Постанова

від 13.12.2023 по справі 911/687/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 911/687/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023

у справі № 911/687/23 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Форвардінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго Плюс"

про стягнення 333 848,63 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Форвардінг" (далі - ТОВ "Євро Форвардінг") звернулось з позовом до Господарського суду Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго Плюс" (далі - ТОВ "Манго Плюс") 252030,52 грн основного боргу, 61 108,77 грн пені, 3 666,53 грн 3% річних, 17 042,81 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про транспортно-експедиторське обслуговування №40633891 від 15.05.2022 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі №911/687/23 позов ТОВ "Євро Форвардінг" задоволено повністю та стягнуто на його користь з ТОВ "Манго Плюс" 252 030,52 грн основного боргу, 61 108,77 грн пені, 3 666,53 грн 3% річних, 17042,81 грн інфляційних втрат, а також 5 007,73 грн судового збору.

Ухвалюючи дане рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності факту надання позивачем відповідачу послуг за договором на суму 376 610,80 грн, за які ТОВ "Манго Плюс" розрахувалося частково у розмірі 124 580,28 грн, у зв`язку з чим позов у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 252 030,52 грн підлягає задоволенню; з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, заявлені позивачем суми компенсаційних виплат та штрафної санкції відповідають вимогам закону та умовам договору, а тому також підлягають стягненню у заявлених розмірах.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Манго Плюс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Манго Плюс" вказало на необґрунтованість основної суми заборгованості, оскільки зазначені позивачем у рахунках на оплату №001858, №001767 суми, які не відповідають обумовленим цінам, визначеним у заявках по договору, а самі рахунки були направлені відповідачу лише 16.12.2022, проте не були вручені та за заявою відправника були перенаправлені до іншого відділення; рахунок на оплату №001937 було повністю сплачено; сторонами не було погоджено окремого розміру винагороди експедитора, оскільки заявки містять загальний розмір витрат, пов`язаних із перевезенням; відшкодування додаткових витрат здійснюється лише у погоджених обсягах у додатках до договору або шляхом обміну листами, повідомленнями, а за умовами договору детеншн та демередж не належать до таких витрат; з огляду на помилковість визначення основної суми боргу, зокрема додаткових витрат, та невручення вказаних рахунків на оплату, свідчить про ненастання строку на оплату, що зумовлює безпідставність позовних вимог як в частині основної заборгованості, так і в частині компенсаційних нарахувань та штрафної санкції.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Манго Плюс" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/687/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Манго Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі №911/687/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

26.10.2023 матеріали справи № 911/687/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі №911/687/23, розгляд якої призначено на 29.11.2023, та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 20.11.2023.

07.11.2023 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Євро Форвардінг" подало заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №911/687/23 вищезазначене клопотання позивача було задоволено.

ТОВ "Євро Форвардінг" скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надало відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зауважив, що ним належним чином виконано свій обов`язок щодо здійснення транспортно-експедиторського обслуговування згідно договору, тому у ТОВ "Манго Плюс" виник обов`язок оплати вартість наданих послуг; часткова сплата відповідачем суми боргу за заявкою №8К044 по договору свідчить про визнання останнім факту існування такої заборгованості, а також свого обов`язку щодо її оплати.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у розгляді справи №911/687/23 оголошено перерву до 13.12.2023; проведення судового засідання ухвалено здійснювати в режимі відеоконференції, у якій братиме участь представник позивача.

У судове засідання 13.12.2023 скаржник явку своїх уповноважених представників не забезпечив, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляв, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами частини 1 пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що останнім надавалися пояснення у судовому засіданні 29.11.2023, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначеного учасника справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаної особи.

У судовому засіданні 13.12.2023 представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просив суд відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

13.12.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 15.05.2022 між ТОВ "Євро Форвардінг" (далі за текстом договору - Експедитор) та ТОВ "Манго Плюс" (далі за текстом договору - Клієнт) було укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №40633891, за умовами пункту 1.1., 1.2. якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язався організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за згодою Сторін. Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг Експедитора, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за угодою сторін.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення.

Згідно з пунктом 2.1.1. договору Експедитор зобов`язується за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.

Відповідно до пункту 2.2.1. вказаного правочину Експедитор має право здійснювати розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань за даним договором.

Пунктом 2.2.4. договору Експедиторові надається право доручити виконання цього договору третій особі.

Одним із обов`язків Клієнта є своєчасна оплата послуг Експедитора (пункт 3.1.9. договору).

За умовами пункту 3.1.12. договору Клієнт зобов`язується підписати і відправити Експедитору акт виконаних робіт (послуг) протягом трьох робочих днів з моменту його отримання, або надати протягом п`яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну і неотримання акта виконаних робіт (послуг) або обґрунтованої відмови, такий акт і послуги вважаються прийнятими і підтвердженими сторонами.

Розділом 4 договору врегульовано порядок розрахунків між сторонами.

Так, пунктом 4.1.1. договору визначено, що перелік послуг, а також вартість послуг Експедитора встановлюється за згодою сторін.

Додаткові витрати, пов`язані із будь-якими перевірками вантажу контролюючими державними органами оплачуються по факту надання таких послуг (пункт 4.1.2. договору).

Відповідно до пункту 4.1.3. договору при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт Клієнт оплачує платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.) протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу Відповідно до пункту 4.1.3. договору при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт Клієнт оплачує платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.) протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту (підпункт А);

з порту (підпункт А); при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці) оплата здійснюється Клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку (підпункт Б).

клієнт оплачує по виставленому рахунку Експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту згідно з офіційно встановленими портом та/контейнерними операторами тарифами, що здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. Експедитор залишає за собою право зобов`язати Клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов`язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги зберігання вантажу (у тому числі у контейнері) та штраф за понаднормове використання контейнера (демередж) тощо, до моменту привезення вантажу з порту/терміналу (підпункт Г).

Виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунками Експедитора (підпункт 4.1.6. договору).

За умовами пункту 4.1.7. даної угоди плата Експедиторові зазначається у додатку до договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку Експедитора, гарантійного листа Клієнта.

Пунктом 4.1.8. договору визначено, що Клієнт сплачує за виставленим рахунком Експедитора понаднормове використання автомобільного транспорту, залученого для перевезення (автопростій), яке виникає при знаходженні транспорту більш ніж 2 діб під митним контролем та розвантаженням або завантаженням.

Згідно з положеннями пункту 4.3. договору платою Експедиторові вважаються кошти, оплачені Клієнтом Експедиторові за виконання цього договору. У плату Експедитору не включається його витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання даного договору, на оплату зборів (обов`язкових платежів), які платяться при виконання даного договору.

При морському перевезенні вантажу споживачем послуги морського перевезення є Клієнт, який надає Експедитору коносамент, як підтвердження наявності договору морського перевезення, на підставі яких Експедитор здійснює внутрішньопортове експедирування. Сума, сплачена за морське перевезення вантажу, перераховується на підставі договору морського перевезення (коносамент).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що Експедитор сплачує за перевезення та інші послуги третіх осіб на користь та за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, які перераховуються Клієнтом на рахунок Експедитора не переходять у власність Експедитора і не є його прибутком, а є для сплати перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, терміналів, агентів ліній, брокерів, експедиторських організацій та ін.). У власності Експедитора залишається винятково експедиторська винагорода, розмір якого підлягає оподатковуванню в порядку, визначеному законодавством. Умова цього пункту не вимагає додаткового підтвердження документами перевізника, замовників Клієнта та/або інших третіх осіб.

Штрафи та ціни, зазначені в цьому договорі у доларах США, сплачуються у гривнях за курсом, погодженому сторонами у заявці. У випадку значного відхилення погодженого курсу від офіційного курсу НБУ, у період надання послуг, погоджений курс підлягає перегляду на вимогу Експедитора (пункт 4.6. договору).

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (пункт 7.1. договору).

Відповідно до пунктів 7.6.-7.8. договору істотні умови (вартість/ціна договору) додатково узгоджуються сторонами у заявках, актах виконаних робіт, рахунках-фактурах та в інших документах. Усі зміни, доповнення та додатки до цього договору дійсні у випадку, якщо вони оформлені в письмовій формі, підписані повноважними представниками обох сторін і є його невід`ємною частиною. Усі повідомлення, додатки та доповнення до даного договору, у тому числі цей договір, передані факсимільним або інтернет зв`язком мають юридичну силу за умови узгодження їх з іншою стороною.

Позивач на виконання умов договору залучив третю особу InterCargoTrans Sp.z o.o. згідно договору на міжнародні перевезення вантажів № 0606-22 від 06.06.2022.

На виконання умов договору позивачем та відповідачем було складено наступні заявки на транспортно-експедиційне обслуговування: заявку №SK038 від 19.07.2022, яка включала в себе транспортно-експедиторське обслуговування, навантажувально-розвантажувальні роботи, доставку та перевантаження вантажу масою 21 899,50 кг. із Шанхаю, Китай до Жешува, Польща; заявку №SK039 від 19.07.2022, яка включала в себе транспортно-експедиторське обслуговування, навантажувально-розвантажувальні роботи, доставку та перевантаження вантажу масою 21 690,40 кг із Нова-Шева, Індія до Гдині, Польща; заявку №SK044 від 15.05.2022 про міжнародне перевезення вантажу за межами державного кордону України за маршрутом: м. Жешув, Польща кодон України, м/п Краковець; міжнародне перевезення вантажу по території України за маршрутом: кордон України м/п Краковець м. Київ, Україна; транспортно-експедиторське обслуговування по території України.

Місцевим господарським судом встановлено, що 12.08.2022 позивачем було надіслано через мобільний додаток "Viber" відповідачу рахунки на оплату наданих послуг та акти, а саме: рахунок № 001767 від 04.08.2022 на суму 131 225,40 грн, рахунок №001585 від 12.08.2022 на суму 120 805,12 грн та рахунок №001937 від 19.08.2022 на суму 124 580,28 грн. Таким чином, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 376 610,80 грн.

За надання транспортно-експедиторських послуг згідно заявки №SK044 від 15.05.2022 відповідач здійснив оплату в сумі 124 580,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням №295 від 16.09.2022, а тому заборгованість на день розгляду справи складає 252030,52 грн (по заявкам SK038 та SK039).

05.12.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію № 0512/22-П з вимогою протягом трьох банківських днів з моменту її отримання перерахувати суму боргу на його рахунок. Дана претензія залишились без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несплатою ТОВ "Манго Плюс" у повному обсязі вартості наданих послуг за договором про транспортно-експедиторське обслуговування №40633891 від 15.05.2022, ТОВ "Євро Форвардінг" звернулося з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 252030,52 грн основного боргу, 61 108,77 грн пені, 3 666,53 грн 3% річних, 17 042,81 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги вважає частково обґрунтованими, зважаючи на нищезазначене.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору дійшов правильного висновку, що такий за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, за яким, відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Аналогічні за змістом положення містяться в абзаці 1 частини 1 статті 316 ГК України та в абзаці 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

За частиною 3 статті 929 ЦК України договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У своїй апеляційній скарзі відповідач наголошував про необґрунтованість сум, зазначених у рахунках на оплату, оскільки такі є завищеними по відношенню до обумовлених цін, зазначених у заявках.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 4.1.7. даної угоди плата Експедиторові зазначається у додатку до договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку Експедитора, гарантійного листа Клієнта.

Згідно з положеннями пункту 4.3. договору платою Експедиторові вважаються кошти, оплачені Клієнтом Експедиторові за виконання цього договору. У плату Експедитору не включаються його витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання даного договору, на оплату зборів (обов`язкових платежів), які платяться при виконанні даного договору.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що Експедитор сплачує за перевезення та інші послуги третіх осіб на користь та за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, які перераховуються Клієнтом на рахунок Експедитора не переходять у власність Експедитора і не є його прибутком, а є для сплати перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, терміналів, агентів ліній, брокерів, експедиторських організацій та ін.). У власності Експедитора залишається винятково експедиторська винагорода, розмір якої підлягає оподатковуванню в порядку, визначеному законодавством. Умова цього пункту не вимагає додаткового підтвердження документами перевізника, замовників Клієнта та/або інших третіх осіб.

За умовами пункту 4.1.2. вказаної угоди додаткові витрати, пов`язані із будь-якими перевірками вантажу контролюючими державними органами оплачуються по факту надання таких послуг.

Штрафи та ціни, зазначені в цьому договорі у доларах США, сплачуються у гривнях за курсом, погодженим сторонами у заявці. У випадку значного відхилення погодженого курсу від офіційного курсу НБУ, у період надання послуг, погоджений курс підлягає перегляду на вимогу Експедитора (пункт 4.6. договору).

Відповідно до пункту 7.6. договору істотні умови (вартість/ціна договору) додатково узгоджуються сторонами у заявках, актах виконаних робіт, рахунках-фактурах та в інших документах.

Із системного тлумачення вищезазначених умов договору випливає, що вартість послуг за цим договором складається із плати експедиторові (експедиторської винагороди) та супутніх витрат (плата за послуги третіх осіб, які виникають у процесі виконання договору).

Різниця між вказаними платами полягає у тому, що лише експедиторська винагорода залишається у експедитора, тобто є його прибутком, а супутні витрати є грошовою компенсацією витрат експедитора, понесених останнім в інтересах клієнта з метою виконання договору.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, з метою виконання договору позивачем було залучено третю особу InterCargoTrans Sp.z o.o. (далі - третя особа) шляхом укладення договору на міжнародні перевезення вантажів №0606-22 від 06.06.2022 року, копія якого міститься в матеріалах даної справи.

Між Експедитором та Клієнтом було підписано та скріплено печатками заявки до договору №40633891 від 15.05.2022: №SК038 від 19.07.2022, №SК039 від 19.07.2022, №SК044 від 15.05.2022.

Заявкою №SК038 від 19.07.2022 обумовлено перевезення морським та автомобільним сполученням вантажу (фольга) масою 21899,50 кг компанії отримувачу - ТОВ "Манго Плюс" у контейнері №ТRНU3488937, місце завантаження: Шанхай, Китай, місце розвантаження: Гданськ, Польща, місце кінцевої доставки: Київ, Україна. Сума оплати становить 2 650,00 Євро, що включає транспортно-експедиторське обслуговування, навантажувально-розвантажувальні роботи, доставка і перевантаження на складі в Жешув, складські послуги в Польщі, оформлення Транзитної декларації (Т1); вартість автоперевезення вантажу Жешув - Київ - по додатковій згоді щодо вартості автомобіля.

Третьою особою, яка була залучена Позивачем з метою виконання договору, виставлено рахунок фактуру №1280-ICT на суму 2 850,00 Євро, з яких: 2 300,00 Євро - доставка товару, 750,00 Євро - затримання, знижка - 200,00 Євро.

Вищезазначені послуги третьої особи були повністю сплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 15.08.2022 №335 на суму 2850,00 Євро.

12.08.2022 ТОВ "Євро Форвардінг" виставило рахунок на оплату №001858 на суму 120805,12 грн, з яких: 79 287,36 грн (2300,00 Євро - 200,00 Євро) х 37,7516 грн (курс Євро станом на 12.08.2022) - транспортно-експедиційне обслуговування, вантажо-розвантажувальні роботи, складські послуги, оформлення Т1 на території Польщі; 28313,70 грн (750,00 Євро х 37,7516 грн (курс Євро станом на 12.08.2022) - транспортно-експедиційні послуги на території Польщі, включаючи демередж, зберігання у порту контейнера №ТRНU3488937.

Заявкою №SК039 від 19.07.2022 обумовлено перевезення морським та автомобільним сполученням вантажу (харчова плівка) масою 21690,40 кг компанії отримувачу - ТОВ "Манго Плюс" у контейнері №MSDU5781729, місце завантаження: Індія, місце розвантаження: Гдиня, Польща, місце кінцевої доставки: Київ, Україна. Сума оплати становить 2 700,00 Євро, що включає транспортно-експедиторське обслуговування, навантажувально-розвантажувальні роботи, доставка і перевантаження на складі в Жешув, складські послуги в Польщі, оформлення Транзитної декларації (Т1); вартість автоперевезення вантажу Жешув - Київ - по додатковій згоді щодо вартості автомобіля.

Третьою особою, яка була залучена Позивачем з метою виконання договору, виставлено рахунок фактуру №1278-ICT на суму 3 070,00 Євро, з яких: 2 300,00 Євро - доставка товару, 250,00 Євро - затримання вантажівки у Ряшеві, 340,00 Євро - відкладення контейнера у Ряшеві, 100,00 Євро - зберігання на складі, 80,00 Євро - адміністративний збір.

Вищезазначені послуги третьої особи були повністю сплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 04.08.2022 №317 на суму 3070,00 Євро.

04.08.2022 ТОВ "Євро Форвардінг" виставило рахунок на оплату №001767 на суму 131225,40 грн, з яких: 85 672,24 грн (2300,00 Євро х 37,2488 грн (курс Євро станом на 04.08.2022) - транспортно-експедиційне обслуговування на території Польщі; 28 681,58 грн (250,00+340,00+100,00+80,00) х 37,7516 грн (курс Євро станом на 12.08.2022) - транспортно-експедиційні послуги на території Польщі, включаючи демередж, зберігання у порту контейнера №MSDU5781729.

Заявкою №SК044 від 08.08.2022 обумовлено перевезення автомобільним сполученням вантажу (фольга) компанії отримувачу - ТОВ "Манго Плюс", місце завантаження: Жешув, Польща, місце розвантаження: Київ, Україна. Сума оплати становить 3 300,00 Євро, що по курсу Євро 37,7516.

19.08.2022 ТОВ "Євро Форвардінг" виставило рахунок на оплату №001937 на суму 124580,28 грн, який був повністю сплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням від 16.09.2022 №295 на суму 124 580,28 грн.

Враховуючи вищезазначене, заперечення відповідача щодо завищеної вартості послуг вказаних у рахунках від 04.08.2022 №001767 та від 12.08.2022 №001858 є необґрунтованими, оскільки під час виконання умов договору третьою особою були понесені супутні витрати (демередж, адміністративний збір, затримання вантажівки, відкладення вантажу), які сплачуються клієнтом окремо та не включаються до винагороди експедитора.

Також колегією суддів також відхиляються заперечення відповідача про те, що демередж та детеншен не належить до додаткових витрат і не були узгоджені з клієнтом, оскільки вказані доводи є помилковими з огляду на положення підпункту Г) пункту 4.1.3, пункту 4.1.8. та пункту 4.5. договору, якими чітко передбачено вищезазначені супутні витрати і їх додаткове підтвердження документами третіх осіб не вимагається, а підставою їх оплати є рахунок експедитора.

За умовами пункту 4.1.7. договору у додатках до договору, якими вважаються, окрім заявки, також додаткова угода, акт виконаних робіт рахунок експедитора, гарантійний лист клієнта, зазначається плата експедитора, а зазначені супутні витрати - у рахунку експедитора.

Таким чином, доводи скаржника щодо відшкодування додаткових витрат лише у погоджених з ним обсягах є безпідставними та не відповідають положенням договору.

Також колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в матеріалах справи містяться акти надання послуг від 19.08.2022 №001917 на суму 124 580,28 грн, від 10.08.2022 №001915, від 04.08.2022 №001914 на суму 131 225,40 грн, оформлені ТОВ "Євро Форвардінг" в односторонньому порядку без скріплення їх відповідачем.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що часткова оплата відповідачем заборгованості свідчить про вчинення останнім конклюдентних дій по визнанню заявленої заборгованості, оскільки оплата здійснена по одному з рахунків, а спірна за результатами виконання договору було виставлено три рахунки, і вартість послуг по сплаченому рахунку не входить до спірної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір основної заборгованості ТОВ "Манго Плюс" перед ТОВ "Євро Форвардінг" становить 252 030,52 грн (376610,80 грн - 124580,28 грн).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.1.3. договору при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт Клієнт оплачує платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.) протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу Відповідно до пункту 4.1.3. договору при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт Клієнт оплачує платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.) протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту (підпункт А);

з порту (підпункт А); при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці) оплата здійснюється Клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку (підпункт Б).

Отже, умовами договору чітко визначено строк сплати вартості наданих послуг - протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку.

У своєму рішенні місцевий господарський суд першої інстанції встановив, що 12.08.2022 позивачем було надіслано через мобільний додаток "Viber" відповідачу рахунки на оплату наданих послуг та акти, а саме: рахунок № 001767 від 04.08.2022 на суму 131225,40 грн, рахунок №001585 від 12.08.2022 на суму 120 805,12 грн та рахунок №001937 від 19.08.2022 на суму 124580,28 грн.

Відправка зазначених документів, на думку позивача, підтверджується скріншотами електронного листування (т. 1, а.с. 59, 60).

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до вказаного Закону.

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

21.06.2023 у справі №916/3027/21.Зі змісту вищезазначеного листування у застосунку "Viber" вбачається, що повідомлення направлялися на мобільний телефон НОМЕР_1 , контакт "ОСОБА_1". Окрім повідомлень текстового характеру також направлялися файли: "Scan_19-08…", "8937.2..", "8937.1..", "Receipt_20…", "Receipt…0910".

Відповідно до положень пункту 7.8. договору усі повідомлення, додатки та доповнення до даного договору, у тому числі цей договір, передані факсимільним або інтернет зв`язком мають юридичну силу за умови узгодження їх з іншою стороною.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо виставлення спірних рахунків на оплату через застосунок "Viber", оскільки зі змісту вказаних скріншотів неможливо встановити сторін листування та зміст вкладених файлів. Крім цього, відповідач заперечував отримання рахунків через названий застосунок.

Однак колегією суддів встановлено, що 16.12.2022 рахунки на оплату №001767 від 04.08.2022, №001937 від 19.08.2022, №001858 від 12.08.2022 та акти наданих послуг №001917 від 19.08.2022, №001914 від 04.08.2022, №001915 від 10.08.2022 були направлені відповідачу на його адресу місцезнаходження:08301, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Нова, будинок 31-Б. офіс 126, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском печатки календарного штемпеля оператора поштового зв`язку від 16.12.2022, накладною №7905500109945 від 16.12.2022 та фіскальним чеком за вказаним номером та від вказаної дати.

Вказане відправлення не було вручено ТОВ "Манго Плюс" у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується повернутим позивачу конвертом та трекінгом поштового відправлення №7905500109945.

Відповідно до трекінгу поштового відправлення №7905500109945 зазначене відправлення знаходилося у точці видачі/доставки з 19.12.2022 по 02.01.2023.

Колегія суддів зауважує, що формулювання у договорі строку виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості послуг "протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку" не може розцінюватися , що такий строк починає свій відлік від дати, вказаної у самому рахунку на оплату. У будь-якому випадку інформація щодо вартості послуг, вказаної у рахунку, має бути донесена до Клієнта. При цьому, іншого порядку виставлення рахунків договір не містить.

Таким чином, рахунок вважається виставленим з моменту його отримання Клієнтом, а якщо документи були направлені поштовим зв`язком, то з моменту в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення.

Разом із цим, колегія суддів зауважує, що тривале ухилення від отримання рахунків на оплату з відділення поштового зв`язку може мати негативні наслідки для Експедитора, оскільки у такому випадку строк виконання по оплаті послуг не настає.

Із системного аналізу умов договору, керуючись принципами розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції вважає, що у випадку направлення рахунків на оплату засобами поштового зв`язку на вірну адресу місцезнаходження Клієнта, такі документи вважаються виставленими Клієнту з моменту їх отримання останнім, а у випадку неотримання - з дня проставлення у поштовому повідомленні відмітки про причини неможливості вручення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що зазначені рахунки вважаються виставленими Клієнту 02.01.2023 - дата повернення поштового відправлення №7905500109945 за закінченням терміну зберігання.

Доводи апелянта про те, що поштове відправлення, яким були направлені рахунки на оплату, було перенаправлено за заявою ТОВ "Євро Форвардінг", не впливає на неможливість отримання зазначених документів ТОВ "Манго Плюс", з огляду на те, що перенаправлення поштового відправлення №7905500109945 відбулося 30.01.2023 вже після закінченням терміну зберігання.

Як було зазначено раніше, 16.12.2022 разом з рахунками на оплату було також направлено й акти виконаних робіт.

За умовами пункту 3.1.12. договору Клієнт зобов`язується підписати і відправити Експедитору акт виконаних робіт (послуг) протягом трьох робочих днів з моменту його отримання, або надати протягом п`яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну і неотримання акта виконаних робіт (послуг) або обґрунтованої відмови, такий акт і послуги вважаються прийнятими і підтвердженими сторонами.

Оскільки акти як і рахунки вважаються отриманими відповідачем й у матеріалах справи відсутні будь-які мотивовані відмови чи заперечення проти їх підписання, колегія суддів дійшла до висновку, що в силу пункту 3.1.12. договору акти і зазначені у них послуги вважаються прийнятими і підтвердженими сторонами.

Отже, з урахуванням положень статті 530 ЦК України та змісту пункту 4.1.3. договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про настання строку виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати експедиторських послуг.

Відповідач свої грошові зобов`язання виконав частково, сплативши на користь ТОВ "Євро Форвардінг" 124 580,28, про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжне доручення №295 від 16.09.2022 на вказану суму.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати наданих позивачем послуг за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у апелянта основної суми заборгованості у розмірі 252 030,52 грн (376610,80 грн - 124580,28 грн), а тому позовна вимога про стягнення вказаної суми боргу підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за поставлений товар, позивачем нараховано до стягнення 3 666,53 грн 3% річних та 17 042,81 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 18.08.2022 по 10.02.2023 на суму боргу у розмірі 252 030,52 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Як було раніше встановлено, рахунки на оплату вважаються виставленими відповідачу 02.01.2023, а тому з огляду на положення пункту 4.1.3. договору, останнім днем їх оплати було 05.01.2023, а відповідно 06.01.2023 - перший день прострочки.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд частина 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).

Оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахувань, колегією суддів здійснено розрахунок компенсаційних виплат з урахуванням правильного періоду.

За розрахунком колегії суддів, правильний розмір 3% річних складає 745,73 грн, а інфляційних втрат 2 016,24 грн, нарахованих за період з 06.01.2023 по 10.02.2023 на суму боргу у розмірі 252 030,52 грн.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 920,80 грн 3% річних та 15026,57 грн інфляційних втрат необхідно відмовити.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за поставлений товар, позивачем нараховано до стягнення 61 108,77 грн пені, нарахованої за період з 18.08.2022 по 10.02.2023 на суму боргу у розмірі 252 030,52 грн.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Згідно з пунктом 5.3.4. договору у випадку несвоєчасного здійснення клієнтом оплати по виставленим рахункам експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожен день та за весь час такого прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

В силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком колегії суддів, правильний розмір пені складає 12428,90 грн, нарахованої за період з 06.01.2023 по 10.02.2023 на суму боргу в розмірі 252030,52 грн.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 48679,87 грн пені необхідно відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 252 030,52 грн основного боргу, 745,73 грн 3% річних, 2016,24 грн інфляційних втрат та 12428,90 грн пені.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а зроблені висновки, не відповідають дійсним обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі №911/687/23 - частковому скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Колегією суддів встановлено, що за звернення до суду першої інстанції ТОВ "Євро Форвардінг" сплатило 5007,73 грн судового збору, а ТОВ "Манго Плюс" за подання апеляційної скарги - 7 511,60 грн.

З огляду на часткове задоволення позову та апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України з ТОВ "Манго Плюс" на користь ТОВ "Євро Форвардінг" за подачу позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4008,32 грн, а за подачу апеляційної скарги з ТОВ "Євро Форвардінг" на користь ТОВ "Манго Плюс" підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1499,12 грн.

Відповідно до положень частини 11 статті 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з ТОВ "Манго Плюс" на користь ТОВ "Євро Форвардінг" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2509,20 грн (4008,32 грн - 1499,12 грн).

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі №911/687/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі №911/687/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в нищезазначеній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго Плюс" (08301, Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вулиця Нова, будинок 31-Б, офіс 126; ідентифікаційний код 40633891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Форвардінг" (79041, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 160; ідентифікаційний код 41130012) 252 030 (двісті п`ятдесят дві тисячі тридцять) грн 52 коп. основного боргу, 12 428 (дванадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн 90 коп. пені, 745 (сімсот сорок п`ять) грн 73 коп. 3% річних та 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн 24 коп. інфляційних втрат.

3. В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго Плюс" (08301, Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вулиця Нова, будинок 31-Б, офіс 126; ідентифікаційний код 40633891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Форвардінг" (79041, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 160; ідентифікаційний код 41130012) 2 509 (дві тисячі п`ятсот дев`ять) грн 20 коп. судового збору.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №911/687/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.12.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова