Постанова

від 13.12.2023 по справі 907/466/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа №907/466/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Зварич О.В.

Кравчук Н.М.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ВАТЦЕНРОДЕ, м.Київ

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.09.2023 (суддя Андрейчук Л.В.)

у справі №907/466/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВАТЦЕНРОДЕ, м.Київ

до відповідача: Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Флекстронікс ТЗОВ, м.Мукачево

про стягнення заборгованості в розмірі 3 737 719,88 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Муха Д. О.

від відповідача : не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовними вимогами до Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Флекстронікс ТЗОВ про стягнення грошових коштів у розмірі 3 737 719.88 грн., з яких: 2 282 248,54 грн. - основна заборгованість; 1 095 479.30 грн. - інфляційні втрати; 159 757.40 грн. - пеня; 200 234,64 грн. - 3% річних за договором будівельного підряду №1908-01 від 28.08.2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.09.2023 провадження у справі №907/466/23 в частині стягнення з відповідача Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Флекстронікс ТЗОВ, м.Мукачево на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАТЦЕНРОДЕ, м.Київ 2 277 404,62 грн. (основної заборгованості за договором будівельного підряду №1908-01 від 28.08.2019 року) закрито. У задоволенні решти вимог відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язання Відповідача перед Позивачем за договором будівельного підряду № 1908-01 від 28.08.2019 та актом приймання-виконання будівельних робіт № 38-1 від 29.05.2020 р. щодо сплати основної суми заборгованості в сумі 2 277 404,62 грн. припинено зарахуванням. Окрім того, суд першої інстанції вказав, що застосування до відповідача будь-яких штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму утриманих ним виплат є безпідставним, адже у цій ситуації відповідач діяв правомірно, у відповідності до узгодженої сторонами умови договору (п. 13.9 Договору), його поведінку не можна кваліфікувати як господарсько-правове правопорушення, а саме як прострочення виконання грошових зобов`язань за договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ВАТЦЕНРОДЕ, м.Київ звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 05.10.2023.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в позовних вимогах, а саме в частині стягнення штрафних санкцій.

При цьому, апелянт зазначає, що твердження сторони відповідача про те, що він скористався своїм правом, передбаченим п. 13.9 договору, не відповідає дійсності, оскільки відповідач жодного письмового повідомленням з належним обґрунтуванням взаємозаліку або іншого повідомлення позивачу до 14.06.2023 не надсилав. Лише після початку провадження у справі, отримання позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, відповідач прийняв рішення скористатися п. 13.9 договору. Відтак, апелянт вважає, що штрафні санкції за прострочення зі сплати заборгованості відповідача позивачу підлягають до стягнення.

Відповідач у своєму відзиві заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказав, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, прийняв законне та обгрунтоване рішення.

В судове засідання 13.12.2023 з`явився представник позивача, навів свої доводи, просив задоволити апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що своє право на участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача реалізував, судом було надано достатньо часу сторонам для подачі аргументів і доказів які мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок про відсутність підстав для відкладення.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання пов`язані з розглядом справи викладено в ухвалах суду.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

28.09.2019 між сторонами був укладений договір будівельного підряду №1908-01. Пунктом 1.1. договору передбачено, що підрядник зобов`язується відповідно до проектної документації та умов договору виконати та передати замовнику будівельні роботи, зазначені в додатку №1 до договору, а замовник зобов`язується прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно умов п. 1.4. договору, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт 29.08.2019 та закінчити їх протягом 122 календарних днів, з початку виконання робіт, тобто до 29.12.2019 року.

Відповідно до п. 2.1. договору, договірна ціна визначається на основі твердого кошторису, який є невід`ємною частиною договору. Договірна ціна робіт є твердою і складає 43 653 600.00 грн. Договірна ціна робіт являє собою вартість робіт, що повинні бути виконані згідно умов договору, і включає в себе відшкодування всіх витрат підрядника, понесених при виконанні робіт, та плату за ці роботи, виконані підрядником згідно умов договору та у відповідності до проектної документації.

Договірна ціна може змінюватися тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення відповідних змін до договору (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.3.2. договору передбачено, що підрядник має право: вимагати оплату робіт, прийнятих замовником.

Розділом 10 договору передбачено умови фінансування робіт та порядок розрахунків за виконані роботи. Зокрема, п. 10.1. договору передбачено, що оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником за рахунок власних коштів у розмірі, що не перевищує договірну ціну робіт: 1) авансовий платіж у розмірі 4 365 360.00 грн., що складає 10% від договірної ціни, сплачується замовником протягом 10 банківських днів з дати листа про наміри.

Вартість виконаних робіт регулярно сплачується замовником на користь підрядника протягом 10 робочих днів після прийняття замовником актів приймання виконаних будівельних робіт (п. 10.1.2 договору).

Умовами п. 10.2. передбачено, що вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та, згідно п. 10 договору, підлягають оплаті з урахуванням авансового платежу в наступному порядку: 10.0% від загальної суми акцептованого акту приймання виконаних робіт не підлягає оплаті по факту прийняття робіт, а підлягає зарахуванню в рахунок авансового платежу сплаченого на підставі п. 10.1.1 договору; 85.00% від загальної суми акцептованого акту приймання виконаних будівельних робіт підлягає оплаті на протязі 10 робочих днів від дати належного підписання сторонами таких актів, з урахуванням інших умов цього договору; 5.00% від загальної суми акцептованого акту приймання виконаних робіт не підлягає оплаті по факту прийняття робіт, а залишається в розпорядженні замовника як утримання. Порядок розрахунків сторін за сумами утримання залишається без змін і викладений в п. 13.3. договору.

Крім того, п. 10.4. договору передбачено, що оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником регулярно шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 85% від суми акцептованого замовником акту прийняття робіт з урахуванням отриманих авансових платежів, що зараховується в рахунок оплати акту та утримання, на поточний рахунок підрядника.

Пунктом 13.3. договору сторони передбачили порядок утримання. Зокрема, замовник зобов`язаний утримувати з кожного платежу суму, що дорівнює 5% від суми акцептованого замовником акту прийняття робіт, яка повинна зберігатися як утримання.

Згідно умов п. 13.6. договору, у разі порушення замовником строків оплати вартості виконаних робіт, які визначені в цьому договорі, замовник повинен сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, але не більше 7% від загальної суми заборгованості.

Згідно умов п. 13.9 договору, замовник має право в односторонньому випадку, утримувати суми штрафних санкцій, нарахованих за порушення умов даного договору, з будь - яких та всіх сум, що належить до виплати підряднику, згідно даного договору, при умові наступного письмового повідомлення підрядника з належним обґрунтуванням такого взаємозаліку.

Умовами п. 14.1. договору передбачено, що зміна цього договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь - якої сторони на підставі додаткової угоди, про що в договір вноситься відповідне застереження. Додаткова угода буде мати силу, якщо вона викладена сторонами у письмовій формі, підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін. Додаткова угода є невід`ємною частиною цього договору.

Сторони п. 15 передбачили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

Судом встановлено, що даний договір підписано та скріплено печатками уповноваженими представниками обох сторін. Договір є дійсним.

01.11.2019 сторонами була укладена додаткова угода до вказаного вище договору. Так, сторони виклали п. 1.4. в новій редакції, зокрема зазначили, що підрядник зобов`язується закінчити роботи до 09.01.2020 року. Пунктом 2.1. в новій редакції сторони передбачили, що договірна ціна є твердою і складає 43 752 036.00 грн. Пунктом 5.1. в новій редакції сторони передбачили, що вартість виконаних робіт підлягають оплаті в наступному порядку: - 95 % від загальної суми акцептованого акту приймання виконаних будівельних робіт підлягає оплаті на протязі 10 робочих днів від дати належного підписання сторонами таких актів, з урахуванням інших умов договору; 5% від загальної суми акцептованого акту приймання виконаних будівельних робіт не підлягає оплаті по факту прийняття робіт, а залишається в розпорядженні замовника як утримання.

22.05.2020 між сторонами було укладено угоду про врегулювання питання відповідальності сторін по договору будівельного підряду №1908-01, якою ними було визначено, що підрядник сплачує на користь замовника (позивача) штрафні санкції за порушення термінів виконання робіт щодо основного договору у сумі 2 282 248.13 грн., передбачені основним договором, щодо невиконання строків виконання робіт, починаючи з дати підписання даної угоди.

22.06.2020 між сторонами було укладено ще одну додаткову угоду до договору, якою сторони погодили зарахування залишку суми авансового платежу в розмірі 747 714.46 грн. в якості оплати виконаних робіт, виконаних згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №38 від 29.05.2020 року.

Також сторони долучили до договору нові пункти, а саме п. 10.2.1. згідно умов якого, за домовленістю сторін вартість виконаних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт №38 від 29.05.2020, що підлягає оплаті, визначається на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт №38 від 29.05.2020 та згідно п. 10 договору, підлягає оплаті з урахуванням авансових платежів та утримання в іншому порядку, а саме: - 68.59 % від загальної суми акцептованого акту приймання виконаних будівельних робіт не підлягає оплаті по факту прийняття робіт, а підлягає зарахуванню в рахунок авансового платежу сплаченого на підставі п. 10.1.1. договору; 26.24% від загальної суми акцептованого акту приймання виконаних будівельних робіт підлягає сплаті протягом 10 робочих днів від дати належного підписання сторонами актів, з урахуванням інших умов договору; 5.17% від загальної суми акцептованого акту приймання виконаних будівельних робіт не підлягає оплаті по факту прийняття робіт, а залишається в розпорядженні замовника як утримання. Пунктом 3 даної додаткової угоди сторони передбачили, що вказаний вище порядок розрахунків стосується акту приймання виконаних будівельних робіт №38 від 29.05.2020 на суму 2 849 362.52 грн. з ПДВ, який долучений до матеріалів справи.

Долученими до матеріалів справи актами передачі будівельних робіт за період з жовтня 2019 року - травень 2020 підтверджується виконання позивачем на користь відповідача робіт, передбачених договором, та відповідне їх прийняття позивачем.

Відповідними долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями підтверджується оплата відповідачем виконаних будівельних робіт позивачем на загальну суму 34 888 792.45 грн.

Судом встановлено, що 14.06.2023 відповідач адресував позивачу письмове повідомлення №378, в якому вказав, що залишок у сумі 2 277 404.62 грн. утримано ним на підставі п. 13.9. договору з метою часткового взаємозаліку штрафу за порушення підрядником строків закінчення виконання робіт, розмір якого в угоді про урегулювання від 22.05.2020 обома сторонами погоджено на рівні 2 282 248.13 грн. Таким чином, відповідач констатував, що за виконані ТОВ ВАТЦЕНРОДЕ будівельні роботі жодних сум йому не боргує. Крім того, відповідачем додатково було повідомлено позивача про необхідність здійснення доплати у розмірі 4 843.51 грн. для погашення нарахованої та узгодженої суми штрафної санкції.

Таке повідомлення було отримано позивачем особисто 20.06.2023, що підтверджується долученим до матеріалів справи трекінгом поштового відправлення.

Додатково, 05.07.2023 відповідач адресував позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №468, якою вказав, що Завод Флекстронікс ТЗОВ на підставі ст. 601 ЦКУ та п. 13.9. договору будівельного підряду №1908-01 від 28.08.2019, повідомляє ТОВ ВАТЦЕНРОДЕ про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозаліку) у сумі 2 277 404,62 грн. Після зарахування зустрічних однорідних вважаються припиненими: 1) зобов`язання відповідача перед позивачем за договором в сумі 2 277 404.62 грн. 2) зобов`язання відповідача перед позивачем за договором, угодою про врегулювання питання відповідальності сторін від 22.05.2020 в аналогічній сумі 2 277 404.62 грн. Відповідачем також констатовано, що решта зобов`язань позивача в сумі 4843.51 грн. перед ним є неоплаченими.

Така заява була отримана позивачем особисто 10.07.2023, що підтверджується долученим до матеріалів справи трекінгом поштового відправлення.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Спір у цій справі стосується правовідносин, що виникли з договору підряду.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина перша-друга статті 854 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача основну заборгованість по договором будівельного підряду № 1908-01 від 28.08.2019 у розмірі 2 277 404,62 грн.

Судами встановлено, що 10 липня 2023 року ТОВ ВАТЦЕНРОДЕ отримало від Заводу Флекстронікс ТЗОВ заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.07.2023, якою здійснено зарахування наступних зустрічних вимог: вимогу ТОВ ВАТЦЕНРОДЕ до Заводу Флекстронікс ТЗОВ за договором будівельного підряду № 1908-01 від 28.08.2019 та актом приймання-виконання будівельних робіт № 38-1 від 29.05.2020 в сумі 2 277 404,62 грн. зараховано із зустрічною вимогою Заводу Флекстронікс ТЗОВ до ТОВ ВАТЦЕНРОДЕ за договором будівельного підряду № 1908-01 від 28.08.2019, угодою від 22.05.2020 про урегулювання питання відповідальності сторін по договору будівельного підряду № 1908-01 від 28 серпня 2019 року та рахунком-фактури № FM-0000098 від 07.06.2023 в аналогічній сумі 2 277 404,62 грн.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зобов`язання Відповідача перед Позивачем за договором будівельного підряду № 1908-01 від 28.08.2019 та актом приймання-виконання будівельних робіт № 38-1 від 29.05.2020 р. щодо сплати основної суми заборгованості в сумі 2 277 404,62 грн. припинено зарахуванням. Позивач у своїй апеляційній скарзі не заперечує зарахування.

Верховний Суд у постанові від 02.05.2023 у справі №910/9268/22 зауважив, що заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Зважаючи на наведене, та на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 2 277 404,62 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 13.6. Договору, у разі порушення Замовником строків оплати вартості виконаних Робіт, які визначені в цьому Договорі, Замовник повинен сплатити Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, але не більше 7 % (семи відсотків) від загальної суми заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення 199 809,65 грн. 3 % річних, 1 099 623,78 грн. інфляційних втрат та 159 757,40 грн. пені, нарахованих за період з 14.06.2020 року по 17.05.2023 року на суму основної заборгованості (2 277 404,62 грн.)

Відповідно до п. 13.9 Договору Сторони узгодили, що замовник має право в односторонньому порядку, утримувати суми штрафних санкцій, нарахованих за порушення умов даного Договору, з будь-яких та всіх сум, що належать до виплати Підряднику, згідно даного Договору, при умові наступного письмового повідомлення Підрядника з належним обґрунтуванням такого взаємозаліку.

Колегія суддів наголошує, що за змістом пункті 13.9 Договору, відповідач, як замовник, спочатку реалізовує своє право на одностороннє утримувати суми штрафних санкцій, нарахованих за порушення умов даного Договору, з будь-яких та всіх сум, що належать до виплати Підряднику, а тільки потім здійснює наступне письмове повідомлення позивача, як підрядника, з належним обґрунтуванням такого взаємозаліку. при цьому, зазначена договірна норма, не визначає конкретного строку, протягом якого повинне здійснюватися наступне письмове повідомлення Підрядника. Ключовим для реалізації пункту 13.9 Договору є те, щоб факт наступного письмового повідомлення Підрядника мав місце.

При цьому право замовника на одностороннє утримання реалізується внаслідок несплати підрядчику відповідних сум у визначені договором строки (в цьому полягає суть утримання), і цей юридичний факт передує письмовому повідомленню підрядчика. В той же час наступне письмове повідомлення носить інформаційний характер і не визначає момент реалізації замовником свого права на утримання відповідних сум. При цьому суд враховує, що передбачене договором право позивача на утримання сум штрафних санкцій за рахунок належних до сплати позивачу платежів з подальшим письмовим повідомленням відповідача не суперечить вимогам законодавства.

Сторонами не заперечується існування зобов`язання позивача сплатити відповідачу штрафні санкції порушення термінів виконання робіт по Основному договору в сумі 2 282 248,13 грн. відповідно до Угоди про урегулювання від 22 травня 2020 року.

Матеріалами справи підтверджується (лист Про утримання сум штрафних санкцій та доплату недоотриманої суми штрафу № 378 від 14.06.2023 року з додатками), що Відповідач у відповідності до приписів пункту 13.9 Договору після того, як утримав штрафні санкцій, нараховані відповідно до Угоди від 22.05.2020 року, за рахунок залишкової вартості будівельних робіт у сумі 2 277 404,62 грн., забезпечив наступне письмове повідомлення позивача, як підрядника, про це з належним обґрунтуванням такого утримання.

Отже, оскільки, договірна норма пункту 13.9 Договору про право замовника на одностороннє утримання штрафних санкцій є спеціальною по відношенню до інших норм, то одностороннє утримання відповідачем, як замовником, штрафних санкцій, нарахованих позивачу, як підряднику, застосування до відповідача будь-яких штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму утриманих ним виплат є безпідставним, адже у цій ситуації відповідач діяв правомірно, у відповідності до узгодженої сторонами умови договору (п. 13.9 Договору), його поведінку не можна кваліфікувати як господарсько-правове правопорушення, а саме як прострочення виконання грошових зобов`язань за договором.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог стягнення 199 809,65 грн. 3 % річних, 1 099 623,78 грн. інфляційних втрат та 159 757,40 грн. пені нарахованих за період з 14.06.2020 року по 17.05.2023 року.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВАТЦЕНРОДЕ залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.09.2023 у справі №907/466/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.12.2023.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіЗварич О.В.

Кравчук Н.М.