Постанова

від 14.12.2023 по справі 910/20620/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. Справа№ 910/20620/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сіті Інвест Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 (повний текст складено 11.01.2022)

у справі № 910/20620/21 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Сіті Інвест Банк", м. Санкт-Петербург, російська федерація

до 1. ОСОБА_1 , м. Москва, російська федерація

2. Компанії "TXD FEDERATION INC.", DISTRІTO PANAMA, PROVINCIA PANAMA

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія фінансів", м. Київ

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2021 року Акціонерне товариство "Сіті Інвест Банк" (далі - АТ "Сіті Інвест Банк", позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 1), Компанії "TXD FEDERATION INC." (далі - відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія фінансів" (далі -ТОВ "ФК "Лабораторія фінансів", відповідач 3) про визнання недійсним договору поруки від 30.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки містить ознаки фіктивності, оскільки укладався без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим договором, а з метою штучного створення заборгованості ОСОБА_1 для визнання його банкрутом та заподіянню майнової шкоди незалежним кредиторам у межах справи про банкрутство шляхом формування фіктивної заборгованості у розмірі, співрозмірному з розміром зобов`язань перед незалежними кредиторами.

Територіальна підсудність справи Господарському суду міста Києва визначена позивачем за його вибором на підставі пункту 2 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", частини 1 статті 20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (від 22.01.1993), тобто за місцезнаходженням ТОВ "ФК "Лабораторія фінансів" (як одного з відповідачів) із застосуванням матеріального права України.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/20620/21 позовну заяву АТ "Сіті Інвест Банк" разом з доданими до неї матеріалами направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

При постановленні даної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що 30.11.2015 між Компанією "TXD FEDERATION INC." та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 укладено договір поруки (далі -Договір), відповідно до пункту 5.1. якого передбачено, що будь-які розбіжності або спори, виникаючі між сторонами за цим Договором або у зв`язку з ним, належать вирішенню в Господарському суді Київської області.

Згідно з пунктом 5.2. Договору правом, яке регулює цей Договір і застосовується для його тлумачення, є матеріальне право України.

З огляду на приписи пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, за якими суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, та погодженні сторонами умови у пункті 5.1. Договору, суд першої інстанції дійшов висновку про направлення матеріалів позовної заяви до Господарського суду Київської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, АТ "Сіті Інвест Банк" 19.01.2022 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі № 910/20620/21, справу передати за підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва; стягнути з відповідачів понесені скаржником судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Київської області, оскільки формулювання, яке зазначене сторонами Договору щодо підсудності справи з іноземним елементом суду України (пункт 5.1) стосується та охоплює лише спори між сторонами Договору. Як наслідок, за змістом угоди сторін, сторони не передбачали розгляд інших категорій справ, зокрема, з іншими особами, судом України.

Отже, за твердженням апелянта, Господарський суд Київської області може розглядати цю справу в межах своєї юрисдикції тільки в тому випадку, коли виникає спір саме між сторонами Договору, який містить угоду сторін відносно порядку вирішення спорів між ними в певних правовідносинах.

Враховуючи, що позивач (апелянт) не є стороною правовідносин у межах зобов`язань за Контрактом від 03.01.2013 №002/01/2013 та за Договором поруки від 30.11.2015, укладеним на забезпечення виконання вказаного Контракту, зважаючи на те, що жоден із зазначених договірів не містить арбітражного застереження відносно розгляду справ з третіми особами щодо спірних правовідносин, зокрема Господарським судом Київської області, наявні обґрунтовані правові підстави стверджувати, що з огляду на суб`єктивний склад сторін необхідно застосовувати до спірних правовідносин вимоги статті 20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 (зі змінами), а саме: якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що мають місце проживання (місцезнаходження) на територіях різних Договірних Сторін, спір розглядається по місцю проживання (місцезнаходження) будь-якого відповідача на вибір позивача. Тобто, оскільки позивач має право вибору місця розгляду спору, останній підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва, за місцезнаходженням ТОВ "ФК "Лабораторія фінансів" (як одного з відповідачів) із застосуванням матеріального права України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022 справу № 910/20620/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20620/21; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою АТ "Сіті Інвест Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/20620/21 до надходження матеріалів справи.

04.05.2022 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Сіті Інвест Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі №910/20620/21, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що місцезнаходженням (місцем проживання) позивача та відповідача 1 є територія Російської Федерації.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (частина 2 статті 367 Господарського процесуального кодексу України).

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

З 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Крім того, у зв`язку з агресією з боку російської федерації та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

За вказаних обставин, оскільки наразі дипломатичні відносини України і російської федерації розірвано, то можливості вручити документи суду на території держави агресора не вбачається за можливе, а тому суд апеляційної інстанції розміщував інформацію для вказаних учасників справи щодо розгляду апеляційної скарги на офіційному вебпорталі судової влади України, докази чого долучено до матеріалів справи.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції здійснює розгляд апеляційної скарги у справі №910/20620/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиція інших учасників справи.

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається з рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі 911/424/21 (яке набрало законної сили 08.04.2021) 03.01.2013 між Фірмою "TXD FEDERATION INC" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтер-Топ" (далі - покупець) було укладено контракт № 002/01/2013 (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадра цикли та іншу фототехніку нову та бувшу у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні (надалі товар). Асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід`ємними частинами цього Контракту.

30.11.2015 між Компанією "TXD FEDERATION INC" та ТОВ "Альтер-Топ" укладено додаткову угоду № 1 до Контракту від 03.01.2013 № 002/01/2013.

Відповідно до пп. 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 2.1. указаної додаткової угоди сторони погодили, що на дату складання цієї угоди покупець має заборгованість перед продавцем за поставлений товар у сумі 43207470,25 євро (сорок три мільйони двісті сім тисяч чотириста сім євро 25 євроцентів); покупець підтверджує суму заборгованості довідками ПАТ "Діамантбанк" від 17.07.2015 № 9404/51.1-05, ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" від 29.10.2015 № 125-0/1571 та ПАТ "Кредобанк" від 26.11.2015 № 128-42136/15 та надає продавцю копії документів щодо митного оформлення товару, - сторони дійшли згоди внести наступні зміни і доповнення до Контракту від 03.01.2013 № 002/01/2013 (в подальшому іменується контракт).

Пункт 4.1. Контракту викласти в наступній редакції: " 4.1. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяплати. Покупець зобов`язаний розрахуватися за товар у термін не пізніше 31.12.2017. Зобов`язання покупця зі сплати грошових коштів забезпечується порукою громадянина російської федерації ОСОБА_1 (паспорт виданий ТП №139 відділу УФМС росії по Санкт-Петербургу та Ленінградської області в центральному районі м. Санкт-Петербургу").

Статтю 10 Контракту викласти в наступній редакції: "Суперечки, що виникли при виконанні цього контракту, включаючи його трактування, змінення, доповнення чи скасування вирішуються шляхом переговорів обома сторонами і тільки при відсутності згоди можуть бути передані для розглядання в компетентний суд. Компетентним судом при розгляді суперечок, що виникають при виконанні цього контракту сторони визнають Господарський суд Київської області. Правом, яке регулює цей контракт та яке застосовується до його тлумачення, є матеріальне право України. Сторони погоджуються, що строк позовної давності за суперечками, що виникають із цього контракту, складає п`ять років. Зазначене застереження є угодою про збільшення строку позовної давності".

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною Контракту та вступає в силу з моменту її підписання.

30.11.2015 між Компанією "TXD FEDERATION INC." та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 укладено договір поруки (далі - Договір).

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 2.1., 3.1., 5.1., 5.2., 6.1., 6.2. Договору відповідно до даного договору поручитель поручається перед кредитором і зобов`язується відповідати за виконання боргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтер-Топ" (ідентифікаційний код: 36892436) (далі - боржник) по контракту від 03.01.2013 № 002/01/2013.

Сторони домовились, що зобов`язання поручителя перед кредитором є безумовними та для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потрібно.

В разі порушення боржником зобов`язання за основним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором солідарно.

Поручитель відповідає перед кредитором в розмірі, визначеному в пункті 2.1. цього Договору, в такому ж порядку та строки, що і боржник.

Кредитор вправі вимагати виконання зобов`язання за основним договором як від боржника і поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Поручительством за цим Договором забезпечується виконання боржником перед кредитором наступних зобов`язань за основним договором: оплата грошових коштів за поставлений товар згідно основного договору в термін не пізніше 31 грудня 2017 року.

У будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати суму установлену в пункті 2.1. цього Договору.

Розмір відповідальності поручителя складає еквівалент 10000000 (десять мільйонів) євро 00 євроцентів.

У випадку порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником зобов`язання за основним договором, передбаченого пунктом 1.5. цього Договору, кредитор вправі вимагати від поручителя виконання таких зобов`язань в межах суми, вказаній в пункті 2.1. цього Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору будь-які розбіжності або спори, виникаючі між сторонами за цим договором або у зв`язку з ним, належать вирішенню в Господарському суді Київської області.

Згідно з пунктом 5.2 Договору правом, яке регулює цей договір і застосовується для його тлумачення є матеріальне право України.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання поручителем зобов`язань за основним договором і цим договором (п.6.1. Договору).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарський процесуальний кодекс України, згідно з його статтею 1, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За загальним правилом, відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не установлено цим Кодексом.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із установленої статтею 11 Господарського процесуального кодексу України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 366 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, на момент пред`явлення позову та постановлення оскаржуваної ухвали) підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За визначенням, наданим у пункті 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право", іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

-хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

-об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

-юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до приписів частини 1 статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову та постановлення оскаржуваної ухвали) визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

-якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

-якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

-у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України

-якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

-якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

- якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

- якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

- якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

- якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

- якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

- в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, при цьому, статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75-77 цього Закону.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

На момент пред`явлення позову і постановлення оскаржуваної ухвали підлягали застосуванню положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 (зі змінами, внесеними Протоколом до неї від 28.03.1997), яка ратифікована Верховною Радою України 10.11.1994 і набула чинності для України 14.04.1995 у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, російською федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном. Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 30.12.2022 № 72/14-612-108558 дія зазначених Конвенції і Протоколу з 27.12.2022 зупинена українською стороною у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, якщо в частинах II-V цього розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, подаються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб подаються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філія. Якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що мають місце проживання (місцезнаходження) на територіях різних Договірних Сторін, спір розглядається по місцю проживання (місцезнаходженню) будь-якого відповідача на вибір позивача.

Згідно з статтею 21 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, суди Договірних Сторін можуть розглядати справи й в інших випадках, якщо мається письмова угода сторін про передачу спору цим судам. При цьому, виключна компетенція, що випливає з пункту 3 статті 20 і інших норм, установлених частинами II-V цього розділу, а також із внутрішнього законодавства відповідної Договірної Сторони, не може бути змінена угодою сторін.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 907/930/15 указано, що "у міжнародному праві категорія "підсудність" застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду господарських справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. Отже, на господарські справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила територіальної підсудності.

Основним питанням при розгляді справи з іноземним елементом є з`ясування судом питання про те, чи поширюється його територіальна компетенція на розгляд даної справи. Вирішуючи питання підсудності справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог ч. 3 ст. 366 ГПК України повинні керуватися як нормами ГПК України, так і нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" та нормами відповідних міжнародних договорів. За загальним правилом, неарбітрабельними є спори, які віднесені до виключної підсудності державних судів та не можуть бути передані на розгляд до арбітражу. Оцінюючи, чи є спір арбітрабельним, необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та предмет спору".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач: АТ "Сіті Інвест Банк" (191187, російська федерація, м. Санкт-Петербург, вул. Шпалерная, буд. 2/4, літ. А, ідентифікаційний код 7831001422) - не є стороною жодного з договорів у спірних правовідносинах.

Відповідачі: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) - поручитель у Договорі поруки від 30.11.2015;

2) Компанія "TXD FEDERATION INC." (0801, Distrito Panama, Provincia Panama, ідентифікаційний код 000655655) - продавець за Контрактом № 002/01/2013 від 03.01.2013 та кредитор у Договорі поруки від 30.11.2015;

3) ТОВ "ФК "Лабораторія фінансів" (04082, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1, офіс 1, ідентифікаційний код:39289289) - новий кредитор за Контрактом № 002/01/2013 від 03.01.2013 та Договором поруки від 30.11.2015, на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 24.05.2016.

Як убачається з рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі 911/424/21 (яке набрало законної сили 08.04.2021) 30.11.2015 між Компанією "TXD FEDERATION INC" (кредитор) та громадянином російської федерації ОСОБА_1 (поручитель) укладено Договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором і зобов`язується відповідати за виконання боргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтер-Топ" (ідентифікаційний код: 36892436) (боржник) по Контракту від 03.01.2013 № 002/01/2013 (основний договір).

За змістом пункту 5.1. цього Договору будь-які розбіжності або спори, виникаючі між сторонами за цим договором або у зв`язку з ним, належать вирішенню в Господарському суді Київської області.

Правом, яке регулює цей договір і застосовується для його тлумачення є матеріальне право України (пункт 5.2. Договору).

Тобто, Договір поруки виникає з основного зобов`язання, а саме: Контракту від 03.01.2013 № 002/01/2013 з поставки товару, укладеного з юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтер-Топ" (ідентифікаційний код: 36892436), яка зареєстрована в Україні.

З матеріалів справи слідує, що предметом спору в даній справі є визнання правочину недійсним не стороною правочину, а іншою заінтересованою особою, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України є окремим видом захисту порушеного права чи інтересу.

Таким чином, у даному випадку, формулювання, яке вжите сторонами спірного Договору поруки в угоді про підсудність справи з іноземним елементом суду України: "будь-які розбіжності або спори, виникаючі між сторонами за цим договором або у зв`язку з ним" охоплює лише спори між сторонами Договору, отже, за змістом угоди сторін, сторони не передбачили розгляд інших категорій справ, зокрема, з іншими особами, судом України.

З урахуванням положень статей 77, 78 Закону України "Про міжнародне приватне право", статей 20, 21 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, зі змінами, внесеними Протоколом до неї від 28.03.1997, (які підлягали застосуванню станом на момент пред`явлення позову та постановлення оскаржуваної ухвали у відносинах України з РФ), колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Господарський суд Київської області міг розглядати цю справу в межах своєї юрисдикції, тільки у тому випадку, коли спір виник саме між сторонами Договору, який містить угоду сторін відносно порядку вирішення спорів між ними в певних правовідносинах.

Вищенаведені вимоги законодавства, якими регулюється питання підсудності спорів, не містять жодних положень відносно можливості особи, яка не є стороною договору з угодою про підсудність справи з іноземним елементом суду України, застосовувати його вимоги у частині вирішення спорів зі сторонами угоди у визначеному ними порядку компетентним судом, тобто, в цій частині, до осіб, які не є сторонами угоди, застосовуються загальні норми права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "установленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто, охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції закріплено "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто, правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, пункт 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, пункт 230).

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивач не є суб`єктом правовідносин сторін у межах зобов`язань за Контрактом від 03.01.2013 № 002/01/2013 та Договором поруки від 30.11.2015, укладеним на забезпечення виконання указаного Контракту, зважаючи на те, що жоден договір не містить арбітражного застереження відносно розгляду справ з третіми особами щодо спірних правовідносин, зокрема, Господарським судом Київської області, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про направлення позовної заяви АТ "Сіті Інвест Банк" разом з доданими до неї матеріалами за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Отже, до спірних правовідносин між особами, які не є сторонами угоди про підсудність справи з іноземним елементом, підлягають застосовуванню загальні норми права, чого суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали не врахував.

Положеннями частини 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У частині 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції прийняв передчасне та помилкове рішення про направлення позовної заяви АТ "Сіті Інвест Банк" разом з доданими до неї матеріалами на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області, тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням позовних матеріалів у даній справі до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду справи та вирішення процесуальних питань щодо прийнятності позовної заяви АТ "Сіті Інвест Банк" відповідно до вимог чинного національного законодавства із застосуванням правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З наведених підстав апеляційна скарга АТ "Сіті Інвест Банк" підлягає частковому задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваної ухвали не вирішує питання підсудності даної справи, що визначається на момент відкриття провадження у справі, тобто процесуальної дії, яка не відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції та на момент апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали судом першої інстанції ще не вчинена. Отже, підстави для застосування пункт 5 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду даної апеляційної скарги відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства та зважаючи, що у даному випадку судом першої інстанції не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, наявні недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга АТ "Сіті Інвест Банк" підлягає частковому задоволенню, прийнята судом першої інстанції ухвала - скасуванню, а позовні матеріали передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Судові витрати.

Витрати зі сплати судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті за загальними правилами, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сіті Інвест Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі № 910/20620/21 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/20620/21 скасувати.

3. Справу №910/20620/21 (позовні матеріали) направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир