Постанова

від 19.12.2023 по справі 640/611/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 640/611/20

адміністративне провадження № К/9901/31826/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» (далі - ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ») на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у складі судді Шейко Т.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючий), суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г. у справі за позовом Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) до ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ», заінтересована особа - прокуратура Київської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Київська обласна державна адміністрація, про анулювання дозволу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Держгеонадра звернулась до суду з позовом, у якому просить припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 03.10.2003 № 3275.

1.1 Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу надано спеціальний дозвіл на користування надрами реєстраційний номер 3275 від 03.10.2003, невід`ємною частиною якого є угода про умови користування надрами. З моменту отримання спеціального дозволу у відповідача, як у користувача надр, виникли права та обов`язки, встановлені Кодексом України про надра та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615. Однак, на думку позивача, відповідач порушив умови надрокористування, оскільки перевірками виявлені чисельні порушення законодавства про надра та невиконання вимог припису. Тому позивач уважав, що є підстави, встановлені частиною першою статті 26 Кодексу України про надра та пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами для припинення права користування надрами.

2. Окружний адміністративний суду міста Києва рішенням від 31 серпня 2020 року позов задовольнив.

Припинив право користування надрами ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ" шляхом анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами від 03.10.2003 № 3275.

2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наявні підстави для припинення права користування надрами шляхом анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами з підстав, встановлених пунктом 5 частини першої статті 26, оскільки відповідач не усунув порушення, які стали підставою для зупинення дії спеціального дозволу від 30.10.2003 №3275 (угоди від 22.07.2013 №3275, що є додатком до спеціального дозволу), та не спростував вказані доводи позивача жодними доказами.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.07.2021 мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 змінив і виклав у редакції постанови суду апеляційної інстанції, у іншій частині - залишив без змін.

3.1. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права і визначив підстави для задоволення позовних вимог.

3.2. Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач здійснював користування надрами не тільки за відсутності діючого спеціального дозволу, а й із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на екологію та стан довкілля і призвели до небезпечних для навколишнього природного середовища наслідків (зокрема, водна ерозія ґрунтів, руйнування захисного обвалування тощо), що є порушенням не тільки законодавства у сфері надрокористування, а й норм Основного Закону (статей 13, 16).

3.3. Також цей суд зазначив, що реалізація суб`єктом господарювання прав надрокористувача безпосередньо пов`язана з наявністю у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні надра.

Втім, як вбачається з встановлених обставин, у відповідача таке право відсутнє, оскільки договір оренди земельної ділянки з Київською обласною державною адміністрацією, на якій знаходяться відповідні надра, розірвано рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2020 у справі № 911/2801/19, яке набрало законної сили.

3.4. Аналізуючи доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що станом на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції були усунуті всі порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, суд апеляційної інстанції зазначив, що дійсно, 19.12.2019 відповідачу надано гірничий відвід площею 27,9 га для видобування піску Гартівського родовища, 08.01.2020 ним отримано акт про надання вказаного відводу, 10.03.2020 наказом Держгеондра відповідачу поновлено дію спеціального дозволу, а наказом від 04.06.2020 продовжено строк дії такого дозволу. Тобто, виконано вимоги припису, складеного контролюючим органом за результатами перевірки.

3.5. Проте зазначені обставини не спростовують факту здійснення відповідачем користування надрами у період зупинення дії спеціального дозволу та до 19.12.2019 без гірничого відводу, а також із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на екологія та стан довкілля і призвели до небезпечних для навколишнього природного середовища наслідків.

3.6. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що виконання або невиконання припису контролюючого органу в розумінні чинного законодавства не є самостійною підставою для анулювання дозволу, на відміну від інших установлених вище судом обставин. Зокрема, пунктом 5 частини другої статті 26 Кодексу, на якій посилався й Позивач у своїй позовній заяві, передбачено припинення права користування надрами в разі їх використання не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом.

4. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи, що мають значення для вирішення справи:

4.1 ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.Арт» надано спеціальний дозвіл на користування надрами №3275 від 30.10.2003, з метою видобування піску, придатного для застосування в якості матеріалу для благоустрою, рекультивації та планування площадок.

4.2 Невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами є Угода №3275 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 22.07.2013 (далі - Угода), на виконання вимог якої ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.Арт» (Надрокористувач) зобов`язаний: забезпечувати охорону надр та довкілля в межах ділянки надр, наданої в користування, а також забезпечувати приведення порушених земель у стан, придатний для використання, відповідно до Програми робіт; проводити та фінансувати роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт; дотримуватися вимог законодавства України, чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов`язаних з користуванням надрами; допускати посадових осіб Держгеонадр для здійснення заходів державного геологічного контролю за умови дотримання порядку здійснення державного геологічного контролю, передбаченого законодавством; дотримуватися вимог, передбачених Дозволом та цією Угодою; надавати в установленому порядку Держгеонадрам інформацію щодо користування надрами (підпункт 5.3 пункту 5 Угоди).

4.3 Наказом Державної служби геології та надр України № 299 від 24.09.2015, Департаменту державного геологічного контролю доручено провести планові перевірки надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у IV кварталі 2015 року. У зв`язку з чим, відповідачу направлено повідомлення про проведення планової перевірки № 12432/13/14-15 від 23.09.2015. За результатами перевірки складено Акт перевірки №06-05/22/2015-34/п (113) від 09.10.2015, яким встановлено порушення законодавства у сфері надрокористування.

4.4 На підставі цього Акта складено припис від 15.10.2015 . № 553-14/06, яким надано строк до 16.11.015 на усунення порушень законодавства у сфері надрокористування.

4.5 23.11.2015 Центральним міжрегіональним відділом ДДГК Держгеонадр направлено на адресу Держгеонадр подання №839-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30.10.2003 та зазначено, що відповідач не усунув порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. За результатами його розгляду Держгеонадрами розглянуто питання щодо зупинення дії дозволу (Наказ від 02.12.2015 №404). За результатами розгляду Держгеонадрами прийнято рішення зупинити дію вищезазначеного дозволу та надано надрокористувачу строк 30 днів для усунення порушень, про що відповідача повідомлено шляхом направлення на його юридичну адресу листа № 16462/13/14-15 від 11.12.2015.

4.6 Наказом Держгеонадра № 489 від 10.12.2018 Департаменту державного геологічного контролю було доручено провести планові перевірки надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у січні 2019 року. У зв`язку з чим відповідачу було направлено повідомлення про проведення планової перевірки № 25126/03/14-18 від 11.12.2018. За результатами перевірки складено Акт перевірки № 06-03/22/2019-10/п (27) від 08.02.2019, яким встановлено порушення законодавства у сфері надрокористування.

4.7 На підставі цього Акта складено припис від 08.02.2019 № 251-14/06, яким надано строк до 15.03.2019 на усунення порушень законодавства у сфері надрокористування.

4.8 15.04.2019 Центральним міжрегіональним відділом ДДГК Держгеонадр направлено на адресу Держгеонадр Подання № 713-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30.10.2003 та зазначено, що відповідач не усунув усіх порушень вимог законодавства у сфері надрокористування, а саме:

пункт 1 припису - на ділянці надр, наданій у користування, не проводяться роботи, передбачені спеціальним дозволом на користування надрами; надра, надані у користування, використовуються не за призначенням, чим не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами - видобування піску, придатного для благоустрою, рекультивації та планування території;

пункт 3 припису - не виконано припис № 451-14/06 від 14.09.2017 Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України, а саме не виконується пункт 1 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 3275 від 30.10.2003, у частині виконання умов Держгірпромнагляду України - лист від 08.01.2013 №116/0/3.1-12/6/13, а саме не переоформлено акт про надання гірничого відводу.

4.9 Центральним міжрегіональним відділом ДДГК Держгеонадр направлено на адресу Дергеонадр подання №1751-14/06 на анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30.10.2003, та зазначено, що відповідач не усунув порушень вимог законодавства у сфері надрокористування.

4.10 Держгеонадра направило на адресу надрокористувача лист №19667/01/14-19 від 24.09.2019 з проханням надати до Держгеонадр у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з порушенням вимог передбачених спеціальним дозволом. Листом від 08.10.2019 відповідач повідомив Дергеонадра про незгоду на припинення права користування надрами згідно із спеціальним дозволом на користування надрами №3275 від 30.10.2003.

4.11. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що:

Слідчим управлінням ГУ НП у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110000000182 від 26.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 240 КК України (порушення правил охорони або використання надр).

Також, слідчим управлінням ГУ НП у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111100000015 від 13.01.2017 за частиною другою статті 364-1, частиною першою статті 263 КК України (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми та незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).

У межах вказаних кримінальних проваджень установлено видобування відповідачем піску будівельного на Гартівському родовищі у період з 02.12.2015 по 08.09.2017.

06.11.2019 Бориспільська місцева прокуратура Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» про розірвання договору оренди земельної ділянки № 9 від 31.10.2003, укладеного між КОДА і ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» у зв`язку з використанням товариством орендованої земельної ділянки з порушенням вимог чинного земельного та екологічного законодавства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2020 у справі №911/2801/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та набрало законної сили, позов задоволено та розірвано вказаний договір оренди.

У вказаних судових рішеннях, зокрема, установлено використання ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» земельної ділянки для видобування корисних копалин з порушенням земельного та екологічного законодавства, а саме способами, що суперечать екологічним вимогам та в період, коли дію виданого йому дозволу на користування надрами було призупинено, що створило небезпеку для довкілля (небезпечні явища та процеси, що виникли в результаті видобування піску в кар`єрі) та завдало державі збитки в розмірі 71428761,60 грн.

Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:

5. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021. Просить оскаржені судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

5.1 Аргументи особи, яка подала апеляційну скаргу, на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд та таких, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до неправильного застосування норми матеріального права - пункту 5 частини першої статті 26 Кодексу України «Про надра» у її взаємозв`язку з абзацами 5-8 частини сьомої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

5.2 Зокрема, відповідач зазначає, що внаслідок безпідставного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін суд першої інстанції позбавив його можливості надавати докази, подавати відзив та вчиняти інші процесуальні дії, пов`язані з розглядом справи і визначені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також зазначає, що його не було повідомлено про відкриття провадження у цій справі. Зазначене є порушенням вимог статей 12, 126, 171 КАС України.

5.3 Також відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 53, 54 КАС України та статті 23 Закону України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). У цій справі суд першої інстанції допустив до участі у справі прокурора із статусом «заінтересована особа», який не встановлений нормами КАС України. Суд апеляційної інстанції самостійно змінив такий статус на особу, яка бере участь у справі. При цьому суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки наявності підстав для вступу прокурора у справу в інтересах держави за позовом державного органу - Держгеонадра. Не встановили в чому полягає порушення інтересів держави у цій справі, у якому статусі прокурор бере участь у справі. Вказане не відповідає як нормам статей 53, 54 КАС України так і нормам статті 23 Закону № 1697-VII. Також не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 та від 26.06.2019 по справі №587/430/16-ц.

5.4 Наводить відповідач і доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм частини другої статті 9 КАС України та не врахування цим судом висновку Верховного Суду щодо її застосування, який викладено у постанові від 19.05.2021 по справі №210/5129/17. Згідно касаційної скарги суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки розширив на власний розсуд підстави для задоволення позовних вимог.

Зокрема, у позовній заяві позивач не зазначав вчинення позивачем таких порушень, як користування надрами: за відсутності діючого спеціального дозволу; із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на екологію та стан довкілля і призвели до небезпечних для навколишнього природного середовища наслідків; за відсутності права користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні надра, оскільки договір оренди земельної ділянки з Київською обласною державною адміністрацією, на якій знаходяться відповідні надра, розірвано рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2020 у справі №911/2801/19, яке набрало законної сили. Проте наявність таких порушень суд апеляційної інстанції поклав в основу рішення про анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами.

Тому відповідач вважає такі дії порушенням принципу диспозитивності, вказує на неможливість виходу за межі позовних вимог у справі за позовом суб`єкта владних повноважень до господарюючого суб`єкта про анулювання дії спеціального дозволу.

5.5 Ще одним доводом касаційної скарги зазначено про розгляд справи судом, якому було завлено обґрунтований відвід. З цього приводу особа, яка подала касаційну скаргу вважає ухвалу Шостого апеляційного суду від 23.03.2021 про відмову у задоволенні відводу безпідставною. Вказує, що відвід складу суду заявлявся у зв`язку з порушенням цим судом норм процесуального права, зокрема щодо: участі у справі прокурора за відсутності для цього підстав; безпідставного залучення третьою особою Київську ОДА за клопотанням прокурора; безпідставного відхилення клопотання позивача про відмову від позову; безпідставного долучення до матеріалів справи письмових пояснень третьої особи, які не направлялись учасникам справи. Вказане, на переконання відповідача, є самостійною обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

6. Учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі - Положення №1174).

11. Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (зі змінами та доповненнями; далі - Порядок №615).

12. Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

13. Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

14. Статтями 60, 61 Кодексу України про надра визначено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

15. Згідно пункту 23 Порядку №615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

16. Підстави припинення права користування надрами визначенні статтею 26 Кодексу України «Про надра», відповідно до якої право користування надрами припиняється в разі:

1) якщо відпала потреба в користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано в користування;

4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом 2 років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої в користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, в разі незгоди користувачів - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

17. Верховний Суд України у постановах від 25.06.2011 у справі №21-36а11, від 19.09.2011 у справі №21-164а11 та від 10.12.2013 у справі №21-450а13 та постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №802/4846/13-а, від 26.06.2018 у справі №802/923/14-а та від 10.10.2018 у справі №812/1735/17 зробив правовий висновок про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 Кодексу України «Про надра», самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

18. Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом обмеження суб`єкта владних повноважень, у визначених законом випадках, приймати рішення про припинення права користування надарми в межах адміністративної процедури. Таким чином, законом встановлюється судовий порядок позбавлення права користування надрами, як додаткова гарантія захисту прав надрокористувачів, яка реалізується під час звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду.

19. Отже, орган, який надав надра у користування, повноважний припинити право користування надрами у випадку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 26 Кодексу України «Про надра», за наявності згоди на це користувача надрами, самостійно, а в разі відсутності згоди - у судовому порядку.

20. Суд касаційної інстанції також зауважує, що згідно частини сьомої статті 4-1 Закону України від 06.09.2005 №2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. При цьому Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

21. У цій справі Держгеонадра, звертаючись до суду з позовом, вказувала, що підставою для звернення до суду з позовом слугувало подання Департаменту державного геологічного контролю від 05.09.2019 №1751-14/06 на анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30.10.2003.

22. Як у поданні так і в позовній заяві вказано, що наказами Держгеонадра від 02.12.2015 №404 та від 22.07.2019 №232 зупинена дія спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30.10.2003 з підстав порушення законодавства у сфері користування надрами. Припис про усунення порушень від 08.02.2019 надрокористувачем не виконаний.

Станом на 05.09.2019 ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування, а саме:

пункт 1 припису - на ділянці надр, наданій у користування, не проводяться роботи, передбачені спеціальним дозволом на користування надрами; надра, надані у користування, використовуються не за призначенням, чим не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами - видобування піску, придатного для благоустрою, рекультивації та планування території;

пункт 3 припису - не виконано припис № 451-14/06 від 14.09.2017 Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України, а саме не виконується пункт 1 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 3275 від 30.10.2003 року, в частині виконання умов Держгірпромнагляду України - лист від 08.01.2013 №116/0/3.1-12/6/13, а саме не переоформлено акт про надання гірничого відводу.

Інших порушень, які слугували б причиною для анулювання дії спеціального дозволу позовна заява не містила. Позивач заяви про зміну підстав позову в порядку, передбаченому статтею 47 КАС України, не подавав.

23. За висновком щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного колегією суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу (постанова від 18.10.2018 у справі № 812/1735/17).

24. За наведеного правового регулювання суд касаційної інстанції вважає, що за пунктом 5 частини першої статті 26 Кодексу України «Про надра» право користування надрами може бути припинено, зокрема, у разі порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр. При цьому зверненню з такою вимогою має передувати видання припису про усунення таких порушень із наданням достатнього часу для їх усунення. У разі, коли дія дозволу на користування надрами зупинялась на підставі такого припису - також усунення порушень, які були підставою для зупинення дії дозволу.

25. Аналіз змісту пункту 5 частини першої статті 26 Кодексу України «Про надра», який передбачає, що право користування надрами може бути припинено у разі порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр, свідчить про те, що ця норма не визначає вичерпного переліку вимог, порушення яких може бути підставою для припинення права користування надрами. Тому одне порушення, або їх сукупність становлять підстави позову в цій справі. Відповідно, вони мають вказуватись у позовній заяві та саме вказані у позовній заяві порушення мали бути предметом дослідження судами під час розгляду цієї справи та становлять підстави позову як обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

26. До такого висновку колегія суддів касаційного суду приходить на підставі аналізу судової практики Верховного Суду, оскільки визначення поняття підстав позову в КАС України відсутнє. Зокрема, у постанові від 09.10.2018 по справі №809/487/18 Верховний Суд зробив висновок, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

27. Згідно першого речення частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Саме в таких межах справа розглянута судом першої інстанції.

28. Проте суд апеляційної інстанції всупереч вказаній нормі процесуального права дослідив інші докази та встановив нові обставини, які на його переконання є порушенням інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр і які можуть бути підставою для задоволення позову про анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами. Тим самим суд апеляційної інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог.

29. Між тим, друге речення частини другої статті 9 КАС України визначає, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Щодо застосування цього речення суд касаційної інстанції робить висновок, що вихід за межі позовних вимог можливий виключно у справах, де відповідачем є суб`єкт владних повноважень, оскільки саме для ефективного захисту від порушень з боку суб`єкта владних повноважень можливо вийти за межі позовних вимог. Вихід за межі позовних вимог у справах, де відповідачем є інший суб`єкт у сфері публічно-правових відносин ніж суб`єкт владних повноважень не допускається, оскільки це суперечитиме як нормі частини другої статті 9 КАС України так і завданню адміністративного судочинства, визначеному частиною 1 статті 2 цього Кодексу.

30. За таких обставин суд апеляційної інстанції, протиправно вийшовши за межі позовних вимог, порушив норми частини другої статті 9 КАС України та допустив порушення вимог частини п`ятої статті 308 КАС України щодо заборони розгляду підстав позову, які не були заявлені в суді першої інстанції.

31. Щодо доводів касаційної скарги про помилковий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін суд касаційної інстанції зазначає, що згідно частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

32. Частинами другою та третьою статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

33. Верховний Суд у постанові від 22 січня 2021 року по справі № 640/11869/20 виклав правовий висновок, за яким: «особливостями розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є: суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України); підготовче засідання не проводиться (частина третя статті 262 КАС України); перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина четверта статті 262 КАС України); суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частини п`ята та шоста статті 262 КАС України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 262 КАС України); при розгляді справи суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення; судові дебати не проводяться (частина восьма статті 262 КАС України).

При цьому важливо врахувати, що учасники справи, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, зазнають таких обмежень: скорочений строк на подачі заяву про відвід (стаття 39 КАС України); обмежене право позивача змінити предмет або підставу позову (стаття 47 КАС України); скорочений строк вступу у справу третіх осіб (стаття 49 КАС України); скорочений строк подачі заяви про виклик свідків (стаття 92 КАС України); скорочений строк направлення позивачем третім особам копії позовної заяви (стаття 171 КАС України); обмежене право на об`єднання справ в одне провадження (стаття 172 КАС України); скорочений строк складення судом повного тексту рішення (стаття 243 КАС України); скорочений строк розгляду справи (стаття 258 КАС України); не проводяться судові дебати (стаття 262 КАС України); не проводиться підготовче судове засідання (стаття 262 КАС України)».

Цей висновок застосовано і в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №826/10888/18.

34. При цьому, суд касаційної інстанції констатує, що ухвала суду першої інстанції від 13.01.2020 про відкриття провадження по справі та її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не містить аналізу щодо наявності жодної із визначених частиною третьою статті 257 КАС України умов для такого розгляду. Між тим, предметом спору в цій справі є вирішення питання позбавлення права користування надрами, що саме по собі свідчить про можливе позбавлення права відповідача на володіння майном. Крім того, статтею 13 Конституції України встановлено, що надра є об`єктами права власності Українського народу. Відповідно їх захист від нераціонального використання є конституційним обов`язком держави.

35. Тому рішення в цій справі впливає на захист суспільного інтересу, який виражається у забезпеченні дотримання надрокористувачами всіх вимог як угоди про користування надрами, що є додатком до відповідного дозволу, так і законодавства у сфері користування надрами. При цьому суд касаційної інстанції виходить з визначення суспільного інтересу Великою Палатою Верховного Суду як важливих для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреб, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації (постанова від 13.02.2019 по справі №810/2763/17).

Крім того, згідно матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, змінено статус прокурора у цій справі із заінтересованої особи на особу, яка бере участь у справі на підставі статей 53, 54 КАС України.

36. 14.02.2020 прокурором до суду першої інстанції було подано повідомлення про вступ у справу №640/611/20 з підстав необхідності представництва в суді інтересів держави в особі Держгеонадра у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган державної влади. Мотивом вступу зазначено наявність порушеного кримінального провадження стосовно посадових осіб відповідача та наявність господарського спору про розірвання договору оренди земельної ділянки, у межах якої знаходиться ділянка надр, на користування якими видано спеціальний дозвіл і про анулювання якого позивач звернувся до суду з цим позовом.

37. При цьому суд першої інстанції не надав оцінки такому повідомленню, проте допустив до участі прокурора у статусі «заінтересованої особи».

З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає, що за частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

38. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

39. Частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

40. Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

41. Відтак, виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

42. У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

43. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

44. Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону №1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

45. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

46. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

47. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 по справі №806/1000/17, від 19.07.2018 по справі №822/1169/17, від 14.01.2021 по справі № 806/1002/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №826/13768/16, від 26.05.2020 по справі №912/2385/18.

48. Проте суд першої інстанції вказані вимоги Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України не виконав, не перевірив, які інтереси держави порушуються у правовідносинах, щодо яких виник спір. Не перевірив обставини, які можуть свідчити про неналежне виконання Держгеонадра захисту інтересів держави у позові, які цей же орган ініціював.

49. Не усунув ці порушення і суд апеляційної інстанції, обмежившись лише констатацією того факту, що прокурор був допущений до участі у справі судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції лише змінив його процесуальний статус.

50. З огляду на зазначене колегія суддів касаційного суду приходить до переконання, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного провадження без виклику та повідомлення сторін; не перевірено підстави для вступу прокурора в справу. Вказані порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, вони не усунуті судом апеляційної інстанції.

Крім того, судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права щодо можливості виходу за межі позовних вимог у справах за позовом суб`єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи.

51. Зазначені порушення відповідно до частин другої та четвертої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

52. Щодо доводів відповідача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

53. Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі та про призначення її до розгляду було направлено судом першої інстанції засобами поштового зв`язку на адресу відповідача (04108 Київ 108, просп. Правди 9-б, оф. 10). Така ж адреса відповідача вказана у дозволі на користування надрами, щодо якого виник спір у цій справі та угоді до цього дозволу. До суду повернувся поштовий конверт з відміткою про причиною невручення «за письмовою відмовою одержувача».

54. Згідно частини десятої статті 171 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу. Отже, питання вручення ухвали регулюється нормами, які застосовуються при врученні повістки. При цьому згідно частини одинадцятої статті 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

55. За такого правового регулювання і встановлених обставин цієї справи щодо вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження в справі суд касаційної інстанції не вбачає підстав для висновку про розгляд справи судом першої інстанції за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, про що обґрунтовано зазначив і суд апеляційної інстанції.

56. Також колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для висновку про те, що в ухваленні судового рішення у цій справі брали участь судді, яким було заявлено відвід і цей відвід слід визнати обґрунтованим.

57. За матеріалами справи відповідачем було заявлено відвід колегії суддів апеляційного суду з підстав, встановлених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України - за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Мотивами для відводу вказано, що колегією суддів: 1) безпідставно допущено до розгляду цієї справи представника прокуратури з неіснуючим статусом «заінтересована особа» та самостійно в позапроцесуальний спосіб змінено процесуальний статус прокурора на «інші органи»; 2) безпідставно прийнято та задоволено клопотання прокурора про залучення третьої особи; 3) безпідставно відмовлено в задоволенні заяви позивача про відмову від позову; 4) безпідставно прийнято письмові пояснення третьої особи, які не направлялися сторонам.

58. Ухвалою суду від 23.02.2021 у задоволенні заяви було відмовлено з тих підстав, що мотиви відводу фактично свідчать про незгоду відповідача з процесуальними рішеннями суду.

59. Суд касаційної інстанції зазначає, що пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу)за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР зазначено: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

60. У контексті цих правових норм суд касаційної інстанції зазначає, що неупередженість судді, який бере участь у розгляді справи, його безсторонність, визначаються за допомогою суб`єктивних та об`єктивних критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. За об`єктивним критерієм визначається, чи забезпечував такий суддя відсутність будь яких сумнівів у його безсторонності. При цьому особиста безсторонність судді вважається такою, що не піддається сумніву, поки не буде надано доказів протилежному. Висновки подібного змісту містяться і в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 (остаточне рішення від 10.03.2010) по справі Мироненко та Мартенко проти України (заява N 4785/02, пункти 66-70).

61. У цій справі суд касаційної інстанції не вбачає ознак того, що колегія суддів апеляційної інстанції вчиняла дії, які могли свідчити про їх неупередженість. Зокрема, ухвалення цією колегією судового рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про відмову від позову та закриття провадження по справі знаходиться у межах дискреційних повноважень суду з огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 238 КАС України. За цією правовою нормою суд має можливість суду відмову від позову і закривати провадження по справі, або не приймати відмову від позову та здійснити повний розгляд справи. Тому суд апеляційної інстанції діяв у межах наданих йому повноважень і доказів особистої безсторонності членів судової колегії відповідачем не надано.

62. Також безпідставними є доводи відповідача про сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів колегії суддів апеляційного суду під час розгляду цієї справи з огляду на вчинення цим судом процесуальних дій, пов`язаних з розглядом справи, щодо яких відповідачем висловлено незгоду: безпідставно допущено до розгляду цієї справи представника прокуратури з неіснуючим статусом «заінтересована особа» та самостійно в позапроцесуальний спосіб змінено процесуальний статус прокурора на «інші органи»; безпідставно прийнято та задоволено клопотання прокурора про залучення третьої особи; безпідставно прийнято письмові пояснення третьої особи, які не направлялися сторонам, оскільки за приписом частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

63. Відтак суд касаційної інстанції не встановив у цій справі порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд згідно частини третьої статті 353 КАС України і в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними.

64. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

65. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

66. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність підстав для припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30.10.2003.

67. За наведених обставин суди попередніх інстанцій внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначене, з огляду на посилання на це у касаційній скарзі, відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 327, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року по справі №640/611/20 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Шарапа

Судді: А. А. Єзеров

В. М. Кравчук