Рішення

від 18.12.2023 по справі 360/2153/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/2153/22

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 28 грудня 2022 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі відповідач, ТУ ССО у Луганській області), в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої до суду 31 березня 2023 року, позивачем заявлено такі вимоги:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання наказу про виплату, не нарахування та не виплату підполковнику Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у сумі: за лютий 2022 року 5357,14 грн; за березень 2022 року 30000,00 грн; за квітень 2022 року 30000,00 грн; за травень 2022 року 30000,00 грн; за червень 2022 року 30000,00 грн; за липень 2022 року 30000,00 грн; за серпень 2022 року 30000,00 грн; за вересень 2022 року 30000,00 грн; за жовтень 2022 року 30000,00 грн; за листопад 2022 року 30000,00 грн; за грудень 2022 року 30000,00 грн; за січень 2023 року 6451,61 грн, а всього за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 311808,75 грн;

2) зобов`язати відповідача видати наказ про виплату підполковнику Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у сумі: за лютий 2022 року 5357,14 грн; за березень 2022 року 30000,00 грн; за квітень 2022 року 30000,00 грн; за травень 2022 року 30000,00 грн; за червень 2022 року 30000,00 грн; за липень 2022 року 30000,00 грн; за серпень 2022 року 30000,00 грн; за вересень 2022 року 30000,00 грн; за жовтень 2022 року 30000,00 грн; за листопад 2022 року 30000,00 грн; за грудень 2022 року 30000,00 грн; за січень 2023 року 6451,61 грн, а всього за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 у розмірі 311808,75 грн, а також нарахувати та виплатити на підставі цього наказу додаткову винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 311808,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з наказом відповідача від 26 травня 2020 року № 89о/с позивача прийнято на службу до Служби судової охорони та призначено на посаду начальника юридичної служби територіального управління Служби судової охорони у Луганській області.

Згідно з відповіддю відповідача від 26 грудня 2022 року № 43.05-260 у затвердженому ССО кошторисі Управління на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», не передбачались, накази ТУ ССО у Луганській області про виплату такої додаткової винагороди співробітникам Управління за період з 24 лютого 2022 року по 30 листопада 2022 року, зокрема і позивачу, не видавались та виплати протягом поточного року не здійснювались.

Позивач вважає, що бездіяльністю відповідача порушується його право на отримання встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди, внаслідок чого позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Від ТУ ССО у Луганській області 16 січня 2023 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову № 168, якою установлена виплата на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, зокрема, і співробітникам Служби судової охорони (в редакції, що діяла до 21 січня 2023 року).

Однак нормативно-правовими актами, якими визначений механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384, постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони») не врегульовано порядок виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.

До 31 жовтня 2022 року в ТУ ССО у Луганській області був відсутній визначений головою ССО та затверджений ДСА відомчий нормативно-правовий акт, що врегульовує порядок виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.

Отже, у першого відповідача на час проходження служби позивачем були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за період з 24 лютого 2022 року по 12 вересня 2022 року.

Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, який розроблений на виконання Постанови № 168 (далі Порядок № 396).

Пунктами 3, 4 Порядку № 396 визначено, що додаткова винагорода виплачується співробітникам ССО в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди є наказ Служби або територіального управління.

Відповідно до пунктів 7, 11 Порядку № 396 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн виплачується співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, перелік яких затверджується наказом Головнокомандувача Збройних Сил України, пропорційно в розрахунку на місяць.

Листом від 30 листопада 2022 року № 30.07.3-2068/вн «Про інформацію щодо районів ведення воєнних (бойових) дій» ССО направило до Управління копії наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій.

ТУ ССО у Луганській області виконано розрахунки потреби в коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам Управління у період дії воєнного стану, які листом від 02 грудня 2022 року № 43.07-662/вн спрямовано до ССО, як до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, для збільшення кошторисних призначень та виділення Управлінню додаткових бюджетних асигнувань по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» у грудні 2022 року, з метою виконання вимог Постанови № 168.

Отже, наказ Управління про виплату додаткової винагороди співробітникам, зокрема і позивачу, має бути виданий начальником ТУ ССО у Луганській області в грудні 2022 року, а така виплата позивачу може бути здійснена лише на підставі такого наказу після усунення наявного дефіциту видатків на виплату грошового забезпечення та внесення змін до помісячного розподілу бюджетних асигнувань, що затверджений ССО у відповідному Плані асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету Управління на 2022 рік.

З посиланням на положення статей 48, 51, абзацу другого пункту 41 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України представник відповідача зауважив, що ТУ ССО у Луганській області як розпорядник бюджетних може брати на себе бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Керівники бюджетних установ утримують працівників та здійснюють фактичні видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету здійснюється Державною судовою адміністрацією України.

У грудні 2022 року бюджетні асигнування по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», передбачені у кошторисі ТУ ССО у Луганській області на 2022 рік, головним розпорядником бюджетних коштів ДСА України та розпорядником вищого рівня ССО збільшені не були. Навпаки, згідно із довідкою про зміни до кошторису на 2022 рік від 21 грудня 2022 року № 56 та довідки про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального бюджету на 2022 рік від 21 грудня 2022 року № 56, видатки ТУ ССО у Луганській області по КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» зменшені на 1432700 грн.

У кошторисі ТУ ССО у Луганській області на 2023 рік не затверджені бюджетні асигнування на погашення будь-якої бюджетної кредиторської заборгованості за минулі звітні роки.

Позивачем 18 січня 2023 року подано до суду відповідь на відзив, в якій позивачем викладено аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Також позивачем 31 березня 2023 року подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

По справі сторонами заявлено такі клопотання, а судом вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою від 29 грудня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін;

- ухвалою від 29 грудня 2023 року зупинено провадження в даній адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, яка 14.02.2023 залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду;

- ухвалою від 23 жовтня 2023 року відновлено провадження у справі;

- представником відповідача 09 листопада 2023 року подано клопотання про долучення додаткових доказів;

- позивачем 12 грудня 2023 року подано додаткові пояснення щодо поданих представником відповідача додаткових доказів.

Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходить службу в Службі судової охорони з 26 травня 2020 року на посаді начальника юридичної служби ТУ ССО у Луганській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, наказу ТУ ССО у Луганській області від 26 травня 2020 року № 89 о/с, послужного списку.

Згідно з довідками ТУ ССО у Луганській області від 12 січня 2023 року № 5/8-23 та від 12 січня 2023 року № 5/6-23 відповідачем в період з 24 лютого 2022 року по 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 щомісячна додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, не нараховувалась та не виплачувалась.

Довідкою ТУ ССО у Луганській області від 12 січня 2023 року без номеру підтверджується, що накази ТУ ССО у Луганській області щодо виплати підполковнику Служби судової охорони ОСОБА_1 в період з 24 лютого 2022 року по 30 листопада 2022 року додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 не видавались.

У відповідь на запит позивача на отримання публічної інформації від 20 грудня 2022 року без номеру ТУ ССО у Луганській області листом від 26 грудня 2022 року вих.№ 43.05-260 повідомило, що у затвердженому ССО кошторисі Управління на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, яка встановлена Постановою № 168, не передбачались, накази ТУ ССО у Луганській області про виплату такої додаткової винагороди співробітникам Управління за період з 24 лютого 2022 року по 30 листопада 2022 року, зокрема і начальнику юридичної служби ТУ ССО у Луганській області Андрію Кляченкові, не видавались та виплати протягом поточного року не здійснювались.

Відповідно до наказу ТУ ССО в Луганській області від 02 листопада 2023 року № 73 визначено виплатити додаткову винагороду співробітникам ТУ ССО у Луганській області за період служби з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року згідно зі списком, зокрема ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року 20 січня 2023 року в сумі 6451,61 (пункт 4 додатку до наказу).

Довідкою ТУ ССО в Луганській області від 08 листопада 2023 року № 5/124-23 підтверджується, що позивачу за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року нарахована та виплачена 04 листопада 2023 року додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, у сумі 6451,61 грн.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною третьою статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, суд визнає цю адміністративну справу типовою до зразкової справи № 260/3564/22 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 160 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

На підставі частин першої та другої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.

Згідно із частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі Постанова № 289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок № 384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку № 384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку № 384).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.11.2023 № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесені, зокрема, такі зміни до Постанови № 168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесені, зокрема, такі зміни до Постанови № 168:

- у пункті 1 у першому реченні абзацу першого виключено, зокрема слова «співробітникам Служби судової охорони».

Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

За приписами пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Розрахунковий період для виплати додаткової винагороди визначається в календарному обчисленні з 24 лютого по 28 лютого 2022 року, а надалі щомісяця пропорційно часу дії воєнного стану (пункт 6 Порядку № 396).

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Отже, в періоді з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно Кабінет Міністрів України Постановою № 168 встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 як співробітнику ТУ ССО у Луганській області вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань.

Вирішуючи порушені в заявах по суті справи питання, суд виходить з такого.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.

Згідно зі статтею 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди.

Виходячи з цього, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції Постанови № 168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до Постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку № 384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції, тому Постанова № 793 також підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.

Виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку № 396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Так само пунктом 21 Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793), на виконання якого прийнятий Порядок № 396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

У зв`язку з цим визначення в пункті 7 Порядку № 396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

При цьому відмова відповідача у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява № 63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

З огляду на викладене посилання відповідача на те, що накази про виплату додаткової винагороди співробітникам, зокрема і позивачу, можуть бути видані виключно після усунення наявного дефіциту видатків на виплату грошового забезпечення та внесення змін до помісячного розподілу бюджетних асигнувань, що затверджений ССО у відповідному Плані асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету Управління на 2022 рік, є необґрунтованими.

Також судом відхиляються як безпідставні твердження представника відповідача про виконання ТУ ССО у Луганській області обов`язку з виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за січень 2023 року.

Так з довідки від 08 листопада 2023 року № 5/124-23 судом встановлено, що позивачу 04 листопада 2023 року виплачено додаткову винагороду за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року в сумі 6451,61 грн.

Проте всупереч положень Постанови № 168 розрахунок розміру додаткової винагороди позивачу за січень 2023 року відповідачем здійснено не з 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а з 10000,00 грн, як це визначено в пункті 7 Порядку № 396.

Однак, як вже вище вказано, пункт 7 Порядку № 396 не застосовний до спірних правовідносин.

Наведені обставини спростовують твердження представника відповідача, що ТУ ССО у Луганській області у повній мірі виконаний обов`язок з виплати позивачу додаткової винагороди за січень 2023 року.

За змістом пункту 9 частини першої статті 4, статті 5, частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

У позовній заяві позивачем правильно визначено, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між ним та ТУ ССО у Луганській області в період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, який в силу вимог пункту 10 Порядку № 384 виплачував позивачу грошове забезпечення за місцем проходження служби.

Отже, ТУ ССО у Луганській області є належним відповідачем за пред`явленим позовом, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.

За встановлених у справі обставин та нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, застосовуючи висновки Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

- визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Луганській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168;

- зобов`язати ТУ ССО у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю лише зі словесним корегуванням обраного представником позивача способу судового захисту.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (місцезнаходження: 93010, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Миру, будинок 34, ЄДРПОУ 43441202) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Луганькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова