Постанова

від 14.12.2023 по справі 635/2832/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 635/2832/21

Номер провадження 22-ц/818/1883/23

22-ц/818/1886/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника позивача адвоката Когут Н. М.,

представника відповідачів ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Трифон»

адвоката Гриценко С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трифон» та Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2023 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2023 року в складі судді Даниленко Т.П. у справі № 635/2832/21 за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трифон» про припинення порушення прав інтелектуальної власності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трифон» (далі - ТОВ «Трифон») про припинення порушення прав інтелектуальної власності.

Позов мотивовано тим, що він є власником патенту № НОМЕР_1 , зареєстрованого 27 липня 2015 року в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки. Заявка на видачу вказаного патенту була подана ним 16 травня 2014 року.

У жовтні 2020 року йому стало відомо, що ТОВ «Трифон» здійснює виробництво сухариків грінок, зовнішній вигляд яких повністю відтворює форму промислового зразка, охоронюваного патентом № 29911, у зв`язка у чим позивач звернувся до товариства з претензією про припинення порушення прав позивача, як автора та власника промислового зразка.

23 листопада 2020 року на його заяву про припинення порушення авторських прав ТОВ «Трифон» повідомлено, що товариством вказане питання буде вивчено та у разі порушення прав інтелектуальної власності будуть вжиті заходи щодо припинення порушень. Інші листи з цього приводу від товариства не надходили.

31 жовтня 2020 року він звернувся до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою про можливе порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції щодо неправомірного використання запатентованого позивачем промислового зразку « ОСОБА_3 ».

За результатами розгляду вказаної заяви була надана відповідь, що факт виробництва ТОВ «Трифон» грінок (сухарів) «Полтавські хвилясті» та введення такої продукції в обіг не встановлено. Проте, під час вказаної перевірки не досліджувалась форма виробів, що пропонувалась до продажу як сухарі «Полтавські хвилясті».

У березні 2021 року в мережі інтернет на торгівельному майданчику Prom.ua ним виявлено оголошення про продаж продавцем «Океан Изобилия» грінок, форма яких, для інформованого користувача може справляти враження тотожності з формою, що охороняється патентом № 29911 від 27 липня 2015 року.

Крім того, 01 квітня 2021 року в мережі інтернет на торгівельному майданчику Prom.ua міститься оголошення продавця «Annamax» про продаж виробів, які відтворюють форму грінок, щодо якої ним отримано патент.

05 квітня 2021 року ФОП ОСОБА_4 здійснено замовлення грінок у продавця «Annamax», за результатами чого продавцем надано рахунок на оплату від імені ФОП ОСОБА_1 . Отримавши товар було встановлено, що виробником грінок житньо-пшеничних, зовнішній вигляд яких повністю відтворює форму виробу, охоронюваного патентом № 29911 від 27 липня 2015 року, є ТОВ «Трифон».

Вважає, що відповідачами порушено його право на використання промислових зразків за патентом № 29911 від 27 липня 2015 року, а саме виготовлення, пропонування для продажу та реалізації невизначеному колу осіб продукції, яка за зовнішнім виглядом є схожою із продукцією позивача.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив зобов`язати ФОП ОСОБА_1 припинити пропонування для продажу та реалізацію виробів (сухарів та/або грінок), зовнішній вигляд яких порушує його права як власника промислового зразку «Сухар» згідно з патентом № 29911 від 27 липня 2015 року;

- зобов`язати ТОВ «Трифон» припинити виготовлення виробів (сухарів та/або грінок), зовнішній вигляд яких порушує його права як власника промислового зразку « ОСОБА_3 » згідно з патентом № 29911 від 27 липня 2015 року, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж та інше введення їх в цивільний оборот;

- зобов`язати ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Трифон» вилучити з цивільного обороту вироби (сухарі та/або грінки), зовнішній вигляд яких порушує права власника промислового зразку «Сухар» згідно з патентом № 29911 від 27 липня 2015 року;

- стягнути з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Трифон» витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомоги позивачу.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трифон» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 грн 00 коп. та витрати на надання правової допомоги позивачу у розмірі 12 500 грн 00 коп.

24 червня 2021 року ФОП ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив позов залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що право інтелектуальної власності на продукцію, яка пропонується до продажу належить ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва на промисловий зразок №43029 від 06 січня 2021 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трифон» використовує даний промисловий зразок на підставі ліцензійного договору (з правом продажу товарів третім особам, в тому числі ФОП ОСОБА_1 ).

24 червня 2021 року ТОВ «Трифон» подано відзив на позовну заяву, в якому товариство просило позов залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що товариством не порушено права інтелектуальної власності позивача, оскільки продукція, що пропонується до продажу, виготовлена на підставі ліцензійного договору, укладеного з ОСОБА_5 , якому належить права інтелектуальну власності на спірний промисловий зразок (свідоцтво №43029 від 06 січня 2021 року).

25 червня 2021 року від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Когут Наталії Миколаївни надійшла до суду відповідь на відзив, у якому остання просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано ФОП ОСОБА_1 припинити пропонування для продажу та реалізацію виробів (сухарів та/або грінок), зовнішній вигляд яких порушує права ОСОБА_2 , як власника промислового зразку « ОСОБА_3 » згідно з патентом № 29911 від 27 липня 2015 року.

Зобов`язано ТОВ «Трифон» припинити виготовлення виробів (сухарів та/або грінок), зовнішній вигляд яких порушує права ОСОБА_2 як власника промислового зразку « ОСОБА_3 » згідно з патентом № 29911 від 27 липня 2015 року, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж та інше введення їх в цивільний оборот.

Зобов`язано ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Трифон» вилучити з цивільного обороту вироби (сухарі та/або грінки), зовнішній вигляд яких порушує права ОСОБА_2 , як власника промислового зразку « ОСОБА_3 » згідно з патентом № 29911 від 27 липня 2015 року.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1362 грн судового збору та витрати на проведення експертизи у розмірі 6349,57 грн

Стягнуто з ТОВ «Трифон» на користь ОСОБА_2 1362 грн судового збору та витрати на проведення експертизи у розмірі 6349,57 грн.

Рішенням суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ТОВ «Трифон» здійснено виготовлення сухариків, в тому числі з використанням всієї сукупності суттєвих ознак промислового зразка «Сухар» за патентом України № 29911, зареєстрованим в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року, а також вказані сухарі, справляють на інформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок позивача, то права інтелектуальної власності ОСОБА_2 підлягають захисту шляхом вилучення з обороту сухарів, виготовлених відповідачами та припинення їх подальшого продажу.

24 липня 2023 року ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Когут Н.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що у зв`язку з розглядом вказаної справи ним понесено витрати на правничу допомоги у розмірі 37 500 грн, які просив стягнути з відповідачів.

Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2023 року стягнути з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Трифон» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 500 грн, тобто по 12 750 грн з кожного.

Додаткове рішення мотивовано тим, що виходячи з засад співмірності та розумності, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 500 грн. В іншій частині позивачем не доведено підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки уточнена позовна заява не була прийнята судом до розгляду та докази участі у судовому засіданні адвоката Кот Т.В. та складання нею клопотання про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності матеріали справи не містять.

14 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Трифон» на вказані судові рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду подано апеляційні скарги.

Апеляційні скарги мотивовано тим, що відповідачі при виготовлення та реалізації товару використовують чинний промисловий зразок за патентом України № 43029 «СУХАРИК-ГРІНКА». Вказаний патент є чинний, дія якого не оскаржено та не припинено. Експертиза з питань, пов`язаних з віднесенням ознак промислового зразка до суттєвих, використанням сукупності суттєвих ознак промислового зразка у виробі чи в іншому зареєстрованому промисловому зразку з більш пізнім пріоритетом, не проводилась, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачі продають продукцію тотожну промисловому зразку згідно з патентом № 29911 від 27 липня 2015 року.

Також, матеріали справи не містять докази, що товар поданий на експертизу виготовлено саме ТОВ «Трифон» і реалізовується ФОП ОСОБА_1 .

Також зазначали, що позивачем не надано доказів заподіяння йому шкоди внаслідок порушення його прав як власника промислового зразку.

Посилались на положення пункту 3 статті 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу, у зв`язку з чим виключні права власника патенту, визначені статтею 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», порушуються, якщо особа, не маючи патенту або дозволу (ліцензії) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору, вперше вводить в цивільний оборот конкретний виріб або партію виробів, виготовлених із застосуванням цього промислового зразка, навіть у разі коли до моменту цього введення в оборот власником патенту вже здійснювались операції з аналогічними партіями товару.

19 вересня 2023 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 адвоката Когут Наталія Миколаївна подала відзив на апеляційні скарги, в якому рішення суду просила залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що розгляд клопотання про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності здійснювалося в присутності представника ТОВ «Трифон» та ФОП ОСОБА_1 . Однак, під час вирішення питання про направлення до експертної установи наданих зразків об`єктів, ящиків із грінками, відповідачі не заперечували щодо їх залучення та не надали жодних доказів, які б спростували факт виготовлення відповідних сухарів ТОВ «Трифон». Представник відповідачів просив поставити на розгляд та вирішення експертам питання: чи використано у виробах «Грінки житньо-пшеничні зі смаком копченої паприки» та «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону» всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 43029 «СУХАРИКГРІНКА», що свідчить про погодження ним дій щодо проведення дослідження саме над цими зразками.

Позовна заява ОСОБА_2 не містить вимог про відшкодування йому заподіяної шкоди, а тому вказані вимоги не розглядались та підстави для застосування положень Постанови Пленуму Вищого господарського Суду України № 12 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» відсутні.

ОСОБА_2 запатентував виріб типу сухар з овальною формою. ОСОБА_5 запатентовано виріб типу сухар, який має трикутну форму. Проте, ФОП ОСОБА_1 здійснено продаж пшенично-житніх зі смаком бекону та зі смаком копченої паприки виробництва ТОВ «Трифон» неправильної овальної форми, що не відповідає промисловому зразку ОСОБА_5 .

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Трифон» адвоката Гриценко С. В., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача адвоката Когут Н. М., яка проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником патенту № НОМЕР_1 на промисловий зразок «Сухар», зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року (том 1, а. с. 13).

Згідно з описом промислового зразка, що надавався Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» для видачі патенту на промисловий зразок «Сухар», ОСОБА_2 було надано шість варіантів промислового зразка. Перший варіант промислового зразка характеризується наступними суттєвими ознаками: має пласку видовжену форму неправильного овалу у вигляді хлібної скибочки, товщина сухаря значно менша ніж довжина та ширина, площини сухаря мають пористу структуру. Другий варіант промислового зразка відрізняється від першого тим, що сухар має не пласку, а вигнуту с-подібну форму. Третій варіант промислового зразка відрізняється від першого тим, що сухар має не пласку, а вигнуту s-подібну форму. Четвертий варіант промислового зразка відрізняється від першого тим, що сухар має не пласку, а вигнуту s-подібну форму. П`ятий варіант промислового зразка відрізняється від першого тим, що сухар має не пласку, а складну вигнуту форму у вигляді s-подібної лопаті пропелеру. Шостий варіант промислового зразка відрізняється від першого тим, що сухар має не пласку, а складну вигнуту форму у вигляді s-подібної лопаті пропелеру (том 1, а.с.14 25).

27 жовтня 2020 року ОСОБА_6 направлено ТОВ «Трифон» претензію, у якій, посилаючись на порушення своїх прав як власника патенту № НОМЕР_1 на промисловий зразок «Сухар», зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року, а також торговельної марки (знак товарів та послуг) «Хвилясті» просив припинити виробництво і продаж (будь-яким способом) хвилястих сухарів, в тому числі з використанням позначення «Полтавські хвилясті», а також негайно вилучити з усіх торгівельних мереж та дрібних магазинів вже виготовлені та реалізовані хвилясті сухарі, в тому числі з використанням позначення «Полтавські Хвилясті» (том 1, а. с. 28-32).

21 листопада 2020 року ТОВ «Трифон» повідомлено, що претензію розглянуто, дане питання в розрізі діяльності підприємства буде досконало вивчено, у разі виявлення фактів порушення прав інтелектуальної власності будуть вжиті заходи щодо припинення порушення (том 1, а.с. 33).

30 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 звернувся до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в якій просив: визнати факт недобросовісної конкуренції з боку ТОВ «Трифон» щодо використання прав на винаходи і корисні моделі та права винахідника (власника), згідно патенту № 29911 від 27 липня 2015 року; визнати факт недобросовісної конкуренції з боку ТОВ «Трифон» щодо використання словесної торговельної марки (знак товарів і послуг) «Хвилясті», вжити необхідних заходів з метою припинення недобросовісної конкуренції з боку ТОВ «Трифон» та незаконного використання ним промислового зразку «Сухар» та словесної торговельної марки «Хвилясті»; накласти на ТОВ «Трифон» штраф ( том 1, а. с. 34-41).

02 лютого 2021 року Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України ФОП ОСОБА_2 повідомлено, що в ході розгляду заяви не встановлено факту виробництва ТОВ «Трифон» грінок (сухарів» «Полтавські хвилясті» та введення такої продукції в господарський обіг, а отже і обставин, які б могли призвести до змішування господарської діяльності заявника та ТОВ «Трифон» (том 1, а. с. 42-45).

На торгівельному майданчику Prom.ua міститься оголошення користувача Annamax, про продаж сухариків, зовнішній вигляд яких має ознаки форми виробу, охоронюваного патентом № 29911 від 27 липня 2015 року. Виробником вказаних сухариків згідно з маркуванням є ТОВ «Трифон».

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» від 14 червня 2021 року Користувач порталу за посиланням http://prom.ua/ua/c2366579-annamax- ofitsialnyj - distribyutor.html?company_id = 23665798company_name+annamax -ofitsialnyj- distribyutor product_group = 95015143 при реєстрації надав про себе відомості, зокрема шляхом розміщення в особистому кабінеті Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ім`я ОСОБА_1 , рнокпо: 20018591938 (том 2, а.с. 13).

Відповідно до висновку експерта № 30392/37251-37300 за результатами проведення комплексної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, складеного 04 січня 2023 року експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл проф. М.С. Бокаріуса», суттєвими ознаками промислового зразка «Сухар» за патентом № 29911, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року, є такі ознаки: варіант 1: пласка видовжена форма неправильного овалу, товщина сухаря значно менше ніж довжина і ширина; варіант 2: вигнута с-подібна форма, товщина сухаря значно менша ніж довжина і ширина, площини сухаря мають пористу структуру; варіант 3: вигнута s-подібна форма, товщина сухаря значно менша ніж довжина і ширина, площини сухаря мають пористу структуру; варіант 4: вигнута s-подібна форма, товщина сухаря значно менша ніж довжина і ширина, площини сухаря мають пористу структуру; варіант 5: складна вигнута форма у вигляді s-подібної лопаті пропелеру, товщина сухаря значно менша ніж довжина і ширина, площина сухаря мають пористу структуру; варіант 6: складана вигнута форма у вигляді s-подібної лопаті пропелеру, товщина сухаря значно менша ніж довжина і ширина, площина сухаря мають пористу структуру.

У виробах, наданих на дослідження представником позивача ОСОБА_2 , що містяться в коробці зі щільного паперу типу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон»: «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», використано всю сукупність суттєвих ознак промислового зразка «Сухар» за патентом України № 29911, зареєстрованим в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року (варіант № 4).

У виробах, наданих на дослідження представником позивача ОСОБА_2 , що містяться в коробці зі щільного паперу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон»: «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», використано всю сукупність суттєвих ознак промислового зразка «Сухар» за патентом України № 29911, зареєстрованим в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року (варіант № 2).

У виробах, наданих на дослідження представником позивача ОСОБА_2 , що містяться в коробці зі щільного паперу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон»: «Грінки житньо-пшеничні зі смаком копченої паприки», використано всю сукупність суттєвих ознак промислового зразка «Сухар» за патентом України № 29911, зареєстрованим в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року (варіант № 2).

У виробах, наданих на дослідження представником позивача ОСОБА_2 , що містяться в коробці зі щільного паперу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон» «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», використано всю сукупність суттєвих ознак промислового зразка «Сухар» за патентом України № 29911, зареєстрованим в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року (варіант № 1).

Надані на дослідження вироби, що містяться в коробці зі щільного паперу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон» «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», справляють на інформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок «Сухар» за патентом України № НОМЕР_1 (варіант № 4), зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року.

Надані на дослідження вироби, що містяться в коробці зі щільного паперу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон»: «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», справляють на інформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок «Сухар» за патентом України № НОМЕР_1 (варіант № 2), зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року.

Надані на дослідження вироби, що містяться в коробці зі щільного паперу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон»: «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», справляють на інформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок «Сухар» за патентом України № НОМЕР_1 (варіант № 4), зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року.

Надані на дослідження вироби, що містяться в коробці зі щільного паперу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон»: «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», справляють на інформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок «Сухар» за патентом України № НОМЕР_1 (варіант № 1), зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року.

Надані на дослідження вироби, що містяться в коробці зі щільного паперу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон»: «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», справляють на інформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок «Сухар» за патентом України № 29911 (варіант № 1-6), зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року.

Надані на дослідження вироби, що містяться в коробці зі щільного паперу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон»: «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», справляють на інформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок «Сухар» за патентом України № 29911 (варіант № 1-6), зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на промислові зразки 27 липня 2015 року.

Також, у ході експертизи, в тому числі, був досліджений промисловий зразок, захищений патентом № 29911 «Сухар» та представлений в шести варіантах. Варіант 1 характеризується по-перше, пласкою видовженою формою неправильного овалу у вигляді хлібної скибочки; по-друге, тим, що товщина сухаря, значно менша ніж довжина і ширини; по-третє, тим, що площини сухаря мають пористу структуру. Варіанти 2, 3, 4, 5, 6 відрізняються від варіанту 1 тим, що сухар має не пласку, а вигнуту s-подібну форму. Промисловий зразок за патентом України № 29911 «Сухар» (шість варіантів) від 27 липня 2015 року відноситься до класу 01-01 МКПЗ.

Також, на дослідження експерту були надані на дослідження вироби, упаковані в прозорий полімерний пакет зеленого кольору, всередині якого містились дві коробки зі щільного паперу типу «картон» з сухариками, виготовленими ТОВ «Трифон»: «Грінки житньо-пшеничні зі смаком копченої паприки» (в одній коробці) та «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону» (в другій коробці).

Вироби, надані представником позивача ОСОБА_2 , що містяться в коробці з написом «Грінки житньо-пшеничні зі смаком бекону», згідно з наявним на ньому маркуванням виготовлені ТОВ «Трифон» та представляють собою пласкі хвилясті хлібці скибочки видовженої форми неправильного овалу; товщина кожного сухаря значно менша ніж довжина та ширина; площини сухаря мають пористу структуру. Сухарі мають різну форму, а саме: вигнуту s-подібну форму, с-подібну форму, вигнуту хвилеподібну форму, вигнуту 8-подібну форму.

Вироби, надані представником позивача ОСОБА_2 , що містяться в коробці з написом «Грінки житньо-пшеничні зі смаком копченої паприки» згідно з наявним на ньому маркуванням виготовлені ТОВ «Трифон» та представляють собою пласкі хвилясті хлібці скибочки видовженої форми неправильного овалу; товщина кожного сухаря значно менша ніж довжина та ширина; площини сухаря мають пористу структуру. Сухарі мають різну форму, а саме: вигнуту с-подібну форму, пласку видовжену форму неправильного овалу у вигляді хлібної скибочки; вигнуту 8-подібну форму; пласку видовжену форму неправильного овалу у вигляді хлібної скибочки з одним піднятим боком. (том 2, а. с. 38-49)

Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до частини 1 статті 420 ЦК Українидо об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Згідно частини 1 статті 465 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 432 ЦК суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: 1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; 4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Відповідно до частини 5 статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент надає його володільцю виключне майнове право перешкоджати використанню винаходу (корисної моделі), у тому числі забороняти таке використання, крім випадків, якщо таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу (корисної моделі).

Згідно з абзацами 4, 5, 8 частини 2 статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) таінше введення його в цивільний оборотабо зберігання такого продукту в зазначених цілях; продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу(корисної моделі),якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу(корисної моделі),або ознаку, еквівалентну їй.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» власник зареєстрованого промислового зразка має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав на промисловий зразок.

На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Об`єктом промислового зразка відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» промислові зразки може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Таким чином, належний ОСОБА_5 . Патент і належний позивачу Патент №29911 захищають права на різні об`єкти інтелектуальної власності.

Патент на промисловий зразок захищає права на зовнішні форми (дизайн) продукту, а не права на вирішення технічної проблеми у створенні продукту чи технологічного процесу його виготовлення.

Зважаючи, що вироби, виготовленні ТОВ «Трифон» мають сукупність суттєвих ознак саме промислового зразка «Сухар» за патентом України № 29911, власником якого є позивач, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання відповідачів, що патент, належний ОСОБА_5 є чинним та в судовому порядку не оскаржувався, не виключає порушення прав інтелектуальної власності позивача та необхідність їх захисту у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування положень статті 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» ґрунтуються на власному тлумаченні норм матеріального права та не свідчить про правомірність виготовлення продукції відповідачем, що має суттєві ознаки промислового зразка позивача.

Також, судова колегія критично оцінює доводи відповідачів щодо походження продукції, яка підлягала експертному дослідженню. Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання від 08 жовтня 2021 року, зразки продукції, яка мала бути направлена на експертизу, були оглянуті представником відповідачів ОСОБА_7 та остання не заперечувала щодо проведення експертизи та долучення цих зразків (том 2, а. с. 19).

Крім того, висновки судової експертизи відповідачами не оспорювались, з клопотанням про проведення повторної експертизи ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Трифон» не звертались.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо додаткового рішення суду, то судова колегія виходить з такого.

Матеріали справи свідчать, що адвокат Когут Н.М. представляла інтереси ОСОБА_2 на підставі договорів про надання правової допомоги №12/04/2021 від 12 квітня 2021 року та №10/03/2023 від 10 березня 2023 року № (том 3, а. с.12 -13, а.с. 15-16).

Відповідно до Акту надання правової (правничої) допомоги, складеного 16 квітня 2023 року позивачеві надані такі послуги: складання проекту позовної заяви 12 000 грн (8 годин) (том 3, а.с. 14).

Згідно з Актом № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 27 червня 2021 року: складання відповіді на відзив ТОВ «Трифон» по справі №635/2832/21 - 3000,00 грн (2 год); складання клопотання про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності - 4500,00 грн (3 год); складання клопотання про залучення до участі у справі № 635/2932/21 в якості співвідповідача ТОВ «Далос» 3000,00 грн (2 год); складання уточненої позовної заяви по справі № 635/2832/21 - 1500,00 грн (1 год). Всього надано послуг на загальну суму 12 000 грн(том 3, а .с. 10).

Відповідно до Акту № 2 про надання правової (правничої) допомоги від 27 червня 2021 року позивачеві надано такі послуги: складання клопотання про долучення речових доказів по справі № 635/2832/21 - 1500,00 грн (1 год), забезпечення представництва інтересів ОСОБА_2 в судовому засіданні 08.10.2021 (адвокат Кот Т.В.) - 3000,00 грн (2 год). Всього надано послуг на загальну суму 4 500 грн. (том 3, а.с. 11)

За Актом № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 19 липня 2023 року адвокатом надано такі послуги за Договором № 10/03/2023 про надання правової (правничої) допомоги: складання клопотання про участь представника ОСОБА_2 в режимі відеоконференції поза межами суду по справі № 635/2832/21 - 750,00 грн (0,5 год), забезпечення представництва інтересів ОСОБА_2 в судовому засіданні 05 травня 2023 року (адвокат Когут Н.М.) 2000 грн (1 год), забезпечення представництва інтересів ОСОБА_2 в судовому засіданні 23 травня 2023 року (адвокат Когут Н.М.) - 2000,00 грн (1 год)., забезпечення представництва інтересів ОСОБА_2 в судовому засіданні 17 липня 2023 року (адвокат Когут Н.М.) - 2000,00 грн ( 1 год)., складання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 635/2832/21 - 2250,00 (1,5 год). Всього надано послуг на загальну суму 9 000 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).

За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких необхідно розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 Верховний Суд зазначив, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Відповідно до частин 3, 8, 9 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У справі «East/WestAllianceLimited проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з частинами 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг наданих заявнику послуг, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що стягненню на користь ОСОБА_6 підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трифон» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 липня 2023 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина