Рішення

від 23.11.2023 по справі 910/12390/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023Справа № 910/12390/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО"

про стягнення 23 119, 34 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про стягнення 81 811, 41 грн

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Горбунова М.П.;

від відповідача (за первісним позовом): Пилипак Я.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" (далі-відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23 119, 34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 35.1-14/3.9-00016 від 19.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

28.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення заборгованості у розмірі 81 811, 41 грн, з яких 72 131, 97 грн - інфляційних втрат та 9 679, 44 грн - 3 % річних за прострочення оплати поставленого товару за договором про закупівлю № 35.1-14/3.9-00016 від 19.10.2021.

30.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що сторони в укладеному договорі обумовили обов`язкову процедуру досудового регулювання в питанні стягнення пені/штрафу шляхом направлення окремих рахунків на сплату пені та штрафу, проте відповідач не отримував від позивача ані рахунків, ані претензій про їх сплату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

05.09.2023 до суду надійшла відповідь позивача на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що відповідачем не було надано доказів повідомлення позивача у відповідності до п. 10.1. договору про настання форс-мажорних обставин. Крім того, позивач вказує, що здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики.

14.09.2023 та 15.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення у розмірі 81 811, 41 грн об`єднано в одне провадження з первісним позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" про стягнення 23 119, 34 грн. у справі №910/12390/23. Вирішено перейти до розгляду справи №910/12390/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.10.2023.

02.10.2023 до суду надійшов відзив Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на зустрічний позов, в якому відповідач (за зустрічним позовом) зазначає, що прострочення ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" поставки товару призвело до несвоєчасного розрахунку за поставлений товар. Також відповідач (за зустрічним позовом) вказує, що внаслідок військової агресії рф проти України він, як суб`єкт авіаційної діяльності зазнає особливих фінансових втрат та позбавлений можливості отримувати прибуток від здійснення основної господарської діяльності. Крім того, відповідач (за зустрічним позовом) просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90 %.

09.10.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій позивач (за зустрічним позовом), зокрема зазначає, що посилання Аеропорту на наявність форс-мажорних обставин, як підставу для звільнення від сплати інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати поставленого товару за договором про закупівлю № 35.1-14/3.9-00016 від 19.10.2021 є безпідставним.

Судове засідання призначене на 12.10.2023 не відбулося, у зв`язку з тим, що 12.10.2023 о 9 год 25 хв припинилось постачання електричної енергії до приміщень Господарського суду міста Києва, розташованих по вул. Б. Хмельницького, 44, 44-Б, 44-В, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, реєстрацію документів, здійснення автоматизованого розподілу судових справ і матеріалів, фіксування судових засідань технічними засобами тощо. Об 11 год 30 хв 12.10.2023 електропостачання будівель суду було відновлено, проте сервер бази даних комп?ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" потребував проведення налагоджувальних робіт. Роботу автоматизованої системи документообігу суду у штатному режимі було відновлено о 14 год 30 хв 12.10.2023, про що Господарським судом міста Києва складено акт від 12.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 підготовче засідання призначено на 09.11.2023.

17.10.2023 до суду надійшли заперечення Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на відповідь на відзив на зустрічний позов, в яких зазначає, що ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" у додатках до зустрічного позову не було надано доказів подання ДП МА "Бориспіль" складеної і зареєстрованої у встановленому порядку податкової накладної відповідно до положень п.п. 8.7. п. 8 договору.

07.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" надійшла відповідь на заперечення (за зустрічним позовом), в якій зазначає, що Товариством вчасно було зареєстровано податкову накладну, а тому є безпідставним посилання Аеропорту на вказану обставину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/12390/23 призначено на 23.11.2023.

15.11.2023 до суду надійшли письмові пояснення до заперечень на відповідь на відзив та заперечення проти приєднання нових доказів.

У цьому судовому засіданні представники позивача (за первісним позовом) підтримали заявлені первісні позовні вимоги та заперечили проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.10.2021 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю, укладений за спрощеною закупівлею № 35.1-14/3.9-00016, умовами якого передбачено, що постачальник зобов?язується поставити Замовникові Товар. зазначений в п. 1.2 та відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним в п. 1.3 Договору та відповідно до Специфікації, що наведена в Додатку № 1 до Договору (далі - Специфікація Договору), а Замовник прийняти та оплатити такий Товар відповідно до умов Договору.

Найменування Товару: Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл, далі також - Товар (п. 1.2. договору).

Код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 - 31210000-1 - Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл (п. 1.3. договору).

Кількість, технічні характеристики та ціну Товару зазначено в Специфікації Договору (п. 1.4. договору).

Місце виконання Договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА «Бориспіль» (п. 1.6. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, сума, визначена у Договорі (ціна Договору) становить 237 975, 99 (двісті тридцять сім тисяч дев?ятсот сімдесят п?ять гривень 99 копійок) грн. без ПДВ, крім того ПДВ 47 595, 20 (сорок сім тисяч п?ятсот дев?яносто п?ять гривень 20 копійок) грн., разом ціна цього Договору становить 285 571,19 (двісті вісімдесят п?ять тисяч п?ятсот сімдесят одна гривня 19 копійок) грн. з ПДВ.

Згідно п. 4.2. договору, розрахунки проводяться наступним шляхом:

4.2.1. Замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів після фактичної поставки Товару та підписання Сторонами видаткової накладної на поставлений Товар перераховує на поточний рахунок Постачальника 100% ціни фактично поставленого Товару.

4.2.2. Замовник має право затримати розрахунки за дефектний (неякісний) Товар, якщо такі дефекти виявленні під час використання/експлуатації Товару та у разі виявлення помилок в оформленні документів, на строк необхідний для усунення Постачальником дефектів та/або поставки нового Товару та/або виправлення помилок в документах.

Пунктом 5.1. договору визначено, що строк поставки Товару - 90 календарних днів з дати отримання Постачальником письмової заявки від Замовника. Датою поставки Товару за Договором вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної на поставлений Товар.

Місце та умови поставки (передачі) Товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 (п. 5.2. договору).

За умовами п. 5.3.1. договору, товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками Замовника з зазначенням найменування та кількості Товару в межах Специфікації Договору.

Пунктом 7.3.9. договору визначено, що постачальник зобов`язаний, зокрема забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені договором; надати податкову накладну на товар, складену в електронній формі з дотримання умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно п. 8.3. договору, у разі порушення строку поставки Товару, зазначеного в п. 5.1. Договору та або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6. Договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару за кожний день прострочення.

Пеня у розмірі 0,1% від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов?язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки зазначеного в п. 5.1 Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п. 5.3.7, 6.2, 6.6 Договору понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни Договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє по 31.07.2022 року. Закінчення строку дії договору не звільняє стоорни від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1. договору).

Додатком № 1 до договору № 35.1-14/3.9-00016 від 19.10.2021, є специфікація в якій сторони погодили найменування товару, маркування, одиницю виміру, кількість, ціну.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2021 ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" було отримано письмову заявку ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 50-22/2-368 на поставку товару відповідно до специфікації до договору № 35.1-14/3.9-00016 від 19.10.2021.

Позивач (за первісним позовом) зазначає, що поставка товару за заявкою № 50-22/2-368 від 18.11.2021 мала відбутися до 15.02.2022 включно.

Так, постачальником належним чином було виконано умови договору в частині поставки товару, зазначеного у п. 1-12, 14-16, 18-20 заявки № 50-22/2-368 від 18.11.2021 на суму 261 123, 08 грн, що підтверджується видатковою накладною № 757 від 11.02.2022.

Проте, товар зазначений у п.13 та у п. 17 заявки № 50-22/2-368 від 18.11.2021 на суму 24 448, 10 грн був поставлений постачальником з порушенням строку встановленого у п. 5.1. договору, а саме товар поставлено 23.06.2022 , що підтверджується видатковою накладною № 1819 від 23.06.2022.

Внаслідок порушення постачальником строків поставки товару, замовником на підставі п. 8.3. договору було нараховано штрафні санкції на загальну суму 23 119, 34 грн, про що виставлено на оплату відповідні рахунки-фактури № 631/20/1/18082022 від 18.08.2022 на суму 3 129, 36 грн - пеня та № 631/20/2/18082022 від 18.08.2022 на суму 19 989, 98 грн, які були надіслані відповідачу (за зустрічним позовом).

Крім того, вказані рахунки-фактури повторно були виставлені позивачем (за первісним позовом) на оплату разом з претензією № 35-28/5-89 від 10.04.2023.

Відповідач (за зустрічним позовом) на вищезазначену претензію відповіді не надав, рахунки-фактури не сплатив.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зазначає, що відповідач (за первісним позовом) не здійснив поставку товару у повному обсязі у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) штрафні санкції у розмірі 23 119, 34 грн, з яких: 3 129, 36 грн - пені за період з 16.02.2022 по 23.06.2022 та 19 989, 98 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни договору (285 571, 19 грн).

В свою чергу, в обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" вказує, що відповідач (за зустрічним позовом) неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару у визначений договором строк, у зв`язку з чим за несвоєчасне виконання відповідачем (за зустрічним позовом) своїх зобов`язань, позивач (за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) 9 679, 44 грн - 3 % річних за період з 14.03.2022 по 07.06.2023 та 72 131, 97 грн - інфляційних втрат за період з 14.03.2022 по 07.06.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним та за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 35.1-14/3.9-00016 від 19.10.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами пунктом 5.1. договору, строк поставки Товару - 90 календарних днів з дати отримання Постачальником письмової заявки від Замовника. Датою поставки Товару за Договором вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної на поставлений Товар.

Як встановлено судом вище, 18.11.2021 ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" було отримано письмову заявку ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 50-22/2-368 на поставку товару відповідно до специфікації до договору № 35.1-14/3.9-00016 від 19.10.2021.

Тож, відповідно до умов договору№ 35.1-14/3.9-00016 від 19.10.2021 та специфікації до договору, відповідач (за первісним позовом) зобов`язаний був поставити до 16.02.2022 року (включно) товар на загальну суму 285 571, 19грн.

З матеріалів справи вбачається, що постачальником було належним чином виконано умови договору в частині поставки товару, зазначеного у п. 1-12, 14-16, 18-20 заявки № 50-22/2-368 від 18.11.2021 на суму 261 123, 08 грн, що підтверджується видатковою накладною № 757 від 11.02.2022.

Проте, товар зазначений у п.13 та у п. 17 заявки № 50-22/2-368 від 18.11.2021 на суму 24 448, 10 грн був поставлений постачальником з порушенням строку встановленого у п. 5.1. договору, а саме товар поставлено 23.06.2022, що підтверджується видатковою накладною № 1819 від 23.06.2022.

Суд зазначає, що позивач (за первісним позовом) за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 1368 від 08.06.2023 на суму 130 561, 54 грн та № 130 561, 54 грн та № 1426 від 29.06.2023 на суму 24 448, 10 грн.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог, ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначає, що сторони в укладеному договорі обумовили обов`язкову процедуру досудового регулювання в питанні стягнення пені/штрафу шляхом направлення окремих рахунків на сплату пені та штрафу, проте відповідач не отримував від позивача ані рахунків, ані претензій про їх сплату.

Проте, суд не приймає до розгляду такі твердження відповідача (за первісним позовом), з огляду на наступне.

Так, у п. 8.10 договору, сторони погодили, що у разі застосування пені/штрафу, Сторона, що порушила виконання зобов?язань, зобов??язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 (п?яти банківських днів з дати його отримання Стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов?язань за Договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв?язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в Договорі.

Відповідно до п. 13.13 договору, всі документи (листи, повідомлення, інша кореспонденція та ін.), що будуть відправлені Замовником на адресу Постачальника, вказану у Договорі, вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки Постачальник письмово не повідомить Замовника про зміну свого місцезнаходження (із доказами про отримання Замовником такого повідомлення). Уся кореспонденція, що направляється Замовником, вважається отриманою Постачальником не пізніше 14-ти днів з моменту їх відправки Замовником на адресу Постачальника, зазначену в Договорі.

У розділі 15 договору «місцезнаходження та банківські реквізити сторін», вказано наступну адресу місцезнаходження ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО": 02002, м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-А.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки-фактури на сплату штрафних санкцій № 631/20/1/18082022 від 18.08.2022 на суму 3 129, 36 грн - пеня та № 631/20/2/18082022 від 18.08.2022 на суму 19 989, 98 грн, а також претензія № 35-28/5-89 від 10.04.2023 були надіслані позивачем (за первісним позовом) на адресу місцезнаходження ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" зазначену у договорі.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення ТОВ "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" позивача (за первісним позовом) про зміну свого місцезнаходження відповідно до п. 13.13. договору, відтак рахунки-фактури на сплату штрафних санкцій та претензія вважаються надісланими позивачем (за первісним позовом) на належну адресу відповідача (за первісним позовом).

Щодо посилання відповідача (за первісним позовом) на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов??язань по даному Договору якщо воно виникло внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за які Сторони не відповідають і які заважають Сторонам виконувати свої обов?язки за даним Договором. Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у цьому Договорі розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами цього Договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно п. 10.2 договору, про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, для якої виникли ці обставини, зобов?язана у будь-якій формі повідомити іншу сторону, але не пізніше 3-х робочих днів з дати настання таких обставин. Невиконання даної умови позбавляє Сторону права посилатися на форс-мажорні обставини(обставинами непереборної сили).

У п. 10.3. та п. 10.4 договору, сторони домовилися про те, що початок і тривалість дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили підтверджується Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТТП. При підтвердженні вказаним Сертифікатом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), строк виконання обов?язків продовжується на строк дії цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 904/5610/19.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії. Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач (за первісним позовом) не надав відповідного документа.

Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначеним пунктам договору в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази повідомлення позивача (за первісним позовом) про настання обставин непереборної сили, на які посилався відповідач (за первісним позовом) у своєму відзиві, у визначеному цим правочином порядку.

Згідно приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, як встановлено судом вище, відповідач (за первісним позовом) зобов`язаний був здійснити поставку товару до 16.02.2022 (включно) на загальну суму 285 571, 19 грн, однак поставив 23.06.2022 частину продукції на суму 24 448, 10 грн.

Тож, починаючи з 17.02.2022 відбулося прострочення виконання відповідачем (за первісним позовом) своїх зобов`язань з поставки товару.

Так, позивач (за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) штрафні санкції у розмірі у розмірі 23 119, 34 грн, з яких: 3 129, 36 грн - пені за період з 16.02.2022 по 23.06.2022 та 19 989, 98 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни договору (285 571, 19 грн).

Згідно п. 8.3. договору, у разі порушення строку поставки Товару, зазначеного в п. 5.1 Договору та або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7, 6.2, 6.6 Договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару за кожний день прострочення.

Пеня у розмірі 0,1% від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов?язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки зазначеного в п. 5.1 Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п. 5.3.7, 6.2, 6.6 Договору понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі порушення строку поставки Товару, зазначеного в п. 5.1 Договору починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни Товару, строк поставки якого порушено за кожний день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Судом перевірено правильність наданого позивачем (за первісним позовом) розрахунку пені та встановлено, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду нарахування пені та відповідно у розмірі, оскільки як встановлено судом вище, починаючи з 17.02.2022 відбулося прострочення виконання відповідачем (за первісним позовом) зобов`язання з поставки товару.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 3 104, 91 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з постави товару за період з 17.02.2022 по 23.06.2022 нарахована на суму 24 448, 10 грн, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача (за первісним позовом) розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 8.3. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 19 989, 98 грн - штрафу у розмірі 7 % від ціни договору (285 571, 19 грн).

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 23 094, 89 грн (3 104, 91 грн + 19 989, 98 грн).

Таким чином, первісні позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" підлягають задоволенню частково.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем (за зустрічним позовом) на виконання умов договору у визначений п. 5.1. договору строк було поставлено відповідачеві (за зустрічним позовом) товар на суму 261 123, 08 грн, що підтверджується видатковою накладною №757 від 11.02.2022, яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою підприємств, а також товарно-транспортною накладною. Товар отримано представником відповідача (за зустрічним позовом) без зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Однак, відповідач (за зустрічним позовом) виконав грошові зобов`язання з порушенням строків встановлених договором, що підтверджується платіжними інструкціями № 1368 від 08.06.2023 на суму 130 561, 54 грн та № 1391 від 15.06.2023 на суму 130 561, 54 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Заперечуючи проти заявлених зустрічних позовних вимог, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" посилається на настання обставини непереборної сили, а саме військову агресію рф проти України та вказує, що військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливили виконання зобов`язання відповідно до умов договору.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити нездійснення господарської діяльності у спірний період.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Суд зазначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Тож, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" позивача (за зустрічним позовом) про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.10.2 договору, як і не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди, якою продовжено виконання сторонами своїх зобов`язань за договором поставки внаслідок дії обставин непереборної сили, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача (за зустрічним позовом) в цій частині.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати поставленого товару у визначений договором № 35.1-14/3.9-00016 від 19.10.2021 строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Згідно приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" вказує, що позивачем (за зустрічним позовом) не було повідомлено Аеропорт про реєстрацію податкової накладної.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з огляду на наступне.

Пунктом 7.3.9. договору визначено, що постачальник зобов`язаний, зокрема забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені договором; надати податкову накладну на товар, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п. 8.7. договору, у випадку не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, Замовник має право застосувати до Постачальника захід забезпечення виконання зобов?язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - притримання.

При наявності наведених у цьому пункті обставин, сума оплати за поставлений на умовах Договору Товар зменшується Замовником на суму податкового кредиту по кожній не зареєстрованій/несвоєчасно зареєстрованій Постачальником податковій накладній.

Остаточний розрахунок за поставлений на умовах Договору Товар провадиться після надання Постачальником Замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної.

Сторони погодили, що застосування Замовником до Постачальника такого заходу забезпечення виконання зобов?язання не є порушенням з боку Замовника умов Договору в частині порядку розрахунків за поставлений Товар.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна квитанція від 14.06.2022 відповідно до якої податкова накладна до поставки товару за видатковою накладною № 757 від 11.02.2022 на суму 261 123, 08 грн була зареєстрована 14.06.2022 року за № 9080678330 (строк ресстрації згідно умов ПКУ - до 28.02.2022)

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» з початку війни, тобто з 24.02.2022 всі передбачені ПКУ строки, в т.ч. строки реєстрації податкових накладних, були зупинені, реєстри закриті.

В подальшому, на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» строки, передбачені Податковим кодексом були поновлені, відновлено доступ до реєстрів ДПС і встановлено, що всі податкові накладні за лютий 2022 року мають бути зареєстровані до 15.07.2022 року.

Отже, позивачем (за зустрічним позовом) було своєчасно зареєстровано податкову накладну за видатковою накладною № 757 від 11.02.2022.

Крім того, суд зазначає, що питання отримання податкової накладної Аеропортом визначається п. 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341), згідно якого платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, зареєстрована податкова накладна була отримана ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в день її реєстрації, а саме 14.06.2022 року.

Проте, як встановлено судом, відповідач (за зустрічним позовом) виконав грошові зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною № 757 від 11.02.2022 на суму 261 123, 08 грн лише у червні 2023 року, що підтверджується платіжними інструкціями № 1368 від 08.06.2023 на суму 130 561, 54 грн та № 1391 від 15.06.2023 на суму 130 561, 54 грн.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, з урахуванням п. 8.7. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає що відповідач (за зустрічним позовом) зобов`язаний був оплатити поставлений товар після надання зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної, тож починаючи з 15.06.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тож, у зв`язку з несвоєчасним виконання відповідачем (за зустрічним позовом) своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач (за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача (за зустрічним позовом) 9 679, 44 грн - 3 % річних за період з 14.03.2022 по 07.06.2023 та 72 131, 97 грн - інфляційних втрат за період з 14.03.2022 по 07.06.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд перевірив наданий позивачем (за зустрічним позовом) розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та, відповідно, розміру нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки як зазначено судом вище починаючи з 15.06.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною № 757 від 11.02.2022.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 7 683, 46 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 15.06.2022 по 07.06.2023, а також сума інфляційних втрат у розмірі 40 060, 55 грн., за період з 15.06.2022 по 07.06.2023.

Крім того, відповідач (за зустрічним позовом) просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90 %.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Проте, суд зазначає, що приписами ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено лише право суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), які підлягають стягненню з відповідача. Тож, суд не може не стягувати з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, які в силу закону та встановлених судом вище обставин обгрунтовано нараховані позивачем та за розрахунком, перевіреним судом підлягають стягненню з відповідача.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу/пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Крім того, суд звертає увагу відповідача (за зустрічним позовом) на те, що 3 % річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому вони не можуть бути зменшені в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 ЦК України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.

Застосування позивачем (за зустрічним позовом) відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, суд вважає зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом та судовий збір за зустрічним позовом покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених первісних та зустрічних позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" (вул. Віскозна, буд. 17, корпус 93-А, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код - 41315396) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільский район, Київська область, 08324, ідентифікаційний код - 20572069) 3 104 (три тисячі сто чотири) грн 91 коп. - пені, 19 989 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 98 коп. - штрафу та 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну) грн 16 коп. - судового збору.

3. В іншій частині первісного позову - відмовити.

4. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" - задовольнити частково.

5. Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільский район, Київська область, 08324, ідентифікаційний код - 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМ`ЄР ЕЛЕКТРО" (вул. Віскозна, буд. 17, корпус 93-А, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код - 41315396) 7 683 (сім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 46 коп. - 3 % річних, 40 060 (сорок тисяч шістдесят) грн 55 коп. - інфляційних втрат та 1 566 (одну тисячу п`ятсот шістдесят шість) грн 34 коп. - судового збору.

6. В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 11.12.2023.

Суддя С.О. Щербаков