Постанова

від 19.12.2023 по справі 826/5581/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 826/5581/18

адміністративне провадження № К/990/29151/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Паллет» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 (суддя - Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2022 (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.) у справі №826/5581/18.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Паллет» (далі - ТОВ «Грін Паллет») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) від 20.10.2017 №0054211409, а також від 19.10.2017 №8412615141 та №8402615141.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 №8412615141 в частині податкових зобов`язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій нарахованих ТОВ «Грін Паллет» внаслідок проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бонпассаж» (код ЄРПОУ 39926939), ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 40770922), ТОВ «Крайслін» (код ЄДРПОУ 40166582), ТОВ «Олмофо» (код ЄДРПОУ 39930086), ТОВ «Профбуд-2015» (код ЄДРПОУ 39669448), ТОВ «Стрендж Сістем» (код ЄДРПОУ 40030858), ТОВ «Аеро Констракт Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 40036561), ТОВ «Ной Трейд» (код ЄДРПОУ 40651774), ТОВ «Фрайм Консалт» (код ЄДРПОУ 40816094), ТОВ «Квант Партнер» (код ЄДРПОУ 39723630), ТОВ «Укр Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 39123362).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 №8402615141 в частині податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств та штрафних санкцій нарахованих ТОВ «Грін Паллет» внаслідок проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бонпассаж» (код ЄРПОУ 39926939), ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 40770922), ТОВ «Крайслін» (код ЄДРПОУ 40166582), ТОВ «Олмофо» (код ЄДРПОУ 39930086), ТОВ «Профбуд-2015» (код ЄДРПОУ 39669448), ТОВ «Стрендж Сістем» (код ЄДРПОУ 40030858), ТОВ «Аеро Констракт Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 40036561), ТОВ «Ной Трейд» (код ЄДРПОУ 40651774), ТОВ «Фрайм Консалт» (код ЄДРПОУ 40816094), ТОВ «Квант Партнер» (код ЄДРПОУ 39723630), ТОВ «Укр Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 39123362).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 змінено, викладено абзаци другий та третій його резолютивної частини в таких редакціях:

«Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2017 № 8412615141 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1133587,50 грн, 755725,00 грн - за податковим зобов`язанням та 377862,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2017 № 8402615141 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 803628,29 грн, з яких 646588,13 грн - за податковим зобов`язанням та 157040,16 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №826/5743/14, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16, від 24.03.2020 у справі №260/410/19, від 18.06.2020 у справі №826/14035/17.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на ненадання належним чином первинної документації, порушення контрагентами податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Грін Паллет» податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.09.2017 №416/26-15-14-01-03/38578439, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 139.1 статті 139.1 Податкового кодексу України, статті 4, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпунктів 2.1, 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 №290, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Мінфіну 31.01.2000 №20, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1088292,00 грн;

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 920560,00 грн;

пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 в частині перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства за 27.02.2015 та 16.10.2015; пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 в частині не прибуткування готівкових коштів за 06.07.2016.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 19.10.2017 № 8402615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1354619,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням на 1088292,00 грн та за штрафними санкціями на 266327,00 грн;

від 19.10.2017 № 8412615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1336503,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями на 891002,00 грн та за штрафними санкціями на 445501,00 грн;

від 20.10.2017 № 0054211409, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 133804,94 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2020, яке набрало законної сили, у справі № 826/2285/17 за позовом ТОВ «Грін Паллет» вже було встановлено, що первинні документи, складені позивачем та контрагентами ТОВ «Халкбуд», ТОВ «Меридіус», ТОВ «Айлен Альянс» та ТОВ «Адвертум-Карп» за період з 01.01.2016 по 30.04.2016 не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, якими можуть бути посвідчені факти придбання товарів, робіт чи послуг.

Також суд першої інстанції врахував наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2016 у справі № 761/38469/16-к, яким директора ТОВ «Айлен Альянс» ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Суд визнав неправомірним декларування показників податкової звітності за підсумками господарських операцій з ТОВ «Астікс» та ТОВ «Дженерал Трейдінг Компані Лімітед» з підстав наявності протоколів допиту керівників зазначених товариств у якості свідків. Так, під час допиту в якості свідка директора та головного бухгалтера ТОВ «Астікс» ОСОБА_2 стало відомо, що він працює в рекламній агенції «Саксес Маркетинг Груп» менеджером зі збуту, підприємство ТОВ «Астікс» зареєстрував за грошову винагороду, здійснювати фінансово-господарську діяльність на меті не мав, де знаходяться офісні приміщення, установчі документи та печатки вказаного підприємства не знає. У свою чергу згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 04.04.2018, ТОВ «Дженерал Трейдінг Компані Лімітед» він не реєстрував, директором вказаного підприємства він не є.

При вирішенні спору суд першої інстанції також виходив з того, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Бонпассаж», ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг», ТОВ «Крайслін», ТОВ «Олмофо», ТОВ «Профбуд-2015», ТОВ «Стрендж Сістем», ТОВ «Аеро Констракт Інжинірінг», ТОВ «Ной Трейд», ТОВ «Фрайм Консалт», ТОВ «Квант Партнер», ТОВ «Укр Сервіс Груп» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Взаємовідносини позивача з зазначеними контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами.

Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2017 № 0054211409 став висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Грін Паллет» не спростовано встановленого відповідачем порушення норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

В апеляційному порядку рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 переглядалось в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування ТОВ «Грін Паллет» грошових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за підсумками господарських операцій ТОВ «Грін Паллет» з контрагентами-постачальниками ТОВ «Бонпассаж», ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг», ТОВ «Крайслін», ТОВ «Олмофо», ТОВ «Профбуд-2015», ТОВ «Стрендж Сістем», ТОВ «Аеро Констракт Інжинірінг», ТОВ «Ной Трейд», ТОВ «Фрайм Консалт», ТОВ «Квант Партнер», ТОВ «Укр Сервіс Груп», адже він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Водночас колегія суддів вважала, що суд зобов`язаний визначити суму неправомірно нарахованих грошових зобов`язань, а не лише зазначити перелік суб`єктів господарювання, фактичне здійснення операцій з якими суд вважає підтвердженим.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання ТОВ «Грін Паллет» товару (піддони та європіддони, зокрема ті, що вже були у використанні) від ТОВ «Бонпассаж», ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг», ТОВ «Крайслін», ТОВ «Олмофо», ТОВ «Профбуд-2015», ТОВ «Стрендж Сістем» (до зміни найменування - ТОВ «БК «СТРОЙ.КА»), ТОВ «Аеро Констракт Інжинірінг», ТОВ «Ной Трейд», ТОВ «Фрайм Консалт», ТОВ «Квант Партнер», ТОВ «Укр Сервіс Груп» (до зміни найменування - ТОВ «Укр-пром-торг» та ТОВ «Укр інком плюс») судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників та підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Грін Паллет» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Заперечення контролюючого органу щодо фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Аеро Констракт Інжинірінг», ТОВ «Ной Трейд», ТОВ «Стрендж Сістем» (ТОВ «БК «СТРОЙ.КА»), ТОВ «Укр Сервіс Груп» (ТОВ «Укр-пром-торг», ТОВ «Укр інком плюс») ґрунтуються на тому, що за наслідками проведеного аналізу податкової інформації, що міститься в автоматизованих інформаційних системах, а також Єдиному реєстрі податкових накладних, вказані контрагенти не декларували придбання піддонів та послуг оренди складських приміщень, податкові накладні не виписувались.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Доводи відповідача про обрив ланцюга постачання цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації.

Водночас контролюючий орган, згідно з актом перевірки, не вчиняв дій, спрямованих на відстеження ланцюга постачання товару, не перевірив чи є постачальники ТОВ «Бонпассаж», ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг», ТОВ «Крайслін», ТОВ «Олмофо», ТОВ «Профбуд-2015», ТОВ «Стрендж Сістем» (до зміни найменування - ТОВ «БК «СТРОЙ.КА»), ТОВ «Аеро Констракт Інжинірінг», ТОВ «Ной Трейд», ТОВ «Фрайм Консалт», ТОВ «Квант Партнер», ТОВ «Укр Сервіс Груп» (до зміни найменування - ТОВ «Укр-пром-торг» та ТОВ «Укр інком плюс») платниками податку на додану вартість, що впливає на можливість перевірки походження товару (піддонів) у цих товариств на підставі лише тих відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доводи контролюючого органу полягають також у тому, що під час перевірки за результатами проведеного моніторингу мережі «Інтернет» встановлено, що стандартна єврофура (автопоїзд) має наступні габарити: довжина - 13,6 м, ширина - 2,45 м, висота - 2,5м, об`єм - 82 кв.м. Європіддони зазвичай мають габарити 800*1200*145 мм. Таким чином в стандартну євро фуру (автопоїзд) фактично може вміщуватися лише 561 піддон, насамперед 11 шт у довжину, 3 шт у ширину та 17 шт у висоту.

Водночас відповідно до наданих позивачем документів на перевезення кількість піддонів у одній товарно-транспортній накладній склала від 600 шт до 1050 шт, що є неможливим.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, судом апеляційної інстанції враховвано, що у товарно-транспортних накладних містяться назви автомобіля, а також державні реєстраційні номери автомобілів і напівпричепів до них. Марки напівпричепів, що використовувалися для перевезення піддонів, контролюючим органом встановлені не були (про що відповідачем самостійно зазначено в апеляційній скарзі).

Крім того контролюючий орган зазначає, що зазвичай європіддони мають габарити 800*1200*145 мм. Водночас згідно з видатковими накладними та товарно-транспортними накладними предметом поставки для ТОВ «Грін Паллет» були різні піддони (європіддони, піддони). Відповідні документи містять інформацію лише про ширину і довжину піддонів (без зазначення їх висоти).

Таким чином проведені відповідачем розрахунки щодо можливості перевезення одним транспортним засобом від 600 до 1050 одиниць продукції ґрунтуються на припущенні про те, що перевізник використовував стандартну єврофуру (автопоїзд) та перевозив виключно європіддони з габаритами 800*1200*145 мм.

Разом з тим марка напівпричепів та фактичні розміри піддонів контролюючим органом встановлені не були, у зв`язку з чим колегія суддів вважала необґрунтованими доводи щодо неможливості перевезення товару в заявленій кількості.

Також відповідач наголошував на тому, що відповідно до інформації, наведеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, правоохоронними органами здійснюються досудові розслідування кримінальних проваджень за фактом створення невстановленими слідством особами суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Фрайм Консалт», ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг», ТОВ «Олмофо», ТОВ «Профбуд-2015», ТОВ «Квант Партнер», ТОВ «Бонпассаж», ТОВ «Крайслін», які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків з метою прикриття незаконної діяльності.

Суди визнали необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, адже ним не встановлено статус ТОВ «Фрайм Консалт», ТОВ «Скай Сіті Інжиніринг», ТОВ «Олмофо», ТОВ «Профбуд-2015», ТОВ «Квант Партнер», ТОВ «Бонпассаж», ТОВ «Крайслін» (його посадових осіб) у відповідних кримінальних провадженнях, не повідомлено які саме обставини щодо господарської діяльності вказаних юридичних осіб було встановлено в ході кримінальних проваджень і їх вплив на предмет доказування в цій справі.

Відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте ГУ ДПС у м. Києві, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі №826/5581/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова