Постанова

від 18.12.2023 по справі 927/609/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2023 р. Справа№ 927/609/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Падій Олесі Юріївни

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 р.

у справі № 927/609/23 (суддя - Мацьор В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа Транс Логістик"

до Фізичної особи-підприємця Падій Олесі Юріївни

про стягнення 25200,00 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віа Транс Логістик" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Падій Олесі Юріївни про стягнення 25200,00 грн заборгованості за договором № 12 перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 04.02.2022 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2023 р. відкрито провадження у справі № 927/609/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 р. у справі № 927/609/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа Транс Логістик" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Падій Олеся Юріївна подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець Падій Олеся Юріївна зазначає, що у відповідності до умов укладеного договору вона звільнена від виконання грошового зобов`язання у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин через військову агресію Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану. Також відповідач посилається на те, що порушення строків оплати за надані послуги відбулось не з її вини, а у зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги її контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 927/609/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Падій Олесі Юріївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 927/609/23.

До суду 03.08.2023 р. надійшли матеріали справи № 927/609/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Падій Олесі Юріївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 р. у справі № 927/609/23 залишено без руху, надано скаржникові строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, шляхом надання належних доказів отримання копії оскаржуваного рішення.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3829/23 від 25.09.2023 р. у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/609/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 927/609/23передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 927/609/23 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

01.08.2023 р. від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення місцевого суду залишити без змін.

09.10.2023 р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України та електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (документа) на відповідні електронні адреси, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

04.02.2022 р. між Фізичною особою-підприємцем Падій Олесею Юріївною (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віа Транс Логістик" (далі - перевізник) було укладено договір № 12 перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання щодо перевезення вантажів (далі - вантаж) автомобільним транспортом на території України та по території іноземних держав згідно заявок Експедитора (далі - заявка). Номенклатура, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в заявках, які додаються до договору, і є невід`ємною частиною договору.

Як передбачено п. 2.1 договору, перевізник зобов`язується прийняти та доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання особі (далі - отримувач), а експедитор зобов`язується сплатити за послуги перевезення встановлену плату.

У відповідності до п. п. 3.1, 3.2 договору загальна вартість даного договору становить загальну суму вартості наданих протягом дії даного договору послуг з перевезення вантажів. Вартість автотранспортних послуг визначається на підставі договірних ставок, сформованих на момент здійснення конкретного перевезення на транспортному ринку, попередньо узгоджується сторонами і вказується в заявці на перевезення вантажу без винагороди експедитора.

За п. 3.3 договору підставою для оплати є належним чином оформлені, після закінчення перевезення, такі документи: оригінали даного договору, заявка на перевезення вантажу, рахунок або рахунок-фактура, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (СМК), завірена підписом та «мокрою» печаткою копія свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з ЄДРПОУ, копія витягу (довідки) з Єдиного державного реєстру щодо видів економічної діяльності, копія свідоцтва платника єдиного податку або витягу з реєстру платників єдиного податку, копія довідки за формою 4-ОПП, квитанції про сплату непередбачених витрат, якщо такі мали місце.

У пункті 3.4 договору сторони погодили, що розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами згідно заявки, на підставі рахунку, виставленого перевізником. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України гривнях за рахунок коштів замовника.

Згідно з п. 3.5 договору експедитор сплачує рахунки перевізника на умовах відстрочки платежу - до 14-ти банківських днів з дати отримання акту виконаних робіт, подання оригіналів податкових накладних, оригіналів рахунків та СМК (або ТТН) з відміткою вантажоотримувача про одержання, якщо інше не вказано в заявці.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2023р., або до моменту розірвання за письмовим попередженням однієї із сторін (п. 8.1 договру).

04.02.2022 р. між Фізичною особою-підприємцем Падій Олесею Юріївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віа Транс Логістик» підписано заявку № 1 до договору № 12 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях (далі - заявка).

У вказаній заявці сторони погодили, що перевізник здійснює перевезення вантажу ПВД в мішках, вагою 22,100 т, за маршрутом: м. Новополоцьк (Республіка Білорусь) - м. Київ (Україна).

Вказана заявка підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками.

На виконання умов укладеного договору та заявки позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується даними СМR (транспортної накладної) № 0786097 та відміткою вантажоотримувача в графі № 24 СМR про отримання вантажу.

Відповідно до підписаної заявки та укладеного договору оплата послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Віа Транс Логістик" в розмірі 900 доларів проводиться в безготівковій формі в еквіваленті національній грошовій одиниці України гривні по курсу Національного банку України на дату завантаження (27,9998 грн за 1 дол США). Дата завантаження відображена в графі « 4» СМR - 08.02.2022 р. Вартість послуги склала 25199,82 грн (900 х 27,9998). Сторони, за взаємною згодою, заокруглили вказану суму до цілих 25200,00 грн.

На підтвердження виконання позивачем наданих послуг з перевезення позивачем надано рахунок на оплату № 57 від 10.02.2022 р. на суму 25200,00 грн та акт надання послуг № 57 від 10.02.2022 р. на суму 25200,00 грн.

31.03.2023 р. позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в сумі 25200,00 грн, а також рахунок на оплату № 57 від 10.02.2022 р., акт надання послуг № 57 від 10.02.2022 р., заявку № 1, СМR № 0786097, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 1400056948076 від 31.03.2023 р.

Однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість за надані послуги не сплатив.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Як передбачено ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

04.02.2022 р. між сторонами було підписано заявку № 1 до договору № 12 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях, в якій погоджено, що перевізник здійснює перевезення вантажу ПВД в мішках, вагою 22,100 т, за маршрутом: м. Новополоцьк (Республіка Білорусь) - м. Київ (Україна).

На виконання умов укладеного договору та заявки позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується даними СМR (транспортної накладної) № 0786097 та відміткою вантажоотримувача в графі № 24 СМR про отримання вантажу.

Крім цього, факт надання позивачем послуг перевезення відповідачу у розмірі 25200,00 грн підтверджується рахунком на оплату № 57 від 10.02.2022 р. та актом надання послуг № 57 від 10.02.2022 р.

Однак відповідач заперечень чи зауважень на надісланий позивачем акт наданих послуг не надав, заборгованість не оплатив.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором за договором № 12 перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 04.02.2022 р належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позову та стягнення з відповідача 25200,00 грн основного боргу.

Доводи скаржника про те, що він звільнений від виконання грошового зобов`язання у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин через військову агресію Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Дійсно, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 р. було введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, торгово-промислова палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Як передбачено ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17.

Відповідно до п. 6.1 договору сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили (пожар, затоплення, страйки, стихійне лихо та інше) звільняється від відповідальності за неналежне виконання своїх договірних зобов`язань. Сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили зобов`язана повідомити про такі обставини іншу сторону протягом 1 дня з моменту їх настання.

В матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення відповідача, направлене на адресу позивача протягом 1 дня, про настання форс-мажорних обставин.

Також відповідачем не надано відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за укладеним між сторгонами договором, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданих послуг.

Крім цього, наявність форс-мажорних обставин, за умовами укладеного між сторонами договору, звільняє від відповідальності з неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, тобто від нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат, та не звільняє від виконання самого зобов`язання за договором.

Вбачається, що звертаючись із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віа Транс Логістик» просить стягнути з відповідача тільки заборгованість за договором та не нараховує штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи умови укладеного договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів вчасного повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання та доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин необґрунтованими, недоведеними та безпідставними.

Доводи скаржника про те, що порушення строків оплати за надані послуги відбулось не з її вини, а у зв`язку з порушенням строків оплати її контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна», колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Фізична особа-підприємець Палій Олеся Юріївна, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з позивачем договір № 12 перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 04.02.2022 р., повинна була врахувати наявність укладених договорів з контрагентами та можливість виконання грошового зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 910/1338/19 викладено правову позицію, відповідно до якої юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Крім цього, відносини за укладеним договором перевезення виникли у позивача саме з Фізичною особою-підприємцем Падій Олесею Юріївною, а не з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна».

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 р. у справі № 927/609/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Падій Олесі Юріївни задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Падій Олесі Юріївни залишити без задоволення.

2. Рішення з Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2023 р. у справі № 927/609/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Падій Олесю Юріївну.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран