Постанова

від 18.12.2023 по справі 941/1560/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2023 року м. Кропивницький

справа № 941/1560/20

провадження № 22-ц/4809/1247/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Петрівська селищна рада Кіровоградської області, ОСОБА_2 , Петрівський районний суд Кіровоградської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року у складі судді Берднікової Г. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , Петрівського районного суду Кіровоградської області та просив визнати недійсним розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області Ганжа В. І. від 07.05.2002 № 212-р, яким надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну частку (пай) та на підставі якого вона отримала Державний акт на приватну власність на землю серії І-КР № 005207 від 21.05.2002.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті матері позивача ОСОБА_3 голова Петрівської районної державної адміністрації Ганжа В. І. 22 січня 1998 року підписав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0191907 на її ім`я, яким посвідчувалося її право на земельну частку (пай) розміром 10,5 га, вартістю 34 654 грн.

Розпорядженням голови Петрівської районної державної адміністрації від 07 травня 2002 року за № 212-р з посиланням на виконання рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2001 року було надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну частку (пай) та видано на її ім`я державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР №005207, який зареєстровано за № 17 від 21 травня 2002 року.

На день смерті матері і відкриття її спадщини, позивач був непрацездатним пенсіонером і мешкав в Російській Федерації, поновив громадянство України з 31 січня 2007 року, а його не повідомили про відкриття і охорону спадщини померлої матері та відомості про сертифікат матері тримали від нього в таємниці.

17 вересня 2001 року суддя Петрівського районного суду Кіровоградської області Тертишний С. М., розглядаючи справу № 2-526-2001 про встановлення факту родинних відносин, одночасно, таємно від інших спадкоємців, склав таємне рішення суду та визнав право власності на земельний сертифікат за ОСОБА_2 без будь-яких правових підстав, при цьому, не витребував спадкову справу та не встановив юридичного факту прийняття спадщини.

Під час розгляду справи суддя не застосував вимоги чинного на час розгляду справи законодавства, а саме ст. 255 ЦПК України, ст. ст. 81,131,132 ЗК України, та ст. 553 ЦК України, а також неправильно тлумачив норму ст. 549 ЦК України.

Будь-яких повідомлень про розгляд справи судом, копії позовної заяви ОСОБА_2 та копії рішення суду ОСОБА_1 не надсилалось.

Одержавши в незаконний спосіб рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2001 року про визнання права на земельний сертифікат, ОСОБА_2 в обхід нотаріуса, звернулася до голови РДА про оформлення державного акта на землю.

При винесені оскаржуваного розпорядження, головою РДА Ганжа В. І. не було перевірено процесуальний порядок переходу сертифіката на земельну ділянку (пай), виписаного 22 січня 1998 року, а також правомірність, добросовісність і законність набуття права власності на земельну ділянку (пай) стосовно підписаного ним сертифіката.

Позивач вважав, що такі дії і бездіяльність голови РДА Ганжі В.І. і його підлеглих були неправомірними, незаконними та суперечили законодавству України, а тому звернувся до суду з позовом.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2022 року залучено до участі у справі Петрівську селищну раду Кіровоградської області як правонаступника Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 , Петрівського районного суду Кіровоградської області про визнання недійсним розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області відмовлено.

Сплачений позивачем судовий збір за подання даного позову до суду залишено по фактично понесеному.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не прийняв спадщину після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що позбавляє суд можливості перевірити, чи взагалі дійсно були порушені/порушуються права позивача, а жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано.

Враховуючи, що судовому захисту підлягають лише порушені права, яких у даному випадку не встановлено, суд першої інстанції вважав, що заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними та необґрунтованими.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року та направити справу для розгляду за належною підсудністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, упередженим та таким, що ухвалене з істотним порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини.

Справа розглянута з порушенням територіальної та інстанційної юрисдикції/підсудності, адже однією із сторін є Петрівський районний суд Кіровоградської області.

Позивач вважає, що даний позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, а Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області розташований віддалено і не має відношення до даної справи.

Прийняйвши справу до розгляду суддя Бержнікова Г. В. без повідомлення позивача розпочала розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, чим істотно порушила вимоги ч. 12 ст. 33 ЦПК України, а також не повідомляла позивача про відкриття провадження, дату і підстави залучення представника ОСОБА_2 , закриття провадження у справі та винесення прийнятого рішення.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, не розглянув важливі клопотання про справі, не досліджував обставини по суті позовних вимог та не з`ясовував законність прийнятого розпорядження голови Петрівськоої РДА.

Відмова суду першої інстанції від витребування цивільної справи № 2-516/2001 і її архівних матеріалів від Петрівського районного суду Кіровоградської області є свідченням про конфлікт інтересів і зацікавленості судді на стороні відповідачів у справі.

Суддею було застосовано законодавство зі зворотною дією в часі, що заборонено законом та впливає на правильне вирішення справи.

Відзиви на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив розглядати справу за його відсутності через похилий вік та воєнний стан в державі.

Відповідно до положень частини першої статті 372ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 00 хвилин 13 грудня 2023 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогамзакону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть сформованого 26 квітня 2022 року та Запису акта про смерть № 18 від 12 грудня 1997 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Новопетрівка Петрівського району Кіровоградської області померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22 січня 1998 року головою Петрівської районної державної адміністрації Ганжа В.І. на ім я ОСОБА_3 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0191907, про те, що їй на підставі рішення Петрівської районної державної адміністрації від 29 жовтня 1997 року № 513-р належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Ульянова.

14 червня 2001 року відповідачем ОСОБА_2 подано до Петрівського районного суду Кіровоградської області позовну заяву про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельний сертифікат. Зацікавленими особами (відповідачами) у позовній заяві вказані: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Долинське МДПІ.

17 вересня 2001 року за наслідками розгляду вказаної справи Петрівським районним судом Кіровоградської області у складі головуючого судді Тертишного О.М. ухвалено рішення, яким позов задоволено.

Встановлено факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , являється матір`ю ОСОБА_2 .

Визнано право власності за ОСОБА_2 на земельний сертифікат КР № 0191907, виданий 29 жовтня 1997 року на ім`я ОСОБА_3 , площею 10,54 га, що знаходиться в с. Новопетрівка Петрівського району Кіровоградської області.

В судовому рішенні зазначено, що зацікавлені особи повністю згодні з позовом. Позивач у позовній заяві вказала, шо крім неї, є ще два спадкоємці, які відмовилися від частки спадкового майна на її користь. Державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва, так як не збереглося свідоцтво про її народження і відстуній актовий запис про її народження.

Як свідчить відмітка у долученій до матеріалів справи копії вказаного рішення, ОСОБА_1 копію вказаного рішення отримав 11 лютого 2009 року. Відомості про те, що рішення суду оскаржувалося, змінено чи скасовано, відсутні.

У листі Головного управління Держкомзему у Кіровоградській області від 19 серпня 2009 року, надісланому ОСОБА_1 на його запит повідомлено наступне.

Його матір ОСОБА_3 було внесено до списку осіб, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю, що мають право на земельну частку (пай) із земель КСП ім. Ульянова Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

На підставі розпорядження голови Петрівської райдержадміністрації від 29 жовтня 1997 року № 513-р ОСОБА_3 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 0191907, про що свідчать дані книги реєстрації сертифікатів на право на земельні частки (паї) членів КСП ім.Ульянова Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району.

Відповідно до рішення Петрівського районного суду від 17 вересня 2001 року до сертифіката було внесено зміни,згідно яких право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2 . На виконання рішення суду голова Петрівської райдержадміністрації розпорядженням від 07 травня 2002 року № 121-р надав ОСОБА_2 у приватну власність земельну частку (пай) за рахунок земель КСП ім. Ульянова Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власниці сертифіката на право на земельну частку (пай).

Вищевказаною громадянкою отримано державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 005207, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 17 від 21 травня 2002 року.

За даними Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), а також довідки державного нотаріуса Петрівської державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 21 грудня 2022 року, інформація у спадковому реєстрі та алфавітних книгах нотаріальної контор за 1997-2002 роки про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

На підтвердження родинного зв`язку між позивачем та ОСОБА_3 останнім надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 15 січня 1954 року російською мовою, з якого вбачається, що « ОСОБА_6 » народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками записані « ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ».

Окрім того, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено адресовану йому телеграму, яку він отримав від батька 18 листопада 1997 року за адресою: АДРЕСА_1 , та в якій повідомлялося про смерть матері.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18 травня 2005 року ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 94 років, у селі Новопетрівці Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

За змістом довідки, виданої 31 січня 2007 року начальником ВГІРФО УМВС України в Миколаївській області, ОСОБА_1 з 31 січня 2007 року набув громадянство України.

З рішення Перівського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2019 року (справа №389/3241/18), постанови Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2020 року, постанови Верховного Суду від 17 вересня 2020 року вбачається, що позивач звертався до Перівського районного суду Кіровоградської області з позовом до голови Петрівської районної державної адміністрації в Кіровоградській області про визнання недійсними розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації в Кіровоградській області від 07 травня 2002 року №212-р, державного акта на право власності на земельну ділянку серії І-КР №005207, отриманого ОСОБА_2 21 травня 2002 року та скасування його державної реєстрації, а також просив визнати за ним право на частку у спадщині, що залишилася після смерті його матері (справа № 398/3241/18).

Вказаний позов рішенням суду від 18 грудня 2019 року був залишений без задоволення.

Рішення першої інстанції за апеляційною скаргою позивача переглядалося Кропивницьким апеляційним судом та постановою від 16 квітня 2020 року у здоволенні позову відмовлено. Підставою для відмови стало пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції переглядалася Верховним Судом та постановою від 17 вересня 2020 року залишена без змін.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідност. 4ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписамист. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи.

Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до ч. 1ст. 42ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1ст. 48ЦПК України).

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Частинами першою, другоюстатті 51ЦПК Українипередбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертоюстатті 12 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пунктом 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив визнати недійсним розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області Ганжа В. І. від 07.05.2002 № 212-р, яким надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну частку (пай) та на підставі якого вона отримала державний акт на приватну власність на землю серії І-КР № 005207 від 21.05.2002.

Враховуючи, що оспорюване розпорядження було винесене головою Петрівської районної адміністрації Кіровоградсьокї області, за такого формулювання позовних вимог, особою, питання про права та обов`язки якої вирішується судом у розглядуваній справі насамперед є Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області або, за наявності, її правонаступник.

Позивач позов пред`явив лише до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 та Петрівського районного суду Кіровоградської області, проте, Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області або, за наявності, її правонаступник також мала бути залучена до участі у справі як співвідповідач, оскільки рішення суду першої інстанції також стосується її прав та інтересів.

При цьому, Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області, яка також має відповідати за позовними вимогами, не була залучена до участі в справі, а підтвердження того, що позивач подавав до суду першої інстанції клопотання про залучення її до участі у справі, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позовні вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача, оскільки Петрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області в такій ситуації має бути залучена до участі у справі співвідповідачем.

Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської областінеобхідно було відмовити через неналежний суб`єктний склад відповідачів.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову з правильно визначеним суб`єктним складом відповідачів з вказаними позовними вимогами.

Крім того, звертаючись до суду з позовом до Петрівського районного суду Кіровоградської області, ОСОБА_1 посилався на те, що, розглядаючи справу № 2-526-2001 суд визнав право власності на земельний сертифікат за ОСОБА_2 без будь-яких правових підстав, не витребував спадкову справу, не встановив юридичного факту прийняття спадщини, не застосував вимоги чинного на час розгляду справи законодавства та будь-яких повідомлень щодо розгляду справи позивачу не надсилав.

Наведені в позовній заяві твердження свідчать про незгоду позивача із рішенням, винесеним у справі № 2-526-2001.

За змістом частин першої та третьоїстатті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу; втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц).

Судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.

Засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави (пункт 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року).

Беручи до уваги принцип незалежності суду, i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) має бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Аналізуючи зазначене, на вимоги позивача, заявлені до Петрівського районного суду Кіровоградської областіне поширюється юрисдикція судів, оскільки ні суддя, як посадова особа, що здійснює правосуддя, ні суд, як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, яка бере участь у цивільній справі. Винятком є лише випадки, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не як орган, що здійснює правосуддя.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, постанові Верховного Суду від10 січня 2018 року у справі № 61-1091св17, а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 14-90цс18, від 21 листопада 2018 року у справі № 14-399 цс18, від 27 березня 2019 року у справі № 711/2652/17.

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівського районного суду Кіровоградської області про визнання недійсним розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області необхідно скасувати та в цій частині закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки такий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначене узгоджуєтся з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 760/8141/19 (провадження № 61-269св20).

Крім того, в апеляційній скарзі позивач просив витребувати від архіву Петрівського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 2-516/2001 та процесуальні докази в паперовій формі про його участь у справі.

Разом з тим, враховуючи, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 було визначено неналежний суб`єктний склад відповідачів, оцінка дійсності та законності оскаржуваного розпорядження має бути надана судом у випадку належно визначеного суб`єктного складу відповідачів, а тому клопотання про витребування судом цивільної справи № 2-516/2001 та процесуальних документів не підлягає задоволенню.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на подання відповідного клопотання у разі подання позову з правильно визначеним суб`єктним складом відповідачів з вказаними позовними вимогами.

Частково обгрунтованими є посилання позивача в апеляційній скарзі на ч. 1 ст. 26 ЦПК України, якою передбачено, що підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Згідно ч. 6 ст. 31 ЦПК України справа, у якій однією зі сторін є суд, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пізніше п`яти днів із дня надходження позовної заяви передається на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Враховуючи, що звертаючись до Петрівського районного суду Кіровоградської області з позовом, одним з відповідачів ОСОБА_1 вказав Петрівський районний суд Кіровоградської області, справа мала бути направлена на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Разом з тим, враховуючи, що розпорядженням голови Петрівського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2021 року № 2 матеріли цивільної справи № 941/1560/20 були передані до територіально найближчого суду і справа Петрівським районним судом Кіровоградської області не розглядалась, допущені Петрівським районним судом Кіровоградської області процесуальні порушення, не призвели до розгляду справи з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позов ОСОБА_1 повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, оскільки судом не встановлено підстав для застосування спірних правовідносин ст. 30 ЦПК України.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що, прийняйвши справу до розгляду, суддя розпочала розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, не заслуговують на увагу суду, з огляду на те, що суд першої інстанції діяв у відповідності ч. 12 ст. 33 ЦПК України, якою передбачено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повідомляв позивача про дату і підстави залучення представника ОСОБА_2 закриття провадження у справі, оскільки процесуальним законодавством не передбачено обов`язу суду на вчинення вказаних дій.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 , суд першої інстанції не з`ясував належний суб`єктний склад відповідачів, як наслідок, дійшов передчасного висновку про необгрунтованість позовних вимог.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 378 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Петрівського районного суду Кіровоградської області, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на заявлені до судувимоги не поширюється юрисдикція судів, оскільки ні суддя, як посадова особа, що здійснює правосуддя, ні суд, як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, яка бере участь у цивільній справі.

Відповідно до частини першоїстатті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову в задоволенні вказаних вимог, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівського районного суду Кіровоградської області скасуванню, провадження у справі в зазначеній частині закриттю.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову в задоволенні вказаних вимог, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівського районного суду Кіровоградської області скасуванню, провадження у справі в зазначеній частині закриттю, відсутні підстави для розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні вказаних вимог.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Петрівського районного суду Кіровоградської області про визнання недійсним розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області скасувати.

Провадження у справі в зазначеній частині закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник