Постанова

від 22.02.2024 по справі 910/2057/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2057/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Оселедько"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Бойка Р. В.

від 20 червня 2023 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кропивної Л. В., Андрієнка В. В., Буравльова С. І.,

від 23 листопада 2023 року (повний текст складений 18 грудня 2023 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діасон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс Автоматика",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Мережа "Плюс Сервіс",

про стягнення 2 344 000,00 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: Франскевич Ю. І.

від третьої особи на стороні позивача: не з`явилися

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> про стягнення 2 344 000,00 грн заборгованості за договором поставки та монтажу № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачу обумовлений договором товар у повному визначеному договором обсязі та частково здійснив монтаж поставленого обладнання. Однак, відповідач в порушення договору не виконав у повному обсязі свої зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем за договором товару та вартості фактично виконаних позивачем монтажних робіт, здійснив лише часткову оплату, ухиляється від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт для уникнення остаточного розрахунку з позивачем, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 2 344 000,00 грн, яку відповідач має погасити.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

29 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діасон", як постачальником, (далі по тексту - Покупець, Постачальник, разом - сторони) був укладений договір поставки та монтажу № 290721/1-02 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця тамбур перенавантажувальний, вирівнюючу гідравлічну платформу та інший товар, перелік якого наведений у специфікації, та здійснити його встановлення (монтаж, монтажні роботи) відповідно до умов цього договору, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар та монтажні роботи відповідно до конкретної специфікації та на основі рахунків постачальника.

Перелік товару, його найменування, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, умови поставки та оплати товару, визначаються сторонами у специфікації(-ях), що є додатками та невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору).

Перелік робіт по встановленню товару, строки виконання робіт, порядок їх здачі та приймання, порядок оплати та вимоги до якості, погоджені сторонами у цьому договорі та в додатках до цього договору "Специфікація", "Технічне завдання", "Графік поставки товару та виконання робіт" (пункт 1.3. договору).

Згідно з пунктом 1 специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору, на умовах, визначених договором, Постачальник зобов`язався поставити Покупцю такий товар:

1) вирівнююча гідравлічна платформа DLP6000 - 2 500 х 2 000 у кількості 50 шт. вартістю 2 900 000,00 грн з ПДВ;

2) тамбур перевантажувальний 45° у кількості 30 шт. вартістю 2 160 000,00 грн з ПДВ;

3) тамбур перевантажувальний 90° у кількості 20 шт. вартістю 1 000 000,00 грн з ПДВ;

4) бампер гумовий 500 х 250 х 100 (320) у кількості 100 шт. вартістю 110 000,00 грн з ПДВ,

а також зобов`язався виконати робіт з монтажу вирівнюючих гідравлічних платформ та тамбурів перевантажувальних 45° та 90° у кількості 50 шт. вартістю 725 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору загальна вартість договору дорівнює загальній фактичній вартості товару, що поставлений Постачальником Покупцю за весь час дії цього договору, а також прийнятих Покупцем виконаних Постачальником монтажних робіт по встановленню товару.

Згідно з пунктом 2.3. договору оплата за товар та монтажні роботи по встановленню такого товару, здійснюється покупцем частинами у порядку та розмірі, визначеному у відповідній специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Ціна за одиницю товару та вартість монтажних робіт погоджується сторонами у специфікації та є фіксованою після підписання такої специфікації (пункт 2.4. договору).

Згідно з пунктом 2 специфікації № 1 загальна вартість (ціна) цієї специфікації становить 6 895 000,00 грн з ПДВ, що складається з наступного:

- загальна ціна товару за цією специфікацією складає 6 170 000,00 грн з ПДВ (підпункт 2.1. пункту 2 специфікації);

- загальна ціна монтажних робіт за цією специфікацією складає 725 000,00 грн з ПДВ (підпункт 2.2. пункту 2 специфікації).

У пунктах 4 та 5 специфікації № 1 сторони передбачили порядок оплати за товар та порядок оплати за монтажні роботи, згідно з якими оплата за товар здійснюється у такому порядку:

- попередня оплата у розмірі 70% від загальної вартості (ціни) товару, визначеної у підпункті 2.1. пункту 2 специфікації, у загальній сумі 4 319 000,00 грн з ПДВ здійснюється Покупцем на підставі отриманого від Постачальника рахунку на оплату;

- оплата 30% від кожної окремої партії товару здійснюється Покупцем протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної та акту виконаних робіт на весь обсяг товару, визначений пунктом 1 цієї специфікації.

Оплата за монтажні роботи здійснюється Покупцем у розмірі 100% від ціни монтажних робіт по встановленню кожної окремої партії товару протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної та акту виконаних робіт на весь обсяг товару та робіт, визначений пунктом 1 цієї специфікації.

Відповідно до пункту 4.1. договору строки поставки товару та здійснення Постачальником монтажних робіт погоджені сторонами у додатку до цього договору "Графік поставки товару та виконання робіт".

Згідно з пунктом 1 Графіку поставки товару та виконання робіт, що є додатком № 3 до договору, Постачальник зобов`язався поставити Покупцю обумовлений договором товар партіями за адресою: Україна, Київська область, Бориспільській район, село Чубинське (кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:09:003:0075) з дотриманням таких строків:

- 1-а партія поставки товару: вирівнюючі гідравлічні платформи DLP6000-2500х2000 у кількості 10 шт. та тамбури перевантажувальні 45° у кількості 10 шт. у період з 26 серпня по 05 вересня 2021 року;

- 2-а партія поставки товару: вирівнюючі гідравлічні платформи DLP6000-2500х2000 у кількості 20 шт. та тамбури перевантажувальні 45° у кількості 20 шт. у період з 05 по 10 вересня 2021 року;

- 3-я партія поставки товару: вирівнюючі гідравлічні платформи DLP6000-2500х2000 у кількості 20 шт. та тамбури перевантажувальні 90° у кількості 20 шт. у період з 13 по 17 вересня 2021 року.

Згідно з пунктом 2 Графіку поставки товару та виконання робіт Постачальник зобов`язався здійснити монтажні роботи зі встановлення товару за адресою: Україна, Київська область, Бориспільській район, село Чубинське (кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:09:003:0075) етапами (чергами) з дотриманням таких строків:

- 1-й етап: монтаж вирівнюючих гідравлічних платформ та тамбурів перевантажувальних 45° у кількості 10 шт. здійснити у період з 26 серпня 2021 року по 09 вересня 2021 року;

- 2-й етап: монтаж вирівнюючих гідравлічних платформ та тамбурів перевантажувальних 45° у кількості 20 шт. здійснити у період з 06 по 13 вересня 2021 року;

- 3-й етап: монтаж вирівнюючих гідравлічних платформ та тамбурів перевантажувальних 90° у кількості 20 шт. здійснити у період з 14 по 19 вересня 2021 року.

Умови поставки товару визначені сторонами у розділі 4 договору.

Згідно з пунктом 4.2. договору факт поставки товару підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною. Факт виконання робіт по встановленню товару підтверджується підписаними сторонами актом виконаних робіт.

Місце (адреса) поставки товару: Україна, Київська область, Бориспільський район, село Чубинське (кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:09:003:0075), якщо інша адреса не визначена у специфікації (пункт 4.4. договору).

У місці поставки товару, що визначене у пункті 4.4. цього договору, Постачальник зобов`язується здійснити монтажні роботи по встановленню товару відповідно до умов цього договору та додатків до нього, законодавчих актів, виконавчої документації, передбаченої відповідними ДБН, ДСТУ (пункт 4.5. договору).

Відповідно до пунктів 4.6. та 4.10. договору передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється тільки за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість в одинцях вимірювання, ціну товару та загальну вартість товару. Видаткова накладна повинна містити посилання на номер і дату укладення цього договору, на підставі якого здійснювалася поставка відповідного товару. Передача Постачальником виконаних робіт здійснюється тільки шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт, в якому сторони зазначають перелік робіт, кількість в одиницях вимірювання, ціну та загальну вартість робіт. Акт виконаних робіт повинен містити посилання на номер і дату укладення цього договору, на підставі якого здійснюються роботи.

У пунктах 4.15., 4.16. договору сторони погодили, що у разі ухилення сторони договору від підписання видаткової накладної та/або акту виконаних робіт, така накладна та/або акт у кількості двох примірників направляється поштовим засобом зв`язку з повідомленням на адресу сторони. За умови застосування пункту 4.15. договору видаткова накладна та/або акт виконаних робіт вважається підписаним сторонами на 5 робочий день після його отримання, крім випадків надання отримуючою стороною обґрунтованих зауважень, та продовжує для сторони правові наслідки обумовлені умовами даного договору.

Порядок здачі-приймання виконаних робіт визначений сторонами у розділі 6 договору, згідно з яким Постачальник передає покупцю виконані роботи (етапи робіт) шляхом підписання акту виконаних робіт. Сторони узгодили, що виключно підписані повноважними представниками сторін документи, визначені у цьому пункті, підтверджують факт виконання робіт постачальником та їх передачі покупцю. Прийняття робіт за принципом "мовчазної згоди", шляхом листування, внаслідок проведення перемовин та за допомогою будь-яких інших дій або бездіяльності - не допускається (пункт 6.1.договору).

Після завершення робіт постачальник направляє покупцю акти виконаних робіт у 2 екземплярах. Покупець протягом 5 робочих днів з дня отримання актів від постачальника зобов`язується прийняти роботи та підписати акти, або повідомити постачальника про наявність обґрунтованих претензій до якості чи кількості виконаних монтажних робіт. При цьому, сторони приймають спільне рішення про об`єми та терміни усунення претензій, про що складається відповідний акт та підписується сторонами (пункт 6.2. договору).

Згідно з пунктами 11.1. та 11.2. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення строку дії цього договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання та незадоволені законні вимоги, дія цього договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін цього договору не менш, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про його припинення. Ця умова застосовується неодноразово.

На виконання умов договору 29 липня 2021 року сторони склали акт приймання будівельного майданчика, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон" прийняло фронт робіт (будівельний майданчик) для виконання робіт щодо монтажу товару, передбаченого сторонами у специфікації № 1 до договору на об`єкті покупця, який розташований за адресою: Україна, Київська область, Бориспільський район, село Чубинське (кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:09:003:0075).

29 липня 2021 року Постачальник виставив Покупцю рахунок № 635 від 29 липня 2021 року на оплату товару та монтажних робіт на суму 6 895 000,00 грн.

Покупець на виконання умов договору перерахував Постачальнику грошові кошти у загальній сумі 4 493 000,00 грн, а саме:

- 1 000 000,00 грн за платіжною інструкцією № 2047 від 30 липня 2021 року;

- 3 242 000,00 грн за платіжною інструкцією № 2052 від 02 серпня 2021 року;

- 77 000,00 грн за платіжною інструкцією № 2330 від 11 серпня 2021 року;

- 174 000,00 грн за платіжною інструкцією № 3918 від 12 січня 2022 року.

07 грудня 2021 року були складені видаткові накладні, відповідно до яких Постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон" передав у власність Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> визначений в договорі та специфікації № 1 до договору товар в повному обсязі, передбаченому договором та специфікацією, а саме:

- за видатковою накладною № 517 від 02 вересня 2021 року були передані вирівнюючі гідравлічні платформи DLP6000-2500х2000 у кількості 10 шт. та тамбури перевантажувальні 45° у кількості 10 шт. на загальну суму 1 300 000,00 грн;

- за видатковою накладною № 539 від 14 вересня 2021 року були передані тамбури перевантажувальні 45° у кількості 10 шт. на суму 720 000,00 грн;

- за видатковою накладною № 545 від 16 вересня 2021 року були передані тамбури перевантажувальні 45° у кількості 10 шт. на суму 720 000,00 грн;

- за видатковою накладною № 557 від 23 вересня 2021 року були передані вирівнюючі гідравлічні платформи DLP6000-2500х2000 у кількості 15 шт. на суму 870 000,00 грн;

- за видатковою накладною № 561 від 24 вересня 2021 року були передані вирівнюючі гідравлічні платформи DLP6000-2500х2000 у кількості 15 шт. на суму 870 000,00 грн;

- за видатковою накладною № 578 від 04 жовтня 2021 року були передані вирівнюючі гідравлічні платформи DLP6000-2500х2000 у кількості 10 шт. на суму 580 000,00 грн;

- за видатковою накладною № 608 від 12 жовтня 2021 року були передані тамбури перевантажувальні 90° у кількості 10 шт. та бампери гумові у кількості 50 шт. на загальну суму 1 300 000,00 грн;

- за видатковою накладною № 609 від 12 жовтня 2021 року були передані тамбури перевантажувальні 90° у кількості 15 шт. та бампери гумові у кількості 50 шт. на загальну суму 555 000,00 грн.

Зазначені видаткові накладні були підписані від імені Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> 07 грудня 2021 року Андросовичем Євгеном Анатолійовичем на підставі довіреності № Дов-000021 від 02 вересня 2021 року, що була дійсною до 12 вересня 2021 року.

07 лютого 2022 року сторони склали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 702/22-1 від 07 лютого 2022 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> прийняло без будь-яких претензій роботи з монтажу вирівнюючих гідравлічних платформ та тамбурів перевантажувальних 45° та 90° у кількості 46 шт.

Також сторони склали та підписали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01 серпня 2021 року по 27 квітня 2022 року, в якому зафіксували, що борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Діасон" складає 2 344 000,00 грн.

06 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> з листом № 15/09 від 15 вересня 2022 року, до якого додало для підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько" два примірника акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15 вересня 2022 року щодо виконання робіт з монтажу обладнання в рамках договору № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року.

Також 29 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> для підписання два примірника акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 310/22-1 від 03 жовтня 2022 року щодо виконання робіт з монтажу обладнання за договором № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року, а саме: вирівнюючих гідравлічних платформ DLP6000-2500х2000 у кількості 4 шт. та тамбурів перевантажувальних 90° у кількості 4 шт. (поштове відправлення № 4908002777769). Однак, 26 грудня 2022 року відділення Укрпошти повернуло зазначене поштове відправлення № 4908002777769 відправнику (Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон") у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

12 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> вимогу № 26/12-22 від 26 грудня 2022 року про сплату у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги грошових коштів у сумі 2 344 000,00 грн в рамках договору № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року (поштове відправлення № 4912402453579), в якому послалося на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> затягує з наданням Постачальнику можливості завершити монтажні роботи та ухиляється від підписання акту здачі-приймання робіт. Зазначена вимога була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько" 18 січня 2023 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> у відповідь на вимогу № 26/12-22 від 26 грудня 2022 року направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діасон" листом № 75/7 від 25 січня 2023 року, в якому, посилаючись на неотримання кореспонденції позивача через недогляд працівників Акціонерного товариства "Укрпошта", просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон" направити акт № 310/22-1 від 03 жовтня 2022 року та інші документи, які фактично підтверджують поставку товару та виконання робіт за договором № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року, на юридичну адресу та додатково на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a>. Зазначений лист був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Діасон" 30 січня 2023 року.

31 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діасон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> про стягнення 2 344 000,00 грн заборгованості за договором поставки та монтажу № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року, посилаючись на те, що відповідач в порушення зазначеного договору не виконав у повному обсязі свої зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем за договором товару та вартості фактично виконаних позивачем робіт з монтажу обладнання, здійснив лише часткову оплату, ухиляється від підписання акту приймання-передачі виконаних монтажних робіт, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 2 344 000,00 грн, що складається з із заборгованості з оплати вартості поставленого товару та вартості фактично виконаних позивачем робіт з монтажу 46 одиниць обладнання (з 50 одиниць обладнання, які позивача мав змонтувати за умовами договору), яку відповідач має погасити.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд міста Києва рішенням від 20 червня 2023 року у справі № 910/2057/23 позов задовольнив повністю: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діасон" 2 344 000,00 грн боргу та 35 160,00 грн судового збору.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20 червня 2023 року застосував до представника відповідача адвоката Франскевич Юлії Ігорівни заходи процесуального примусу у вигляді штрафу: стягнув з Франскевич Юлії Ігорівни в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 2 684,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 23 листопада 2023 року залишив без змін рішення та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 червня 2023 року у справі № 910/2057/23.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- позивач на виконання умов договору № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року поставив відповідачу передбачений договором товар у повному обсязі та частково виконав передбачені договором роботи з монтажу обладнання (змонтував 46 одиниць обладнання з 50 одиниць, передбачених договором), що підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів: видатковими накладними на поставку товару, доводами відповідача, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в якому він не заперечує факту поставки йому позивачем товару у повному обсязі, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01 серпня 2021 року по 27 квітня 2022 року, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 702/22-1 від 07 лютого 2022 року;

- відповідач як замовник не відмовлявся від договору № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України, прийняв виконані позивачем роботи за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 702/22-1 від 07 лютого 2022 року без заперечень та претензій щодо їх обсягу, строку виконання;

- пункт 6.1. договору про те, що виключно акти виконаних робіт, підписані повноважними представниками сторін, підтверджують факт виконання робіт постачальником та їх передачі покупцю, суперечать статтям 853 та 882 Цивільного кодексу України, відповідно до зазначених норм підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт;

- позивач не міг виконати роботи з монтажу останніх 4-х одиниць товару за договором внаслідок дій саме відповідача, з огляду на що позивач відповідно до статті 850 Цивільного кодексу України має право на сплату йому відповідачем остаточної вартості товару та вартості фактично виконаних робіт (виконаної частини роботи щодо монтажу 46 одиниць товару), оскільки відповідач як замовник за договором, не надав позивачу для здійснення монтажу чотири останні одиниці обладнання, не забезпечив його наявність на об`єкті, де мав бути здійснений монтаж такого обладнання, допустив поведінку, яка не відповідає принципам добросовісності, що полягала у фактичній відмові від виконання зобов`язань з оплати, в тому числі опосередковано: ігнорування листів позивача щодо завершення монтажних робіт, неотримання від позивача кореспонденції, ухилення від документального оформлення факту завершення виконання позивачем монтажних робіт за договором, перевезення обладнання, необхідного для завершення позивачем монтажних робіт на інший об`єкт без обґрунтування підстав такого перевезення та без повідомлення про це підрядника (позивача), затягування розгляду цієї судової справи шляхом подання клопотання про призначення експертизи для вирішення питання, відповідь на яке була достеменно відома відповідачу та могла бути доведена до суду.

Застосовуючи до представника відповідача адвоката Франскевич Юлії Ігорівни заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що адвокат Франскевич Ю. І. допустила порушення визначених статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України обов`язків та допустила зловживання процесуальними правами: не з`явилася за викликом до суду (коли явка була визнана судом обов`язковою); повідомила суду двічі інформацію про участь у інших засіданнях, яка виявилася неправдивою, і не скористалася правом надати пояснення з цього приводу, а повідомлення суду недостовірної інформації суперечить суті та основним засадам здійснення господарського судочинства, оскільки законодавство презюмує, що правосуддя здійснюється на підставі наданої учасниками справи правдивої інформації, в той час як повідомлення учасниками справи суду недостовірної інформації спотворює суть правосуддя та в принципі ставить під сумнів всі надані відповідним учасником пояснення як по суті спору, так і з процесуальних питань.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оселедько"</a> просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20 червня 2023 року і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1 та 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

1) порушили норму процесуального права, а саме: частину п`яту статті 236 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладені у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20;

2) неправильно застосували норму матеріального права, а саме: частину першу статті 850 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладені у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 910/18570/19;

3) неправильно застосували норму матеріального права, а саме: частину другу статті 850 Цивільного кодексу України, висновок Верховного Суду щодо застосування якої у подібних до цієї справи правовідносинах відсутній стосовно умов, за яких застосовується ця норма, та доказів, які має встановити суд при застосуванні до замовника наслідків, передбачених цією нормою права;

4) дійшли помилкового висновку про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу до представника відповідача адвоката Франскевич Ю. І., порушили статтю 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер), пункт 16 частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (заборона ототожнення адвоката з клієнтом є однією з основних гарантій адвокатської діяльності), порушили право відповідача користуватись в рамках одного судового процесу послугами декількох різних адвокатів, порушили частину третю статті 135 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального розділення статусу представника учасника справи від самого учасника справи.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що доводи скаржника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на здійснення переоцінки доказів і встановлення інших обставин, не стосуються порушення та неправильного застосування судами норм процесуального та матеріального права, а відповідач нехтує принципом добросовісності та порушує заборону зловживання правом.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, наведені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли між сторонами у справі на підставі укладеного між ними договору поставки та монтажу № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року.

За своєю правовою природою зазначений договір є змішаним договором, що містить у собі елементи різних договорів: договорів поставки та підряду.

Відповідно до частин першої та шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 662 та частини першої статті 689 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як встановили суди попередніх інстанцій за умовами укладеного між сторонами договору поставки та монтажу № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року та пункту 1 специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору, позивач, як постачальник, зобов`язався поставити та передати у власність відповідача, як покупця, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар.

1) вирівнюючу гідравлічну платформу DLP6000 - 2 500 х 2 000 у кількості 50 шт. вартістю 2 900 000,00 грн з ПДВ;

2) тамбур перевантажувальний 45° у кількості 30 шт. вартістю 2 160 000,00 грн з ПДВ;

3) тамбур перевантажувальний 90° у кількості 20 шт. вартістю 1 000 000,00 грн з ПДВ;

4) бампер гумовий 500 х 250 х 100 (320) у кількості 100 шт. вартістю 110 000,00 грн з ПДВ,

Суди попередніх інстанцій також встановили, що на виконання умов договору № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв передбачений договором товар у повному обсязі, визначеному договором, що підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, а саме: належним чином засвідченими копіями видаткових накладних на поставку товару № 517 від 02 вересня 2021 року, № 539 від 14 вересня 2021 року, № 545 від 16 вересня 2021 року, № 557 від 23 вересня 2021 року, № 561 від 24 вересня 2021 року, № 578 від 04 жовтня 2021 року, № 608 та № 609 від 12 жовтня 2021 року, що підписані сторонами, доводами відповідача, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в якому він не заперечує факту поставки йому позивачем товару у повному обсязі, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01 серпня 2021 року по 27 квітня 2022 року, підписаним від імені відповідача директором та скріпленим печаткою відповідача.

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання відповідача на те, що особа, яка від імені відповідача прийняла поставлений позивачем товар та підпис якої наявний на зазначених видаткових накладних, не мала повноважень на їх підписання та діяла на підставі недійсної довіреності, та правильно зазначили про те, що сама по собі обставина перевищення представником повноважень не може бути підставою вважати недійсними вчинені такою особою дії, якщо інші наявні у справі докази свідчать про те, що особа, від імені якої діяв представник, вчинила дії, направлені на визнання (схвалення) таких вчинених представником дій. Суди попередніх інстанцій, встановивши наявність в матеріалах справи доказів, які у їх сукупності свідчать про те, що відповідач визнав факт поставки йому позивачем товару у повному обсязі, передбаченому договором, правильно відхилили зазначені доводи відповідача.

Правовідносини за договором підряду урегульовані положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами договору № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року та пункту 1 специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору, позивач зобов`язався виконати на об`єкті відповідача: Україна, Київська область, Бориспільській район, село Чубинське (кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:09:003:0075) монтажні роботи зі встановлення поставленого ним відповідачу товару у кількості 50 одиниць.

Однак, позивач лише частково виконав передбачені договором роботи з монтажу обладнання: змонтував 46 одиниць обладнання з 50 одиниць, передбачених договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, належним чином засвідченою копією акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 702/22-1 від 07 лютого 2022 року, підписаного від імені позивача уповноваженим представником та від імені відповідача його директором та скріпленого печатками сторін, а також актом від 18 квітня 2023 року та актом спільного огляду у справі № 910/2057/23 від 18 квітня 2023 року.

Предметом спору у цій справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Діасон», як постачальника (підрядника), про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оселедько», як покупця (замовника), заборгованості з оплати остаточної вартості поставленого позивачем товару та вартості частково фактично виконаних позивачем робіт з монтажу 46 одиниць обладнання.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом частин першої - третьої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Згідно з частинами першою, третьою статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина перша статті 854 Цивільного кодексу України).

Як встановили суди попередніх інстанцій порядок оплати за товар та монтажні роботи визначений сторонами у пунктах 4 та 5 специфікації № 1, згідно з якими оплата за товар здійснюється у такому порядку:

- попередня оплата у розмірі 70% від загальної вартості (ціни) товару, визначеної у підпункті 2.1. пункту 2 специфікації, у загальній сумі 4 319 000,00 грн з ПДВ здійснюється Покупцем на підставі отриманого від Постачальника рахунку на оплату;

- оплата 30% від кожної окремої партії товару здійснюється Покупцем протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної та акту виконаних робіт на весь обсяг товару, визначений пунктом 1 цієї специфікації.

Оплата за монтажні роботи здійснюється Покупцем у розмірі 100% від ціни монтажних робіт по встановленню кожної окремої партії товару протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної та акту виконаних робіт на весь обсяг товару та робіт, визначений пунктом 1 цієї специфікації.

Отже, передбачений сторонами в договору порядок розрахунків передбачав попередню оплату за товар та монтажні роботи на підставі отриманого від Постачальника рахунку на оплату та остаточний розрахунок за товар та монтажні роботи протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної та акту виконаних робіт на весь обсяг товару. Тобто за умовами договору остаточний розрахунок здійснюється після виконання Постачальником усіх передбачених договором зобов`язань та документального оформлення сторонами операцій з поставки товару у повному обсязі та монтажу усього обсягу товару.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач виконав свої зобов`язання з поставки товару у повному обсязі, поставив відповідачу товар на суму 6 170 000,00 грн з ПДВ, однак, зобов`язання з монтажу товару виконав лише частково на суму 667 000,00 грн. В матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами акт виконаних робіт щодо монтажу остаточних 4-х одиниць обладнання. Усього позивачем поставлено товару та фактично виконано монтажних робіт за договором на суму 6 837 000,00 грн, стягнення яких є предметом спору у цій справі.

Відповідач на виконання договору в якості попередньої оплати перерахував позивачу грошові кошті у загальному розмірі 4 493 000,00 грн та заперечує проти стягнення з нього остаточної суми оплати вартості товару та вартості фактично виконаних позивачем робіт за договором у розмірі 6 837 000,00 грн, посилаючись на те, що строк остаточної оплати за договором не настав, оскільки позивач не виконав усі передбачені договором монтажні роботи та не змонтував останні чотири одиниці обладнання.

Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач в обґрунтування позовних вимог послався на те, що відповідач умисно ухиляється від надання позивачу можливості завершити передбачені договором монтажні роботи, від оформлення завершення виконання робіт з метою ухилення від виконання свого обов`язку з повного розрахунку з договором.

Дослідивши зазначені доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, що стосуються цих доводів, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач як замовник за договором, не надав позивачу для здійснення передбаченого договору монтажу чотири останні одиниці обладнання, не забезпечив наявність поставленого позивачем товару на об`єкті, де мав бути здійснений монтаж такого обладнання, допустив поведінку, яка не відповідає принципам добросовісності, що полягала в ігноруванні листів позивача щодо завершення монтажних робіт, неотриманні від позивача кореспонденції, укладенні з іншою особою (з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс Сервіс») договору зберігання майна, предметом якого було майно, необхідне для здійснення монтажу останній чотирьох одиниць обладнання, здійснив перевезення обладнання, необхідного для завершення позивачем монтажних робіт на інший об`єкт без обґрунтування підстав такого перевезення та без повідомлення про це підрядника (позивача), ухилявся від документального оформлення факту завершення виконання позивачем монтажних робіт за договором.

Встановивши ці обставини, суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення статті 850 Цивільного кодексу України та дійшли висновку про те, що позивач не міг виконати роботи з монтажу останніх 4-х одиниць товару за договором внаслідок дій самого відповідача, з огляду на що позивач відповідно до статті 850 Цивільного кодексу України має право на сплату йому відповідачем остаточної вартості переданого йому позивачем товару та вартості фактично виконаних робіт (виконаної частини роботи щодо монтажу 46 одиниць товару).

Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що суди правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 850 Цивільного кодексу України з дотриманням норм процесуального права з огляду на таке.

Загальне правило порядку оплати підрядних робіт визначене у статті 854 Цивільного кодексу України, згідно з яким замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену в договорі ціну в повному обсязі після остаточної здачі йому результатів роботи. При цьому такий обов`язок виникає у нього за умови, що підрядник виконав свої обов`язки повністю, належним чином та в обумовлений в договорі строк або за згодою замовника - достроково. Разом з цим за умовами цієї норми сторони в договорі можуть встановити інший порядок розрахунків у вигляді попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що положення цієї норми, які стосуються оплати підрядних робіт за умови дотримання зазначених вимог (виконання підрядних робіт повністю, належним чином та в обумовлений строк), не слід розуміти в тому сенсі, що у випадку недотримання підрядником цих умов він безумовно втрачає право на отримання належних йому платежів від замовника. Виключенням із загального правила щодо порядку оплати підрядних робіт, визначеного у статті 854 Цивільного кодексу України, коли підрядні роботи не були виконані повністю, а були виконані лише частково, є норма, закріплена у частині другій статті 850 Цивільного кодексу України, що стосується наявності у підрядника права на сплату йому вартості фактично виконаної частини роботи.

Відповідно до статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.

Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

Аналіз положень статті 850 Цивільного кодексу України свідчить про те, що зазначена стаття складається з двох частин. Частина перша статті 850 Цивільного кодексу України стосується правових наслідків невиконання замовником обов`язку зі сприяння підрядникові у виконанні роботи у вигляді виникнення у підрядника права вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням замовником цього обов`язку. Частина друга статті 850 Цивільного кодексу України стосується правових наслідків вчинення замовником дій або недогляду, внаслідок чого виконання підрядних робіт стало неможливим. У такому випадку підрядник набуває права вимагати сплати йому вартості фактично виконаної частини роботи. Отже, частина перша статті 850 Цивільного кодексу України стосується права підрядника на відшкодування збитків, а частина друга цієї статті - права підрядника на сплату вартості фактично виконаної частини роботи.

Як вбачається, позивач, звертаючись до господарського суду з позовом у цій справі, не заявляв вимогу про відшкодування збитків, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень, закріплених у частині першій статті 850 Цивільного кодексу України. З огляду на те, що зазначена норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не регулює їх, Верховний Суд не бере до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 850 Цивільного кодексу України, викладені у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 910/18570/19. Крім того, у справі № 910/18570/19 предметом позову були позовні вимоги замовника до підрядника про стягнення штрафу та пені за порушення строків виконання підрядних робіт. Натомість, у цій справі № 910/2057/23, що розглядається, позовні вимоги заявлені підрядником до замовника про стягнення заборгованості за договором підряду та не стосуються стягнення штрафних санкцій. Наведене свідчить про неподібність спірних правовідносин у зазначених справах № 910/18570/19 та № 910/2057/23.

Згідно з частиною першою, пунктами 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Такі висновки Верховного Суду щодо застосування принципу jura novit curia («суд знає закони») є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) та інших.

Крім того Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20, на яку послався відповідач у касаційній скарзі, зазначив про те, що застосування судом принципу «jura novit curia» («суд знає закони») не є безмежним. Цей принцип застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов певними обставинами, проте помилково посилається не на ті норми.

Принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Як вбачається предметом спору цій справі є позовна вимога про стягнення заборгованості з вартості поставленого товару та вартості фактично (частково) виконаних підрядних робіт за договором поставки та монтажу № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року. Тобто, фактично позивач заявив до стягнення з відповідача, зокрема, плату за фактично виконану ним частину роботи за вирахуванням сум, які він уже одержав за договором та сум за невиконані ним роботи.

Як встановили суди попередніх інстанцій та це підтверджується матеріалами справи, позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, крім іншого послався також і на обставини затягування Покупцем (відповідачем) з наданням позивачу можливості завершення монтажних робіт за договором № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року. До позовної заяви позивач додав належним чином засвідчену копію листа без номеру та дати, адресованого відповідачу у справі, що був надісланий адресату 13 серпня 2022 року, в якому позивач послався на те, що виконання монтажу останнього поставленого але не змонтованого обладнання було відкладене на невизначений терміни у зв`язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оселедько» технічної можливості забезпечення місця для його встановлення, з огляду на що позивач у цьому листі просив відповідача повідомити йому дату та місце для завершення монтажних робіт обладнання, поставленого в рамках договору № 290721/1-02 від 29 липня 2021 року, здійснити оплату вартості поставленого та змонтованого обладнання та у разі відсутності у відповідача можливості забезпечення місця влаштування обладнання та / або господарської необхідності в цьому письмово повідомити про свою відмову від прийняття таких послуг від позивача (1-й том справи, а.с. 38).

Отже, заявлення позивачем зазначених позовних вимог, наведення в їх обґрунтування зазначених обставин, що стосуються випадків, передбачених частиною другою статті 850 Цивільного кодексу України, та надання відповідних доказів обумовило застосування судами до спірних правовідносин при вирішенні спору по суті саме цієї норми права.

Крім того, додаткові пояснення відповідача у справі, подані до суду першої інстанції 03 квітня 2023 року (2-й том справи, а.с. 1 - 4 ), містять доводи, що стосуються зазначених позивачем обставин про затягування відповідачем з наданням позивачу можливості завершити монтажні роботи за договором, що свідчить про дотримання у цій справі принципу змагальності та рівності сторін, оскільки сторони реалізували своє право на аргументування своєї позиції щодо обставин, передбачених частиною другою статті 850 Цивільного кодексу України.

Отже, застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин частини другої статті 850 Цивільного кодексу України, яку позивач не навів в якості правової підстави позову, не свідчить про зміну судами кваліфікації спірних правовідносин у цій справі, оскільки позивач заявив вимоги та первісно послався на обставини, передбачені саме цією нормою права.

Крім того, як вбачається спірні правовідносини у цій справі виникли в тому числі з договору, що містить елементи договору підряду, а положення частини другої статті 850 Цивільного кодексу України містяться у главі 61 Цивільного кодексу України, що регулює договірні відносин підряду.

З огляду на викладене суди правильно та обґрунтовано застосували до спірних правовідносин частину другу статті 850 Цивільного кодексу України, що не призвело до зміни їх кваліфікації та не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20, на яку послався відповідач у касаційній скарзі, оскільки позивач заявив вимоги та первісно послався на обставини, передбачені саме цією нормою права.

Верховний Суд також зазначає про те, що відповідно до частини другої статті 850 Цивільного кодексу України право на сплату встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору, виникає у підрядника у разі вчинення замовником дій або недогляду, внаслідок чого підрядник не зміг виконати роботи за договором підряду.

Зазначена норма не містить ні переліку дій замовника, ні визначення, в чому може полягати недогляд замовника, що призвели до неможливості завершення виконання підрядником передбачених договором робіт, з огляду на що Верховний Суд зазначає про те, що обставини щодо вчинення замовником таких дій чи недогляду, які саме дії були вчинені чи який недогляд був допущений підлягають встановленню у кожному конкретному випадку, виходячи з умов укладеного договору підряду та тих обставин, що склалися між сторонами договору.

Як встановили суди попередніх інстанцій у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, за умовами укладеного між сторонами у справі договору позивач зобов`язався поставити відповідачу та змонтувати на об`єкті відповідача вирівнюючі гідравлічні платформи DLP6000-2500х2000, тамбури перевантажувальні 45° та 90°, бампера гумові, які загалом у змонтованому комплекті складають 50 одиниць обладнання.

Як уже зазначалося, обумовлений договором товар був поставлений позивачем відповідачу у повному обсязі, у тому числі і комплектуючі складові на спірні чотири незмонтованих одиниці обладнання, та був переданий замовнику у місці поставки товару та місці виконання передбачених договором робіт. Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач як замовник за договором, не надав позивачу комплектуючі складові для здійснення передбаченого договором монтажу останніх чотирьох незмонтованих одиниць обладнання, не забезпечив наявність поставленого позивачем товару на об`єкті, де мав бути здійснений монтаж такого обладнання, уклав з іншою особою - з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Плюс Сервіс» договір зберігання майна, предметом якого було майно, необхідне для здійснення монтажу останній чотирьох одиниць обладнання, здійснив перевезення обладнання, необхідного для завершення позивачем монтажних робіт на інший об`єкт без обґрунтування підстав такого перевезення та без повідомлення про це підрядника (позивача), ігнорував листи позивача щодо завершення монтажних робіт, не отримував від позивача кореспонденцію, ухилявся від документального оформлення факту завершення виконання позивачем монтажних робіт за договором.

Встановивши ці обставини, суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, що такі дії відповідача не відповідають принципам добросовісності, призвели до неможливості завершення виконання підрядником передбачених договором робіт, що свідчить про виникнення у позивача права на сплату вартості фактично виконаної частини роботи відповідно до частини другої статі 850 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано задовольнили позовні вимог у цій справі у повному обсязі.

Решта доводів скаржника по суті спору зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції, з огляду на що Верховним Судом до уваги не береться.

Крім того, відповідач у касаційній скарзі посилається також і на те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до представника відповідача адвоката Франскевич Ю. І. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, у зв`язку з чим порушили статтю 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер), пункт 16 частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (заборона ототожнення адвоката з клієнтом є однією з основних гарантій адвокатської діяльності), порушили право відповідача користуватись в рамках одного судового процесу послугами декількох різних адвокатів, порушили частину третю статті 135 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального розділення статусу представника учасника справи від самого учасника справи.

Однак, Верховний Суд не бере до уваги ці посилання скаржника з огляду на таке.

Фактично зазначені доводи скаржника зводяться до оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20 червня 2023 року у цій справі про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

Згідно з частинами першою та другою статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Перелік ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, наведений у частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України. До зазначеного переліку включена також ухвала про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу (пунктом 16 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, ухвала місцевого господарського суду стягнення штрафу в порядку процесуального примусу є ухвалою, що може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, серед переліку ухвал суду першої інстанції, що міститься у пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, відсутня ухвала суду першої інстанції про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу, передбачена пунктом 16 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу є ухвалою, що підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції та не підлягає оскарженню в касаційному порядку у Верховного Суду відсутні підстави надавати оцінку доводам скаржника, що зводяться до оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20 червня 2023 року у цій справі про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на те, що доводи позивача у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження, а наведені ними підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20 червня 2023 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2023 року у справі № 910/2057/23.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Оселедько" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 червня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2023 року у справі № 910/2057/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй