Ухвала

від 21.12.2023 по справі 683/2292/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

21 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 683/2292/21

Провадження № 22-з/4820/348/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представників учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки із передачею незібраного врожаю та відновлення меж земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_4 , на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2023 року, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_4 , задоволено частково. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6824284700:01:002:0040, шляхом повернення самовільно зайнятої частини цієї земельної ділянки, площею 0,0821 га, в межах та конфігурації, визначених у додатку №10 до висновку експерта №1021/023 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28.04.2023, чим відновлено межі земельної ділянки кадастровий номер 6824284700:01:002:0040. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1331 грн 72 коп. судового збору, 7666 грн 66 коп. витрат за проведення експертизи, 10000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

15 грудня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі, а саме просила стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу понесені під час апеляційного розгляду у сумі 6666,66 грн, до якої долучив акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.12.2023 за договором про надання правничої допомоги від 25.09.2023

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав подану заяву.

Представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні заяви.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першою статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, у тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 зроблено висновок, що: «докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме у суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву».

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

З аналізу наведених норм процесуального закону слідує, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 липня 2023 року у № 340/2823/21 (провадження К/990/12857/23) зробила висновок, що:

«вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи».

Підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 указано, що: «відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної (апеляційної) інстанції до прийняття постанови у справі».

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18 зроблено висновок, що: «відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Водночас перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений».

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 зроблено висновок, що: «аналіз норм статей 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат».

Матеріалами справи встановлено, що постанова Хмельницького апеляційного суду прийнята 11 грудня 2023 року за участю представника відповідача Рохова О.В.

Заяву про розподіл судових витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, представник відповідача подав до суду 15 грудня 2023 року, тобто після ухвалення апеляційним судом нового рішення у справі.

На час прийняття постанови у цій справі були відсутні докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанцій.

В письмових поясненнях, наданих до апеляційного суду, представник відповідача не заявляв клопотання про відшкодування указаних витрат. Не надав попередній розрахунок витрат.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, до закінчення судових дебатів у справі, сторона відповідача не зробила відповідної заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу та про те, що докази фактичного розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи апеляційним судом, будуть надані протягом п`яти днів після прийняття постанови.

Отже, заявником не дотримано вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі, під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу ні відповідачем, ні його представником подано не було.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що стороною відповідача не дотримано належне виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України та за відсутності поданої у визначені процесуальним законодавством строки заяви про стягнення судових витрат, апеляційний суд позбавлений можливості прийняти додаткову постанову у цій справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, фактично ухвалення додаткового рішення у справі слід відмовити.

Керуючись ч. 8 ст. 141, ст. ст. 270, 381 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2023 року

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай