Постанова

від 13.12.2023 по справі 199/3487/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3110/23 Справа № 199/3487/21 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Максюти Ж.І.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року

у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Москва», треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2007 року ПП «Москва» визнано власником за набувальною давністю нерухомого майна підземного пішохідного переходу, літ. Д-1, з ганком, забудови 1962 року, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 , без акту введення в експлуатацію. Право власності на підземний пішохідний перехід зареєстровано в КП «ДМБТІ» 11 жовтня 2007 року.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого ПП «Москва» набуло та зареєструвало за собою право власності скасовано.

Зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року у справі №23/116 у задоволенні первісного позову суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до ПП «Москва» про визнання права власності на частину будівель відмовлено. Зустрічний позов ПП «Москва» до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання права власності та розірвання договору задоволено в повному обсязі. Розірвано договір про пайову участь у будівництві будинку від 01 січня 2005 року, укладений між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ПП «Москва». Визнано за ПП «Москва» право власності на торгівельну будівлю універмагу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 335,54 кв.м., розташовану в підземному переході за адресою: АДРЕСА_1 , без вводу в експлуатацію.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2008 року скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року та направлено справу для нового розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року провадження у справі №6/323-08(23/116) за первісним позовом суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до ПП «Москва» про визнання права власності на частину будівель - припинено. Зустрічний позов ПП «Москва» до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання права власності та розірвання договору - залишено без розгляду.

Позивач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, укладеного між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрований в реєстрі під №680, власником підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_2 став ОСОБА_3

11 березня 2008 року, на підставі вищезазначеного договору, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєстровано право власності на підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_2 за ОСОБА_3

10 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 2 500 000 грн., строком на сто днів, який в подальшому було продовжено на 75 днів, тобто до 25 березня 2008 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого є нежитлова будівля - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_2 , договір посвідчено приватним нотаріусом Рудкевич Є.В.

В подальшому, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2008 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу у розмірі 2 500 000 грн.

Позивач вказує, що на стадії виконавчого провадження, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року визнано та затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої: ОСОБА_2 набуває у власність предмет іпотеки, а саме - нежитлову будівлю - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 отримує грошову компенсацію у розмірі 50 000 грн.; ОСОБА_3 зобов`язується передати, а ОСОБА_2 прийняти вищезазначену нежитлову будівлю протягом трьох днів з моменту набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди, що підтверджується підписанням Акту прийому-передачі нежитлової будівлі.

На підставі вказаної ухвали суду за ОСОБА_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності на підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасована ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року, справа направлена до суду першої інстанції про продовження розгляду. Отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності скасовано.

Крім того, 10 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. та зареєстрований в реєстрі під № 166, номер запису про право власності- 35612355, на підставі якого, власником підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 став ОСОБА_1 . Тобто на теперішній час власником вищезазначеного нерушомого майна є ОСОБА_1 .

Також, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 10 лютого 2020 року укладено договір позики №167, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. на суму 50 000 грн., строком до 10 лютого 2021 року. В забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Зазначає, що власником земельної ділянки та підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 є територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради.

Вважає, що укладені між відповідачами договори порушують права та інтереси територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, суперечать чинному законодавству та підлягають визнанню їх недійсними.

На підставі вишевказаного, просили визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, укладений між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрований в реєстрі під № 680; визнати недійсним договір дарування від 10 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. та зареєстрований в реєстрі під №166; визнати недійсним іпотечний договір, укладений 10 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. та зареєстрований в реєстрі під №167; припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 за наступними особами: ПП «Москва», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18752061; ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18752061; ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18752061; в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 35412355, що внесений 10 лютого 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., як державним реєстратором, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2027095712101; номер запису про іпотеку 35413638, що внесений 10 лютого 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2027095712101; номер запису про обтяження 35414073, що внесений 10 лютого 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2027095712101.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідачів.

Не погодившись з рішенням суду Дніпровська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не надав правової оцінки та залишив поза увагою те, що рішення суду першої інстанції про визнання права власності за ПП «Москва»скасовано та рішення суду першої інстанції про визнання права власності за ОСОБА_2 також скасовано, а тому наступне відчуження на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, іпотеки, є незаконними, а правочини недійсними. Оскільки підземний пішохідний перехід по АДРЕСА_2 є складовою частиною вулиць і доріг, що знаходиться у віданні органів місцевого самоврядування та комунальною власністю, ПП «Москва» в силу закону не набуло права власності на нього, та у останнього були відсутні правові підстави для розпорядження даним об`єктом, оскільки право розпоряджатись майном є складовою частиною права власності. Вказує, що порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради полягає у тому, що визнання судовим рішенням права власності на підземний пішохідний перехід, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради та укладення наступних правочинів, порушує законне право міської ради на користування та розпорядження як земельною ділянкою, так і підземним пішохідним переходом та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси громади в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади.

ОСОБА_2 подав відзив, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність, передбачених законом, підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2007 року ПП «Москва» визнано власником за набувальною давністю нерухомого майна підземного пішохідного переходу, літ. Д-1, з ганком, забудови 1962 року, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 , без акту введення в експлуатацію. Право власності на підземний пішохідний перехід за ПП «Москва» зареєстровано в КП «ДМБТІ» 11 жовтня 2007 року, реєстраційний номер 18752061.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого ПП «Москва» набуло та зареєструвало право власності скасовано.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року у справі №23/116 у задоволенні первісного позову суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до ПП «Москва» про визнання права власності на частину будівель відмовлено. Зустрічний позов ПП «Москва» до первісного позивача суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання права власності та розірвання договору задоволено в повному обсязі. Розірвано договір про пайову участь у будівництві будинку від 01 січня 2005 року, укладений між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ПП «Москва». Визнано за ПП «Москва» право власності на торгівельну будівлю універмагу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 335,54 кв.м., розташовану в підземному переході за адресою: АДРЕСА_1 , без вводу в експлуатацію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2007 року, виправлено описку в рішенні суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2008 року скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року у справі №23/116, справу направлено для нового розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року провадження у справі №6Ї/323-08(23/116) за первісним позовом суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до ПП «Москва» про визнання права власності на частину будівель - припинено. Зустрічний позов ПП «Москва» до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання права власності та розірвання договору - залишено без розгляду.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, укладеного між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрованого в реєстрі під №680, власником підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_2 став ОСОБА_3

11 березня 2008 року, на підставі вищезазначеного договору, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєстровано право власності на підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_2 за ОСОБА_3

10 жовтня 2007 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 2 500 000 грн., строком на сто днів. 10 січня 2008 року було продовжено термін договору позики на 75 днів, тобто до 25 березня 2008 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого є нежитлова будівля - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_2 , договір посвідчено приватним нотаріусом Рудкевич Є.В.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2008 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу у розмірі 2 500 000 грн.

В подальшому, на стадії виконавчого провадження, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року визнано та затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої: ОСОБА_2 набуває у власність предмет іпотеки, а саме - нежитлову будівлю - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 отримує грошову компенсацію у розмірі 50 000 грн.; ОСОБА_3 зобов`язується передати, а ОСОБА_2 прийняти вищезазначену нежитлову будівлю протягом трьох днів з моменту набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди, що підтверджується підписанням Акту прийому-передачі нежитлової будівлі.

На підставі вищевказаної ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року за ОСОБА_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності на підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасована ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року, справа направлена до суду першої інстанції про продовження розгляду. Отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності скасовано.

10 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. та зареєстрований в реєстрі під № 166, номер запису про право власності - 35612355. На підставі якого, власником нерухомого майна - підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 став ОСОБА_1 . Тобто на теперішній час власником вищезазначеного нерухомого майна є ОСОБА_1 .

Також, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 10 лютого 2020 року укладено договір позики №167, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. на суму 50 000 грн., строком до 10 лютого 2021 року. В забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів порушення його прав та інтересів з боку відповідачів. Разом з тим, заявлені позовні вимоги Дніпровської міської ради порушують права власника майна, а саме ОСОБА_1 , оскільки, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на цей час право власності на об`єкт нерухомого майна підземний пішохідний переход, літ. Д-1, з ганком, забудови 1962 року, загальною площею 723,3 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано за останнім.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2018 року у справі № 910/22319/16 з посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

З матеріалів справи вбачається, що спірний підземний пішохідний перехід належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста в особі Дніпровської міської ради.

Земельна ділянка, на якій розташований спірний підземний перехід належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до статтей 80, 83 Земельного кодексу України та статтей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради, як власник майна, у розумінні положень частини 3 статті 215 ЦК України є заінтересованою особою, має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, зміст укладеного договору купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, що був укладений між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрований в реєстрі під № 680 суперечить інтересам територіальної громади міста, оскільки правовстановлюючий документ, на підставі якого ПП «Москва» набуло та зареєструвало за собою право власності на спірний підземний пішохідний перехід скасовано постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25 листопада 2019 року та останнє розпорядилося майном, яке не було його власністю, а є власністю територіальної громади міста та вибуло з володіння без її волі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, що був укладений між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстрований в реєстрі під № 680., підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, в пункті 26 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав», судам роз`яснено, що відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Аналогічний висновок був зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, де зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Колегія суддів зазначає, оскільки спірний підземний пішохідний перехід вибув з володіння поза волею власника територіальної громади міста, належним способом захисту в даному випадку буде пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України), а не визнання інших, зазначених у позовній заяві договорів недійсними, з одночасним припиненням права власності та скасування державної реєстрації права власності в Реєстрі прав власності на спірне нерухоме майно.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 березня 2008 року.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 23листопада 2022року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01 березня 2008 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, що був укладений між приватним підприємством «Москва» та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., зареєстрований в реєстрі під № 680.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Ж.І. Максюта