Постанова

від 13.12.2023 по справі 351/708/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 351/708/23

Провадження № 33/4808/556/23

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції СЕГІН І. .

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Петрички О.Є.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Петрички О.Є. на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2023 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , громадянина України

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, також стягнуто судовий збір,-

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 20.02.2023 року біля 00.10 год. в с. Вовчківці, Коломийського району, на автодорозі Н-10, 188 км+500 м, керував транспортним засобом марки "ЛУАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник ОСОБА_1 адвокат Петричка О.Є. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що постановою суду від 18.05.2023 року матеріали справи було повернуто для належного оформлення матеріалів справи по причині наявності в матеріалах справи відеодиску щодо іншого правопорушника та іншої події. Вважає, що таким чином суд першої інстанції вирішив з власної ініціативи збирати докази на підтвердження винуватості особи. Звертає увагу на те, що відповідно до ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів. При цьому, зазначає, що суд не має права самостійно збирати докази без надання відповідного клопотання особою, яка притягається до відповідальності.

Сторона захисту також вказує на те, що суд в постанові суду допустив взаємовиключні твердження щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та знаходження транспортного засобу посеред проїжджої частини дороги із працюючим двигуном. Наголошує, що зупинити транспортний засіб можна тільки такий, який рухався. І відповідно, якщо транспортний засіб стояв, то він не міг бути зупинений працівниками поліції. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що у відповідності до відеозаписів транспортний засіб не знаходився посеред дороги, а був припаркований ліворуч біля узбіччя дороги.

Адвокат Петричка О.Є. наголосив на тому, що ОСОБА_1 при спілкуванні із працівниками поліції не визнавав факт керування ним транспортним засобом, про що зазначив суд в постанові. Вважає, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не керував транспортним засобом і матеріали справи не містять даних, які підтверджують керування ним транспортним засобом.

Сторона захисту наголошує про безпідставність зазначення судом в постанові про те, що ОСОБА_1 продував прилад алкотестер, оскільки в жодному із доказів, які надані суду, немає відомостей про даний пристрій. Вважає, що відсутність даних про те, що вказаний пристрій дозволений для використання при перевірці на визначення стану сп`яніння водія, має відповідний сертифікат та пройшов щорічну повірку свідчить про недопустимість використання результатів вказаного пристрою для доведення вини у вчиненні правопорушення.

Апелянт також звертає увагу на те, що в Акті огляду не зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння, про що суд зазначив в постанові. Крім того, в направленні на огляд водія до медичного закладу не вказано за допомогою чого проводився огляд на стан сп`яніння, а у висновку медичного закладу зазначено, що він заповнений на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи №7, хоча такого акту огляду у матеріалах справи немає.

Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а також факту перебування останнього в стані сп`яніння та чисельних порушень при складанні адміністративних матеріалів суд зобов`язаний був закрити провадження у справі.

Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.

Зі змісту доводів захисника адвоката Петрички О.Є. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Петричка О.Є. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника адвоката Петрички О.Є., апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України")

При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.»

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки в діях відсутня подія та склад правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Зі змісту судового рішення суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Представник ОСОБА_1 - Петричка О.Є. подав до суду заяву, в якій просив провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Судом зазначено, що сторона захисту мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 взагалі заперечує той факт керування транспортним засобом, як вказано у протоколі. Стверджує, що сів у автомобіль, завів двигун, але так і не почав рух, тому що до нього підійшли співробітники поліції. У матеріалах справи немає жодних доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а на відеозаписі чути розмову поліцейських. Так, о 23.56 год., перебуваючи у службовому автомобілі, один з них, звертаючись до іншого сказав: "от машина стоїть... перевіримо його...", тобто той факт, що транспортний засіб ОСОБА_1 не рухався підтверджується словами самих патрульних поліцейських. Крім того, ОСОБА_1 заперечує факт вживання алкогольних напоїв. Так, у направленні на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння не зазначено назву та інші дані спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд на стан сп`яніння. Окрім того, в жодному із доказів немає ніяких відомостей про даний пристрій. Також, протокол складено за порушення ОСОБА_1 п. 2.9 ПДР, однак у матеріалах справи є пояснення невідомої особи - свідка, де він зазначає, що водій відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і у медичному закладі. Вважають, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також, факту перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд наголошує на тому, що при дослідженні обставин та доказів наявних у справі судом першої інстанції ретельно дано оцінку доводам сторони захисту наведені в заяві про закриття провадження у справі та які стороною захисту повторно наведені в доводах апеляційної скарги щодо незаконності ухваленого судового рішення у справі.

Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.

Апеляційний суд наголошує на тому, що при дослідженні обставин та доказів наявних у справі судом першої інстанції ретельно дано оцінку доводам правопорушника та сторони захисту наведені в клопотання про закриття провадження у справі та які стороною захисту повторно наведені в доводах апеляційної скарги щодо незаконності ухваленого судового рішення у справі.

Так, апелянт наголошує у доводах апеляційної скарги, що суд постановою суду від 18.05.2023 року про повернення для належного оформлення матеріалів справи по причині наявності в матеріалах справи відеодиску щодо іншого правопорушника та іншої події, вирішив з власної ініціативи збирати докази на підтвердження винуватості особи. Звертає увагу на те, що відповідно до ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів. При цьому, зазначає, що суд не має права самостійно збирати докази без надання відповідного клопотання особою, яка притягається до відповідальності.

Так, відповідно до постанови суду від 18.05.2023 року (а.с.26) суд повернув матеріали справи щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області для доопрацювання та належного оформлення, оскільки в матеріалах справи містився диск із відеозаписом, на якому зафіксовано події щодо іншого учасника, який не мав відношення до справи щодо ОСОБА_1 .

Апеляційний суд звертає увагу на те, що до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення дійсно було долучено відеодиск із відеозаписом з відеокамери працівника поліції, який повинен був підтвердити обставини вчиненого правопорушення.

Разом з тим, під час дослідження вищевказаного відеодиску було встановлено, що він не стосується обставин вчиненого правопорушення і до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення помилково долучено диск з відеозаписом до іншої справи.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано повідомив про ненадання доказу на який міститься посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відеозапис з нагрудної камери 471788 та відеозапис з нагрудної камери 471845.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий розгляд здійснюється у відповідності до принципу змагальності сторін, відповідно до якого кожна із сторін самостійно доводить правильність її правової позиції та надає суду відповідні докази на підтвердження своїх доводів.

Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

При цьому, суд повинен сприяти сторонам у виконані ними своїх процесуальних обов`язків та реалізації наданих ним прав і допомагати їм надати докази, які мають істотне значення для розгляду справи.

Так, встановивши, що докази на які посилається сторона обвинувачення не долучені до матеріалів справи, суд повинен проінформувати про це сторону провадження та надати їй можливість прийняти відповідні заходи щодо забезпечення перегляду цього доказу судом.

Апеляційний суд вважає, що у даному випадку не можна стверджувати, що суд першої інстанції перебрав на себе повноваження сторони обвинувачення та самостійно відшукував докази винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на наявність вищевказаного доказу, який було отримано шляхом використання працівником поліції відповідних технічних засобів.

Апеляційний суд неодноразово вказував на недосконалість національного законодавства щодо розгляду проваджень про притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Зокрема, діючий КУпАП обмежує участь посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення в судовому засіданні та не передбачає можливості підтримання обвинувачення прокурором у справах про звинувачення у вчиненні правопорушень, передбачених ст.130 ч.1 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що відсутність сторони обвинувачення в судовому процесі безумовно порушує принцип змагальності сторін та зобов`язує суд більш відповідально ставитись до забезпечення принципу неупередженості і не допускати дій, які можуть бути розцінені як намагання перебрати на себе повноваження сторони обвинувачення.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаним законом взагалі не передбачені повноваження сторони обвинувачення та не зазначено, яким чином здійснюється підтримка державного обвинувачення, оскільки за своїм кримінально-правовим змістом звинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП необхідно віднести до кримінальних правопорушень.

Так, відповідно до вимог ст.250 КУпАП участь прокурора обмежується тільки здійсненням нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ не знайшов порушення принципу неупередженості органу, який розглядав справу, за відсутності сторони обвинувачення з огляду на те, що відсутні обставини, які б вказували на те, що с цим органом здійснювались будь-які функції, які мали бути виконані представником сторони обвинувачення, якщо б він брав участь у судовому засіданні.(Вех и Вех проти Австрії)

Зокрема, відсутність сторони обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язує суд перевіряти докази, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки саме такий порядок зможе забезпечити права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо захисту своїх інтересів від висунутого обвинувачення та належну ефективність діючої судової системи.

Апеляційний суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до практики ЄСПЛ під неупередженістю зазвичай розуміють відсутність упереджень чи упередженості, і її наявність чи відсутність може бути перевірено у різний спосіб. Наявність упередженості/неупередженості з метою пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивних критеріїв, за яких слід звернути увагу на особисті переконання та поведінку конкретного судді, а саме, чи суддя демонстрував особисті упередження чи упередженість у конкретній справі; а також відповідно до об`єктивних критеріїв, тобто через з`ясування того, чи давав сам суд і, крім інших аспектів, його склад, достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо неупередженості.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про особливе значення вищевказаного доказу, який дозволяє встановити, що огляду на стан сп`яніння було проведено у відповідності до вимог закону і не були порушені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Діючий закон не конкретизує яким чином вказаний відеозапис повинен бути долучений до протоколу про адміністративне правопорушення але усталена судова практика свідчить про те, що відеозапис огляду на стан сп`яніння, який зроблений за допомогою персонального відео реєстратора поліцейського або за допомогою інших технічних пристроїв зберігається на оптичному диску для зберігання інформації (даних) у вигляді його цифровой копії.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у даному випадку при вирішанні питання щодо правової оцінки інформації, яка зафіксована відеозаписом, копія цього цифрового відеозапису, яка зберігається на оптичному диску визнається рівною за своїм правовим змістом оригіналу відеозапису та вважається належним і допустимим доказом.

Таким чином, доказове значення має не оптичний диск на якому зберігається копія відеозапису, а безпосередньо цифровий відеозапис обставин зафіксованої ним події.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Також, сторона захисту вказує на те, що суд в постанові суду допустив взаємовиключні твердження щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та знаходження транспортного засобу посеред проїжджої частини дороги із працюючим двигуном. Наголошує, що транспортний засіб стояв і не міг бути зупинений працівниками поліції. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що у відповідності до відеозаписів транспортний засіб не знаходився посеред дороги, а був припаркований ліворуч біля узбіччя дороги.

Зважаючи на дані твердження сторони захисту, апеляційний суд вважає, що посилання суду в постанові на те, що автомобіль знаходився посеред проїжджої частини дороги із працюючим двигуном та був зупинений працівниками поліції не спростовують даних того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки вина правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.1ст.130 КУпАП доводиться зібраними у справі доказами в цілому.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

За приписами п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74 «Кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія.»

Апеляційний суд звертає увагу на те, що під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.(ВС/ККС № 751/11193/16 від 20.06.2019).

Апеляційний суд вважає що твердження про те, що керування транспортним засобом здійснюється тільки у тому випадку, коли внаслідок таких дій здійснюється рух (переміщення) транспортного засобу не відповідає правовому змісту, який було вкладено законодавцем у вказану правову норму.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

При цьому, транспортні засоби за своїм цільовим призначенням можуть бути багатофункціональними та такими, що дозволяють не тільки здійснювати переміщення людей та вантажів але забезпечують виконання різних господарських робіт.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особливості правового регулювання дорожнього руху передбачають певні дії водія транспортного засобу у конкретних дорожніх ситуаціях за яких водій зобов`язаний зупинити рух транспортного засобу з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, що не повинно розцінюватись як припинення ним керування транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом це фактично реальна можливість контролювати рух транспортного засобу.

В рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Так, за своїм правовим змістом керування транспортним засобом полягає у сукупності цілеспрямованих дій, що включають оцінку ситуації та стану транспортного засобу, вибір керівних дій та їх реалізацію.

Таким чином, дії спрямовані на використання транспортного засобу з метою його цільового призначення та наявність реальної можливості контролювати рух транспортного засобу (перебування на місці, яке безпосередньо призначене для керування транспортним засобом, включення запалення транспортного засобу, заведення двигуна автомобіля та інше ) необхідно вважати такими, що безпосередньо пов`язані із керуванням транспортним засобом.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не може бути визнаний суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , оскільки не керував транспортним засобом.

Разом з тим, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не здійснював рух транспортного засобу не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження.

Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 20.02.2023 року серії ААД № 137987 (а.с. 1)

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог п.2.9 Правил дорожнього руху України.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 20.02.2023р. серії ААД № 137987, водій ОСОБА_1 20.02.2023р. біля 00.10 год. в с. Вовчківці, Коломийського району, на автодорозі Н-10, 188 км+500 м, керував транспортним засобом марки "ЛУАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським взводу 1 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області капралом поліції Павлюк І.О., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол та підписаний уповноваженою особою.

ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Коломийському міськрайонному суді за викликом.

Зазначено, що додаються безперервне відео з нагрудних камер 471788 та 471845, направлення в КНП Снятинська ГоЛ СМР, акт огляду, пояснення, рапорт.

Працівниками поліції дані водія ОСОБА_1 було встановлені на підставі ІПНП, посвідчення водія в правопорушника не вилучалось, тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом не видавався.

У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що останній відмовився від надання пояснень.

В протоколі про адміністративне правопорушення міститься відмітка працівника поліції про те, що особа, яка притягається до відповідальності, відмовилась від підписання протоколу.

В матеріалах справи наявні оригінал та копія протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.9 а Правил дорожнього руху України.

Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). Відеозаписи долучені до матеріалів справи містять відомості про те, що працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом протоколу, який відмовився від підписання протоколу про ознайомлення його із правами та місцем розгляду справи в суді, а також відмовився підписатися в протоколі про його ознайомлення зі змістом протоколу та отримання його копії. ОСОБА_1 неодноразово наголошував працівникові поліції про те, що не буде підписуватись в протоколі.

В матеріалах справи наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення, однак відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції свідчать про те, що працівник поліції намагався вручити копію протоколу, дії працівника поліції свідчили про виконання ним своїх обов`язків щодо її вручення особі, яка притягається до відповідальності, однак останній відмовлявся від отримання копії протоколу та його підписання.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у тому випадку, коли недотримання обов`язку повідомити у встановленому законом порядку про обвинувачення, трапилось з вини обвинуваченого, то він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (Ердоган проти Туреччини, Камбел і Фелл проти Сполученого Королівства)

Сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення свідчила про те, що він не бажав використовувати надані йому права з метою ефективного захисту своїх інтересів та намагався своїми діями ускладнити працівникам поліції виконання покладених на них обов`язків.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.

Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи»

Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»):

Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.

Разом з тим, зі змісту матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на час його складання ОСОБА_1 не надав пояснень щодо висунутого проти нього обвинувачення, хоча обставини вимагали від нього надати відповідні пояснення.

Апеляційний суд наголошує на тому, що апеляційний розгляд відбувається в межах звинувачення ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, інші обставини справи та звинувачення не підлягають апеляційному розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Зокрема, зі змісту відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Відеозаписи містять дані того, що працівники поліції здійснюючи виконання ними функціональних обов`язків здійснювали пошук автомобіля "ЛУАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_1 , та дані якого встановили в ході перевірки даних водія.

На відеозаписах зафіксовані обставини події, зокрема, процес встановлення особи водія, який в автомобілі перебував на місці водія із ввімкненими світловими габаритами автомобіля та увімкненим двигуном автомобіля і без сторонніх осіб в салоні автомобіля. Слід зауважити, що відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомив про відсутність у нього посвідчення водія та відсутності в телефоні додатку ДІЯ, за допомогою якого останній міг пред`явити працівникам поліції посвідчення водія та інший документ, який б засвідчував особу. Водій ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції надав страховий поліс на автомобіль, однак даний документ не засвідчував дані водія. На неодноразові вимоги працівників поліції ОСОБА_1 надав особисті анкетні дані та дані місця проживання, після чого особу водія було встановлено на підставі офіційних даних бази УПНП. При цьому, поведінка ОСОБА_1 юула спрямована на ускладнення поліцейськими виконання своїх обов`язків, оскільки він не надав на першу вимогу працівника поліції особисті анкетні дані, постійно розмовляв по мобільному телефоні та в ході розмови із сторонньою особою неодноразово надавав дані прізвищ працівників поліції, які здійснювали перевірку його даних.

Зі вищевказаних відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції не заперечував факт керування транспортним засобом та в телефонній розмові зі своїм знайомим повідомив, що він стоїть і не може їхати і неодноразово наголосив, що його «тримає патрульна поліція», після чого водій також зазначив під час телефонної розмови, що «він їхав і його зупинили, тому він нічим не може допомогти» особі з якою розмовляв по телефоні.

Апеляційний суд звертає увагу, що відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції чітко зафіксовано визнання водієм ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом. Після чого працівник поліції вказав на те, що вбачає у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме вказав на запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці.

Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння і останній спочатку відмовився від проходження такого огляду. Однак, після роз`яснення працівником поліції ОСОБА_1 наслідків його відмови від проходження від огляду на стан сп`яніння, останній зателефонував сторонній особі та в подальшому відмовився від проходження огляду на місці події та погодився пройти огляд на визначення стану сп`яніння в медичному закладі.

Працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено про ведення безперервної відео фіксації події.

ОСОБА_1 працівниками поліції був доставлений до медичного закладу для проходження огляд на стан сп`яніння. Відеозаписи містять дані оформлення працівником поліції направлення на огляд водія у медичному закладі для пред`явлення лікарю на підставі якого проводився огляд ОСОБА_1 .

З відеозапису вбачається, що у медичному закладі у ОСОБА_1 відбиралися біологічні зразки та на запитання лікаря щодо вживання алкоголю і медичних препаратів ОСОБА_1 відповів, що алкоголь не вживав, а приймав вітаміни. Відеозаписи містять дані проведення лікарем огляду ОСОБА_1 , в тому числі вимірювання в останнього артеріального тиску та інші відповідні дії.

У відповідності до відеозаписів ОСОБА_1 відмовлявся від продуття технічного приладу на визначення стану сп`яніння і вимагав, щоб у нього взяли біологічний матеріал- кров, на що отримав роз`яснення лікаря про те, що ним вже здано біологічний матеріал сечу для визначення стану сп`яніння, а відмова від продуття технічного приладу на визначення стану сп`яніння буде сприйнято лікарем як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, після чого останній таки погодився продути пройти огляд на визначення стані сп`яніння за допомогою продуття технічного приладу.

Лікарем було повідомлено ОСОБА_1 про властивості приладу щодо визначення вмісту алкоголю в крові людини та повідомлено про допустиму норму алкоголю в крові 0.2% проміле.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 продував прилад декілька разів, оскільки не дотримувався рекомендацій щодо проходження огляду на стан сп`яніння та не виконував належним чином вимоги лікаря та працівника поліції. Слід зазначити, що лікарем та працівником поліції ОСОБА_1 неодноразово роз`яснювалось порядок та правильність проведення дій для проходження огляду на стан сп`яніння. Окрім того, ОСОБА_1 було роз`яснено, що його дії будуть визнані як ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки він неодноразово не виконував вказівки лікаря та працівника поліції щодо проведення огляду .

На відеозаписах зафіксовано, що після чергового продуття приладу ОСОБА_1 лікарем зазначено, що результат продуття приладу складає 1.05 % проміле. На відеозаписах зафіксовано негативну поведінку ОСОБА_1 щодо працівника поліції, який в розмові поводив себе неадекватно, грубо та зневажливо.

ОСОБА_1 було виміряне рівень кисню в крові за допомогою відповідного приладу, який становив 96, на що лікарем повідомлено про позитивний рівень сатурації в останнього.

Відеозаписами зафіксовано підписання ОСОБА_1 висновку лікаря про його перебування в стані алкогольного сп`яніння та вручення йому його копії. Після повернення на місце події працівником поліції роз`яснено ОСОБА_1 процедуру оформлення матеріалів справи щодо нього, після чого останній заявив що не буде підписувати жодні документи. Працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 про необхідність наявності тверезого водія для подальшого керування транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки транспортний засіб перебуває посеред дороги та перешкоджатиме руху іншим транспортним засобам, або ж в іншому випадку транспортний засіб буде евакуйований.

Так, відповідно до Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Комунального некомерційного підприємства «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради» за №7 від 20.02.2023 року було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння легкого ступеню важкості.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що при проведення огляду на стан сп`яніння лікар медичного закладу самостійно вирішує які саме засоби та методи ним будуть використані та вирішує питання щодо достатності отриманих даних для висновку про те, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння.

Відповідно до вказаного акту вбачається, що лікарем медичного закладу була застосована сукупність різних методів з метою виявлення стану сп`яніння, зазначені результати обстеження щодо зовнішнього вигляду особи, поведінки, стану свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовної здатності обстежуваного, вегетативно-судинні реакції, рухової сфери, інші прояви та симптоми, які давали підстави прийти до висновку про перебування особи, стосовно якої проводився огляд у стані сп`яніння.( а.п.65)

Зокрема, відповідно до Результату токсикологічного дослідження за № 435 від 22.02.2023 року в сечі ОСОБА_1 виявлено етанол 2.00 г/л.( а.п.57)

Відеозаписами також зафіксовано ознайомлення ОСОБА_1 та вручення йому копії постанови серії ЕАС №6569863 за ч.1 ст.126, яку долучено до матеріалів справи (а.с.9), за керування транспортним засобом за відсутності посвідчення водія, про що свідчить власноручний підпис правопорушника та відео фіксація з нагрудної камери працівника поліції.

Також відеозаписами зафіксовано прибуття сторонньої особи, якій було передано в керування транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 .

Також відеозаписами зафіксовано ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП. відеозаписами зафіксовано відмову від підпису ОСОБА_1 у відповідних графах протоколу та надання ним пояснень по сутні вчиненого правопорушення, а також відмову від отримання копії протоколу. Зафіксовано також процес оформлення передачі в керуванні транспортного засобу "ЛУАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , громадянину ОСОБА_2 , про що свідчить розписка до протоколу (а.с.8).

Також, відеозаписи містять дані про ознайомлення ОСОБА_1 із актом огляду, який зазначив, що відмовляється від підпису та отриманні акту огляду водія на стан сп`яніння.

У доводах апеляційної скарги адвокат Петричка О.Є. наголосив на тому, що ОСОБА_1 при спілкуванні із працівниками поліції не визнавав факт керування ним транспортним засобом, про що зазначив суд в постанові. Вважає, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній не керував транспортним засобом, оскільки матеріали справи не містять даних керування ним транспортним засобом.

Як судом першої інстанції, так і апеляційним судом при дослідженні долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що ОСОБА_1 під час спілкування із поліцейським повністю визнав факт керування ним транспортним засобом, що зафіксовано на відеозаписі 09 хв. 37 сек. долученого відео файлу, а при спілкуванні в телефонному режимі із товаришем ОСОБА_1 зазначив, що не може вже приїхати, оскільки по дорозі був зупинений працівниками поліції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи не містять жодних даних того, що ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом, а також відсутні дані про зазначення ним щодо даних керування автомобілем "ЛУАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , іншою особою.

Таким чином, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 20.02.2023р. біля 00.10 год. в с. Вовчківці, Коломийського району, на автодорозі Н-10, 188 км+500 м, не керував транспортним засобом марки "ЛУАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , спростовується матеріалами справи, зокрема як і протоколом про адміністративне правопорушення про керування останнім автомобілем в стані алкогольного сп`яніння зі змістом якого ОСОБА_1 було ознайомлено, так і долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких останній не заперечував факт керування ним транспортним засобом.

Окрім того, сторона захисту наголошує про безпідставність зазначення судом в постанові про те, що ОСОБА_1 продував прилад алкотестер, оскільки в жодному із доказів, які надані суду, немає відомостей про даний пристрій.

Апеляційний суд наголошує на тому, що стан сп`яніння водія ОСОБА_1 було встановлено судом на підставі наявного в матеріалах справи висновку лікаря №7 від 20.02.2023 року (а.с.4), у відповідності до якого було встановлено, що останній перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Так, згідно висновку щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №7 від 20.02.2023 року, ОСОБА_1 о 00.40 год. 20.02.2023 року був доставлений працівником поліції до медичного закладу КНП Снятинської БЛ СМР та був оглянутий лікарем ОСОБА_3 , яка на підставі різних методів прийшла до висновку про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (а.с.4). Даний висновок підписаний лікарем та ОСОБА_1 .

В матеріалах справи наявне направлення водія на огляд на визначення стану сп`яніння до медичного закладу, відповідно до якого ОСОБА_1 маючи ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідала обстановці, 20.02.2023 року о 00.34 год. був доставлений до КНП Снятинської БЛ СМР для проходження огляду на стан сп`яніння.

У відповідності до наявного в матеріалах акту огляду у двох примірниках ОСОБА_1 відмовився від отримання другого примірника акту огляду водія, що і підтверджується долученими відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (а.с.5).

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), з якого вбачається, що ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, такими як запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови та виражене тремтіння пальців рур, пройшов огляд на стан сп`яніння. Згідно результату огляду на стан сп`яніння: проба позитивна. Зазначено, що ОСОБА_4 відмовився від підписання акту огляду, та вказано про наявність даних з нагрудної боді камери поліцейського. Свідків в акті огляду водія не вказано.

Долучено до матеріалів справи рапорт поліцейського взводу 1 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області капрала поліції Мотук Р.М. (а.с.6), відповідно до якого працівником поліції під час патрулювання було зупинено транспортний засіб, який рухався в комендантську годину, та який було зупинено для перевірки документів водія, водієм якого встановлено ОСОБА_1 посвідчення водія в останньому не було при собі. Під час спілкування із водієм, в останнього були помічені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Водієві було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці, на що водій відмовився, однак погодився проїхати в медичний заклад для проходження відповідного огляду. В рапорті зазначено, що згідно висновку лікаря водій перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат позитивний 1.05%. Зазначено, що на водія винесено постанову за ст..126 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. водія відсторонено від керування транспортним засобом внаслідок передачі керування іншому тверезому водію.

Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовних дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення 20.02.2023 року щодо ОСОБА_1 .

Також долучено копію постанови серії ЕАС №6569863 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушенням ним ч.1 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом без посвідчення водія (а.с.9) та долучено копію довідки про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.10).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що свідків на місці події не було, оскільки працівниками поліції здійснювалась фіксація на відео боді камери працівників поліції у відповідності до вимог ст.266 КУпАП.

Працівником поліції було проінформовано водія ОСОБА_1 про відсторонення керування транспортним засобом, що послужило оформленню розписки до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №137987 відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язувався не керувати транспортними засобами , а автомобіль передано в керування ОСОБА_2 , та зазначено дані посвідчення водія. (а.с.8).

Таким чином, досліджені відеозаписи мають достатньо інформативний характер,стосуються обставин вчиненого правопорушення, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер.

Апеляційний суд вважає безпідставними твердження апелянта в апеляційній скарзі та такими, що вливає на суть висунутого звинувачення ОСОБА_1 та доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Долучений до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис стосується подій, які мали місце 22.02.2023 року, які відбувались та фіксувались у хронологічній послідовності, містять відомості про обставини, які мають значення для розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вказаний відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, з чим апеляційний суд повністю погоджується.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу, визначення місця проведення огляду на стан сп`яніння та застосування спеціальних засобів, не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.

Відповідно до вказаних нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп`яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, вищевказані доводи повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів, які, поза розумним сумнівом, доводять, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що доводи сторони захисту. стосовно того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і не може бути визнаний суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є неспроможними та повністю спростовуються сукупністю інших доказів, які долучені до справи.

В результаті перевірки доводів апеляційної скарги не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду ОСОБА_5 на стан алкогольного сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.

Апеляційний суд вважає, що огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння проведено лікарем медичного закладу в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився огляд.

Апеляційний суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 20.02.2023р. біля 00.10 год. в с. Вовчківці, Коломийського району, на автодорозі Н-10, 188 км+500 м, керував транспортним засобом марки "ЛУАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд , -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Петрички О.Є. залишити без задоволення.

Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв