Окрема думка

від 18.12.2023 по справі 910/2057/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

судді Л.В. Кропивної

на Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2023 року рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/2057/23

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2023 року рішення Господарського суду міста Києва від 0.06.2023 у справі № 910/2057/23 залишено без змін.

З таким висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитися не можу, вважаю, що рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.

При вирішенні спору підлягали встановленню обставини, за яких позивач вправі вимагати оплати за поставлене обладнання та частково виконані роботи з його монтажу.

При цьому позивач вказував, що ним виконані умови договору у частині зобов`язань з поставки обумовленого умовами Договору обладнання, а також частково здійснені монтажні роботи 46( проти 50, обумовлених Договором) одиниць обладнання на суму 692 000 грн.

Часткове виконання позивачем зобов`язань за Договром визнавав відповідач.

Проте заперечуючи право позивача на отримання плати за поставлене обладнання та лише частково виконані роботи з його монтажу, і, відповідно, свій грошовий обов`язок перед позивачем при такому стані речей, відповідач посилався на узгоджені сторонами умови Договору, які не зазнавали змін і були чинним на дату розгляду спору.

Віповідач звертав увагу на те, що у Специфікації №1 , яка є додатком №1 до Договору, сторони домовилися, що відповідач зобов`язаний сплатити залишок 30% від фактичного поставленого товару та 100% вартості здійснених монтажних робіт лише після виконання позивачем у повному обсязі взятих на себе зобов`язань на загальну суму 6 895 000,00 грн.

З матеріалів справи випливає, і судами обох інстанцій вірно установлено, що між сторонами у справі був укладений 29.07.2021 Договір №290721/1-02 поставки та монтажу, за яким позивач повинен був поставити відповідачу обладнання та здійснити його монтаж у місці поставки.

За умовами Договору виконання зобов`язань з поставки товару підлягало засвідченню видатковими накладними, тоді як передача виконаних робіт - засвідчувалася шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт ( пункти 4.8. та 4 .10 Договору).

Наявні у справі листи позивача на адресу відповідача вказували, що позивач двічі направляв складені ним в односторонньому порядку акти приймання - передачі виконаних робіт з монтажу 4 одиниц обладнання : у вересні 2022 року та у жовтні 2022 р (акт за №310/22-1 від 03.10.2022 ). Утім відповідач їх не підписував з тих мотивів, що такі акти не відображали реального виконання підрядником передбачених договором робіт.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір на користь позивача, вказав: «відповідач, як замовник робіт, таким чином умисно уникає оформлення завершення виконання робіт за Договором з метою ухилення від виконання свого обов`язку з повної оплати товару та робіт за Договором »;

«в матеріалах справи немає доказів висловлення відповідачем будь-яких претензій позивачу з приводу затримки (порушення строку) виконання робіт до лютого 2023 року (до звернення позивача до суду із даним позовом».

У підсумку місцевий господарський суд виснував, що «виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Діасон" роботи за Договором стало неможливим внаслідок дій та/або недогляду Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько", а відтак позивач має право на оплату за виконану частину роботи у розмірі 2 344 000,00 грн. (6 837 000,00 грн. вартості фактично виконаних робіт та переданого обладнання - 4 493 000,00 грн. сплачених відповідачем коштів), про стягнення якої і було заявлено даний позов».

Суд апеляційної інстанції, намагаючись усунути очевидні протиріччя у висновках суду першої інстанції (хоча залишив без змін мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду), прийшов до висновку, що оскільки монтажні робот здійснювалися силами підрядника з матеріалів замовника, то останній повинен був забезпечити підрядника всіма необхідними матеріалами, в першу чергу, і тими чотирма одиницями, які позивач раніше передав відповідачу .

Як вказав апеляційний суд, чотири одиниці обладнання після того, як вони були передані відповідачу, в подальшому були вивезені ним з об`єкту, тож підрядник був позбавлений можливості виконати роботи з їх монтажу.

За висновком апеляційного суду відповідач, як замовник, який своїми діями перешкодив підряднику у виконанні ним підрядних робіт, в силу положень ст. ст. 850, 851 ЦК України, зобов`язаний оплатити на вимогу підрядника виконану тим частину роботи.

Погодится з такими висновками не можу з наступних мотивів.

Позивач в позовній заяві, як і у доданій ним до справи переписці з відповідачем, не посилався на таку підставу неможливості виконання ним підрядних робіт з монтажу 4 одиниц обладнання, як дії чи недогляд замовника, або ненадання замовником матеріалів, без яких підрядник не зміг виконати роботи.

Разом з тим, суди не врахували, що в силу частини 1 статті 841 ЦК України підрядник відповідає за втрату або пошкодження переданого йому замовником майна.

Підрядник, як особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, відповідає без вини за виконання своїх зобов`язань, оскільки така презюмується, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суди не врахували положень Договору. Так, відповідно до п. 6.9 Договору «при завданні шкоди товару, який переданий постачальнику (позивач у справі) для здійснення ним робіт, постачальник самостійно за свій рахунок виправляє або відновлює такий товар до стану, що існував до моменту завдання йому шкоди, при цьому несе повну відопідальність за відшкодування такої шкоди без вимоги збільшення ціни роботи та без продовження строків завершення виконаних робіт».

Для висновку про вчинення замовником неправомірних дій чи допущений замовником недогляд у договорах підряду, необхідно було, у першу чергу, з`ясувати, які обов`язки/ дії замовник мав вчинити за договором, або на нього покладав закон, адже неправомірність дій означає вчинення таких дій, які виходять за межі установлених правил ведення господарської діяльності, або вчиняються в силу прямої заборони закону.

У нашому випадку, крім оплати авансу, прийняття товару та виконаних підрядником робіт, замовник зобов`язувався забезпечити підрядника фронтом робіт, тобто належним чином пристосованим для виконання робіт бувельним майданчиком.

Ці обов`язки замовник виконав . У матеріалах справи міститься підписаний, у тому числі підрядником, акт приймання-передачі будівельного ( а.с. 17 , т 1) .

Пунктом 3 цого акту підрядник підтвердив, що «покупцем (замовник робіт, відповідач) забезпечена необхідна будівельна готовність Об`єкту для належного виконаня робіт, і стан будівельного майданчика відповідає вимогам Договору та іншій документації».

За висновками суду першої та апеляційної інстанцій, на відповідача фактично були покладені зобов`язання за невиконання того, що становить право замовника, а саме: право замовника відмовитися від договору, якщо підрядник не виконує договір, або виконує його настільки повільно, що очевидно, що роботи не будуть виконані ним у строк.

Відсутність претензій у відповідача стосовно допущених замовником (позивачем) порушень, як би довго це не тривало, може бути наслідком неналежного контролю юридичної служби відповідача за дотриманням договірної дисципліни по укладеним відповідачем договорам та неналежне забезпечення нею належної претензійно-позовної роботи, але у будь-якому випадку не свідчить про неправомірність дій чи недогляд з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько", як це виснував суд першої інстанції.

Відсутність реагування управленої сторони зобов`язання на допущені зобов`язаною стороною порушення, як під час дії договору, так і після нього, взагалі не має сили юридичного факту, з яким закон пов`язує зміну чи припинення зобов`язальних правовідносин між сторонами спірного спору.

За наведених обставин, вважаю, що прийняте Господарським судом міста Києва ( суддя Р.Бойко ) рішення від 20.06.2023 у справі № 910/2057/23 підлягало скасуванню за пунктами 1 та 4 частини 1 статті 277 ГПК України з прийняттям по справі нового рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальності «Діасон» у задоволенні позову до Товариства з обмеженою вдіпоідальністю «Торговий дім «Оселедько» про стягнення 2 344 000 грн

Суддя

Північного апеляційного

господарського суду Л.В. Кропивна

"18" грудня 2023 р.