Постанова

від 14.12.2023 по справі 910/2116/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2116/21 (910/17951/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант"

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 31.05.2023

у складі судді: Мандичева Д.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 27.09.2023

у складі колегії суддів: головуючого судді - Доманської М.Л., суддів - Пантелієнка В.О., Остапенка О.М.

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"

про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант"

до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс"

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпальм"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитрій Олегович;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Іннеса Володимирівна

про визнання правочинів недійсними

у межах справи № 910/2116/21

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"

до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант" (далі - ТОВ "Інвестгарант") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс"), Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АТ "Укргазбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" (далі - ТОВ "ФК "Реверс Інвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (далі - ТОВ "Ріо Фін") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпальм" (далі - ТОВ "Вестпальм") про:

- визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між АКБ "Київ" та ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", посвідченого 27.06.2008 приватним нотаріусом КМНО Голубничою О.В. 27.06.2008 та зареєстрованого в реєстрі за № 1980, в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві;

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави від 19.06.2015, укладеного між АКБ "Київ" та АТ "Укргазбанк", в частині майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві;

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 20.02.2019, укладеними між АТ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Реверс Інвест", в частині майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві;

- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 30.04.2019, укладеними між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "Ріо Фін", в частині майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 18.06.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 219, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. щодо квартири № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, позовну заяву ТОВ "Інвестгарант" (ідентифікаційний номер:33446809) - задоволено:

- визнано недійсним Іпотечний договір, укладений між АКБ "Київ" (ідентифікаційний номер: 14371869) та ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" (ідентифікаційний номер: 22890514), посвідчений 27.06.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. (з урахуванням Договорів про внесення змін до іпотечного договору № 3021 від 22.09.2008, № 3054 від 25.09.2008, № 3620 від 28.11.2008, № 1496 від 16.06.2011, № 2661 від 29.07.2011, № 1943 від 23.08.2012) та зареєстрований в реєстрі за № 1980, в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві;

- визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави від 19.06.2015, укладений між АКБ "Київ" (ідентифікаційний номер: 14371869) та АТ "Укргазбанк" (ідентифікаційний номер: 23697280), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3060, в частині майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві;

- визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 20.02.2019, укладений між АТ "Укргазбанк" (ідентифікаційний номер: 23697280) та ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (ідентифікаційний номер: 39645720), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрований в реєстрі за № 873, в частині майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві;

- визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 30.04.2019, укладений між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (ідентифікаційний номер: 39645720) та ТОВ "Ріо Фін" (ідентифікаційний номер: 42567894), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2098, в частині майнових прав на квартиру № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві;

- визнано недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 18.06.2021, укладений між ТОВ "Ріо Фін" (ідентифікаційний номер: 42567894) та ТОВ "Вестпальм" (ідентифікаційний номер: 42030080), зареєстрований в реєстрі за № 219, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В., щодо квартири № 75 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві;

- стягнуто з ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" (ідентифікаційний код: 22890514) на користь ТОВ "Інвестгарант" (ідентифікаційний код: 33446809) судовий збір на суму 2 270,00 грн;

- стягнуто з АТ "Укргазбанк" (ідентифікаційний код: 23697280) на користь ТОВ "Інвестгарант" (ідентифікаційний код: 33446809) судовий збір на суму 2 270,00 грн.;

- стягнуто з ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (ідентифікаційний код: 39645720) на користь ТОВ "Інвестгарант" (ідентифікаційний код: 33446809) судовий збір на суму 2 270,00 грн.

- стягнуто з ТОВ "Ріо Фін" (ідентифікаційний код: 42567894) на користь ТОВ "Інвестгарант" (ідентифікаційний код: 33446809) судовий збір на суму 2 270,00 грн.;

- стягнуто з ТОВ "Вестпальм" (ідентифікаційний код: 42030080) на користь ТОВ "Інвестгарант" (ідентифікаційний код: 33446809) судовий збір на суму 2 270,00 грн.

3. Постановою Верховного Суду від 22.02.2023 касаційні скарги ТОВ "Ріо Фін" та АТ "Укргазбанк" задоволено частково:

- рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 по справі № 910/2116/21 (910/17951/21) скасовано;

- справу № 910/2116/21 (910/17951/21) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. 18.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Інвестгарант" про залишення позову без розгляду.

4.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 позовну заяву ТОВ "Інвестгарант" залишено без розгляду.

5. 27.04.2023 засобами поштового зв`язку від ТОВ "Ріо Фін" надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в якій відповідач-5 просить суд ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ТОВ "Інвестгарант" на користь ТОВ "Ріо Фін" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. за розгляд справи у Господарському суді міста Києва, 55 000,00 грн. за розгляд справи в Північному апеляційному господарському суді, 35 000,00 грн. за розгляд справи у касаційному провадженні Верховним Судом.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6. 22.06.2020 між Адвокатським об`єднанням "АКТІС" та ТОВ "Ріо Фін" укладено договір про надання правової допомоги № 22.06-20-02, згідно пункту 1 якого Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

6.1. У пункті 2.1 договору сторони дійшли згоди, що Адвокатське об`єднання на підставі звернення (доручення) клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової (юридичної) допомоги, зокрема здійснювати представництво або надання інших видів правової допомоги клієнту в будь-яких судових установах, підприємствах, установах, комісіях та організаціях будь-якої форми власності, у тому числі судах загальної юрисдикції, адміністративних, господарських судах всіх інстанцій.

6.2. Відповідно до пункту 4.1. договору вартість надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням за цим договором визначається сторонами у відповідній додатковій угоді.

6.3. За результатами надання правової (юридичної) допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується загальна вартість правової (юридичної) допомоги (пункт 4.2 договору).

7. У подальшому між сторонами укладено додаткову угоду від 27.12.2021 № 1 на надання правової допомоги в Господарському суді м. Києва, зокрема аналіз матеріалів, наданих клієнтом на ознайомлення, та судової практики; формування правової позиції; підготовка та подання процесуальних документів до господарського суду, у тому числі заяв по суті (позовна заява, відповідь на відзив), заяв з інших процесуальних питань, запитів, заперечень, письмових дебатів, додаткових пояснень тощо; підготовка до судових засідань; представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях Господарського суду м. Києва без обмеження засідань та часу участі у них.

8. Згідно з пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили, що відповідно до пункту 4.1 основного договору вартість правової допомоги є фіксованою та складає 40 000,00 грн.

9. 10.08.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 2 на надання правової допомоги у Північному апеляційному господарському суді.

9.1. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що відповідно до пункту 4.1 основного договору вартість правової допомоги є фіксованою та складає 55 000,00 грн.

10. 12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 на надання правової допомоги у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

10.1. У пункті 3 додаткової угоди сторони погодили, що відповідно до пункту 4.1 основного договору вартість правової допомоги є фіксованою та складає 35 000,00 грн.

11. Згідно з пунктом 4 додаткових угод сторонами погоджено, що відповідно до п. 4.4. основного договору клієнт зобов`язується оплатити надані послуги згідно акту протягом 6 (шести) місяців з дати набрання законної сили рішенням суду.

12. На виконання умов договору про надання правової допомоги між сторонами підписані наступні акти про надання правової допомоги: від 14.12.2022 № 1, згідно якого Адвокатське об`єднання "АКТІС" належним чином і в повному обсязі надало Клієнту правову (правничу, юридичну) допомогу у Північному апеляційному господарському суді на суму 55 000,00 грн.; від 22.02.2023 № 2, за яким Адвокатське об`єднання "АКТІС" належним чином і в повному обсязі надало клієнту правову (правничу, юридичну) допомогу під час розгляду справи у Верховному Суді на суму 35 000,00 грн.; від 21.04.2023 № 3, згідно якого Адвокатське об`єднання "АКТІС" належним чином і в повному обсязі надало клієнту правову (правничу, юридичну) допомогу Господарському суді м. Києва на суму 40 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Ухвалою від 31.05.2023 Господарський суд міста Києва заяву ТОВ "Ріо Фін" про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково:

- стягнув з ТОВ "Інвестгарант" (ідентифікаційний номер 33446809) на користь ТОВ "Ріо Фін" (ідентифікаційний номер 42567894) 40 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Господарському суді міста Києва;

- в іншій частині заяви відмовив.

13.1. Місцевий господарський суд зазначив, що жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування неспівмірності заявлених ТОВ "Ріо Фін" витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції позивачем до матеріалів справи не долучено. Тому суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката ТОВ "Ріо Фін", який підлягає розподілу, за надання правової допомоги в Господарському суді міста Києва становить 40 000,00 грн.

13.2. Водночас, з огляду на положення частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката за надання правової допомоги у Північному апеляційному господарському суді на суму 55 000,00 грн. та у Верховному Суді на суму 35 000,00 грн. підлягає вирішенню відповідними судами, якими ухвалені відповідні судові рішення. Тому суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Ріо Фін" про розподіл судових витрат у цій частині.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою від 27.09.2023 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Інвестгарант" залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/2116/21 (910/17951/21) в частині задоволення заяви ТОВ "Ріо Фін" про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ТОВ "Інвестгарант" на користь ТОВ "Ріо Фін" 40 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Господарському суді міста Києва - без змін.

14.1. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач згідно з положеннями господарського судочинства має право подати до суду заяву про залишення позову без розгляду, але повинен розуміти наслідки подання такої заяви, у тому числі і право відповідача на компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України.

14.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи ТОВ "Інвестгарант", викладені в запереченнях від 30.05.2023, не містять доказів або належних обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи. Також суд визнав необґрунтованим заперечення ТОВ "Інвестгарант" щодо пропуску строку на подання відповідачем- 5 зазначеної заяви, оскільки заява із відповідними доказами направлена до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку - 24.04.2023, про що свідчить відбиток штемпеля на конверті, тобто, у строк, визначений нормами ГПК України.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

15. ТОВ "Інвестгарант" 23.10.2023 звернулось з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 910/2116/21 (910/17951/21).

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2116/21 (910/17951/21) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.10.2023.

17. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2116/21 (910/17951/21) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Картере В.І. Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.11.2023.

18. Ухвалою від 15.11.2023 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв касаційну скаргу ТОВ "Інвестгарант" у справі № 910/2116/21 (910/17951/21) до провадження та ухвалив здійснити перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 31.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

18.1. Надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.12.2023.

18.2. Витребував з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/2116/21 (910/17951/21).

18.3. Справа № 910/2116/21 (910/17951/21) у кількості 5 томів надійшла до Верховного Суду 27.11.2023 із супровідним листом від 24.11.2023 № 910/2116/21 (910/17951/21)/7227/2023 від Господарського суду м. Києва

19. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

20. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX, та з огляду на обставини, вказані в п.п. 18.3. цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 910/2116/21 (910/17951/21) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ "Інвестгарант")

21. Скаржник зазначив, що до закінчення судових дебатів ТОВ "Ріо Фін" не зробило у судовому засіданні Господарського суду м. Києва 19.04.2023 відповідної заяви. Також заява зазначеного Товариства про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу подана з пропущенням 5-ти денного строку після постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2023

21.1. На думку скаржника, системний аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17.

21.2. З огляду на зазначене, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Відсутність доказів необґрунтованості дій ТОВ "Інвестгарант" чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами при поданні заяви про залишення позову без розгляду, що, відповідно до наведеної вище правової позиції Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви ТОВ "Ріо Фін" про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

21.3. Скаржник аргументував, що Північний апеляційний господарський суд, порушуючи частину восьму статті 80 ГПК України, безпідставно не прийняв ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.09.2023 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) та ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.08.2023 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) як докази подання нового позову ТОВ "Інвестгарант" після залишення позовної заяви без розгляду. Враховуючи той факт, що ухвали Господарського суду м. Києва від 18.09.2029 та від 24.08.2023 у справі № 910/2116/21 (910/12973/23) були постановлені вже після подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 31.05.2023, позивач мав право обґрунтовано просити суд апеляційної інстанції поновити пропущений процесуальний строк для подання зазначених доказів та про їх долучення до матеріалів справи.

21.4. Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Також Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі № 915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів, зазначених в пунктах 21 - 21.4. описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

23. Об`єктом касаційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду від 31.05.2023, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду від 27.09.2023, якою місцевий господарський суд вирішив питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

24. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

25. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

26. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

27. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

28. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

29. За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

30. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

30.1. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

31. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

31.1. Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

31.2. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

31.3. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

32. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

33. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

33.1. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

33.2. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

34. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

35. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

35.1. Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

35.2. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

35.3. Водночас, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

35.4. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

35.5. Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

36. Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

36.1. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

37. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у судах на загальну суму 130 000,00 грн., обґрунтовував ці вимоги з наданням копій: договору про надання правничої допомоги № 22.06-20-02 від 22.06.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням "АКТІС" та ТОВ "Ріо Фін"; додаткових угод № 1 від 27.12.2021, № 2 від 10.08.2022, № 3 від 20.12.2022; актів про надання правової допомоги від 14.12.2022 № 1, від 22.02.2023 № 2, від 21.04.2023 № 3.

39. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Інвестгарант" під час розгляду справи місцевим господарським судом у запереченнях на заяву про розподіл витрат на правничу допомогу заперечувало проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, аргументуючи їх неспівмірністю (т. 5, а. с. 94 - 105). Такі доводи можуть розглядатися судом як різновид клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, за відсутності окремого процесуального звернення відповідача з клопотанням.

39.2. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.

40. Аргументи скаржника про наявність усталеної практики стягнення витрат за надання правової допомоги у подібних справах щодо необхідності визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17) не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу у цій справі, оскільки не підтверджені в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України, належними і допустимими доказами: скаржником не надано суду аналіз обсягу та тривалості представництва адвокатом інтересів позивача у цій справі (у конкретних судових засіданнях, виходячи з тривалості таких засідань згідно з протоколом судового засідання), та зазначених скаржником для порівняння справах, не зазначено в яких судових засіданнях приймав чи не приймав участь адвокат, не спростував підготовку адвокатом відповідних процесуальних документів під час розгляду справи у суді першої інстанції тощо.

40.1. Посилання скаржника на подання заяви про залишення позову без розгляду з метою подання нового позову в належній процесуальній формі, що свідчить про відсутність зловживання правом, також не спростовує обставин щодо надання правової допомоги адвокатом та здійснення ним захисту прав та інтересів відповідача у суді першої інстанції.

40.2. Водночас, колегія суддів враховує, що розгляд справи здійснюється з 2021 року, а заява про залишення позову без розгляду фактично подана вже після скасування постановою Верховного Суду від 22.02.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 910/2116/21 (910/17951/21), внаслідок чого первісний розподіл судових витрат не здійснювався.

40.3. За таких обставин, доводи скаржника є, по суті, суб`єктивною оцінкою представника скаржника щодо певних обставин справи та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник відповідача надавав правові послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги, додаткових угод та актів про надання правової допомоги. Тобто, виходячи з принципу змагальності господарського судочинства відповідно до статті 13 ГПК України, позивач не спростував доводів ТОВ "Ріо Фін" у справі наданням певних доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу з посиланням на відповідні матеріали справи.

41. Вирішуючи питання про стягнення з ТОВ "Інвестгарант" заявлених ТОВ "Ріо Фін" витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідив зазначені докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат та визнав правомірним стягнення з позивача на користь ТОВ "Ріо Фін" витрат на професійну правничу допомогу на суму 40 000,00 грн, оскільки саме таку суму, за висновком судів, фактично витратила/понесла (сплатила) сторона, що підтверджується документально.

41.1. Виходячи з наданих процесуальним законом повноважень судам першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів на власний розсуд, суди дійшли правильного висновку, що надані позивачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатами послуг складності справи, часу, витраченому адвокатами на виконання відповідних послуг та виконання робіт, понесені витрати є обґрунтованими та відповідають фактично сплаченому позивачем розміру адвокатського гонорару.

42. Обставини надання професійної правничої допомоги адвокатами АО "АКТІС" (обсяг наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість) на спірну суму встановлено місцевим та апеляційним судами. Водночас, доводи ТОВ "Інвестгарант" зводяться до неправильної оцінки обставин справи та доказів зазначеними судами та до необхідності здійснення їх переоцінки, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України, а тому такі доводи скаржника колегія суддів вважає необґрунтованими.

43. Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanta та захисту права особи на своєчасне одержання винагороди за працю відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України.

44. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, Верховний Суд зауважує на належному виконанні покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих місцевим судом додаткового рішення та апеляційним судом постанови, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів ТОВ "Інвестгарант" ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у цій справі з належним застосуванням принципів господарського судочинства згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Переглянувши прийняті судами рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для їх скасування та не вбачає передбачених законодавцем підстав для виходу за межі повноважень касаційного суду відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції.

Судові витрати

46. Суд зазначає, що Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення (пункт 5 частини другої статті 3 цього Закону), розмір ставки судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на додаткове рішення Законом не визначено.

46.1. Отже, касаційна скарга на постанову апеляційного суду, прийняту за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення місцевого суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не є об`єктом справляння судового збору. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18.

46.2. З огляду на зазначене, за наслідком касаційного перегляду постанови апеляційного суду та додаткового рішення місцевого суду про стягнення з ТОВ "Інвестгарант" витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгарант" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі № 910/2116/21 (910/17951/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

В.І. Картере