг визначається на підставі інформації, наданої надавачем медичних послуг (КИП) під час подання заяви про укладення договору з НСЗУ, а також згідно з даними поданих звітів.

Таким чином, фінансування КНП здійснюється відповідно до обсягу наданих Підприємством послуг та має забезпечити покриття витрат понесених під час надання цих послуг.

20 травня 2020 року між КНП та НЗСУ укладений договір від №2758-Е520-Р000. Спеціальними умовами надання медичних послуг, які є Додатком №31 до Договору №2758 -Е520-Р000 передбачено, що надавач (КНП) зобов`язується надавати згідно з договором медичні послуги, а саме: «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою СОУГО-19, спричиненою ЗАЯБ- СоУ-2». Вимогами до організації надання послуг є здійснення:

-додаткових доплат (винагород) співробітникам закладу охорони здоров`я, які безпосередньо задіяні до лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою (СОУГО-19) у розмірі до 300% заробітної плати (посадового окладу (з підвищенням) з урахуванням обов`язкових доплат, надбавок) відповідно до законодавства;

-здійснення закупівлі, використання та збереження залишків лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою (СОУГО-19) відповідно до галузевих стандартів (в т.ч. після закінчення дії договору), крім лікарських засобів та медичних виробів, постачання яких здійснюється шляхом централізованих закупівель міністерством охорони здоров`я.

Актом перевіркиДержаудитслужби (сторінки28-29)зафіксовано,що Підприємствомз червня2020року посічень 2021року проведеновитрати навиплату заробітноїплати (безурахування додатковоїплати до300%)працівникам Підприємстваза рахуноккоштів НСЗУ,що надійшлидля наданнямедичної допомогипацієнтам згострою респіраторноюхворобою СОУГО-19,за програмоюдержавних гарантіймедичного обслуговуваннянаселення за договором №2758-Е520-Р00 (пакет послуг №31) на загальну суму 2 474 940,50 грн та перераховано єдиний внесок на суму 1 308 751,19 грн, що є порушенням пп. 1 п 19 Договору від 20.05.2020 №2758-Е520-Р00 та розд. «Вимоги до організації надання послуги» Спеціальних умов надання медичних послуг пацієнтам з гострою респіраторною хворобою СОУГО-19, за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, які є додатком №31 до договору від №2758-Е520-Р000, укладеного Підприємством з НЗСУ, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 629 Цивільного кодексу України.

Здійснення витрат КНП у зазначених розмірах на виплату заробітної плати за період з 01.04.2020 по 31.01.2021 за рахунок коштів по Договору від 20.05.2020 №2758-Е520-Р00 підтверджуються Довідкоюпро витратикоштів комунальнимнекомерційним підприємством«Обласна інфекційнаклінічна лікарня»Запорізької обласноїради навиплату заробітноїплати урозрізі джерелотриманих коштівза періодз 01.04.2020до 31.01.2021 (далі - Довідка про витрати), яка є Додатком 40 до Акту перевірки Держаудитслужби. Довідка про витрати підписана головним бухгалтером КНП «ОІКЛ» ЗОР М.А. Бойченко та головним державним фінансовим інспектором управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області О.В. Рахуба.

Для забезпечення лікарськими засобами, необхідними для надання медичних послуг, пов`язаних з наданням медичної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою СОУГО-19 Підприємством протягом квітня-грудня 2020 року використано коштів на загальну суму 18 206 010,92 грн, з яких за рахунок НЗСУ по пакету послуг №31 - 55,37% (6 488 454,54 грн), решта - за рахунок коштів обласного бюджету; медичними виробами та обладнанням - на загальну суму 36 044 000,00 грн, з яких за рахунок НЗСУ по пакету послуг 31 - 13,35% (4 245 000,00 грн), решта - за рахунок коштів обласного бюджету.

Тобто, використання Підприємством коштів, які надійшли по Договору №2758-Е520-Р000 (пакет послуг №31), на виплату заробітної плати, не передбаченої його умовами, призвело до незабезпечення в повному обсязі потреби в медикаментах для надання послуг пацієнтам, хворим на коронавірусну хворобу за відповідною програмою гарантій медичного обслуговування населення (пакет №31) та, як наслідок виділення додаткових коштів з обласного бюджету на звернення Підприємства.

Зазначене підтверджує незабезпечення ОСОБА_1 як керівником КНП «ОІКЛ» ЗОР взятого ним зобов`язання щодо організації належного виконання завдань, передбачених Статутом та укладених договорів про медичне обслуговування населення (п.6 Контракту від 24.04.2020).

Відповідно до 7.5.4 Статуту директор несевідповідальність за формування та виконання фінансового плану і плану розвитку Підприємства, результати його господарської діяльності, виконання показників ефективності діяльності Підприємства, якість послуг, що надаються Підприємством, використання наданого на праві оперативного управління Підприємству майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, і доходу згідно з вимогами законодавства України, цього Статуту та укладених Підприємством договорів.

Крім того,Актом перевіркиДержаудитслужби (насторінках 32-33)зафіксовано порушенняпп.1п.19договору від 20.05.2020 №2758-Е520-Р000 та розділу «Вимоги до організації надання послуг» Спеціальних умов надання медичних послуг пацієнтам з гострою респіраторною хворобою СОУГО-19, за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, яке є додатком №31 до договору №2758-Е520-Р000, укладеного Підприємством з НСЗУ, внаслідок якого проведено видатки на виплату доплат (винагород) працівникам Підприємства, які не задіяні безпосередньо до лікування пацієнтів з короновірусною хворобою за рахунок коштів, отриманих від НСЗУ в період з травня 2020 по січень 2021 на загальну суму 749 765,08 грн та перерахування єдиного внеску на суму 154 239,2 грн, що стало однією з підстав для звільнення ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами до організації надання послуг, зазначених в Додатку №31 до Договору про надання медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 20.05.2020 №2758-Е520-Р000, кошти отримані за цим договором використовуються на:

-додаткові доплати (винагороди) співробітникам закладу охорони здоров`я, які безпосередньо задіяні до лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою (СОУГО-19) у розмірі до 300% заробітної плати (посадового окладу (з підвищенням) з урахуванням обов`язкових доплат, надбавок) відповідно до законодавства;

Відповідно до Акту перевірки Держаудитслужби за рахунок коштів, що надійшли від НСЗУ згідно з Договором про надання медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 20.05.2020 №2758-Е520-Р000 було проведено додаткові доплати у розмірі до 300 відсотків заробітної плати іншим (не медичним) працівникам Підприємства, які безпосередньо не були залучені до лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою, а саме: працівники господарсько-обслуговуючого персоналу (молочна медична сестра- прибиральниця, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, ліфтер, слюсар-сантехник, водій автотранспортних засобів), центрального стерелізаційного підрозділу (молодша медична сестра), хлораторної з септиком (дезінфектор). Видатки на виплату доплат (винагород) працівникам Підприємства, які не були задіяні до лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою за рахунок коштів отриманих від НСЗУ згідно з Договором №2758-Е520-Р000 склали 749 765,08 грн (за травень-грудень 2020 року 663 480,53грн, за січень 2021 року - 86 284,55 грн) та відповідно перераховано єдиного внеску на суму 154 239,2 грн (за травень-грудень 2020 року - 136 893,84 грн, за січень 2021 року - 17 345,36 грн).

Вищезазначене підтверджує невиконання ОСОБА_1 як керівником КНП «ОІКЛ» ЗОР взятого ним зобов`язання щодо організації належного виконання завдань, передбачених Статутом та укладених договорів про медичне обслуговування населення (п.6 Контракту від 24.04.2020).

Відповідно до 7.5.4 Статуту директор несевідповідальність за формування та виконання фінансового плану і плану розвитку Підприємства, результати його господарської діяльності, виконання показників ефективності діяльності Підприємства, якість послуг, що надаються Підприємством, використання наданого на праві оперативного управління Підприємству майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, і доходу згідно з вимогами законодавства України, цього Статуту та укладених Підприємством договорів.

Частиною 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Повноваження голови обласної ради встановлені у ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», так голова обласної рази, зокрема: вирішує інші питання, доручені йому радою (п.18 ч.6 ст.55).

Рішенням Запорізької обласної ради № 19 від 30.08.2018 затверджено «Порядок проведення перевірок діяльності комунальних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області» (п.1) та надано голові обласної ради або особі, яка здійснює його повноваження, право вирішувати питання проведення перевірок комунальних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, а також питання реагування за їх результатами відповідно до цього Порядку шляхом видання відповідного розпорядження (п.2). Цим рішенням Запорізька обласна рада вирішила надати голові обласної ради або особі, яка здійснює його повноваження, право вирішувати питання проведення перевірок комунальних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, а також питання реагування за їх результатами відповідно до цього Порядку шляхом видання відповідного розпорядження.

Депутат ОСОБА_1 був присутнім 30 серпня 2018 року на пленарному засіданні Запорізької обласної ради та брав участь у голосуванні за питання «Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності комунальних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області» та голосував за ухвалення такого рішення 30.08.2018, що підтверджує суперечливу поведінку ОСОБА_1 в частині твердження, що у голови Запорізької обласної ради відсутні повноважень на винесення розпорядження від 05.02.2021 №7-р «Про проведення перевірки діяльності комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради» (далі - Розпорядження №7-р).

Позивач, будучи депутатом обласної ради погодився зі змістом положень порядку проведення перевірок комунальних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області та делегуванням голові обласної ради повноваження вирішувати питання проведення перевірок таких суб`єктів.

Будь-якихзаперечень допроекту Рішення№19 ОСОБА_1 не висловлювавпід часйого розглядута прийняття,що підтверджуєтьсяПротоколом №23засідання Запорізькоїобласної радисьомого скликаннявід 30серпня 2018року.Протоколом №23засідання Запорізькоїобласної ради сьомого скликання від 30 серпня 2018 року знаходиться в загальному доступі на сайті Запорізької обласної ради та може бути переглянутий за посиланням https://zor.gov.ua/content/dvadcyat-tretya-sesiya-somogo-sklvkannva.

Крім того, за довідкою комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 30.11.2023 року вих. № 1840 про надходження на розрахунковий рахунок підприємства 19.02.2021 від ОСОБА_1 коштів у сумі 105 200,00 грн за призначенням «Повернення помилково нарахованої зарплати ОСОБА_1 з 01.09.2020 по 31.01.2021. З 20.02.2021 до 30.07.2021 коштів на відшкодування видатків від ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок підприємства не надходило.

Однак Актом перевірки здійсненої на підставі Розпорядження №7-р встановлено, що за період з 01.09.2020 по 31.01.2021 ОСОБА_1 зайво нараховано та виплачено: заробітну плату на суму 84 685,96 грн та перераховано ССВ на суму 18 630,91 грн. премію на суму 64 372,32 грн та перераховано ЄСВ на суму 14 161,91 грн. Отже, збитки для КНП складають 43 858,28 грн, ЄСВ 32792,82 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, і засновником, власником та органом управління майном КНІТ «ОІКЛ`ЗОР Запорізька обласна рада.

Таким чином, надумку колегіїсуддів,під часухвалення оскаржуваногопозивачем рішенняЗапорізька обласнарада недопустила процедурнихпорушень участині порядкупроведення голосуваннята оприлюдненняпроекту рішеннята іншихпроцедурних питань,передбачені РегламентомЗОР. ОСОБА_6 ,погодився зумовами Контракту,підписуючи його,у томучислі із підвищеноювідповідальністю,в оскаржуваномурішенні містилиськонкретні посиланняна порушеніпункти контракту,які сталипідставою звільнення, докази чого наявні в матеріалах справи, звільнення ОСОБА_1 відбулося за наявності умов, визначених сторонами у Контракті, проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, а позовні вимоги ОСОБА_7 не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до оскаржуваного рішення про звільнення, директор КНП «ОІКЛ» ЗОР Шинкаренко В.Л. порушив пункт 2 розділу «Загалі положення», пункт 5 розділу «Права та обов`язки сторін», підпункти 9, 11 26 пункту 6 «Права та обов`язки сторін», підпункт 18 розділ «Відповідальність сторін. Розв`язання спорів», підпункти 2, 3 пункту розділу «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його контракту від 27.08.2015 (з урахуванням додаткових угод до цього Контракту).

Оскільки вищезазначені порушення призвели до порушення бюджетного та фінансового законодавства та мають ознаки грубого одноразового порушення ОСОБА_8 вимог законодавства обов`язків, визначених контрактом, внаслідок чого КНП «ОІКЛ» завдано значних збитків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20) зазначено, що «вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами у контракті для його розірвання. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання».

Окрім того, за результатами розслідування кримінального провадження № 12021082050001868, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 191 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_1 , яким встановлено, що перебуваючи на посаді директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР, зловживаючи своїм службовим становищем привласнив чуже майно, ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення. Копія обвинувального акту додана до матеріалів справи, оригінал наявний у матеріалах кримінального провадження № 12021082050001868. Матеріальна школа, завдана вказаним кримінальним правопорушенням становить 376 029,75 грн.

Так, Висновком експерта № 6226/6227-22 за результатами судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню № 12021082050001868 від 02.11.2021 року, Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - висновок), встановлено та підтверджено завищення посадового окладу, доплат, надбавок та премій директору КНП «ОІКЛ» ЗОР ОСОБА_1 за період часу з 01.04.2020 по 31.03.2021 року у розмірі 376 029,75 грн, в тому числі: посадового окладу - 178 645,77 грн; підвищення посадового окладу за кваліфікаційною категорією-3 948,25 грн; доплати за шкідливість-41 105,09 грн; надбавки за вислугу років - 94 828,20 грн; доплати за наявність поліклінічного відділення - 955,02 грн; премії- 56 547,42 грн. Копія висновку додається, оригінал наявний у матеріалах кримінального провадження № 12021082050001868. Також, у зв`язку з нарахуванням та сплатою ОСОБА_1 завищеної суми посадового окладу, надбавок та премій протягом квітня 2020 - березня 2021 років, Комунальним некомерційним підприємством «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради було перераховано надлишково до бюджету 82 726,55 грн єдиного соціального внеску.

Враховуючи,що 19.02.2021року ОСОБА_1 частково відшкодованозбитки,завдані КНП«ОІКЛ» ЗОРта повернуто105200,00грн. розмір матеріальної шкоди завданої ОСОБА_1 КНП «ОІКЛ» ЗОР становить 353 556,30 грн.

Крім того, колегія суддів вважає, що необґрунтованими є доводи позивача щодо порушення Регламенту роботи Запорізької обласної ради під час підготовки проекту та прийняття радою рішення, а наявні в матеріалах справи докази доводять обґрунтованість такого висновку.

Згідно з ст.3.4.2 Регламенту роботи ради пропозиції до порядку денного з відповідним проектом рішення, подані пізніше зазначеного в статті 3.4.1 Регламенту строку, вносяться до порядку денного сесії ради, за наявності відповідного узгодження Погоджувальної ради.

Відповідно дост.2.3.8Регламенту роботиради зметою узгодженняпорядку денногосесії обласноїради,внесення рекомендаційраді щодо невідкладного розгляду питань, які не включені до порядку денного сесії, розгляду організаційних питань роботи обласної ради діє Погоджувальна рада депутатської фракції обласної ради.

Засідання Погоджувальної ради проводяться у разі необхідності за ініціативою голови обласної ради або керівника депутатської фракції обласної ради.

Пунктом 25 Порядку підготовки проектів рішень передбачено, що відповідно до Регламенту роботи Запорізької обласної ради сьомого скликання пропозиції до порядку денного, внесені пізніше встановленого строку або на засіданні ради, вносяться на розгляд наступної чергової сесії обласної ради, якщо Погоджувальною радою не прийнято рішення щодо невідкладності розгляду даного питання.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Протоколу засідання Погоджувальної ради депутатських фракцій Запорізької обласної ради від 28.07.2021, Погоджувальна радаза результатамирозгляду питанняпро звільнення ОСОБА_1 вирішила «узгодитивнесення даногопитання допорядку денногочетвертої сесіїЗапорізької обласноїради восьмогоскликання шляхомголосування напленарному засіданні». Проневідкладність розгляду питання щодо звільнення ОСОБА_1 свідчить не лише факт узгодження питання Погоджувальною радою. В протоколі Погоджувальної ради від 28.07.2021 також зазначено про необхідність включення цього питання до порядку денного четвертої сесії Запорізької обласної ради, яка мала відбутись наступного дня - 29.07.2021.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання, які вносяться на розгляд ради попередньо розглядають постійні комісії за дорученням ради або за власної ініціативи.

Із зазначеної норми Закону вбачається, що розгляд постійними комісіями ради питань, які вносяться на розгляд ради, є правом таких комісій за виключенням коли постійній комісії розгляд питання доручено радою. У зв`язку з чим, слід дійти висновку, що розгляд постійними комісіями Запорізької обласної ради питання про звільнення ОСОБА_1 є їх правом, а не обов`язком.

Посилання ОСОБА_1 у апеляційнійскарзі напостанову ВерховногоСуду від04.04.2018по справі№237/1837/16-ане заслуговуєна увагу,оскільки спориу справах№237/1837/16-ата №335/9166/21не єподібними.У постановіВерховного Судувід 04.04.2018по справі№237/1837/16-аконстатується,що «вматеріалах справивідсутні доказивинесення нарозгляд постійнихкомісій Марійськоїрайонної радипроекту рішеннящодо недовіриголові Марійськоїрайонної державноїадміністрації ОСОБА4», проте не зазначено, що відсутність доказів винесення на розгляд постійних комісій такої ради проекту оскаржуваного рішення стало для Верховного Суду підставою для скасування рішення районної ради. Тобто мали місце інші обставини справи.

Порядок проведення перевірок комунальних підприємств, комунальних некомерційних підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, затверджений рішенням Запорізької обласної ради від 30.08.2018 №19 (надалі - Порядок проведення перевірок), на який посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, визначає правові засади проведення перевірок діяльності підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області (надалі - об`єкти перевірки), в частині використання та збереження ними закріпленого майна, досягнення мети, визначеної у їх статуті, дотримання умов контрактів (трудових договорів) з їх керівниками (в тому числі особами, що виконують такі обов`язки) тощо, а також оформлення результатів таких перевірок.

Положеннями п. 6 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачається, що депутат місцевої ради має право вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них. Призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласних рад віднесено до компетенції обласних рад.

Для вивчення та надання пропозицій листом від 28.04.2021 №1951/01-11 для подальшого розгляду на засіданнях постійних комісій та надання висновків. На сайті Запорізької обласної ради у загальному доступі оприлюднені протоколи засідань постійних комісій Запорізької обласної ради з питань будівництва, транспорту, зв`язку та паливно-енергетичного комплексу від 22.06.2021 протокол № 5 https://zor.gov.ua/node/7208/ та з питань охорони здоров`я, материнства та дитинства від 27.05.2021 протокол № 7 https://zor.gov.ua/node/7214, з яких вбачається, що результати перевірки КНП «ОІКЛ» ЗОР вивчались депутатами обласної ради. Цим спростовується позиція Позивача, що депутати обласної ради не були обізнані з Актом перевірки КНП «ОІКЛ» ЗОР від 19.03.2021.

Доводи представника позивача про порушення його права на виступ перед депутатами Запорізької обласної ради перед голосування за оскаржуване позивачем рішення, спростовуються тим, що Регламентом роботи Запорізької обласної ради не передбачено обов`язку головуючого на засіданні надавати слово особам, які не є депутатами ради. Більше того, головуючим 2 рази ставилось на вирішення депутатів пропозиція щодо надання слова позивачеві, яка була відхилена за результатами відкритого голосування.

Матеріали справи містять докази на підтвердження зазначеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Статтею 3.1.1 Регламенту роботи ради передбачено, що обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Стаття 1.9 Регламенту роботи ради передбачає, що на пленарні засідання обласної ради можуть запрошуватись в тому числі керівники підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ст. 3.1.8 Регламенту роботи ради головуючий на пленарному засіданні ради повідомляє депутатам про осіб, які присутні на засіданні за офіційним запрошенням. Цим особам за рішенням ради може бути надане право виступати на засіданні.

Для виступів керівників комунальних закладів, установ визначено час до З хвилин (ст. 3.6.1 Регламенту роботи ради).

Із вищевикладених положень Регламенту роботи ради вбачається, що особи (в тому числі керівники комунальних закладів та установ Запорізької обласної ради) можуть приймати участь у пленарному засіданні обласної ради.

Право виступати на засіданні може бути надане цим особам за рішенням ради. Встановлення Регламентом роботи ради часу для виступу лише регламентує час для виступу і жодним чином не означає, що запрошені на пленарне засідання обласної ради гарантовано мають право на виступ на цьому засіданні. Отже, позиція Позивача, щодо відсутності потреби у голосуванні для надання слова керівнику комунального підприємства на пленарному засіданні є помилковою та необґрунтованою.

ОСОБА_1 був присутнім за пленарному засіданні обласної ради 29.07.202І. Про своє бажання виступити на пленарному засіданні ним було викладено в письмових заявах від 29.07.2021, текст заяви було проголошено під час пленарного засідання (копії письмових заяв ОСОБА_1 від 29.07.2021 є в матеріалах справи).

Враховуючи подані ОСОБА_1 заяви головуючою на пленарному засіданні двічі було поставлено на голосування питання про надання ОСОБА_1 слова для виступу перед депутатами. Проте воно не набрало достатньої кількості голосів.

Результати першого голосування є такими: «за» - 27 депутатів; «проти» - 2 депутатів; утрималися - 3 депутатів; не голосували - 33 депутати; не зареєстровані - 18 депутатів.

Результати другого голосування є такими: «за» - 30 депутатів; «проти» - 1 депутат; «утрималися» - 3 депутатів; не голосували - 28 депутатів; не зареєстровані - 21 депутатів.

Роздруківка результатів голосування питання про надання ОСОБА_1 слова для виступу перед депутатами міститься в матеріалах справи, результати голосувань розміщено на офіційному веб-сайті Запорізької обласної ради, які можливо переглянути за посиланням https://zor.gov.ua/content/chetverta-sesiya-

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості донести до депутатів ЗОР у письмовому вигляді інформацію, яку він хотів повідомити виступом з трибуни. За свідченням депутата Лєх І.І., під час проведення пленарного засідання ОСОБА_1 було роздано депутатам ЗОР інформацію в письмовому вигляді, проте вона не стосувалась повідомлення про набуття ним статусу викривача, результатів перевірки КНП «ОІКЛ» ЗОР тощо.

Перед розглядом питання щодо звільнення ОСОБА_1 головуючою було надано слово доповідачу - ініціатору проекту рішення депутату ОСОБА_9 , що відповідає положенням п. 3.6.1 Регламенту. В межах часу наданого ОСОБА_9 , як доповідачу, для виступу нею було надано слово ОСОБА_10 - мамі лікаря, загиблої в пожежі, яка сталась на початку 2021 року у КНП «ОІКЛ» ЗОР. Доказів, що виступ ОСОБА_10 вплинув на відношення депутатів до Позивача, в матеріалах справи не має та спростовується виступом депутата ОСОБА_11 , який виступав після ОСОБА_10 , та висловив свої доводи, чому він не буде голосувати за звільнення ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписом пленарного засідання, який є в матеріалах справи.

Доводи ОСОБА_1 про порушення поряду голосування за оскаржуване рішення, оскільки абз. 4 ст. 3.7.8 Регламенту роботи Запорізької обласної ради передбачена можливість повторного голосування з будь-якого питання порядку денного у разі порушення процедури голосування.

Оскаржуване ОСОБА_1 . Рішення ради приймалось шляхом відкритого поіменного голосування та прийняте відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» більшістю депутатів від загального складу ради, що підтверджується наявними в матеріалах справи Роздруківками результатів голосування, які також оприлюднені на сайті Запорізької обласної ради https://zor.gov.ua/content/dvadcyat-tretya-sesiva-, та відеозаписом пленарного засідання.

Під часголосування проектуоскаржуваного рішення«за основу» голос депутата ОСОБА_12 не був зарахований. Депутат ініціював поставити питання на повторне голосування, що узгоджується з положеннями ст.19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Заявлену депутатом підставу для повторного голосування «не спрацювання системи голосування» не можна тлумачити лише, як технічний збій у програмному забезпеченні безпосередньо під час голосування, адже голос депутата міг бути не зарахований, якщо він натиснув на кнопку для голосування до появи сигналу про початок голосування, або після закінчення сигналу, який триває під час голосування, не виключається можливість того, що депутат «приклав не достатньо зусиль» натискаючи кнопку для голосування для того щоб система голосування змогла зарахувати волевиявлення депутата.

Відеозапис пленарного засідання ЗОР, свідчать про присутність Позивача та його представника на пленарному засіданні обласної ради 29.07.2021, які чули повідомлення депутата ОСОБА_12 .

З метою дотримання прав депутата на участь у голосуванні головуючою було поставлено питання про повернення до голосування за питання про звільнення ОСОБА_1 яке набрало «за» - 49 голосів.

В подальшому за результати поіменного голосування «за основу» та «в цілому» проект рішення про звільнення ОСОБА_1 був підтриманий «за» - 45 депутатів та 46 депутатів відповідно.

Доводи ОСОБА_1 про порушення строків застосування до нього дисциплінарного стягнення, передбачені ст. 148 КЗпП України та порушення присів ст. 149 КЗпП України щодо відібрання в нього пояснень колегія суддів не приймає, оскільки звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не має характеру дисциплінарного стягнення, тому до таких спірних правовідносин не застосовуються положення вищезазначених статей.

Правова позиція про те, що звільнення на підставі п.8 ст.36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому до таких спірних правовідносин не застосовуються положення статей 148,149 КЗпП України, викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 357/11936/18, від 26.07.2023 року у справі № 336/5041/21.

Доводи позивача про те, що оскаржуваним Рішенням ради ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності є помилковими, адже звільнення відбулось за невиконання умов контракту, що не є тотожнім звільненню за порушення трудової дисципліни.

За клопотанням Позивача до матеріалів справи долучено лист Запорізької обласної ради від 09.09.2021 №4024/01-16 в якому зазначено, що «1. На розгляд Погоджувальній раді депутатських фракцій Запорізької обласної ради подавався проект рішення Запорізької обласної ради «Про звільнення ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, та припинення укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії» №72 від 29.07.2021 (надалі - проект рішення №72 від 29.07.2021). ... Проект рішення ЗОР №72 від 29.07.2021, інформаційні та допоміжні матеріали до нього 28.07.2021 надсилались депутатам Запорізької обласної ради».

Зазначене спростовує позицію Позивача щодо ненадання депутатам Запорізької обласної ради допоміжних матеріалів до проекту рішення.

Також підчас розглядусправи з`ясовувалосьпитання ознайомленнядепутатів Запорізькоїобласної радиз Актомперевірки від19.03.2021проведеної напідставі розпорядження№7-р.Представником Запорізькоїобласної радиповідомлялось,що Актперевірки,проведеної напідставі розпорядження№7-р,надсилався головоюЗапорізької обласноїради постійнимкомісіям обласної ради.

Посилання у апеляційній скарзі, як на судову практику, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021 по справі №28/9309/20 не заслуговують на увагу, тому що ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що іншими судами при застосуванні норм права враховуються висновки викладені у постановах Верховного Суду.

Посилання на постанову Верховного Суду від 25.06.2022 у справі №328/2536/16-а є безпідставним, адже правовідносини не є подібними до справи №335/9166/21.

В апеляційній скарзі доводи Позивача, що комісія створена розпорядженням №7-р є тимчасовою контрольною комісією є помилковими, адже голові Запорізької обласної ради не делегувались повноваження на створення тимчасових контрольних комісій. Створення таких комісій є виключною компетенцією рад (ст. 48 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). В абзаці 2 пункту 1 розділу 1 Порядку проведення перевірок містяться застереження, що цей порядок не поширюється на роботу тимчасових контрольних комісій обласної ради та робочих груп, створених для вивчення та перевірки певних питань, а також на поточну роботу структурних підрозділів та посадових осіб виконавчого апарату обласної ради.

Тож створена розпорядженням №7-р комісія з перевірки КНП «ОЖЛ» ЗОР не є і не може бути тимчасовою контрольною комісією. У зв`язку з чим, доводи, що персональний склад комісії з перевірки діяльності КНП «ОІКЛ» ЗОР не відповідає положенням чинного законодавства України є безпідставними.

Доводи Позивача щодо незаконності розпорядження №7-р про перевірку діяльності КНП «ОІКЛ» ЗОР свідчать про суперечливу позицію ОСОБА_1 адже стверджуючи, що у голови обласної ради відсутні повноваження на видачу розпоряджень про проведення перевірки одночасно зазначає, що зміст виданого нею розпорядження не відповідає вимогам, які ставляться до нього.

В апеляційній скарзі Позивач зазначає, що в розпорядженні №7-р не містяться дати початку та закінчення перевірки, тому таке розпорядження суперечить правовим актам.

Такий висновок колегія суддів вважає помилковим та безпідставним.

Пунктом 3 Розділу 2 Порядку проведення перевірок передбачається, що проект розпорядження про проведення перевірки готується суб`єктом перевірок та має містити інформацію про об`єкт перевірки; особу або склад комісії, якій доручено проведення перевірки; осіб, які можуть бути залучені до проведення перевірки; терміни, період проведення перевірки тощо.

Відповідно до п.1 Розділу 3 Порядку проведення перевірок термін проведення перевірки не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня її початку.

Оскільки уРозпорядженні №7-рголовою обласноїради невстановлено термінбільший ніжпередбачено п.1Розділу 3Порядку проведенняперевірок, то з урахуванням зазначеного пункту комісія з перевірки має здійснити перевірку в термін, який не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня її початку.

Порядком проведення перевірок не передбачено необхідність визначення в розпорядженні голови ради про проведення перевірки дати початку та закінчення перевірки.

Перевірку було здійснено в період з 09.02.2021 до 10.03.2021, цей термін проведення перевірки не перевищив 30 календарних днів, встановлених Порядком проведення перевірок.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 зазначає,що «розпорядження Голови ЗОР №7-р від 05.02.2021 в пункті 1 містить відомості про те, що перевірка проводиться з питань дотримання умов контракту з його директором ОСОБА_1 . Водночас, конкретний предмет перевірки в розпорядженні не встановлено. Перевірка «дотримання умов контракту» може стосуватись будь-якого питання діяльності як КНП «ОІКЛ» ЗОР, так і директора КНП «ОІКЛ» ЗОР, а отже предмет перевірки не визначено».

Стосовно зазначених доводів слід зауважити, що перевірка, яка проводилась на виконання Розпорядження №7-р, стосувалась вивчення питань, які віднесені контрактом, укладеним ОСОБА_1 із Запорізькою обласною радою, до повноважень директора КНП «ОІКЛ» ЗОР.

Під час проведення перевірки ОСОБА_1 не подавались до Запорізької обласної ради заяви, звернення щодо його незгоди з обсягом чи переліком питань, з яких здійснювалась перевірка.

Формулювання у Розпорядженні №7-р питання, з якого вирішено здійснити перевірку КНП «ОПСЛ» ЗОР, узгоджується з положеннями пункту 2 розділу 1 Порядку проведення перевірок, де передбачено, що проведення перевірок полягає у вивченні комплексу або окремих питань діяльності комунальних підприємств, установ та закладів, зазначених у пункті 1 цього Порядку, використання ними фінансово-матеріальних ресурсів, оцінки ефективності їх діяльності, дотримання керівниками умов контрактів з ними,стану кадровоїроботи,ефективного використаннябюджетних коштів,додержання земельнихі майновихінтересів об`єктівперевірок татериторіальних громадсіл,селищ,міст Запорізькоїобласті,виявлення фактів невиконання (неналежного виконання) або порушення положень рішень обласної ради тощо, дотримання антикорупційного законодавства України та з інших питань, віднесених до повноважень обласної ради чинним законодавством України.

У Порядку проведення перевірок відсутні вимоги до розпорядження голови обласної ради з проведення перевірок щодо необхідності більш детального зазначення питань проведення перевірок.

Тож доводи, що розпорядженням №7-р не встановлено конкретний предмет перевірки не мають підґрунтя.

Посилання позивача про те,що перевірка діяльності КНП «ОІКЛ» ЗОР здійснювалась за його відсутності спростовується матеріалами справи, так як з моменту початку перевірки з 05.02.2021 року і по 19.03.2021 року він займав посаду директора , не заперечував проти її проведення, не ставив під сумнів повноваження голови ЗОР на видачу розпорядження про здійснення перевірки КНП «ОІКЛ» ЗОР, будь-яких письмових заперечень з цього приводу на адресу ЗОР не подавав. Докази на спростування зазначеного в матеріалах справи відсутні.

Доводи позивача про те, що наявність в нього статусу викривача виключає можливість розірвання з ним контракту та його звільнення з роботи, є неспроможними, оскільки Закон України «Про запобігання корупції» надає викривачеві імунітет від звільнення, пов`язаного з фактом повідомлення ним про порушення певною особою вимог антикорупційного законодавства певною особою. З оскаржуваного позивачем рішення вбачається, що звільнення позивача не пов`язане з фактом повідомлення ним зазначених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.08.2019 по справі №815/2074/18 «з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції». Наразі це частина 1 ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» якою передбачено, що викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

Водночас такий імунітет не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками.

Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено».

Причинно-наслідковий зв`язок між поданням ОСОБА_1 заяви про вчинення кримінальних правопорушень та його звільненням відсутній.

Позивач зазначав, що 27.07.2021 ним подано до відповідних органів заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191,ч.2 ст.364, ч. 1 ст.366 КК України ОСОБА_13 та службовими особами ЗОР.

Тож, виходячи із положень Закону України «Про запобігання корупції», заходи впливу до ОСОБА_1 мають бути здійснені службовими особами ЗОР, щодо яких подано заяву. Однак, ні в уточненій позовній заяві, ні в апеляційній скарзі та інших документах доданих Позивачем та його представником до матеріалів справи не зазначено, щодо яких службових осіб ЗОР подано таку заяву та які дії вчинені цими особами, що призвели до негативних наслідків, а саме звільнення ОСОБА_1 .

Проект рішення «Про звільнення ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, та припинення укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії» був підготовлений та поданий до виконавчого апарату Запорізької обласної ради депутатом Лех І.І., дата реєстрації 23.07.2021 №3500/01-27. Позивач сам зазначає, що проект оскаржуваного рішення був розміщений на сайті обласної ради 28.07.2021, тобто до дати, коли ОСОБА_1 повідомив Запорізьку обласну раду про подання ним заяви та набуття статусу викривача (копія повідомлення викривача ОСОБА_1 від 29.07.2021 (вхідн.№3699/01-27).

Дата пленарного засідання - 29.07.2021, на якому було прийняте оскаржуване рішення, була визначена заздалегідь, розпорядженням голови ради від 16.07.2021 №48-р, до дати подання ОСОБА_1 заяви до відповідних органів. Рішення про звільнення ОСОБА_1 не приймалось одноособово службовими особами ЗОР, стосовно яких, як стверджує ОСОБА_1 , ним подано заяву до ГУНП в Запорізькій області, УСБУ в Запорізькій області, НАБУ, а колегіальним органом - обласною радою.

Зазначене спростовує помилкову позицію Позивача про наявність причино-наслідкового зв`язку між повідомленням ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191,ч.2 ст.364, ч. 1 ст.366 КК України ОСОБА_13 та службовими особами ЗОР та звільненням Позивача.

Суд першої інстанції не врахував п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» від06 листопада 1992 року № 9, відповідно до якого, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41 КЗпП).

Колегія суддів зауважує, що не відібрання пояснень та порушення строків при звільненні позивача необґрунтованими, оскільки згідно пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 148,149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи апеляційним судом, адже оскаржуване рішення містить перелік конкретних пунктів Контракту, які порушив ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.1994, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено у ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві. Вказане відповідає позиції ВСУ, висловленій у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-3135 цс16, де зазначено, що судам необхідно надати оцінку та дослідити контракт, а також з`ясувати інші вагомі обставини звільнення.

Аналізуючи зміст норми п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, та наведену судову практику, колегія суддів вважає, що вона має відсильний характер та відсилає до контракту, в якому передбачено конкретні (як правило додаткові, не передбачені нормами КЗпП України) підстави його припинення.

Доводи апеляційної скарги про порушення статті 149 КЗпП у зв`язку з тим, що у позивача не відбирали письмові пояснення апеляційний суд не приймає, оскільки згідно з п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється.

Аналогічний правовийвисновок міститьсяу постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 357/11936/18, від 22 липня 2017 року у справі № 6-86цс17.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не виклав в оскаржуваному судовому рішенні в достатній мірі мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування це процесуальний обов`язок суду. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд стверджує, що верховенство права означає, що усі люди рівні перед законом як у своїх правах, так і в своїх обов`язках. Тим не менше, законодавство має враховувати різницю між людьми та ситуаціями за умови, що така різниця має об`єктивну і розумну підставу, переслідує правомірну мету, узгоджується з вимогами, яких дотримуються демократичні суспільства, та пропорційні цим принципам (рішення у справі«Партія добробуту (Refah Partisi), Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччини», від 31 липня 2001 року).

Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справах Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, від 27 жовтня 1993 року, Ankerl v. Switzerlan, заява № 17748/91, від 23 жовтня 1996 року та

Kaya v. Austria, заява № 54698/00, від 08 червня 2006 року).

Таким чином, всупереч вимогам процесуального закону суд першої інстанції не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо обґрунтованості заявлених вимог ОСОБА_1 , що має суттєве значення для правильного вирішення спору, та не перевірив обставин щодо порушення позивачем умов Контракту, викладених відповідачами під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично не заперечуються самі факти порушень, встановлених Актом перевірки, а лише вказується на те, що вказані питання не належать до його прямих повноважень та обов`язків, а кожне з цих порушень має ознаки грубого, враховуючи, що Контрактом передбаченого його обов`язки як Керівника Підприємства, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріалів справи та не перевірив усіх доказів, які подавали сторони на підтвердження їх вимог, внаслідок чого ухвалив рішення, що не відповідає вимогам процесуального та матеріального права.

Таким чином, враховуючи встановлену апеляційним судом законність рішення Запорізької обласної ради № 68 від 29 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 , директора КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, та припинення укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії», позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2021 року до 15 вересня 2021 року в сумі 61030,60 грн та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимог про визнання незаконним рішення про звільнення.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відсутні правові підстави для стягнення на його користь понесених витрат на правову допомогу.

Крім цього слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_14 зупинив адвокатську діяльність 28 листопада 2022 року, а за вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, можуть бути стягнуті тільки витрати, пов`язані з наданням правової допомоги адвокатом.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши підтвердження таких доводів, викладених в апеляційних скаргах Запорізької обласної ради та КНП «ОІКЛ», колегія суддів доходить висновку про їх задоволення, у зв`язку з чим, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року слід скасувати на підставіст. 376 ЦПК України, та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача є такими, що не підтвердились під час розгляду справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Запорізької обласної ради задовольнити.

Апеляційну скаргу Комунальногонекомерційного підприємства«Обласна інфекційнаклінічна лікарня»Запорізької обласноїради задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22 червня 2023 року у цій справі скасувати, прийняти у цій справі нову постанову, якою:

«Позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди залишити без задоволення».

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 15 грудня 2023 року.

Головуючий:

Судді :


Суд	Запорізький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	05.12.2023
Оприлюднено	18.12.2023
Номер документу	115679221
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Поляков О. З.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.12.2023 по справі 335/9166/21ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —335/9166/21

Постанова від 05.12.2023

Постанова
від 05.12.2023 по справі 335/9166/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД