Постанова

від 02.04.2024 по справі 910/11374/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа№ 910/11374/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплендідскор Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023

у справі № 910/11374/23 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплендідскор Україна"

до Дочірнього підприємства "Електролюкс ЛЛС"

про стягнення 321 681,83 грн

за участю представників:

від позивача: Голиця Т.І., Десятник О.М.

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сплендідскор Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Електролюкс ЛЛС" про стягнення 321 681,83 грн, з яких 286 607,37 грн заборгованість перед ТОВ "Менпауер Україна" за контрактом № UKRBO2/99900117 від 05.10.2011 за період з березня по травень 2022, а також 3 % річних у розмірі 6 737,23 грн за період прострочення з 02.09.2022 по 14.06.2023 та інфляційних втрат у розмірі 28 337,33 грн за період прострочення з 02.09.2022 по 31.05.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відступлення ТОВ "Менпауер Україна" на користь ТОВ "Сплендідскор Україна" права вимоги до відповідача за контрактом № UKRBO2/99900117 від 05.10.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/11374/23 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд послався на приписи ст. 17 Конституції України, ст. 514 ЦК України та постанову Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Сплендідскор Україна", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права; просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/11374/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Наполягаючи на дійсності договору про безоплатне відступлення права вимоги, скаржник зазначає, що на нового кредитора не поширюється дія мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 за апеляційною скаргою ТОВ "Сплендідскор Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/11374/23 відкрито апеляційне провадження; справу призначено до розгляду на 05.03.2024.

В судовому засіданні 05.03.2024 оголошувалась перерва до 02.04.2024.

В судове засідання представники відповідача не з`явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, врахувавши заяву позивача, колегія суддів визнала можливим розгляд справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представники скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позовні вимоги до ДП "Електролюкс ЛЛС" ТОВ "Сплендідскор Україна" обґрунтовує тим, що набув права вимоги до відповідача на підставі договору від 22.08.2022 між ТОВ "Менпауер Україна" та ТОВ "Сплендідскор Україна" (новий кредитор) про відступлення прав (вимог), за умовами якого ТОВ "Менпауер Україна" поступилося ТОВ "Сплендідскор Україна" своїми правами вимагати від ДП "Електролюкс ЛЛС" оплати за надані ТОВ "Менпауер Україна" та не оплачені відповідачем послуги за контрактом № UKRBO2/99900117 від 05.10.2011, що станом на дату відступлення становлять 286 607,37 грн.

Так, 05.10.2011 між ТОВ "Менпауер Україна" та ДП "Електролюкс ЛЛС" було укладено контракт № UKRBO2/99900117 від 05.10.2011, на умовах якого, з урахуванням положень додатку № 15 від 01.02.2018, ТОВ "Менпауер Україна" зобов`язалось надати ДП "Електролюкс ЛЛС" за винагороду клінінгові послуги та послуги щодо забезпечення персоналу.

Впродовж березня-травня 2022 року, за твердженням позивача, ТОВ "Менпауер Україна" надало ДП "Електролюкс ЛЛС" клінінгові послуги, а також послуги із забезпечення персоналом, про що надсилались акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до програмного забезпечення "M.E.Doc" ДП "Електролюкс ЛЛС", були ним затверджені та частково оплачені; заборгованість склала 286 607,37 грн.

Не заперечуючи наявну заборгованість ДП "Електролюкс ЛЛС" зауважило про необхідність відстрочення її погашення, пославшись на мораторій, викладений у постанові Кабінету Мністрів України № 187 від 03.03.2022.

Так, за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником (учасником) ТОВ "Менпауер Україна" є юридична особа "Менпауергруп", зареєстрована відповідно до законодавства Росії.

Листом від 25.08.2022 ТОВ "Сплендідскор Україна" повідомило ДП "Електролюкс ЛЛС" про відступлення права вимоги та просило у найкоротший термін погасили заборгованість перед ТОВ "Сплендідскор Україна" за послуги, надані в березні-травні 2022 року на загальну суму 286 607,37 грн.

З відомостей ЄДР вбачається, що директором ТОВ "Сплендідскор Україна" та директором ТОВ "Менпауер Україна" є одна і та ж сама фізична особа - Десятник О.М., та саме ця особа підписала договір відступлення права вимоги від 22.08.2022 з обох сторін.

Відповідач вважає, що відступлення ТОВ "Менпауер Україна" на користь ТОВ "Сплендідскор Україна" права вимоги до відповідача за контрактом № UKRBO2/99900117 від 05.10.2011 не є належною підставою для сплати відповідачем заборгованості на користь позивача, оскільки, правочин щодо відступлення права вимоги може розглядатися як такий, що був укладений з метою обходу мораторію (заборони), встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 187.

Оцінюючи доводи скаржника щодо набуття ним права вимоги до відповідача, колегія суддів звертає увагу на відсутність належних доказів даних обставин, оскільки наданий позивачем договір відступлення права вимоги від 22.08.2022, всупереч приписів ч. 3 ст. 238 ЦК України, підписаний представником від імені особи, яку він представляє, в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Більш того, відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

В умовах збройної агресії Російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Зокрема, згідно з підп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань кредиторами (стягувачами), за якими є Російська Федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором), зокрема: громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 518 ЦК України передбачає право боржника висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Оскільки ДП "Електролюкс ЛЛС", відповідно до Закону України "Про санкції" та постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022, не має права виконувати зобов`язання за контрактом № UKRBO2/99900117 від 05.10.2011 перед кредитором, єдиним засновником (учасником) якого є юридична особа "Менпауергруп", зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, то в силу положень ст. 514, 518 ЦК України, мораторій поширюється на виконання зобов`язань і перед тим кредитором, якому такі права були б відступлені.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано висновку місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог, не доведено обґрунтованості позовних вимог до відповідача.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплендідскор Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/11374/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/11374/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11374/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2024 у зв`язку із перебуванням суддів Мальченко А.О., Скрипки І.М. на підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка