Постанова
від 12.12.2023 по справі 914/305/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/305/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Кулика А. Я. (в порядку самопредставництва), Слюсара В. В. (адвокат),

відповідача-1 - Кравцова В. Ю. (адвокат), Ящинського А. Л. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 (суддя Трускавецький В. П.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 (головуючий - Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)

за позовом Львівської міської ради

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-австрійське підприємство "Галінвест",

2) Державного реєстратора відділу "Центру надання адміністративних послуг" Солонківської сільської ради Живко М. О.,

3) Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1, - Приватного підприємства "Захід Ценз",

про визнання недійсним та скасування державного акта, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності на промислово-продовольчий торговий центр з одночасним припиненням права власності.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 04.02.2022 Львівська міська рада (далі - Львівська міськрада, Міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом (у редакції заяви про зміну предмета позову від 12.07.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-австрійське підприємство "Галінвест" (далі - ТОВ "СУАП "Галінвест", СП "Галінвест", СУАП "Галінвест", Товариство, відповідач-1), Державного реєстратора відділу "Центру надання адміністративних послуг" Солонківської сільської ради Живко М. О. (далі - Держреєстратор, відповідач-2) і Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області, Управління, відповідач-3) про:

1) визнання недійсним і скасування Державного акта на право користування землею від 24.07.1993 серії Б № 039434 (далі - Держакт № 039434, оспорюваний державний акт) виданого Товариству;

2) скасування в Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,66 га, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067 (далі - спірна земельна ділянка);

3) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2262824046101 із закриттям розділу;

4) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2262824046101;

5) скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "СУАП "Галінвест" на об`єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр на вул. Старій, 3 у м. Львові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2606739646060 (далі - спірний торговий центр, спірне майно) з одночасним припиненням права приватної власності Товариства на спірний торговий центр, з посиланням на положення статей 15, 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 3, 7, 19, 22, 23 Земельного кодексу України, введеного в дію з 15.03.1991 (далі - ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991)), статей 12, 83, 125, 126, 152, 198 Земельного кодексу України, чинного з 01.01.2002 (далі - ЗК України), статті 1 і пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 55 Закону України "Про землеустрій", статей 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 1.1, 1.9, 1.10, 2.4, 3.1- 3.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 № 28 (далі - Інструкція № 28).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:

1) реєстрація спірної земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру відбулися незаконно, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки Товариству в постійне користування, оскільки рішенням Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 № 262 оформлено надання дозволу на тимчасове використання земельної ділянки для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Возз`єднання, розташованої в північному промвузлі площею 0,6 га на вул. Хмельницького в м. Львові для тимчасового розміщення бетонного вузла, яка не є спірною земельною ділянкою (площею 0,66 га);

2) Держакт № 039434 видано з грубими порушеннями чинного на той час земельного законодавства, а саме: не містить слова "постійне", а лише "державний акт на право користування землею"; в ньому не вказано, на яких умовах надано земельну ділянку; відсутнє зазначення рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки; оспорюваний державний акт видано виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів і підписано заступником міської адміністрації, що не відповідає відомостям, внесеним у Державний реєстр; Держакт № 039434 не відповідає затвердженому Верховною Радою України зразку, містить велику кількість виправлень і закреслень; при видачі оспорюваного державного акта технічна документація не розроблялася; інформація про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування відсутня;

3) відсутнє волевиявлення органу місцевого самоврядування на передачу спірної земельної ділянки, а саме прийняте до 24.07.1993 рішення Львівської міської ради народних депутатів, яким би надавалася Товариству земельна ділянка відповідною площею;

4) Львівська міськрада позбавлена права вільно розпоряджатися належним їй майном - спірною земельною ділянкою, яку зареєстровано на праві постійного користування за відповідачем-1 без рішення органу місцевого самоврядування та передбачених законом підстав;

5) ТОВ "СУАП "Галінвест" не подало необхідного переліку документів, як того вимагають положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), тому державна реєстрація права власності Товариства на спірний торговий центр є неправомірною.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 (суддя Трускавецький В. П.) заяву Міськради (вх. № 2207/22 від 13.07.2022) про забезпечення позову задоволено. Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна: промислово-продовольчий торговий центр загальною площею 5211 м2 за адресою: м. Львів, вул. Стара, 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2606739646060) до набрання рішенням суду в цій справі законної сили.

4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 у справі № 914/305/22.

5. Рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 5, 11, 21, 181, 182, 331 ЦК України, статей 11, 15, 16, 21 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 (чинного до 14.03.1991), статей 3, 7, 19, 22, 23 Земельного кодексу України, введеного в дію з 15.03.1991 (далі - ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991)), статті 26 Закону України "Про власність" (чинного до 19.06.2007), статей 791, 122, 125, 126, 141, 152, 198 та пункту 7 Перехідних положень ЗК України, статей 1, 9, 20, 22, 24, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статей 1, 22, 55 Закону України "Про землеустрій", статей 2- 4, 18, 26- 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 57, 114, 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051), пункту 811 Порядку № 1127, пунктів 1.2, 2.1, 2.4, 2.5, 3.4, 4 Інструкції № 28, пунктів 2.1, 2.3, 2.8, 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 18.05.2010 № 376 (далі - Інструкція № 376), статей 79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) позивач не довів належними та допустимими доказами обставин підроблення Держакта № 039434, а також не спростував фактів видачі оспорюваного державного акта виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів та реєстрації цього акта в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право користування землею, оскільки в період з лютого 1990 року до січня 1994 року Міськрадою вчинялися конклюдентні дії з надання в користування спірної земельної ділянки, що підтверджується, зокрема, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 № 262 "Про надання дозволу СП "Галінвест" на тимчасове використання ділянок для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз`єднання", розпорядженням Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 12.03.1993 № 182 "Про надання спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" в постійне користування земельної ділянки на площі 300-річчя Возз`єднання" та розпорядженням Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 21.01.1994 № 76 "Про затвердження висновків комісії по переоцінці вартості частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СУАП "Галінвест" і надання в постійне користування підприємству земельних ділянок при готельному комплексі, який будується на пл. Я. Осмомисла, і при будівельно-виробничій базі в північному промвузлі міста та дозволу на її проектування і будівництво", яким внесено зміни до розпорядження від 12.03.93 № 182 шляхом заміни цифри "1,47" на цифру "0,66";

2) Товариство приступило до використання спірної земельної ділянки та розпочало будівництво готельного комплексу, результати якого (будівництва) були погоджені позивачем, тобто Міськрада не оспорює факту виникнення у відповідача-1 права постійного користування землею на підставі розпорядження Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 12.03.1993 № 182 (зі змінами, внесеними розпорядженням від 21.01.1994 № 76);

3) для задоволення позову про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування землею мають бути наявні докази або добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого відповідним державним актом, або підстави, визначені статтею 143 ЗК України для примусового припинення права користування землею. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права постійного користування земельною ділянкою без наявності підстав, визначених у статті 141, 143 ЗК України, є такими, що порушують право суб`єкта на користування земельною ділянкою (схожі за змістом висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/1669/18, від 20.02.2020 у справі № 909/108/19);

4) визнання недійсним державного акта на право власності чи право користування земельними ділянками не є ефективним способом для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, а саме по собі непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки не є підставою для визнання недійсним державного акта на право користування землею (аналогічні висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц);

5) позивач не надав доказів на підтвердження того, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої Управління здійснило державну реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, не відповідає вимогам закону, зокрема, статті 198 ЗК України, статті 55 Закону України "Про землеустрій", пунктам 2.3, 2.8, 3.12 Інструкції № 376. Крім того, похідна позовна вимога про скасування в Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію спірної земельної ділянки не є ефективним способом захисту прав позивача, позаяк скасування державної реєстрації земельної ділянки здійснюється шляхом закриття поземельної книги з одночасним проставленням державним кадастровим реєстратором на титульному аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) формі електронної позначки про факт її закриття із власним кваліфікованим електронним підписом, а також проставленням на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про факт її закриття за формою згідно з додатком 9 із зазначенням, окрім іншого, даних про дату її проставлення (схожий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 826/19769/16, від 17.12.2021 у справі № 826/9603/17);

6) позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації права постійного користування нею, які є похідними від позовної вимоги про скасування оспорюваного державного акта, не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність позивачем підстав для визнання недійсним і скасування документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав;

7) 23.02.2022 державним реєстратором Глинянської міської ради Львівського району Львівської області Марушко А. П. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "СУАП "Галінвест" на спірний торговий центр на підставі акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію об`єкта від 03.12.1999 та рішення про затвердження цього акта (наказу Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міськради від 06.12.1999 № 1610/665-07), технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, тобто відповідно до вимог чинного законодавства України, в зв`язку з чим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно правомірно зареєстровано право приватної власності відповідача-1 на спірне майно;

8) заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача-1 на спірний торговий центр з одночасним припиненням права приватної власності на такий об`єкт не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів Львівської міськради, оскільки спірне майно не перейде в комунальну власність територіальної громади м. Львова та в Міськради не виникне право користування чи розпорядження спірним торговим центром, а тому задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відхилив заяву відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Львівська міськрада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/884/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 297/1903/16-ц і в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15, від 30.11.2016 у справі № 6-2069цс16 висновку про те, що державні акти на право власності (постійного користування) на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень;

2) суди не врахували висновків щодо застосування норм статті 791 та частини 5 статті 116 ЗК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17;

3) суди не врахували висновків щодо застосування положень статті 120 ЗК України та статей 377, 415 ЦК України (щодо недопустимості набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке (право) передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16;

4) суди не врахували викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 висновку про те, що державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі;

5) суди не врахували висновку щодо застосування положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в контексті того, що першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула право власності, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, бо такої підстави закон не передбачає), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17 від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18;

6) суди не врахували висновку щодо застосування стандарту доказування (вірогідності доказів), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 2-879/13;

7) суди не дослідили зібрані в справі докази, зокрема, розпорядження Міської адміністрації Львівської міськради від 29.06.1993 № 140к "Про мою чергову відпустку" (ним оформлено вибуття голови ради та глави міської адміністрації Шпіцера Б. І. в чергову відпустку на 24 робочих дні з 19.07.1993 по 14.08.1993), розпорядження Міської адміністрації Львівської міськради від 09.07.1993 № 164 (ним оформлено надання завідуючому землевпорядним відділом Кунтому Б. Г. залишку щорічної чергової відпустки терміном на 18 робочих днів з 19.07.1993 по 07.08.1993), Книгу записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Львівської міської ради народних депутатів, службову записку головного інженера управління Іванова М. О. № 10/467-вих 17.11.1993 (подану голові Львівської міської адміністрації Шпіцеру Б. І.), розпорядження від 24.12.1993 № 1548 про створення комісії у зв`язку з необхідністю уточнення розмірів земельних ділянок, відведених для будівництва готелю "Золотий лев" і наступної зміни частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СП "Галінвест", а також поданий відповідачем-1 примірник Держакта № 039434, виданий в неробочий день (24.07.1993 припало на суботу);

8) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. Суд касаційної інстанції не бере до уваги подані представниками ТОВ "СУАП "Галінвест" (відповідача-1) відзив від 27.11.2023 на касаційну скаргу та клопотання від 04.12.2023 про закриття касаційного провадження в справі з таких підстав.

Пунктом 2 частини 2 статті 295 ГПК України передбачено, що відзив на касаційну скаргу має містити ім`я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Частиною 5 статті 295 ГПК України визначено, що до відзиву застосовуються правила, встановлені частиною 10 статті 165 цього Кодексу.

Згідно частинами 9, 10 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

За змістом абзацу 2 частини 4 статті 170 ГПК України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи зазначені вимоги процесуального закону та зважаючи на те, що зі змісту відзиву Товариства від 27.11.2023 і клопотання від 04.12.2023, яке (Товариство) в силу вимогу закону зобов`язане зареєструвати електронний кабінет, вбачається, що вказані відзив і клопотання хоча й містять відомості про відсутність реєстрації електронного кабінету безпосередньо ТОВ "СУАП "Галінвест", проте відповідачем-1 не наведено жодних поважних причин невиконання такого обов`язку, тобто не вбачається дотримання відповідачем-1 імперативної вимоги процесуального законодавства щодо реєстрації свого електронного кабінету, Верховний Суд, користуючись своїм правом, передбаченим частиною 10 статті 165 та частиною 4 статті 170 ГПК України, доводи ТОВ "СУАП "Галінвест", наведені ним у відзиві на касаційну скаргу та клопотанні про закриття касаційного провадження, наразі не розглядає (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у cправі № 916/2498/22, від 22.11.2023 у cправі № 917/233/19).

Відповідач-2, відповідач-3 і третя особа не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міськради на рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 у справі № 914/305/22 та призначено розгляд цієї скарги в судовому засіданні на 05.12.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Львівської міськради на рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 у справі № 914/305/22 до 12.12.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 07.02.1990 виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів прийняв розпорядження № 49 "Про створення комісії по вибору ділянки для розміщення міжнародного готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз`єднання", згідно з яким відповідно до попередньої згоди Львівського міськвиконкому та договору про розміщення міжнародного готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз`єднання і вул. Овочевій, укладеного з Австрійською фірмою "АБФ", створено комісію з вибору ділянки в складі представників міськвиконкому, інженерних служб та органів державного нагляду та доручено комісії в термін до 15.02.1990 підготувати висновки для складання акта вибору ділянки, а з метою своєчасного виконання договірних зобов`язань Львівського міськвиконкому, відділам і управлінням - забезпечити максимальне сприяння видачі необхідних даних на проектування і освоєння будівництва готельного комплексу.

З виписки з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 22.03.1990 № 133 вбачається, що на виконання договірних домовленостей між Спільним радянсько-австрійським підприємством "Галінвест", фірмою "АБФ" (Австрія, Відень) і Львівським міськвиконкомом було дозволено Спільному радянсько-австрійському підприємству "Галінвест" проектування та будівництво готельного комплексу на площі 300-річчя Возз`єднання з дольовою участю Львівського міськвиконкому та інших організацій -інвесторів. Головному управлінню архітектури і містобудування доручено видати вихідні дані на проектування.

11. Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 № 262 "Про надання дозволу СП "Галінвест" на тимчасове використання ділянок в м. Львові для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз`єднання" з метою забезпечення умов реалізації будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Возз`єднання, що здійснюється СП "Галінвест" згідно з рішенням виконкому від 22.03.1990 № 133, серед іншого, передбачено: 1. Дозволити СРАП "Галінвест" тимчасово використовувати для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Возз`єднання такі ділянки: 1.1. Ділянку по вул. Варшавській-Підголосківській площею 2,0 га для розміщення тимчасового житлово-побутового містечка будівельників австрійської сторони; 1.2. Ділянку в північному промвузлі площею 0,6 га по вул. Б. Хмельницького для тимчасового розміщення бетонновиробничого вузла; 1.3. Ділянку/скверу по вул. Овочевій-Старій-Підмурній для тимчасового розміщення збірно-розбірного виконробівського павільйону будівельників; 3. Головному управлінню архітектури і містобудування міськвиконкому здійснити відвід земельної ділянки на площі 300-річчя Возз`єднання, видати необхідні вихідні дані і тимчасові відводи земельних ділянок.

12. 28.07.1992 Землевпорядний відділ листом № 8/34 повідомив виконавчий комітет Львівської міськради про результати розрахунку ставок податку та нормативної вартості земельних ділянок, відведених для будівництва готельного комплексу СП "Галінвест".

У вказаному листі зазначено, що перша ділянка площею 1,47 га знаходиться на площі 300-річчя Возз`єднання, тобто у першій економіко-містобудівній зоні, друга і третя ділянки площею 3,1 га виділено в тимчасове користування і знаходяться у північному промвузлі на вул. Б. Хмельницького, ІV економіко-містобудівна зона.

26.08.1992 в Міністерстві фінансів України за № 700/1 зареєстровано інвестицію Фірми "АБВ Лізинг-унд Хотельінвест Гез. м.б.х." (Відень, Австрія) в СУАП "Галінвест" з обмеженою відповідальністю, з 25.04.1990 на весь період діяльності підприємства, частка інвестора в статутному фонді - 35 %.

22.06.1992 Головне управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів у листі № 10/218, адресованому СП "Галінвест", затвердило правильність розбивки, лінію забудови та висоту проектованого готелю на площі 300-річчя Возз`єднання згідно горизонтальних та вертикальних реперів виконаних на будівельному майданчику готельного комплексу "Золотий Лев" та нанесених на схемі розбивки, яку провела фірма "Майкснер" з 18.06.1992 по 22.06.1992.

У доданій відповідачем-1 до відзиву на позовну заяву копії плану відводу земельної ділянки площею 1,47 га СУАП "Галінвест" для будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Возз`єднання від 17.09.1990 вказано: площа 1,47 га, підстава - ухвала виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 22.03.1990 № 133, план підписано інженерами Головного управління архітектури та містобудування міськвиконкому 25.01.1991.

13. Розпорядженням від 12.03.1993 № 182 "Про надання спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" в постійне користування земельної ділянки на пл. 300-річчя Возз`єднання" Міська адміністрація Львівської міської ради народних депутатів, розглянувши клопотання СУАП "Галінвест" від 03.02.1993 № 6 та рішення Львівського міськвиконкому від 22.03.1990 № 133, від 21.06.1990 № 262, від 29.10.1992 № 590, вирішила:

1. Надати СУАП "Галінвест" у постійне користування земельну ділянку площею 1,47 га на площі 300-річчя Возз`єднання за рахунок земель міста Львова для будівництва готельного комплексу;

2. Землевпорядному відділу міської адміністрації видати державний акт на право користування землею.

14. Згідно з Держактом № 039434, виданим 24.07.1993, позивачу на площі 300-річчя Возз`єднання в м. Львові виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів надано в безстрокове користування 0,66 га землі. Цей акт зареєстровано в Книзі державних актів на право користування землею за № 9, скріплено гербовою печаткою Львівської міської ради народних депутатів, підписано заступником Голови міської адміністрації Луців О. П. і завідуючим землевпорядним відділом Кунтим Б. Г.

Товариство надало до суду першої інстанції для огляду оригінал оспорюваного державного акта, копію якого додано до матеріалів справи.

Водночас Львівська міськрада надала до суду першої інстанції для огляду інший примірник Держакта № 039434, однак без зазначення в ньому точної дати видачі, вказано лише рік - "1993".

15. 29.09.2022 на запит юридичного департаменту Львівської міськради від 28.09.2022 № 4-2901-26788, архівний відділ Міськради листом № 4-110003-8763 надав архівні копії розпорядження Львівської міськради від 09.07.1993 № 164 та розпорядження Львівської міськради від 29.06.1993 № 140к.

Так, відповідно до розпорядження Міської адміністрації Львівської міськради від 29.06.1993 № 140к "Про мою чергову відпустку" голова ради та глава міської адміністрації Б. Шпіцер вибув у чергову відпустку на 24 робочих дні з 19.07.1993 по 14.08.1993, виконання обов`язків глави міської адміністрації на період відпустки покладено на заступника глави адміністрації Луціва О. П.

Згідно з розпорядженням Міської адміністрації Львівської міськради від 09.07.1993 № 164 "Про надання залишку щорічної чергової відпустки Б. Кунтому", завідуючому землевпорядним відділом Кунтому Богдану Григоровичу, надано залишок щорічної чергової відпустки терміном на 18 робочих днів з 19.07.1993 по 07.08.1993. Розпорядження підписав в.о. глави міської адміністрації О. Луців.

Книга записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Львівської міської ради народних депутатів, надана позивачем у підтвердження відсутності під номером 9 запису про Держакт № 039434, під номером 9 містить напис про державний акт від 20.05.1994 ЛВ № 10910002, водночас, перший запис у цій Книзі датований 23.11.1993, тобто пізніше, ніж 24.07.1993.

16. 17.11.1993 службовою запискою № 10/467-вих Головний інженер управління М. О. Іванов повідомив голову Львівської міської адміністрації Б. І. Шпіцера про причини затримання підписання плану відводу земельної ділянки СП "Галінвест" для будівництва готельного комплексу "Золотий Лев". Зокрема, в записці зазначено, що план відводу земельної ділянки, на основі якого розробляється землевпорядним відділом державний акт на право постійного володіння землею, підготовлено технічним бюро головного управління архітектури і містобудування м. Львова і передано головному інженеру наприкінці вересня для підписання. Оскільки план відводу не підписано попередньо ані районним архітектором, ані начальником відділу картографії і геодезії, цей план не підписано і головним інженером.

У службовій записці зазначено такі причини непідписання плану відводу: 1) пунктом 3.3 рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 22.03.1990 № 133 передбачено "…пайову участь в розвитку загальноміських інженерних мереж і об`єктів міського комунального господарства". Так як всі вихідні дані по інженерному забезпеченню видані Головним управлінням архітектури і містобудування м. Львова СП "Галінвест" без нарощування існуючих потужностей і тим самим місто взяло на себе реалізацію пункту 3.3, то в акті від 29.10.1992 мало бути відображено збільшення частини міськвиконкому в статутному фонді СП "Галінвест"; 2) рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1992 № 262 СП "Галінвест" для забезпечення умов будівництва готельного комплексу було виділено три ділянки, проте, площа, яка відводилася власне під будівництво самого готельного комплексу, не обговорювалася ані в рішенні від 22.03.1990 № 133, ані в рішенні від 21.06.1990 № 262, більше того, пунктом 3.4 рішення від 22.03.1990 № 133 передбачалася реконструкція благоустрою території, прилеглої до готельного комплексу в межах від вул. Б. Хмельницького до 700-річчя Львова і від площі 300-річчя Возз`єднання до вул. Санської, тобто та площа, яка від самого початку не входила в межі готельного комплексу і тепер пропонується у постійне користування СП "Галінвест"; 3) в центральній частині міста під основний комплекс готелю по запропонованому актом від 29.10.1992 і затвердженому рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 29.10.1992 № 590 відводу земельної ділянки площею 1,47 га може бути відведено тільки площа 1,36 га.

24.12.1993 у зв`язку з необхідністю уточнення розмірів земельних ділянок, відведених для будівництва готелю "Золотий лев", і наступною зміною частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СП "Галінвест" розпорядженням № 1548 створено відповідну комісію.

12.01.1994 складено висновки комісії щодо переоцінки вартості частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СП "Галінвест", створеної відповідно до розпорядження Львівської міської адміністрації від 24.12.1993 № 1548, в яких (висновках) зазначено, що згідно з пунктом 8 акта оцінки вартості відведеної земельної ділянки, нерухомого майна і виконання робіт, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 29.10.1992 № 590, основна доля в частці становила вартість відведеної земельної ділянки під забудову готелю площею 1,47 га - 250 200 тис. крб або 26,47 % загальної вартості. Виділена площа під забудову готелю призначалася як під будівництво самого готелю на площі Я. Осмомисла (рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 22.03.1990 № 133), так і для розміщення будівельної виробничої бази для його будівництва в північному промвузлі м. Львова (рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 № 262). У зв`язку з тим, що ані в зазначених рішеннях, ані в акті площі земельних ділянок не визначалися, виникла потреба конкретного визначення їх площ відповідно до погодженого проекту будівництва готелю на площі Я. Осмомисла та фактично освоєної земельної ділянки під розміщення будівельної виробничої бази в північному промвузлі, необхідної для будівництва готелю. Враховуючи наведене, комісія вважає можливим закріпити в постійне користування за СП "Галінвест" земельні ділянки: під будівництво готелю на площі Я. Осмомисла площею 0,66 га; під розміщення будівельної виробничої бази в північному промвузлі, необхідної для будівництва готелю площею 1,63 га. Відводи земельних ділянок у постійне користування СП "Галінвест" для будівництва готелю на площі Я. Осмомисла і будівельно-виробничої бази в північному промвузлі та дозволи на їх проектування і будівництво необхідно оформити розпорядженням Львівської міської адміністрації.

17. Розпорядженням Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 21.01.1994 № 76 "Про затвердження висновків комісії по переоцінці вартості частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СУАП "Галінвест" і надання в постійне користування підприємству земельних ділянок при готельному комплексі, який будується на пл. Я. Осмомисла, і при будівельно-виробничій базі в північному промвузлі міста та дозволу на її проектування і будівництво" затверджено висновки комісії від 12.01.1994; внесено зміни до п. 1 Розпорядження глави Львівської міської адміністрації від 12.03.1993 № 182 "Про надання спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" в постійне користування земельної ділянки для будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Возз`єднання, а саме: цифру "1,47" замінено на цифру "0,66"; надано в постійне користування СП "Галінвест" земельну ділянку площею 1,63 га для будівельно-виробничої бази в північному промвузлі та дозволено її проектування і будівництво; доручено Головному управлінню архітектури і містобудування міської адміністрації виконати проект відводу земельних ділянок та встановити їх межі в натурі.

Пунктом 6 зазначеного розпорядження доручено землевпорядному відділу міської адміністрації видати державний акт на право постійного користування земельними ділянками.

18. 11.08.1998, відповідно до протоколу наради, проведеної під головуванням міського голови м. Львова В. Куйбіди щодо питання пристосування незавершеної споруди готелю по вул. Старій в м. Львові під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр СП "Галінвест", вирішено погодитися з пропозицією СП "Галінвест" щодо пристосування незавершеної споруди готелю по вул. Старій в м. Львові під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр.

Листом від 28.04.1999 № 1610/780 Головне управління архітектури і містобудування Львівської міськради у відповідь на лист Департаменту економічної політики та ресурсів від 21.04.1999 повідомило генерального директора СП "Галінвест" про те, що вважає можливим пристосування незавершеного будівництва готелю на вул. Старій під тимчасовий промислово-продуктовий ринок. Для відповідного наказу департаменту СП "Галінвест" має подати звернення на ім`я директора департаменту та попередні погодження міської СЕС і пожежної інспекції.

Листом від 19.05.1999 самостійна державна пожежна частина № 4 повідомила про відсутність заперечень проти виготовлення робочого проекту на тимчасове пристосування терміном на три роки під промислово-продовольчий ринок незавершеного будівництвом готелю "Золотий Лев" по вул. Старій в м. Львові при умові дотримання чинних протипожежних норм та правил.

Листом від 28.05.1999 № 1139/01 Львівська міська санітарно-епідеміологічна станція повідомила про те, що, ознайомившись з поданими матеріалами та обстеживши незавершене будівництво готелю "Золотий Лев" на вул. Старій, вважає за можливе його пристосування під промислово-продовольчий торговий центр.

19. 29.07.1999 СП "Галінвест" листом № 145 звернулося до заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з проханням дати доручення департаменту землеустрою та будівництва підготувати відповідний проект рішення виконкому про дозвіл на пристосування СП "Галінвест" незавершеного будівництва готелю "Золотий Лев" терміном на три роки під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр.

Згідно з наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міськради від 16.08.1999 № 230 "Про пристосування незавершеної споруди готелю на вул. Старій в м. Львові під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр СП "Галінвест" дозволено відповідачу-1 проектування незавершеної споруди готелю на вул. Старій в м. Львові під тимчасовий (терміном на три роки) промислово-продовольчий торговий центр.

Пунктом 3 вказаного наказу передбачено затвердити такий проект рішенням виконавчого комітету Львівської міськради.

На виконання протокольного доручення міського голови від 11.08.1998 щодо питання пристосування незавершеної споруди готелю на вул. Старій під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр СП "Галінвест" виконавчий комітет Львівської міськради прийняв рішення від 20.08.1999 № 445 "Про затвердження наказу директора департаменту землеустрою та планування забудови міста від 16.08.1999 № 230", виклавши зазначений наказ у такій редакції: "Дозволити спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" проектування незавершеної споруди готелю на вул. Старій під тимчасовий (до появи інвестора, але не більше, ніж на три роки) промислово-продовольчий торговий центр".

Архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) № 37 на проектування об`єктів: нового будівництва, розширення, реконструкції, капітального ремонту та комплексного благоустрою території, назва об`єкта: Пристосування незавершеної споруди готелю під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр СП "Галінвест" складено 14.10.1999.

У вказаному завданні міститься характеристика земельної ділянки: площа 0,67 га, межі - встановлені огорожею, будівельні споруди, які існують на ділянці - незавершене будівництво готелю "Золотий Лев", використання ділянки на час виготовлення АПЗ - незавершене будівництво готелю "Золотий Лев", тимчасова споруда адміністративного корпусу, КТП.

20. Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 03.12.1999 засвідчено готовність до введення в експлуатацію тимчасового промислово-продовольчого торгового центру СП "Галінвест" на вул. Старій, 3, з урахуванням закінчення оздоблення елементів фасадів та озеленення території забудови в I-півріччі 2000 року.

В пункті 2 вказаного акта зазначено, що цей акт може бути підставою для реєстрації у відповідних органах об`єкта як колективної або приватної власності юридичних і фізичних осіб, а також у державних органах статистики.

Наказом від 06.12.1999 № 1610/665-07 Департамент землеустрою та планування забудови міста Львівської міськради затвердив акт державної технічної комісії від 03.12.1999 про готовність до експлуатації тимчасового промислово-продовольчого торгового центру СП "Галінвест" в незавершеній споруді готелю на вул. Старій, 3.

21. 23.06.2016 Відділ Держгеокадастру у м. Львові Львівської області довідкою № 19-1323-0.2-4909/9-16АП повідомив відповідача-1 про те, що земельна ділянка на площі Князя Осмомисла (колишня вул. 300-річчя Возз`єднання) у м. Львові згідно представленого плану земельної ділянки входить в межі земельної ділянки площею 0,7340 га, яка знаходиться в користуванні Галич Інвест без належного оформлення документів на землекористування (згідно зі списком землекористувачів та землевласників Шевченківського району м. Львова, затвердженим рішенням виконкому Львівської міськради від 06.02.98 № 51 "Про інвентаризацію земель міста Львова"). За категорією земель вказана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови.

04.07.2016 Державне підприємство "Західгеодезкартографія" листом № 1/195 повідомило Товариство про те, що у 1996 році проводилися роботи по створенню кадастрових планів на юридичних та фізичних осіб у м. Львові. Цілком можливо, що виконавцем було допущено помилку в написанні найменування користувача земельної ділянки площею 0,7340 га на площі Князя Осмомисла (колишня вул. 300-річчя Возз`єднання) у м. Львові, замість СП "Галінвест" було вказано просто Галич Інвест або цю помилку допущено Львівським міським управлінням земельних ресурсів при внесенні в базу даних. Перевірити достовірність даних неможливо, тому що другого примірника анкет і матеріалів АФЗ, по яких виконувалося польове дешифрування, в підприємстві не збереглося, однак це не перешкоджає виготовляти технічну документацію на земельну ділянку.

У 2016 році Колективним підприємством "Картограф" (далі - КП "Картограф") виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "СУАП "Галінвест" у м. Львові, площа Князя Осмомисла.

22. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 813/4102/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018, визнано протиправним і скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області від 17.10.2017 про відмову ТОВ "СУАП "Галінвест" у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Зобов`язано державного кадастрового реєстратора повторно розглянути заяву від 29.09.2017 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Зазначеним рішенням встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 813/835/17 визнано протиправним і скасовано рішення державного кадастрового реєстратора від 02.11.2016 про відмову ТОВ "САУП "Галінвест" у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов`язано кадастрового реєстратора повторно розглянути заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

23. 07.12.2020 ТОВ "СУАП "Галінвест" звернулося до Державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію спірної земельної ділянки.

08.12.2020 Відділом у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, місце розташування: м. Львів, площа Князя Осмомисла, цільове призначення: 03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, вид використання земельної ділянки: для будівництва готельного комплексу, форма власності: комунальна власність, площа земельної ділянки: 0,6600 га; інформація про документацію із землеустрою: Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 18.07.2016 КП "Картограф". Право постійного користування: ТОВ "СУАП "Галінвест"; документ, який є підставою для виникнення права: рішення Львівської міськради від 21.06.1990 № 262; Документ, що посвідчує право: Державний акт серії Б № 039434 від 24.07.1993.

24.12.2020 ТОВ "СУАП "Галінвест" звернулося до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) на спірну земельну ділянку.

Рішенням від 30.12.2020 № 56011401 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень: об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2262824046101) - земельна ділянка, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067; підстава для державної реєстрації: державний акт на право постійного користування землею серії Б № 039434, виданий 24.07.1993, видавник: Львівська міська рада народних депутатів. Підстава внесення запису: вказане рішення державного реєстратора. Відомості про суб`єкта іншого речового права: правокористувач: ТОВ "СУАП "Галінвест"; власник: Львівська міськрада. Вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою.

24. Листом від 22.01.2021 № 18-13-0.37-16/109/21 ГУ Держгеокадастру у Львівській області надало відповідь на запит Юридичного департаменту Львівської міськради від 28.12.2020 № 2901-вих-102511, в якій повідомило про те, що відповідно до даних Державного земельного кадастру інформація про наявність зареєстрованих державних актів на право власності, постійного користування, а також договорів оренди на земельну ділянку площею 0,66 га на площі 300-річчя Возз`єднання з 1993 року у м. Львові стосовно СП "Галінвест" відсутня.

29.03.2021 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міськради листом № 4-2403-2361 надало відповідь на запит Юридичного департаменту Львівської міськради від 15.03.2021, у якій повідомило, що Міськрада не приймала рішень (ухвал) про надання ТОВ "СУАП "Галінвест" у постійне користування спірної земельної ділянки. Пункт 1.2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 № 262 не може бути підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,66 га на площі Князя Осмомисла у м. Львові, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, оскільки площа, адреса місця розташування, цільове призначення та вид прав користування земельної ділянки, зазначені в пункті 1.2 вказаного рішення не відповідають земельній ділянці площею 0,66 га, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067. Також акт № 1 встановлення і узгодження меж земельної ділянки на місцевості площею 0,66 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) на площі Князя Осмомисла у м. Львові, який є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не погоджувався Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин (правонаступник Управління земельних ресурсів департаменту містобудування) як виконавчим органом Львівської міськради.

Листом від 20.08.2021 № 18-13-0.2-5027/2-21 ГУ Держгеокадастру у Львівській області надало відповідь на запит юридичного департаменту Львівської міськради від 30.07.2021 № 2901-вих-67755, у якій повідомило, що спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі 08.12.2020 державним кадастровим реєстратором Карбовник О. Р. на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробником технічної документації стало КП "Картограф".

Листом від 16.03.2022 № 4-24-7616 Відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міськради повідомив Юридичний департамент Львівської міськради про те, що за результатами обстеження 20.01.2022 земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, на площі Князя Осмомисла у м. Львові встановлено, що земельна ділянка фактично використовується для будівництва та обслуговування об`єктів ринкової інфраструктури на площі Князя Осмомисла у м. Львові, доступ до ділянки обмежений шляхом встановлення воріт і металевої огорожі по периметру земельної ділянки. Виданий СП "Галінвест" державний акт на право користування землею площею 0,66 га для будівництва готельного комплексу на вул. 300-річчя Возз`єднання від 24.07.1993 за № 9 є таким, що не відповідає вимогам чинного на час його видачі земельного законодавства, зокрема, статті 23 ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991), постанові Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-12 "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею", Інструкції № 28. До листа додано акт обстеження від 20.01.2021 № 2.

25. Згідно з рішенням державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області Марушко А. П. від 05.07.2022 № 64073410 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2606739646060) - промислово-продовольчий торговий центр загальною площею 5211 м2, адреса: м. Львів, вул. Стара, будинок 3, земельна ділянка, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, площа 0,66 га. Підстава державної реєстрації: акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, виданий 03.12.1999, видавник: Департамент землеустрою та планування забудови міста Львівської міськради; наказ, серія та номер: 1610/665-07, виданий 06.12.1999; технічний паспорт, серія та номер: № ТІ01:6942-7106-0967-5670, виданий 19.02.2022, видавник ЄДЕССБ.

Технічний паспорт № ТІ01:6942-7106-0967-5670 на спірний торговий центр сформовано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 19.02.2022.

Позиція Верховного Суду

26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

27. Спір між сторонами виник щодо наявності чи відсутності у відповідача-1 права постійного користування земельною ділянкою площею 0,66 га, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин підроблення Держакта № 039434, а також неспростування позивачем фактів видачі оспорюваного державного акта виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів та реєстрації цього акта в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право користування землею, оскільки в період з лютого 1990 року до січня 1994 року Міськрадою вчинялися конклюдентні дії з надання в користування спірної земельної ділянки, що підтверджується, зокрема, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 № 262 "Про надання дозволу СП "Галінвест" на тимчасове використання ділянок для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз`єднання", розпорядженням Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 12.03.1993 № 182 "Про надання спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" в постійне користування земельної ділянки на площі 300-річчя Возз`єднання" та розпорядженням Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 21.01.1994 № 76 "Про затвердження висновків комісії по переоцінці вартості частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СУАП "Галінвест" і надання в постійне користування підприємству земельних ділянок при готельному комплексі, який будується на пл. Я. Осмомисла, і при будівельно-виробничій базі в північному промвузлі міста та дозволу на її проектування і будівництво", яким, зокрема, внесено зміни до розпорядження від 12.03.93 № 182 шляхом заміни цифри "1,47" на цифру "0,66".

28. Проте колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/884/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 297/1903/16-ц і в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15 висновку про те, що державні акти на право власності (постійного користування) на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності (постійного користування) й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, з огляду на таке.

29. Відповідно до частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

30. До набрання чинності ЗК України земельні правовідносини послідовно регулювалися Земельним кодексом УРСР від 08.07.1970 (чинного до 14.03.1991), який передбачав тимчасове (короткострокове - до трьох років, довгострокове - від трьох до десяти років) і безстрокове (постійне) користування, та ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991), який розмежовував тимчасове і постійне користування землею.

При цьому безстроковим (постійним) визнавалося землекористування без заздалегідь встановленого строку.

31. Надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення, яке провадилось на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР (стаття 16 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 (чинного до 14.03.1991)).

Землекористувачами могли бути в тому числі несільськогосподарські громадські підприємства, установи та організації (стаття 13 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 (чинного до 14.03.1991)).

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 (чинного до 14.03.1991) право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалося рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею - актами, форма яких встановлювалась Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видавалися після відводу земельних ділянок в натурі.

32. За змістом частин 1, 2, 4 статті 7 ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, спільним підприємствам з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб.

Пунктом 1 статті 10 ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991) передбачено, що до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2, 16 статті 19 ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991) міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

33. Відповідно до частини 1 статті 23 ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

34. 13.03.1992 Верховна Рада України прийняла Постанову № 2201-XII "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею", в якій було закріплено, зокрема, форму державного акта на право постійного користування землею та доручено Кабінету Міністрів України організувати виготовлення в необхідній кількості бланків зазначених державних актів та забезпечення ними місцевих Рад народних депутатів. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Відповідно до закріпленої форми державний акт на право постійного користування землею мав містити такі відомості: назву землекористувача та його місцезнаходження, назву Ради народних депутатів, що видає акт; кількість гектарів землі в межах згідно з планом землекористування; мету, призначення, з якими землю надано у постійне користування; відповідно до якого рішення Ради народних депутатів видано акт; зазначення про те, що акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачу, другий зберігається у Раді народних депутатів; номер реєстраційного запису в книзі записів державних актів на право постійного користування землею; печатка; підпис та прізвище голови ради народних депутатів; дата видачі; план зовнішніх меж користування, підписаний інженером-землевпорядником.

35. Згідно з пунктами 1.2, 2.4, 2.5, 3.4, 4 Інструкції № 28 державні акти, які посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів. При заповненні бланків державних актів на право власності на землю, постійного користування землею і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) всі записи мають бути зроблені чітко і акуратно, помарки і виправлення не допускаються. Державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої Ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою. Сторінку державного акта із зображенням плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник. Книги записів (реєстрації) державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) ведуться виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (міст обласного підпорядкування), відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, управліннями земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Ці книги шнуруються, засвідчуються підписами голови відповідної Ради народних депутатів, інженером-землевпорядником місцевої Ради, скріплюються гербовою печаткою Ради. Власники землі і землекористувачі зберігають видані їм державні акти і договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) як документи постійного зберігання. Другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію. У випадках припинення права власності або права користування на земельну ділянку документи, що посвідчують це право, повертаються до органу, котрий їх видав.

36. Як зазначено судами попередніх інстанцій, Держакт № 039434, оригінал якого було оглянуто судом першої інстанції, видано СП "Галінвест" 24.07.1993 виконавчим комітетом Львівської міської Ради народних депутатів. Згідно зі вказаним актом землекористувачу надано в безстрокове користування 0,66 га землі на вул. 300-річчя Возз`єднання. Цей акт зареєстровано в Книзі державних актів на право користування землею за № 9, скріплено гербовою печаткою Львівської міської ради народних депутатів, підписано заступником голови міської адміністрації Луцівим О. П. і завідуючим землевпорядним відділом Кунтим Б. Г.

37. Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, пунктом 8 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01.01.2013.

Відповідно до пунктів 2, 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації права постійного користування землею за відповідачем-1) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) тощо. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

38. Таким чином, колегія суддів вважає, що виходячи з системного аналізу змісту положень статей 7, 10, 19 ЗК України (в редакції, чинній станом на час видачі Товариству оспорюваного державного акта) земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста надавалися в постійне користування саме за рішеннями відповідної міської ради народних депутатів, але аж ніяк не за розпорядженнями виконавчих органів міської ради, зокрема, Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів.

Наведене узгоджується з викладеним в пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 висновком про те, що підставою набуття земельної ділянки у власність (користування) із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності (користування) на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення.

На зазначений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду апеляційний суд хоча й послався в оскаржуваній постанові, однак не врахував його в повній мірі при вирішенні цього спору.

Тим більше, що Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" набрав чинності з 12.05.1999 та в силу вимог частини 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії в часі до спірних правовідносин, пов`язаних з видачею оспорюваного державного акта в липні 1993 року.

39. Наведеним також спростовується покладений в основу оскаржуваних рішення та постанови помилковий висновок судів попередніх інстанцій про те, що виникнення в Товариства права постійного користування спірною земельною ділянкою нібито підтверджується вчиненням Міськрадою конклюдентних дій з надання в користування спірної земельної ділянки згідно з розпорядженням Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 12.03.1993 № 182 (зі змінами, внесеними розпорядженням від 21.01.1994 № 76).

Адже сама по собі наявність вказаних розпоряджень виконавчого органу Львівської міськради не може свідчити про вчинення позивачем конклюдентних дій (тобто мовчазної згоди) в питанні надання спірної земельної ділянки в користування відповідача-1.

40. Міськрада в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу;

суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

41. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

42. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

43. Скаржник правомірно вказує на неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/884/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 297/1903/16-ц і в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15 висновку про те, що державні акти на право власності (постійного користування) на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності (постійного користування) й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, оскільки, як зазначено вище, на порушення вимог статей 86, 236, 269 ГПК України суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин підроблення Держакта № 039434, зокрема, в зв`язку із сумнівною його реєстрацією за № 9 в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право користування землею, не спростували істотних доводів позивача про відсутність прийняття Львівською міськрадою до 24.07.1993 рішення про надання спірної земельної ділянки Товариству в постійне користування в порядку, передбаченому статтею 19 ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991) (див. пункти 32, 38, 39 цієї постанови).

З цих мотивів Верховний Суд не погоджується з передчасними висновками судів у частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію спірної земельної ділянки та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав комунальної власності та постійного користування на спірну земельну ділянку, які (вимоги) мають похідний характер від позовної вимоги про визнання недійсним і скасування оспорюваного державного акта як правовстановлюючого документа, на підставі якого власне і було проведено відповідні реєстраційні дії.

44. Водночас щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "СУАП "Галінвест" на спірний торговий центр Верховний Суд звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій на те, що Товариству спочатку (в березні-червні 1990 року) було надано дозвіл на будівництво готельного комплексу на спірній земельній ділянці, а в подальшому виконавчий комітет Львівської міськради в серпні 1999 року надав дозвіл відповідачу-1 на пристосування та використання незавершеної споруди готелю на вул. Старій в м. Львові під тимчасовий (терміном не більше, ніж на 3 роки) промислово-продовольчий торговий центр.

45. Місцевий та апеляційний господарські суди при вирішенні спору виходили з обставин здійснення 23.02.2022 оскаржуваної державної реєстрації права приватної власності ТОВ "СУАП "Галінвест" на спірне майно на підставі акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 03.12.1999 і рішення про затвердження вказаного акта, оформленого наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міськради від 06.12.1999 № 1610/665-07, як правовстановлюючих документів, обґрунтувавши це тим, що відповідно до пункту 1.8 чинної на той час Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за № 399/2839 (далі - Інструкція № 121), державній реєстрації підлягають тільки ті об`єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об`єкти.

46. Проте на порушення вимог процесуального закону судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не відхилено доводи скаржника про відсутність встановлення обставин щодо видачі відповідачу-1 органом місцевого самоврядування в період з 06.12.1999 до 01.01.2013 свідоцтва про право власності на спірний торговий центр як об`єкт нерухомого майна, які (обставини) мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Адже відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

47. В свою чергу, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

З наведеною нормою узгоджується затверджений чинною станом на 06.12.1999 Інструкцією № 121 Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, з якого (Переліку) чітко вбачається відсутність включення до відповідних правовстановлюючих документів акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації та рішення компетентного органу про затвердження вказаного акта.

48. Викладене не виключає наявність достатніх підстав вважати, що в силу положень частини 3 статті 3 та пункту 6 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права Товариства на спірний торговий центр не можуть визнаватися дійсними, позаяк не були зареєстровані в період з 06.12.1999 до 01.01.2013 відповідно до чинного на той час законодавства (схожий за змістом висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 914/1770/21).

49. Наведене в сукупності вказує на неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень: 1) висновку щодо застосування положень статей 15, 16, 21 ЦК України та статей 152, 155 ЗК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 6-2069цс16; 2) висновків щодо застосування норм статті 791 та частини 5 статті 116 ЗК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17; 3) висновків щодо застосування положень статті 120 ЗК України та статей 377, 415 ЦК України (щодо недопустимості набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке (право) передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16; 4) викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 висновку про те, що державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі; 5) висновку щодо застосування положень статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в контексті того, що першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула право власності, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, бо такої підстави закон не передбачає), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17 від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій господарській справі та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування під час вирішення цього спору вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних.

51. Що стосується твердження скаржника про неврахування судами висновку щодо застосування стандарту доказування (вірогідності доказів), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 2-879/13, то заперечення скаржника з цього приводу зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій наявних у цій господарській справі доказів в їх сукупності, тобто до посилань на необхідність переоцінки доказів у справі, проте згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. Отже, колегія суддів ураховує, що вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відмову в позові є передчасним, оскільки не відповідає висновку про видачу державного акта на право власності (постійного користування) на земельну ділянку саме на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/884/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 297/1903/16-ц і в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-319цс15, від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

53. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 та пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України підставами касаційного оскарження є: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

54. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неповне дослідження судами зібраних у справі доказів, зокрема, розпорядження Міської адміністрації Львівської міськради від 29.06.1993 № 140к "Про мою чергову відпустку" (ним оформлено вибуття голови ради та глави міської адміністрації Шпіцера Б. І. в чергову відпустку на 24 робочих дні з 19.07.1993 по 14.08.1993), розпорядження Міської адміністрації Львівської міськради від 09.07.1993 № 164 (ним оформлено надання завідуючому землевпорядним відділом Кунтому Б. Г. залишку щорічної чергової відпустки терміном на 18 робочих днів з 19.07.1993 по 07.08.1993), Книгу записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Львівської міської ради народних депутатів, службову записку головного інженера управління Іванова М. О. від 17.11.1993 № 10/467-вих (подану голові Львівської міської адміністрації Шпіцеру Б. І.), розпорядження від 24.12.1993 № 1548 про створення комісії у зв`язку з необхідністю уточнення розмірів земельних ділянок, відведених для будівництва готелю "Золотий лев" і наступної зміни частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СП "Галінвест"", а також поданого відповідачем-1 примірника Держакта № 039434, виданого в неробочий день (24.07.1993 припало на суботу), який (оспорюваний державний акт) в Книзі державних актів на право постійного користування землею не реєструвався під № 9, позаяк під цим номером у вказаній Книзі насправді було зареєстровано зовсім інший документ - державний акт серії ЛВ № 10910002 від 14.06.1994.

55. Ураховуючи положення чинного на той час земельного законодавства (статей 7, 10, 19, 23 ЗК України (в редакції, чинній з 15.03.1991)), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про вчинення Міськрадою в період з лютого 1990 року до січня 1994 року конклюдентних дій з надання СП "Галінвест" в користування спірної земельної ділянки, що підтверджується, зокрема, розпорядженням Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 12.03.1993 № 182 "Про надання спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" в постійне користування земельної ділянки на площі 300-річчя Возз`єднання" та розпорядженням Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 21.01.1994 № 76 "Про затвердження висновків комісії по переоцінці вартості частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СУАП "Галінвест" і надання в постійне користування підприємству земельних ділянок при готельному комплексі, який будується на пл. Я. Осмомисла, і при будівельно-виробничій базі в північному промвузлі міста та дозволу на її проектування і будівництво", яким, зокрема, внесено зміни до розпорядження від 12.03.1993 № 182 шляхом заміни цифри "1,47" на цифру "0,66", внаслідок чого суди в подальшому належним чином не перевірили як тверджень позивача про неможливість видачі ним Держакта № 039434 відповідачу-1 саме 24.07.1993 - в неробочий день (припав на суботу), так і доводів скаржника про помилкове зазначення в Держакті № 039434 відомостей про його реєстрацію в Книзі державних актів на право постійного користування землею під № 9, тоді як під цим номером у вказаній Книзі насправді було зареєстровано зовсім інший документ - державний акт серії ЛВ № 10910002 від 14.06.1994.

56. Водночас Верховний Суд не бере до уваги аргументи скаржника про ймовірну підробку Держакта № 039434, оскільки відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, саме по собі проведення досудового розслідування за ознаками вчинення злочину за фактом незаконного заволодіння спірною земельною ділянкою, за умови відсутності належного доказу - такого, що набрав законної сили, обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні, не може свідчити про підроблення документа, зокрема, Держакта № 039434 (схожий за змістом висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/9439/13, від 25.01.2022 у справі № 921/628/19, від 08.02.2022 у справі № 873/216/21 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 726/938/18).

57. Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи скаржника про встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

58. У розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

59. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).

60. Натомість позивач у поданій касаційній скарзі взагалі не зазначив, який же саме доказ він вважає недопустимим, як і не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи.

Наведеним спростовується аргумент скаржника в частині обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України (щодо недопустимості доказів).

61. Таким чином, зважаючи на викладене вище, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження (лише в частині пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

62. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

63. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України, оскільки надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позову.

66. Отже, зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали підтвердження під час касаційного провадження, що в розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

67. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

68. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

69. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

70. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 у справі № 914/305/22 скасувати.

Справу № 914/305/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення12.12.2023
Оприлюднено20.12.2023
Номер документу115746168
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/305/22

Ухвала від 17.12.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Долінська О.З.

Ухвала від 19.08.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Долінська О.З.

Ухвала від 03.07.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Долінська О.З.

Ухвала від 03.07.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Долінська О.З.

Ухвала від 10.06.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Долінська О.З.

Постанова від 28.05.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кравчук Наталія Миронівна

Ухвала від 03.05.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Долінська О.З.

Ухвала від 29.04.2024

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кравчук Наталія Миронівна

Ухвала від 30.04.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Долінська О.З.

Ухвала від 30.04.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Долінська О.З.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні