Постанова

від 29.11.2023 по справі 752/14296/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 752/14296/16-ц

провадження № 61-2518св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - старший державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Полінський Вячеслав Андрійович,

заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Полімершпагат», товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта СТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів Мазурик О. Ф., Желепи О. Ф., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року старший державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі - Голосіївський ВДВС у місті Києві ЦМУЮ) Полінський В. А. звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полімершпагат» (далі - ТОВ «Полімершпагат») до ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта СТ» (далі - ТОВ «Дельта СТ»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у порядку субсидіарної відповідальності.

Заява мотивована тим, що у виконавчій службі на виконанні перебуває виконавчий лист № 752/14296/16-ц, виданий 23 лютого 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ТОВ «Дельта СТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Полімершпагат» коштів у розмірі 7 603 766,10 грн (виконавче провадження № НОМЕР_2).

На запит державного виконавця від 26 січня 2022 року приватний нотаріус повідомив, що дружина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини, проте свідоцтво про право на спадщину не видано.

На підставі викладеного старший державний виконавець Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУЮ Полінський В. А. просив замінити боржника - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступника - ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року заяву задоволено.

Замінено сторону у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/14296/16-ц, виданого 23 лютого 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_4 , ТОВ «Дельта СТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Полімершпагат» коштів у розмірі 7 603 766,10 грн, а саме: боржника - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступника - ОСОБА_3 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наявні правові підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов`язанні.

Обов`язок спадкодавця ОСОБА_4 щодо сплати заборгованості за договором позики, присудженої судом кредиторові із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника і перейшов до його спадкоємців у межах успадкованого майна. Установивши, що ОСОБА_3 відповідно до порядку, визначеного Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) прийняла спадщину, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

Доводи правонаступника боржника щодо порушення судом першої інстанції статей 1281 та 1282 ЦК України, якими визначено спеціальний порядок та строки пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора, на висновок суду не впливають. Приписи зазначених норм закону на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для відмови у заміні боржника його спадкоємцем у виконавчому провадженні, а є підставою для визначення державним виконавцем меж відповідальності спадкоємця, який залучений як правонаступник за боргами спадкодавця.

Відсутність в ухвалі суду посилання на межі відповідальності нового боржника перед кредитором не змінює порядок виконання судового рішення, враховуючи статтю 1282 ЦК України, і при вирішенні процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до статті 442 ЦПК України суд з`ясовує наявність матеріальних і процесуальних підстав правонаступництва, а межі відповідальності спадкоємця визначаються державним виконавцем при виконанні судового рішення згідно з вимогами ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Оскільки після прийняття спадщини, що підтверджується зверненням ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, то відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець наклав арешт на все майно боржника, тому ОСОБА_3 не може отримати свідоцтво про право на спадщину та виконати вимоги статті 1282 ЦК України. Стаття 39 Закону № 1404-VIII не допускає заміну сторони виконавчого провадження до часу прийняття спадщини спадкоємцем боржника.

Лише після набуття спадкоємцем права на спадщину (отримання свідоцтва про право на спадщину) виконавець або заінтересовані особи можуть звернутися до суду із заявою про заміну сторони (особи, яка померла) її правонаступником. Заміна сторони виконавчого провадження (боржника) до отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину (на майно боржника) є упередженим, оскільки все майно померлого ОСОБА_4 арештоване і спадкоємець не може реалізувати право на спадщину.

Оскільки спадкоємець не успадкував майно у зв`язку з наявними заборонами, а стягнення не може перевищувати вартість успадкованого майна, то з нього не можна стягувати заборгованість на користь кредитора. Боржник помер, а ОСОБА_3 не отримала свідоцтво на спадщину, тому виконавче провадження щодо ОСОБА_4 необхідно закрити. Водночас після прийняття спадщини в установленому законом порядку (отримання відповідного свідоцтва) виконавче провадження підлягає відновленню. Отримання свідоцтва про право на спадщину має вирішальне значення в процесі наступного здійснення виконавчого провадження, оскільки такий документ визначає обсяг успадкованого майна, відтак і межу вартості майна, одержаного у спадщину.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

21 лютого 2023 року ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції, зупинив дію постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

12 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 523/2357/20.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на виконанні у Голосіївському ВДВС у місті Києві ЦМУЮ перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/14296/16-ц, виданого 23 лютого 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ТОВ «Дельта СТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Полімершпагат» коштів у розмірі 7 603 766,10 грн.

06 квітня 2020 року державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_4 помер.

26 січня 2022 року старший державний виконавець Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУЮ Полінський В. А. направив запит приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу (далі - приватний виконавець) Кузіній К. В. про надання інформації чи відкрита спадкова справа щодо майна ОСОБА_4

21 лютого 2022 року до Голосіївського ВДВС у місті Києві ЦМУЮ надійшла відповідь приватного нотаріуса Кузіної К. В., з якої слідує, що 12 травня 2021 року заведена спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . На цей час спадкова справа на стадії формування. Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_1 15 липня 1983 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після реєстрації якого прізвище дружині було залишено « ОСОБА_6 ».

Відомості щодо інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 у матеріалах справи відсутні.

Станом на час розгляду цієї заяви заборгованість перед стягувачем залишається не погашеною та рішення суду, яке набрало законної сили, у повному обсязі не виконане.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав і обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15

Закону № 1404-VIII, у якій зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Cмерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.

Вказаними нормами права , виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22).

За приписами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється з смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98).

Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109).

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що обов`язок спадкодавця ОСОБА_4 щодо сплати заборгованості за договором позики, присудженої судом ТОВ «Полімершпагат» (кредиторові) із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника і перейшов до його спадкоємців у межах успадкованого майна.

Установивши, що ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження боржника ОСОБА_7 його правонаступником ОСОБА_3 .

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди не врахували, що державний виконавець наклав арешт на все майно боржника, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, а тому відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_3 посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-н-169/2010, від 22 серпня 2018 року у справі № 733/1219/16-ц, в яких зазначено про те, що до видачі свідоцтва про право на спадщину відсутні підстави для заміни боржника його правонаступником.

Верховний Суд відхиляє зазначені посилання, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 відступив від висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 13 червня 2018 року у справі

№ 2-н-169/2010 та від 22 серпня 2018 року у справі № 773/1219/16-ц та зазначив, що отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, то відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 також зазначено, що відсутність в ухвалі суду посилання на межі відповідальності нового боржника перед кредитором не змінює порядок виконання судового рішення з урахуванням статті 1282 ЦК України і при вирішенні процесуального питання про заміну сторони виконавчого провадження суд з`ясовує наявність матеріальних і процесуальних підстав правонаступництва, а межі відповідальності спадкоємця визначаються державним виконавцем при виконанні судового рішення згідно ЦК України та Закону № 1404-VIII.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року була зупинена ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року, то у зв`язку із завершенням касаційного провадження дія зазначеного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Ігнатенко

Судді А. І. Грушицький

С. О. Карпенко

В. В. Пророк

В. В. Сердюк