Постанова

від 14.12.2023 по справі 420/14658/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/14658/23

Головуючий в І інстанції: Хом`якова В.В.

Дата та місце ухвалення рішення:07.09.2023 р.

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА ОІЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА ОІЛ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило:

-визнати протиправною відмову Головного управління ДПС в Одеській області від 01.02.2023 року вих. №433/АП/15-32-09-04-06 у видачі товариству з обмеженою відповідальністю «Одеса ОІЛ» ліцензій на право зберігання, роздрібної торгівлі пальним за адресами місця торгівлі: Україна, Одеська область, Одеський район, смт. Великодолинське, вул. Чорноморська, 102 та Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Білоліська сільська рада, 128 км траси Одеса-Рені;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області видати товариству з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА ОІЛ» ліцензії на право зберігання, роздрібної торгівлі пальним за адресами: Україна, Одеська область, Одеський район, смт. Великодолинське, вул. Чорноморська, 102 та Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район, Білоліська сільська рада, 128 км траси Одеса-Рені.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду постанови нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ОДЕСА ОІЛ».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що ТОВ «ОДЕСА ОІЛ» були подані до Головного управління ДПС в Одеській області заяви за вх. № 2886/АП та №2793/АП на одержання ліцензії на право зберігання, роздрібної торгівлі пальним з пакетом документів. Однак, разом із заявами про отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним позивачем не були подані акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, подання яких передбачено нормами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Апелянт посилався на те, що положеннями вказаного Закону не передбачено подання замість акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, експертного висновку чи висновку експертизи.

Головне управління ДПС в Одеській області також вказало на те, що законодавець передбачив обов`язковість наявності документів, які підтверджують закінчення будівництва, реконструкції чи іншого будівельного перетворення, безпечність експлуатації машин (устаткування), які видають компетентними органами у сфері будівельного нагляду, адже діяльність заправних комплексів з використанням пального, паливно-мастильних речовин є сферою підвищеної небезпеки, до об`єктів зберігання та реалізації пального існують підвищені вимоги, зокрема, щодо технічної безпеки. Також апелянт вважає, що законодавець передбачив, що суб`єкти, яким може бути надана ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним, повинні мати належно обладнану будівлю, споруду, які б відповідали технічним та безпековим умовам. Наявність норми про обов`язковість долучення до заяви акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів створює упевненість у дотриманні суб`єктом, який має бажання отримати ліцензію технічних, безпекових умов.

На підставі вищевикладеного, апелянт вважає, що в даному випадку Головне управління ДПС в Одеській області не мало законних підстав видавати ТОВ «ОДЕСА ОІЛ» ліцензії на зберігання та роздрібну торгівлю пальним, так як позивач не виконав вимоги щодо надання разом з заявою для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним необхідного пакету документів, а саме: актів вводу в експлуатацію об`єкта або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, щодо зазначених у місці зберігання та роздрібної торгівлі пальним, що і стало підставою для відмови у видачі ліцензій.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА ОІЛ» зареєстровано 20.07.2022 року. Основним видом економічної діяльності товариства є 47.30 «Роздрібна торгівля пальним».

02.08.2022 року Головним управління ДПС в Одеській області позивачу була видана ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, строком дії до 02.08.2027 року.

26.01.2023 року ТОВ «ОДЕСА ОІЛ» звернулось до Головного управління ДПС в Одеській області з заявами про отримання ліцензії на право зберігання, роздрібної торгівлі пальним, за адресами: Одеська область, Одеський район, смт Великодолинське, вул. Чорноморська, 102, та Одеська область, Білгород-Дністровський район, Білоліська сільська рада, 128 км траси Одеса-Рені, додавши до заяви документи, визначені статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Листом від 01.02.2023 року вих. №433/АП/15-32-09-04-06 Головне управління ДПС в Одеській області, за наслідком розгляду заяв позивача та доданих до них документів, повідомило про відсутність підстав для видачі ліцензій на право роздрібного продажу пальним через відсутність документів, які визначені ст. 15 Закону № 481/95-ВР, а саме - у складі поданих для отримання ліцензій відсутні акти вводу в експлуатацію об`єкта або акти готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, щодо об`єктів зазначених у місці зберігання та роздрібної торгівлі пальним. Таким чином, відмова оформлена листом відповідача.

Вважаючи протиправною відмову у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА ОІЛ», з огляду на наступне.

Згідно із вимогами пункту 7 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).

За визначенням Закону №481/95-ВР, ліцензія (спеціальний дозвіл) це документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 01.07.2019, територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону № 481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Підставою для відмови позивачу у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним слугувало неподання товариством разом і з заявою на отримання ліцензій актів вводу в експлуатацію об`єкта або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, щодо об`єктів зазначених у місці зберігання та роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року (далі - Правила), роздрібна торгівля нафтопродуктами здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання відповідних документів дозвільного характеру та ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів.

У ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» наведено визначення автозаправної станції це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту) (далі автотранспорт) (п. 3.2 ДБН).

За визначенням п. 3.3 ДБН, автомобільна газонаповнювальна компресорна станція (далі АГНКС) це автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки стисненим природним газом.

Також у вказаних ДБН наведено визначення таких видів АЗС:

багатопаливна автозаправна станція (далі БП АЗС) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначено для заправлення автотранспорту моторним паливом двох або трьох видів, серед яких дозволяється рідке моторне паливо (бензин та/або дизельне паливо) (п. 3.6 ДБН);

блочна автозаправна станція це автозаправна станція з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розміщенням паливороздавальних колонок (далі ПРК) над резервуаром зберігання палива та виконана як цілісний заводський виріб (п. 3.9 ДБН);

контейнерна автозаправна станція - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері (п. 3.32 ДБН);

модульна автозаправна станція - автозаправна станція з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива (п. 3.38 ДБН);

паливозаправний пункт - автозаправна станція, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству (п. 3.40 ДБН);

пересувна АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів (п. 3.41 ДБН);

традиційна автозаправна станція - автозаправна станція з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням резервуарів зберігання палива і паливно-роздавальних колонок (п. 3.63 ДБН).

Згідно пункту 10.8.14 ДБН Б.2.2-12:2019 класифікацію АЗС за категоріями наведено у таблиці 10.9, згідно якої розрізняють такі типи АЗС за їх технологічними рішеннями:

Тип А розміщення резервуара відносно ПРК роздільне (традиційне), відносно поверхні ділянки підземне;

Тип Б розміщення резервуара відносно ПРК зблоковане (блочне), відносно поверхні ділянки підземне;

Тип В розміщення резервуара відносно ПРК роздільне (модульне), відносно поверхні ділянки наземне;

Тип Г розміщення резервуара відносно ПРК зблоковане (контейнери), відносно поверхні ділянки наземне.

Також АЗС класифікують за їх потужністю (за місткістю резервуарів і кількістю автозаправок в годину) на І мала категорія; ІІ середня; ІІІ велика.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач наполягав на тому, що АЗС товариства, які знаходяться за адресами: Одеська область, смт. Великодолинське, вул. Чорноморська, 102 та Одеська область, Білгород-Дністровський район, Білоліська сільська рада, 128 км траса Одеса-Рені є рухомим майном, яке не може бути введено в експлуатацію згідно містобудівного законодавства, зазначені АЗС не пов`язані із земельною ділянкою фундаментами та являють собою модульну установку заводського виготовлення, яка може бути вільно переміщена за допомогою вантажно-транспортних засобів без втрати функціонального призначення, що підтверджується технічною документацією.

У підтвердження вказаних доводів позивач надав копії паспортів-формулярів на колонки паливороздавальні ШЕЛЬФ, виробник ТОВ «НВК «Шельф», паспорти на резервуари двосекційні РД-25, виробник ПрАТ «Одеський машинобудівний завод».

Згідно наданих паспортів резервуари двосекційні РД-25 призначені для прийому, зберігання, вимірювання об`єму та видачі нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо і т.д.). Використання резервуарів допускається в межах населених пунктів на земельних ділянках при дотриманні санітарних розривів, протипожежних відстаней та вимог охорони навколишнього середовища. Ємність резервуара двосекційного РД-25 складає 25 м3 (І секція 6 м3, ІІ секція 19 м3). Також визначено, що резервуар можна транспортувати будь-яким видом транспорту відповідної вантажопідйомності і габаритами за умови дотримання правил та вимог, що діють на даний вид транспорту.

У паспорті зазначено, що резервуар зберігається на відкритому майданчику, в літній час під навісом. Резервуар повинен встановлюватися на майданчик, що має тверде негорюче покриття, стійке до дії нафтопродуктів.

В свою чергу, за змістом паспорту-формуляру, колонка паливороздавальна призначена для видачі рідкого палива (бензин, гас, дизельне паливо), а також для відпуску скрапленого вуглеводневого газу марки ПБА (пропан-бутан автомобільний) в ручному режимі управління, вимірювань обсягу відпущеної дози і об`єму відпущеного палива за час роботи колонки і обчислення вартості відпущеної дози палива.

Крім того,позивачем були надані до суду експертні висновки від 03.05.2023 року № _230412_ та № _230412_, складені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за наслідком проведення технічної інвентаризації земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 траса Одеса-Рені, з метою встановлення наявності об`єктів нерухомого майна.

У експертному висновку від 03.05.2023 року № _230412_ зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміщено паливо-заправну станцію (АЗС) з метою зберігання, роздрібної торгівлі пальним. АЗС утворено з декількох об`єктів: операторська кабіна - "A", резервуар - І, колонка паливороздавальна - ІІ, плита фундаменту - ІІІ, огорожа - № 1 , пожарний щит - №2.

Згідно вказаного висновку, на земельній ділянці розташовано декілька одиниць технологічного устаткування, обладнання та тимчасова споруда, з метою зберігання, роздрібної торгівлі пальним. Ці об`єкти в сукупності утворюють міні автомобільну паливо-заправну станцію. Встановлено, що всі об`єкти встановлені без фундаменту, вільним способом монтажу, що відповідає технічним умовам наведеним у технічній документації заводських виробів.

У експертному висновку від 03.05.2023 року №_230413_ зазначено, що під час обстеження АЗС ТОВ «Одеса ОІЛ», що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дніпровський район, Татарбунарська міська територіальна громада (Білоліська сільська рада), 128 км траси «Одеса-Рені», було встановлено, що на земельній ділянці розміщено автомобільну паливо-заправну станцію (АЗС), з метою зберігання, роздрібної торгівлі пальним, АЗС утворено з декількох об`єктів: операторська кабіна «А», резервуар -1, колонка паливороздавальна - ІІ, плита фундаменту - III, огорожа -№1, пожарний щит -№2. Встановлено, що на земельній ділянці розташовано декілька одиниць технологічного устаткування та обладнання і тимчасова споруда, з метою зберігання, роздрібної торгівлі пальним. Ці об`єкти в сукупності утворюють міні автомобільну паливно-заправну станцію. Всі об`єкти встановлені без фундаменту, вільним способом монтажу, що відповідає технічним умовам наведеним у технічній документації заводських виробів.

За наслідками проведених обстежень експерт дійшов висновку, що міні автозаправні станції ТОВ «ОДЕСА ОІЛ», розташовані за адресами: Одеська область, смт. Великодолинське, вул. Чорноморська, 102 та Одеська область, Білгород-Дністровський район, Білоліська сільська рада, 128 км траса Одеса-Рені є об`єктами рухомого майна, які не підлягають здачі до експлуатації в якості об`єктів нерухомого майна.

Крім того, в ході обстеження земельних ділянок було встановлено, що до складу АЗС також входить операторські кабіни, які розміщені без встановлення фундаменту, являють собою цільний виріб заводського виготовлення (каркас кабіни виготовлено з металевого куточка обшитого профнастілом, кабіна обладнана вхідними дверима і вікнами зі склопакетами в металопластиковому каркасі). Тобто, вказані кабіни мають ознаки тимчасових споруд.

Таким чином, для правильного вирішення даної справи необхідним є встановлення виду автозаправної станції та визначити, чи є необхідним введення її в експлуатацію відповідно до вимог містобудівного законодавства.

Слід зазначити, що згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно частини другої статті 39 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до таблиці 10.9 ДБН Б.2.2-12:2019, АЗС позивача відносяться до типу В -заправки з роздільним (модульним) наземним резервуаром ємністю до 80 м куб. включно та за категорією відносяться до ІІ категорії потужності (середньої).

З наданих позивачем документів суд першої інстанції вірно встановив, що АЗС ТОВ «ОДЕС ОІЛ», зазначені у заявах про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, відносяться до модульних автозаправних станцій, тобто до автозаправних станцій з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, улаштування яких здійснювалось без проведення будівельних робіт, оскільки обладнання та споруди розміщені без фундаменту та без підземного розміщення резервуарів.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19, в якій зазначено, що установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Таким чином, оскільки при улаштуванні АЗС позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, обладнання позивача розміщено на бетонному майданчику, без улаштування фундаменту, а інша споруда (кабіна оператора), являє собою тимчасову споруду, розміщену без фундаменту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що розміщення таких АЗС не потребує документів, що дають право на їх будівництво, та, відповідно, вони не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Колегія суддів звертає увагу на те, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Однак контролюючим органом при вирішенні питання щодо видачі позивачеві ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним не було дотримано вказаного принципу та не враховано зазначених вище обставин.

В апеляційній скарзі апелянт посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.06.2022 року у справі № 340/3135/20, згідно яких розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю. У вказаній постанові також зазначено, що розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів на діючій АЗС призведе до зміни її основних техніко-економічних показників, а саме: збільшення потужності (місткості (ємності) резервуарів та кількості автозаправок), обсягу послуг, загальної кількості працюючих тощо. Тому встановлення (розміщення) на діючу АЗС (як об`єкт підвищеної небезпеки) стаціонарного заправника газу, призначеного для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення транспортних засобів зрідженим газом (пропан-бутаном)… призвело до зміни функціонального призначення АЗС, внаслідок чого відбулися зміни основних техніко-економічних показників, а тому відноситься до реконструкції та потребує дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у наведеній вище постанові від 08.06.2022 року у справі № 340/3135/20, правомірною є відмова у видачі ліцензії суб`єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб`єктом акта вводу в експлуатацію об`єкта, акта готовності об`єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме - стаціонарного заправного комплексу.

Колегія суддів вважає недоречним посилання апелянта на вказані висновки Верховного Суду, т.я. вони не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки за обставин даної справи позивачем не здійснювалось розміщення стаціонарного заправного комплексу, який би включав також будівлі і споруди, розміщення яких передбачає виконання будівельних робіт, та, відповідно, потребує отримання акта вводу в експлуатацію, або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не спростовані доводи позивача, що розміщення вищезазначених резервуарів разом із паливораздавальними колонками та кабіни оператора не є об`єктами, що підпадають під визначення об`єктів завершеного будівництва в зв`язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалось, а тому не потребують отримання дозволу на будівництво та подальше введення в експлуатацію.

За таких обставин, правильним, на думку колегії суддів, є висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачем при зверненні до контролюючого органу із заявами про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним було надані всі необхідні документи, визначені Законом №481/95-ВР, а тому відмова Головного управління ДПС в Одеській області у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального не може вважатись правомірною та обґрунтованою, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги ТОВ «ОДЕСА ОІЛ» підлягають задоволенню.

В свою чергу, враховуючи встановлені судом обставини щодо того, що улаштовані позивачем АЗС не є об`єктами нерухомого майна, які в розумінні законодавства України, а саме Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», потребують отримання документа про введення у експлуатацію, адже таке улаштування не є результатом закінчення будівельних робіт, а об`єкти позивача, не можуть бути класифіковані як такі, що збудовані (оскільки відсутній фундамент), а також висновок суду, стосовно того, що подані позивачем разом із заявами про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним були достатніми та надавали йому право на отримання таких ліцензій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача видати товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕСА ОІЛ" ліцензії на право зберігання, роздрібної торгівлі пальним за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Великодолинське, вул. Чорноморська, 102 та за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Білоліська сільська рада, 128 км траси Одеса-Рені.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 14.12.2023 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька