Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/11374/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/11374/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11374/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплендідскор Україна» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 77А)

До Дочірнього підприємства «Електролюкс ЛЛС» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28 А)

про стягнення 321 681, 83 грн.

Без виклику представників сторін.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сплендідскор Україна» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Електролюкс ЛЛС» (відповідач) про стягнення 311131, 28 грн.

24.07.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 24.07.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

10.08.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 24.07.2023.

31.08.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/11374/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.

16.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

05.10.2011 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Менпауер Україна» та Дочірнім підприємством «Електролюкс ЛЛС» (надалі також - відповідач, замовник, боржник) укладено Контракт №UKRBO2/99900117, згідно пункту 1.1. якого ТОВ «Менпауер Україна» зобов`язується надати Клієнту послуги щодо забезпечення персоналу. Клієнт зобов`язується сплачувати за них передбачену ціну. Вид робіт, місце, час і строк виконання, об`єм і якість робіт, використання необхідного обладнання та матеріалів визначаються додатками до цього контракту, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно пункту 5.1. Контракту №UKRBO2/99900117 від 05.10.2011 - контракт вступає в силу з дня його підписання та діє протягом року. У випадку якщо одна або обидві сторони бажають розірвати контракт по закінченню його строку, такий намір повинен бути оформлений в письмовому вигляді не пізніше, ніж за 2 місяці до закінчення строку контракту. якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання контракту, він пролонгується на кожний наступний календарний рік.

Долученими до позову додатками до контракту сторони контракту погодили, що окрім надання послуг щодо забезпечення персоналу, ТОВ «Менпауер Україна» також надає клінінгові послуги. Також в додатках до контракту, сторони погоджували вартість та терміни виконання тих, чи інших послуг.

06.05.2020 між ТОВ «Менпауер Україна» та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 про впровадження електронного документообігу.

Позивач стверджує, що впродовж березня-травня 2022 ТОВ «Менпауер Україна» надало відповідачеві клінінгові послуги, а також послуги із забезпечення персоналом, про що надсилались акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до програмного забезпечення «M.E.Doc» відповідачеві, та були ним затверджені.

Оскільки відповідач лише частково розрахувався за надані послуги, сума заборгованості відповідача склала 286 607, 37 грн.

22.08.2022 між ТОВ «Менпауер Україна» та ТОВ «Сплендідскор Україна» (надалі також - позивач, новий кредитор) укладено Договір відступлення прав (вимог), за умовами якого ТОВ «Менпауер Україна» поступилося позивачу своїми правами вимагати від відповідача оплати за надані ТОВ «Менпауер Україна» та не оплачені відповідачем послуги за контрактом №UKRBO2/99900117 від 05.10.2011, що станом на дату відступлення становлять 286 607, 37 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що він набув прав кредитора за контрактом №UKRBO2/99900117 від 05.10.2011, у зв`язку з чим, 25.08.2022 звернувся до відповідача з листом-претензією про необхідність сплати неоплачених послуг, проте у відповідь на вказану претензію відповідач у листі від 22.09.2022 №55 повідомив позивача про неможливість здійснення оплати.

Оскільки, відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги, то відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань, а отже, окрім суми основного боргу, зобов`язаний також сплатити 3 % річних та інфляційні втрати.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення основної заборгованості у розмірі 286 607, 37 грн, а також 3 % річних у розмірі 6 737, 23 грн за період прострочення з 02.09.2022 по 14.06.2023 та інфляційних втрат у розмірі 28 337, 33 грн за період прострочення з 02.09.2022 по 31.05.2023.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за контрактом №UKRBO2/99900117 від 05.10.2011, відмовившись здійснювати оплату за послуги, надані йому ТОВ «Менпауер Україна», що в свою чергу, порушує майнові права позивача як нового кредитора, якому були відступлені права вимоги попереднім кредитором;

(2) виходячи з приписів статті 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату неоплачених рахунків у семиденний строк з моменту пред`явлення листа-претензії позивачем від 25.08.2022, тобто до 01.09.2022 включно. Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 02.09.2022.

(3) як випливає з листа відповідача від 22.09.2022 №55, відповідач відмовився погашати заборгованість за контрактом, посилаючись на встановлений постановою КМУ №187 від 03.03.2022 мораторій на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;

(4) за твердженням позивача, позивач як новий кредитор є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, єдиним учасником якої є юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства Португальської Республіки, а саме Компанія «Сплендідскор, ЛДА». Кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянка Португальської Республіки - ОСОБА_1 . Права кредитора за контрактом перейшли до позивача внаслідок укладення із ТОВ «Менпауер Україна» договору відступлення прав (вимог) від 22.08.2022, що не заборонено чинним законодавством та не підпадає під дію мораторію, запровадженого урядом України;

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) відповідачем не спростовується факт надання ТОВ «Менпауер Україна» послуг відповідачеві в період з березня по травень 2022 та факт виникнення заборгованості за надані послуги у розмірі 286 607, 37 грн;

(2) однак, на думку відповідача, відступлення ТОВ «Менпауер Україна» на користь ТОВ «Сплендідскор Україна» права вимоги до відповідача за контрактом №UKRBO2/99900117 від 05.10.2011 не є належною підставою для сплати відповідачем заборгованості на користь позивача, оскільки, правочин щодо відступлення права вимоги може розглядатися як такий, що був укладений з метою обходу мораторію (заборони), встановленою постановою КМУ №187;

(3) правочин щодо відступлення права вимоги ТОВ «Менпауер Україна» на користь позивача слід вважати таким, що порушує публічний порядок, а тому такий правочин є нікчемним в силу статті 228 ЦК України;

(4) з огляду на вище викладене, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню;

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З огляду на предмет спору та предмет доказування у справі, суду необхідно надати відповіді на такі ключові питання:

- чи є договір про відступлення права вимоги від попереднього кредитора, на якого поширюється дія санкцій, до нового кредитора, на якого дія таких санкцій не поширюється, нікчемним?

- чи поширюється на нового кредитора дія мораторію, що встановлений постановою КМУ №187від 03.03.2022 ?

- чи виникає обов`язок боржника сплати боргу новому кредитору на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги від підсанкційної особи (як старого кредитора) новому кредитору, який не підпадає під дію санкцій?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.10.2011 між ТОВ «Менпауер Україна» та відповідачем було укладено контракт №UKRBO2/99900117 від 05.10.2011, згідно умов та додатків якого ТОВ «Менпауер Україна» надає відповідачу клінінгові послуги та послуги щодо забезпечення персоналу.

Згідно наявних в матеріалах справи Актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за період березня-травня 2022 року, ТОВ «Менпауер Україна» надавало відповідачеві послуги, що були обумовлені контрактом №UKRBO2/99900117 від 05.10.2011.

Згідно частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач у відзиві жодним чином не заперечує щодо факту надання послуг, та, навпаки, підтверджує факт виникнення заборгованості у розмірі 286 607, 37 грн за надані послуги, у зв`язку з чим, суд вважає обставини надання позивачем послуг та виникнення у відповідача заборгованості на суму 286607, 37 грн такими, що не потребують доказуванню.

Разом з тим, щодо укладеного між позивачем (новим кредитором) та ТОВ «Менпауер Україна» (попереднім кредитором) договору відступлення права вимоги від 22.08.2022, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 договору про відступлення права вимоги від 22.08.2022 - ТОВ «Менпауер Україна» та ДП «Електролюкс ЛЛС» є сторонами договору надання послуг №UKRBO2/99900117 від 05.10.2011. ТОВ «Менпауер Україна» зобов`язується поступитися своїми правами за основним договором ТОВ «Сплендідскор Україна».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (на яку скаржник посилається у касаційній скарзі) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 виснувала, що відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.

Отже, положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія.

Згідно пункту 2.1. договору відступлення права вимоги від 22.08.2022 - з дати відступлення ТОВ «Менпауер Україна» поступається ТОВ «Сплендідскор Україна» своїм правом вимагати від контрагента оплати за надані ТОВ «Менпауер Україна» та не оплачені контрагентом послуги за основним договором станом на дату відступлення у розмірі 286 607, 37 грн.

Натомість, суд вважає підтвердженим твердження відповідача про те, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником (учасником) ТОВ «Менпауер Україна» є юридична особа «Менпауергруп», зареєстрована відповідно до законодавства росії.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року за N 1644-VII (із змінами та доповненнями), З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Згідно пункту 1 постанови КМУ від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" у чинній редакції - для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім:

безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна;

задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків;

відчуження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду майна банку, щодо якого Національним банком прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.

Згідно підпункту 1 пункту 2 постанови КМУ №187 від 03.03.2022 правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

Таким чином, за змістом Закону України "Про санкції" та постанови КМУ №187 від 03.03.2022 встановлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

Відповідно до норми статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Згідно пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції», одним з видів санкцій є в тому числі зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Діюче правове регулювання ґрунтується на єдності державної системи та спрямоване на досягнення належної координації діяльності усіх органів державної влади та управління, зокрема на вирішення завдань, пов`язаних із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.

Форми та способи відповідної участі органів державного управління можуть бути різноманітні.

Таким чином, господарський суд вважає, що в умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 N 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 N 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту та у виниклих з такими особами правовідносин є допустимим.

Оскільки, єдиним засновником (учасником) ТОВ «Менпауер Україна» є юридична особа, що зареєстрована за законодавством країни-агресора, отже постановою КМУ №187 від 03.03.2022 на ТОВ «Менпауер Україна», як кредитора, покладено мораторій (заборону) щодо виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань перед таким кредитором.

Проте, на переконання суду, мораторій встановлений вказаною постановою встановлює певний правовий режим для виниклих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань осіб, що пов`язані з державою-агресором. конкретною особою вцілому. Суд переконаний, що інше тлумачення встановленого постановою КМУ №187 від 03.03.2022 мораторію (заборони) може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав, та ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Згідно із частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд висновує, що, оскільки, постанова КМУ №187 від 03.03.2022 встановлює правовий режим (мораторій) для виниклих правовідносин з конкретним учасником обороту, то згідно статті 514 ЦК України право вимоги, що обтяжене таким мораторієм, переходить до нового кредитора, в тому числі, з наявним обтяженнями (в даному випадку разом з санкціями, які діяли щодо попереднього кредитора).

Згідно приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

В свою чергу, згідно частини 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З укладеного договору відступлення права вимоги від 22.08.2022 вбачається, що він укладений між позивачем та ТОВ «Менпауер Україна» на безоплатній основі (тобто фактично укладено договір дарування права вимоги).

Крім того, суд враховує, що юридична особа позивача - ТОВ «Сплендідскор Україна», згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була створена лише 17.06.2022 та фактично з ідентичними видами діяльності, як і ТОВ «Менпауер Україна».

До того ж, з відомостей ЄДР вбачається, що директором ТОВ «Сплендідскор Україна» та директором ТОВ «Менпауер Україна» є одна і та ж сама фізична особа - ОСОБА_2 , та саме ця особа підписала договір відступлення права вимоги від 22.08.2022 з обох сторін.

В свою чергу, єдиним засновником ТОВ «Сплендідскор Україна» є юридична особа резиденства Португалії - Сплендідіскор-ЛДА. Кінцевими бенефіціарним власниками юридичної особи позивача також є громадяни Португалії.

Як вже зазначалось судом вище, за змістом Закону України "Про санкції" та постанови КМУ №187 від 03.03.2022 встановлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що позивач є пов`язаною з ТОВ "Менпауер Україна" юридичною особою (яка в свою чергу пов`язана з державою-агресором), хоча б через власний виконавчий орган, яким є директор, та який має право вчиняти дії пов`язанні з управлінням юридичною особою, в тому числі і щодо розпорядження грошовими коштами, як позивача, так і ТОВ "Менпауер Україна".

Отже, суд має обґрунтовані припущення щодо того, що у випадку задоволення позовних вимог, позивач матиме можливість вивести присудженні до стягнення грошові кошти за межі України та реалізувати їх на користь ТОВ "Менпауер Україна", що буде несумісним із застосованим до ТОВ "Менпауер Україна" мораторієм (забороною) як складовою публічного порядку України.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що сам по собі мораторій не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії наведеного мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання, в тому числі і шляхом звернення до суду з метою судового захисту. Подібний правовий висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22.

Вище описані обставини в своїй сукупності доводять суду те, що у виниклих між позивачем та відповідачем правовідносинах, не застосування судом постанови КМУ №187 від 03.03.2022, порушуватиме не лише статтю 17 Конституції України, а і принцип правової визначеності, що в свою чергу, породить нові спори за позовами нібито «нових кредиторів» за договорами відступлення права вимоги, метою яких зрештою може бути уникнення встановленого такою постановою мораторію (заборони).

Таким чином, суд, керуючись, статтею 17 Конституції України, статтю 514 ЦК України та постановою КМУ №187 від 03.03.2022, дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.

6. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, суд, керуючись статтею 129 ГПК України покладає судові витрати позивача на останнього.

Відповідач про понесення ним судових витрат суду не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплендідскор Україна» - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких