Рішення

від 15.12.2023 по справі 160/22867/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 рокуСправа №160/22867/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфіл Україна» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфіл Україна» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Головного управління ДПС у Харківській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0104730708 та №0104740708 від 15 травня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на безпідставність проведення податкової перевірки. Крім того позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо допущених порушень в частині не зазначення в розрахункових документах всіх необхідних реквізитів є помилковими. Так, позивач посилаючись на лист роз`яснення ДПС України вказує про те, що рядки 11-18 фіскального чека є обов`язковими реквізитами не в усіх випадках, а лише у разі використання платіжного терміналу, який в свою чергу з`єднаний або поєднаний з реєстратором розрахункових операцій, тобто у разі забезпечення інтеграції програмного забезпечення платіжного терміналу до реєстратора розрахункових операцій.

Позивачем зазначено, що запит про надання документів подано за 3 дні, до завершення податкової перевірки, що суперечить приписам податкового законодавства та звільняє платника податків від відповідальності за ненадання запитуваних документів.

Ухвалою суду від 22.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Ухвалою суду від 18.10.2023 р. клопотання представника відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області області про залучення співвідповідача Головного управління ДПС у Харківській області у справі за №160/22867/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфіл Україна» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Залучено у якості співвідповідача Головне управління ДПС у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46) у справі №160/22867/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфіл Україна» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Встановлено Головному управлінню ДПС у Харківській області п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову, відповідачі надали свої відзиви на позов, які долучено до матеріалів справи.

Відповідачі вказують про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень рішень, оскільки в фіскальних чеках позивача відсутні обов`язкові реквізити, що свідчить про порушення вимог законодавства. Крім того, ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що запит направлявся позивачу не про надання документів, а про надання інформації, який в свою чергу має окремий порядок розгляду.

Тому просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в тексті якої він підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити останні у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14 квітня 2023 року на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 (наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій), підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах), підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.16-,19-1.1.20, пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, статті 15 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» було призначено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙФІЛ УКРАЇНА» за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Пушкінська. буд. 2А, м. Харків з 18 квітня 2023 року тривалістю не більше 10 діб на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 14.04.2023 року № 1447-п.

Суд зазначає, що саме ГУ ДПС у Харківській області прийнято наказ про проведення фактичної перевірки ТОВ «Айфіл Україна» (код ЄДРПОУ 39546612) від 14.04.2023 р. №l447-п, так і акт (довідку) фактичної перевірки від 23.05.2022р. № 702/04-36-07-09-PPO-42547705, на підставі якого вже Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0104730708 та №0104740708 від 15 травня 2023 року.

Так, за результатами перевірки контролюючим органом складено акт № 11212/20/31 /РРО/39546612 від 25.04.2023 р., яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

1) пункту 1. 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями), а саме:

- не проведено розрахункову операцію на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, не роздруковане та не видано відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції на суму 1 170,00 грн. вперше чек від 22.11.2022, за кожне наступне вчинене порушення - 150% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом,Товарів (послуг) (312 438,00 грн.).

2) пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, то належать або пов`язані з предметом перевірки.

Листом від 26.04.2023р. № 1826/7/20-40-07-08-11 (вхідний від 27.04.2022 № 3518/7) ГУ ДПС у Харківській області, згідно пункту 86.5 статті 86 ПК України та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС від 04.09.2020 № 470, було направлено матеріали фактичної перевірки ТОВ «Айфіл Україна» (код ЄДРПОУ 39546612) щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) для розгляду та прийняття рішення згідно вимог чинного законодавства (копія листа додається).

Згідно вимог діючого законодавства, посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області було розглянуто матеріали фактичної перевірки - акт № 11212/20/31 /РРО/39546612 від 25.04.2023 р.

На підставі висновків, зазначених в акті, ГУ ДПС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення № 0104730708 та № 0104740708 від 15 травня 2023 року.

Не погодившись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи питання, щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог п.1,2 ст.3 Закону №265/95-BP, суд виходить з наступного.

Так, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що за період з 25.10.2022 по 23.04.2023 позивачем здійснено продаж товарів на загальну суму 209462,00 грн. Згідно електронних баз даних ГУ ДПС у Харківській області в розрахункових документах (фіскальних чеках) відсутні обов`язкові реквізити: 1. реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) допустимих правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються літери «ЕПЗ»; 2. напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі).

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР, поняття: розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР (порушення яких зафіксоване в Акті перевірки) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність у таких же розмірах штрафних санкцій у разі встановлення в ході перевірки факту:

1) проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Позиція контролюючого органу, фактично, полягає в тому, що відсутність обов`язкових реквізитів у фіскальних чеках згідно з Положенням №13 тягне за собою неприйнятність такого документа як розрахункового, тобто, свідчить, що розрахункова операція проведена без роздрукування розрахункового документа і без видачі такого покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону.

Отже, притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР є безпідставним, оскільки безпосередній зміст обов`язку платника податку, який визначений у цьому пункті, полягає у тому, щоб усі розрахункові операції відбувалися саме із застосуванням РРО і на повну суму покупки.

Отже, в цій частині суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідний обов`язок ним був виконаний, а висновки контролюючого органу про зворотнє не знаходять свого підтвердження.

Перевіряючи висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, суд виходить з такого.

Як вже зазначалося, обов`язок, передбачений цим пунктом, полягає в тому, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надавати особі в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положенням № 13 визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 визначено, які обов`язкові реквізити має містити фіскальний чек на товари (послуги), зокрема, для суб`єктів господарювання роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16).Згідно з пунктом 3 розділу І цього Положення установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, можна зробити висновок, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Вказана позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 лютого 2023 року у справі №500/6845/21.

Суд наголошує, що позивачем в позовній заяві не заперечується відсутність в розрахункових документах (фіскальних чеках) позивача реквізитів передбачених рядком 15, 16 Положення №13.

Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» та напису «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду), відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій ГУ ДПС визначило суму штрафних санкцій 313 608,0 гривень (1170,00 *100% = 1170,0 грн .- вчинене вперше чек від 25.10.2022 № 7260001 та 208292,0 *150% - наступні порушення в перевіряємому періоді = 312438,0 гривень).

Отже, під час судового розгляду знайшли своє підтвердження доводи позивача про протиправність притягнення до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР. Оскільки штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішення від 15.05.2023 року №0104730708, застосовані також і за порушення позивачем вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а їх загальний розмір розраховувався відповідно до вимог пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, суд вважає, що безпідставність посилання на пункт 1 статті 3 Закону №265/95-ВР в цьому рішенні не тягне за собою його протиправність.

Доводи позивача про те, що у зв`язку із відсутності з`єднання між ПРРО та банківським платіжним терміналом вказані реквізити не можуть бути надрукованими у фіскальному чеку з технічних причин, які від нього не залежать не впливають на вищенаведені висновки суду, оскільки у разі використання під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, суб`єкт господарювання повинен з`єднати його з реєстратором розрахункових операцій, оскільки у протилежному випадку створений та роздрукований розрахунковий документ не буде містити обов`язкових реквізитів, а суб`єкт господарювання буде вважатися таким, що не виконав імперативну норму, закріплену в Законі № 265.

Суд зазначає, що при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу розрахунковий документ має містити додаткові реквізити щодо реквізитів електронного платіжного засобу та платіжної системи, що застосовуються.

Суб`єкти господарювання, які проводять розрахункові операції з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, який не з`єднаний з РРО, мають нести відповідальність, визначену пунктом першим статті 17 Закону № 265, оскільки, як вже зазначалось вище, Положенням № 13 передбачено, що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення п. 82.2 ст. 85 ПК України, а саме ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, суд зазначає наступне.

Оцінюючи обставину вручення запиту пізніше ніж за 5 робочих днів до дати завершення перевірки суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові ВС від 17.08.2023 року у справі №380/8798/21.

Отже, сама по собі обставина вручення запиту на документи менше ніж за 5 робочих днів до завершення перевірки не є підставою для ненадання відповіді на такий запит та скасування штрафних санкцій за таке ненадання, оскільки відповідні документи платник може надати до ухвалення податкового повідомлення-рішення.

Водночас, згідно п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 19.2. ст. 19 Податкового кодексу України представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України).

За обставин цієї справи запит про надання документів вручався «продавцю ОСОБА_1 та регіональному менеджеру Калашнікову О.В.», однак будь-яких документів про наявність у них статусу представника, згідно п. 19.2. ст. 19, п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України в матеріалах справи не міститься, що вказує на порушення вимог законодавства щодо вручення запиту на надання документів уповноваженій особі та зумовлює висновок про протиправний характер застосування штрафної санкції за ненадання документів на такий запит, що вручений з порушенням вимог законодавства. Суд звертає увагу, що відповідачем не надано також і змістовних пояснень щодо дотримання вимог законодавства при врученні запиту на надання документів.

Виходячи з засади офіційного з`ясування всіх обставин, суд надає правову оцінку змісту наказу про проведення фактичної перевірки позивача від 14.04.2023 №1447-п, в якому в якості підстави проведення перевірки зазначено на підставі ст. 19-1, п.п. 20.1.2., 20.1.4., 20.1.8.-20.1.11 п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75, пп. 80.20.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

При цьому суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 487/10128/14-ц), від 26 червня 2019 року (справа №587/430/16-ц), від 23 жовтня 2019 року (справа № 761/6144/15-ц), від 15 червня2021 року (справа №904/5726/19) тощо, вказувала на дію принципу «jura novit curia» („суд знає закони"), який полягає, зокрема, в тому, що суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи правовідносин між сторонами. Обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові ВС від 15.02.2023 року у справі №1740/2380/18.

Відповідно, незалежно від наявності окремих посилань самого позивача на протиправність правового акту, що став підставою для проведення перевірки, суд не може ігнорувати виявлення ним самим протиправного характеру такого акту в ході дослідження відповідного документу, який міститься в матеріалах справи. Зворотній підхід суперечив би завданню адміністративного судочинства та засаді верховенства права, оскільки за змістом такого правозастосування порушення права, яке виявлено та встановлено судом, має значення для вирішення спору по суті, не отримувало б належної правової оцінки адміністративного суду.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові ВС від 26.07.2023 року у справі №280/4696/22.

Окрім цього, зміст правозастосування постанов ВС у постанові від 05.07.2023 року у справі №460/2663/22 вказує на те, що протиправність наказу про призначення перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки.

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові ВС від 17.08.2023 року у справі №160/15431/21:

Передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №580/2615/21.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 05.07.2023 року у справі №460/2663/22 міститься наступний правовий висновок:

Отже, варто погодитися з доводами скаржника, що формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Не зазначено в наказі й того, що перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства. Наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених як підпунктом 80.2.2, так і підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України.

Також суд звертає увагу на правовий висновок ВС, що міститься у постанові від 13.05.2022 року у справі №520/9220/18:

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що в основу наказу про проведення фактичної перевірки відповідачем покладено підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. В оспорюваному акті індивідуальної дії не відображено, зокрема в чому конкретно полягає порушення, яке можливо було допущено позивачем.

Отже, суд приходить до висновку, що самого лише посилання на норму права, яка містить альтернативні підстави для вжиття юридично значущих для платника податків дій, без конкретизації підстави вжиття таких дій безпосередньо у посиланні (тобто, зазначення поруч із числовим значення норми права словесного вираження конкретної підстави для призначення саме цієї перевірки), є протиправним, оскільки позбавляє платника податків будь-якої правової визначеності щодо розуміння підстав проведення перевірки та, як наслідок, обмежує його можливості щодо захисту своїх прав та законних інтересів.

Вищевикладене є окремою та самодостатньою підставою для визнання протиправними та скасування обох ППР, що є предметом оскарження в цій справі.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4719,43грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №2918 від 06.09.2023 року, яка містяться в матеріалах справи.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду, підлягає стягненню з відповідача у розмірі 4719,43 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфіл Україна» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0104730708 та №0104740708 від 15 травня 2023 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айфіл Україна (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Крутогірний узвіз, буд. 28, оф. 219, код ЄДРПОУ: 39546612) сплачений судовий збір у розмірі 4719,43 гривень (чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять гривень 43 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька