Постанова

від 19.12.2023 по справі 906/1418/13

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Справа № 906/1418/13

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Звягельської квартино-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у справі №906/1418/13 (повний текст складено 17 жовтня 2023 року, суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Новоград-Волинської КЕЧ району Міністерства оборони України (м.Новоград-Волинський Житомирської області)

до Концерну "Військторгсервіс" (м. Київ) в особі Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" (м. Житомир)

про стягнення 41780,58 грн. (розгляд скарги Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України про визнання дії/бездіяльності головного державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення 09 грудня 2022 року виконавчого провадження №68953645

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у справі №906/1418/13 повернуто без розгляду скаргу Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України від 11 жовтня 2023 року про визнання дії/бездіяльності головного державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення 09 грудня 2022 року виконавчого провадження №68953645 у справі №906/1418/13.

Вказана ухвала мотивована тим, що нормами ГПК України розмежовано порядок подання та розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні та подання і розгляду скарги на дії/бездіяльність головного державного виконавця, з урахуванням вимог, які не є ідентичними, зокрема і щодо складу учасників, які залучаються до їх розгляду. Об`єднання заяви про заміну сторони виконавчого провадження та скарги на дії/бездіяльність органів ДВС в одному документі, суперечить приписам ГПК України. З огляду на вказане, місцевий господарський суд повернув без розгляду скаргу Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України про визнання дії/бездіяльності головного державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення 09 грудня 2022 року виконавчого провадження №68953645 у справі №906/1418/13, як таку, що подана з порушенням приписів статті 170, 339 ГПК України.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Звягельська квартино-експлуатаційна частина (району) Міністерства оборони України звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у справі №906/1418/13 про повернення заяви і направити справу до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що вимогу про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі стягувач не пред`являв. Сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації або перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ідентифікаційний код юридичної особи стягувача не змінювався.

Скаржник вважає, що вирішуючи питання про повернення скарги, суд дійшов помилкових висновків про наявність у скарзі вимоги про заміну сторони виконавчого провадження, а також, що на дату звернення із скаргою від 11 жовтня 2023 року, заявник не є стороною виконавчого провадження.

Листом №906/1418/13/6984/23 від 27 жовтня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

31 жовтня 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали відновленої справи №906/1418/13.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2023 року у справі №906/1418/13 залишено без руху апеляційну скаргу Звягельської квартино-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у справі №906/1418/13. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу у справі.

16 листопада 2023 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2023 року у справі №906/1418/13 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Звягельської квартино-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у справі №906/1418/13. Запропоновано учасникам провадження у справі в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив/пояснення на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України та докази їх надсилання іншим сторонам. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Учасники провадження у справі своїм правом передбаченим статтею 263 ГПК України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Концерну "Військторгсервіс" в особі Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" на користь Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України: 38483,32 грн. основного боргу, 495,67 грн. 3% річних та 1605,13 грн. витрат по сплаті судового збору; в частині стягнення 2801,59 грн. пені припинено.

20 листопада 2013 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Житомирської області видано відповідний наказ, який був направлений для примусового виконання до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05 жовтня 2015 року у справі №906/1418/13 частково задоволено клопотання Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" від 25 вересня 2015 року про відстрочку виконання рішення суду по справі №906/1418/13. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року у справі №906/1418/13 строком на 2 місяці до 05 грудня 2015 року включно.

25 січня 2022 року до Новоград-Волинської КЕЧ району повернуто наказ №906/1418/13 через відсутність у боржника майна на яке може бути звернуто стягнення.

08 лютого 2022 року на адресу Богунського відділу ДВС у місті Житомирі Новоград-Волинська КЕЧ району повторно направила заяву №335 про примусове виконання наказу №906/1418/13.

Як стверджує заявник, інформація про результати розгляду заяви та копія постанови про відкриття виконавчого провадження до скаржника не надходили.

На виконання Директиви Командувача Сил логістики Збройних Сил України №Д-10/ ДСК від 01 травня 2023 року наказом начальника Новоград-Волинської КЕЧ району №73 від 26 травня 2023 року Новоград-Волинську квартирно-експлуатаційну частину (району) перейменовано на Звягельську квартирно-експлуатаційну частину (району).

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ стягувача залишився незмінним: 07760151, змінено тільки найменування юридичної особи на Звягельська квартирно-експлуатаційну частину району.

09 грудня 2022 року головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчук Т.Я. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №68953645 на підставі пункту 3 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з припиненням юридичної особи.

13 жовтня 2023 року до місцевого господарського суду від Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України надійшла скарга про визнання дії/бездіяльності головного державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення 09 грудня 2022 року виконавчого провадження №68953645 у справі №906/1418/13.

Як вже зазначалося, оскаржуваною ухвалою від 17 жовтня 2023 року у справі №906/1418/13 повернуто без розгляду скаргу Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України від 11 жовтня 2023 року про визнання дії/бездіяльності головного державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення 09 грудня 2022 року виконавчого провадження №68953645 у справі №906/1418/13, як таку, що подана з порушенням приписів статті 170, 339 ГПК України.

Проте, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04 листопада 1950 року.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно із частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

Колегія суддів зазначає, що у рішенні від 09 березня 2011 року у справі "Буланов та Купчик проти України" ЄСПЛ зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 2016 року у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").

Як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами".

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції" від 26 липня 2007 року).

За приписами частини третьої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 1 ГПК встановлено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Процесуальні правовідносини щодо розгляду відповідних скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, регулюються розділом VI ГПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" (статті 339 - 345).

Відповідно до частини 1 статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно статті 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Статтею 341 ГПК України встановлюються строки для звернення із скаргою до суду.

Відповідно до статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу від 17 жовтня 2023 року про повернення без розгляду скарги на дії державного виконавця здійснив посилання на частини 2 та 4 статті 170 ГПК України.

Так, відповідно до частини другої статті 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 170 ГПК України).

Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що частиною 2 статті 170 розділу 2 "Заяви з процесуальних питань" глави І Розділу "Позовне провадження" ГПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Разом із тим, вказана процесуальна норма хоч і регулює загальні питання подачі скарг, водночас не є спеціальною та не регулює питання подачі саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.

Як вже зазначалось апеляційним судом вище, зазначені процесуальні правовідносини регулюються розділом VI ГПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" (статті 339-345), який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних скарг.

Подана Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) Міністерства оборони України скарга про визнання дії/бездіяльності головного державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення 09 грудня 2022 року виконавчого провадження №68953645 у справі №906/1418/13 повністю відповідає вимога статей 339, 340 ГПК України.

Безпідставним є висновок місцевого суду про те, що скарга про визнання дії/бездіяльності головного державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення 09 грудня 2022 року виконавчого провадження №68953645 у справі №906/1418/13, може розглядатися судом лише після заміни стягувача у виконавчому провадженні, оскільки вимогу про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі стягувач не пред`являв. Стягувач стверджував, що у нього змінилася лише назва. Разом з тим зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації або перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

На відміну від заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, у разі коли сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (пункт 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень). Звідси зміна найменування юридичної особи як сторони виконавчого провадження не потребує її заміни судом, а здійснюється постановою виконавця, якою змінюється назва відповідної сторони такого провадження.

Така правова позиція наведена у постанові ВП ВС від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14, постанові КГС ВС від 09.12.2019 у справі №17/32.

Водночас, висновок суду про те, що визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закриття виконавчого провадження може розглядатися лише після заміни стягувача у виконавчому провадженні, є помилковим, оскільки неможливо замінити стягувача у закритому виконавчому провадженні.

від 09.12.2019Крім того, у будь-якому випадку місцевий господарський суд повертаючи без розгляду скаргу на дії органу ДВС посилаючись на статтю 170 ГПК України та статтю 339 ГПК України не зазначив жодної із законних підстав для вчинення такої процесуальної дії, оскільки заявником дотримано вимоги статей 170, 339 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що суди мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму із додержанням балансу між доступом до правосуддя та повагою до принципу res judicata.

І хоча повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду з дотриманням встановлених вимог, постановляючи ухвалу про повернення без розгляду скарги на дії органу ДВС без відповідних для цього правових підстав, Господарський суд Житомирської області, у даному випадку, допустив надмірний формалізм, що змушує сторону до повторного звернення до суду та не сприяє ефективному виконанню завдань господарського судочинства.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року).

На підставі зазначеного вище, апеляційний суд вважає помилковими висновки місцевого господарського суду, про повернення поданої скарги на дії державного виконавця посилаючись на положення частини 2, 4 статті 170 ГПК України. А тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з передачею заяви до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Положеннями частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом пункту 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали є помилковими для повернення скарги на дії державного виконавця без розгляду, відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з направленням заяви до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.

З огляду на направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення заяви.

Керуючись статтями 269, 270, 271, пунктом 6 частини 1 статті 275, статтею 277, статтею 280, статтею 282, статтями 339-344 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Звягельської квартино-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у справі №906/1418/13 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у справі №906/1418/13 скасувати.

Матеріали справи направити для продовження розгляду заяви до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням статті 287 ГПК України.

Повний текст постанови складений "19" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.