Постанова

від 11.12.2023 по справі 683/2292/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 683/2292/21

Провадження № 22-ц/4820/1756/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю: представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки із передачею незібраного врожаю та відновлення меж земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_3 , на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2023 року (суддя Завадська О.П.)

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки із передачею незібраного врожаю та відновлення меж земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є власницею земельної ділянки площею 0,3990 га, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Коржівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131512, виданим Коржівською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області 23 квітня 2009 року на підставі рішення Коржівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 10 серпня 2007 року за №10.

Місце розташування земельної ділянки вбачається із відомостей Публічної кадастрової карти. Згідно з державним актом земельна ділянка має наступні розміри сторін: від А до Б - 36,03 м; від Б до В - 111,74 м; від В до Г - 36,52 м; від Г до А - 113,96 м.

Вказувала, що не може використовувати належну їй земельну ділянку у зв?язку з тим, що відповідачка, яка є власницею суміжної земельної ділянки, кадастровий номер 6824284700:01:002:0041, самовільно зайняла та використовує без правовстановлюючих документів частину її земельної ділянки, внаслідок чого вона фактично користується меншою площею свої земельної ділянки за наступними розмірами сторін: від А до Б - 22 м, замість 36,03 м належних; від В до Г - 22 м, замість 36,52 м належних, тобто площа її земельної ділянки зменшилась на понад 0,15га.

Відповідачка самовільно переорала рослинну смугу (стежку), що слугувала межею між суміжними земельними ділянками і сформувала нову межу із рослинної смуги, відокремивши для себе 0,15 га її земельної ділянки із загальної площі 0,3990га.

З урахуванням викладеного вище, позивач просила суд зобов?язати відповідачку не чинити та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення самовільно зайнятої частини із передачею їй незібраного врожаю, та відновленям межі між їх земельними ділянками по довжині від Б до В та вид В до Г згідно правовстановлюючих документів.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що відповідачка, заперечуючи проти позову, не надала до суду належних доказів, які спростовують твердження позивачки про зайняття частини її земельної ділянки відповідачкою; не клопотала перед судом про призначення земельно-технічної експертизи та самостійно не залучала експерта, не спростувала висновків земельно-технічної експертизи, яка призначалась судом за клопотанням позивача та підтвердила факт зайняття відповідачкою частини земельної ділянки, яка належить позивачці. Вказує, що судом першої інстанції, всупереч вимогам ст.265 ЦПК України, не надано належної оцінки висновку експерта №1021/023 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.04.2023, що підтвердила факт зайняття відповідачкою частини земельної ділянки, яка належить позивачці, та землевпорядній документації. В результаті чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що межі належної позивачці земельної ділянки не порушені та не знищені, а площа вказаної земельної не змінена.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5статті 263 ЦПК України передбачено що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт самовільного заволодіння відповідачкою земельної ділянки не доведений належними, допустимими та достатніми доказами.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки він не відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131512, виданим Коржівською сільською радою 23.04.2009, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010974700029, ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 0,3990 га, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, розташована за адресою с. Коржівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а.с. 7 т. 1).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131512, земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 має наступні розміри сторін: від А до Б 36,03 м (межує із землями Коржівської сільської ради), від Б до В 111,74 м (межує з землями гр. ОСОБА_5 ), від В до Г 36,52 м (межує із землями Коржівської сільської ради), від Г до А 113,96 м (межує з землями гр. ОСОБА_6 ).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131618, виданим Коржівською сільською радою 27.11.2008, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010874700050, ОСОБА_5 належить земельна ділянка, площею 0,4416 га, кадастровий номер 6824284700:01:002:0041, розташована за адресою с. Коржівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а.с. 10 т. 1).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №131618, земельна ділянка, що належить ОСОБА_5 має наступні розміри сторін: від А до Б 109,16 м (межує із землями гр. ОСОБА_7 ), від Б до В 41,00 м (межує із землями Коржівської сільської ради), від В до Г 111,74 м (межує з землями гр. ОСОБА_1 ), від Г до А 41,00 м (межує із землями Коржівської сільської ради) (а.с.221 т.1).

За висновком експерта №1021/023 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 квітня 2023 року вбачається, що частину земельної ділянки, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, площею 0,2980 га (74,7% від загальної площі ділянки) фактично використовує ОСОБА_1 , частину вказаної земельної ділянки площею 0,0821 га (20,6% від загальної площі ділянки) фактично використовує ОСОБА_8 , інша частина вказаної земельної ділянки площею 0,0190 га (4,8% від загальної площі ділянки) не використовується або перебуває у загальному користуванні. Площа частини земельної ділянки, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, що зайнята зі сторони межі (згідно з правовстановлюючими документами) із земельною ділянкою, кадастровий номер 6824284700:01:002:0041, власником якої є ОСОБА_8 , складає 0,0821 га (821 м3).

За результатами проведеного дослідження встановлено порушення меж земельної ділянки, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, власником якої є ОСОБА_1 згідно з правовстановлюючими документами та документації із землеустрою на цю ділянку, зі сторони суміжного землевласника ОСОБА_8 . Площа частини земельної ділянки, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, яка використовується ОСОБА_8 , складає 0,0821 га, ще частина земельної ділянки, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, площею 0,0190 га не використовується або перебуває у загальному користуванні (а.с. 3-38 т. 2).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

За змістомстатті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

За змістомстатті 391 ЦК України,власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 78 ЗК України,право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першоюстатті 79 ЗК Українивизначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зістаттею 90 ЗК України,порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першоїстатті 91 ЗК України,власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Частиною 2 і 3статті 152 ЗК Українивизначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини третьої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 206/1658/20 сформульований висновок про те, що у спірних правовідносинах питання щодо визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих та документації із землеустрою на ці земельні ділянки потребують спеціальних знань і мають бути підтверджені висновком судової земельно-технічної експертизи.

Верховним Судом у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 372/6016/13-ц зазначено про те, що належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи.

В матеріалах справи міститься висновок №1021/023 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 квітня 2023 року, яким встановлено, що частину земельної ділянки, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, площею 0,2980 га (74,7% від загальної площі ділянки) фактично використовує ОСОБА_1 , частину вказаної земельної ділянки площею 0,0821 га (20,6% від загальної площі ділянки) фактично використовує ОСОБА_8 , інша частина вказаної земельної ділянки площею 0,0190 га (4,8% від загальної площі ділянки) не використовується або перебуває у загальному користуванні. Площа частини земельної ділянки, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, що зайнята зі сторони межі (згідно з правовстановлюючими документами) із земельною ділянкою, кадастровий номер 6824284700:01:002:0041, власником якої є ОСОБА_8 , складає 0,0821 га (821 м3).

Доказів на спростування зазначеного висновку відповідачка не надавала. Клопотань про повторну, або додаткову експертизу ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заявляла.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, встановивши ті обставини, що між сторонами існує спір щодо користування частиною земельної ділянки та те, що згідно висновку експерта існує факт накладення частини земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивачки в розмірі 0,0821 га, не вирішив конфлікт між сторонами, пославшись лише на те, що висновок містить невідповідність площ земельних ділянок та невідповідність каталогу координат земельних ділянок кадастрові номери 6824284700:01:002:0040, 6824284700:01:002:0041, 6824284700:01:002:0043, а тому посилання позивачки на порушення її прав з боку відповідачки, в тому числі захоплення нею частини її земельної ділянки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

Оскільки обставина порушення відповідачкою меж земельної ділянки, що належить позивачці в розмірі 0,0821 га підтверджується висновком вказаної вище експертизи та відповідачем така обставина не спростована, висновок суду першої інстанції та твердження відповідачки про те, що права позивачки у такому разі не порушені є необґрунтованими.

Тому підставними і такими, що підлягають задоволенню, є вимоги ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. При цьому, позовні вимоги позивачки в частині передачі незібраного врожаю задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження посіву такого врожаю та неможливості його зібрання.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, шляхом повернення самовільно зайнятої частини цієї земельної ділянки, площею 0,0821 га, в межах та конфігурації, визначених у додатку №10 до висновку експерта №1021/023 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.04.2023, відновивши в такий спосіб межі земельної ділянки, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040.

Згідно з частинами 1, 13статті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 ч. 3ст. 133 ЦПК Українипередбачено,що довитрат пов`язанихз розглядомсправи,належать витратина професійнуправничу допомогу, пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи.

На підставі ч.ч. 1-6ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої-шостої статті 137 ЦПК України,зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За нормами частини 8статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1статті 81 ЦПК Українитакож визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що в суді першої інстанції представником позивачки ОСОБА_3 подавалось письмове клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору (926,53 грн), проведенням експертизи (11615 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (10000 грн). До вказаного клопотання долучено копії відповідних квитанцій та додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 29.05.2021 (а.с. 49-52 т. 2).

Відповідно до пункту 1.1 додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 20.05.2021, сторони домовилися, що вартість послуг за надання правової допомоги у даній справі становить суму десять тисяч гривень.

Пунктом 2 вказаного додатку визначено, що підписанням цієї угоди виконавець (адвокат Хомяк О.М.) підтверджує факт сплати грошових коштів замовником.

Згідно з п. 3 додатку №1 до договору про надання правової допомоги, сторонами погоджено, що у випадку, якщо провадження триває понад десять місяців замовник ( ОСОБА_1 ) зобов`язаний після завершення розгляду справи в суді першої інстанції додатково сплатити суму грошових коштів зазначену в п. 1.1 цієї угоди. Така сама сума підлягає сплаті у випадку надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

При цьому, клопотання протилежної сторони щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, протилежною стороною не подавалось.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при подачі апеляційної скарги на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2023 року, представником позивача ОСОБА_3 подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначив про понесені позивачем витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження, в розмірі 10000 грн та по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1089 грн 60 коп., до якої долучено копії відповідних платіжних інструкцій (а.с. 92-94 т. 2).

В свою чергу, 11.12.2023 до апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. В обґрунтування клопотання представник зазначає, що вартість понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, надану їй під час підготовки та розгляду справи в суді апеляційної інстанції впродовж одного судового засідання є неспівмірною із складністю проведеної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

З оглядуна викладеневище,на користьпозивача зарахунок відповідачапідлягають відшкодуваннюсудові витрати,понесені всуді першої таапеляційної інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (66,66%), а саме: витрати по оплаті судового збору в розмірі 1331 грн 72 коп. ((908+1089,60)*66,66%), витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 7666 грн (11500*66,66%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн (10000*66,66%=6666,66 грн. (понесених в суді першої інстанції)+3334,34грн (понесених в апеляційній інстанції з урахуванням пропорційності задоволених вимог та заяви протилежної сторони щодо неспівмірності таких витрат, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, шляхом повернення самовільно зайнятої частини цієї земельної ділянки, площею 0,0821 га, в межах та конфігурації, визначених у додатку №10 до висновку експерта №1021/023 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.04.2023, чим відновити межі земельної ділянки кадастровий номер 6824284700:01:002:0040.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1331 грн 72 коп. судового збору, 7666 грн 66 коп. витрат за проведення експертизи, 10000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай