Рішення

від 18.12.2023 по справі 916/4233/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4233/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали (вх. №4788/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оском Плюс (78665, Івано-Франківська область, Косівський район, с. Старі Кути, вул. Косівська, буд. 93, код ЄДРПОУ 41567483)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт (73000, м. Херсон, вул. Шенгелія, буд.3-А, код ЄДРПОУ 41481333)

про стягнення 209 095,57 грн, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Оском Плюс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт, в якій просить суд стягнути з відповідача 174 042,46 грн заборгованості, у тому числі: 152 208,78 грн - основної заборгованості, 16 016,39 грн інфляційних витрат та 5 817,29 грн 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1249 від 13.08.2020 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2023 позовну заяву ТОВ Оском Плюс залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

13.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№36238/23), згідно якої позивач усунув недоліки позовної заяви.

Також, до заяви про усунення недоліків позивачем додано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№36241/23), в якій останній просить суд стягнути з відповідача 209 095,57 грн заборгованості, у тому числі: 152 208,78 грн основної заборгованості, 47 634,87 грн інфляційних витрат та 9 251,92 грн 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4233/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач, зокрема, вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, дослідивши заяву ТОВ Оском Плюс про збільшення розміру позовних (вх.№36241/23 від 13.10.2023) приймає її до розгляду.

Отже, після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, предметом позову є стягнення з відповідача 209 095,57 грн. - заборгованості.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 18.10.2023 була надіслана позивачу, згідно ст.6 ГПК України, до його електронного кабінету, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа вих.№916/4233/23/42259/23 від 20.10.2023.

Відповідачу ТОВ Строй Опт ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.10.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 73000, м. Херсон, вул. Шенгелія, буд.3-А, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №484382457078 від 02.10.2023, сформованого судом.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "адресант відсутній за вказаною адресою", про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 01.11.2023.

30.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№38857/23), відповідно до якого останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та в обґрунтування своїх заперечень вказує, що у договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - "після реалізації товару", тобто, обумовили настання у відповідача обов`язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 ЦК України - договір з відкладальною обставиною).

Разом з тим, відповідач вказує, що п.7.3 договору поставки, сторони визначили відкладальну умову щодо підстави виникнення зобов`язання по оплаті за поставлений товар це факт реалізації отриманого товару, у зв`язку з чим, на думку відповідача, обов`язок із сплатити за поставлений товар настає виключно після його реалізації, яка підтверджується звітом. Між тим, оскільки на момент звернення до суду позивачем не направлялась вимога відповідачу оплатити за поставлений товар, отже зобов`язання по оплаті за поставлений товар у відповідача не виникло в силу вимог ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

09.11.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№40651/23), відповідно до якої останній не погоджується із твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позов, та вказує, що обов`язок щодо оплати вартості отриманого товару виник у відповідача, у будь-якому випадку, після спливу 90-денного строку, у який покупець мав право повернути нереалізований товар, адже, будучи власником товару і не маючи можливості його повернути постачальнику, покупець отримав повне право на розпорядження таким товаром на власний розсуд. Окремо позивач зауважує, що саме відповідач, як особа, яка намагається довести нереалізацію товару, повинен надати належні та допустимі докази цього. Разом з тим, відповідно до п.7.3 договору, таким доказом є звіт покупця із зазначенням кількості реалізованого товару та товарних залишків на дату формування звіту відповідачем не надано до відзиву названий в п.7.3 договору звіт або інші документальні підтвердження того, що товар вартістю у розмірі ціни позову наявний, натомість, позивачем до позовної заяви долучений акт звірки взаємних розрахунків за період: 07.07.2021-06.08.2021, який підписаний керівником відповідача, в якому відповідач особисто зробив запис про суму його заборгованості перед позивачем за реалізований товар.

29.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№43775/23), відповідно до якого останній просить суд поновити строк на подання додаткових доказів та долучити до матеріалів справи розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 16.06.2021 №5 до податкової накладної від 01.12.2020 №2 та від 16.06.2021 №4 до податкової накладної від 23.03.2021 №18, у зв`язку з тим, що на момент звернення позивача до суду, факт повернення ТОВ «Строй Опт» 16.06.2021 товару на загальну суму 254,40 грн. відповідно умов договору №1249 від 13.08.2020, визнається сторонами у справі.

Отже, виходячи з того, що обставини, які викладені у клопотанні ТОВ Оском Плюс заслуговують на увагу, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання та долучити до матеріалів справи додані позивачем до означеного клопотання докази від 29.11.2023 вх.№43775/23, відповідно до ч.8 ст.80 та ч.1 ст.119 ГПК України.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

13.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Оском Плюс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Строй Опт (покупець) було укладено договір поставки №1249, з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити «товар» на умовах, визначених цим договором.

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.5 договору, базис поставки за цим договором визначається сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору поставки. Поставка продукції здійснюється на умовах DDP склад покупця, за рахунок та транспортом постачальника.

Прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від постачальника. Оригінали супроводжувальних документів постачальник передає покупцю разом із товаром (пункт 3.1 договору).

Відповідно п. 3.7 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), у випадку, коли частина товару не була реалізована протягом 90 днів з моменту початку сезону продажів даних видів продукції, Покупець має право повернути його або залишити вказаний товар на місцях реалізації (або складі) для збереження до настання наступного сезону реалізації даних видів товарів. У разі повернення товару, постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред`явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.

Обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної (пункт 4.1 договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження Товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній (пункт 4.2 договору).

Згідно п. 7.1 договору ціна товару, що передається за договором, встановлюється у національній валюті України та визначається згідно специфікації (видаткової накладної) постачальника. Загальна вартість кожної партії товару вказується в видаткових накладних постачальником.

Відповідно до п. 7.3 договору, покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

В п. 7.6 договору передбачено, що датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника або інший рахунок, вказаний постачальником.

Згідно п. 11.5. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 13.08.2021. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 днів до дати закінчення договору.

Також, 13.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Оском Плюс (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Строй Опт (замовник) було укладено договір про надання послуг з централізованої поставки товару №1255, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язався надати послуги, спрямовані на подальшу реалізацію виконавцем товару, поставленого замовником відповідно договору поставки №1249 від 13.08.2020, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги у порядку та строки визначені договором.

Згідно п.1.2.1 договору №1255 від 13.08.2020, з метою виконання даного договору виконавець надає послугу, зокрема, організовує подальшу централізовану доставку товару, отриманого від замовника за договором поставки, до мереж магазинів покупців, інших місць продажу, потенційним покупцям товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку договору поставки №1249 від 13.08.2020 (п.9.1 договору №1255 від 13.08.2020).

На виконання умов договору №1249 від 13.08.2020, позивачем у період з 19.10.2020 по 23.03.2021 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 302 163,18 грн. Також, на підтвердження виконання обов`язку з поставки зазначеного товару позивачем надано товарно-транспортні та податкові накладні. При цьому, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 149 954,40 грн.

З огляду на несплату ТОВ Строй Опт всієї суми заборгованості за договором №1249 від 13.08.2020 позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом, із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача 152 208,78 грн основної заборгованості, 47 634,87 грн інфляційних витрат та 9 251,92 грн 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено матеріалами справи, 13.08.2020 між ТОВ Оском Плюс (постачальник) та ТОВ Строй Опт (покупець) було укладено договір поставки №1249, з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити «товар» на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 3.1 договору, прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами, зокрема, за видатковими накладними.

Обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної (пункт 4.1 договору).

На виконання умов договору №1249 від 13.08.2020, позивачем у період з 19.10.2020 по 23.03.2021 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 302 163,18 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками останніх видатковими накладними: №54 від 19.10.2020 на суму 109 620 грн; № 126 від 01.12.2020 на суму 95 166 грн та № 10 від 23.03.2021.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.

При цьому, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 149 954,40 грн, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» (Том1, а/с 24-40).

Водночас, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача товару на суму 302 163,18 грн., а також факт того, що сума несплаченого товару за вищенаведеними видатковими накладними становить 152 208,78 грн.

Між тим, відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов стверджує, що поставлений позивачем товар за спірними видатковими накладними є нереалізованим, тому зобов`язання відповідача по його оплаті, згідно пункту 7.3 договору, настає виключно після його реалізації.

Більш того, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що зобов`язання по оплаті за поставлений товар у відповідача не виникло в силу вимог ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки на момент звернення до суду, позивачем не направлялась така вимога ТОВ Строй Опт .

Щодо строку оплати вказаного товару, суд зауважує про таке.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу, отримання покупцем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

За умовами п.7.3 договору відповідач зобов`язався сплачувати реалізований ним товар щотижня.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (відповідна позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (пункти 8.20-8.21)).

Сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (відповідна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (пункт 8.33)).

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями частин другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Так, сторонами по справі у спірному договорі встановлено обов`язок покупця (відповідача) здійснити оплату реалізованого товару щотижня. Тобто, в даному випадку оплата товару пов`язана з настанням події (реалізація відповідачем товару), що залежить від волі відповідача.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вказано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.04.2023 у справі № 916/1349/21, вказану норму (абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК) необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання, вказувала також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми частини першої статті 530 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

В даному випадку, застосування норми частини першої статті 530 ЦК України до встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку, що у договорі поставки №1249 від 13.08.2020 термін виконання відповідачем обов`язку по оплаті не встановлений, оскільки, здійснення оплати обумовлено реалізацією товару, тобто, вчиненням певних дій, що з огляду на обставини справи не є подією, яка неминуче має настати.

Отже, у розмінні ч.1 ст. 530 ЦК України термін виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару не був встановлений у спірному договорі поставки №1249 від 13.08.2020.

Отже, суд вважає безпідставними доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень на позов про те, що зобов`язання відповідача по оплаті за реалізований товар згідно пункту 7.3 договору поставки ще не наступили, оскільки не було факту реалізації товару. Вказані положення п.7.3 договору стосовно того, що покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня, не створює підстав вважати, що обов`язковою умовою оплати отриманого товару є його реалізація відповідачем.

Адже, спірний договір поставки, який відноситься до договору купівлі-продажу, є взаємно зобов`язуючим, тобто, кожна сторона має права та обов`язки. Те, що в договорі передбачено оплата реалізованого товару (обставина, що зумовлює виникнення у покупця обов`язку здійснити оплату), а звіт про реалізацію товару надається покупцем на вимогу постачальника, що є його правом, не свідчить про те, що визначена сторонами умова оплати товару (подія) залежить від настання певних обставин за наявності волі зобов`язаної сторони, але не містить такої ознаки, як неминучість її настання.

Також суд вважає, що не погоджена сторонами умова про оплату й строком виконання зобов`язання, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами за положеннями ч. 1 ст. 252 ЦК України.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.04.2023 у справі № 916/1349/21 вказано, що домовленість сторін про врегулювання своїх відносин у спосіб, який не дає змоги визначити цей строк у значенні цих понять, що наведено у статтях 251, 252 ЦК України, не матиме наслідком недійсності відповідної частини договору, оскільки у такому разі слід виходити з того, що сторони не використали можливість визначити строк (термін) на власний розсуд, а відповідна умова є непогодженою. Тому у спірних правовідносинах застосовуються загальні положення статті 530 ЦК України, що встановлює строк (термін) виконання зобов`язання у випадках, коли його не встановлено договором, з урахуванням вимог інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Обираючи варіант реалізації розсуду суду, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі N 910/12876/19 (пункт 7.11)). Тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводитиме до неможливості виконання договірного зобов`язання взагалі і ніколи (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі N 740/2904/17 (провадження N 61-15352св20), від 12 січня 2022 року N 754/4475/19 (провадження N 61-5491св21)).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що положеннями ч.2 ст. 530 ЦК України не визначено форму пред`явлення вимоги кредитором, тому, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/10958/19, з огляду на що, судом враховується зазначений висновок щодо застосування норм права, згідно ч.4 ст.236 ГПК України.

Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Оском Плюс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт про стягнення заборгованості за договором поставки №1249 від 13.08.2020 25.09.2023, про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт про надіслання зазначеного позову до суду.

Отже, суд зауважує, що в даному випадку відповідач повинен був здійснити оплату заборгованості за отриманий товар за спірними видатковими накладними у строк до 02.10.2023 (включно).

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем вартості отриманого товару не надано, з огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Оском Плюс в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 152 208,78 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, визначальним для застосування цих положень є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Як встановлено вище судом, останньою датою - згідно ч.2 ст.530 ЦК України - щодо оплати відповідачем товару за спірними видатковими накладними було 02.10.2023, отже, у позивача право щодо нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних нарахувань виникло з 03.10.2023.

Між тим, з наданих позивачем розрахунків 3% річних в розмірі 9 251,92 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 47 634,87 грн (Том І, а/с 64-69), вбачається, що останні нараховані на існуючу суму боргу по спірним видатковим накладним за періоди: з 17.02.2022 по 25.09.2023 та з 01.03.2022 по 31.08.2023, відповідно.

З огляду на встановлення судом прострочення зобов`язання відповідача по оплаті товару саме з 03.10.2023 року, зазначене виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності, як нарахування річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди нарахування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь позивача 152 208,78 грн. основної заборгованості.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Опт (73000, м. Херсон, вул. Шенгелія, буд.3-А, код ЄДРПОУ 41481333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оском Плюс (78665, Івано-Франківська область, Косівський район, с. Старі Кути, вул. Косівська, буд. 93, код ЄДРПОУ 41567483) 152 208 (сто п`ятдесят дві тисячі двісті вісім) грн 78 коп основної заборгованості та 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн 13 коп - витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

Повний текст рішення складено 18 грудня 2023 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко