Рішення

від 18.12.2023 по справі 480/5218/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 р. Справа № 480/5218/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖИКОЛД"" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖИКОЛД" (далі - позивач, ТОВ "ЕНЕРЖИКОЛД") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих Головним управлінням ДПС у Сумській області 25.07.2022:

- №207218280703, яким ТОВ "ЕНЕРЖИКОЛД" зменшено суму від`ємного значення за січень 2022 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 135 531,00 грн.;

- №207318280703, яким ТОВ "ЕНЕРЖИКОЛД" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 500 000,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50 000,00 грн.;

- №207518280703, яким ТОВ "ЕНЕРЖИКОЛД" збільшено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 103855,00 грн. та 10385,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивувало тим, що позивач не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками акта перевірки, як підстави для прийняття оскаржуваних рішень. Відповідач вважає, що позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року, в якій було заявлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 635 531,00 грн. (ряд. 19 Декларації), з яких 500 000,00 грн. на рахунок у банку, а 135 531,00 грн. до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду саме, у зв`язку з неправомірним застосуванням укладеного ТОВ "ЕНЕРЖИКОЛД" та TOB ВСК ФРОСТЛЕНД договору поставки № Е19/12-17 від 01.12.2017 холодильного обладнання (далі - Обладнання та/або Холодильне обладнання).

ГУ ДПС у Сумській області при перевірці достовірності і правильності визначення при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 739 386,00 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника у рядку 11.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч вимогами п. 189.4, п. 189.6 статті 189 Податкового кодексу України операції з імпортом товарно-матеріальних цінностей (ввезенням на митну територію України) комісіонером - ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД для комітента - TOB ВСК ФРОСТЛЕНД згідно договору комісії № 03-2017-к від 01.03.2017.

Однак вважає, що вказані висновки відповідачем було зроблено безпідставно, оскільки заявлена у Декларації сума бюджетного відшкодування склалася в основному за рахунок податкового кредиту у розмірі 739 386,00 грн. (ряд. 11.1. Декларації), сформованого від ввезення на митну територію України холодильного обладнання згідно контракту від 07.02.2017 № 0217, укладеного між ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД та Secor GmbH (далі - Компанія нерезидент), з урахуванням додаткової угоди № 8 від 03.06.2021 до нього, на виконання якого ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД оплатило, а Компанія нерезидент поставило холодильне обладнання.

З метою зберігання Обладнання, між ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД та ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД укладено договір зберігання №Х-03-2017 від 02.03.2017, за яким останній зобов`язується зберігати майно у наступних місцях зберігання: м. Київ, вул.Азербайджанська, 25 та м. Суми, вул. Путивльська, 5/1. У подальшому імпортоване Обладнання було продане позивачем на користь TOB ВСК ФРОСТЛЕНД за договором поставки № Е19/12-17 від 01.12.2017, а також на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Втім податковим органом перекваліфікована вказана операція, з чим позивач не погоджується та наголошує на тому, що:

- Договір комісії № 03-2017-к від 01.03.2017, відповідно до пункту 9.2., з урахування автоматичного продовження на один рік, діяв лише до 31.12.2018, а відтак був припиненим на час здійснення імпорту Обладнання;

- ввезення Обладнання та його митне оформлення відбувалося відповідно до ВМД;

- імпортоване Обладнання було оприбутковане позивачем як власне майно на рахунку 28 (Товари на складі);

- подальший продаж придбаного у Компанії нерезидента Обладнання, саме продаж, а не передача у рамках Договору комісії, на користь ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД здійснювався позивачем за договором поставки № El9/12-17 від 01.12.2017 з відповідними наслідками такого продажу Обладнання, а саме: складення та реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до них за правилом першої події; отримання позивачем грошових коштів від ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД як оплату за Обладнання;

- відсутні будь-які документи, що підтвердили хибний висновок податкового органу, про придбання (імпорт) Обладнання в рамках Договору комісії № 03-2017-к від 01.03.2017, оскільки відсутні акти приймання-передачі Обладнання від позивача, як комісіонера, на користь ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, як комітента, а також звіти комісіонера як головний документ про виконану комісіонером закупівлю товару, його кількість, ціну тощо.

Відтак позивач вважає, що фактично ГУ ДПС у Сумській області в акті перевірки здійснило перекваліфікацію господарської операції ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД і неправомірно визначило, що придбання (імпорт) позивачем холодильного обладнання (далі - Обладнання) та його ввезення на митну територію України з сплатою відповідних податків та зборів, зокрема ПДВ, відбувалося не як самостійна господарська операція ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД, а в рамках виконання договору комісії між ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД та ТОВ ВСК Фростленд, із застосуванням відповідних податкових наслідків для такого договору.

Крім того вказав, що висновки ГУ ДПС щодо не підтвердження позивачем податкового кредиту у розмірі 739385,81грн. суперечать положенням пункту 201.12. статті 201 Податкового кодексу України, наданим для перевірки ВМД, банківським документам про сплату імпортного ПДВ саме ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД, а також і роз`яснень ДПС України, згідно яких якщо за договором комісії комісіонер за рахунок комітента придбаває у нерезидента товари та при їх розмитненні здійснює сплату ПДВ до бюджету, то право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту має лише власник таких товарів - комітент на підставі митної декларації, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару.

Ні в Акті перевірки, ні в оскаржуваних податкових рішеннях ГУ ДПС не спростовувало і не заперечувало реальності здійснених ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД господарських операцій щодо ввезення на митну територію України обладнання та його подальшого продажу на користь ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД та ФОП ОСОБА_1 .

Відтак позивач вважає, що ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД має право на бюджетне відшкодування ПДВ, яким і скористалось, подавши відповідну Декларацію.

Ухвалою суду від 12.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник ГУ ДПС у Сумській області подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.113-161), в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що податкові повідомлення-рішення від 25.07.2022 №207218280703, № 207318280703, № 207518280703 прийняті та направлені з дотриманням та у відповідності до норм Податкового кодексу України, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Так, при перевірці первинних документів щодо реалізації імпортованих ТМЦ за договорами купівлі-продажу/поставки, відповідно до інформації, що міститься у базах даних ДПС було встановлено, що ТОВ ЕНЕРДЖИКОЛД на протязі 2021-2022 року виписано в адресу ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД та направлено на реєстрацію податкові накладні з номенклатурою комісійна винагорода: №1 від 10.03.2021, №6 від 03.08.2021, №3 від 18.01.2022, реєстрація яких була зупинена в автоматичному режимі.

При дослідженні пакету документів, наданих на розблокування податкових накладних, встановлено, що ТОВ ЕНЕРДЖИКОЛД уклало з ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД договір комісії № 03-2017_к від 01.03.2017. При цьому, імпортовані ТМЦ для комітента були обліковані та рахунку 28 Товари на складі, замість позабалансового субрахунку 025 Матеріальні цінності довірителя.

Також згідно Єдиного реєстру податкових накладних за період з 2017 по 2022 рік, встановлено виписку ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД в адресу ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД податкових накладних з номенклатурою комісійна винагорода. Відповідно до наданих пояснень в доповідній записці головного бухгалтера директору ТОВ ЕНЕРДЖИКОЛД ОСОБА_2 , бухгалтером зазначено, що при обробці первинних документів було некоректно застосовано господарський договір з ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД №03-2017-к від 15.03.2017 Договір комісії, умови договору комісії фактично не виконувались, а застосовувались умови звичайного договору поставки товару, згідно яких всі отримані від покупця (TOB ВСК ФРОСТЛЕНД) кошти в якості передоплати за товар обкладалися податком на додану вартість та включалися до податкових зобов`язань продавця (ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД).

Однак згідно письмових пояснень ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД, у зв`язку з зупиненням реєстрації податкової накладної №3 від 18.01.2022, господарські відносини між ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД та TOB ВСК Фростленд в 2021 році продовжуються на підставі договору № 3-2017-к від 01.03.2017, предметом якого є закуповування за межами митної території України холодильного обладнання на користь Комітента та за рахунок Комітента. За свої послуги Комісіонер (ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД) отримує комісійну винагороду в розмірі згідно чинного договору, договір на даний час виконується сторонами. Жодних документів щодо припинення дії договору комісії №_03-2017-к від 01.03.2017 платником ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД до перевірки надано не було.

Відтак вважає, що позивач здійснив господарські операції саме на підставі Договору комісії № 03-2017-к від 01 березня 2017 року та ТМЦ, які зазначені у вантажно-митній декларації, це є власність ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, тому ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД неправомірно намагається підтвердити своє право на податковий кредит та зменшення суми зобов`язань з податку на додану вартість.

Представник позивача у відповіді на відзив (а.с.165) вказав, що посилаючись на здійснення господарських операцій саме на підставі Договору комісії № 03-2017-к від 01 березня 2017 року, контролюючий орган фактично здійснює перекваліфікацію господарської операції, що виходить за межі повноважень ГУК ДПС у Сумській області. При цьому, на підтвердження свого права на податковий кредит ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД було надано:

- ВМД № 100100/2022/020621 від 13.01.2022, в якій зазначена сума ПДВ до сплати у розмірі 739385,81 грн.

- та платіжне доручення № 4 від 11.01.2022 про сплату ПДВ у розмірі 957000,00 грн.

Таким чином позивачем виконані всі вимоги ПКУ щодо права на отримання податкового кредиту з "імпортного" ПДВ, а тому у ГУ ДПС у Сумській області відсутні будь-які підстави для його не визнання, а доводи відповідача у відзиві не спростовують законність та обґрунтованість позовних вимог.

Ухвалами суду від 20.10.2022 та від 12.04.2023, від 22.09.2023 у сторін було витребувано додатковий доказ у справі (а.с.167,173,207,209), що на виконання вимог суду були надані (а.с.171-172,177-195, 199-205,216-223,225-229).

Також представником позивача були надані додаткові пояснення (а.с.196-198,214-215), в яких наголосив, що з початку своєї діяльності позивач укладав різні договори з контрагентом ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, у тому числі договір комісії № 03-2017-к від 01.03.2017, на підставі якого планувалось закуповувати імпортований товар виключно для ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, у зв`язку з чим такий договір був внесений до бухгалтерського обліку, однак при фінансово-господарських стосунках з цим контрагентом такий договір жодного разу не виконувався. Вантажно-митні декларації оформлялись на ім`я позивача без зазначення іншого власника товару, як того вимагають умови договору комісії та Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651.

Додатково вказав, що 14 січня 2022 року підприємством було відвантажено імпортний товар на загальну суму 3385000,00грн. на користь ТОВ «ВСК «Фростленд» по цінам з урахування всіх додаткових витрат, але без будь якої націнки. Це негативно вплинуло на економічний результат цієї операції. Тому було прийнято рішення виправити ситуацію та додатково отримати кошти від покупця в розмірі одного відсотка від вартості відвантажених товарів виставивши акт наданих послуг від 18.01.2022 №ЕН-5. Вказує, що формулювання в акті від 18.01.2022 «Комісійна винагорода» у цьому випадку було некоректне та мало б звучати по іншому, а саме «Посередницькі послуги». Саме таку назву має код з Класифікатора ДК 016:2010 46.14.19-00.00. При обробці первинних документів в програмному забезпеченні бухгалтером підприємства був помилково застосований договір комісії, що виявилося під час перевірки. Згідно з наказом керівника зазначена помилка виправлена.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку у відповідача як платник податків, в т.ч. є платником податку на додану вартість.

У період з 07.06.2022 по 15.06.2022 уповноваженими особами ГУ ДПС у Сумській області була проведена документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року в податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2022 року №:9033861887 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 22.06.2022 № 1210/18-28-07-04-07/41108708/33 (а.с.10-39).

Так, перевіркою встановлення порушення ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД норм п. 189.4, п.189.6 ст.189 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту на 739386 грн., в т.ч. за січень - 739386 грн., внаслідок неправомірного застосування договору поставки № Е19/12-17 від 01.12.2017 року, укладеного між ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД та ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, оскільки ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД:

- завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2 Декларації) на 500 000 грн.;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 Декларації) на 135 531 грн.;

- занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р. 18 Декларації) всього на суму 103 855 грн.

ТОВ ЕНЕРЖИКОЛД не погодилось з висновками акту, у зв`язку з чим, до контролюючого органу подало заперечення до акту перевірки від 07.07.2022, про що зазначено у відзиві на позов (а.с.113), однак, за результатами розгляду якого висновки акту залишені без змін.

25.07.2022 за результатами вказаної перевірки, ГУ ДПС у Сумській області були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- №207218280703, яким ТОВ "ЕНЕРЖИКОЛД" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану 17.02.2022 за рахунок платника у банку за січень 2022 року у розмірі 135 531,00 грн. (а.с.40, 118);

- №207318280703, яким ТОВ "ЕНЕРЖИКОЛД" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану 17.02.2022 за рахунок платника у банку за січень 2022 року у розмірі 500 000,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50000,00 грн. (а.с.41-42, 122-124);

- №207518280703, яким ТОВ "ЕНЕРЖИКОЛД" збільшено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р. 18 Декларації) на суму 103 855,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10385,50 грн. (а.с.43-44, 119-121).

Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДПС у Сумській області податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ЕНЕРЖИКОЛД" звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що у цьому випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі Податковий кодекс України), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Питання, пов`язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг, ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України, а також порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків внормовано статтями 14, 44, 134, 135, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно ч.ч.1,2 ст. 9 вказаного закону в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно із пп. «а», «ґ», п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів та послуг, ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. «б», «в» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України).

При цьому пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг)/ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку/митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Вказані висновки неодноразово висловлені в постановах Верховного Суду (від 20 листопада 2018 року у справі №809/1253/17, від 06.11.2018 у справі №805/3183/17-а, від 08.11.2018 у справі №816/709/17).

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно підпункту 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому економічний ефект не обов`язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Таким чином, у цьому випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та є визначальною для встановлення податкових зобов`язань та виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на підставою для формування податкового обліку платника податків та на податковий кредит.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №816/4071/14 також відмічав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

У цій справі судом встановлено, що позивачем 07.02.2017 було укладено контракт №0217 з Secor GmbH Німеччина (а.с.58-62), за предметом якого продавець (Secor GmbH Німеччина (далі Компанія нерезидент) зобов`язувалось продати, а покупець (позивач) купити компресори для холодильного обладнання (п.1.1 контракту). 100% вартості товару сплачується перед відвантаженням (п.2.6 контракту). Згідно додаткової угоди №8 від 03.06.2021 до контракту (а.с.63) контракт укладається на строк до 31.12.2021. Якщо за 3 місяці до закінчення строку дії контракту жодна із сторін в письмовому вигляді не заявить про його розірвання, строк дії контракту автоматично продовжується на наступний рік. І в такий спосіб з року в рік.

Ці контракт і додаткова угода були надані позивачем на перевірку (а.с.16-17).

На виконання зазначеного контракту позивач сплатив, а Компанія нерезидент поставило холодильне обладнання, що підтверджується копіями доказів, які, у тому числі, були надані і на перевірку (а.с.17,20,34), зокрема, копіями:

- банківських виписок про перерахування коштів Компанії нерезиденту 21.09.2021 у розмірі 35 000,00 Євро та 10.12.2021 у розмірі 78139,46 Євро, всього на суму 113139,46 Євро (а.с.65,66);

- CMR 58512 від 11.01.2022, де отримувачем і платником вказано ТОВ «Енержиколд» (а.с.64);

- вантажно-митної декларації (далі ВМД) від 13.01.2022 № UA1001000/2022/020621, в якій зазначено суму податку на додану вартість 739385,81грн. (а.с.67-70).

Поряд з цим 02.03.2017 ТОВ «Енержиколд» також укладено договір зберігання №Х-03-2017 з ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД», як зберігачем, де останній зобов`язувався зберігати майно у наступних місцях зберігання: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25 та м. Суми, вул. Путивльська, 5/1, на підтвердження чого позивачем надано суду копію вказаного договору зберігання (а.с.94-97), який надавався і під час перевірки (а.с.24), а також надано суду копію акта наданих послуг №ФР-113 від 31.01.2022 за січень 2022р. та копію банківської виписки за 01.06.2022 про оплату позивачем послуг у розмірі 1200,00 грн. (а.с.98,99), а також аналіз субконто Договори за січень 2022р. (а.с.199).

З метою оформлення документів для проходження митного контролю при ввезенні ТОВ «Енержиколд» на митну територію України у подальшому придбаного обладнання позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3 ) 09.07.2017 було укладено договір №ФОП 09/03/17 про надання митно-брокерських послуг та посередницьких послуг з отримання дозвільних та експертних документів (а.с.77-81), відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 надав послуги з комплексного митного оформлення товару, придбаного у Secor GmbH Німеччина за ВМД від 13.01.2022 № UA1001000/2022/020621та обслуговування ТЗ в зоні митного контролю, що підтверджується копіями таких документів:

- акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 від 13.01.2022 (а.с.82);

- банківської виписки про оплату позивачем 17.01.2022 наданих послуг у розмірі 5040,00грн. (а.с.83).

Ці документи також були надані позивачем на перевірку (а.с.19).

З метою перевезення придбаного обладнання зі Словаччини до м. Києва ТОВ «Енержиколд» 05.01.2022 було укладено договір доручення №05/01/22 на транспортне обслуговування з перевезення вантажів в міжнародному та міжміському сполученні з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4 ) (а.с.71-73), на виконання умов якого ТОВ «Енержиколд», як замовник, та ФОП ОСОБА_4 , як виконавець, оформили транспортний заказ від 05.01.2022 (заявку), відповідно до якої погодили маршрут транспортування (Злате Моровце (Словаччина) - Київ, вул. Азербайджанська, 25 - КФ TOB «ВСК «ФРОСТЛЕНД» та строк доставки до 14 - 17.01.2022 (а.с.74), що також підтверджується копіями наступних доказів:

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 13.01.2022 (а.с.75);

- банківської виписки про оплату позивачем 14.01.2022 транспортних послуг у розмірі 37776,00грн. (а.с.76).

Ці документи також були надані позивачем на перевірку (а.с.20).

Оборотно-сальдовою відомістю по рах.28 підтверджується, що імпортований позивачем був оприбуткований на складі позивача, як власний товар (а.с.201-205). Про відображення (оприбуткування імпортованого товару позивачем як власного на складі зазначається і самим податковим органом в акті перевірці (а.с.33).

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача (а.с.214зворот), імпортоване обладнання позивачем частково було продане TOB «ВСК «ФРОСТЛЕНД» за договорами поставки №Е03/03-17 від 15.03.2017, № Е19/12-17 від 01.12.2017 (а.с.84-87,214зворот, 216-217), на підтвердження позивачем надано копії таких доказів, які надавались, у тому числі і під час перевірки (а.с.21-24):

- видаткової накладної №ЕН-1 від 14.01.2022 на суму 3 385 000,00грн., в якій йде посилання на договір №Е03/03-17 від 15.03.2017 (а.с.88,181); №ЕН-6 від 28.01.2022 на суму 15851,61грн. (а.с.180);

- банківських виписок про оплату від ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД» за товар (Обладнання) 10.12.2021 на суму 2 428 000,00грн. (а.с.89), 11.01.2022 р. на суму 957000,00грн. (а.с.90);

- виписаних та зареєстрованих податкових накладних № 1 від 10.12.2021 з розрахунком коригуванням до неї № 2 від 14.01.2022 на суму 2 428 000,00грн., податкової накладної №1 від 11.01.2022 на суму 957000,00грн., №4 від 28.01.2022 на суму 15851,66грн. (а.с.91-93,178,179).

Крім того позивачем надано суду аналіз субконто договорів, контрагентів по ТОВ «ВСК «Фростленд», з якого вбачається, що по кредиту рах. 6811 (розрахунки по авансам отриманим) від ТОВ «ВСК «Фростленд» було отримано передплату розмірі 2 428 000,00 грн. та 957 000,00 грн. - всього на 3 385 000,00 грн., а по рахунку 36 (розрахунки з вітчизняними покупцями) було продано, зокрема, на користь ТОВ «ВСК «Фростленд» товару на суму 3385000,00грн. (а.с.199).

Також частина імпортованого товару була реалізований позивачем за усним договором фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ), на підтвердження чого позивачем під час перевірки надавались копії видаткових накладних №ЕН-14 від 17.05.2022 на суму 38360,94грн. №ЕН-17 від 26.05.2022 на суму 26822,40грн. №ЕН-12 від 30.04.2022 на суму 40448,01грн.; №ЕН-16 від 20.05.2022 на суму 37971,72грн. (а.с.183-186), банківської виписки про оплату придбаного товару на загальну суму 143603,07грн. (а.с.187), товарно-транспортних накладних №РЕН-17 від 17.05.2022, №РЕН-17 від 26.05.2022, №РЕН-12 від 30.04.2022; №РЕН-17 від 20.05.2022 (а.с.188-195).

Як вбачається з товарно-транспортних накладних №РЕН-17 від 17.05.2022, №РЕН-17 від 26.05.2022, №РЕН-12 від 30.04.2022; №РЕН-17 від 20.05.2022 (а.с.188-195), товар, проданий ФОП ОСОБА_1 , був відвантажений з м. Суми. Втім, на підтвердження транспортування придбаного від нерезидента товару з АДРЕСА_1 (куди був доставлений товар із Словаччини) до м. Суми, позивачем надано копії накладної на перевезення від 31.01.2022, акта надання послуг від 28.04.2022 №ФР-394, товарно-транспортної накладної від 31.01.2022 №ФР-1735 (а.с.220-221).

Крім того позивачем надано суду аналіз субконто договорів, контрагентів по ФОП ОСОБА_1 , з якого вбачається, що по рахунку 36 (розрахунки з вітчизняними покупцями) було продано на користь ФОП ОСОБА_1 товару на загальну суму 143603,07грн. (а.с.200).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарська операція між позивачем та компанією Secor GmbH носила реальний характер та була фактично виконана, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Придбаний товар був реалізований у подальшому ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВСК «Фростленд», що також підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. На момент проведення податкової перевірки ТОВ «Енержиколд» мало в наявності ВМД, яка згідно пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту у сумі 739385,81грн., а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість включення позивачем податку на додану вартість до складу податкового кредиту у загальному розмірі 739385,81грн. та формування суми бюджетного відшкодування по операції з компанією Secor GmbH.

У зв`язку з ввезенням на митну територію України холодильного обладнання від Secor GmbH (компанія нерезидент), позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2022р. (а.с.45-57) правомірно у р.11.1 відображено суму дозволеного податкового кредиту у загальному розмірі 739386грн., та суми від`ємного значення (135 531 грн.) і бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (500000грн.), які обчислені з урахуванням вказаного податкового кредиту, а також подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 500000грн. (а.с.57).

Однак відповідач, не приймаючи до уваги подані вище докази позивача на підтвердження ввезення холодильного обладнання на митну територію України на підставі ВМД від 13.01.2022 № UA1001000/2022/020621 (а.с.67-70), в акті перевірці робить висновок про те, що товар, який був імпортований позивачем, був придбаний останнім на виконання договору комісії №03-2017-к_, укладеного 01.03.2017 позивачем з ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, у зв`язку з чим позивачем завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2 Декларації) на 500 000 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 Декларації) на 135 531 грн. та занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р. 18 Декларації) всього на суму 103 855 грн.

Вказане, вважає відповідач, призвело до порушення ТОВ «Енержиколд» вимог п.189.4, 189.6 ст. 189 Податкового кодексу України, відповідно до яких базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187і198цього Кодексу. Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту застосовується також на операції з примусового продажу арештованого майна органами юстиції (п.189.4).

Нормипунктів 189.3-189.5цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів (п.189.6).

Задовольняючи позовні вимоги та не погоджуючись із висновком контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, судом взято до уваги наступне.

Так, як вбачається з акта перевірки (а.с.21-38), висновок про порушення позивачем податкового законодавства та не підтвердження позивачем права на податковий кредит за імпортним податком на додану вартість, відповідач робить, надаючи аналіз договору комісії №03-2017-к_ від 01.03.2017, та подальшій реалізації імпортованого товару, а не господарській операції з Secor GmbH Німеччина та ввезенням позивачем, як власником, товарів на митну територію України на підставі ВМД від 13.01.2022 № UA1001000/2022/020621.

Зокрема, в акті перевірки податковий орган вказує, що при перевірці первинних документів щодо р е а л і з а ц і ї імпортованих товарно-матеріальних цінностей за договорами купівлі-продажу/поставки з ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД та ФОП ОСОБА_1 , видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження реалізації товару ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД та ФОП ОСОБА_1 не містять розшифровки підпису зі сторони покупця, а у видаткових накладних щодо реалізації товару ФОП ОСОБА_1 також не здійснено накладення печатки, що унеможливлює ідентифікувати ким підписано такі видаткові накладні та отримано товар та чи мала вказана особа на це повноваження (а.с.23,27,180,181,183-186).

Вказані доводи суд не приймає до уваги, оскільки вказане не є безумовною підставою для висновку про позбавлення таких документів юридичної сили та доказовості, так як сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. При цьому відтиск печатки підприємства ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції, та надані на перевірку копії товарно-транспортних накладних (а.с.188-195) підтверджують, що отримувачем товару є саме ОСОБА_1 .

Крім іншого, з аналіз субконто договорів, контрагентів по ТОВ «ВСК «Фростленд» та ФОП ОСОБА_1 , по рахунку 36 (розрахунки з вітчизняними покупцями) вбачається, що саме зазначеним контрагентам було продано товару на суму 3 385000,00грн. та 143603,07грн. відповідно (а.с.199,200).

Також податковий орган в акті перевірки вказує (а.с.24,30-31), що позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару на адресу ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, а надані на перевірку товарно-транспортні накладні, на підтвердження транспортування товару ФОП ОСОБА_1 не містять часу, дати пункт розвантаження товарно-матеріальних цінностей та не вчинено підписів осіб, відповідальних за вчинення даних операцій, що унеможливлює встановити пункт розвантаження, яким чином здійснювалось навантаження, та яка кількість людей залучалась до виконання господарської операції.

Вказані доводи суд також не бере до уваги, беручи до уваги наступне.

Виходячи із змісту частини другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, пунктів 1 та 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, чинного на час виникнення спірних правовідносин, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Тобто товарно-транспортна накладна дійсно є доказом, який підтверджує факт надання/отримання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Однак відсутність товарно-транспортної накладної, чи недоліки, товарно-транспортної накладної, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася. Тому питання щодо наявності товарно-транспортної накладної, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.05.2019 у справі № 813/552/15, від 03 вересня 2020 року у справі № 808/967/16.

Крім того, варто відмітити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 січня 2021 року у справі № 816/2661/15, від 17 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.001522.

У постанові від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19 Верховний Суд також зазначав, що відсутність в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, як вже зазначалось вище на підтвердження реалізації товару на користь ФОП ОСОБА_1 , крім товарно-транспортних накладних №РЕН-17 від 17.05.2022, №РЕН-17 від 26.05.2022, №РЕН-12 від 30.04.2022; №РЕН-17 від 20.05.2022 (а.с.188-195), в матеріалах справи містяться докази, що надавались і під час перевірки, зокрема, копії видаткових накладних №ЕН-14 від 17.05.2022 на суму 38360,94грн. №ЕН-17 від 26.05.2022 на суму 26822,40грн. №ЕН-12 від 30.04.2022 на суму 40448,01грн.; №ЕН-16 від 20.05.2022 на суму 37971,72грн. (а.с.183-186), банківської виписки про оплату придбаного товару на загальну суму 143603,07грн. (а.с.187).

Як вбачається з товарно-транспортних накладних №РЕН-17 від 17.05.2022, №РЕН-17 від 26.05.2022, №РЕН-12 від 30.04.2022; №РЕН-17 від 20.05.2022 (а.с.188-195), товар, проданий ФОП ОСОБА_1 , був відвантажений з м. Суми. Втім додатково позивачем надано копії накладної на перевезення від 31.01.2022, акта надання послуг від 28.04.2022 №ФР-394, товарно-транспортної накладної від 31.01.2022 №ФР-1735 (а.с.220-221), які підтверджуються факт транспортування придбаного від нерезидента товару з м. Києва, вул. Азербайджанська, 25 (куди був доставлений товар із Словаччини) до м. Суми.

Ані вказані відповідачем видаткові накладні, ані товарно-транспортні накладні щодо операції з реалізації товару ФОП ОСОБА_1 не суперечать та не містять неузгодженостей між собою.

Також позивачем надано суду аналіз субконто договорів, контрагентів по ФОП ОСОБА_1 , з якого вбачається, що по рахунку 36 (розрахунки з вітчизняними покупцями) було продано на користь ФОП ОСОБА_1 товару на загальну суму 143603,07грн. (а.с.200). А відтак незначні недоліки первинних документів, чи то їх певна дефектність, за умови ймовірності визначення їх змістовного навантаження, не свідчить про їх формальність, позаяк при розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Також судом встановлено, що з метою зберігання майна ТОВ «Енержиколд», останнім укладено договір зберігання №Х-03-2017 від 02.03.2017 з ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД», як зберігачем, де останній зобов`язувався зберігати майно ТОВ «Енержиколд» у наступних місцях зберігання: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25 та м. Суми, вул. Путивльська, 5/1. На підтвердження зазначеного позивачем надано суду копію вказаного договору зберігання (а.с.94-97), який надавався і під час перевірки (а.с.24), а також копію акта наданих послуг №ФР-113 від 31.01.2022 за січень 2022р. та копію банківської виписки за 01.06.2022 про оплату позивачем послуг у розмірі 1200,00 грн. (а.с.99), аналіз субконто Договори (а.с.199).

При цьому з досліджених доказів у справі, наданих у тому числі і під час перевірки, судом встановлено, що придбаний у Secor GmbH Німеччина товар, був поставлений ФОП ОСОБА_4 , з яким відповідно до транспортного заказу від 05.01.2022 (заявку), було погоджено маршрут транспортування саме на адресу орендованого позивачем приміщення у ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД» (м.Київ, вул. Азербайджанська, 25 - КФ TOB «ВСК «ФРОСТЛЕНД» (а.с.74). Імпортований товар частково було реалізовано саме ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД» згідно договорів поставки від 01.12.2017 №Е19/12-17, від 15.03.2017 №03/03-17 (а.с.84-87, 216-217). Більше того у договорі поставки від 15.03.2017 №03/03-17 (а.с.216-217), відповідно до якого здійснювалась поставка товару за видатковою накладною від 14.01.2022 №ЕН-1 (а.с.181), яка надавалась на перевірку, адресою поставки зазначено саме товарний склад: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25 та м. Суми, вул. Путивльська, 5/1 (а.с.216).

Вказане свідчить про відсутність необхідності у складанні товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, який був поставлений саме на орендований позивачем склад у ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД» - м.Київ, вул. Азербайджанська, 25, з якого реалізовано у подальшому товар цьому ж контрагенту.

Додатково щодо укладеного договору оренди податковий орган в акті зауважує (а.с.25), що у ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД» відповідно до даних ДПС України згідно звітності 20-ОПП обліковується, лише склад за адресою м. Суми, вул. Путивльська, 5/1, а не склад за адресою м. Київ, вул. Азербайджанська, 25, що свідчить про порушення норм п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України.

Однак саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків у тому числі щодо подання звітності, не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.001522.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

При цьому складена заявка (а.с.74) свідчить лише про погодження позивачем та ФОП ОСОБА_4 маршруту транспортування на адресу орендованого позивачем приміщення у ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД» (Злате Моровце (Словаччина) - Київ, вул. Азербайджанська, 25 - КФ TOB «ВСК «ФРОСТЛЕНД» (а.с.74), на виконання умов п. 2.2 договору доручення №05/01/22 від 05.01.2022 (а.с.71-73) та не може бути підтвердженням доказу виконання, зокрема, договору комісії, як помилково вважає відповідач.

Таким чином зі змісту кожного договору вбачається обумовленість сторін щодо предмету договору, вартості, умов оплати та інших істотних умов, які свідчать про укладення договорів з метою реального їх виконання та вони розкривають зміст та обсяг господарських операцій з реалізації обумовлених договорами товарів.

Окремо щодо доводів представника відповідача з приводу операцій з реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД та ФОП ОСОБА_1 , суд відмічає, що в межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що додатково обумовлює неприйнятність доводів податкового органу у цій частині.

Також в акті перевірки податковий орган, зазначає (а.с.31,33), що згідно інформації, що міститься у базах даних ДПС ТОВ ЕНЕРДЖИКОЛД протягом 2017-2022 року виписано на адресу ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД та направлено на реєстрацію податкові накладні з номенклатурою комісійна винагорода (а.с.152-161), у тому числі №3 від 18.01.2022 (а.с.125,152,154), реєстрацію якої було зупинено в автоматичному режимі (а.с.126). Враховуючи вказане, а також надані позивачем копій акта наданих послуг №ЕН-5 від 18.01.2022 з найменування послуг «комісійна винагорода» (а.с.149), пояснення від 18.01.2022 (а.с.137), в яких представник позивача пояснював, що господарські відносини між позивачем та ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД продовжуються на підставі договору комісії №3-2017-к від 01.03.2017, який станом на час написання пояснень виконується сторонами (а.с.137), та документи, які надавались представником позивача під час зупинення податкової накладної №3 від 18.01.2022 (а.с.127-149), контролюючий орган робить висновок, що позивачем придбавався товар у нерезидента на виконання договору комісії №03-2017-к_ від 01.03.2017 з ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, доказів припинення якого не надано.

Дійсно, 01.03.2017 позивачем з ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД був укладений договір комісії №03-2017-к_(а.с.108-111, 144-148).

Втім, як вже зазначалось вище, господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

При цьому, відповідно до умов п.2.1, 2.2,2.5, 5.2 договору комісії №03-2017-к_(а.с.108-111, 144-148) для початку виконання комісіонером (позивачем) взятих на себе обов`язків за договором комітент (ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД) видає доручення, яке є невід`ємною частиною договору, та в якому встановлюється серед іншого розмір комісійної виплати. Комісіонер зобов`язаний надати звіт протягом 30 календарних днів з дня ввезення на митну територію України товару.

Однак доказів складання такого доручення чи звіту суду надано не було. На час проведення перевірки таких обставин контролюючим органом встановлено також не було, як і не було підтверджено складання актів приймання-передачі обладнання від позивача, як комісіонера, на користь ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД, як комітента, а також додатку №1 до договору відповідно до умов п.1.2,1.3 договору, в якому мало б бути зазначено асортимент та ціна товарів, на які комітент мав намір набути право власності. Таких додатку, та звітів, як пояснив представник позивача на виконання вимог ухвали суду не складалось (а.с.196, 215).

За цих обставин суд наголошує, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 у справі №806/1552/15.

Дійсно судом встановлено складання позивачем ряду податкових накладних з номенклатурою комісійна винагорода, у тому числі №3 від 18.01.2022, реєстрація якої було зупинено в автоматичному режимі, та акта надання послуг від 18.01.2022 (а.с.149). Також відповідно до п.9.2 договору комісії № 03-2017_к від 01.03.2017 у випадку якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, даний договір вважається продовженим на один календарний рік на тих самих умовах (а.с.146). Крім того представником позивача 18.01.2022 з метою розблокування зупиненої податкової накладної №3 від 18.01.2022 надавались пояснення та документи, в яких він дійсно пояснював, що господарські відносини між позивачем та ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД продовжуються на підставі договору комісії №3-2017-к від 01.03.2017, який станом на час написання пояснень виконується сторонами (а.с.137).

Поряд з цим, 18.05.2022 (тобто ще до початку проведення перевірки, розпочатої 07.06.2022) бухгалтером подано на ім`я директора доповідну від 18.05.2022 (а.с.150), відповідно до якої повідомлено, що бухгалтером ТОВ Енержиколд при обробці первинних документів було некоректно застосовано господарський договір з ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД №03-2017-к. Договір комісії фактично не виконувався, а застосовувались умови звичайного договору поставки товару, згідно яких всі отримані від покупця ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД кошти в якості передоплати за товар обкладалися податком на додану вартість та включались до податкових зобов`язань позивача (а.с.150). У зв`язку з цим прийнято наказ від 20.05.2022 №8, відповідно до якого зобов`язано бухгалтера виправити помилки при обробці первинної документації (а.с.151).

Вказані докази були надані відповідачу під час проведення перевірки в червні 2022р., однак, податковим органом не взяті до уваги.

Під час розгляду справи представником позивача на виконання вимог ухвали суду про витребування додаткових доказів, надавались додаткові пояснення, в яких він наголосив на тому, що договір комісії був внесений в регістри бухгалтерського обліку для подальшого використання. Проте жодного разу при фінансово-господарських стосунках з вище зазначеним контрагентом умови даного договору не виконувались, а всі зовнішньоекономічні контракти укладалися між нерезидентами та ТОВ «Енержиколд» на користь останнього. 14 січня 2022 року підприємством було відвантажено імпортний товар на загальну суму 3 385 000,00грн. на користь ТОВ «ВСК «Фростленд» по цінам з урахування всіх додаткових витрат, але без будь якої націнки. Це негативно вплинуло на економічний результат даної операції. Тому було прийняте рішення виправити ситуацію та додатково отримати кошти від покупця в розмірі одного відсотка від вартості відвантажених товарів виставивши акт наданих послуг від 18.01.2022 № ЕН-5. Формулювання в акті від 18.01.2022 «Комісійна винагорода» в цьому випадку було некоректне та мало б звучати по іншому, а саме «Посередницькі послуги». Саме таку назву має код з Класифікатора ДК 016:2010 46.14.19-00.00. При обробці первинних документів в програмному забезпеченні бухгалтером підприємства був помилково застосований договір комісії, що виявилося під час перевірки. Згідно з наказом керівника зазначена помилка виправлена (а.с.151,196-197).

Поряд з цим відповідач, беручи до уваги пакет документів, наданих на розблокування податкової накладної №3 від 18.01.2022, з номенклатурою «комісійна винагорода» реєстрація якої була зупинена робить висновок, що позивач ввозив товар на митну територію України саме на виконання договору комісії.

Однак, суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що складені вище податкові накладні, які були виписані з номенклатурою «комісійна винагорода», були виписані саме, у зв`язку з ввезенням імпортованого товару за спірною ВМД на виконання договору комісії №3-2017-к від 01.03.2017, оскільки, як вже зазначалось вище, суду не надано доказів того, який саме асортиментом, ціна та вартість товару на які комітент мав намір набути право власності, були визначені умовами вказаного договору комісії. Ні доказів складання доручення чи звіту з асортиментом, ціною та вартістю товару, вартістю митних процедур у відповідності до п.2.6 договору (а.с.109), як і додатку №1 до договору відповідно до умов п.1.2,1.3 договору, в якому мало б бути зазначено асортимент та ціна товарів, на які комітент мав намір набути право власності, матеріали справи не містять та суду не надано.

Щодо пояснень та документів, поданих у січні 2022р. (а.с.137-149) з посиланням на договір комісії №3-2017-к від 01.03.2017, представником позивача ще під час перевірки контролюючому органу надавались докази та пояснення (а.с.34), в яких позивач наголошував на тому, що при обробці первинних документів було некоректно застосовано господарський договір з ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД №03-2017-к, який фактично не виконувався, а застосовувались умови звичайного договору поставки товару, згідно яких всі отримані від покупця ТОВ ВСК ФРОСТЛЕНД кошти в якості передоплати за товар обкладалися податком на додану вартість та включались до податкових зобов`язань позивача (а.с.150). У зв`язку з цим позивачем почались вчинятись дії щодо виправлення цих помилок, та, зокрема, прийнято наказ від 20.05.2022 №8 відповідно до якого зобов`язано бухгалтера виправити помилки при обробці первинної документації (а.с.151).

Однак, відповідачем не взялися до уваги вказані пояснення, зокрема, у зв`язку з помилкою у даті договорі, наявністю податкових накладних з номенклатурою комісійна винагорода, та у зв`язку з тим, що у транспортному замовленні вказано адресу поставки ТОВ ВСК Фростленд.

Втім, як вже зазначалось вище, з метою зберігання майна ТОВ «Енержиколд», останнім укладено договір зберігання №Х-03-2017 від 02.03.2017 з ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД», як зберігачем, де останній зобов`язувався зберігати майно ТОВ «Енержиколд» у наступних місцях зберігання: м. Київ, вул. Азербайджанська, 25 та м. Суми, вул. Путивльська, 5/1, а відтак вказані доводи представника відповідача суд не бере до уваги.

Додаткового варто зазначити, що Верховним Судом у постанові від 11 липня 2023 року у справі №808/917/16 зроблено висновок, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, на спростування доводів контролюючого органу, представником позивача, серед іншого, додатково надано копію доповідної записки про проведення внутрішнього аудиту від 15.08.2022, та копію акта про проведення внутрішнього аудити за наказом від 20.05.2022 №8 (а.с.151,218,219).

У вказаній доповідній записці зазначено, що договір поставки товару №03/03-17 від 15.03.2017 було додатково помічено в обліковій програмі як договір комісії, що відобразилося в аналізі субконто та картці 683 за вересень 2021 січень 2022, витяг з якого надано до пояснень щодо зупинення реєстрації податкової накладної №3 від 18.01.2022. У зв`язку з цим виявились розбіжності в посиланнях на договори поставки від 15.03.2017 №03/03-17 (зазначений у видатковій накладній №ЕН-1 від 14.01.2022), договору комісії від 01.03.2017 №03-2017-к (фігурує в поясненнях до розблокування податкової накладної №3 від 18.01.2022), договору поставки від 01.12.2017 №19/12-17. Також було встановлено помилковість надання до пояснень до розблокування податкової накладної №3 від 18.01.2022 договору комісії від 01.03.2017 №03-2017-к замість договору від 15.03.2017 №03/03-2017, відповідно до якої і була складена видаткова накладна від 14.01.2022 (а.с.181,218).

Актом про проведення внутрішнього аудиту підтверджено всі вище факти, та крім іншого зроблено висновок про недоцільність коригування номенклатури послуг у виписаних та зареєстрованих податкових накладних на користь ТОВ «ВСК «ФРОСТЛЕНД», комісійна винагорода відповідає пункту 2.4 ст.2 ціна та мови оплати договору поставки товару №03/03-17 від 15.03.2017 (а.с.219).

Вказані вище докази в їх сукупності, що не суперечать та не містять неузгодженостей між собою, на переконання суду, спростовують висновок податкового органу про те, що поставлений товар було здійснено саме на підставі договору комісії №3-2017-к від 01.03.2017, тим паче, що, як вже зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що податкові накладні, які були виписані з номенклатурою «комісійна винагорода», були виписані саме, у зв`язку з ввезенням імпортованого товару за спірною ВМД на виконання договору комісії №3-2017-к від 01.03.2017.

При цьому, як вже зазначалось вище, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування.

Однак фактично висновок відповідача про те, що товар було поставлений саме на виконання договору комісії №3-2017-к від 01.03.2017 ґрунтується на припущенні та не підтверджений відповідними та достатніми доказами.

Натомість на підтвердження придбання та подальшу реалізацію придбаного товару позивачем надано докази які у повній мірі підтверджують господарську операцію між ним та імпортером, які є належними, допустимими і достатніми доказами у справі, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій з придбання товарів і наявність підстав для віднесення сум ПДВ, сплачених у ціні за такий товар, до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарська операція між позивачем та компанією Secor GmbH носила реальний характер та була фактично виконана, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. На момент проведення податкової перевірки ТОВ «Енержиколд» мало в наявності ВМД, яка згідно пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту у сумі 739385,81грн., а також всі інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують законність та обґрунтованість включення позивачем податку на додану вартість до складу податкового кредиту у загальному розмірі 739385,81грн. та формування суми бюджетного відшкодування по операції з компанією Secor GmbH. Подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаних товарів) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції, Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковим органом не надано доказів на спростування реальності господарської операції між позивачем та Secor GmbH та на підтвердження натомість виконання договору комісії в межах спірних правовідносинах. Також податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні договору мали умисел на його укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, неможливість її вчинення, тощо.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування даних рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 11996,57грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно платіжного доручення від 09.08.2022 №48 (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖИКОЛД" (вул. Привокзальна, 25, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 41108708) до Головного управління ДПС у Сумській області (вул.Іллінська, буд.13, м.Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДПС у Сумській області 25 липня 2022 року:

- №207218280703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖИКОЛД" зменшено суму від`ємного значення за січень 2022 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 135 531,00 грн.;

- №207318280703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖИКОЛД" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 500000,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50 000,00грн.;

- №207518280703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖИКОЛД" збільшено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 103855,00грн. та застосовано 10385,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області за рахунок бюджети них асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРЖИКОЛД" в рахунок відшкодування сплачений за подання позову до суду суму судового збору в розмірі 11996,57грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18.12.2023.

Суддя І.Г. Шевченко