Постанова

від 13.12.2023 по справі 904/1874/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023 м. Дніпро Справа № 904/1874/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Дніпроагро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у справі № 904/1874/23 (суддя Панна С.П.), повний текст рішення складено 13.07.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Трафік», м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро», м. Дніпро

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

В квітні 2023 року ТОВ «НІК-Трафік» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВ «АПК «Дніпроагро» про стягнення заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.05.2023) у сумі 582559,08 грн, з яких: 200000,00 грн - сума основного боргу, 147552,10 грн - втрат від інфляції та 235006,98 грн - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № ВПАТ-014-ДА на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.09.2019 в частині здійснення оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 у даній справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу 200000,00 грн, 235006,98 грн - пені, 147552,10 грн - втрат від інфляції та 8738,39 грн - витрат зі сплати судового збору.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач - ТОВ «АПК «Дніпроагро» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду; відкрити апеляційне провадження по справі; апеляційну скаргу задовольнити; оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі; ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга відповідача мотивована прийняттям місцевим господарським судом оскаржуваного рішення за неповного з`ясування обставин та неналежним чином досліджених доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі.

На думку апелянта, висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову зроблені виключно на припущеннях і є помилковими, внаслідок чого прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції невірно дана правова оцінка обставинам у справі, оскільки позивачем не надано до позову протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АПК «Дніпроагро», як покупця, щодо укладання відповідного договору поставки № 2-07-20 від 22.07.2020, а судом не встановлено чи було погоджене укладання відповідного договору поставки учасниками товариства його ціна та строки виконання зобов`язань;

- судом не перевірено належним чином наданий позивачем розрахунок. Не було досліджено розрахунок інфляційних втрат та не було застосовано строк позовної давності до вимоги щодо стягнення пені.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі.

В обґрунтування наведених у відзиві доводів, позивач зазначає про те, що станом на сьогоднішній день заборгованість за договором № ВПАТ-014-ДА на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.09.2019 складає 200000,00 грн, яка підлягає до стягнення і підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Отже, позивач вважає правильним рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу 200000,00 грн, пені у сумі 235006,98 грн та інфляційних втрат у сумі 147552,10 грн.

Доводи відповідача про неправильно зроблені позивачем розрахунки суми позову, останній вважає безпідставними оскільки будучи обізнаним про дату і місце розгляду справи, відповідач не скористався правом на подачу відзиву на спростування доводів та вимог позовної заяви, а відповідно, подання апеляційної скарги спрямоване виключно на затягування відповідачем процедури виконання судового рішення.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

02.09.2019 між ТОВ «Нік-Трафік» (перевізник) та ТОВ «АПК «Дніпроагро» (замовник) укладено договір № ВПАТ-014-ДА на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 1.1 договору перевізник зобов`язується протягом усього строку дії цього договору за завданням замовника у встановлені строки приймати і доставляти довірений йому замовником вантаж автомобільним транспортом до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу замовника, а замовник зобов`язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.

Перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової заявки, у якій сторони узгоджують всю необхідну для виконання умов цього договору інформацію, а саме: найменування замовника; найменування, характеристика, кількість вантажу; адреси, дата та час (години) завантаження і розвантаження вантажу; найменування та реквізити вантажоодержувача; вартість послуги (п. 2.1 договору).

3аявка на перевезення вантажів подається замовником не менше, ніж за одну добу до моменту подання автомобіля до пункту завантаження. У разі термінового перевезення вантажів за згодою сторін замовник подає, а перевізник приймає до виконання заявку в той самий день, але не менше, ніж за одну годину до моменту подання автомобіля до пункту завантаження. Перевізник на протязі однієї години з моменту отримання заявки від замовника зобов`язується підтвердити прийняття заявки або надання відмови від її виконання. У разі направлення перевізником на адресу замовника підписаної уповноваженою особою перевізника отриманої заявки, така заявка вважається погодженою сторонами і прийнятою до виконання перевізником (п. 2.2 договору).

Сторони домовилися, що передача заявок і інших документів за цим договором може здійснюватися за допомогою електронної пошти. Сторони для цього узгодили наступні реквізити: електронна пошта уповноваженого представника замовника chepurnaya@gmail.соm; електронна пошта уповноваженого представника перевізника sabir120969@gmail.com. Сторони узгодили, що при зміні електронної пошти представників сторін, останні можуть не оформляти такі зміни шляхом укладання відповідної угоди. Про зміну електронної пошти для узгодження заявок та зміну уповноваженої особи представника відповідна сторона повідомляє іншу письмово на фірмовому бланку за підписом керівника, при цьому підпис повинен бути засвідчений печаткою сторони. (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1.12 договору перевізник зобов`язаний протягом трьох календарних днів з дати передання вантажу вантажоодержувачу надати замовнику Акт виконаних робіт (послуг).

Замовник зобов`язаний, зокрема своєчасно подати заявку на перевезення вантажу, зазначивши усі необхідні відомості для здійснення перевізником перевезення вантажу (п. 3.2.1); здійснити своєчасну та повну оплату за послуги по перевезенню перевізнику в порядку та згідно умов, передбаченим цим договором та заявок (п. 3.2.6).

За умовами п. 4.1 договору, надання послуг по цьому договору фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування замовника; найменування вантажу: дата і маршрут; вартість перевезення.

Загальна сума цього договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами Актів виконаних робіт (послуг) (п. 4 .2 договору).

Вартість послуг зазначається та узгоджується сторонами безпосередньо у заявці до початку перевезення вантажів (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 4.4 договору послуги вважаються виконаними належним чином, якщо вантаж доставлено у відповідності до умов узгоджених сторонами у відповідній заявці.

Надані послуги з перевезення підтверджуються товарно-транспортною накладною. Актом виконаних робіт (послуг) і документами, що підтверджують передавання вантажу вантажоодержувачу з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу згідно чинного законодавства України (п. 4.5 договору).

За умовами п. 4.6 договору замовник оплачує послуги з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно п. 4.5 цього договору і з урахуванням п. 5.3, 5.4.1 цього договору.

Підставою для виставлення рахунку-фактури є дані підписаного сторонами Акту виконаних робіт (послуг), відмітки замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладання на перевізника матеріальної відповідальності (п. 4.7 договору).

Замовник має право затримати оплату перевезення, якщо будь-які документи, надані перевізником, не відповідають вимогам чинного законодавства України і/чи містять помилки або невідповідності, пропорційно кількості днів, протягом яких такі помилки і/чи невідповідності будуть виправлені та/або документи будуть приведені у відповідність до чинного законодавства України і передані замовнику (п. 4.8 договору).

У разі відсутності претензій у замовника до якості перевезення, замовник підписує наданий перевізником Акт виконаних робіт (послуг). За наявності претензій щодо якості перевезення замовник надає перевізнику мотивовану письмову відмову від прийняття послуг. У разі наявності у замовника претензій щодо якості наданих перевізником послуг, строк оплати продовжується на кількість днів, протягом яких сторони врегульовували розбіжності (п. 4.9 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до договору, а у випадках неврегульованих умовами договору згідно діючого законодавства України. Сторони відшкодовують одна одній збитки, заподіяні неналежним виконанням своїх зобов`язань по цьому договору.

У разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків передбачених п. 4.9, 4.10 та розділом 6 цього договору, замовник зобов`язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 5.5 договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Якщо за місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про його закінчення, договір вважається продовженим ще на один календарний рік без зміни його умов (п. 9.1 договору).

Закінчення терміну договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 9.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

На виконання умов договору ТОВ «Нік-Трафік» надано відповідачу транспортні послуги з автоперевезення карбамідо-аміачної суміші за маршрутом: Черкаська обл., м. Сміла - с. Покровське Дніпропетровської області на загальну суму 654859,03 грн, що підтверджується актами надання послуг: від 09.04.2020 № 42 на суму 20565,89 грн, від 09.04.2020 № 43 на суму 24569,86 грн, від 09.04.2020 № 44 на суму 24120,00 грн, від 09.04.2020 № 45 на суму 25845,00 грн, від 11.04.2020 № 46 на суму 23421,86 грн, від 11.04.2020 № 47 на суму 24751,86 грн, від 11.04.2020 № 48 на суму 24570,00 грн, від 11.04.2020 № 49 на суму 26610,00 грн, від 14.04.2020 № 51 на суму 22387,06 грн, від 14.04.2020 № 52 на суму 24345,86 грн, від 14.04.2020 № 53 на суму 24107,87 грн, від 14.04.2020 № 54 на суму 24779,86 грн, від 16.04.2020 № 55 на суму 22743,60 грн, від 16.04.2020 № 56 на суму 22041,47 грн, від 16.04.2020 № 57 на суму 21311,87 грн, від 16.04.2020 № 58 на суму 23078,26 грн, від 18.04.2020 № 59 на суму 20902,27 грн, від 18.04.2020 № 60 на суму 22591,86 грн, від 18.04.2020 № 61 на суму 20582,27 грн, від 18.04.2020 № 62 на суму 22860,66 грн, від 15.04.2020 № 63 на суму 23685,73 грн, від 16.04.2020 № 64 на суму 25176,74 грн, від 17.04.2020 № 65 на суму 22527,86 грн, від 17.04.2020 № 66 на суму 22207,86 грн, від 23.04.2020 № 67 на суму 22931,87 грн, від 23.04.2020 № 68 на суму 25227,85 грн, від 23.04.2020 № 69 на суму 21671,88 грн, від 23.04.2020 № 70 на суму 25241,86 грн .

Зазначені акти наданих послуг містять посилання на договір № ВПАТ-014-ДА від 02.09.2019 та підписи сторін скріплені печатками підприємств.

Надання відповідачу послуг з перевезення вантажу підтверджується також наявними в матеріалах справи товарно-транспортними та податковими накладними. Також відповідачу були виставлені відповідні рахунки на оплату (а. с. 26-100 т 1).

Відповідач за надані автотранспортні послуги розрахувався частково, сплатив на рахунок позивача 454859,03 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 27.07.2021 № 3758_7R01Р/691 на суму 24751,86 грн, від 27.07.2021 № 3759_7R01Р/692 на суму 24569,86 грн, від 27.07.2021 № 3756_7R01Р/659 на суму 24107,87 грн, від 27.07.2021 № 3757_7R01Р/690 на суму 26610,00 грн, від 23.09.2021 № 4047_9N015/466 на суму 100000,00 грн, 654 від 13.10.2021 № 4133_AD01F/на суму 100000,00 грн, від 22.10.2021 № 4150_АМ01Q/1380 на суму 100000,00 грн, від 15.02.202 № 4642 на суму 54819,44 грн (а. с. 101-108 т 1).

На момент звернення позивачем з позовом, заборгованість за договором від 02.09.2019 № ВПАТ-014-ДА на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом складає 200000,00 грн, яка підлягає стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції частково задовольняє доводи апеляційної скарги і частково погоджується з рішенням суду.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за послуги надані за договором перевезення.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно приписів ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як зазначалося вище, правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором перевезення.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами ч. 2 ст. 908 ЦК України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Встановивши факт порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати послуг з перевезення, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі 200000,00 грн.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України).

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків, передбачених п.п. 4.9 (наявність у замовника претензій), 4.10 (факсимільне відтворення підпису) та розділом 6 (форс-мажорні обставини) цього договору, замовник зобов`язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач є таким, що прострочив оплату наданих послуг з перевезення у строк, визначений умовами договору, і не довів, що невиконання зобов`язань за договором сталося внаслідок протиправних дій позивача.

За змістом п. 4.6. договору перевезення, замовник оплачує послуги з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту передавання вантажу вантажоодержувачу, але у будь-якому випадку не раніше надання перевізником усіх документів згідно п. 4.5. цього договору і з урахуванням п.п. 5.3., 5.4.1 цього договору.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати наданих послуг, позивачем нараховано пеню у сумі 235006,98 грн за період з 18.04.2020 по 06.04.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а. с 135-137 т 1), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність такого розрахунку вимогам діючого законодавства., проте, колегія суддів вважає такий розмір пред`явлених позовних вимог в частині нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені надмірно високим, а відповідно вважає необхідним зменшити його розмір на 50% від загальної суми таких вимог, з урахуванням наступного.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено дві умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У даній справі судова колегія дотримуючись балансу інтересів обох сторін, дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50% за прострочення відповідачем оплати за договором перевезення, що складає 117503,49 грн за період з 18.04.2020 по 06.04.2023. При цьому, колегія судді враховує відсутність наданих позивачем доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору іншим учасникам господарських відносин.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Розрахунок позивача в частині здійсненого нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог а. с. 109-110, 135-188 т 1) на суму 147552,10 грн за період з травня 2020 року по березень 2023 рік відповідає фактичним обставинам справи, перевірений судом, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Доводи скаржника про неправильно здійснені позивачем розрахунки сум пені та втрат від інфляції колегія суддів відхиляє, оскільки скаржником не було враховано того, що позивач розрахунки суми позову здійснював по кожному акту наданих послуг окремо, а відповідно період нарахування санкцій визначався позивачем з урахуванням здійснених відповідачем оплат по кожному акту окремо.

Доводи скаржника про незастосування судом спеціального строку позовної давності до вимоги щодо стягнення пені, колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судова колегія акцентує увагу на тому, що починаючи з 12.03.2020 на всій території України установлений карантин із подальшим продовженням його строку відповідними постановами (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з наступними змінами).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020).

Законом № 540-ІХ доповнено п. 7 розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, враховуючи, що 02.04.2020 набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 232 ЦК України продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. ідповідно, на час звернення позивачем з позовом до суду, строк позовної давності у спірних правовідносинах не сплив.

Отже, дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX фактично надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції невірно дана правова оцінка обставинам у справі, оскільки позивачем не надано до позову протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АПК «Дніпроагро», як покупця, щодо укладання відповідного договору поставки № 2-07-20 від 22.07.2020, а судом не встановлено чи було погоджене укладання відповідного договору поставки учасниками товариства його ціна та строки виконання зобов`язань, колегія суддів відхиляє, оскільки спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору від 02.09.2019 № ВПАТ-014-ДА на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.

При цьому, посилаючись на обставини укладення директором відповідача значного правочину, відповідач не надав жодного доказу в підтвердження своїх доводів.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи був в подальшому схвалений правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та, зокрема такі правові висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 05.07.2022 у справі № 910/2958/20 та інших.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Як зазначалося вище, позивач надав відповідачу транспортні послуги з автоперевезення карбамідо-аміачної суміші, а відповідач отримав надані послуги, частково розрахувавшись за них, відповідно до виставлених позивачем рахунків на оплату, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних та платіжними дорученнями.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором № ВПАТ-014-ДА на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.09.2019 у сумі 200000,00 грн - основної суми боргу та 147552,10 грн втрат від інфляції за період з травня 2020 рік по березень 2023 року.

Позовні вимоги в частині нарахованої до стягнення з відповідача суми пені у розмірі 235006,98 грн за період з 18.04.2020 по 06.04.2023 колегія суддів вважає необхідним зменшити на 50% з підстав наведених вище. Відповідно рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити.

6. Висновки за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «АПК «Дніпроагро» слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі слід змінити в частині нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, зменшивши її розмір на 50 %.

7. Розподіл судового збору.

Судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого нормами ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Дніпроагро» - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 по справі № 904/1874/23 - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 1-а, офіс 702, код ЄДРПОУ 36161054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Трафік» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 88/7, код ЄДРПОУ 38992356) заборгованість у сумі 200000,00 грн (Двісті тисяч гривень 00 копійок), пеню у сумі 117503,49 грн (Сто сімнадцять тисяч п`ятсот три гривні 49 копійок), інфляційні втрати у сумі 147552,10 грн (Сто сорок сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні 10 копійок) та судовий збір у сумі 8738,39 грн (Вісім тисяч сімсот тридцять вісім гривень 39 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.12.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов