Постанова

від 18.12.2023 по справі 600/3280/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3280/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

18 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , в якому просив:

-зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Будинок, у якому у 1907 році проживав ОСОБА_13 український художник та відомий український філолог ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 на умовах і в порядку визначеними постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28 грудня 2001 року;

-зобов`язати ОСОБА_10 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили виконати вимоги припису відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради №12-30/1 від 23 квітня 2021 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року позов задоволено частково:

-зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду у цій справі законної сили укласти з Управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Будинок, в якому у 1907 році проживав ОСОБА_13 український художник, та відомий український філолог ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28 грудня 2001 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач- ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Водночас, для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, скаржник вказав, що законом надано повноваження на укладання охоронних договорів на пам`ятки обласним державним адміністраціям або Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям і охоронні договори на пам`ятки національного значення мають бути погодженими з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Разом з тим, органом, в особі якого позивач звернувся з цим позовом, а саме - Управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, постійно та систематично вживалися відповідні заходи, про що свідчить наявне у матеріалах справи листування. Наведені обставини свідчать про безпідставність та необгрунтованість доводів позивача щодо бездіяльності Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради та здійсненні нею неналежного захисту інтересів Держави. При цьому, жодних доказів на підтвердження таких доводів позивачем суду не надано, як і не надано доказів того, що Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради позбавлене можливості самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, у порядку визначеному законодавством, на захист інтересів держави та з метою забезпечення укладання відповідних договорів. Самого лише твердження прокурора про те, що Управління охорони культурної спадщини ЧМР не зверталося до суду з метою усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини недостатньо. Отже, заступником керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради не доведено перед судом наявності в нього адміністративної процесуальної дієздатності на звернення з цим позовом.

Також, на переконання апелянта, позивачем пропущено трьохмісячний строк для звернення до суду з цим позовом, оскільки необхідною інформацією Чернівецька обласна прокуратура володіла ще з 30.09.2021.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів №431 від 17 жовтня 1980 року будинок АДРЕСА_1 будинок, в якому в 1907 жив український художник М. Івасюк взято на державний облік під охорону як пам`ятник історії та культури.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 63,61 кв.м. на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 22.06.2022.

Квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу б/н від 25.06.1999 року належить ОСОБА_4 .

Власниками квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 111,50 кв.м., згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 173,7 кв.м. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 .

Квартирою АДРЕСА_5 , загальною площею 166,7 кв.м., володіє на праві приватної власності ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2020 року.

Квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 50,6 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2019 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно частка квартири АДРЕСА_7 , загальною площею 35,2 кв.м. належить ОСОБА_1 .

Квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 35,60 кв.м., на праві приватної власності на підставі договору дарування від 16.07.2007 року належить ОСОБА_12 .

Чернівецька обласна прокуратура листом №15-3131вих-21 від 16.09.2021 звернулася до Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, в якому повідомила, що обласною прокуратурою за результатами розгляду колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 22.07.2021 розпочато кримінальне провадження №42021260000000152 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України, яке скероване для організації досудового розслідування до СУ ГУНП в Чернівецькій області. Ураховуючи викладене, керуючись ст. 93 КПК України просила у строк до 30.09.2021 надати до обласної прокуратури інформацію: чи віднесено згаданий будинок до об`єктів культурної спадщини, з наданням копії відповідного рішення уповноваженого органу та облікової картки на об`єкт культурної спадщини; чи надавався дозвіл (погодження) уповноваженим органом охорони культурної спадщини власникам квартири АДРЕСА_9 на реконструкцію (перепланування), проведення інших будівельних робіт на вказаному об`єкті; чи оформлений охоронний договір із поточними (попередніми) власниками будинку, з наданням його копії; у разі не оформлення охоронного договору, висловлено прохання повідомити, чи вживались заходи щодо зобов`язання власників до вчинення відповідних дій, додавши копії відповідних листів; чи зверталось або має намір звернутись Управління культури Чернівецької ОДА у судовому порядку про зобов`язання оформити охоронні договори на вказаний об`єкт; чи притягувались винні особи, які ухиляються від оформлення охоронних договорів за вказаною адресою, до адміністративної відповідальності у порядку, встановленому ст. 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

На виконання вказаного листа, Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації листом №01/16-645 від 30.09.2021 року повідомило, що станом на 30.09.2021 року Управління не погоджувало науково-проектну документацію та не надавало дозволу на проведення робіт на вказаній пам`ятці місцевого значення. Охоронні договори на вказані об`єкти культурної спадщини не укладені. 3 метою вжиття заходів щодо укладення охоронних договорів управлінням культури обласної державної адміністрації був надісланий лист власнику квартири з наданням проєкту охоронного договору для його підписання у термін по 05.10.2021.

В додатках до вказаного листа міститься лист Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації №01/16-644 від 29.09.2021 року до ОСОБА_10 з проханням укласти до 05.10.2021 року з управлінням культури обласної державної адміністрації охоронний договір на пам`ятку історії місцевого значення Українська, 37.

Відповідно до листа №15-532вих-21 від 14.12.2021, направленого до Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецькою обласною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини. Відтак, з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором і інтересів держави, прокуратура просила повідомити чи підписаний власником будинку АДРЕСА_1 охоронний договір, якщо так, то надати його копію та/або відповіді власника. Якщо договір не укладений, просила повідомити чи будуть вживатися управлінням культури Чернівецької обласної держаної адміністрації заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави в судовому порядку.

Листом №01/16-17 від 11.01.2022 Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації проінформувало Чернівецьку обласну прокуратуру, що пропозиції щодо підписання охоронного договору власником будинку за адресою АДРЕСА_1 не надходили. Рекомендований лист з повідомленням від 29.09.2021 №01/16-644 щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, повернувся у зв`язку із закінченням терміну зберігання Також повідомлено, що управління культури обласної державної адміністрації делегувало управлінню охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради повноваження щодо укладення охоронних договорів на пам`ятки місцевого значення та щойно виявлені об`єкти культурної спадщини, що знаходяться на території Чернівецької територіальної громади на підставі розпорядження №1367-р від 22.11.2021 року, яке було додано до вказаного листа.

10.02.2022 Чернівецька обласна прокуратура звернулася до Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради з листом №15-48 ВИХ-22, в якому просила повідомити чи підписаний на даний час власником будинку АДРЕСА_1 охоронний договір, якщо так, то надати його копію та/або відповіді власника. Якщо договір не укладений, просила повідомити чи будуть вживатися управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави в судовому порядку. Якщо управління не вбачає підстав для пред`явлення відповідного позову, просила зазначити причини такої позиції.

У відповідь на вказаний лист, Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради проінформувало Чернівецьку обласну прокуратуру листом №03-04-50/74 від 04.03.2022 року про те, що власникам квартир будинку АДРЕСА_1 22.02.2022 року надіслані листи стосовно необхідності укладання охоронних договорів, з повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до повідомлення про отримання листи вручено 28.02.2022 року особисто двом власникам квартир АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , один лист повернувся (адресат відсутній за вказаною адресою). Управління у своїх листах від 21.02.2022 №02-02/11, №02-02/12, №02-02/13, №02-02/14, №02-02/15 вказувало власникам квартир про необхідність впродовж одного місяця з моменту дня отримання даного листа звернутися із відповідною заявою на підготовку проєкту охоронного договору. В разі відсутності такої заяви, Управління буде вживати заходи адміністративного впливу, які передбачені статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В додатках до вказаного листа містяться листи №02-02/15 від 21.02.2022 року до ОСОБА_16 (квартира АДРЕСА_7 ), №02-02/14 до ОСОБА_17 (квартира АДРЕСА_3 ), №02-02/13 від 21.02.2022 року до ОСОБА_18 (квартира АДРЕСА_12 ), №02-02/12 від 21.02.2022 року до ОСОБА_19 (квартира АДРЕСА_5 ), №02-02/11 від 21.02.2022 року до ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 (квартира АДРЕСА_4 ), в яких Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради просила адресатів звернутися із відповідною заявою на підготовку проекту охоронного договору.

Листом №15-87ВИХ-22 від 13.04.2022 року Чернівецька обласна прокуратура звернулася до Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, в якому зазначила що охоронний договір на об`єкт культурної спадщини будинок АДРЕСА_1 станом на 04.03.2022 не був укладений. Згідно з інформацією управління охорони культурної Чернівецької міської ради №03-04-50/74 від 04.03.2022 власникам квартир вказаного будинку надіслані листи стосовно необхідності укладення охоронних договорів, а також попереджено про вжиття заходів адміністративного впливу у випадку ухилення власниками об`єктів культурної спадщини від виконання своїх обов`язків. З огляду на що просила повідомити чи укладенні на даний час власниками квартир будинку АДРЕСА_1 охоронні договори, якщо так, то надати їх копії та/або відповіді власників. Якщо договори не укладені, просила повідомити чи вживались управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради заходи адміністративного впливу до таких осіб та чи будуть вживатися заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави в судовому порядку. Якщо управління не вбачає підстав для пред`явлення відповідного позову, просила зазначити причини такої позиції.

На виконання вказаного листа Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради проінформувало Чернівецьку обласну прокуратуру, що станом на 13.05.2022 року власники квартир будинку АДРЕСА_1 не укладали договори та продовжують ухилятися від їх підписання (лист №03-04-135/1574 від 13.05.2022 року).

Листом від 24 червня 2022 року №15-150ВИХ-22 позивач повідомив Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради про те, що ним пред`являється позовна заява в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради до мешканців будинку АДРЕСА_1 про зобов`язання укласти охоронні договори, а також до власниці квартири АДРЕСА_9 вказаного будинку ОСОБА_10 про зобов`язання привести до належного стану об`єкт культурної спадщини.

В подальшому, Чернівецька обласна прокуратура звернулася до суду в інтересах Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 року №1805-111 в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1805-111 культурна спадщина-сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини-визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Частиною 2 статті 2 Закону №1805-111 визначено, що за видами об`єкти культурної спадщини поділяються на, зокрема, об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів; об`єкти містобудування-історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей.

Частиною 1 статті 13 Закону №1805-111 врегульовано, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно з підпунктом б частини 1 статті 14 Закону №1805-111 занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки, пам`ятки місцевого значення-рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

У частині 2 вказаної статті закріплено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, об`єкт архітектури включається до Переліку щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за умови, що відповідає ознакам та вимогам до об`єкту культурної спадщини для включення об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

З матеріалів справи з`ясовано, що відповідачі є власниками квартир в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів №431 від 17 жовтня 1980 року будинок АДРЕСА_1 будинок, в якому в 1907 жив український художник М. Івасюк взято на державний облік під охорону як пам`ятник історії та культури.

Частиною першою статті 23 Закону №1805-III передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, законодавством передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.

Статтею 24 Закону №1805-III врегульовано, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінет Міністрів України 28 грудня 2001 року постановою №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).

Пунктами 1,2 Порядку №1768 унормовано, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно пункту 5 Порядку №1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі, як власники частин пам`ятки культурної спадщини, протягом 1 місяця з моменту набуття права власності на частину пам`ятки культурної спадщини по АДРЕСА_1 були зобов`язані укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у даному випадку є Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, а відтак ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу в частині збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення є зобов`язання відповідачів протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Будинок, у якому у 1907 році проживав ОСОБА_13 український художник та відомий український філолог ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28 грудня 2001 року.

В той же час, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт не наводить обгрунтувань на підтвердження помилковості висновків суду першої інстанції в цій частині. Доводи останнього зводяться виключно до того, що заступником керівника Чернівецької обласної прокуратури не доведено наявності в нього адміністративної процесуальної дієздатності на звернення з цим позовом, а також, що позивачем пропущено трьохмісячний строк для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку твердженням скаржника про відсутність у позивача адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду даним позовом, колегія суддів вказує на наступне.

За приписами пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) закріплено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналогічна правова норма викладена у пункті 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, згідно з яким на прокуратуру покладається функція щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв`язку із наведеним варто зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18 та від 23 червня 2020 року у справі № №815/1567/16.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила таке:

Частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VІІ передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду в цьому ж рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

В свою чергу, Верховний Суд у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 23.08. 2023 у справі № 340/2809/21 дійшов таких висновків:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, проте не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо".

У висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 09.02.2023 у справі №160/7640/20 зазначено: "Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Як стверджує апелянт, прокурором не надано доказів на підтвердження нездійснення чи неналежного здійснення своїх повноважень суб`єктом владних повноважень або відповідної відмови цього органу.

Поряд з цим, колегією суддів з матеріалів справи з`ясовано, що 16.09.2021 Чернівецька обласна прокуратура звернулася до Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, в якому повідомила, що обласною прокуратурою за результатами розгляду колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 22.07.2021 розпочато кримінальне провадження №42021260000000152 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.298 КК України, яке скероване для організації досудового розслідування до СУ ГУНП в Чернівецькій області. Просила у строк до 30.09.2021 надати до обласної прокуратури інформацію: чи віднесено згаданий будинок до об`єктів культурної спадщини, з наданням копії відповідного рішення уповноваженого органу та облікової картки на об`єкт культурної спадщини; чи надавався дозвіл (погодження) уповноваженим органом охорони культурної спадщини власникам квартири АДРЕСА_9 на реконструкцію (перепланування), проведення інших будівельних робіт на вказаному об`єкті; чи оформлений охоронний договір із поточними (попередніми) власниками будинку, з наданням його копії; у разі не оформлення охоронного договору, висловлено прохання повідомити, чи вживались заходи щодо зобов`язання власників до вчинення відповідних дій, додавши копії відповідних листів; чи зверталось або має намір звернутись Управління культури Чернівецької ОДА у судовому порядку про зобов`язання оформити охоронні договори на вказаний об`єкт; чи притягувались винні особи, які ухиляються від оформлення охоронних договорів за вказаною адресою, до адміністративної відповідальності у порядку, встановленому ст. 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

На виконання вказаного листа, Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації листом №01/16-645 від 30.09.2021 року повідомило, що станом на 30.09.2021 року Управління не погоджувало науково-проектну документацію та не надавало дозволу на проведення робіт на вказаній пам`ятці місцевого значення. Охоронні договори на вказані об`єкти культурної спадщини не укладені. 3 метою вжиття заходів щодо укладення охоронних договорів управлінням культури обласної державної адміністрації був надісланий лист власнику квартири з наданням проєкту охоронного договору для його підписання у термін по 05.10.2021.

14.12.2021 прокуратурою знову направлено до Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, в якій повідомлено про виявлення порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини. З метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором і інтересів держави, висловлено прохання повідомити чи підписаний власником будинку АДРЕСА_1 охоронний договір, якщо так, то надати його копію та/або відповіді власника; якщо договір не укладений, повідомити чи будуть вживатися управлінням культури Чернівецької обласної держаної адміністрації заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави в судовому порядку.

Листом №01/16-17 від 11.01.2022 Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації проінформувало Чернівецьку обласну прокуратуру, що пропозиції щодо підписання охоронного договору власником будинку за адресою АДРЕСА_1 не надходили. Повідомлено, що управління культури обласної державної адміністрації делегувало управлінню охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради повноваження щодо укладення охоронних договорів на пам`ятки місцевого значення та щойно виявлені об`єкти культурної спадщини, що знаходяться на території Чернівецької територіальної громади на підставі розпорядження №1367-р від 22.11.2021 року, яке було додано до вказаного листа.

10.02.2022 Чернівецька обласна прокуратура повторно звернулася до Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради з листом №15-48 ВИХ-22, в якому просила повідомити чи підписаний власником будинку АДРЕСА_1 охоронний договір, якщо так, то надати його копію та/або відповіді власника, а також чи будуть вживатися Управлінням заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави в судовому порядку. Якщо управління не вбачає підстав для пред`явлення відповідного позову, просила зазначити причини такої позиції.

У відповідь на вказаний лист, Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради проінформувало прокуратуру листом №03-04-50/74 від 04.03.2022 про направлення власникам квартир будинку АДРЕСА_1 листів стосовно необхідності укладання охоронних договорів, з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З аналогічним листом №15-87ВИХ-22 від 13.04.2022 Чернівецька обласна прокуратура втретє звернулася до Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради.

На виконання вказаного листа Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради проінформувало Чернівецьку обласну прокуратуру, що станом на 13.05.2022 року власники квартир будинку АДРЕСА_1 не укладали договори та продовжують ухилятися від їх підписання (лист №03-04-135/1574 від 13.05.2022 року).

Дотримуючись встановленої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» процедури попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, Чернівецька обласна прокуратура листом від 24 червня 2022 року №15-150ВИХ-22 повідомила Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради про те, що ним пред`являється позовна заява в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради до мешканців будинку АДРЕСА_1 про зобов`язання укласти охоронні договори, а також до власниці квартири АДРЕСА_9 вказаного будинку ОСОБА_10 про зобов`язання привести до належного стану об`єкт культурної спадщини.

В свою чергу, Управління охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради не надано прокуратурі відповіді на лист від 24 червня 2022 року, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловило, про наміри самостійно звернутись з позовом не заявило. Водночас не спростувало тверджень прокурора щодо виявлених порушень законодавства.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №697/2655/21 зазначив, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність підстав представництва прокурором інтересів держави в рамках розгляду даної справи.

Щодо тверджень скаржника про не дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

На переконання ОСОБА_23 тримісячний строк звернення до суду необхідно обраховувати з 30.09.2021 (дата листа Управлінням культури Чернівецької обласної державної адміністрації №01/16-645 яким прокуратуру повідомлено що станом на 30.09.2021 року Управління не погоджувало науково-проектну документацію та не надавало дозволу на проведення робіт на вказаній пам`ятці місцевого значення, а також, що з метою вжиття заходів щодо укладення охоронних договорів управлінням культури обласної державної адміністрації був надісланий лист власнику квартири з наданням проєкту охоронного договору для його підписання у термін по 05.10.2021).

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що як вже було зазначено вище, прокурор повинен дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» і звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, в тому числі подання позову. І лише, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, прокурор може звернутися до суду самостійно.

Варто зауважити, що сам же апелянт, в апеляційній скарзі вказує на те, що прокурор може замінити суб`єкт владних повноважень лише у випадку, коли останній всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Тобто, прокурор має пересвідчитись, що орган державної влади, знаючи про порушення інтересів держави, не має наміру звертатись до суду за їх захистом.

На думку колегії суддів, звернення прокурором до суду з даним позовом лише після отримання листа, датованого 30.09.2021, було б передчасним. Про це свідчить і та обставина, що у листах №01/16-645 від 30.09.2021, №01/16-17 від 11.01.2022 та №03-04-135/1574 від 13.05.2022 Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації повідомляло Чернівецьку обласну прокуратуру, що останнім вживаються заходи на усунення виявлених порушень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим твердження скаржника, що строк звернення до суду з даним позовом необхідно обраховувати з 30.09.2021.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 122, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.