Постанова

від 06.12.2023 по справі 461/3910/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/3910/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/2029/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Суди В.І.

з участю: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 ,

представника Львівського державного університету внутрішніх справ Шевчука А.В.

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 14 травня 2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Відділу у справах дітей Франківської районної державної адміністрації м. Львова, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівського державного університету внутрішніх справ, Відділу у справах дітей Личаківської районної державної адміністрації м. Львова, про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, скасування наказу про передачу квартири у власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, визнання права спільної сумісної власності на житлове приміщення.

В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року встановлено, що ОСОБА_2 включений у контрольний список працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ, оформленого протоколом №8 від 07 листопада 2006 року. Стверджує, що контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 07 листопада 2006 року ніколи не було, а у протоколі № 1 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ від 27 квітня 2012 року відсутнє рішення про включення ОСОБА_2 до контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 27 квітня 2012 року, відтак жодним рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ОСОБА_2 не був включений до такого списку.

Зазначає, що протокол № 8 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ від 07 листопада 2006 року, контрольний список працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 27 квітня 2012 року і протокол № 1 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ від 19 листопада 2012 року (варіант № 2) сфальсифіковані, на думку заявника, службовими особами Львівського державного університету внутрішніх справ, в тому числі і ОСОБА_2 .

Вказує, що фальсифікація документів або доказів, які потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого судового рішення, є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.

Наголошує, що йому та суду не було відомо про фальсифікацію документів і на момент ухвалення рішення не було доказів, що ОСОБА_2 включений до контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень саме рішенням житлово-побутової комісії Львівського державного університету внутрішніх справ від 06 листопада 2006 року, оформленим протоколом № 8, а не рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ, оформленим протоколом №8 від 07 листопада 2006 року, як про це заявляли представники ОСОБА_2 в судових засіданнях з розгляду даної та інших цивільних справ між тими самими сторонами.

Звертає увагу, що про наявність протоколу № 1 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ від 19 листопада 2012 року, який Львівський державний університет внутрішніх справ надав Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, і на підставі якого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради затверджено рішення про надання квартири ОСОБА_2 та членам його сім`ї та оформлено ордер на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , він дізнався 26 вересня 2020 року .

Вважає, що факт наявності протоколу № 1 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ від 19 листопада 2012 року, який був наданий Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для розгляду справи та існувала на час розгляду справи, однак не була і не могла бути відома ні йому, ні суду на час розгляду справи.

На думку заявника, якби вказана обставина була відома суду та особам, які брали участь в розгляді справи, то зміст судового рішення, яке він просить переглянути за нововиявленими обставинами, був би іншим, оскільки дана обставина могла б спростувати факти, які покладені в основу судового рішення та вплинути на висновки суду під час його ухвалення.

З наведених підстав просить задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2018 року в частині визнання недійним ордеру на житлове приміщення № 0004333, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виданий ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 31 жовтня 2013 року, і в цій частині ухвалити нове рішення.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Клопотання представника відповідача - адвоката Дмитренка Володимира Павловича про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесенихвитратна правову допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 200,00 грн.витратна правову допомогу.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт стверджує, що підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи, а саме:

-факт перебування ОСОБА_2 , на квартирному обліку у Львівській міській раді з 02 червня 2006 року у складі трьох осіб, а не чотирьох як про це зазначено в рішенні суду, яке переглядається;

-факт відсутності на квартирному обліку у Львівській міській раді ОСОБА_4 ;

-факт відсутності у пільговому списку Львівської міської ради з 02.06.2006 року за № 1537 ОСОБА_2 , як позачерговика, як про це зазначено в рішенні суду, яке переглядається;

-факт, що рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ від 07 листопада 2006 року, оформлене протоколом №8, в частині включення ОСОБА_2 до контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку в Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, є незаконним, так як прийняте з порушенням процедури;

-факт, що контрольний список працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 27 квітня 2012 року є незаконним, оскільки в такому не зазначено підстав включення ОСОБА_2 до даного контрольного списку;

-факт надання ОСОБА_2 та членам його сім`ї трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 за контрольним списком працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, від 06 листопада 2006 року, а не за контрольним списком працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 27 квітня 2012 року.

Зазначає, що позачергово жилі приміщення надаються особам, які належать до інвалідів війни, а ОСОБА_2 не був інвалідом війни і не користувався правом позачергового одержання жилих приміщень, відтак не було підстав для включення його до списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Вважає, що оформлення ордера ОСОБА_2 та членам його сім`ї на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за контрольним списком працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 06 листопада 2006 року, який не мав правового значення, і у якому зазначено три особи, які перебували на квартирному обліку, а не чотири, як зазначено в ордері, що є порушенням ст. 59 Житлового кодексу УРСР.

Вказує, що стягнення з нього на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 13200 грн. є необгрунтованим та не пропорційним до предмета спору, вартість послуг адвоката є надмірно завищеною, а адвокатом не вказано, які критерії покладено в основу розрахунку вартості наданих послуг.

Вважає, що тривалий розгляд справи став підставою для стягнення з нього додаткових 4800 грн. на правову допомогу. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Ухвалу суду в частині відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду в цій частині є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт стверджує, що стягненню підлягають не лише ті витрати, які є документально підтвердженими, а й ті, які за умовами договору про надання правової допомоги мають бути сплачені як гонорар, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною справи, чи тільки має бути сплачено.

Зазначає, що ОСОБА_1 клопотань про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, а за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи.

З наведених підстав просить ухвалу суду в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в сумі 15000 грн. скасувати та ухвалити постанову, якою вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу, понесені ним у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання поданої ним апеляційної скарги та заперечення щодо задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 , пояснення ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 , представника Львівського університету внутрішніх справ Шевчука А.В. на підтримання доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 та заперечення щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилається на ті обставини та акти, які були предметом розгляду суду, були надані суду, досліджувалися судом при ухваленні рішення, яке просить переглянути ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами, зазначеним обставинам надана судом правова оцінка, а відтак такі не є нововиявленою обставиною. Окрім того, суд вважав, що обставини, на які заявник покликається, як на нововиявлені, не є істотними для справи, оскільки не призвели б до прийняття іншого рішення у справі.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені частиною 2 статті 423 ЦПК України, якими є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Тобто, нововиявлені обставини мали існувати на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявникові на момент ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людинивід 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46). процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, дану судом у судовому рішенні, що переглядається.

ЦПК України передбачає можливість перегляду судом рішення у зв`язку із виявленням істотних обставин, що існували, але не були їм відомі заявникам на час вирішення справ, тобто, перегляд справи у зв`язку із нововиявленими обставинами має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про наявність якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Із аналізу даної правової норми випливає, що нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто, такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту Житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Відділу у справах дітей Франківської районної державної адміністрації м. Львова, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівського державного університету внутрішніх справ, Відділу у справах дітей Личаківської районної державної адміністрації м. Львова про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, скасування наказу про передачу квартири у власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, визнання права спільної сумісної власності на житлове приміщення.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 05.07.2018 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 05.07.2018 року залишено без змін.

Як на нововиявлену обставину, ОСОБА_1 у заяві від 16.11.2020 року покликається на ту обставину, що на момент ухвалення рішення Галицьким районним судом м. Львова від 19 квітня 2018 року, йому та суду не було відомо про фальсифікацію документів, що були долучені до матеріалів справи, і у нього не було доказів, що ОСОБА_2 був включений до контрольного списку працівників ЛьвДУВС, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень саме рішенням житлово-побутової комісії ЛьвДУВС від 6 листопада 2006 року, оформлене протоколом №8, а не рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 7 листопада 2006 року, оформлене протоколом №8, як про це заявляли представники ОСОБА_2 і ЛьвДУВС у судових засіданнях при розгляді даної цивільної справи та при розгляді інших цивільних справ №461/591/13-ц, №461/15214/13-ц, №461/4606/14-ц, №463/4474/17.

Цю обставину ОСОБА_1 вважає нововиявленою, яка має істотне значення для розгляду справи та існувала на час розгляду справи, але небула встановленасудами та не була і не могла бути відома йому на час розгляду справи, входить до предмета доказування у справі та могла вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

На думку заявника, якби вказана обставина була відома суду та особам, які брали участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим, а отже дана обставина є істотною і могла би спростувати факти, покладені в основу судового рішення, яке він просить переглянути за ново виявленими обставинами, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що судове рішення було би іншим.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що ОСОБА_1 ототожнює підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, визначені п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України та підстави, визначені п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК, вважаючи, що істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи, є факт фальшування, вчинений, на думку заявника, службовими (посадовими) особами Львівського державного університету внутрішніх справ, в тому числі і ОСОБА_2 , щодо письмових доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Пункт 2 частини 2 статті 423 ЦПК України передбачає, що факт фальшування письмових доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі, має бути встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили.

Суд першої інстанції зазначив, що в заяві ОСОБА_1 відсутні посилання на вирок чи ухвалу, необхідність яких для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, та до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ним не долучено копії таких судових рішень, а саме, копії вироку або ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, якими б було встановлено факт фальшування службовими (посадовими) особами Львівського державного університету внутрішніх справ, в тому числі і ОСОБА_2 , щодо письмових доказів, що призвели, на думку заявника, до ухвалення незаконного рішення суду від 19.04.2018 року, чи про оголошення навіть підозри у вчиненні відповідного злочину.

І оскільки доводи заяви ОСОБА_1 від 16.11.2020 року про фальшування службовими (посадовими) особами Львівського державного університету внутрішніх справ, в тому числі і ОСОБА_2 , письмових доказів, що призвели, на думку ОСОБА_1 , до ухвалення незаконного рішення суду від 19.04.2018, не підтверджені вироком чи ухвалою, визначеними п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК, а, в порушення вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК, ґрунтуються лише на припущеннях ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно зазначив, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктом 2 частиною2 статті 423 ЦПК України, є безпідставною і не підлягає до задоволення.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 уточнив підстави для перегляду рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року за нововиявленими обставинами, зазначивши, що рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами саме з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, а саме, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а не з підстав, передбачених пунктом 2 частиною 2 статті 423 ЦПК України.

При ухваленні рішення від 19.04.2018 року, як на підставу для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним ордеру №0004333, суд покликався на такі встановлені судом обставини, що були підставою для видачі спірного ордеру.

Так, на підставі спільного рішення адміністрації і профкому ЛьвДУВС (витяг з протоколу від 19.11.2012 №1) та рекомендації громадської комісії з житлових питань при виконкомі (витяг з протоколу від 04.12.2012 №20), виконкомом Львівської міської ради були прийняті рішення від 04.01.2013 №07 «Про надання квартири черговику за місцем проживання за контрольним списком Львівського державного університету внутрішніх справ», надалі - рішення виконкому від 04.01.2013 №07, та від 25.01.2013 №45 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 04.01.2013 №7», надалі - рішення виконкому від 25.01.2013 №45, згідно яких ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було видано ордер №0004333 на квартиру.

З рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року вбачається, що протокол спільного засідання адміністрації та профкому №8 від 07.11.2006 року був предметом дослідження суду першої інстанції, який дав йому оцінку, про що суд зазначив в оскаржуваній ухвалі.

Слід зазначити, що на час ухвалення рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2015 року рішення, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 квітня 2016 року, визнано незаконним та скасовано протокол спільного засідання адміністрації та профкому №8 від 07.11.2006 року в частині включення в контрольний список працівників університету, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді ОСОБА_2 за №19, включення в контрольний список працівників університету, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень ОСОБА_2 за №2 (зарахований у пільговий список у Львівській міській раді 02.06.2006 року).

Наведене вище свідчить про те, що і Галицькому районному суду, і ОСОБА_1 про спільне рішення адміністрації та профкому, оформлене протоколом №8 від 07.11.2006 року, було відомо, як і було відомо про його скасування.

Тобто, протокол №8 від 07.11.2006 року, рішення, оформлене цим протоколом, були предметом дослідження суду першої інстанції, а відтак правильність, законність включення ОСОБА_2 до контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку в Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, з`ясування питання, чи уповноваженим законом органом прийняте таке рішення, чи таке прийняте адміністрацією та профкомом у відповідності до Житлового кодексу України, Правил обліку громадян…, чи адміністрацією та головою профкому, а також з`ясування питання дотримання процедури його прийняття, дотримання вимог чинного житлового законодавства при вирішенні питання про включення сім`ї ОСОБА_2 до контрольного списку, прийняття такого рішення компетентним органом, підлягало з`ясуванню судом при розгляді справи по суті, а відтак зазначена обставина не є нововиявленою.

Також і заявнику, і суду першої інстанції при ухваленні рішення від 19.04.2018 року було відомо про те, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року залишено в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року в частині визнання незаконним контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового отримання жилих приміщень від 27.04.2012 року, однак це не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення від 19.04.2018 року.

Суд першої інстанції дав оцінку контрольному списку, зазначивши, що контрольний список є лише формою обліку останнім своїх працівників, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень і перебувають на обліку в виконкомі Львівської міської Ради на підставі відповідного рішення цього виконавчого комітету, а тому визнання судом у цивільній справі №461/4606/14-ц незаконним лише зазначеного контрольного списку не може породжувати жодних негативних правових наслідків ні для Львівського державного університету внутрішніх справ, ні для ОСОБА_2 і членів його сім`ї.

А тому зазначена ОСОБА_1 обставина, що контрольний список працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 27 квітня 2012 року, є незаконним, оскільки в такому не зазначено підстав включення ОСОБА_2 до даного контрольного списку, не є нововиявленою обставиною, оскільки про згаданий вище контрольний список було відомо і заявнику, і суду, який і дав йому свою оцінку.

Питання законності включення сім`ї ОСОБА_2 до контрольного списку працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового отримання жилих приміщень, підстави для включення сім`ї ОСОБА_2 до списку поза черговиків підлягало з`ясуванню судом першої інстанції при розгляді справи по суті.

Покликання ОСОБА_1 , як на нововиявлену обставину, на те, що в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року невірно зазначено, що на квартирному обліку у Львівській міській раді з 02 червня 2006 року перебувала сім`я ОСОБА_2 в складі 4- х осіб, не є нововиявленою обставиною, оскільки син ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , народився вже після зарахування сім`ї ОСОБА_2 на квартирний облік, а відтак не міг бути зарахований на квартирний облік у складі сім`ї з 2006 року, що і було встановлено судом під час розгляду справи по суті

Не може бути нововиявленою обставиною надання ОСОБА_2 та членам його сім`ї трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 за контрольним списком працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 06 листопада 2006 року, а не за контрольним списком працівників Львівського державного університету внутрішніх справ, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень від 27 квітня 2012 року, оскільки ці обидва списки досліджувалися судом при ухваленні Галицьким районним судом рішення від 19.04.2028 року, їм судом надавалась оцінка, а відтак і суду, і заявнику було відомо про контрольні списки, і про те, що контрольний список від 27.04.2012 року рішенням суду визнано незаконним.

З постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2020 року у справі №740/10/17 вбачається, що необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі і можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №340/431/15-ц, зазначено, що саме по собі процесуальне рішення у кримінальному провадженні і встановлення певних фактів винних дій особи не є безпосередніми підставами для скасування рішення. Такими вони можуть бути за умови, що вони стали підставою для відмови в позові.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали зазначив, що покликання заявника на копію протоколу №1 від 19.11.2012 року варіант 1 та копію протоколу №1 від 19.11.2012 року - варіант №2, не свідчать про нововиявлені обставини, оскільки, згідно ч. 4 ст. 423 ЩІК не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Суд першої інстанції виходив з того, що представлені заявником копії двох варіантів протоколу засідання адміністрації і профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ від 19.11.2012 № 1, один з яких, він отримав в ході розгляду судових справ за його позовом до ЛьвДУВС, а другий витребував з виконавчого комітету Львівської міської ради, судом встановлено, що: в обидвох протоколах зафіксована інформація щодо розподілу житла для сім`ї черговика ОСОБА_2 , що повністю відповідає реальній дійсності; обидва протоколи відповідають один одному і не суперечать один одному; один протокол містить більш поширену інформацію щодо виступу головуючого у засіданні, зміст в обох протоколах ідентичний, в обох протоколах зазначено про забезпечення житлом черговика ОСОБА_2

ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вказує на те, що протокол №1 від 19.11.2012 року був предметом розгляду у цивільній справі №461/591/13-ц Галицького районного суду міста Львова.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 3 ст. 12 ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Тобто, при повній та всебічній реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 84 ЦПК, ОСОБА_1 мав можливість у цивільній справі №461/3910/16 самостійно отримати від виконавчого комітету Львівської міської ради всі документи, з урахуванням яких були прийняті рішення виконкому від 04.01.2013 №07 та рішення виконкому від 25.01.2013 №45, що слугували підставою для видачі ОСОБА_2 та членам його сім`ї ордеру №0004333, а у разі отримання відмови у наданні таких документів міг заявити перед судом клопотання про витребування таких документів.

Однак ОСОБА_1 при розгляді справи не звертався до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про витребування з Львівської міської ради матеріалів квартирної справи черговика ОСОБА_2 , і така судом не витребовувалася.

Відповідно до роз`яснень пункту 4 постанови Пленуму від 30.03.2012 року №4«Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами.

На думку колегії суддів, обставини, на які ОСОБА_1 покликається, як нововиявлені, могли бути встановлені судом першої інстанції при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, при з`ясуванні питання правомірності зарахування сім`ї ОСОБА_2 на квартирний облік у виконавчому комітеті Львівської міської ради, питання правомірності включення сім`ї ОСОБА_2 в контрольні списки для позачергового забезпечення житлом, при з`ясуванні питання правомірності прийняття рішення щодо надання квартири сім`ї ОСОБА_2 , яка надана спільним рішенням адміністрації і профкому (протокол №1 від 19.11.2012 року), а протокол підписано фактично не членами профкому, а лише головою профкому, що свідчить про порушення при розподілі житла, оскільки житло розподілене некомпетентним органом.

З огляду на те, що протокол №1 від 19.11.2012 року досліджувався судом першої інстанції при розгляді справи та при ухваленні рішення Галицьким районним судом м. Львова від 19.04.2018 року, колегія суддів вважає, що ця обставина була встановлена судом першої інстанції і заявнику про цю обставину було відомо, а відтак така не є ново виявленою.

На думку колегії суддів, зазначені ОСОБА_1 обставини, на які він посилається як на нововиявлені, існували на момент розгляду справи та ухвалення рішення Галицьким районним судом м Львова від 19.04.2018 року, ці обставини судом були встановлені та їм була надана оцінка.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який проаналізувавши зміст заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року, правильно зазначив, що доводи заявника про наявність підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, є необґрунтованими, а обставини, зазначені заявником такими, що не є нововиявленими, оскільки такі були встановлені судом і про них заявнику було відомо.

Колегія суддів вважає, що обставини, на які покликається ОСОБА_1 , як на нововиявлені, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, а відтак такі не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилається на ті обставини, які досліджувалися та були встановлені судом першої інстанції при ухваленні рішення, що переглядається, обставинам надана судом правова оцінка і заявник не довів у судовому засіданні того, що обставини, на які він посилається, є нововиявленими і такими, які можуть істотно вплинути на вирішення справи.

З огляду на вищенаведене, законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що заявник ОСОБА_1 не довів, що обставини, на які він посилається, як на підставу для перегляду рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року, є нововиявленими і такими, які можуть істотно вплинути на вирішення справи, а тому, з врахуванням ст. 429 ЦПК України, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами.

А відтак, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року за нововиявленими обставинами слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 381 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу 111 цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Види судових рішень передбачені ч.1 ст. 258 ЦПК України, у якій зазначено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2)рішення; 3)постанови; 4) судові накази.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що узагальнюючий термін «судові рішення» розрізняє такі поняття, як ухвала та рішення суду, та які є складовими терміну «судові рішення».

Стаття 374 ЦПК України передбачає перелік повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Повноваження суду апеляційної інстанції на скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду справи, що означає, що розгляд справи не було завершено, а ухвала, якою такий розгляд завершено, не відповідає нормам процесуального права та розгляд справи потрібно продовжити по суті.

За вищенаведеного, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що неперешкоджає подальшомупровадженню усправі та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції повинен перевірити, чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі.

Ухвала суду першої інстанції, постановлена за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції, є судовим рішенням, ухваленим по суті заяви, яка може бути розглянута лише судом першої інстанції і не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Нормами процесуального права, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді ухвали, постановленої за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції, є статті 375-378 ЦПК України.

Положення зазначених норм не передбачають право апеляційного суду на скасування таких ухвал з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Таким чином, системний аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що апеляційний суд не має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскаржувана ухвала, якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду, є за своєю суттю судовим рішенням, яким завершено розгляд справи за нововиявленими обставинами, яким вирішено по суті заяву ОСОБА_1 , а не процесуальною ухвалою, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частина 3 ст. 376 ЦПК України передбачає ухвалення судом апеляційної інстанції нового судового рішення у випадку скасування судового рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, а не направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1,3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Тобто, нормами ЦПК України передбачено, що вирішення заяви про перегляд за ново виявленими обставинами рішення суду першої інстанції, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, є повноваженням лише суду першої інстанції.

Нормами ЦПК України не передбачено право апеляційного суду постановляти ухвалу про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції і скасування ухваленого судом першої інстанції судового рішення, про що просить ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення за ново виявленими обставинами.

Оскільки суд апеляційної інстанції не вправі ухвалювати нове судове рішення за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції, то заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду, може бути переглянута лише Галицьким районним судом м. Львова.

А відтак, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції у випадку скасування судового рішення, ухваленого за результатами перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, не вправі направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки заява судом першої інстанції, який ухвалював рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами звернувся ОСОБА_1 , вирішена цим судом по суті.

З врахуванням вищенаведеного, з врахуванням того, що оскаржувана ухвала не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, за своєю суттю є судовим рішенням, яким завершено розгляд справи, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апелянта ОСОБА_1 про задоволення його апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та скасування рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2018 року в частині визнання недійним ордеру на житлове приміщення № 0004333, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виданий ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 31 жовтня 2013 року, та ухвалення в цій частині позовних вимог нового рішення, не підлягає до задоволення.

Судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 та вирішення її по суті, враховуються висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі №643/5556/14-ц, провадження №61-11131сво19, та в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №305/402/16-ц, провадження №61-5458 св 21.

Ухвалу суду в частині часткового задоволення клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який заявив клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених витрат на правову допомогу в розмір 28 800, 00 грн.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час розгляду даної справи Адвокатське об`єднання «Дмитренко та Партнери» надавало правничу допомогу ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 20.11-26.01 від 26 листопада 2020 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Дмитренко та Партнери» та ОСОБА_2 , за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику правничу (правову) допомогу у цивільній справі № 461/3910/16-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2018 року.

Згідно з п. 1.2. договору про надання правничої (правової) допомоги № 20.11-26.01 від 26 листопада 2020 року зміст надання правничої допомоги у цивільній справі № 461/3910/16-ц полягає у наступному: ознайомлення зі змістом заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, моніторинг актуальної судової практики в аналогічних правовідносинах, підготовка заяв по суті справи, підготовка апеляційної скарги, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, а також представництво інтересів замовника в судових засіданнях.

За результатами надання правничої (правової) допомоги замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар у порядку, розмірі та на умовах, визначених відповідними додатками до цього договору (п. 3.1. договору про надання правничої (правової) допомоги № 20.11-26.01 від 26 листопада 2020 року).

26 листопада 2020 року між сторонами підписано додаток до договору про надання правничої (правової) допомоги № 20.11-26.01 від 26 листопада 2020 року, в якому сторони визначили розмір, порядок та умови сплати гонорару в залежності від виду наданих послуг, а саме: за надання послуг згідно з підпунктами 1.2.1-1.2.2. 2000 грн.; за надання послуг згідно з підпунктом 1.2.3 4000 грн. за кожен документ; за надання послуг згідно з підпунктами 1.2.4. 3000 грн. за кожен документ; за надання послуг згідно з підпунктом 1.2.5. 4000 грн. за кожен документ; за надання послуг згідно з підпунктом 1.2.7. 1200 грн. за один судодень в суді першої інстанції. 1500 грн. за один судодень в суді апеляційної та касаційної інстанцій. Крім того, у випадку постановлення ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду та залишення її в силі замовник протягом двох банківських днів сплачує на користь виконавця гонорар у розмірі 15000 грн.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16листопада 2022року у справі № 922/1964/21.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок заявника має бути встановлено, що його заява не підлягає задоволенню, такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов`язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, необхідний для вчинення дій та надання послуг з правничої допомоги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав не присуджувати відповідачу всі його витрати на професійну правничу допомогу, а стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13200,00 грн.витратна правничу допомогу, що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості..

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 не спростовують таких висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 18.12.2023 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.