Постанова

від 19.12.2023 по справі 580/9513/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9513/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтертранс-Партнер" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, суддя Гаврилюк В.О., у справі за заявою Приватного підприємства "Інтертранс-Партнер" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Інтертранс-Партнер" до Черкаської обласної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Інтертранс-Партнер" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської обласної військової адміністрації, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3.16 Протоколу "Про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Черкаської області" від 21.09.2023 р. № 3/2023, в частині визнання переможцем конкурсу ДП "ЧАРЗ-АВТО" (код ЄДРПОУ 30344330), по об`єкту № 24 автобусні маршрути № 115 "Геронимівка - Червона Слобода" та № 130 "Черкаси -Мошни";

- зобов`язати Черкаську обласну військову адміністрацію укласти договір з ПП "ІНТЕРТРАНС-ПАРТНЕР" (код ЄДРПОУ 34661046), як учасником конкурсу, що зайняв друге місце шляхом видачі відповідного наказу (розпорядження чи іншого розпорядчого документу) та на підставі цього наказу укласти договір з перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території району № 115 "Геронимівка - Червона Слобода";

- зобов`язати Черкаську обласну військову адміністрацію укласти договір з ПП "ІНТЕРТРАНС-ПАРТНЕР" (код ЄДРПОУ 34661046), як учасником конкурсу, що зайняв друге місце шляхом видачі відповідного наказу (розпорядження чи іншого розпорядчого документу) та на підставі цього наказу укласти договір з перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території району № 130 "Черкаси - Мошни".

Разом з адміністративним позовом Приватним підприємством "Інтертранс-Партнер" подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- зупинити дію пункту 3.16 Протоколу "Про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Черкаської області" від 21.09.2023 р. № 3/2023, щодо визнання переможцем конкурсу ДП "ЧАРЗ-АВТО" по об`єкту № 24, автобусні маршрути № 115 "Геронимівка - Червона Слобода" та № 130 "Черкаси - Мошни";

- заборонити Черкаській обласній військовій адміністрації укладати договори перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 115 "Геронимівка - Червона Слобода", який не виходить за межі території району з ДП "ЧАРЗ-АВТО" (код ЄДРПОУ 30344330);

- заборонити Черкаській обласній військовій адміністрації укладати договір з перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 130 "Черкаси - Мошни", який не виходить за межі території району з ДП "ЧАРЗ-АВТО" (код ЄДРПОУ 30344330).

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до тяжких наслідків для Приватного підприємства "Інтертранс-Партнер", оскільки відновити господарську діяльність на зазначеному маршруті буде вкрай складно з огляду на передачу цього маршруту іншому перевізнику. Окрім цього заявник вже на протязі багатьох років обслуговує зазначені маршрути таким чином, укладання договору про організацію перевезень з ДП "Чарз-Авто" на приміських автобусних маршрутах загального користування № 115 та № 130 позбавить можливості виплачувати заробітну плату водіям, які перебувають в штаті підприємства та повинні забезпечувати перевезення пасажирів на зазначених маршрутах, водночас позбавляє можливості сплати податків, зборів та обов`язкових платежів до бюджету. У разі, якщо договори про перевезення пасажирів будуть укладені з ДП "Чарз-Авто", то відповідно навіть якщо позовні вимоги щодо скасування результатів конкурсу будуть скасовані судом, то необхідно буде ініціювати новий судовий процес, щодо визнання недійсними договорів з перевезень, що укладені за протиправним рішенням конкурсного комітету, тож невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду або навіть унеможливити його, адже договори, станом на момент ухвалення рішення судом будуть вже укладені.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду, Приватне підприємство "Інтертранс-Партнер" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду 26 жовтня 2023 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

12 грудня 2023 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Дочірнього підприємства «Чарз-Авто» надійшло клопотання про залучення підприємства у справі №580/9513/23 третьою особою.

19 грудня 2023 року протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відмовлено Дочірньому підприємству «Чарз-Авто» у задоволенні вказаного клопотання.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з частиною 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення; 6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку); 7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"; 8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта; 9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта; 10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Також частиною 6 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Частиною четвертою статті 154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

До того ж заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він уживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постанові від 22 грудня 2022 року у справі №640/31815/21 Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №640/15534/22 (адміністративне провадження № К/990/34584/22).

З матеріалів справи вбачається, що заявляючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, Приватне підприємство "Інтертранс-Партнер" посилається на те, що рішення конкурсного комітету Черкаської обласної військової адміністрації є протиправним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням Порядку № 1081, який, зокрема, передбачає, що у зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України, вбачається, що дія договору з перевезень може бути продовжена з перевізником за взаємною згодою, при цьому дана норма не встановлює обмежень щодо перевізників, якими вже було попередньо продовжено дію договору та які до цього здійснювали обслуговування певного маршруту.

Так, інститут забезпечення позову покликаний захистити права та інтереси особи, в разі, зокрема, наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Натомість суд зазначає, що правова оцінка правомірності/протиправності оскаржуваного рішення, має досліджуватися судом в ході судового розгляду адміністративної справи щодо їх оскарження.

Наявність ознак протиправності дій/рішень відповідача та його наслідків може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Колегія суддів при вирішенні даного спору враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28 березня 2020 року у справі №800/521/17 (провадження 11-114заі18), а саме: "позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин".

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, задоволення ж заяви про забезпечення позову, у формі заявленій позивачем, із заявлених позивачем підстав, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Окрім того, у заяві про забезпечення позову Приватне підприємство "Інтертранс-Партнер" не наводить достатніх підстав із відповідними доказами на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Так, позивач зазначає, що прийняття конкурсним комітетом протиправного рішення в частині визнання переможцем конкурсу ДП "ЧАРЗ-АВТО" та не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до тяжких наслідків для Приватного підприємства "Інтертранс-Партнер", оскільки відновити господарську діяльність на зазначеному маршруті буде вкрай складно з огляду на передачу цього маршруту іншому перевізнику. Також це позбавить можливості сплати податків, зборів, обов`язкових платежів до бюджету та виплачувати заробітну плату водіям, які перебувають в штаті підприємства.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Отже, підприємство приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Перекладання відповідальності за ведення власної діяльності та інших суб`єктів є недопустимим.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно зауважено, що заборона укладати на час вирішення справи в суді Черкаській обласній військовій адміністрації договори з перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті і загального користування № 115 "Геронимівка - Червона Слобода" та № 130 "м. Черкаси - с. Мошни", які не виходить за межі території району, з ДП "ЧАРЗ-АВТО", впливає на порушення інтересів територіальної громади м. Черкаси та Черкаського району, а саме - для забезпечення безперебійного проїзду жителів міста Черкаси та Черкаського району, оскільки зупинивши дію протоколу конкурсного комітету Черкаської обласної військової адміністрації, взагалі зупиниться перевезення пасажирів на вказаних маршрутах.

Таким чином, заборона Черкаській обласній військовій адміністрації укладати договір з перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті і загального користування № 115 "Геронимівка - Червона Слобода" та № 130 "м. Черкаси - с. Мошни", які не виходить за межі території району, з ДП "ЧАРЗ-АВТО", не є адекватними предмету позову, оскільки стосуються необмеженого кола осіб.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги статті 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведені обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення прав чи інтересів позивача у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернутися до суду.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що частина 6 статті 151 КАС України чітко визначає, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтертранс-Партнер" залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 19 грудня 2023 року.