Постанова

від 18.12.2023 по справі 500/861/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 500/861/20

провадження № К/990/14177/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро МХП"

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року (суддя Мірінович У.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року (головуючий суддя Довгополов О.М., судді Гудим Л.Я., Святецький В.В.)

у справі №500/861/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро МХП"

до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільський області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Божиківська сільська рада, Саранчуківська сільська рада, Нараївська сільська рада, Шибалинська сільська рада, Куропатницька сільська рада, Рекшинська сільська рада, Мечищівська сільська рада

про визнання протиправним та скасування припису.

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро МХП" звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільський області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Божиківська сільська рада, Саранчуківська сільська рада, Нараївська сільська рада, Шибалинська сільська рада, Куропатницька сільська рада, Рекшинська сільська рада, Мечищівська сільська рада (залучено до участі у справі ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року), у якому просило визнати протиправним та скасувати припис від 20 лютого 2020 року №16/0010ПР/03/01/-20.

2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро МХП" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу Держгеокадастру від 28 січня 2020 року №16, посвідчення (направлення) від 28 січня 2020 року №22-28-0.19-785/2-20 уповноваженими особами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро МХП» щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель. За результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель складено Акт від 14 лютого 2020 року №16/0002АП/02/01/-20.

6. Вказаним Актом виявлені порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України, статті 35, частини третьої статті 37 Закону України «Про охорону земель».

7. Акт підписаний уповноваженими особами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та представником позивача із застереженням про незгоду із вказаним Актом.

8. Представником позивача надані письмові пояснення від 19 лютого 2020 року №711/02, в яких він просив привести обставини, викладені в Акті, у відповідності до норм чинного законодавства та залишити лише обґрунтовані зауваження та порушення, виявлені в результаті планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

9. Згодом старшим державним інспектором з питань дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів - заступником начальника Управління - начальником відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування винесено Припис від 20 лютого 2020 року №16/0010ПР/03/01/-20 про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, яким приписано вжити вичерпних заходів щодо усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства.

10. 13 березня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із листом №800/03, в якому просив надати роз`яснення стосовно того, які конкретні та вичерпні заходи щодо усунення порушень вимог земельного законодавства повинні бути вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро МХП» для належного виконання одержаного припису; надати кількість та перелік таких заходів із чітким посиланням на норми чинного законодавства; з метою надання обґрунтованих пояснень, зауважень та заперечень з приводу проведеної перевірки надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро МХП» можливість ознайомитися та виготовити копії усіх матеріалів здійсненої згідно з Актом від 14 лютого 2020 року№16/0002АП/02/01-20 перевірки.

11. Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на вказаний лист надано відповідь від 17 квітня 2020 року № 28-19-0.181-236/90-20 «В порядку інформування».

12. Не погоджуючись з винесеним приписом від 20 лютого 2020 року №16/0010ПР/03/01/-20 позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивачем самовільно зайнято земельні ділянки під проектними дорогами із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розорані та частково засіяні озимими культурами) загальною площею 121,69 га на території Бережанського району Тернопільської області. Використання позивачем орендованих земельних ділянок без агрохімічних паспортів, розорення земельних ділянок з угіддями сіножаті та пасовища, а також використання земельних ділянок під проектними дорогами також є порушенням вимог земельного законодавства.

14. Суди першої та апеляційної інстанції вважали безпідставними твердження позивача про те, що відповідачем в приписі не зазначено, які конкретні види заходів повинно вжити товариство на виконання вимоги припису, оскільки такий припис містить чіткі визначення порушень норм чинного законодавства, відтак, які і підлягають усуненню позивачем. Крім цього, також зазначено, що такий припис підлягає обов`язковому виконанню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

15. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, вказав, що суди першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10 січня 2019 року у справі №823/922/17 та у постанові від 13 березня 2019 року у справі №818/1194/18.

16. У справі, яка розглядається, суди, ухвалюючи рішення, не дослідили чи було дотримано контролюючим органом умови та порядок прийняття ним відповідних розпорядчих документів, що мали значення для правильного вирішення справи. Зокрема, строк проведення перевірки, виконання вимог щодо ознайомлення із розпорядчими документами (наказом, посвідченням (направленням), присутності керівника або особи, уповноваженої керівником, та інше.

17. Позивач зазначає про те, що зазначені в акті земельні ділянки не ідентифіковані. Характеристика земельних ділянок, вказаних в акті не містить прив`язки до місця знаходження, а саме відсутні відомості координат, відсутня прив`язка до будь-яких об`єктів на місцевості, відсутня точна площа земельних ділянок. При цьому стверджує про математично невірний обрахунок відповідачем площі нібито самовільно зайнятих земельних ділянок, чого не було взято до уваги судами попередніх інстанцій. до перевірки відповідачем не залучався спеціаліст для проведення геодезичних обмірів, який мав б скласти план-схеми земельних ділянок, які були начебто самовільно зайняті. Судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги того факту, що відповідач також не навів в Акті перевірки будь-яких відомостей про наявність під час обстеження земель сільськогосподарської техніки, належної позивачу, реєстраційних номерів такої сільськогосподарської техніки, виду сільськогосподарських робіт, виконуваних такою технікою, працівників позивача, що було б підставою для висновку про зайняття ділянок саме позивачем, та висновків суду про: «розорані та частково засіяні озимими культурами». В акті перевірки не вказано, якими сільськогосподарськими культурами були засаджені спірні ділянки, до земель якої форми власності вони віднесені та на підставі чого інспектор здійснив такі висновки. Наведене, на думку позивача, дає підстави для висновку про відсутність встановленого факту самовільною зайняття земельних ділянок.

18. Додатково скаржник звертає увагу на те, що припис не містить конкретних заходів, які повинні бути вжиті позивачем, зокрема не містить вимог конкретних норм земельного законодавства, які необхідно припинити порушувати.

19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також зазначає, що позивачем не надано документів, які б посвідчували право користування (оренди) земельними ділянками, не здобуто таких документів також і судами попередніх інстанцій. Державну реєстрацію права користування (оренди) земельними ділянками під проектними дорогами, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як передбачено вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України, позивачем не проведено

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

21. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

22. Статтею 211 ЗК України встановлено ряд порушень, за які громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

23. За приписами частини 1 статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

24. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

25. За змістом пункту "а" частини першої статті 6 Закону України "Про охорону земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

26. Частинами першою та третьою статті 37 вказаного Закону встановлено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

27. Порядок ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року №536 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2011 року за № 1517/20255.

28. Згідно з пунктами 1.2., 1.З., 1.4., 1.5. Порядку агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки - документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку. Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

29. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження. Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 і років, і є обов`язковою для всіх землевласників та землекористувачів.

30. З 01 січня 2019 року главу 5 Земельного кодексу України доповнено статтею 37-1, якою визначено особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив.

31. Частиною 5 статті 37-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років. Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено використання позивачем орендованих земельних ділянок без агрохімічних паспортів, розорення земельних ділянок з угіддями сіножаті та пасовища, а також використання земельних ділянок під проектними дорогами, що є порушенням вимог земельного законодавства.

33. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій.

34. У разі виявлення порушення земельного законодавства, в тому числі і самовільного зайняття земельної ділянки, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк (стаття 144 ЗК України).

35. Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

36. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

37. Згідно пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

38. Частиною 2 статті 3 Закону № 1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

39. Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, зареєстрованих у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

40. Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

41. Право постійного користування земельною ділянкою закріплене статтею 92 Земельного кодексу України, згідно з якою право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

42. Приписами статті 93 Земельного кодексу України визначено право оренди земельної ділянки, як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро МХП», відповідно до договорів оренди земельних ділянок, виявлено самовільне зайняття земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, шляхом їх розорювання, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

44. У касаційній скарзі позивач стверджує, що суди не перевірили, що відповідач провів некомпетентний математичний розрахунок площ земельних ділянок, які начебто самовільно захоплені позивачем.

45. Відповідач на спростування таких доводів зазначав, що вказану у пункті 8 акта перевірки, а також у приписі площу 46,07 га самовільно зайнятих земельних ділянок на території Саранчуківської сільської ради Бережанського району слід вважати арифметичною помилкою, оскільки надалі, як у акті перевірки та і в приписі міститься деталізація площ із зазначенням населених пунктів: с. Саранчуки - 10,62 га, с. Рибники - 9,26 га, с. Тростянець - 4,04 га, с. Літятин - 6,39 га.

46. Колегія суддів вважає, що описка у площі самовільно зайнятих земельних ділянок, яка самостійно була виправлена відповідачем не може бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

47. Подані позивачем рішення сільських рад (копії містяться у матеріалах справи) про передачу в оренду земельних ділянок під польовими (проектними) дорогами не можна вважати доказом правомірності використання спірних земельних ділянок. При цьому вказані рішення органів місцевого самоврядування, у яких вказана площа земельних ділянок, прийняті на підставі клопотань позивача про надання в оренду земельних ділянок під проектними дорогами, а тому є підстави вважати, що позивачу та третім особам відоме місце розташування самовільно зайнятих земельних ділянок. Натомість, надання Позивачем таких рішень та договорів оренди земельних ділянок є підтвердженням факту неправомірного ним використання спірних земель під польовими (проектними) дорогами.

48. Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №818/1194/18, де зазначено, що надана відповідачем на підтвердження підстав винесення оскаржуваного припису схема ПП "Мегаполіс" не містить даних про номери земельних ділянок, кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, а тому з даної схеми неможливо встановити які саме земельні ділянки перемірялись під час обміру земельних ділянок землевпорядною організацією, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок ґрунтується на оцінці конкретних доказів у справі №818/1194/18. При цьому інше вирішення судами першої та апеляційної інстанцій спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справи №818/1194/18 обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів.

49. Верховний Суд погоджується зі спростуванням судами попередніх інстанцій тверджень позивача про те, що відповідачем в приписі не зазначено, які конкретні види заходів повинно вжити товариство на виконання вимоги припису, оскільки такий припис містить чіткі визначення порушень норм чинного законодавства, відтак, які і підлягають усуненню позивачем.

50. Отже, в описовій частині чітко визначено наявні порушення, а також зазначено конкретні норми законодавства, які недотримані позивачем.

51. Виявлені відповідачем порушення є чіткими і позивач не посилається на те, що для нього є незрозумілими шляхи усунення порушень, також він не наводить обґрунтувань щодо можливості двоякого трактування способів усунення порушень.

52. Суд також звертає уваги, що матеріалами справи не підтверджено того, що позивач звертався до відповідача за роз`ясненнями стосовно шляхів виконання вимог припису.

53. Щодо доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили чи було дотримано контролюючим органом умови та порядок прийняття ним відповідних розпорядчих документів, колегія суддів зазначає таке.

54. Стаття 160 КАС України визначає, що позивач викладає у позовній заяві свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

55. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (частина1 статті 47 КАС України).

56. Реалізація особою таких прав кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами (частина 2 статті 44 КАС України).

57. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

58. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

59. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

60. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача".

61. Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро МХП" не обґрунтовувало позов порушеннями відповідачем вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні перевірки.

62. При цьому позивач не скористався правом змінити підстави позову до першого судового засідання суду першої інстанції, фактично виклав в апеляційній скарзі нове обґрунтування, яке існувало на момент подання позову, але не визначалося в якості підстави позову.

63. При цьому, колегія суддів враховує, що Головне управління Держгеокадастру в Тернопільський області при призначенні і проведенні заходу контролю керувалося Земельним кодексом України, Законами України «Про землеустрій», «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

64. У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2023 року № 160/7116/19 зроблено висновок про те, що дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» поширюється на правовідносини щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторингу ґрунтів, оскільки провадження суб`єктом земельних відносин господарської діяльності, пов`язаної з використанням та охороною земель несе ризики настання негативних наслідків від провадження такої, що вимагає здійснення контрольних функцій з боку держави для забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу, а також повинно забезпечуватися використання ними владних повноважень виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

65. Отже, у цій справі суди попередніх інстанцій не порушили приписи чинного законодавства при дослідженні спірних правовідносин.

66. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

68. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро МХП" залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №500/861/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Н.В Коваленко

Суддя О.П. Стародуб