Постанова

від 14.12.2023 по справі 376/421/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 376/421/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15795/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради на рішення Сквирського районного суду Київської області від 02 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Сквирського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нежитлову будівлю з господарськими будівлями та спорудами та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування нежитлового приміщення,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазину) з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв.м., та земельної ділянки площею 0,2 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування нежилого приміщення (магазину), господарських будівель і споруд від 10 червня 2022 року - виконаним та дійсним;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення (магазин) з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв.м., та земельну ділянку площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівлі, господарських будівель.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до розписки від 10 червня 2022 року ОСОБА_1 придбав у Сквирського районного споживчого товариства нежитлову будівлю (магазин), що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівлі, площею 0,2 га. Нотаріально посвідчити договір позивач з відповідачем домовились до кінця грудня 2022 року. Однак відповідач відмовився від подальшого нотаріального оформлення договору, посилаючись на зайнятість. Письмова форма та нотаріальне посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу не було дотримано, проте, сторони погодили усі істотні умови договору, вчинили взаємні дії для настання юридично-значимих наслідків та у повному обсязі виконали умови договору, а саме покупець виплатив гроші, а продавець отримав кошти, віддав ключі від нежитлової будівлі, але у установлений термін нотаріально не оформив договір купівлі-продажу будівлі та земельної ділянки (а.с. 2-4).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 02 березня 2023 року вказаний позов - задоволено в повному обсязі. Визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (магазину) з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв.м., земельної ділянки площею 0,2 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування нежилого приміщення (магазину), господарських будівель і споруд від 10 червня 2022 року - виконаним та дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівлі, споруди та на нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 169,0 м. кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-24).

Не погодившись з рішенням районного суду, 25 вересня 2023 року голова Фурсівської сільської ради Шаравара С.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 32-42).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Фурсівська сільська рада не брала участі у справі, проте, вважає, що таке рішення порушує її права виходячи з наступного. Спірна земельна ділянка не може бути об`єктом цивільних прав, адже є несформованою в установленому законом порядку, належить до земель житлової та громадської забудови комунальної власності на території Фурсівської територіальної громади, інформація про останню не внесена до Державного земельного кадастру. Зазначав, що спірна земельна ділянка перебуває у власності Фурсівської територіальної громади відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 83 ЗК України, оскільки у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Вважає, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки не залучено до участі у справі Фурсівську сільську раду.

Відповідач продав нерухоме майно, яке має ознаки безхазяйного, без зареєстрованого за ним права власності на це майно. Матеріали справи не містять жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку під об`єктом нерухомості, які підтверджують право власності Сквирського районного споживчого товариства, що унеможливлює продаж земельної ділянки та нежитлового приміщення. Крім того, у справі відсутній договір купівлі-продажу нерухомого майна, який суд першої інстанції визнав виконаним та дійсним, а міститься лише розписка, яку суд тлумачив як договір купівлі-продажу. Крім того, суд не перевірив повноважень голови правління Сквирського районного споживчого товариства відповідно до статуту щодо права розпоряджатися майном товариства одноособово.

Посилаючись на ст. 392 ЦК України апелянт вказував, що суд безпідставно задовольнив вимогу позивача про визнання права власності на нерухоме майно, оскільки відповідач визнав його право на нерухоме майно, про що свідчить заява відповідача у матеріалах справи.

У судовому засіданні апеляційного суду представник Фурсівської сільської ради - Бобрик О.В. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 , представники відповідача Сквирського районного споживчого товариства - Писаренко В.Г., адвокат Ященко С.М.проти скарги заперечували і просили її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідач визнав, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (магазин), що розташований по АДРЕСА_1 та земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівлі, площею 0,2 га, про що свідчить заява відповідача про визнання позову (а.с. 17).

Колегія суддів не погодилась з таким висновок суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до укладеної в простій письмові формі розписки від 10 червня 2022 року ОСОБА_1 заплатив у касу Сквирського районного споживчого товариства грошові кошти за нежитлову будівлю (магазин) та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівлі. За цією розпискою, Сквирське районне споживче товариство зобов`язувалось нотаріально оформити купівлю-продажу до кінця грудня 2022 року. Розписку підписано головою правління Сквирського районного споживчого товариства Писаренко В.Г. та ОСОБА_1 (а.с. 6).

До позовної заяви долучено довідку Сквирського районного споживчого товариства про те, що станом на 10 червня 2022 року ОСОБА_1 проведено розрахунок за придбання нежитлового приміщення (магазину) по АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Також до позовної заяви долучено довідку Сквирського районного споживчого товариства від 15 лютого 2023 року про те, що нежитлове приміщення (магазин) по АДРЕСА_1 , дійсно рахується на балансі Сквирського районного споживчого товариства, що розташований на земельній ділянці площею 0,2 га, за яку сплачується земельний податок в розмірі 1136,55 грн. щомісячно (а.с. 7).

У матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на нежитлову будівлю (магазин) по АДРЕСА_1 , виготовлений 02 грудня 2021 року (а.с. 8-12).

Щодо права апелянта на оскарження рішення районного суду.

У ст. 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч. 1 ст. 352 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 0917/443/2012 (провадження № 61-16055св19) вказано, що «право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 714/877/15 (провадження № 61-13835св21) зазначено, що «суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду».

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 1, 2 та 3 ст. 367 ЦПК України).

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див. висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18)).

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Сторони не заперечували факту розташування нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв.м. та земельної ділянки площею 0.2 га, яку визначено предметом купівлі-продажу, в межах населеного пункту с. Пищики, що відноситься до Фурсівської сільської ради. Не спростовано сторонами й доводів апелянта, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови комунальної власності на території Фурсівської територіальної громади.

Вказане підтверджується й наданими до апеляційного суду доказами, які прийняті до уваги апеляційним судом на стадії апеляційного розгляду справи, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України та не можливість їх подання апелянтом в районному суді через не притягнення районним судом до участі в справі Фурсівської сільської ради (а.с. 92-98).

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції визнав частково обґрунтованими доводи апелянта, що визнавши право власності на земельну ділянку за позивачем, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки Фурсівської сільської ради, як особи. яка не була притягнута до участі у справі.

Щодо визнання правочину дійсним та визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою апелянт Фурсівська сільська рада посилався на те, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 02 березня 2023 року було визнано дійсним правочин, якій не був укладений в порядку, визначеному чинним законодавством, всупереч чинному законодавству визнано право власності на нежитлову будівлю та несформовану за земельним кадастром земельну ділянку, остання перебуває в межах населеного пункту і належить до земель житлової та громадської забудови комунальної власності на території Фурсівської територіальної громади, чим було порушено права останньої.

Апеляційний суд перевірив та частково погодився з такими доводами апелянта, врахувавши наступне.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ч. 1-2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 1 ст. 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

08 лютого 2022 року робоча група постійної комісії з питань транспорту, зв`язку, промисловості, торгівлі, побутового обслуговування, будівництва соціально-економічного та культурного розвитку житлово-комунального господарства та приватизації склала акт обстеження майна, яке має ознаки безхазяйного, на території Фурсівської ОТГ Білоцерківського району Київської області про те, що а АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 розташоване нежитлове приміщення в занедбаному стані, яке використовувалось під магазин, власника встановити не вдалося, земельні ділянки не сформовані, належать до земель житлової та громадської забудови комунальної власності на території Фурсівської ОТГ Білоцерківського району Київської області (а.с. 46).

Згідно відповіді КП Київської обласної ради «Київське обласне БТІ» від 25 серпня 2023 року об`єкт нерухомого майна АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 47).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 14 квітня 2023 року право власності на нежитлове приміщення (магазин) по АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв.м., було зареєстровано 11 квітня 2023 року на підставі оскаржуваного у цій справі рішення суду від 02 березня 2023 року за ОСОБА_1 (а.с. 48).

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи на нежитлове приміщення (магазин) по АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв.м., відсутні й будь-які об`єктивні докази (державний акт, земельна кадастрова документація), які б підтверджували факт формування спірної земельної ділянки площею 0,2 га. за цією ж адресою, як самостійний об`єкт права власності, відсутня й державна реєстрація права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна до визнання на них права власності за оскаржуваним рішенням районного суду.

Цих обставин сторони в суді апеляційної інстанції не заперечували про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Посилання позивача та представників відповідача на юридичну необізнаність не заслуговують на увагу, оскільки не можуть бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог (а.с. 111).

Надана до суду першої інстанції розписка від 10 червня 2022 року, що ОСОБА_1 заплатив у касу Сквирського районного споживчого товариства грошові кошти за нежитлову будівлю (магазин) та земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівлі, а Сквирське районне споживче товариство зобов`язувалось нотаріально оформити купівлю-продажу до кінця грудня 2022 року не містить усіх необхідних ознак (умов), які визначені законодавством щодо правочинів купівлі-продажу нежитлової будівлі та (або) земельної ділянки (а.с. 6).

Позивач стверджував, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення (магазину) з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв.м., та земельної ділянки площею 0,2 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування нежилого приміщення (магазину), господарських будівель і споруд, та погоджено усі істотні умови договору.

При цьому, до суду першої інстанції не було надано об`єктивних доказів набуття права власності відповідачем Сквирським районним споживчим товариством нежитлового приміщення (магазину) з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв.м., та земельної ділянки площею 0,2 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування нежилого приміщення (магазину), господарських будівель і споруд.

Не дотримано сторонами й форми правочину, зокрема, у порушення вимог ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна не було нотаріально посвідчено.

З огляду на вищевказане,у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову.

Поряд з цим, передчасними та непідтвердженими у цьому провадженні є доводи апелянта Фурсівської сільської ради, що нежитлова будівля (магазин) є безхазяйним майном.

Врахувавши вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фурсівської сільської ради - задовольнити частково.

РішенняСквирського районного суду Київської області від 02 березня 2023 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сквирського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нежитлову будівлю з господарськими будівлями та спорудами та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування нежитлового приміщення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 14 грудня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова