Рішення

від 15.12.2023 по справі 756/10176/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10176/23

Провадження № 2/756/4460/23

УКРАЇНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Косянчук Н.І.,

представників позивача - Кліпановського А.П., Галдецького Я.А.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» - адвокат Студенцов О.О. звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості зі сплати внесків ина утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач забезпечує утримання та експлуатацію будинку АДРЕСА_1 та утримує його прибудинкову територію на підставі відповідних договорів із безпосередніми виконавцями робіт та надавачами послуг. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та зобов`язана щомісячно сплачувати свою частку затверджених загальними зборами ЖБК «МАЯК-3» внесків на утримання будинку та прибудинкової території. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за період з 01.10.2017 по 01.07.2023 у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 27 275,51 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також 3 % річних у розмірі 1296,93 грн та інфляційні витрати 6473,67 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 2880,00грн.

Ухвалою суду від 17.08.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

04.09.2023 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому серед іншого, заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2017 по 01.07.2023, оскільки вимоги заявлено з частковим пропуском позовної давності, так само як і вимоги про сплату інфляційних витрат та 3% річних. Між іншим, відповідач зазначає, що вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних витрат не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Також, відповідач зазначає, що не є членом кооперативу «Маяк-3» відповідно не має обов`язку щодо сплати внесків нібито затверджених Протоколом №1 зборів уповноважених членів ЖБК «Маяк-3» від 30.08.2017. У разі письмової відмови власника квартири вступити в кооператив, або письмової відмови на укладання угоди про дольову участь у витратах, кооператив має право звернення до суду для стягнення платежів на утримання та ремонт житлового будинку та прибудинкової території. Між сторонами не має укладених договорів, відповідач не давав позивачу письмову відмову власника квартири вступити в кооператив, або письмову відмову на укладення угоди про дольову участь у витратах. Крім того, вимоги позивача про сплату внесків членів кооперативу на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ґрунтуються на оформленому Протоколі № 1 зборів уповноважених членів ЖБК «Маяк-3» від 30.08.2017, який є недійсним, оскільки повноваження членів Правління ЖБК «Маяк-3» та голови правління ОСОБА_3 сплинули 25.12.2014, відтак, Правління ЖБК «Маяк-3» не мало повноважень після 25.12.2014 подавати подання на розгляд загальних зборів членів Кооперативу (зборів уповноважених) про затвердження розміру членських та цільових внесків, зокрема, подання, яке нібито було розглянуто зборами уповноважених членів ЖБК «Маяк-3» від 30.08.2017 і нібито оформлено Протоколом № 1 від 30.08.2017. Протокол №3 зборів уповноважених членів ЖБК «Маяк -3» від 30.08.2017 не оформлений належним чином - не містить підписів присутніх на цих зборах уповноважених членів ЖБК «Маяк-3» і відповідно рішення, які оформлені цим протоколом є недійсними. Також, оскільки повноваження голови правління ОСОБА_3. сплинули 25.12.2014, він не мав права укладати договір про надання правової допомоги з адвокатом Студенцовим О.О., який в свою чергу не мав права підписувати та подавати позовну заяву в інтересах ЖБК «Маяк-3», а також завіряти документи, долучені до позовної заяви. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано первинних документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити понесені позивачем витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

13.10.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача заперечує проти доводів сторони відповідача, з підстав викладених у відповіді на відзив. Крім того, сторона позивача просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4320,00 грн, на підтвердження понесених витрат долучено акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), платіжну інструкцію на суму 1440,00 грн, розрахунок витрат на правову допомогу.

10.11.2023 на електронну адресу суду надійшли письмові заперечення представника відповідача - адвоката Тімашова А., в яких зазначено, що що дана справа не перший спір, що виник між сторонами. Оболонським судом у справі №2605/20675/12 винесено рішення у формі ухвали про відсутність підстав для нарахування та стягнення з неї заборгованості за ЖКП, у зв`язку з їх регулярною сплатою. При цьому, позивач продовжував зазначати суму заборгованості як наявну, навіть після судового рішення. Також, зазначається, що строк позовної давності повинен обраховуватись відповідно щодо кожного місячного платежу за ЖКП, вимога про стягнення заборгованості могла бути заявлена під час дії карантину. Доводи щодо продовження строків позовної давності карантином, а потім воєнним станом є неспроможними. Крім того, позивач не обґрунтував, які обставини завадили юридичній особі вчасно звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. Між іншим, зазначено, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, території, на яких ведуться (велися) бойові дії - вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022. Виходячи, що об`єкт нерухомості відповідача, за яким нарахована заборгованість, знаходиться в межах Києва, позивач не має підстав для звернення до суду щодо стягнення заборгованості за вказаний період. Відповідач також не погоджується з вартістю послуг щодо складання розрахунку у сумі 1440 грн., оскільки штрафні санкції мають строк позовної давності в один рік і не нараховуються.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 28.11.2003 та зареєстровано у реєстрі за № 12617 (а.с. 29-30).

На підставі рішення загальних зборів відповідно до Протоколу № 31/08/16 від 31.08.2016 було затверджено Статут Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-3» (у новій редакції).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3», ОСОБА_3. -керівник (а.с.11-12). Відповідно до наказу Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» від 25.12.2009 №1/к, ОСОБА_3 призначено Головою правління ЖБК «МАЯК-3» .

Згідно із п. 1.1 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» (у новій редакції), кооператив здійснює свою діяльність з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей щодо надання послуг з експлуатації та управління будинком АДРЕСА_1 та прилеглої території.

Відповідно до п. 2.3 Статуту, видами діяльності та можливими методами реалізації поставленої мети кооперативу є, зокрема, правління жилими та нежилими приміщеннями в кооперативному будинку; надання послуг з експлуатації ї ремонту належного кооперативу будинку та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на основі самооплатності.

Пунктом 4.2 Статуту, передбачено, що член кооперативу зобов`язаний додержуватися Статуту кооперативу, правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями; виконувати рішення органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконувати свої зобов`язання перед кооперативом. Своєчасно та в повному обсязі сплачувати визначені статутом кооперативу Статутом Кооперативу та рішеннями Загальних зборів членів кооперативу внески (членські, цільові) на утримання, експлуатацію та капітальний ремонт будинку та прибудинкової території.

Згідно з протоколу №1 зборів уповноважених членів ЖБК «МАЯК-3» від 30.08.2017, на зборах було прийнято рішення про затвердження внеску (платежу) на обслуговування будинку та прибудинкової території у розмірі: 4,62 грн/кв.м (для приміщень 1-го поверху) та 5,52 грн/кв.м (для приміщень 2-9 поверхів) - при умові оплати послуг до 20-го числа та відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги; 5,08 грн/кв.м (для приміщень 1-го поверху) та 6,07 грн/кв.м (для приміщень 2-9 поверхів) - при умові оплати послуг після 20-го числа або наявності заборгованості (а.с. 35-38).

Докази про визнання вищевказаного рішення зборів уповноважених членів ЖБК «МАЯК-3» незаконним або його скасування, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до довідки № 1 від 11.04.2023, ЖБК «МАЯК-3» були укладені договори із безпосередніми виконавцями робіт з управління багатоквартирним будинком та надавачем житлово-комунальних послуг (а.с. 27-28).

З наданого позивачем розрахунку, заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території по квартирі відповідача за АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2017 по 01.07.2023 складає 27275,51 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦПК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладено обов`язок утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:1) житлові послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що в даній справі зобов`язання відповідача оплатити послуги з утримання будинку та прибудинкової території виникло внаслідок фактичного отримання власником квартири наданих житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги встановлені відповідно до протоколу №1 зборів уповноважених членів ЖБК «МАЯК-3» від 30.08.2017.

Відповідачем не надано доказів сплати коштів за фактично отримані житлово-комунальні послуги з утримання будинку у зазначений період на погашення заборгованості, тому суд визнав підставним виконаний позивачем розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги за вказаний період. Об`єктивних доказів ненадання та (або) надання житлово-комунальних послуг неналежної якості до суду не надано і судом не встановлено.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Відповідно до цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, позивач і відповідач є сторонами у зобов`язанні, а згідно із статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього та, інших актів цивільного законодавства.

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує внески на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, допустив заборгованість з їх оплати, яка складає 27275,51 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин суд дійшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території на загальну суму 27 275, 51 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1296,93 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 6473,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

У зв`язку з простроченням оплати відповідачем внесків заявлені позивачем до стягнення 3 % річних у розмірі 1296,93грн. та інфляційні нарахування у розмірі 6473,67 грн. є обґрунтованими та правомірними.

Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 630 було внесено зміни, зокрема, до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236, продовживши карантин до 31 серпня 2022 року.

Дію карантину, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, востаннє Постановою КМУ №1423 від 23.12.2022 строком до 30.04.2023.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.

Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022). (Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022). На час розгляду справи в суді строк дії воєнного стану в країні триває.

Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності звернення з даними позовними вимогами до суду, оскільки на час подання позовної заяви 08.08.2023 такий строк був продовжений, ураховуючи зазначене.

Відповідач також заперечуючи щодо розміру нарахованої заборгованості та підстав стягнення цієї заборгованості, посилалась, зокрема, на встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 206 заборону стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утворену за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Разом із тим, суд відхиляє зазначені доводи відповідача, з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 р. № 390 внесені зміни до постанови від 05.03.2022 № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, території, на яких ведуться (велися) бойові дії - вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022.

З огляду на вищевикладене, забороняється стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену стосовно об`єкта нерухомості у межах м.Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022, у тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, відповідачем та її представником не було надано доказів, у підтвердження того, що нею надавалась/направлялась на адресу позивача у паперовій або електронній формі довідка про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи, з метою застосування положень зазначеної постанови до заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з 24.02.2022 по 30.04.2022. Крім того, у матеріалах справи такі докази також відсутні.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України щодо заборгованості, нарахованої за період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Стосовно доводів відповідача щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, під час дії воєнного стану, слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Як зазначалося вище, з 24 лютого 2022 року та на час розгляду справи в суді строк дії воєнного стану в країні триває.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», оскільки позивач не здійснював відповідачу нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань з лютого 2022 року, відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо заявлених позивачем вимог, спростовуються вищевикладеним.

У частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги №А/30092022/К-7 від 30.09.2022 укладений між ЖБК «МАЯК-3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський центр права» в особі директора Хоружого В.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 0208 та №0510 підписані Головою правління Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» та директором ТОВ «Київський Центр Права» Хоружним В.В., якими сторони обумовили обсяг та вартість послуг правничої допомоги, платіжні інструкції № 534 від 18.04.2023, № 545 від 05.05.2023, №622 від 06.10.2023, розрахунки витрат, наказ №29-к від 04.07.2022 про прийняття на роботу ОСОБА_4 .

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, ціну позову, досвід адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 002892 від 14.12.2021), принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення відповідача, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2880,00 грн. У решті вимог, слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684, 00 гривень.

Керуючись статтями 10-13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» (місцезнаходження: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 23376736) заборгованість з внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території на загальну суму 27 275 (двадцять сім тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 51 копійку; 3 % річних у розмірі 1296 (одна тисяча двісті дев`яносто шість) гривень 93 копійки, інфляційні нарахування у розмірі 6473 (шість тисяч чотириста сімдесят три) гривні 67 копійок; витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок; витрати на правову допомогу в розмірі 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

1. Позивач - Житлово-будівельний кооператив «МАЯК-3» (місцезнаходження: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 23376736);

2. Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Дата складення повного рішення - 15.12.2023.

Суддя М.М. Ткач