Постанова

від 13.12.2023 по справі 902/1125/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року Справа № 902/1125/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.09.2023 у справі № 902/1125/23 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст ухвали складено 11.09.2023)

за заявою Міністерства юстиції України про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви

за участю представників сторін:

скаржника - Кулик О.І.;

заявника - Романюк Я.І.;

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України (далі - заявник) звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд:

- накласти арешт на нерухоме майно - 11/50 частки будівлі загальною площею 2675 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Кішки матроса, буд. 10-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 547206805101, земельну ділянку загальною площею 0,035 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Кішки матроса, буд. 10Г, кадастровий номер: 0510100000:02:081:0092, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 114226005101;

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єкта нерухомого майна - 11/50 частки будівлі загальною площею 2675 кв.м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Кішки матроса, буд. 10-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 547206805101, земельної ділянки загальною площею 0,035 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Кішки матроса, буд. 10Г, кадастровий номер: 0510100000:02:081:0092, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 114226005101.

Підставою вжиття заходів забезпечення позову у даній справі слугує те, що існують об`єктивні ризики того, що Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" може вчинити дії, пов`язані із відчуженням спірного майна, а тому застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, без їх застосування інтереси держави будуть порушені.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.09.2023 заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно - 11/50 частки будівлі загальною площею 2675 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Кішки матроса, буд. 10-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 547206805101, яке зареєстровано за Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення".

Накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,035 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Кішки матроса, буд. 10Г, кадастровий номер: 0510100000:02:081:0092, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114226005101, яка зареєстрована за Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення".

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єкта нерухомого майна - 11/50 частки будівлі загальною площею 2675 кв.м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Кішки матроса, буд. 10-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 547206805101; який зареєстровано за Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення".

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо земельної ділянки загальною площею 0,035 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Кішки матроса, буд. 10Г, кадастровий номер: 0510100000:02:081:0092, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114226005101, яка зареєстрована за Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення".

Суд першої інстанції, надавши оцінку доводам заявника, викладеним у заяві про вжиття заходів забезпечення позову та дослідивши надані ним докази, дійшов висновку, що дана заява є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.09.2023 у справі № 902/1125/23, в якій апелянт просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- матеріали позовної заяви не містять доказів вчинення фіктивного правочину відповідачами, та доказів на підтвердження умислу відповідачів на укладення договору дарування без наміру створення відповідних правових наслідків; реєстрація права власності на спірне майно свідчить про реальність настання правових наслідків правочину;

- позовні вимоги ґрунтуються на висновку про фіктивність укладених договорів дарування з огляду на те, що на момент їх укладення було відкрито провадження у справі № 826/9751/14, однак всі ці дії не є підставою для висновку про фіктивність правочинів у розумінні положень ст. 234 ЦК України;

- оспорювані в позові правочини були укладені майже 10 років тому, і на той час нерухоме майно під будь-якою забороною не перебувало, в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення боргу жодних обтяжень на спірне майно державним виконавцем накладено не було, тому посилання позивача на те, що спірне майно було відчужено фіктивно є лише припущеннями та не містять жодних обґрунтувань;

- позовом не доводиться, що відповідач-2 міг передбачити негативні наслідки для себе, оскільки лише факт відкриття провадження у справі не свідчить про неминуче настання негативних наслідків; відповідач-1 є добросовісним набувачем спірного майна;

- посилання позивача на зміни до Закону України "Про політичні партії в Україні", які внесені Законом України від 03.05.2022, що набрав чинності 18.05.2022 є безпідставними, оскільки на час вчинення спірних правочинів (10 років тому) Комуністична партія України не могла знати про такі зміни, що були внесені лише у 2022 році, а Благодійний фонд не міг знати, що отримує майно, яке в подальшому може бути відчужено в дохід держави.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 скаржнику було поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2023 о 14:30 год.

Міністерство юстиції України надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Позивач зазначає наступне:

- ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, судом всебічно досліджено обставини, які стали підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову та зроблено обґрунтовані висновки щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову;

- рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 заборонено діяльність Комуністичної партії України; резолютивна частина судового рішення містить припис про передачу майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;

- відчуження належного відповідачу майна вчинено після відкриття провадження у справі №826/9751/14, предметом розгляду якої було вирішення питання стосовно заборони діяльності відповідача. Відповідні дії також вчинено у невеликий проміжок часу з моменту відкриття провадження у справі, шляхом укладення договорів дарування, тобто на безоплатній основі;

- судом першої інстанції вірно встановлено, що надані заявником докази достатні та підтверджують обґрунтованість побоювань позивача відносно утруднення поновлення його прав в рамках однієї судової справи внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, оскільки не виключається можливість вчинення аналогічних дій також і після відкриття провадження у господарській справі з приводу оцінки правомірності відчуження цього ж майна;

- при задоволенні заяви про забезпечення позову судом взято до уваги посилання заявника на укладення оспорюваних правочинів пов`язаними особами, з огляду на зміст відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо порушення прав держави у випадку повторно відчуження спірних об`єктів нерухомого майна та доведеними наявність ризиків, передбачених ч. 2 ст. 136 ГПК України; даний висновок не спростований доводами апеляційної скарги, що свідчить про її безпідставність.

В судовому засіданні 13.12.2023 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представників сторін, зазначає наступне.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За умовами п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду у справі № 902/1125/23 є вимоги Міністерства юстиції України до Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" до Комуністичної партії України про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна та земельної ділянки від 17.06.2015 та від 08.07.2015, укладених між відповідачами та скасування державної реєстрації прав на відповідне майно.

Правовими підставами позову визначено ст. 203, 215, 234 ЦК України та ст. 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Оскільки позивач звернувся до суду із позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її тим, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання "Свобода", Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації "Воля-Громада-Козацтво", Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії, задоволено. Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

За матеріалами справи № 826/9751/14 провадження у ній було відкрито 11.07.2014, що встановлено судом із загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень.

Разом з тим, 08.07.2015 між Комуністичною партією України (дарувальник) та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (обдаровуваний) укладено договір дарування земельної ділянки, п. 1 якого Комуністична партія України, в особі представника гр. ОСОБА_2 , передала безоплатно у власність, а Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" прийняла у власність нерухоме, майно (дарунок), яким є земельна ділянка, площею 0,0350 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер визначений планом меж земельної ділянки за кадастровим номером 051.0100000:02:081:0092.

Відчужуване нерухоме майно належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької обл., Родіоновою Н.В., від 14.12.2012, за реєстровим № 6445.

Право власності на відчужуване нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором прав на нерухоме майно Урус А.І. Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 24.07.2013, номер запису про право власності: 1803282, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 32222655 від 14.012015.

Також Комуністичною партією України відчужено 11/50 частки будівлі загальною площею 2675 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 547206805101, яке відчужено на підставі договору дарування, серія та номер: НАН678131, НАН678132, виданий 17.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.

Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023 № 342886452, від 15.08.2023 № 342941332, набувачем спірного майна на підставі даних договорів дарування стала Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", керівником та представником якої з 2007 був і є син народного депутата України та керівника Комуністичної партії України Симоненка Петра Миколайовича, ОСОБА_3 .

В підтвердження даних обставин заявником долучено до матеріалів справи витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2023 № 342941332 та витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За твердженням Мін`юсту дані правочини від 17.06.2015 та від 08.07.2015 є фіктивними, оскільки укладені між пов`язаними між собою особами та з метою уникнути передачі майна, яке належало Комуністичній партії України, у власність держави. Водночас, оскільки станом на даний час це майно перебуває у власності пов`язаного із партією благодійного фонду, заявник вважає, що за цих обставин існують реальні ризики того, що останнім можуть бути вжиті заходи для відчуження цього майна до прийняття судом рішення у справі за позовом Мін`юсту до відповідачів.

Судом апеляційної інстанції враховується, що розгляд справи № 826/975/14 тривав з 2014 року та під час її розгляду судом були вжиті заходи забезпечення позову.

З-поміж іншого, судом приймається до уваги, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій" від 03.05.2022, який набрав чинності 18.05.2022, внесено зміни, зокрема до Закону України "Про політичні партії в Україні".

Так, статтю 21 даного Закону доповнено частиною четвертою, згідно з якою у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду.

Ураховуючи пряму військову агресію з боку Російської Федерації, зважаючи на антиукраїнську політичну та організаційну діяльність, пропаганду війни, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, діяльність Комуністичної партії України, її структурних утворень 05.07.2022 судом заборонено.

Передано майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності партії варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом.

Колегія суддів зазначає, що відчуження належного Комуністичній партії України майна вчинено після відкриття провадження у справі № 826/9751/14, предметом розгляду якої було вирішення питання стосовно заборони діяльності даної партії. Відповідні дії вчинено у невеликий проміжок часу з моменту відкриття провадження у справі, шляхом укладення договорів дарування, тобто на безоплатній основі.

Оцінивши доводи заявника із врахуванням предмету та підстав заявленого у справі №902/1125/23 позову, зміст рішення суду у справі № 826/9751/14 та відомості з реєстрів, з огляду на повідомлені заявником обставини щодо ступеня спорідненості між керівником (засновником) Комуністичної партії України та засновниками ТОВ "Науково комерційна фірма "Контур", яке, в свою чергу, є єдиним засновником Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та укладення Комуністичною партією України із Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" безоплатних договорів дарування майна під час розгляду судом справи № 826/9751/14, а також наявність у Благодійної організації права розпорядитись цим майном в будь-який час, суд першої інстанції, за сукупності цих обставин, дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах існує обґрунтоване припущення того, що Благодійною організацією можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження спірного майна.

В свою чергу, такі дії Благодійної організації можуть вплинути на ефективність судового захисту у разі задоволення/часткового задоволення судом позову та можуть призвести до необхідності нових звернень до суду, а також створення негативних наслідків для третіх осіб.

На думку суду апеляційної інстанції вжиття вищевказаних заходів забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість захисту порушеного права у разі задоволення/часткового задоволення позову, при цьому не буде мати наслідком втручання в господарську діяльність Благодійної організації та не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки майно, щодо якого вживаються заходи забезпечення позову, продовжує перебувати у її власності та остання не позбавлена можливості володіти та користуватись цим майном.

В даному випадку обмежується лише можливість розпоряджатись Благодійною організацією майном з огляду на необхідність його збереження в тому правовому стані, яке існує на час звернення позивача до суду із позовом, що має на меті забезпечити ефективний захист прав позивача у разі задоволення/часткового задоволення позову в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. При цьому суд зауважує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та вживаються судом виключно в межах предмету спору.

Суд апеляційної інстанції підкреслює, що спір у справі, по суті, стосується нерухомого майна, яке відчужене за спірними договорами. Урахувавши обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення у вигляді арешту такого майна є розумним, обґрунтованим та адекватним. Права та інтереси позивача, про захист яких він просить суд, співвідносяться з майновими наслідками заборони третім особам вчиняти дії щодо розпорядження спірним нерухомим майном. Суд вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спірних договорів, спрямоване на збереження цього майна, яке, за твердженням позивача, відповідач-1 набув незаконно та безпідставно, у зв`язку з чим позивач і звернувся з позовом у цій справі.

Отже, накладення арешту на спірне майно має логічний зв`язок із предметом позовних вимог, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Окрім того, оскільки фактично предмет спору становить нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, то доцільною є і заборона вчиняти щодо спірного нерухомого майна будь-які дії, пов`язані з його державною реєстрацією.

Із урахуванням викладеного, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Щодо зустрічного забезпечення, то суд зазначає, що застосування таких заходів згідно із ч. 1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, для реалізації якого, у даному випадку, у суду достатні підстави відсутні, що не позбавляє відповідача чи інших зацікавлених осіб права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до вказаної статті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, тому відсутні підстави для її скасування за наведених у апеляційній скарзі мотивів.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.09.2023 у справі № 902/1125/23 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.