Постанова

від 06.12.2023 по справі 639/4006/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/4006/21 Головуючий суддя І інстанції Єрмоленко В. Б.

Провадження № 22-ц/818/1718/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: за заповітом

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.

суддів колегіїБурлака І.П., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішенняЖовтневого районногосуду м.Харкова від03липня 2023року,у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області ( нині Богодухівська міська рада Харківської області) про застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту, визнання права на спадщину,

в с т а н о в и в:

У червні2021року ОСОБА_1 звернуласьдосуду зпозовомдо ОСОБА_2 , 3-ї особи ОСОБА_3 , Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області про застосування наслідків недійсності до нікчемного заповіту, складеного батьком ОСОБА_4 04 серпня 2016 року, завіреного секретарем Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, зареєстрованому в реєстрі за № 53 і визнати за ОСОБА_1 право на спадщину на частину будинку АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як спадкоємець 1 черги після смерті батька, у встановлений законом строк ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Син спадкодавця ОСОБА_3 відмовився від спадщини на користь позивача. Після заведення спадкової справи стало відомо, що батько 04 серпня 2016 р. склав заповіт, яким все належне йому майно він заповів двоюрідній сестрі- ОСОБА_2 . З невідомих причин заповіт завірено не нотаріусом, а секретарем Кленівської сільської ради Богодухівського району. Вважає такий заповіт нікчемним, оскільки не додержані вимоги про нотаріальне посвідчення договору і заповіт складено особою, яка не мала такого права.

Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_2 стверджувала, що ОСОБА_4 був її двоюрідним братом, який проживав по АДРЕСА_1 у будинку з дочкою ОСОБА_1 та її сім`єю. За декілька років до його смерті стало відомо, що рідна дочка-позивач у справі , вигнала батька з дому, тому ОСОБА_2 забрала його до себе у с. Володарівка, доглядала за ним, лікувала, за власні кошти поховала. Аналогічна ситуація була з матір`ю ОСОБА_4 , яку відповідач також доглядала до смерті. За життя брат вирішив залишити своє майно ОСОБА_2 , самостійно пішов до Кленівській сільській раді, де заповіт посвідчений. В селі нотаріуса не було, до найближчої нотаріальної контори Богодухівського району понад 35 км. Мати брата ОСОБА_5 , яка мала право на обов`язкову долю у спадщині, відмовилась від такого права на користь ОСОБА_2 .

Від ОСОБА_2 також надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначила про те, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання. При посвідченні заповіту секретар Кленівської сільської ради діяла на підставі рішення сільської ради від 12.11.2015 № 6-УП «Про утворення комісій при виконавчому комітеті Кленівської сільської ради та затвердження Положення про комісії виконавчого комітету сільської ради ( обрано секретарем Узгоджувальної ради при виконавчому комітеті Миренську С.М.), рішення від 22.05.2016 р. № 32 «Про розподіл обов`язків між членами виконавчого комітету Кленівської сільської ради», «Положенням про виконавчий комітет Кленівської сільської ради від 12.11.2015 № 5-УП. Відповідно до п.1 розділу У Положення саме Кленівський сільський голова своїм розпорядженням здійснює розподіл функціональних обов`язків виконавчого комітету, а також розпорядженням голови виконавчого комітету Кленівської сільської ради № 25 від 23.11.2015 «Про уповноваження секретаря сільської рад Миренської С.М. на вчинення нотаріальних дій. Вказує, що зазначені документи маються у вільному доступі.

Твердження позивача про те, що у секретаря ради не було повноважень на вчинення нотаріальних дій не відповідає дійсності, оскільки представник позивача у запиті просив надати рішення сільської ради про уповноваження на вчинення нотаріальних дій, а не рішення виконавчого комітету згідно з підпунктом 5 пункту «б» ч.1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області системно проводило перевірку здійснення виконавчим комітетом Кленівської сільської ради делегованих повноважень органів виконавчої влади. Перевірки здійснені у травні 2016 р., травні 2018 р. ( за період діяльності з листопада 2015 р.), порушень не виявлено. Рішення виконавчого комітету Кленівської сільської ради 7 скликання, розпорядження сільського голови від 23.11.2015 р. про покладення на секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій незаконними не визнано, є дійсним і підлягали обов`язковому виконанню ( а.с. 117-121).

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує, що відповідач, окрім Положення про виконавчий комітет, не надав інших документів щодо повноважень секретаря Кленіської сільської ради, нотаріальні дії вчиняються посадовою особою, на яких покладено вчинення цих дій рішенням органу місцевого самоврядування, а одноосібне надання повноважень сільським головою на підставі рішення виконкому щодо розподілу обов`язків між членами виконавчого комітету , на думку позивача, нікчемне ( а.с. 136-143).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що суд помилково зазначив, що секретар Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Миренською С.М. мала повноваження посвідчувати заповіт.

Вказує, що у Кленівської сільської ради було утворено виконавчий орган у формі комітету у складі 12 осіб, тому одноосібне прийняття рішення сільським головою про надання повноважень секретарю сільської ради ОСОБА_6 вчиняти нотаріальні дії було незаконним.

Вважає, що належним способом захисту інтересів позивачів є визнання права на спадщину за умови, що вони як спадкоємці першої черги за законом у визначений ст.1270 ЦК України строк подали заяву про прийняття спадщини.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що заповіт від 04 серпня 2016 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений з дотриманням порядку, передбаченого статтями203,209,1251 ЦК України, не суперечить нормам закону та відображало дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 15.01.1981 р. Палацом новонароджених «Жовтневий» м. Харкова ( а.с.90,91).

ОСОБА_4 був зареєстрованим по АДРЕСА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Володарівка Богодухівського району Харківської області ( а.с. 71,95-99).

Згідно інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради ОСОБА_4 належить частина житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 15.09.1979 р. ( 1/4 ч.) і договору купівлі-продажу від 08.07.1991 р.(1/4 ч.). Інша частина належить позивачу- ОСОБА_8 за договором довічного утримання від 12.03.1999 р.( а.с. 88).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є дочка спадкодавця ОСОБА_1 , син- ОСОБА_3 , мати- ОСОБА_5 .

За життя, 04 серпня 2016 року ОСОБА_4 , склав заповіт, посвідчений секретарем Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, за яким спадкодавець все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде йому належати та на що він за законом буде мати право, заповідає ОСОБА_2 (а.с. 86).

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори 23.12.2016 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, проте нотаріусом їй було повідомлено, що після померлого ОСОБА_4 заведена спадкова справа №689/2016 на підставі заяви ОСОБА_2 ( а.с. 70,83).

Сторони не заперечували, що ОСОБА_2 , на користь якої складений заповіт, є двоюрідною сестрою заповідача ОСОБА_4 , з якою останнім часом він мешкав. Саме ОСОБА_2 здійснювала за ним догляд та поховала його за власні кошти, а також доглядала за ОСОБА_5 .

Мати спадкодавця ОСОБА_5 подала державному нотаріусу Богодухівської державної нотаріальної контори 12.01.2017 р. заяву , якою підтвердила про наявність заповіту сина не на її користь та від права на обов`язкову долю у спадщині відмовилась ( а.с. 100-102).

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Перша Харківська державна нотаріальна контора, Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту, посилаючись на те, що батько ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та вчинків, не міг керувати ними, у тому числі щодо складання заповіту. У справі призначалась судово- психіатрична, судово- почеркознавча експертизи. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року, яке набрало законної сили постановою Харківського апеляційного суду від 23.02.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, вказавши, що позов не підлягає задоволенню саме з підстав того, що заповіт від 04.08.2016 року від імені ОСОБА_4 є нікчемним, тобто не створює жодних правових наслідків.

Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишено без змін. ( а.с. 182-210).

У ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись у червні 2021 року з позовом до суду ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту, позивач вказала, що секретар Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області не мала повноважень посвідчувати заповіт, надавши довідку, з якої вбачається, що протоколи засідань сесії Кленівської сільської ради , якими зафіксовано надання повноважень та покладання обов`язків забезпечувати виконання нотаріальних дій ( у тому числі складати та посвідчувати заповіти) ОСОБА_9 відсутні. Повноваження посвідчувати заповіти надані розпорядженням голови Кленівської сільської ради Богодухівськоо району Харківської області Браго Н.Л. від 23.11.2012 року № 25, тобто не виконавчого комітету, а одноособово, проте нормами діючого законодавства голова сільської ради такими повноваженнями не наділений.

На дату складення оспорюваного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України «Про нотаріат»та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11листопада 2011року №3306/5(далі - Порядок).

Відповідно до частин першої - третьої та четвертої статті 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України)

За змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 1.2. розділу І Порядку, зараз і надалі у редакції чинній на час складання спірного заповіту, право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування. Статтею 1251ЦК Українитакож передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251ЦК Україниі особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункти 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядку).

Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» ( в редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, як власні ( самоврядні) повноваження, так і делеговані повноваження. Вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад) належать до делегованих повноважень (Підпункт 5 пункту "б" ч.1 ст. 38 Закону).

Згідно ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова серед інших повноважень організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; забезпечує виконання рішень відповідної ради, її виконавчого комітету.

Секретар сільської, селищної, міської ради вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов`язані з діяльністю ради та її органів (п. 10 ч.3 ст. 50 Закону).

Регламентом Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської обл. УП скликання, затв. рішенням П сесії УП скликання сільської ради № 11-УП від 18.11.2015 року визначено, що виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет ради ( а.с. 36-44,122-127).

Рішеннями Кленівської сільської ради від 12.11.2015 року 2-VП «Про обрання секретаря Кленівської сільської ради» обрана ОСОБА_6 .

Рішеннями Кленівської сільської ради від 12.11.2015 №№ 5-VП, 6-VП «Про утворення виконавчого комітету Кленівської сільської ради», «Про утворення комісій при виконавчому комітеті Кленівської сільської ради та затвердження Положення про комісії виконавчого комітету сільської ради» Миренську С.М. обрано секретарем виконавчого комітету, секретарем узгоджувальної ради при виконавчому комітеті відповідно.

Рішенням виконавчого комітету Кленівської сільської ради від 22.05.2016 № 32 розподілені обов`язки між членами виконавчого комітету сільської ради. Відповідно до п.1 розділ V «Положення про виконавчий комітет Кленівської сільської ради», затв. рішенням Кленівської сільської ради від 12.11.2015 № 5-VП, Кленівський сільський голова своїм розпорядженням здійснює розподіл функціональних обов`язків виконавчого комітету.

Отже розрядження голови виконавчого комітету Кленівської сільської ради № 25 від 23.11.2015 «Про уповноваження секретаря сільської ради Миренської С.М. на вчинення нотаріальних дій» не суперечить наданим виконавчим комітетом сільському голові повноваженням. Доводи скарги з цього приводу належним чином не доведені та цей висновок суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що у даному випадку відсутні відомості про те, що спірний заповіт не відповідав останній волі спадкодавця, що з точки принципу правової визначеності, який є елементом верховенства права, ст. 10 ЦПК України, є визначальним при спадкуванні за заповітом, а визначений у вказаних нормах матеріального права порядок та повноваження спрямовані саме на досягнення такої мети.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуваний заповіт за формою, порядком його посвідчення, відображення дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а тому підстав для задоволення позову дійсно відсутні.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневогорайонного суду м. Харкова від 03 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 18 грудня 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

Ю.М. Мальований.