Постанова

від 13.12.2023 по справі 351/1781/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 351/1781/20

Провадження №22-ц/4808/1069/23

22-ц/4808/1070/23

Головуючий у 1 інстанції СЕГІН І. .

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.,

суддів Василишин Л.В., Луганської В.М.,

секретар Кузнецов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Рубановський Кирило Станіславович, на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2023 року та додаткове рішення від 19 липня 2023 року, ухвалені суддею Сегіним І.Р., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 провизнання прававласності наспадкове майнота зазустрічною позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Снятинської міськоїради Коломийськогорайону про визнання права власності на спадкове майно та виділення його в натурі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх чоловік та батько ОСОБА_4 . Після його смерті залишилось спадкове майно. Крім неї, спадкоємцями за законом також є діти померлого - відповідачі по справі.

За час перебування ОСОБА_3 у шлюбі із ОСОБА_4 ними було придбано наступне майно: житловий будинок по АДРЕСА_1 ; житловий будинок з належними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 ; автомобіль «Land Rover Range Rover Evoque 2.0 Si4 5dr AT», 2015 випуску; автомобіль «Land Rover Range Rover Sport 3.0 TD V6 5dr AT» 2016 року випуску;автомобіль «Mercedes-BenzML320»,1998року випускута земельнаділянка площею0,0743га,цільове призначенняобслуговування житловогобудинку господарськихбудівель іспоруд. А тому вказанемайно єспільною сумісноювласністю подружжя.

На житловий будинок по АДРЕСА_3 відсутній правовстановлюючий документ. Рішенням Снятинської міської ради від 29.03.1979 року вирішено відвести земельну ділянку площею 400 кв. м. для будівництва двохповерхового, одноквартирного житлового будинку з глухою стіною ОСОБА_4 по АДРЕСА_4 . 18.04.1979 року ОСОБА_4 було видано Акт відводу земельної ділянки, розбивки будівель в натурі та передачі проектної документації. З Дозволу №12/108 на право виконання будівельних робіт, виданого районним архітектором Снятинського району вбачається, що ОСОБА_4 надано дозвіл для будівництва двохповерхового індивідуального житлового будинку та інших будівель згідно плану забудови на земельній ділянці по АДРЕСА_3 . Рішенням виконавчого комітету Снятинської міської ради від 27.02.1981 року вирішено дозволити ОСОБА_4 узаконити допущені зміни у прив`язці будівництва житлового будинку АДРЕСА_4 , так як будівництвом не допущені протипожежні санітарні норми. Однак право власності на вказаний житловий будинок не було зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Спірний будинок був завершений будівництвом до 1984 року.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_3 просила визнати спільниммайном подружжя - її та ОСОБА_4 - автомобіль «НісанМурано»,2007 рокувипуску та земельну ділянку,кадастровий номер:2625210100:01:039:0260площею 0,0609га длябудівництва та обслуговування житловогобудинку.

Прросила також визнати занею правовласності впорядку спадкуванняза закономпісля смерті ОСОБА_4 на1/4частину вжитловому будинкупо АДРЕСА_1 ;на 1/4частку земельноїділянки площею0,0609га,цільове призначеннядля обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі спорудпо АДРЕСА_1 ;на 1/4частину вжитловому будинкуз належнимигосподарськими будівлямита спорудами АДРЕСА_2 ;на 1/4частину вавтомобілі «Ланд Ровер рейнж ровер евок» 2015р.в.; на 1/4 частину в автомобілі «Ланд ровер рейнж ровер спорт» 2016р.в.; на 1/4 частину в автомобілі «Мерседес Бенц МЛ 320» 1997р.в.; на 1/4 частину в автомобілі «Нісан Мурано», 2007 року випуску; на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 .

Виділити їй в натурі в цілому майно на загальну суму 3 135 646,00 грн., спадкова частка в якому становить 1567823 грн.: житловий будинок по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0609 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; автомобіль «Land Rover Range Rover Sport 3.0 TD V6 5dr AT» 2016 року випуску; житловий будинок з належними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 ; автомобіль «Land Rover Range Rover Evoque 2.0 Si4 5dr AT» 2015 року випуску.

Залишити відповідачам в цілому автомобіль «Mercedes-Benz ML 320» 1998 року випуску, автомобіль «Nissan Murano» 2007 року випуску, житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 , припинивши її право власності на частки в даному майні.

Стягнути з неї на користь відповідачів компенсацію в сумі 83 973 грн різниці у вартості часток поділеного майна.

ОСОБА_1 звернулася всуд іззустрічним позовомдо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Снятинської міськоїради Коломийськогорайону про визнання права власності на спадкове майно та виділення його в натурі.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 зазначила, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на праві приватної власності належало майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 ; земельна ділянка з цільовим призначення для будівництва та обслуговування даного житлового будинку АДРЕСА_3 ; земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 ; автомобіль MERCEDES 1997 року випуску.

Спадкодавець ОСОБА_4 не залишив заповіту, і відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом отримали діти спадкодавця, а також той з подружжя, який його пережив. Спадкоємиця ОСОБА_5 скористалася своїм правом, передбаченим ст.ст. 1273, 1274 ЦК України, відмовилася від прийняття спадщини протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, на користь своєї матері ОСОБА_3 ..

Згідно з свідоцтвом про право власності від 22.11.2000 р. житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на праві приватної власності. У зв`язку з тим, що дане будинковолодіння є спільною сумісною власністю подружжя, так як шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був зареєстрований 12.06.1994 року, то дружині спадкодавця ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності подружжя половина даного будинковолодіння та земельної ділянки. А тому поділу між спадкоємцями підлягає лише 1/2 частина будинковолодіння, яка належала померлому. Виходячи з цього, частка ОСОБА_1 у даному спадковому майні становить 1/8.

ОСОБА_1 зазначила, що вимоги ОСОБА_3 про виділ їй житлового будинку, по АДРЕСА_1 , житловий будинок по АДРЕСА_2 , а також двох автомобілів, які є найкоштовнішими у спадковій масі, є безпідставними. Фактично ОСОБА_3 ставить питання про збільшення своєї частки у спадковому майні за рахунок передачі належних їй інших часток у іншому нерухомому майні, які вона успадковує, іншим співвласникам, що є по суті примусовим обміном майном, та суперечить вимогам ЦК України.

Згідно з договором купівлі-продажу від 29.03.2007 року ОСОБА_4 придбав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 . Дане будинковолодіння теж відноситься до спільної сумісної власності подружжя, а тому її частка у даному спадковому майні становить 1/8.

Також ОСОБА_1 вказала, що відповідно до свідоцтва на забудову садиби в містах і селищах Івано-Франківської області від 15.04.1979 року ОСОБА_4 дозволено було будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 . 18.04.1979 року ОСОБА_4 відведено земельну ділянку площею 400 кв.м. для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_3 . Дане будинковолодіння не являється спільною сумісною власністю подружжя, а тому ділиться в цілому між спадкоємцями. Відповідно їй належить 1/4 частина будинковолодіння.

ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Враховуючи те, що існує спір із ОСОБА_3 , склалися неприязні відносини з нею, позивач вимушена звернутися до суду з зустрічним позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно та виділення в натурі своїх частин у спадщині.

Просить визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , виділити її в натурі. Визнати за нею право власності на 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виділити її в натурі. Визнати за нею право власності на 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 та виділити її в натурі.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2023 року первісний позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на наступне майно:

- 1/4 частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 ;

-1/4 частку земельної ділянки площею 0,0609 га, кадастровий номер 2625210100:01:039:0260, розташовану на АДРЕСА_1 , відповідно до Державного акту від 06.10.1998 р. серія ІФ №12-1-2/000457;

- 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 .

- 1/4 частку в житловому будинку з належними господарськими будівлями та спорудами, АДРЕСА_2 ;

- 1/4 частку автомобіля Land Rover «Range Rover Evoque», 2015 р. випуску, № шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- 1/4 частку автомобіля Land Rover «Range Rover Sport», 2016 р. випуску, № шасі (кузова) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- 1/4 частку автомобіля Mersedes Benz ML320, 1998 р. випуску, № шасі (кузова) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на таке майно:

- 1/8 частку в житловому будинку по АДРЕСА_1 ;

- 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 .

- 1/8 частку в житловому будинку з належними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 ;

- 1/8 частку автомобіля Land Rover «Range Rover Evoque» 2015 р. випуску, № шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- 1/8 частку автомобіля Land Rover «Range Rover Sport» 2016 р. випуску, № шасі (кузова) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- 1/8 частку автомобіля Mersedes Benz ML320 1998 р. випуску, № шасі (кузова) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Поділено спадкове майно між сторонами.

ОСОБА_3 виділені житловий будинок по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0609 га, кадастровий номер 2625210100:01:039:0260, розташовану по АДРЕСА_1 , відповідно до Державного акту від 06.10.1998 р. серія ІФ №12-1-2/000457; автомобіль Land Rover «Range Rover Evoque», 2015 р. випуску, № шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль Land Rover «Range Rover Sport», 2016 р. випуску, № шасі (кузова) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділений в рівних частках житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 142253,50 грн. грошової компенсації вартості майна.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 142253,50 грн. грошової компенсації вартості майна.

В решті первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Додатковим рішенням Снятинського районного суду від 19 липня 2023 року доповнено абзац п`ятий резолютивної частини рішення суду від 12.06.2023р. після слів:

«Поділити спадкове майно між сторонами, виділивши в натурі ОСОБА_3 :» наступним реченням:

« Житловий будинок з належними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 ».

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1095 грн. 06 коп. недоплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1726 грн. 99 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4564 грн. 49 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3929, 00 грн. недоплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2837 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 17961 грн. 34 коп. витрат, пов`язаних з розглядом справи - проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 17961 грн. 34 коп. витрат, пов`язаних з розглядом справи - проведення експертизи.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили судове рішення, в апеляційній скарзі посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення в частині поділу майна.

Відповідачі погоджуються із висновками суду в частині визначення обсягу спадкового майна і частки кожного з учасників справи у спадщині. Але вважають, що при вирішенні питання поділу майна судом порушені норми матеріального права. Виділення позивачу у власність цілих об`єктів нерухомого майна, в кожному з яких є частки відповідачів, незаконно. Судом неправомірно проігноровано право ОСОБА_1 на виділ в натурі ії частки у спадковому майні. Суд примусово перерозподілив спадкове майно виключно в інтересах позивача ОСОБА_3 . Більш того, суд виділив ОСОБА_1 у власність частку в майні, на яку вона не претендувала замість частки, на яку вона має право як спадкоємець, суд виділив їй 1/2 частину будинку із спадкової маси. Суд не прийняв до уваги можливості поділу спадкового майна, в тому числі, кожного з об`єктів, в натурі. Але і такий поділ, як визначив суд, є несправедливим, оскільки позивач отримала у приватну власність найбільш вартісне майно.

Суд не врахував, що грошова компенсація за позбавлення частки, якщо майно є неподільним, може бути присуджена власнику тільки за його згодою. Відповідачі такої згоди не давали.

Ринкова вартість спадкового майна явно занижена, не відповідає актуальним цінам на час проведення експертизи оцінки майна. Оцінка транспортних засобів, що входять у спадщину, також викликає об`єктивні сумніви, виходячи з даних на сайті, що спеціалізується на продажі автомобілів.

Вказується, що оскільки поділ майна судом проведений з порушенням вимог закону, то рішення в цій частині підлягає зміні, і поділити спадкове майно, не змінюючи розміру часток спадкоємців у спадковому майні, необхідно в такий спосіб:

виділити в натурі ОСОБА_3 житлового будинку по АДРЕСА_1 і земельну ділянку за цією ж адресою; частку житлового будинку з прибудовами та спорудами АДРЕСА_2 ; автомобілі Land Rover «Range Rover Evoque» 2015 р. випуску, і Land Rover «Range Rover Sport» 2016 р. випуску;

виділити ОСОБА_1 1/8 частку житлового будинку з прибудовами та спорудами АДРЕСА_2 ; 1/8 житлового будинку по АДРЕСА_1 ; 1\4 житлового будинку по АДРЕСА_3 .

При цьому, у зв`язку із таким поділом нерухомого майна, змінюється розмір грошової компенсації різниці у вартості часток у спадщині. Так, з урахуванням зменшення часток позивача у спадковому майні, і з урахуванням того, що відповідачі не заперечують проти виділу автомобілів Land Rover «Range Rover Evoque» 2015 р. випуску, і Land Rover «Range Rover Sport» 2016 р. випуску, у приватну власність позивача, то необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошову компенсацію по 258234,49 грн кожному.

Позивач ОСОБА_3 надалавідзив наапеляційну скаргу, заперечувала проти скасування рішення, оскільки вважає його обґрунтованим і законним. Судом повно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, крім того, рішення є таким, що остаточно вирішило спір між спадкоємцями, оскільки визнання тільки права власності на частки в спадковому майні без поділу майна в натурі призвело б до подальших судових спорів, тому що між сторонами не існує згоди стосовно сумісного володіння та користування спадковим майном. Доводи апеляційної скарги про недоведеність розміру грошової компенсації, про несправедливість поділу нерухомого майна з урахуванням його цільового призначення і, відповідно, цінності, нічим не підкріплені, зводяться до припущень. Власних доказів можливості поділу кожного з об`єктів спадкового майна в натурі відповідачі суду не надали. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, такою, що не містить законних підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник Снятинської міської ради в судове засідання не являлися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Рубановського К.С., який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_3 та її преставника адвоката Саварин С.С., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу Курилюк Л.М. від 28.10.2020р. та матеріалів спадкової справи № 35/2020 спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 являються: дружина - позивач ОСОБА_3 , донька ОСОБА_5 , відповідачі - донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , які подали відповідні заяви. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви про прийняття спадщини за законом. Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , нотаріус не видав у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно.

ОСОБА_5 подала приватному нотаріусу Курилюк Л.М. заяву від 19.05.2022р. про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 .

Таким чином, у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 спадкоємцям належить: ОСОБА_3 частка, ОСОБА_1 частка та ОСОБА_2 частка.

Згідно з постановою приватного нотаріусаСнятинського районногонотаріального округуКурилюк Л.М.про відмовуу вчиненнінотаріальної дії від 02.02.2021р. ОСОБА_1 відмовлено увидачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що по АДРЕСА_3 .

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу Курилюк Л.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.08.2022р. № 117/02-31 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що по АДРЕСА_3 .

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Снятинського районного нотаріального округу Курилюк Л.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.08.2022р. № 118/02-31 ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку транспортного засобу Nissan Murano д.н.з. НОМЕР_7 .

ОСОБА_3 13.10.2020 р. подала приватному нотаріусу заяву з проханням не вчиняти нотаріальні дії по спадковій справі після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з вирішенням цивільного спору в суді між спадкоємцями.

Відповідачі, суду першої інстанції під час розгляду справи пояснювали, що позивач відмовилася укласти договір про розподіл спадкового майна.

Тому, суд прийшов до висновку, що існує спір між спадкоємцями.

Судом встановлений обсяг спадкової маси, в якій можливо визначення часток спадкоємців.

Таким чином, до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , входить:

- частка в житловому будинку по АДРЕСА_1 ;

- частка земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625210100:01:039:0260.

-житловий будинок АДРЕСА_3 ;

- частка в будинок АДРЕСА_2 ;

- частка в автомобілі Land Rover «Range Rover Sport» 2016 р., д.н.з НОМЕР_8 ;

- частка в автомобілі Land Rover «Range Rover Evoque» 2015 р. д.н.з. НОМЕР_2 ;

- частка в автомобілі «Mersedes Benz ML320» 1998 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_6 .

ОСОБА_3 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4 частку житлового будинок АДРЕСА_3 , а також по частці в: житловому будинку по АДРЕСА_1 та, земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625210100:01:039:0260, житловому будинок АДРЕСА_2 , автомобілі Land Rover «Range Rover Sport» 2016 р., д.н.з НОМЕР_8 , автомобілі Land Rover «Range Rover Evoque» 2015 р. д.н.з. НОМЕР_2 , автомобілі «Mersedes Benz ML320» 1998 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_6 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували після смерті батька ОСОБА_4 по частці житлового будинок АДРЕСА_3 , а також по 1/8 частці в: житловому будинку по АДРЕСА_1 , земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625210100:01:039:0260, житловому будинок АДРЕСА_2 , автомобілі Land Rover «Range Rover Sport» 2016 р., д.н.з НОМЕР_8 , автомобілі Land Rover «Range Rover Evoque» 2015 р. д.н.з. НОМЕР_2 , автомобілі «Mersedes Benz ML320» 1998 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_6 .

Тому суд прийшов до висновку що позовні вимоги ОСОБА_3 та вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом в частині визнання за ними права власності на частки у спадщині підлягають до часткового задоволення.

Такі висновки суду ніким з учасників справи не оспорюються, колегією суддів рішення в цій частині не переглядається.

Вирішуючи позовні вимоги про поділ спадкового майна, суд керувався наступним.

Частиною 1статті 356 ЦК Українивстановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

П. 26 Постанови ВС України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судовупрактикуусправах проспадкування»приподілі спадщиниміжспадкоємцяминеобхідно враховуватиправило частинипершої статті1278ЦКУкраїни проте,щоколиспадкодавець узаповітісамне розподіливспадщинуміжспадкоємцями,часткикожногоспадкоємця успадщинієрівними.Прирозподілі такоїспадщини необхіднозастосовувати норми,щорегулюють відповідніправовідносиниспільноїчасткової власності. У разі виникнення спору між спадкоємцями щодо виділу їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку (частина перша статті 1279 ЦК) суд повинен враховувати використання цього майна одним із спадкоємців, тривалість такого користування, призначення цих предметів, інші обставини, які мають істотне значення.

Відповідно дост.367ЦК Українимайно,що єу спільнійчастковій власності,може бутиподілене внатурі міжспіввласниками задомовленістю міжними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

В силуст. 1278 ЦК Україникожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Поділ між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є спадкоємцями кількох різних самостійних об`єктів (житлових будинків, земельної ділянки та автомобілів) і не досягли згоди щодо їх поділу.

Відповідно до ч. 2ст. 1279 ЦК Україниспадкодавець ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_3 були співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 , земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625210100:01:039:0260, житлового будинку АДРЕСА_2 ; автомобіля Land Rover «Range Rover Sport» 2016 р., д.н.з НОМЕР_8 , автомобіля Land Rover «Range Rover Evoque» 2015 р. д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіля «Mersedes Benz ML320» 1998 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_6 .

Тому суд вважав, що позивач ОСОБА_3 має переважне право перед відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виділ їй у натурі вказаного майна.

Суд прийняв до уваги характеристику об`єктів спадкового майна, їх вартість, розмір часток сторін, зокрема, той факт, що позивачу ОСОБА_6 належить часток спірному майні, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лиш по 1/8 частці і вирішив, що поділ є можливим.

Разом з тим, житловий будинок по АДРЕСА_3 , який був зведений спадкодавцем до одруження із ОСОБА_3 , і який використовувався та використовується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час розгляду справи, доцільно виділити у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах, передавши їм частку ОСОБА_3 .

Відповідно, при такому поділі ОСОБА_3 повинна сплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості майна.

З пояснень відповідача ОСОБА_1 , наданих нею в суді першої інстанції, вбачається, що вона забезпечена житлом, так як проживає в АДРЕСА_5 , але бажає мати частку у спадковому майні після смерті батька і заперечує прот виплати компенсації.

Аналогічні пояснення давав відповідач ОСОБА_2 ..

Відтак, суд першої інстанції встановив, що всі сторони у справі забезпечені житлом, не є такими, що потребують покращення житлових умов, не мають взаєморозуміння щодо спільного користування спадковим майном, тому прийшов до висновку, що поділ майна з виділом позивачу окремих об`єктів нерухомості не буде порушувати права та законні інтереси спадкоємців.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №674/1336/17, суд першої інстанції керувався ними у відповідності до положень ч.4 статті 263 ЦПК України.

При встановленні розміру грошової компенсації суд виходив з висновків судових експертиз, проведених за клопотанням позивача, в результаті яких були оцінені об`єкти нерухомості та автомобілі, які входять до складу спадкового майна.

На підставі наданих позивачем доказів судом розраховано суми, які підлягають до виплати позивачем кожному з відповідачів у компенсацію різниці вартості в поділеному майні - по 142253 грн. 50 коп..

В апеляційній скарзі відповідачі вказують, що висновки експертів Львівського НДІСЕ Міністерства юстиції України від 04.06.2021р. щодо вартості транспортних засобів та від 30.09.2021 щодо вартості земельної ділянки та житлових будинків не можуть бути належними і достатніми доказами, є необ`єктивними, аналогічни запереченням, які вони надавали суду першої інстанції. Суд не прийняв їх до уваги, оскільки відповідачі не спростували такі докази. Колегія суддів відкидає подібні доводи апеляційної скарги з тих же підстав крім сумнівів та припущень, об`єктивно незгода відповідачів із висновками експертиз нічим не підтверджена. В апеляційній скарзі відповідачі вказують, що судом було необґрунтовано відмовлено у призначенні повторної будівельно-технічної експертизи, але процесуальні дії суду не оскаржують, апеляційному суду клопотань про проведення буль-якої іншої експертизи не заявляли. Крім того, в апеляційній скарзі відповідачі погоджуються на виділ спірних автомобілів в натурі позивачу, і при розрахунку грошової коомпенсацїї не пропонують іншого варіанту оцінки часток, ніж був наданий позивачем суду першої інстанції. Отже, такі доводи апеляційної скарги нічим не підкріплені, колегією суддів до уваги не приймаються.

Висновки суду стосовно залишення автомобіля «Mercedes-Benz ML 320» 1998 року випуску у спільній частковій власності сторін, відповідно до набутих часток, а також стосовно відмови у визнанні іншого заявленого майна спадковим та його поділі, ніким не оспорюється, колегією суддів не перевіряється.

Таким чином, висновки суду про поділ спадкового майна, в результаті якого позивач ОСОБА_3 отримала у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0609 га, кадастровий номер 2625210100:01:039:0260, розташовану по АДРЕСА_1 ; автомобіль Land Rover «Range Rover Evoque» 2015 р. випуску; автомобіль Land Rover «Range Rover Sport» 2016 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , а відповідачам виділений в рівних частках житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 із стягненням з позивача на користь відповідачів грошової компенсації різниці у вартості майна, є правильними, такими, що відповідають встановим обставинам, вимогам розумності і справедливості.

Як вбачається з оскарженого рішення, суд вичерпно і аргументовано відповів на всі доводи сторін. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони повністю відповідають встановленим обставинам справи, вимогам закону, і відповідачами не спростовані ні з точки зору недотримання судом норм матеріального права, а ні будь-якими іншими доказами.

Не заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги про те, що суд порушив норми матеріального права, оскільки прийняв рішення, яким примусово перерозподілив спадкове майно виключно в інтересах позивача ОСОБА_3 ..

Суд спирався на норму частини другої статті 1279 ЦК України, згідно з якою спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Такий виділ може бути здійснений спадкоємцями за взаємною згодою, шляхом укладення договору або (у разі наявності спору) в судовому порядку. Якщо ж неможливо виділити частку спадкоємця у натурі, то спадкове майно передається одному із спадкоємців, а іншим - відповідна грошовакомпенсація.

Виходячи з аналізу змісту норм статей183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відповідно до положень ч.1 ст.1267, ч.1 ст.1278 ЦК частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен зі спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (ч.2 ст.1278 ЦК).

Спадщина належить спадкоємцям, які її прийняли, на праві спільної часткової власності (ч.4 ст.355 ЦК), а тому при її поділі застосовуються передбачені в гл.26 ЦК правила, що регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ проводиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців.

До схожих висновків дійшов ВС у справі №243/6275/16-ц у постанові від 22.01.2020.

Відповідно до чч.1, 2 ст.364 ЦК співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно з чч.1, 2 ст.367 ЦК майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

З урахуванням наведеного, виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливості виділу в натурі такої частки.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 15.10.2008 у справі № 6-8108св08 та в постанові від 25.05.2016 у справі №6-692цс16.

У разі існування спору щодо поділу майна між співвласниками, вирішити питання про поділ та компенсацію одній із сторін вартості майна в натурі це обов`язок суду, тому посилання на те, що співвласники не досягли згоди щодо поділу майна в натурі як підстава для відмови в позові по суті, є ухиленням від вирішення спору.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року у справі № 219/13376/17 .

З урахуванням обставин справи, а саме того, що сторони звернулися до суду саме за поділом спадщини за відсутності домовленості про порядок володіння та користування спільною сумісною власністю, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що спір між спадкоємцями, які мають негативні взаємовідносини, необхідно вирішити остаточно, поділивши майно в натурі між спадкоємцями, які не можут їм спільно користуватися.

При цьому в апеляційній скарзі відповідачі зауважують, що суд не врахував можливість виділення ОСОБА_1 в натурі її частки в об`єктах спадкової нерухомості. Водночас належних доказів для задоволення таких вимог ОСОБА_1 суду не надавала. Також в апеляції є довід про те, що суд виділив ОСОБА_1 у власність частку в майні, на яку вона не претендувала замість частки, на яку вона має право як спадкоємець, суд виділив їй 1\2 частину будинку із спадкової маси, тим самим вийшов за межі позовних вимог, не врахував, що грошова компенсація за позбавлення частки, якщо майно є неподільним, може бути присуджена власнику тільки за його згодою. Разом з тим відповідачі в апеляційній скарзі зазначають, що згодні отимати грошову компенсацію замість частки в спадкових автомобілях, що суперечить твердженням про відсутність згоди на грошову компенсацію за частки в нерухомому майні, крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 і були спрямовані на те, щоб отримати в натурі частку в спадковому майні. Суд вирішував позовні вимоги як первісного, так і зустрічного позову, які стосувалися поділу спадщини в натурі. І такі заперечення суд першої інстанції інстанції теж враховував, як зазначено вище, керувався правовою позицією постанови Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №674/1336/17 з подібними обставинами.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам зустрічних позовних вимог і заперечень проти позову, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідачів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Рубановський Кирило Станіславович, залишити без задовлення.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2023 року та додаткове рішення від 19 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 15 грудня 2023 року.

Головуюча суддя Є.Є. Мальцева

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Луганська