Постанова

від 13.12.2023 по справі 903/108/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 903/108/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Грязнов В.В., судді: Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.)

від 12.09.2023

у справі № 903/108/23

за позовом Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти

до ОСОБА_1

про стягнення збитків,

за участю представників учасників справи:

позивача - Шумік О.В.

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 39 971,14 грн у відшкодування завданих збитків.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами ревізії у фінансово-господарській діяльності Інституту було встановлено порушення положень пункту 1.1 глави 1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, а саме факти неправомірно нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам інституту, зокрема, встановлено факти за котрих без підтверджуючих обґрунтованих первинних документів відносно залучення працівників Інституту до виконання науково-педагогічної роботи по підвищенню кваліфікації педагогічних працівників, упродовж вересня - грудня 2018 року працівникам Інституту була нарахована та за рахунок коштів субвенції виплачена заробітна плата, в тому числі, головному бухгалтеру ОСОБА_1 39 971,14 грн.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №903/108/23 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти 39 971,14 грн - відшкодування завданих збитків (в якості повернення державних коштів, отриманих у зв`язку із неправомірним нарахуванням та виплатою заробітної плати).

2.2. Рішення мотивоване тим, що порушення колишнього головного бухгалтера Інституту ОСОБА_1 полягає у нецільовому використанні бюджетних коштів, зокрема у спрямуванні на цілі, що не відповідають напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів, а саме не відповідають визначеним напрямам Порядку про надання субвенції (відповідно до підпункту 2 пункту 1, статті 119 Бюджетного кодексу України).

Суд першої інстанції також встановив, що правовідносини, які виникли між позивачем та ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків, завданих безпідставною виплатою заробітної плати, стосуються дій відповідача під час здійснення нею своїх повноважень саме як посадової особи - головного бухгалтера Інституту, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2023 у справі №903/108/23 скасовано та закрито провадження.

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та закриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що відповідач не є членом виконавчого органу, а лише посідала штатну посаду, а відтак цей спір є трудовим та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства; останній слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №903/108/23, Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Підставою касаційного оскарження Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти в якості підстави касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №910/12217/19 та від 11.12.2019 у справі №638/15118/16-ц.

Також скаржник зазначив, що Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 17.01.2023 у справі №161/13185/22 за позовом Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти до ОСОБА_1 про стягнення 39 971,14 грн закрив провадження, виходячи з того, що спір стосується стягнення юридичною особою шкоди, яка завдана її посадовою особою та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач ОСОБА_1 проти вимог та доводів касаційної скарги заперечила, просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України або відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін, зазначаючи при цьому, що позивач жодним чином не посилається на статут, посадову інструкцію, затверджену відносно головного бухгалтера Інституту, щоб наділяли головного бухгалтера посадовими повноваженнями щодо здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до наказу ректора Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти №253-к від 29.09.2017 ОСОБА_1 , в порядку переведення, на підставі заяви від 29.09.2017, зареєстрованої за №284, було прийнято на посаду головного бухгалтера Інституту за строковим трудовим договором на період відсутності основного працівника головного бухгалтера ОСОБА_2 з 02.10.2017 з оплатою праці згідно з штатним розписом та правом другого підпису усіх фінансово-господарських документів. Встановлено ОСОБА_1 надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі 50% посадового окладу.

Між Інститутом та ОСОБА_1 02.10.2017 укладено строковий трудовий договір у відповідності до якого ОСОБА_1 приймається на роботу на посаду головного бухгалтера Інституту на період відсутності основного працівника. ОСОБА_1 зобов`язується точно, своєчасно і в повному обсязі виконувати всі покладені на неї трудові обов`язки, сумлінно виконувати всі вказівки і розпорядження адміністрації Інституту, дотримуватися трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 трудового договору Інститут нараховує ОСОБА_1 надбавки, доплати, премії та інші виплати відповідно до норм колективного договору підприємства з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, галузевими (міжгалузевими) та територіальними угодами.

Згідно із наказом ректора Інституту №303-к від 26.11.2021 на підставі особистої заяви від 26.11.2021, зареєстрованої за №295, з 31.12.2021, за угодою сторін, пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, з ОСОБА_3 було припинено трудовий договір (контракт) та звільнено відповідача із займаної посади (роботи) головного бухгалтера Інституту.

Як зауважується позивачем Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності Інституту за період з 01.01.2018 по 01.06.2022, що підтверджується відповідним актом від 13.06.2022 №03-22/02 проведеної позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти за період з 01.01.2018 по 01.06.2022, ревізійною групою Управління Західного офісу Держаудитслужби.

За результатами ревізії у фінансово-господарській діяльності Інституту було встановлено порушення положень пункту 1.1 глави 1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, а саме факти неправомірно нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам інституту (додаток 20 до акта "Перелік працівників ВІППО, яким у 2018 році проводилися нарахування та виплата заробітної плати за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення якісної, сучасної та доступної середньої освіти "Нова українська школа" без підтверджуючих документів про виконання роботи за напрямами, визначеними Порядком використання коштів від 04.04.2018 №237), зокрема, встановлено факти за котрих без підтверджуючих обґрунтованих первинних документів відносно залучення працівників Інституту до виконання науково-педагогічної роботи по підвищенню кваліфікації педагогічних працівників, упродовж вересня-грудня 2018 року працівникам Інституту була нарахована та за рахунок коштів субвенції виплачена заробітна плата в сумі 105 953,65 грн.

У період з 29.09.2017 по 31.12.2021 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Інститутом займаючи посаду головного бухгалтера та, в силу посадових обов`язків, була наділена обов`язком здійснення контролю за нарахуванням заробітної плати працівникам Інституту.

Про означене та необхідність повернення безпідставно отриманих грошових коштів ОСОБА_1 було повідомлено листом Інституту від 22.06.2022 №363/02-13 (докази направлення - фіскальний чек від 22.06.2022, рекомендоване повідомлення про вручення 30.06.2022 поштового відправлення).

Обставини повідомлення відповідача про необхідність повернення коштів, а також нездійснення ОСОБА_1 дій, спрямованих на повернення безпідставно отриманої заробітної плати стали підставою для звернення Інституту до суду з відповідним позовом.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Предметом оскарження в суді касаційної інстанції є постанова суду апеляційної інстанції щодо висновків про наявність підстав для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

5.3. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За правилами частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.4. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

5.5. Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

5.6. Стаття 65 Господарського кодексу України передбачає, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства (частини перша - друга).

Відповідно до частин першої - другої статті 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані, зокрема, діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; іншими винними діями посадової особи.

5.7. Згідно із частинами першою - другою, шостою статті 34 Закону України "Про вищу освіту" безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. Керівник є представником закладу вищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Законом і статутом закладу вищої освіти. Керівник закладу вищої освіти відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів.

5.8. Відповідно до статуту Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти Інститут є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області. Організаційно-правова форма: комунальна організація (установа, заклад). Інститут є закладом освіти, що здійснює спеціалізоване вдосконалення освіти та професійну підготовку особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. Інститут є складовою частиною загальної системи післядипломної освіти України. Інститут є юридичною особою, може від свого імені набувати майнові й особисті немайнові права і мати обов`язки в порядку, встановленому законодавством та цим статутом, бути позивачем і відповідачем у суді. Інститут підпорядковується управлінню освіти, науки та молоді облдержадміністрації в межах здійснення освітньої діяльності відповідно до законодавства України. (пункти 1.2, 1.5 - 1.8 статуту).

Структура Інституту погоджується засновником за поданням директора, відповідно до завдань та функцій статуту Інституту з урахуванням специфіки і потреб регіону. Структурним підрозділом Інституту є, зокрема, бухгалтерська служба (пункти 3.1, 3.2 статуту).

Керівництво Інститутом здійснює директор, який призначається рішенням засновника, та діє на контрактній основі (пункт 4.4 статуту).

Згідно з пунктом 4.5 статуту, серед іншого, директор інституту є розпорядником майна та коштів Інституту; контролює дотримання штатно-фінансової дисципліни всіма підрозділами Інституту.

Відповідно до пункту 4.6 статуту відповідальність за виконання покладених на Інститут завдань, результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна, переданого Інституту в користування та володіння, несе директор Інституту.

5.8. Відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера Інституту головний бухгалтер належить до професійної групи "Керівники". Головний бухгалтер здійснює керівництво працівниками бухгалтерії Інституту.

Головний бухгалтер:

Забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України "Про фінансовий облік та фінансову звітність в Україні", з урахуванням особливостей діяльності Інституту й технології оброблення облікових даних.

Організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх здійснених операцій.

Вимагає від працівників Інституту забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання первинних документів.

Вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованого та непомітного виправлення записів та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну.

Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Керує працівниками бухгалтерії та розподіляє між ними посадові завдання та обов`язки.

Головний бухгалтер має право: діяти від імені бухгалтерії Інституту. В межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.

Разом з цим, головний бухгалтер несе відповідальність: за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України про працю; за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, в межах, визначених, адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України за завдання матеріальної шкоди, в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України; за завдання матеріальної шкоди - в межах, - визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

5.9. Виходячи зі змісту позовної заяви, Інститут просить стягнути з головного бухгалтера суму збитків, завданих йому відповідачем безпідставним нарахуванням та виплатою заробітної плати в силу виконання своїх трудових обов`язків, та не наділений повноваженнями щодо здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

З огляду на викладене, виходячи із предмета та змісту позовних вимог, характеру правовідносин та суб`єктного складу сторін як учасників таких правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що даний спір є трудовим спором та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в розумінні положень пункту 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. Разом з тим поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 17.01.2023 у справі №161/13185/22 за позовом Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти до ОСОБА_1 про стягнення 39 971,14 грн, яка набрала законної сили, закрив провадження, виходячи з того, що спір стосується стягнення юридичною особою шкоди, яка завдана її посадовою особою та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Частиною другою статті 256 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Аналогічні положення закріплені частиною третьою статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з огляду на положення частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України після закриття провадження у господарській справі № 903/108/23, позивач не матиме доступу до цивільного суду з вимогою, яку він раніше заявляв за правилами цивільного судочинства у справі №161/13185/22.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 і № 23654/08), у якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції через відсутність у заявників доступу до суду касаційної інстанції, бо відмова Вищого адміністративного суду України розглянути їхні касаційні скарги всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади.

Відтак з метою уникнення юрисдикційного конфлікту, який формально унеможливлює доступ позивача до суду, з огляду положення частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України та враховуючи наявність чинної ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області про закриття провадження в цивільній справі №161/13185/22, суду апеляційної інстанції слід було продовжити вирішення цього спору за правилами господарського судочинства, оскільки закриття провадження у господарській справі №903/108/23 поставило під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №362/643/21.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. З огляду на викладене, касаційна скарга Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №903/108/23 скасувати, справу направити для продовження розгляду до Північно-західного апеляційного господарського суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко