Постанова

від 13.12.2023 по справі 925/281/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа№ 925/281/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши апеляційні скарги Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" та

Приватного підприємства "Крупське"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023

у справі №925/281/23 (суддя Зарічанська З.В.)

за позовом першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" (відповідач - 1)

Приватного підприємства "Крупське" (відповідач - 2)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України (третя особа - 1)

Черкаської міської ради (третя особа - 2)

про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" (далі - ТОВ "Центр Знань") та Приватного підприємства "Крупське" (далі - ПП "Крупське") з вимогами про:

- визнання недійсним договору від 07.05.2001 зі змінами від 10.05.2001, укладеного між Черкаською обласною організацією товариства "Знання" України та ТОВ "Центр Знань", яким було відчужено нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 14;

- витребування з володіння ПП "Крупське" на користь держави в особі КМУ вказаного нежитлового приміщення.

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом вибуло з державної власності неправомірно, поза волею держави, у власність ПП "Крупське", а тому підлягає витребуванню.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 06.03.2023 та від 09.06.2023 залучено до участі у даній справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Всеукраїнську громадську організацію товариство "Знання" України (далі - ВГО Товариства "Знання" України) та Черкаську міську раду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23 позов Прокурора задоволено повністю, визнано недійсним договір від 07.05.2001, зі змінами від 10.05.2001, про відчуження нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд, загальною площею 583,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 14, укладений між Черкаською обласною організацією товариства "Знання" України та ТОВ "Центр Знань", витребувано з володіння ПП "Крупське" на користь держави в особі КМУ вказане нежитлове приміщення, а також стягнуто з відповідачів 1, 2 по 2684,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нежитлове приміщення відносилося до майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, а тому відповідно до Указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-ХІІ та Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540-ХІІ, вважалася загальнодержавною власністю; спірне майно не було передано у власність Товариству "Знання" УРСР, а передано лише на баланс його Черкаському відділу (яке у подальшому перейменовано у обласну організацію), тому ВГО Товариство "Знання" України не могло отримати його у власність, як правонаступник Товариства "Знання" УРСР; відповідно до положень вимог діючого законодавства, будівля Планетарію є державною власністю, з якої вона не вибувала і не могла вибути у законний спосіб за відсутності волі власника - держави в особі КМУ; Черкаська обласна організація не була власником будівлі Планетарію, а тому договір про відчуження об`єкта нерухомого майна від 07.05.2001 із змінами від 10.05.2001 укладено всупереч закону та підлягає визнанню недійним; у зв`язку з відсутністю волі держави в особі уповноваженого органу на вибуття нерухомого майна з державної власності, спірне нерухоме майно підлягає витребуванню на користь держави від ПП "Крупське", як титульного володільця; Прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та підтверджено підстави представництва держави в особі КМУ; строк позовної давності не сплив.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ВГО Товариства "Знання" України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ВГО Товариства "Знання" України наголошувало про сплив позовної давності у спірних правовідносинах, що є підставою для відмови у задоволенні позову; прокурор не має права просити суд поновити строк позовної давності; позов Прокурора мав бути залишений без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав представництва інтересів держави в особі КМУ; висновки суду щодо державної форми власності спірного майна є необґрунтованими у зв`язку з відсутністю відповідного законодавчого регулювання майна загальносоюзних громадських організацій.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2023 апеляційну скаргу ВГО Товариства "Знання" України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Центр Знань" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Центр Знань" вказало, що реєстрація спірної нерухомості була проведена на підставі належних правовстановлюючих документів, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним; спірне майно не є загальнодержавною власністю, оскільки "Знання" України було республіканською, а не загальносоюзною організацією; даний позов подано зі спливом трирічного строку, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову; Прокурором не надано належних доказів на підтвердження своїх повноважень.

В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення лише 29.08.2023.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 15.09.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Центр Знань" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ПП "Крупське" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПП "Крупське" зауважило, що КМУ не є уповноваженим органом управління спірним майном; позов подано зі спливом позовної давності, що самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення лише 25.08.2023.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 19.09.2023 апеляційну скаргу ПП "Крупське" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/281/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційних скарг ПП "Крупське", ТОВ "Центр Знань" та ВГО Товариства "Знання" України на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі № 925/281/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

26.09.2023 матеріали справи № 925/281/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВГО товариство "Знання" України на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі № 925/281/23, розгляд якої призначено на 01.11.2023; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 23.10.2023.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 апеляційні скарги ТОВ "Центр Знань" та ПП "Крупське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі № 925/281/23 залишено без руху та надано скаржникам строк для усунення недоліків, допущених останніми при поданні апеляційних скарг.

11.10.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Центр Знань" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

12.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПП "Крупське" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

13.10.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ПП "Крупське" надійшла аналогічна за змістом заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

16.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Центр Знань" надійшла аналогічна за змістом заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 поновлено ПП "Крупське" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПП "Крупське" та ТОВ "Центр Знань" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі № 925/281/23; спільний розгляд апеляційних скарг ПП "Крупське", ВГО Товариство "Знання" України та ТОВ "Центр Знань" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23 призначено на 01.11.2023; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу ТОВ "Центр Знань" до 27.10.2023.

Прокурор скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України та надав відзиви на апеляційні скарги, в яких просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

КМУ скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України та надав відзиви на апеляційні скарги, в яких просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Рада не скористалася правом, наданим статтею 263 ГПК України на подання відзиву на апеляційні скарги.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

23.10.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від КМУ надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №925/281/23 вищезазначене клопотання позивача було задоволено.

31.10.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від КМУ надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.11.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Ради надійшло клопотання про розгляд справи 01.11.2023 без їх участі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у розгляді справи №925/281/23 оголошена перерва до 22.11.2023.

22.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ВГО Товариство "Знання" України надійшла заява щодо з`ясування обставин та перевірку їх доказами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у розгляді справи №925/281/23 оголошена перерва до 13.12.2023.

11.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Прокурора надішли додаткові письмові пояснення.

12.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПП "Крупське", ТОВ "Центр Знань" та ВГО Товариство "Знання" України надійшли письмові пояснення.

12.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від КМУ надійшли додаткові письмові пояснення.

У судове засідання 13.12.2023 Рада явку своїх уповноважених представників не забезпечила, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляла, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг була повідомлена належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційних скарг за відсутності представників Ради, явка якої у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що остання про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляла та не заявляла клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначеного учасника справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарг без участі вказаної особи.

У судовому засіданні 13.12.2023 представники скаржників підтримали вимоги апеляційних скарг, просили їх задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні 13.12.2023 представник позивача та Прокурор проти вимог апеляційних скарг заперечили, вважають їх безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просили суд відмовити в їх задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

13.12.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Прокурора, позивача, відповідачів 1, 2, та третьої особи-1, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 709 від 08.12.1958, будинок №10 по вул. Свердлова (в подальшому вулиці повернуто історичну назву Байди Вишневенького та змінено нумерацію будинків) знято з балансу Міськкомунгоспа та передано на баланс Черкаського обласного товариства політично-наукових знань.

Рішенням виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих №196 від 25.02.1960 затверджено рішення виконкому Черкаської міської ради та передано вказаний будинок на баланс Черкаського обласного відділення товариства політично-наукових знань.

Між будинкоуправлінням № 1 Черкаського міського відділу комунального господарства та Черкаським обласним відділенням товариства політично-наукових знань 04.03.1960 складений акт приймання - передачі з балансу домоуправління на баланс обласного товариства.

У матеріалах справи містить копія "регистрационного удостоверения" від "_1 марта 1960г." №57, відповідно до якого "Черкасское межгородское бюро технической инвентаризации удостоверяет, что домовладение по № 14 по ул. Свердлова гор. Черкассы зарегистрирован за Черкасским Областным обществом по распространению политических и научных знаний УССР на основании решения Исполкома Черкасского Облсовета депутатов трудящих ся от 25/ІІ-1960г. и записано в реестровую книгу № 1 реестр № 57. Домовладение в целом состоит из одного дома и двух сараев."

Прокурор зазначає, що ним отримано копію такого "удостоверения" з розділу "Реєстраційна справа" Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з матеріалів КП "ЧООБТІ".

На засіданні президії правління Товариства по розповсюдженню політичних і наукових знань Української РСР у червні 1963 року прийнято рішення про зміну його назви на товариство "Знання" Української РСР.

У листопаді 1990 року XII позачерговий з`їзд товариства "Знання" УРСР конституювався в установчий з`їзд товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 00016490).

Пунктом 1.3. Статуту Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України, затвердженого 22.06.2018 протоколом VIII з`їзду товариства визначено, що останнє є правонаступником товариства "Знання" УРСР.

Згідно зі статутом ВГО товариство "Знання" України до його організаційної структури увійшли обласні, міські, районні та інші відокремлені підрозділи.

Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області 20.12.1991 взято на облік Черкаську обласну організацію товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 02923789) (далі - Черкаська обласна організація, Облтовариство "Знання"). У реєстраційних документах зазначено, що товариство є громадською організацією, форма власності - недержавна. Припинено державну реєстрацію Черкаської обласної організації за рішенням засновника 09.11.2020.

Постановою правління Черкаської обласної організації 01.06.1998 прийнято рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" на засадах угоди між товариством і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності. Пунктом 3 постанови вирішено внести до статутного фонду новоутвореного товариства частину приміщень в будівлі планетарію (площею 121 кв.м), що становить 20 % від загальної площі будинку № 14 по вул. Байди Вишневенького у м. Черкаси, та інше майно.

Постановою правління ВГО товариство "Знання" України 05.06.1998 погоджено створення товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" в м. Черкаси на засадах угоди між Черкаською обласною організацією та громадянами України шляхом надання дозволу на внесення до статутного фонду товариства належного йому майна.

Черкаським бюро технічної інвентаризації 07.08.1998 видано Облтовариству "Знання" реєстраційне посвідчення (запис у реєстрову книгу № 1 за реєстром № 57) на об`єкт нерухомості - Планетарій, розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 14. Підставою для реєстрації стало вказане вище рішення виконкому Черкаської облради від 25.02.1960 № 196. На такому посвідченні здійснено напис від руки "Дублікат".

На загальних зборах учасників ТОВ "Центр Знань", що відбулися 25.08.1998, ухвалено рішення та визначено, що майнові внески учасників складають: Черкаської обласної організації - частина приміщення Планетарію площею 121 кв.м, вартістю 13234 грн та інше майно. Майнові внески трьох фізичних осіб - учасників товариства складалися з офісних меблів на загальну суму 7752 грн.

Постановою президії правління ВГО товариство "Знання" України від 02.03.2001 внесені зміни до складу учасників ТОВ "Центр Знань" шляхом введення до складу його учасників підприємства "Управління справами товариства "Знання" України (код ЄДРПОУ 30780334).

Відповідно до ст. 4 установчого договору ТОВ "Центр Знань" Черкаською обласною організацією здійснено внесок до статутного капіталу товариства - будинки та споруди і передавальні пристрої, транспортні засоби, інше майно, яке оцінене учасниками на суму 32,8 тис. грн або 49 % статутного фонду товариства.

Між правлінням Черкаської обласної організації та ТОВ "Центр Знань" 07.05.2001 укладено договір про відчуження нежитлових приміщень в місті Черкаси, а саме цілісного майнового комплексу і окремого підсобного приміщення по вул. Б. Вишневецького, 14 площею 570,4 кв. м та трьох автогаражів по вул. Танкистів, 6/1.

10.05.2001 до п. 1.1. договору внесені зміни - щодо предмета договору зазначено, що у власність передається Планетарій з прибудовами, також змінено площу будівлі на 583,5 кв. м, та вказано на номер реєстраційного посвідчення - № 57, на підставі якого об`єкт належить відчужувачу.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору він підлягав реєстрації у встановленому порядку, проте в порушення вимог діючого на той час законодавства, до Бюро технічної інвентаризації не подавався.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 27.02.2015 вперше, з відкриттям розділу, державним реєстратором Черкаського міського управління юстиції внесені відомості до державного реєстру про право власності ТОВ "Центр Знань" на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом, літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси (індексний номер рішення 19869291). Об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 592185671101. Підставою державної реєстрації зазначено рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради № 196 від 25.02.1960, акт приймання - передачі нерухомого майна б/н від 07.05.2001, договір про відчуження нежитлових приміщень від 07.05.2001 б/н.

На загальних зборах засновників ТОВ "Центр Знань" 21.05.2019 прийнято рішення про припинення товариства шляхом приєднання до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України.

Державним реєстратором виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області 16.08.2019, на підставі передавального акту б/н від 06.08.2019, зареєстровано перехід права власності на вказану будівлю Планетарію від ТОВ "Центр Знань" до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України (номер запису про право власності 32845991).

На засіданні президії правління ВГО товариство "Знання" України 27.08.2019 схвалено рішення загальних зборів засновників про припинення ТОВ "Центр Знань" шляхом приєднання до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України, схвалено перехід корпоративних прав від Черкаської обласної організації до ВГО товариство "Знання" України (49 % статутного капіталу), скасовано положення про Черкаську обласну організацію, відсторонено керівника організації, затверджено передавальний акт усіх прав та обов`язків від обласної організації до ВГО товариство "Знання" України.

Головою та першим заступником голови правління Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України 28.10.2019 підписано акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" від Черкаської обласної організації до Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України.

Проте, Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України 02.12.2019, за результатами розгляду скарги Черкаської обласної організації, скасовано перехід права власності від ТОВ "Центр Знань" до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України (індексний номер рішення 50002927) на нежитлове приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси.

Загальними зборами учасників ТОВ "Центр Знань" від 18.05.2020 знову прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання до підприємства "Управління справами товариства "Знання" України.

Між Черкаською обласною організацією та ВГО товариство "Знання" України 01.10.2020 складено акт приймання - передачі частки - 49 % у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань".

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Центр Знань" від 26.10.2020 (протокол №26/10/2020-1) у складі Черкаської обласної організації та підприємства "Управління справами товариства "Знання" України, скасовано рішення загальних зборів ТОВ "Центр Знань" від 18.05.2020 про припинення юридичної особи, постановлено продовжити господарську діяльність товариства.

Того ж дня, іншим рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Центр Знань" (протокол № 26/10/2020-2) у складі Черкаської обласної організації, підприємства "Управління справами товариства "Знання" України", ВГО товариство "Знання" України затверджено зміни у складі учасників товариства шляхом передачі частки у статутному капіталі у розмірі 49 % на користь ВГО товариство "Знання" України. Здійснено розподіл часток у статутному капіталі: у розмірі 51 % - частка підприємства "Управління справами товариства "Знання" України" та 49 % - частка ВГО товариство "Знання" України.

Рішенням зборів учасників приватного підприємства "Крупське" (код ЄДРПОУ 31369471) від 15.06.2021 надано згоду на придбання ПП "Крупське" частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" у розмірі 100%.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Центр Знань" від 16.06.2021 (протокол № 16/06/2021), за участі ПП "Крупське", змінено склад учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі товариства на користь останнього у розмірі 100 % статутного капіталу. Цього ж дня підписано акти приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Центр Знань" між ВГО товариство "Знання" України та ПП "Крупське" у розмірі 49%; між підприємством "Управління справами товариства "Знання" України та ПП "Крупське" у розмірі 51%.

Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. 31.08.2022 посвідчено укладений між ПП "Крупське" та ТОВ "Центр Знань" договір купівлі - продажу нежитлового приміщення Планетарію з прибудовами та підвалом літ. А-1, а, а1, пд загальною площею 583,5 кв.м по вул. Байди Вишневецького, 14 у м. Черкаси .

У зв`язку з вибуттям спірного нерухомого майна з державної власності неправомірно, поза волею держави, Прокурор в інтересах держави в особі КМУ звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню із залишенням позову Прокурора без розгляду, виходячи із нищезазначеного.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Виконкому та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти. Також обов`язковою умовою визнання цих актів недійсними є порушення у зв`язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як убачається із матеріалів справи, Прокурором подано позов в інтересах держави в особі КМУ.

У своєму позові Прокурор зазначив, з цим також погодився суд першої інстанції, що КМУ є органам, уповноваженим управляти державним майном, упродовж тривалого часу не визначеного органу управління спірним майном, не вжито заходів, спрямованих на захист права державної власності, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Постановою Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 10.11.1990 №506-XII введено мораторій на території республіки щодо будь-яких змін форми власності та власника державного майна до введення в дію Закону України Української РСР про роздержавлення майна.

Постановою Верховної Ради УРСР "Про управління державним майном Української РСР" від 15.10.1990, до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності покладено на Раду Міністрів УРСР.

Указом Президії Верховної ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Отже, спірний об`єкт належить до майнових комплексів громадської організації колишнього СРСР, розташованих на території України.

На виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 227 від 24.09.1991, відповідно до якої організацію роботи по переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, у відання органів державного управління України покладено на Урядову комісію, створену розпорядженням № 237 від 11.09.1991 Кабінету Міністрів України, Фонд державного майна України (далі - ФДМУ) та органи державного управління України, у відання яких переходять зазначені підприємства.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 №2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передано ФДМУ тимчасово, до визначення правонаступників, майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів загальносоюзних громадських організацій.

Згідно з пунктом 1 Тимчасового положення про ФДМУ, затвердженого постановою Верховної ради України від 07.07.1992, ФДМУ здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-XII "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління СРСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради УРСР від 03.08.1990 №143-ХІІ "Про реалізацію Закону "Про економічну самостійність Української PCP" встановлено, що всі дії суб`єктів господарських відносин, які суперечать державному суверенітету та економічним інтересам Української PCP, визнаються недійсними і забороняються.

Оскільки законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР на даний час не відбулося, то функція по управлінню державним майном була покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992 - на ФДМУ.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до пунктів 1, 4, 6 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, яка втратила чинність з 06.01.2012, ФДМУ є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, і основними завданнями якого є, зокрема захист майнових прав України на її території та за кордоном, здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації тощо. Фонд має право одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України", який набрав чинності з 06.01.2012, ФДМУ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з пунктами 1-3, 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань ФДМУ належать зокрема: реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна; організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" ФДМУ як у сфері приватизації державного майна, зокрема здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; здійснює продаж державного майна в процесі його приватизації; представляє відповідно до законодавства інтереси України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначає право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капіталу; приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що саме ФДМУ є органом, який уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, в тому числі спірним нерухомим майном, яке залишалося у державній власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №927/12/19, від 18.02.2020 у справі №908/296/15-г, від 05.12.2019 у справі №30/5009/7730/11, від 1604.2019 у справі №902/311/18.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним цим Законом.

Відповідно до частина 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру"). По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

За своєю правовою природою залишення позову без розгляду, що унормовано статтею 226 ГПК України, є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею недоліків або дій цієї особи. Наведений у статті 226 ГПК України перелік підстав для залишення позову без розгляду є вичерпним.

Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З урахуванням вищезазначеного, якщо прокурор, що звертається до суду в інтересах держави у позовній заяві не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі конкретного органу, то суд повертає позовну заяву без розгляду. Якщо суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з зазначених причин, а позовна заява прокурора має бути повернута без розгляду на підставі статті 226 ГПК України.

Враховуючи викладене, постановлене у справі судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а позов Прокурора в інтересах держави в особі КМУ підлягає залишенню без розгляду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно розглянув позов Прокурора в інтересах держави в особі КМУ.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не беруться до уваги, оскільки не впливають на висновки, сформовані судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23 прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, відповідно, апеляційні скарги ВГО Товариство "Знання" України, ТОВ "Центр Знань" та ПП "Крупське" підлягають частковому задоволенню, а позов Прокурора - залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 226, 253-254, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Всеукраїнської громадської організації товариство "Знання" України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань" та Приватного підприємства "Крупське" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.08.2023 у справі №925/281/23 скасувати.

3. Позов першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Знань", Приватного підприємства "Крупське", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Всеукраїнська громадська організація товариство "Знання" України, Черкаська міська рада, про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, залишити без розгляду.

4. Матеріали справи №925/281/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.12.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир