Постанова

від 06.12.2023 по справі 911/1/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 липня 2023 року (Михальська Ю.Б. - головуючий, судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.) і рішення Господарського суду Київської області від 16 січня 2023 року (суддя Бабкіна В.М.) у справі

за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної прокуратури

до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа", (2) Білоцерківської районної державної адміністрації

про визнання недійсними розпорядження, договорів оренди земельних ділянок та скасування реєстрації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи

1. Листом № 6-27-2307 від 15.12.2005 Білоцерківська районна державна адміністрація (далі - Білоцерківська РДА) надала Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницькій фірмі "Біла Вежа" (далі - ТОВ "Біла Вежа") дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 5,00 га для риборозведення в межах Шкарівської сільської ради.

2. На підставі згаданого листа ПП "Паралель Плюс" розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Біла Вежа" площею 4,8037 га для риборозведення за рахунок земель запасу в межах Шкарівської сільської ради.

3. Розпорядженням Білоцерківської РДА № 81 "Про передачу в оренду земельної ділянки (водного фонду)" від 11.03.2006 було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Біла Вежа" для риборозведення за рахунок земель запасу в межах Шкарівської сільради. Пунктом 3 вказаного розпорядження передбачено, що земельну ділянку загальною площею 4,8037 га в межах Шкарівської сільради надано в оренду терміном на 49 років.

4. В подальшому, розпорядженням Білоцерківської РДА № 26 від 15.01.2008 розпорядження № 81 від 11.03.2006 було змінено, а саме вирішено викласти його пункти 1 і 3 в такій редакції: "п. 1: Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Біла Вежа" для влаштування штучної водойми та благоустрою прилеглої території з будівництвом місця громадського відпочинку в адміністративних межах Шкарівської сільської ради"; "п. 3: Надати в оренду терміном на 49 років ТОВ "Біла Вежа" для влаштування штучної водойми та благоустрою прилеглої території з будівництвом місця громадського відпочинку загальною площею 4,8037 га, з яких 1,9508 га земель водного фонду та 2,86 га земель запасу в межах Шкарівської сільської ради".

5. Пунктом 2 вказаного розпорядження № 26 від 15.01.2008 вирішено також розірвати договір оренди земельної ділянки від 14.03.2006, укладений між Білоцерківською РДА та ТОВ "Біла Вежа", у зв`язку з добровільною відмовою орендаря та запропоновано укласти нові договори оренди, окремо по земельній ділянці водного фонду загальною площею 1,9508 га та по земельній ділянці загальною площею 2,86 га для будівництва місць громадського відпочинку на території Шкарівської сільради.

6. На підставі вказаного розпорядження, 11.02.2008 Білоцерківська РДА та ТОВ "Біла Вежа" уклали договір оренди № 13 водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду державної форми власності, яка розміщена на території Шкарівської сільради, загальною площею 1,9508 га з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб та культурно-оздоровчих заходів, строком на 49 років, який 16.09.2009 зареєстрований в Київській обласній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040993600114.

7. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-3207476062016 від 12.10.2016 вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3220489500:02:021:0392 з цільовим призначенням "для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей".

8. Розпорядженням Білоцерківської РДА № 47 "Про внесення змін до договору оренди водного об`єкта та земель водного фонду від 11.02.2008 № 13" від 06.02.2019 вказаний договір було доповнено розділом 2 "Об`єкт оренди", пунктом 2.3. "Кадастровий номер земельної ділянки 3220489500:02:021:0392".

9. На підставі вказаного розпорядження, 18.02.2019 Білоцерківська РДА та ТОВ "Біла Вежа" уклали додаткову угоду № 181 до договору оренди № 13 від 11.02.2008.

10. 20.03.2019 державний реєстратор Білоцерківської РДА Олійник І.Ю. прийняв рішення про державну реєстрацію вказаного договору оренди за індексним номером 46045884.

11. Крім того, 23.06.2008 Білоцерківська РДА і ТОВ "Біла Вежа" уклали й договір оренди № 33 земельної ділянки державної форми власності, яка розміщена на території Шкарівської сільради, загальною площею 2,8529 га з цільовим призначенням - для будівництва місць громадського відпочинку, строком на 49 років, який 16.09.2009 був зареєстрований в Київській обласній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" № 040993600111.

12. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-3207513732016 від 19.10.2016 вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220489500:02:021:0391 з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення".

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

13. Посилаючись на вказані обставини, у січні 2020 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (далі - "Прокурор") звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - "Позивач", Київська ОДА) з позовом до ТОВ "Біла Вежа" (далі також "Відповідач-1") та до Білоцерківської РДА (далі також "Відповідач-2"), в якому просив:

- визнати недійсним розпорядження Білоцерківської РДА від 15.01.2008 № 26 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 11.03.2006 № 81 "Про передачу в оренду земельної ділянки (водного фонду)";

- визнати недійсним договір оренди № 33 земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 3220489500:02:021:0391, яка розміщена на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 2,8529 га з цільовим призначенням для будівництва місць громадського відпочинку, укладений 23.06.2008 між Білоцерківською РДА та ТОВ "Біла Вежа" строком на 49 років, зареєстрований 16.09.2009 в Київській обласній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за № 040993600111;

- визнати недійсним договір оренди № 13 водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду державної форми власності з кадастровим номером 3220489500:02:021:0392, яка розміщена на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 1,9508 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб та культурно-оздоровчих заходів, укладений 11.02.2008 між Білоцерківською РДА та ТОВ "Біла Вежа" строком на 49 років, зареєстрований державним реєстратором Білоцерківської РДА Олійник І.Ю. та скасувати рішення останнього про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 46045884 від 20.03.2019.

14. Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор стверджував про те, що оскаржуване розпорядження Білоцерківської РДА прийнято з порушенням статей 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України та статті 51 Водного кодексу України, а саме ухвалене без розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для влаштування штучної водойми та благоустрою прилеглої території з будівництвом місця громадського відпочинку та неуповноваженим органом, а тому таке розпорядження та, як наслідок, укладені на його підставі договори оренди спірних земельних ділянок, підлягають визнанню недійсними. За доводами Прокурора оскаржуваним розпорядженням та договорами оренди порушено інтереси держави в особі Київської ОДА як власника та розпорядника земельних ділянок водного фонду.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

15. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.

16. Зазначені судові рішення були мотивовані тим, що оскаржуване розпорядження Відповідача-2 від 15.01.2008 № 26 прийнято в межах повноважень цього органу та на законних підставах, оскільки цим розпорядженням передано в оренду земельну ділянку для влаштування штучної водойми, тобто з метою відтворення водного фонду, що підпадає під цільове призначення для "ведення водного господарства".

17. Постановою Верховного Суду від 13.07.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021 у даній справі скасовано, а справу № 911/1/20 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

17.1. Суд касаційної інстанції зазначив, що повноваження районної державної адміністрації визначаються та обмежуються саме видами дозволеного використання в межах відповідної категорії за цільовим призначенням, адже остання має право розпоряджатися ділянками водного фонду лише для ведення водного господарства.

17.2. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції наголосив, що питання щодо того, для яких потреб передавалася у користування спірна земельна ділянка, є визначальним для правильного вирішення спору у цій справі, однак суди при розгляді даної справи достеменно не встановили, для яких потреб передавалася у користування спірна земельна ділянка. Також Верховний Суд відмітив, що суди не надали оцінки правомірності укладення договору оренди від 23.06.2008 № 33, визнання недійсним якого є однією з позовних вимог.

18. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.2023 позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Білоцерківської РДА № 26 від 15.01.2008 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 11.03.2006 № 81 "Про передачу в оренду земельної ділянки (водного фонду)". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

18.1. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскаржуване розпорядження Білоцерківської РДА № 26 від 15.01.2008 дійсно було прийнято з порушенням статей 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України та статті 51 Водного кодексу України, а саме - без розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (з огляду на зміну цільового призначення) та неуповноваженим органом, що є підставою для визнання його недійсним.

18.2. Звідси суд виснував, що оскільки розпорядження Білоцерківської РДА, яке стало передумовою подальшого укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок є незаконним, виходячи зі змісту статті 203 Цивільного кодексу України визнанню недійсними підлягають також і ці правочини. За вказаних обставин зазначив, що позовні вимоги Прокурора про скасування в судовому порядку рішення державного реєстратора Білоцерківської РДА Олійник І.Ю. про державну реєстрацію за Відповідачем-1 прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 46045884 від 20.03.2019 також є обґрунтованими.

18.3. Між тим, попри обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди та про скасування рішення державного реєстратора, господарський суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні з огляду на сплив позовної давності щодо цих позовних вимог, про що Відповідачем-1 до суду першої інстанції було подано відповідну заяву.

18.4. Білоцерківська РДА, у свою чергу, із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності до суду не зверталася, а тому підстави для вирішення питання щодо таких наслідків за вимогою про визнання недійсним її розпорядження суд визнав відсутніми.

19. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 рішення місцевого господарського суду від 16.01.2023 залишено без змін.

Касаційна скарга

20. Не погодившись із судовими рішеннями, заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі також "Прокурор") звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування до частини позовних вимог наслідків спливу позовної давності є такими, що ухвалені з порушенням статей 2, 3, 76-79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неправильним застосовуванням приписів статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування вказаних норм, які викладено у постановах:

- від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (протягом строку дії договору оренди землі позивач не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки);

- від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц (триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом);

- від 11.02.2019 у справі № 757/29485/16-ц (визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права);

- від 22.01.2019 у справі № 916/400/16 та від 17.06.2020 у справі № 359/3716/16-ц (можливість довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти як передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки);

- від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14 (щодо повноважень прокурора на перевірку рішень суб`єктів владних повноважень).

22. Обґрунтовуючи наведене скаржник наголошує на тому, що обов`язок використання Відповідачем-1 орендованої земельної ділянки згідно її цільового призначення відповідно до вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі, тобто протягом такого строку Прокурор у спірних правовідносинах не міг бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема, і шляхом визнання недійсними оспорюваних у цій справі договорів оренди землі.

23. Окремо підкреслює також, що суди помилково вказали на необхідність застосування у спірних правовідносинах наслідків спливу позовної давності з посиланням на наявність у Прокурора можливості дізнатись про допущені порушення під час проведення у 2013 році перевірки у порядку нагляду за додержанням вимог законодавства ТОВ "Біла Вежа". Також відмічає і безпідставність висновків судів попередніх інстанцій щодо обізнаності Київської ОДА про порушення державних інтересів з огляду на наявність у матеріалах справи висновків про погодження будівельного паспорту та робочого проекту будівництва, наданих Відповідачем-1, Управлінням культури та туризму і Департаментом екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

24. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора (Шапка І.М.), представників Позивача (Євсович В.М.) і Відповідача-1 (Червінчик Є.Е.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

26. В ході розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, втім у задоволенні частини з них (вимоги про визнання недійсними договорів оренди і скасування державної реєстрації) відмовили, мотивуючи рішення пропуском Прокурором позовної давності. Прокурор з такою відмовою не погодився і подав касаційну скаргу.

27. Звідси саме питання правильності застосування судами попередніх інстанцій положень ЦК України щодо позовної давності становить основу касаційного провадження у цій справі.

28. Так, відповідно до статті 256, частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

29. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

30. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

31. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

32. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

33. Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

34. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

35. За змістом частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

36. Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

37. Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 - у разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

38. У межах розгляду цієї справи Прокурор зазначав, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку йому стало відомо лише у 2018 році за результатами досудового розслідування кримінального провадження №42018111030000422 від 22.10.2018 та з дослідження зібраних під час слідства доказів - розпоряджень Білоцерківської РДА від 11.03.2006 № 81 та від 15.01.2008 № 26, договорів оренди № 13 від 11.02.2008 та № 33 від 23.06.2008, листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 16.11.2018 № 1798/2295, листа Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 18.12.2018 № 297/02.1, відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують незаконне надання земель водного фонду поза волею їх власника - держави в особі Київської ОДА.

39. Однак, суди попередніх інстанцій аргументи Прокурора спростували, позаяк з`ясували, що у вересні 2013 року прокуратурою м. Біла Церква здійснювалась перевірка додержання вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" під час забудови ТОВ "Біла Вежа" водного об`єкту по вул. Таращанській у м. Біла Церква, у зв`язку зі зверненням громадянина ОСОБА_1 (підтверджується постановою заступника прокурора м. Біла Церква, зареєстрованою 16.09.2013 у журналі обліку перевірок додержання і застосування законів за № 117).

40. Також зауважили, що наказом Генеральної прокуратури України від 07.11.2012 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів", який діяв до 31.12.2014, з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1, 15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру" було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданні цих органів.

41. За наведеного суди виснували, що за наслідками перевірки 2013 року прокуратура могла дізнатися про порушене право держави у спірних правовідносинах, а тому доводи Прокурора про таку обізнаність лише у 2018 році є необґрунтованими.

42. В касаційній скарзі Прокурор висновки судів заперечує і зазначає, що у 2013 році перевірка проводилась за та у межах звернення конкретного громадянина і не з питань законності відведення земельної ділянки, а щодо законності її забудови. Звертає увагу на відсутності результатів такої перевірки у вигляді виявлених порушень і вжитих заходів прокурорського реагування або письмових висновків про відсутність підстав для цього та наголошує на тому, що навіть якщо припустити, що на той час Прокурору було відомо про існування оскаржуваних розпоряджень і договорів оренди, то це не є безумовним доказом того, що він дізнався про їх незаконність, оскільки із самого їх змісту встановити це неможливо.

43. Втім, колегія суддів не погоджується із наведеними Прокурором доводами та звертаючись до власних висновків, які викладені у постановах від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16 та від 13.09.2023 у справі № 911/3736/21 зазначає, що Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

44. Тому, як підставно виснували суди, проводячи у 2013 році перевірку діяльності ТОВ "Біла Вежа" щодо додержання ним вимог водного та земельного законодавства при забудові водного об`єкту, Прокурор міг (мав об`єктиву можливість) довідатися про порушення земельного та водного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду, адже така перевірка вочевидь не могла бути проведена без з`ясування правової підстави, на якій ТОВ "Біла Вежа" набуло права володіння та користування відповідними земельними ділянками для забудови.

45. Відсутність у матеріалах справи документально оформлених результатів такої перевірки зазначених висновків не спростовує, адже в даному випадку має значення саме наявність у Прокурора об`єктивної можливості знати про обставини порушення інтересів держави, а не обставини документальної фіксації таких порушень.

46. Звідси жодної неузгодженості у здійсненому судами правозастосуванні тому, що має місце у постановах Верховного Суду від 11.02.2019 у справі № 757/29485/16-ц, від 22.01.2019 у справі № 916/400/16 та від 17.06.2020 у справі № 359/3716/16-ц (загальні висновки щодо позовної давності) немає.

47. Так само немає і протиріччя між висновками судів попередніх інстанцій і висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14, адже за обставинами справи № 911/1/20 перевірка діяльності ТОВ "Біла Вежа" проводилась під час дії Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, тоді як суд касаційної інстанції у справі № 488/5476/14 надавав свої висновки щодо положень Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII.

48. Щодо доводів Прокурора про те, що позов про визнання недійсним договору оренди можна заявити впродовж дії такого договору (триваюче правопорушення у вигляді нецільового використання землі), то вони також є безпідставними, адже у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції надавав правовий висновок щодо позовних вимог про розірвання договору оренди землі, а не визнання його недійсним. Вказана відмінність є істотною при застосування норм, якими врегульовано позовну давність, адже на відміну від розірвання договору, визнання його недійсним є наслідком вчинення такого правочину з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Звідси і позовна давність у подібних правовідносинах застосовується в загальному порядку.

49. З цих же міркувань колегія суддів не приймає посилання скаржника і на правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 25.03.2020 у справі № 175/3995/17-ц. Більше того, констатує, що висновок у згаданій справі був зроблений касаційним судом у межах розгляду скарги на неправомірні рішення та бездіяльність посадової особи органу ДВС, а тому він взагалі є нерелевантними для спірних правовідносин даної справи.

50. Поряд із цим, Верховний Суд зауважує, що рішення судів попередніх інстанцій у частині позовної давності мотивовані також тим, у матеріалах цієї справи міститься будівельний паспорт, в якому наявне погодження Управління культури та туризму Київської ОДА № 3/1715/01 від 14.06.2007 щодо відведення Відповідачу-1 спірної земельної ділянки для влаштування штучної водойми, а також висновок державної екологічної експертизи Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА № 06.2-04/1154 від 26.09.2013 по матеріалах робочого проекту "Будівництво штучних водойм та благоустрій прилеглої території з місцями громадського відпочинку по вул. Таращанська № 191-А в м. Біла Церква в межах Шкарівської сільської ради Київської області", який було виготовлено на замовлення ТОВ "Біла Вежа".

51. Оскільки відповідні структурні підрозділи підпорядковуються у своїй діяльності голові Київської ОДА, їх діяльність має контролюватися останнім, суди виснували, що і Позивач мав об`єктиву можливість довідатися про порушення земельного та водного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду Відповідачу-1 ще у 2007, 2013 роках.

52. Прокурор у касаційній скарзі наведені висновки судів попередніх інстанцій заперечує, проте правових висновків Верховного Суду, яким би вони суперечили не наводить. Зазначене розгляд цих доводів Прокурора в межах касаційного провадження виключає, права на їх оцінку суду касаційної інстанції не надає.

53. Окремо колегія суддів вважає доцільним також відмітити непослідовність Прокурора щодо власних заяв в частині позовної давності, адже наполягаючи на тому, що "право на подання позову у спірних відносинах відкладається" (процитовано обґрунтування Прокурора) або на тому, що "позовну давність у спірних правовідносинах не пропущено" скаржник ніяк це не узгоджує із власним клопотанням про визнання причин пропуску позовної давності у цій справі поважними.

54. З викладених міркувань, заявлена Прокурором підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у цьому касаційному провадженні не підтвердилась.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

56. Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Прокурором касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Судові витрати

57. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 липня 2023 року і рішення Господарського суду Київської області від 16 січня 2023 року у справі № 911/1/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.