Постанова

від 16.04.2024 по справі 756/10176/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 квітня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/6856/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 ,

на рішення Оболонського районного суду м. Києва

від 24 листопада 2023 року

в складі судді Ткач М. М.

у цивільній справі №756/10176/23 Оболонського районного суду м. Києва

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "МАЯК-3"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території

У С Т А Н О В И В:

В серпні 2023 року позивач - Житлово-будівельний кооператив "МАЯК-3" (далі - ЖБК "МАЯК-3"), посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконувала своїх зобов'язань з оплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, звернувся до суду з позовом про стягнення запергованості за період з 01.10.2017 по 01.07.2023 у розмірі 27 275,51 грн, 3% річних в розмірі 1 296,93 грн та інфляційних втрат в сумі 6 473,67 грн.

Позовна заява мотивовна тим, що ЖБК "МАЯК-3" забезпечує утримання та експлуатацію будинку АДРЕСА_1 та утримує його прибудинкову територію на підставі відповідних договорів із безпосередніми виконавцями робіт та надавачами послуг. Відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 та зобов`язана щомісячно сплачувати свою частку затверджених загальними зборами ЖБК «МАЯК-3» внесків на утримання будинку та прибудинкової території. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за період з 01.10.2017 по 01.07.2023 утворилась заборгованість на загальну суму 27 275,51 грн.

Також вказував, що у зв'язку з простроченням відповідачкою оплати за отримані послуги вона на підставі ст. 625 ЦК України зобов'язана сплатити інфляційні втрати в сумі 6473,67 грн та 3% річних в сумі 1296,93 грн. Крім цього, просив стягнути з відповідачки судові витрати, а саме судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 880 грн.

Відповідачка позов не визнала з наступних підстав: позивач пропустив строк позовної давності; позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат не підлягають задоволенню, згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»; вона не є членом кооперативу «МАЯК-3» та відповідно не має обов`язку щодо сплати внесків нібито затверджених Протоколом №1 зборів уповноважених членів ЖБК «МАЯК -3» від 30.08.2017; вимоги позивача про сплату внесків членів кооперативу на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ґрунтуються на оформленому Протоколі № 1 зборів уповноважених членів ЖБК «МАЯК -3» від 30.08.2017, який є недійсним, оскільки повноваження членів Правління ЖБК «МАЯК -3» та голови правління ОСОБА_3 сплинули 25.12.2014, відтак, Правління ЖБК «МАЯК -3» не мало повноважень після 25.12.2014 подавати подання на розгляд загальних зборів членів Кооперативу (зборів уповноважених) про затвердження розміру членських та цільових внесків; протокол №3 зборів уповноважених членів ЖБК «МАЯК-3» від 30.08.2017 не оформлений належним чином - не містить підписів присутніх на цих зборах уповноважених членів ЖБК «Маяк-3» і відповідно рішення, які оформлені цим протоколом є недійсними; позивачем не надано первинних документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити понесені позивачем витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року позов задоволено у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати та стягнуто з відповідачки на користь позивча витрати на сплату судового збору в сумі 2 684 грн та витрати понесені на оплату професійної правничої допомоги в сумі 2 880 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначила, що суд першої інстанції не врахував її письмових заперечень, в яких зазначено, що позивач у відповідності до вимог Постанови КМУ №206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" не мав права нараховувати заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період віднесення м. Київ до територій, на яких велися бойові дії, а саме у період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Зазначила, що суд безпідставно вказав на не подання нею позивачу доказів про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи, оскльки такі одкази надсилался позивачу разом з відзивом на позовну заяву. Докази надсилання та копія довідки наявні в матеріалах справи.

Також в обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що суд безпідставно відмовив у застосуванні строків позовної давності. Вказувала, що позивач всупереч вимог закону не навів жодних обґрунтувань поважності пропуску строку позовної давності.

За наведених обставин просила змінити рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року та застосувати наслідки пропуску строку позовної давності і положення Постанови КМУ №206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" в частині заборони стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в період ведення бойових дій.

Відповідачка належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на рішення суду від 24.11.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи шляхом отримання представником ОСОБА_2 на електронну адресу, вказану ним в апеляційній скарзі, копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується звітом про доставку електронного листа (а. с. 134, 148).

Позивач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги відповідачки на рішення суду від 24.11.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги на електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку електронного листа (а. с. 135, 148).

Заперечючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив. В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги зазначив, що є помилковими твердження скаржника про пропуск строку позовної давності, оскільки за приписами Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, а також під час дії воєнного стану, визначені в ст. 257-259 ЦК України строки продовжується на строк дії карантину; на строк дії воєнного стану. Тобто продовження строку позовної давності визначено законом.

Також в обґрунтування відзиву зазначив, що є безпідставними доводи апеляційної скарги про надання ЖБК "МАЯК-3" довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Спір у даній справі не належить до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; ціна позову не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак справа розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

На підставі рішення загальних зборів, відповідно до Протоколу №31/08/16 від 31.08.2016 затверджено Статут Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» (у новій редакції).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» є ОСОБА_3 .

Згідно наказу Житлово-будівельного кооперативу «МАЯК-3» від 25.12.2009 №1/к, ОСОБА_3 призначено Головою правління ЖБК «МАЯК-3» .

Згідно з п. 1.1 Статуту ЖБК «МАЯК-3» (у новій редакції), кооператив здійснює свою діяльність з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей щодо надання послуг з експлуатації та управління будинком АДРЕСА_1 та прилеглої території.

Відповідно до п. 2.3 Статуту, видами діяльності та можливими методами реалізації поставленої мети кооперативу є, зокрема, правління жилими та нежилими приміщеннями в кооперативному будинку; надання послуг з експлуатації і ремонту належного кооперативу будинку та утримання прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на основі самооплатності.

Пунктом 4.2 Статуту передбачено, що член кооперативу зобов`язаний додержуватися Статуту кооперативу, правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями; виконувати рішення органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконувати свої зобов`язання перед кооперативом. Своєчасно та в повному обсязі сплачувати визначені статутом кооперативу та рішеннями Загальних зборів членів кооперативу внески (членські, цільові) на утримання, експлуатацію та капітальний ремонт будинку та прибудинкової території.

Згідно протоколу №1 зборів уповноважених членів ЖБК «МАЯК-3» від 30.08.2017, на зборах було прийнято рішення про затвердження внеску (платежу) на обслуговування будинку та прибудинкової території у розмірі: 4,62 грн/кв.м (для приміщень 1-го поверху) та 5,52 грн/кв.м (для приміщень 2-9 поверхів) - при умові оплати послуг до 20-го числа та відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги; 5,08 грн/кв.м (для приміщень 1-го поверху) та 6,07 грн/кв.м (для приміщень 2-9 поверхів) - при умові оплати послуг після 20-го числа або наявності заборгованості.

Докази про визнання вищевказаного рішення зборів уповноважених членів ЖБК «МАЯК-3» незаконним або його скасування, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до довідки №1 від 11.04.2023, ЖБК «МАЯК-3» були укладені договори із безпосередніми виконавцями робіт з управління багатоквартирним будинком та надавачем житлово-комунальних послуг.

З наданого позивачем розрахунку, заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території по квартирі відповідача за АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2017 по 01.07.2023 складає 27 275,51 грн.

Також, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, на суму заборгованості у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в сумі 6 473,67 грн та 3% річних в сумі 1 296,93 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачкою заборгованості в сумі 27 275,51 грн.

Суд першої інстанції встановив вищевказані обставини, застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та як наслідок дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наводила доводів незгоди з рішення суду про стягнення заборгованості в повному обсязі, а лише посилалася на те, що суд повинен був стягнути заборгованість в межах строку позовної давності, яку пропустив позивач, та не навів обґрунтувань поважності пропуску такого строку, а також не стягувати заборгованості у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 (ведення бойових дій на території м. Києва).

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.

Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в країні неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Як вже неодноразово вказувалося вище, позивач пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.10.2017 по 01.07.2023, а з даним позовом звернувся до суду 03 серпня 2023 року.

З урахуванням наведених вище положень закону слід дійти висновку, що позов пред'явлено в межах строку позовної давності, оскільки на час подання позовної заяви в серпні 2023 року такий строк був продовжений вищевказаними нормативно-правовими актами.

Оскільки строк позовної давності продовжено на підставі закону, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не зазначив обґрунтувань поважності причин пропуску строку позовної давності.

При цьому, як правильно зазначив суд в оскаржуваному рішення, у відповідності до вимог закону в період воєнного стану інфляційні втрати та 3% річних не нараховувалися позивачем на основний борг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за період з 24.02.2022 по 30.04.2022, оскільки на такі заперечення відповідача суд першої інстанції надав відповідь в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідачки на постанову Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №206 (із змінами).

Вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №206 (із змінами), серед іншого визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану заборонено стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка утворена після 24.02.2022, а саме з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. Така заборона діє при умові надання споживачем, який покинув місце свого проживання надав управителю багатоквартирного будинку у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, території, на яких ведуться (велися) бойові дії - вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Проте, як вірно встановлено судом, матеріали справи не містять доказів, що відповідачкою було подано до ЖБК "МАЯК-3" довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також такий доказ не було подано як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції.

Більш того, як вбачається з письмових заперечень, поданих представником відповідачки ОСОБА_2 до суду першої інстанції, останній в прохальній частині просив застосувати положення Постанови Кабінету Міністрів від 24.02.2023 №206 (із змінами) щодо заборони стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022 по 30.04.2022, за наявності підтвердних документів (а. с. 95-96). Проте, як вже вказувалося таких документів відповідачкою до суду не було подано.

Посилання скаржника на те, що довідку про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи було надіслано позивачу разом з відзивом на позовну заяву теж на заслуговують на увагу судової колегії, оскільки відсутні такі докази. Так, у відзиві на позовну заяву не зазначено додатків, а в описі про надсилання відзиву позивачу, окрім відзиву, не зазначено про надсилання інших додатків (а. с. 60-63).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська