Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/11143/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/11143/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ АРТІЛЬ"

про стягнення 3 773 799,81 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Бондар Анна В`ячеславівна - представник за ордером №1437632 від 07.08.2023;

від відповідача: Кобилянський Михайло Вікторович - представник за ордером №1438036 від 07.08.2023.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ АРТІЛЬ" про стягнення 3 773 799,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором послуг з розробки програмної продукції №BAS 01/12/04/21 від 12.04.2021 року.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 096 922,00 грн. та неустойку в розмірі 676 877,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.08.2023.

08.08.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 08.08.2023 суд протокольною ухвалою оголосив про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 03.10.2023.

15.08.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просив суд розірвати договір послуг з розробки програмної продукції №BAS-01/12/-4/2021 від 12.04.2021, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" та товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ АРТІЛЬ", стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ АРТІЛЬ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" заборгованість в сумі 3 096 922,00 грн. та неустойку у розмірі 676 877,81 грн.

У підготовчому засіданні 03.10.2023 суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та продовжив строк відповідачу для подання відзиву до 20.10.2023, а також оголосив про відкладення підготовчого засідання на 24.10.2023.

У підготовчому засіданні 24.10.2023 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.11.2023.

25.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.11.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.11.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

20.11.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 21.11.2023 не з`явився відповідач, хоча про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 05.12.2023.

В судовому засіданні 05.12.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви.

Представник позивача заперечував.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

12.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ АРТІЛЬ" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" (замовник) укладено договір послуг з розробки програмної продукції №BAS 01/12/04/21.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1.1 договору замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з розробки спеціалізованої галузевої програмної продукції для комплексної автоматизації обліку діяльності компанії сфери автомотиву (надалі за текстом як «послуги»), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги, шляхом авансування робіт та вартості програмного забезпечення по кожній стадії і етапу робіт згідно план-графіку надання послуг (далі - «графік послуг»), який наведено в додатку № 1 даного договору. Закриття авансованих робіт та ПО буде здійснено по завершенню усього комплексу робіт та тестування, після передачі спеціалізованої галузевої програмної продукції в експлуатацію, що підтверджується підписанням сторонами остаточного акту. Підписання остаточного акту є єдиним документом, що підтверджує виконання і прийняття робіт в повному обсязі. В разі наявності у замовника зауважень, які унеможливлюють прийняття робіт за проектом в повному обсязі, до підписання сторонами остаточного акту сторони формують протокол зауважень, які виконавець має усунути в строки, погоджені сторонами. В такому разі, підписання сторонами остаточного акту відбувається тільки після усунення виконавцем зауважень, що були викладені в протоколі зауважень.

Згідно з п.1.2 договору послуги, які будуть надаватися за даним договором включають в себе:

- постачання виконавцем замовнику програмної продукції в електронному вигляді за допомогою каналів мережі Інтернет згідно специфікації, яка наведена в додатку № 2, як платформи для розробки спеціалізованої галузевої програмної продукції (надалі - «програмна продукція»).

- розробка спеціалізованої галузевої програмної продукції для комплексної автоматизації обліку діяльності компанії сфери автомотиву, права на яку передаються замовнику (надалі -- «спеціалізована програмна продукція») згідно рамок проекту розробки спеціалізованої програмної продукції, які наведені в додатку № 3 даного договору та деталізовані у технічному завданні, що буде розроблено в рамках другого етапу проекту та буде наведено у додатку № 10, який стане невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що результати надання послуг на кожному етапі, згідно із планом проекту, який наведено у додатку №1 до даного договору, з розробки виконавцем за цим договором затверджуються проміжним відповідним актом наданих послуг (надалі - «акт»), шаблон якого наведено в додатку № 4 даного договору, який підтверджує лише виконання певного етапу, але не є підтвердженням прийняття робіт і програмної продукції загалом.

Проміжні акти формуються на основі затвердженого сторонами переліку наданих послуг (п.1.5 договору).

Пунктом 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.5.1 договору вартість послуг за цим договором є комплексною та складається з суми вартостей всіх окремих послуг, які плануються надавати виконавцем та включає оплату (винагороду) за передачу виконавцем замовнику майнових прав на спеціалізовану програмну продукцію, яка буде розроблена в рамках цього договору.

5.1.1 вартість послуг з постачання програмної продукції складає 260 800,00 грн. без ПДВ. Операції з поставки програмної продукції звільнені від сплати податку на додану вартість на підставі п. 26.1 підрозділ 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

5.1.2 вартість послуг з розробки спеціалізованої програмної продукції в тому числі винагорода за передачу виконавцем замовнику майнових прав на спеціалізовану програмну продукцію, яка буде розроблена в рамках цього договору складає 2 711 464,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 18.04.2021 сторонами внесено зміни в п.5.1.1 договору та встановлено вартість послуг з постачання програмної продукції у розмірі 282 700,00 грн.

Додатковою угодою №2 від 05.11.2021 сторонами внесено зміни в п.5.1.2 договору та встановлено вартість послуг з розробки спеціалізованої програмної продукції в розмірі 3 645 064,00 грн. без ПДВ.

Також, додатковою угодою №2 внесено зміни до додатку №1 - план реалізації проекту, яким передбачено два етапи надання послуг: бюджетування та етап запуску облікової системи, а також внесено зміни до додатку №7 - календарний графік платежів.

Відповідно до п. 5.2 договору оплата послуг здійснюється замовником в безготівковій формі у гривнях на розрахунковий рахунок виконавця згідно графіку платежу, наведеному у додатку № 7, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня надання виконавцем рахунку фактури на переоплату, та не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг та отримання замовником відповідного рахунку-фактури згідно графіку платежів.

На виконання умов договору позивачем здійснено переплату (авансування) на загальну суму 3 162 922,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- №28148 від 19.04.2021 на суму 260 800,00 грн.,

- №28590 від 29.04.2021 на суму 21 900,00 грн.,

- №28680 від 29.04.2021 на суму 292 160,00 грн.,

- №33189 від 02.09.2021 на суму 146 080,00 грн.,

- №35156 від 21.10.2021 на суму 146 080,00 грн.,

- №36544 від 18.11.2021 на суму 877 240,00 грн.,

- №А000018135 від 24.12.2021 на суму 95 000,00 грн.,

- №А000018136 від 24.12.2021 на суму 118 564,00 грн.,

- №А000018061 від 29.12.2021 на суму 5 000,00 грн.,

- №А000000954 від 27.01.2022 на суму 368 478,00 грн.,

- №А000002148 від 21.03.2022 на суму 75 000,00 грн.,

- №А000004165 від 21.07.2022 на суму 100 000,00 грн.,

- №А000004611 від 11.08.2022 на суму 241 140,00 грн.,

- №А000005414 від 15.09.2022 на суму 247 940,00 грн.,

- №А000006578 від 27.10.2022 на суму 9 900,00 грн.,

- №А000006323 від 13.10.2022 на суму 156 640,00 грн.,

- №А00002932 від 13.04.2023 на суму 1 000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язується: приступити до надання послуг за даним договором протягом 5 робочих днів з дати підписання договору і оплати авансового платежу відповідно до платіжного календаря оплати послуг (надалі - графік платежів), який наведено у додатку № 7 даного договору.

Відповідно до п.3.3 договору виконавець зобов`язується: надавати послуги замовнику відповідно до Плану реалізації проекту, наведеному у додатку 1 до цього договору.

Так, відповідно до Плану реалізації проекту, що затверджений додатковою угодою №2 до договору виконавець мав надати послуги: відповідно до етапу бюджетування разом з виправлення посилок до 06.04.2022 року, етапу запуску облікової системи до 31.03.2022.

Відповідно до п. 6.1 договору передання та приймання наданих за цим договором послуг підтверджується остаточним актом. Проміжні роботи (етапи) приймаються відповідно до погодженого сторонами технічного завдання та плану виконання робіт поетапно проміжними актами, які підтверджують виконання певних робіт на певному етапі. Проміжний та остаточний акт підписуються у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони.

У разі, якщо послуги надані у відповідному етапі виконавцем належним чином відповідно до умов договору, замовник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з дати отримання відповідного акту підписує такі та повертає один примірник виконавцю (п.6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору у разі, якщо послуги по проекту в цілому надані виконавцем належним чином відповідно до умов договору, замовник протягом 10-ти (десяти) робочих днів з дати отримання остаточного акту підписує його та повертає один примірник виконавцю.

Згідно з п.6.4 договору у разі якщо у замовника існують вмотивовані та обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг, замовник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з дати отримання зазначених в п. 6.2 цього договору актів надсилає виконавцю вмотивовані зауваження чому такі документи не можуть бути підписані. Вказані зауваження, в будь-якому разі не можуть виходити за рамки зобов`язань, передбачених цим договором та повинні надаватися замовником у вигляді Протоколу зауважень, який повинен містити повний і детальний опис допущених та наявних недоліків та бути належним чином підписаний уповноваженою особою замовника.

Позивачем зазначено, що послуги відповідачем не були надані належним чином та в повному обсязі. Між сторонами велися консультації, проводились зустрічі, але позивач так і не отримав програмного забезпечення, яке мало були розроблено та поставлено відповідачем відповідно до умов договору, на яке розраховував позивач або такого, що можна використовувати в господарській діяльності.

В зв`язку з тим, що Відповідач не виконував умови договору щодо розробки програмного забезпечення та не дотримувався строків, 19.01.2023 року представник позивача Іван Федорищенко звернувся листом з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 до директора Відповідача Олексія Бардакова ІНФОРМАЦІЯ_2, що частину робіт позивач бере на себе, надіслав пропозицію щодо відповідного зменшення вартості договору, але відповідна додаткова угода до договору між сторонами не була підписана.

В зв`язку з неналежним наданням послуг відповідно до умов договору між позивачем та відповідачем не було підписано відповідно до вимог пп. 6.1, 6.3 договору остаточного акту приймання-передачі послуг, проміжних актів приймання-передачі послуг, бо послуги відповідно до договору виконавцем не були надані належним чином та не були передані замовнику.

Протягом строку дії договору позивач здійснив авансування послуг на загальну суму 3 162 922,00 грн., при цьому позивачем було прийнято надані послуги лише на суму 66 000,00 грн. Так, між сторонами було погоджено та було підписано акт № 13 приймання передачі примірників програмної продукції до договору від 13.04.2023 р. на 6 000,00 грн. щодо надання доступу до онлайн-сервісу та оновлення ПП електронного документообігу Fly Docs для юр. особи на 1 рік. Така оплата не передбачена в календарному графіку платежів, це була додаткова оплата, погоджена сторонами.

Таким чином, позивачем зазначено, що відповідачем (виконавцем) не надано належним чином та позивачем (замовником) не прийнято послуги на загальну суму :3 162 922,00 грн. (загальна вартість здійсненої передоплати замовником за договором) - 60 000,00 грн. (згідно рахунку № 46 від 04.08.22 р. (графа -рестарт проекту, актуалізація задач) - 6 000,00 грн. (за доступ до он-лайн сервісу «Fly Docs») = 3 096 922,00 грн., у зв`язку з чим звернувся до суду.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, а позовні вимоги вважає безпідставними та зазначає наступне.

Так, відповідачем зазначено, що підписанням ТОВ «Віннер Автомотів» договору, анкети (додаток № 5 до договору), акту постачання (додаток 6 до договору) підтверджено той факт, що послуги визначені абз. 1 п. 1.2. розділу 1 договору, ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» надано, а позивачем прийнято в повному обсязі. Таким чином, ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» в повному обсязі виконано свій обов`язок, передбачений абз. 1 п. 1.2. розділу 1 договору, а саме з постачання ТОВ «Віннер Автомотів» програмної продукції в електронному вигляді за допомогою каналів мережі Інтернет, вартість якої сторонами визначено в розмірі 282 700,00 грн. без ПДВ.

ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» з метою підтвердження виконання проміжних робіт (етапів) звернулось до ТОВ «Віннер Автомотів» з листом від 25.04.2023, додатками до якого були акти - здачі приймання робіт (надання послуг) за № 2 від 20.04.2023, № 3 від 20.04.2023, № 4 від 20.04.2023, № 5 від 20.04.2023, № 17 від 20.04.2023, № 42 від 20.04.2023, № 43 від 20.04.2023, № 55 від 20.04.2023, загальна вартість послуг по яким складає: 1 050 049,00 грн.

ТОВ «Віннер Автомотів» листом від 28.04.2023 за №230428 надано зауваження, які не відповідають вимогам п. 6.4. розділу 6 Договору, оскільки не містять жодного виявленого недоліку по вказаним вище актам.

29.05.2023 та 02.06.2023 (повторно) відповідачем направлено позивачу концепцію проекту розділу «Бюджетування», узгодження якого ТОВ «Віннер Автомотів» є обов`язковим для продовження ТОВ «АЙТІ АРТІЛЬ» розробки програмного забезпечення, відповідно до умов договору.

06.06.2023 ТОВ «Віннер Автомотів» всупереч умовам укладеного договору позбавлено ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» доступу до всієї інфраструктури проекту, включаючи бази даних, документацію, відеозаписи зустрічей і т.д., що є грубим порушенням п. 4.2 договору та призвело до штучного створення позивачем умов, за якими відповідач не може продовжити виконувати взяті на себе обов`язки.

Крім того, 27.06.2023 ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» отримало лист позивача за № 230613/2 від 13.06.2023 щодо відмови в погодженні концепції проекту розділу «Бюджетування». Зі змісту листа вбачається, що як підставу для відмови в погодження ТОВ «Віннер Автомотів» зазначено: «наявність в ній численних недоліків». Однак, як і з актами, всупереч п. 6.4. розділу 6 Договору не зазначено про які саме «численні недоліки» йде мова.

28.06.2023 ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» повторно звернулось з листом № 28/06/23-1 щодо погодження концепції проекту розділу «Бюджетування», посилаючись на п.п. 1.1.-1.3. розділу 1 Договору. У даному листі, висловлено пропозицію узгодити концепцію та технічне завдання розділу «Бюджетування» в рамках проекту. Також ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» запропонувало ТОВ «Віннер Автомотів» конкретизувати «численні недоліки», про які зазначено у листі ТОВ «Віннер Автомотів» № 230613/2 від 13.06.2023.

Отже, умовами договору визначено, що ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» розробляє на замовлення ТОВ «Віннер Автомотів» спеціалізовану програмну продукцію. Рамки проекту розробки спеціалізованої програмної продукції наведені в додатку № 3 до даного договору. Але це лише рамки проекту без його деталізації. Деталізація ж технічного завдання мала би бути розроблена в рамках другого етапу проекту та мала би бути наведена у додатку №°10, який саме з вини Позивача розпочинаючи з 12.04.2021 не укладено, а відтак Відповідач не мав погодженого конкретного технічного завдання, що значно ускладнило виконання ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» взятих на себе обов`язків шляхом залучення додаткових сил та засобів до виконання договору.

Однак, жодного погодження концепції проекту розділу «Бюджетування» ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» не отримало. Натомість, відповідачем 04.07.2023 отримано лист з вимогою про розірвання договору.

10.07.2023 ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» за допомогою електронного сервісу документообігу «Вчасно» направлено ТОВ «Віннер Автомотів» лист за № 10/07/23-1 щодо розірвання договору послуг з розробки програмної продукції № BAS-01/12/04/2021 від 12.04.2021 за згодою сторін.

Вищезазначеним листом ТОВ «АЙ ТІ АРТІЛЬ» повідомлено ТОВ «Віннер Автомотів», що вартість фактично наданих послуг за договором складає 2 455 000,49 грн.., що підтверджується раніше наданими актами № 2 від 20.04.2023, № 3 від 20.04.2023, № 4 від 20.04.2023, № 5 від 20.04.2023, № 17 від 20.04.2023, № 42 від 20.04.2023, № 43 від 20.04.2023, № 55 від 20.04.2023, загальна вартість послуг по яким складає: 1 050 049,00 грн. та актами здачі-приймання робіт, які було додатками до цього листа, а саме: № 6 від 06.07.2023 на суму 155 000,00 грн.; № 7 від 06.07.2023 на суму 8 072,00 грн.; № 8 від 06.07.2023 на суму 160 017,00 грн.; № 9 від 06.07.2023 на суму 264 000,00 грн.; № 10 від 06.07.2023 на суму 9 920,00 грн.; № 11 від 06.07.2023 на суму 9 920,00 грн.; № 12 від 06.07.2023 на суму 9 920,00 грн.; № 13 від 06.07.2023 на суму 91 076,00 грн.; № 14 від 06.07.2023 на суму 210 400,00 грн.; № 15 від 06.07.2023 на суму 42 300,00 грн.; № 16 від 06.07.2023 на суму 42 300,00 грн.; № 28 від 06.07.2023 на суму 119 730,00 грн.; № 92 від 06.07.2023 на суму 5 800,00 гри.; № 36 від 06.07.2023 на суму 276 900,00 грн. Оскільки, відповідач не отримав в строк, визначений договором вмотивованих зауважень на зазначені акти здачі-прийняття робіт, то на його думку, послуги вважаються наданими належним чином.

Також, відповідачем зазначено, що саме з вини позивача завершити проект не вбачається можливим.

Щодо твердження відповідача про те, що ним виконано обов`язок щодо постачання позивачу програмної продукції в електронному вигляді за допомогою каналів мережі Інтернет в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.9 договору документом який підтверджує надання послуг з постачання програмної продукції замовнику є належним чином оформлений «акт приймання-передачі примірників програмної продукції в електронному вигляді» (надалі - акт постачання), зразок якого наведено в додатку № 6 до договору.

Пунктом 2.10 договору передбачено, що замовник отримує статус офіційного користувача програмної продукції від моменту надання послуг з постачання продукції. Для підтвердження легальності користування необхідно мати реєстраційні картки з користувацькою угодою, надані в електронному вигляді через мережу Internet, та документи, що підтверджують факт придбання (Договір, Акт постачання).

Отже, документи, що підтверджують факт придбання є договір та акт постачання.

Проте, всупереч вимогам п.п. 2.9 та 2.10 договору відповідачем не було надано позивачеві акту постачання та такий акт не був підписаний сторонами.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача зазначене у відзиві про те, що підписанням позивачем договору, анкети (додаток №5 до договору) та акту постачання (додаток № 6 до договору ) підтверджено, що послуги надано. Оскільки додатком № 6 до договору сторонами затверджено зразок такого акту, але сам акт постачання сторонами підписано не було.

Відповідно до п. 6.1 договору передання та приймання наданих за цим договором послуг підтверджується остаточним актом. Проміжні роботи (етапи) приймаються відповідно до погодженого сторонами технічного завдання та плану виконання робіт поетапно проміжними актами, які підтверджують виконання певних робіт на певному етапі. Проміжний та остаточний акт підписуються у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони.

У разі, якщо послуги надані у відповідному етапі виконавцем належним чином відповідно до умов договору, замовник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з дати отримання відповідного акту підписує такі та повертає один примірник виконавцю (п.6.2 договору).

Остаточного акту матеріал справи не містять.

Щодо проміжних актів, суд зазначає наступне.

З метою підтвердження та виконання робіт відповідачем 25.04.2023 на електронну адресу позивача направлено лист з актами здачі-приймання робі (надання послуг) № 2 від 20.04.2023, № 3 від 20.04.2023, № 4 від 20.04.2023, № 5 від 20.04.2023, № 17 від 20.04.2023, № 42 від 20.04.2023, № 43 від 20.04.2023, № 55 від 20.04.2023 загальна вартість послуг по яким складає 1 050 049,00 грн.

У відповідь листом вих. №230428 від 28.04.2023 позивачем направлено відповідачу вмотивовані зауваження до відмови у підписанні актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з протоколом зауважень до вищезазначених актів.

Згідно з п.6.4 договору у разі якщо у замовника існують вмотивовані та обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг, замовник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з дати отримання зазначених в п. 6.2 цього договору актів надсилає виконавцю вмотивовані зауваження чому такі документи не можуть бути підписані. Вказані зауваження, в будь-якому разі не можуть виходити за рамки зобов`язань, передбачених цим договором та повинні надаватися замовником у вигляді Протоколу зауважень, який повинен містити повний і детальний опис допущених та наявних недоліків та бути належним чином підписаний уповноваженою особою замовника.

Листом б/н і б/д (зареєстрований в позивача за вх.. №230608/1 від 08.06.2023) відповідачем запропоновано зафіксувати наступні усні домовленості та спільні пропозиції щодо подальшої співпраці, в т.ч. в частині тих зауважень, які були зазначені ТОВ «Віннер Автомобілів» в листі та протоколі зауважень до акту здачі-приймання робіт №230428 від 28.04.2023. Також, запропоновано на погодження концепцію проєкту до розділу «Бюджетування».

У відповідь листом вих. №230613/2 від 13.06.2023 щодо відмови в погодженні концепції проєкту щодо розділу «Бюджетування» позивачем не погоджену надіслану відповідачем концепцію у зв`язку з наявністю в ній численних недоліків, які можливо усунути шляхом взаємних перемовин та проведення зустрічей.

22.06.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист вих.. №230620/2 від 20.06.2023 щодо розірвання договору послуги з розробки програмної продукції №BAS 01/12/04/21 від 12.04.2021 та повернення передоплати у розмірі 3 096 922,00 грн. Також, до даного листа додано додаткову угоду №3 до договору послуг з розробки програмної продукції №BAS 01/12/04/21 від 12.04.2021 щодо розірвання договору та повернення передоплати у розмірі 3 096 922,00 грн.

У відповідь листом вих.. №10/07/23-1 від 10.07.2023 щодо розірвання договору послуги з розробки програмної продукції №BAS 01/12/04/21 від 12.04.2021 за згодою сторін відповідач зазначив, що не визнає що порушення договору відбулося з вини виконавця, але погоджується з пропозицією розірвання договору за згодою сторін та повернути часину суми, по якій послуги виконавцем надані не були (707 921,51 грн.). З даним листом відповідачем також, направлено позивачу акти здачі-приймання робіт від 06.07.2023 на загальну суму 1 404 955,00 грн.

Щодо твердження відповідача, що позивач не надав відповіді на лист №10/07/23-1 від 10.07.2023 р. у строки встановлені договором та прийняття робіт, суд зазначає наступне.

Позивач отримав від відповідача лист №10/07/23-1 від 10.07.2023 р. щодо підписання актів на суму 2 455 000,49 грн. вже після надіслання вимоги щодо розірвання договору та повернення передоплати, а також після подання позовної заяви від 07.07.2023 р. до суду, тому твердження відповідача, що позивачем не було виконано умови та строки встановлені п. 6.5 договору судом відхиляються, оскільки позивач вже повідомив відповідача, що він не може прийняти послуги та підписати будь-які акти в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору та ненаданням послуг, що встановлені договором.

Крім того, листом № 20230712/1 від 12.07.2023 р. та листом № 20230720 від 20.07.2023 р. що надійшов позивачу 14.07.2023 р. у строки, що встановлені п. 6.4 договору, а саме 5 (п`ять) робочих днів позивач надіслав вмотивовані зауваження до відмови в підписанні актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Також після подання позовної заяви позивачем та відкриття провадження у справі відповідач надіслав лист № 04/08/23-1 від 04.08.2023 р., на який позивач відповів листом № 230830/2 від 30.08.2023 р.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем послуг наданих відповідачем.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору у зв`язку з істотним порушення умов договору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Пунктом 14.2 договору передбачено, що цей договір може бути достроково розірвано виключно за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду.

Закінчення строку дії договору або дострокове припинення договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що виникли до моменту припинення дії договору (п.14.3 договору).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 13.02.2018 у справі №925/1074/17.

Відповідно до п.14.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте, поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога позивача про розірвання договору послуг з розробки програмної продукції №BAS-01/12/-4/2021 від 12.04.2021 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов`язання за договором у визначений строк не виконав, строк дії договору закінчився 31.12.2021 року, і позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення передоплати в розмірі 3 096 922,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 3 096 922,00 грн. сплачених за послуги, які фактично надано не було, тому вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки послуги не надав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з надання послуг позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 676 877,81 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.4 договору у разі порушення зобов`язань за цим договором можуть настати такі правові наслідки: сплата неустойки (пені, штрафу).

Згідно з п.8.5 договору порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначних змістом цього договору (неналежне виконання), відмова від виконання або виконання в такий спосіб, що свідчить про неможливість досягнення позитивного результату у строк погоджений сторонами даного договору.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що за порушення виконання виконавцем зобов`язань за цим договором, а саме: 1) виконання зобов`язання (в повному обсязі або на певному етапі частини зобов`язання ) з порушенням строків виконання чи 2) з порушенням строків передачі результатів виконаних робіт (послуг), 3) невчасне виправлення, виявлених у представлених результатах недоліків робіт, - замовник має право вимагати від виконавця сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт певного етапу за кожний день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з ним та вважає вимоги щодо стягнення пені в розмірі 676 877,81 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ АРТІЛЬ" (02160, м. Київ, проспект Соборності, будинок 7 А, код ЄДРПОУ 41605928) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" (08112, Київська обл.. Бучанський р-н, село Капітанівка, вулиця Дачна, будинок 5-А, код ЄДРПОУ 33496598) заборгованість в розмірі 3 096 922 (три мільйони дев`яносто шість тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн. 00 коп., неустойку в розмірі 676 877 (шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят сім) грн.. 81 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 56 606 (п`ятдесят шість тисяч шістсот шість) грн. 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 15.12.2023 року.

Суддя С.М. Мудрий