Рішення

від 13.12.2023 по справі 160/26740/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року Справа № 160/26740/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НІКОПОЛЬСЬКА ЕКСКАВАЦІЯ»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОПОЛЬСЬКА ЕКСКАВАЦІЯ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004529 від 21 червня 2023 року, прийняту начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком;

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004895 від 26 липня 2023 року, прийняту начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем винесено постанови, якими застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф, вказані постанови прийняті з порушенням норм діючого законодавства, оскільки прийнята без процедури визначеної законодавством. Під час перевірки 25.05.2023 року водій мав право здійснювати перевезення пасажирів, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автобус є типу D та відповідно до посвідчення водія він має відповідну категорію, що дає право для керування вказаним транспортним засобом. Під час перевірки 05.07.2023 року у транспортному засобі був наявний список пасажирів-працівників підприємства на 2023 рік, затверджений директором позивача, при цьому відповідач не ознайомився з відповідним списком із не відомих причин. Водіїв не було попереджено про подальше складання акту та неможливість надання пояснень чи заперечень. Також, відповідач не повідомив належним чином позивача про розгляд справ про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту та акти перевірки були отримані позивачем вже після розгляду справи. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

17.10.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

17.10.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

02.11.2023 року від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем було проведено рейдову перевірку, відповідно до якої встановлено, що транспортний засіб використовуються позивачем з порушенням вимог чинного законодавства. У зв`язку з виявленням вищезазначених порушень посадовою особою Укртрансбезпеки було складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, на підставі актів винесено спірні постанови. Відповідачем на виконання вимог п.26 Порядку №1567 було повідомлено належним чином позивача та про час та місце розгляду справи. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.11.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що водій ОСОБА_1 мав право керувати транспортним засобом ГАЗ 322132-388 та здійснювати перевезення пасажирів працівників підприємства, так як автомобіль, відповідно до свідоцтва про реєстрацію віднесений до типу D.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 та на підставі направлення на рейдову перевірку № 014519 від 23.05.2023 року, посадовими особами Укртрансбезпеки 25.05.2023 року проводилась рейдова перевірка.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Водій надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: - посвідчення водія ОСОБА_1 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 .

Актом № 003466 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2023, зокрема встановлено, наступне:

«Направлення на перевірку 23.05.2023 № 014519.

Під час перевірки виявлено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме: відсутнє водійське посвідчення відповідної категорії D1 чим порушено вимоги ст 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутнє водійське посвідчення категорії D1.

Пояснення водія про причини порушень: від пояснень та підпису відмовився.»

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт №003466 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2023 (далі Акт).

13.06.2023 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області рекомендованим листом направив повідомлення про розгляд справи від 12.06.2023 № 42850/23/24-23, який відбувся 21 червня 2023 року.

21.06.2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «НІКОПОЛЬСЬКА ЕКСКАВАЦІЯ», за результатом якого винесено постанову №004529 від 21.06.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою застосовано до позивача штраф у сумі 17000,00 грн.

Також, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 та на підставі направлення на рейдову перевірку № 014525 від 30.06.2023 року, посадовими особами Укртрансбезпеки 05.07.2023 року проводилась рейдова перевірка.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Водій надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: - посвідчення водія ОСОБА_2 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 .

Актом № 003947 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.07.202 року, зокрема встановлено, наступне:

«Направлення на перевірку 30.06.2023 № 014525.

Під час перевірки виявлено порушення статті 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме: відсутній список пасажирів затверджений перевізником чим порушено вимоги ст 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній список пасажирів затверджений підписом перевізника.

Пояснення водія про причини порушень: від пояснень та підпису відмовився.».

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт №003466 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.07.2023 року.

14 липня 2023 року Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області рекомендованим листом направив повідомлення про розгляд справи від 13.07.2023 № 52342/23/24-23, який відбувся 26 липня 2023 року.

26.07.2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «НІКОПОЛЬСЬКА ЕКСКАВАЦІЯ», за результатом якого винесено постанову №004895 від 26.07.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою застосовано до позивача штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач вважає вказані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно абзацу 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006№ 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 12.06.2023 року позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 21.06.2023 року та повідомленням від 13.07.2023 року позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 26.07.2023 року.

Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення від 12.06.2023 року направлено на адресу позивача 13.06.2023 року та 16.06.2023 року повідомлення надійшло до точки видачі та 20.06.2023 року відправлення не було вручено під час доставки.

Також, згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення від 13.07.2023 року направлено на адресу позивача 14.07.2023 року та 18.07.2023 року повідомлення надійшло до точки видачі та відправлення не було вручено під час доставки.

Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати вказані повідомлення з 16.06.2023 року та з 14.07.2023 року, проте позивач вказаним правом не скористався.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17.

Щодо порушень встановлених під час перевірки, суд зазначає наступне.

Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно- господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-Ш, є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання. Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (надалі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 727).

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону № 2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону № 2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Судом встановлено, що відповідно до акту № 003466 від 25.05.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт виявлено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме: відсутнє водійське посвідчення відповідної категорії D1 чим порушено вимоги ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутнє водійське посвідчення категорії D1.

Так, відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, з послідуючими змінами та доповненнями, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №511 від 10.05.2009, з послідуючими змінами та доповненнями, передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Пунктом 3 даного Положення передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів, а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;

С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);

С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);

D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;

D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;

Відповідно п. 5 зазначеного Положення водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.

До керування транспортними засобами категорій С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій С1Е, СЕ, D1E і DE.

Відповідно п. 9 Положення право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С, D1 і D відповідно або кількох з них та навички керування транспортними засобами категорії В, С1, С, D1, D відповідно більше одного року протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в територіальному сервісному центрі МВС практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.

Право на керування транспортними засобами категорії D1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С або кількох з них та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D1.

Право на керування транспортними засобами категорії D надається особам, які мають посвідчення водія категорій В, С1, С, D1 або кількох з них, та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D.

Пунктом 1 даного Положення передбачено, що воно є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

З матеріалів справи встановлено, що водій позивача ОСОБА_1 , який був під час перевірки має посвідчення водія серії НОМЕР_2 саме категорії В1, В, С1, С, D.

Водночас, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1 , марка ГАЗ, модель 322132-388, тип автобус-D, тобто в графі категорія зазначено D.

Тобто, враховуючи вищезазначене керувати транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_1 , марка ГАЗ, модель 322132-388, має право особа саме з категорією D.

Так, відповідач посилається на те, що відповідно до згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_3 ) транспортний засіб ГАЗ модель 322132-388 з реєстраційним номером НОМЕР_1 2011 року випуску, що зареєстроване 29.12.2011 року має кількість сидячих місць з місцем водія 13,а тому є автобусом категорії D1, при цьому, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо фактичної перевірки кількості місць, при проведенні перевірки та також не наведено жодного доводу щодо підстав неврахування даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу щодо його типу.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №004529 від 21 червня 2023 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №004895 від 26 липня 2023 року, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до акту №003947 від 05.07.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення статті 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів, а саме: відсутній список пасажирів затверджений перевізником чим порушено вимоги статті 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Судом встановлено, що спірною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;

регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про транспорт» документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: - для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: - для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: - для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: - для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: - для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: - для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для автомобільного самозайнятого перевізника: - ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: - для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України

Позивачем не заперечується факт необхідності надання списку пасажирів, при цьому позивач не надав суду жодних доказів належного оформлення та надання водієм автобусу списку пасажирів під час проведення відповідачем перевірки.

Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» при перевезенні пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що зафіксовано в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 004895.

Доводи позивача щодо не ознайомлення інспектора Укртрансбезпеки із списком пасажирів-працівників підприємства на 2023 рік, затвердженого Директором ТОВ «НІКОПОЛЬСЬКА ЕКСКАВАЦІЯ», який нібито був присутній у транспортному засобі не підтверджені жодними належними доказами.

Щодо посилань позивача на ту обставину, що позивача належним чином не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, то суд зауважує, судом було встановлено вище, що відповідачем було здійснено необхідні дії щодо повідомлення позивача.

Крім того, суд зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17.

Так само, не є тією підставо для скасування оскаржуваної постанови, ненаправлення їх позивачу у визначені строки, оскільки вказане не спростовує виявлених порушень.

Враховуючи наведені доводи сторін, судом зазначається, що процедурні порушення при розгляді справи про порушення відповідачем жодним чином не нівелюють факт вчиненого порушення позивачем. Факт вчинення порушення не заперечується сторонами.

З урахуванням наведеного, судом встановлено правомірність прийняття постанови №004895 від 26 липня 2023 року, а отже відсутні підстави для її скасування.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 3486,21 грн., що документально підтверджується платіжними інструкціями №121 від 12.10.2023 року та №123 від 12.10.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 1744,61 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОПОЛЬСЬКА ЕКСКАВАЦІЯ» (53200, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м.Нікополь, вул.Лісна, буд.5, код ЄДРПОУ 36723795) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004529 від 21 червня 2023 року, прийняту начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОПОЛЬСЬКА ЕКСКАВАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 36723795) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1744,61 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні шістдесят одну копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв