Постанова

від 07.12.2023 по справі 910/9102/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9102/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Шпорт В.В.

та представників

прокурора: Єреп В.В.

позивача-1: не з?явився

позивача-2: не з?явився

позивача-3: не з?явився

позивача-4: не з?явився

позивача-5: не з?явився

позивача-6: не з?явився

відповідача: не з?явився

третьої особи: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023

(головуючий -Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023

(суддя - Привалов А.І.)

у справі № 910/9102/22

за позовом Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1) Комунального некомерційного підприємства «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»;

2) Бориспільської міської ради Київської області;

3) Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

4) Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області;

5) Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області;

6) Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ФАРГО»

про визнання недійсним в частині договору та стягнення 89 037,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Бориспільської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі: Комунального некомерційного підприємства «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (далі - КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», позивач-1), Бориспільської міської ради Київської області (далі - Бориспільська міськрада, позивач -2), Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Вороньківська сільрада, позивач - 3), Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області (далі -Пристолична сільрада,позивач - 4), Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Гірська сільрада, позивач-5), Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Золочівська сільрада, позивач-6) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ФАРГО» (далі - ТОВ«ТД ФАРГО», відповідач) про визнання недійсним в частині п. 3.3. договору № 20/104 від 18.05.2020 та стягнення 89 037,38 грн.

2. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 було внесено зміни до п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, коронавірусної хвороби (COVID-19). Оскільки товар, який було поставлено відповідачем за договором є медичним обладнанням, останнім було безпідставно включено до договірної ціни податок на додану вартість у розмірі 89.037,38 грн, у зв`язку з чим, на думку прокурора, п. 3.3. договору №20/104 від 18.05.2020, в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти у сумі 89.037,38 грн підлягають поверненню, як безпідставно отримані відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023, позов прокурора залишено без розгляду.

4. Судові рішення мотивовано тим, що позивачі-2-6 у справі, є засновниками КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування». Прокурором не наведено, а судом не встановлено наявності у позивача-1 делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції у спірних правовідносинах. Оскільки позивач-1, як комунальне підприємство, не є суб`єктом владних повноважень, прокурор не може звертатися з позовом в інтересах держави в особі позивачів- 2 - 6, а позивач-1, у свою чергу, не позбавлений права самостійно звертатися з позовом за захистом порушених прав.

Водночас, прокурор обґрунтовує звернення з позовом в інтересах держави в особі позивачів - 2 - 6 тим, що вони є органами місцевого самоврядування, уповноваженими на управління позивачем-1 та є власниками і засновниками позивача-1, джерелами формування майна якого є майно комунальної власності. Однак, позовні вимоги свідчать про дійсний намір захистити права позивача-1 шляхом стягнення коштів саме на користь останнього. При цьому позивачі - 2 - 6 не є стороною договору поставки № 20/104 від 18.05.2020, тоді як, прокурор просить визнати недійсним п.3.3 договору поставки, стороною якого є позивач-1. Враховуючи викладене суди зробили висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій , прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині залишення без розгляду позову прокурора в особі Бориспільської міської ради Київської області, Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

6. У касаційній скарзі прокурор посилається на порушення судами при розгляді справи ст. 143 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.172 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 17, 18, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 26 Бюджетного кодексу України, та порушення норм процесуального права ст.ст. 53, 226, 236 ГПК України.

7. Також прокурор вказує на неврахування правових позицій Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Відзив учасниками судового процесу не подавався.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2020 між КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (покупець) та ТОВ «Салюте-М» (яке перейменоване у ТОВ «ТД ФАРГО», продавець) було укладено договір № 20/104(далі - договір), умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується у 2020 році своєчасно поставити та передати у власність покупця товар, зазначений в Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною, а покупець - прийняти та оплатити цей товар.

10. Відповідно до п.1.2., 1.3. договору, найменування товару: Медичне ліжко (код згідно основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення). Кількість товару: 54 шт.

11. У п. 3.3. визначено, що ціна договору становить 1 361 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 89 037,38 грн.

12. Згідно з умовами договору, ТОВ «Салюте-М» поставило КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» товар на загальну суму 1 361 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 89 037,38 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0048 від 18.05.2020.

13. В свою чергу, позивач на підставі платіжного доручення № 8 перерахував 28.05.2020 на рахунок відповідача кошти в розмірі 1 361 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 89 037,38 грн, за отриманий товар.

14. Відповідно до Статуту КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», затвердженого рішенням Бориспільської міської ради від 13.07.2021 № 645-11-VІІІ; рішенням Вороньківської сільської ради від 14.07.2021 № 235-8-VІІІ; Пристоличної сільської ради від 07.09.2021 № 1087-7-VІІІ; Гірської сільської ради від 05.08.2021 № 617-17-VІІІ; Золочівської сільської ради від 23.07.2021 № 339-15- VІІІ, є Підприємством (далі - Підприємство) заснованим на базі рівноцінних відокремлених частин комунальної власності територіальних громад Бориспільської міської ради, Вороньківської, Гірської, Золочівської, Пристоличної сільських рад Бориспільського району Київської області.

15. Бориспільська міська рада, Вороньківська, Гірська, Золочівська, Пристолична сільські ради Бориспільського району Київської області є засновниками КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування».

16. Уповноваженим органом управління Підприємства є Виконавчий комітет Бориспільської міської ради (п. 1.3. Статуту).

17. Відповідно до п. 4.1. Статуту підприємство є юридичною особою публічного права. Права та обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

18. Підприємство має самостійний баланс, рахунки в Державній казначейській службі України, установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи (п. 4.7. Статуту).

Позиція Верховного Суду

19. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

20. Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України.

21. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

22. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

23. Згідно з ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

24. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

25. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

26. Отже, обов`язковими умовами на звернення прокурора до суду в інтересах держави є обґрунтування в позовній чи іншій заяві, скарзі: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

27. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

28. За змістом частини 1 статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

29. Частиною 3 статті 23 цього Закону передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

30. При цьому згідно з абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

31. Водночас, положеннями ч. 4 ст. статті 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентовано, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

32. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

33. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

34. Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

35. Отже держава у цивільних (господарських) правовідносинах діє через органи державної влади.

36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (аналогічний висновок викладено у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справі № 923/199/21.

37. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників. Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц ).

38. У пункті 91 постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21 зазначено, що оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.

39. Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств, викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 22.08.2023 у справі № 924/564/22 та інших.

40. Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор, зокрема, посилався на порушення КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» та відповідачем законодавства про публічні закупівлі, податкового законодавства, при укладенні оспорюваного пункту договору.

41. З огляду на вищевикладене, проаналізувавши правовідносини у справі та враховуючи вказані правові висновки, щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства, Верховний Суд констатує, що в даному випадку, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» та вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про необхідність залишення без розгляду, поданого прокурором позову в інтересах держави в особі КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у цій частині не вбачається.

42. Стосовно позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі територіальних громад Бориспільської міської ради, Вороньківської, Гірської, Золочівської, Пристоличної сільських рад Бориспільського району Київської області, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду в цій частині, а тому є підстави для скасування судових рішень щодо залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі територіальних громад, з огляду на таке.

43. При обґрунтуванні представницьких функцій держави в особі територіальних громад, прокурор зазначав, що територіальні громади Бориспільська міська рада, Вороньківська, Гірська, Золочівська, Пристолична сільська рада Бориспільського району Київської області є органами уповноваженими державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, щодо визнання недійсним оспорюваного пункту договору, оскільки, стороною, оспорюваного пункту договору, є КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», яке є комунальним підприємством, створеним зазначеними територіальними громадами, які, є одержувачами бюджетних коштів, і відповідно закупівля проводилась за бюджетні кошти.

44. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

45. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

46. Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

47. Частиною 2 статті 10 цього Закону передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

48. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4, 8 статті 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

49. Частинами 2, 4 статті 61 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

50. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1, 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

51. Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

52. З урахуванням вищезазначеного, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

53. Бориспільська міська рада, Вороньківська, Гірська, Золочівська, Пристолична сільські ради Бориспільського району Київської області є територіальними громадами.

54. Судами встановлено у справі, що Бориспільська міська рада, Вороньківська, Гірська, Золочівська, Пристолична сільські ради Бориспільського району Київської області є засновником КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», управляють закріпленим за нею майном, затверджують відповідні бюджети, з яких фінансується цей комунальний заклад, отже, наділені повноваженнями контролю за виконанням таких бюджетів, відповідно до законодавства.

55. Отже, оскільки засновниками КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» та власниками її майна є територіальні громади в особі міської ради та сільських рад, які фінансують і контролюють діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язані контролювати виконання бюджету відповідних територіальних громад, зокрема законність та ефективність використання КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» коштів цих бюджетів за договорами про закупівлю товарів, Верховний Суд констатує, що Бориспільська міська рада, Вороньківська, Гірська, Золочівська, Пристолична сільські ради Бориспільського району Київської області є особами, уповноваженими на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а тому є належними позивачами у цій справі.

56. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 22.08.2023 у справі № 924/564/22, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20.

57. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 відступила від протилежних висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21 (підпункт 1.2. пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, у яких Верховний Суд відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.

58. Водночас, суд першої інстанції і апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду у тому числі, посилались і на постанову Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21, від правових висновків якої відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

59. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

60. Однак, суди залишаючи без розгляду позов прокурора поданий в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради, Вороньківської, Гірської, Золочівської, Пристоличної сільських рад Бориспільського району Київської області, вказували лише на те, що позивачі-2 - 6 не мають владних повноважень та не здійснюють управління у спірних зобов`язальних правовідносинах, які склалися на підставі договору, безпосередньо між позивачем-1 та відповідачем. Крім того суди зазначали, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування, як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство, як суб`єкт господарських відносин. Крім того, суди зазначили, що позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі територіальних громад, тоді як вимоги, спрямовані на стягнення коштів на користь КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», а відповідні громади не є стороною договору.

61. Касаційний суд зазначає, що суди попередніх інстанцій зробивши вищезазначені висновки, не надали належної правової оцінки законодавству, що регулює місцеве самоврядування, положенням цивільного кодексу та положенням щодо представництва інтересів держави прокурором у судовому процесі. При цьому, судами не було досліджено умов договору та не встановлено за які кошти здійснювалась закупівля за бюджетні чи інші кошти.

62. Разом з тим, аргументувавши необхідність залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі територіальних громад, неправильними висновками, зокрема, про те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, суди не врахували, що вказані територіальні громади наділені владними повноваженнями, та не з`ясували належним чином питання виконання/невиконання цими позивачами дій, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах. При цьому, суди попередніх інстанцій послались лише на лист Бориспільської міської ради з інформацією про те, що КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» є юридичною особою і може здійснювати представництво в судах.

63. Суди взагалі не досліджували обставин дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», звернення прокурора до уповноваженого органу з метою повідомлення його про наявність обставин порушення законодавства при укладенні оспорюваного пункту договору, та звернення прокурора з відповідним позовом щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Крім того, суди не досліджували обставин щодо вчинення уповноваженим органом дій на усунення обставин, що стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом, що свідчить про порушення судами положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України, на що вказував прокурор у касаційній скарзі.

64. Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради, Вороньківської, Гірської, Золочівської, Пристоличної сільських рад Бориспільського району Київської області, оскільки вони зроблені без належного дослідження обставин дотримання ним порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а також без встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання такого звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі відповідних територіальних громад.

65. Таким чином, знайшли підтвердження доводи касаційної скарги прокурора, щодо неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині обґрунтованості визначення прокурором органу місцевого самоврядування позивачем у спірних правовідносинах, з огляду на аналіз функцій та повноважень органу місцевого самоврядування, які надають такому суб`єкту право бути позивачем у спорах щодо порушення чи загрози порушення інтересів держави та територіальної громади, які викладені у постанові.

65. Наведене у сукупності свідчить про те, що, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, в порушення статей 53, 86, 226, 236 ГПК України, залишив без розгляду позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради, Вороньківської, Гірської, Золочівської, Пристоличної сільських рад Бориспільського району Київської області.

66. Натомість у частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», немає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

68. Частиною 6 статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

69. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені скаржником, отримали часткове підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновки судів попередніх інстанцій в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради, Вороньківської, Гірської, Золочівської, Пристоличної сільських рад Бориспільського району Київської області, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду позову в цій частині.

70. Водночас у частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі КП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», немає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

71. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури необхідно задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/9102/22 скасувати в частині залишення без розгляду позову Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради, Вороньківської, Гірської, Золочівської, Пристоличної сільських рад Бориспільського району Київської області, справу в цій частині передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, у решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/9102/22 залишити без змін.

Розподіл судових витрат

72. Оскільки судові рішення частково скасовано, з направленням справи на новий розгляд, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/9102/22 скасувати в частині залишення без розгляду позову Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Бориспільської міської ради Київської області; Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області; Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області; Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області, справу в цій частині передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/9102/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Г.О. Вронська

Н.М. Губенко