Постанова

від 11.12.2023 по справі 925/391/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа№ 925/391/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Антонінське", м. Антоніна, Черкаська обл.

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2023 (повний текст складено 03.05.2023)

у справі № 925/391/23 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ

до Фермерського господарства "Антонінське", м. Антоніна, Черкаська обл.

про стягнення 87 332,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У березні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - АТ "УПСК", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Антонівське" (далі - ФГ "Антонівське", відповідач) про стягнення 87 322,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплативши потерпілій страхове відшкодування позивачем в силу положень абз. "г" пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" отримано право подати регресний позов до страхувальника забезпеченого транспортного засобу, яким є відповідач, оскільки дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що підтверджується обставинами, встановленими постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.11.2021 у справі 131/1216/21.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.04.2023 у справі № 925/391/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ФГ "Антонінське" на користь АТ "УПСК" - 87 332,00 грн виплаченої суми страхового відшкодування та 2 684,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 87 332,00 грн виплаченої ним, як страховиком завдавача шкоди, потерпілій особі страхового відшкодування у зазначеному розмірі, оскільки дорожня-транспортна пригода сталася внаслідок порушення працівником відповідача ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме пункту 12.1. ПДР України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФГ "Антонінське" 17.05.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2023 у справі № 925/391/23 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що позивачем у даній справі не було надано доказів того, що автомобіль, яким керував водій відповідача, та його обладнання мали технічний стан, який не відповідав існуючим вимогам правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП.

За твердженням апелянта судом, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, не було встановлено порушення п.п. 31.3., 31.4 Правил дорожнього руху, у якому визначено конкретно несправність транспортного засобу, натомість судом зроблено висновок, що водій своїми діями порушив вимоги п.п. 12.1. ПДР України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 справу № 925/391/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Коробенко Г.П., ОСОБА_2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/391/23.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ФГ "Антонінське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2023 у справі № 925/391/23 до надходження до суду матеріалів справи.

05.06.2023 матеріали справи № 925/391/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Антонінське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2023 у справі № 925/391/23, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 справу № 925/391/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ "Антонінське"на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2023 у справі № 925/391/23, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції інших учасників справи.

27.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГ "Антонінське" на рішення суду першої інстанції у даній справі.

За твердженням позивача наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що працівник відповідача ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу "КАМАЗ" д.н.з. НОМЕР_1 , перед виїздом та/або під час керування транспортним засобом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан тягово-зчіпного пристрою, що призвело до відриву причепу від автомобіля та його подальше зіткнення з іншим транспортним засобом, то саме він допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем, як страховиком, 23.07.2021 було укладено два договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з якими була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача під час експлуатації транспортних засобів: автомобіля КАМАЗ 53212, р.н. НОМЕР_1 (поліс АТ/0841880) (а.с. 14) та причепу ГКБ 8350, р.н. НОМЕР_2 (поліс АТ/0841881) (а.с. 15).

22.10.2021 по вул. Гагаріна в с. Сороки Вінницької області, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованих транспортних засобів:

автомобіля КАМАЗ 53212, р.н. НОМЕР_1 , з причепом "ГКБ" р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , власником якого є відповідач (а.с. 19);

автомобіля "MAN TGX 18.440", р.н. НОМЕР_3 , з причепом "SCHWARMULLER", р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 та який належить ОСОБА_4 (а.с. 20).

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.11.2021 (а.с. 29) по справі №131/1216/21 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Судом встановлено, що водій перед виїздом не забезпечив перевірку технічного стану зчіпного пристрою автовоза, внаслідок чого причіп відірвався та зіткнувся із автомобілем "MAN TGX 18.440", р.н. НОМЕР_3 , вчинивши ДТП із матеріальними збитками.

Відповідно до довідки НПУ 3021296756395424 (а.с. 19), отриманої через базу даних МТСБУ, встановлено, що водієм юридичної особи, який має право на керування транспортним засобом КАМАЗ 53212, р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААб № 320059 від 22.10.2021 року (а.с. 23), складеного відносно ОСОБА_1 у графі "місце роботи" зазначено ФГ "Антонінське", с. Антоніна. Обставина, що водій є працівником відповідача, ФГ "Антонінське" не заперечена та не спростована.

За загальним правилом ч.1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Разом з тим, глава 82 Цивільного кодексу України встановлює і правила спеціальних деліктів, які передбачають особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо). До таких належать і правила, що містяться в статті 1172 Цивільного кодексу України: юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Чинне цивільне законодавство розмежовує випадки страхування майнової відповідальності. Особа може застрахувати свою відповідальність добровільно або ж страхування відповідальності є обов`язковим з огляду на приписи відповідного закону. Закон про обов`язкове страхування передбачає обов`язок власників транспортних засобів страхувати власну відповідальність перед третіми особами.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з частиною 1 статті 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У постанові по справі № 910/16906/20 від 14.02.2022 Верховний Суд зробив такий висновок:

"46. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавала шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування."

На виконання вимог Закону ФГ "Антонінське" застрахувало свою відповідальність як власника наземного транспортного засобу (КАМАЗ 53212 та причіп ГКБ 8350), про що свідчать поліс АТ/0841880 (а.с. 14) та поліс АТ/0841881 (а.с.15). У цих полісах сторони визначили строк його дії - 23.07.2021-22.07.2022, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 130 000,00 грн.

ОСОБА_1 будучи працівником ФГ "Антонінське" в період з 18.10.21 до 31.10.2021, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.31), скоївши ДТП 22.10.2021, завдав майнової шкоди автомобілю"MAN TGX 18.440", р.н. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 .

В тексті постанови Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.11.2021 по справі № 131/1216/21, йдеться про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме: пункту 12.1. ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "MAN TGX 18.440", р.н. НОМЕР_3 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) (а.с. 38) та ремонтну калькуляцію № 016720mk від 16.11.2021 (а.с. 44), відповідно до якої вартість ремонту автомобіля "MAN TGX 18.440", р.н. НОМЕР_3 , складає 178 363,17 грн. з яких: 104 312,12 грн. - вартість запасних частин, що підлягає заміні; 2086,24 грн. - вартість малоцінних деталей; 71964,81 грн. - вартість робіт. Враховуючи рік випуску пошкодженого транспортного засобу, знос на деталі було визначено у розмірі 70%, таким чином, з урахуванням зносу вартість відновлювального ремонту склала 105 344,69 грн.

Франшиза за полісом склала 2600 грн. Отже, загальний розмір страхового відшкодування, який АТ "УПСК", як страховик відповідальності відповідача, мала б сплатити ОСОБА_4 , склав 102 744,69 грн.

Як убачається зі змісту постанови Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.11.2021 по справі № 131/1216/21, ОСОБА_1 , визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ця стаття передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

23.12.2021 між ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (Департамент врегулювання збитків) та власником автомобіля "MAN TGX 18.440", р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 було укладено угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування, згідно з умовами якої АТ "УПСК" мала сплатити ОСОБА_4 страхове відшкодування за пошкоджений відповідачем автотранспорт у остаточному розмірі 87 332,00 грн (а.с. 50).

На виконання угоди позивач перерахував власнику автомобіля "MAN TGX 18.440", р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 87 332,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22985 від 27.01.2022 ( а.с. 52 ).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу відшкодування шкоди, що спричинена під час експлуатації автотранспортного засобу, особою, яка на підставі договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахувала свою майнову відповідальність.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Законом закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Позовною вимогою у даній справі є відшкодування страхової виплати позивачу - особі яка здійснила страхову виплату, страхувальником в порядку регресу на підставі вищезазначеної норми Закону, оскільки дорожньо-транспортна пригода за доводами позивача визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Як вбачається із встановлених судом першої інстанції обставин, позивач виплатив власнику автомобіля "MAN TGX 18.440", р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 87 332,00 грн відшкодування витрат, пов`язаних з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням ним 12.1. ПДР України.

Відповідно до п. г) п. 38.1.1. Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

При цьому судом встановлено що на момент скоєння ДТП водій ОСОБА_1 був працівником відповідача - ФГ "Антонінське".

За правилами ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідач не заперечив та не довів суду належними і допустимими доказами, що при скоєнні ДТП водій діяв не при виконанні своїх службових обов`язків.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє заперечення відповідача у апеляційній скарзі про те, що не доведено наданими позивачем доказами, що мали місце порушення вимог про технічний стан транспортного засобу, яким керував водій ОСОБА_1 , оскільки таке не відображено у постанові від 29.11.2021 року Іллінецького районного суду Вінницької області.

Колегія суддів апеляційного господарського суду при цьому виходить з того, що ці питання відображені у протоколі про адміністративне правопорушення ААБ № 320056 складеного за участі водія ОСОБА_1 , встановлюються особистим поясненням водія, довідкою інспектора відділу поліції та постановою суду, яка містить вказівку на встановлену судом причину скоєння ДТП, а саме - незабезпечення водієм перед виїздом технічно-справного стану зчіпного пристрою.

З урахуванням змісту пунктів 1.10, 2.3, 31.1 ПДР України саме на власника (водія) транспортного засобу покладається відповідальність за використання (чи невикористання) обладнання (можливо додаткового: троси, стяжні ремені, ланцюги, сітки, інші спеціальні засоби кріплення), призначеного для гарантування безпеки руху.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосовав підпункт "г" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про неправильне застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час її розгляду.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи , викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Антонінське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2023 у справі №925/391/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2023 у справі №925/391/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/391/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир