Постанова

від 25.09.2024 по справі 199/3487/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 199/3487/21

провадження № 61-788св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватне підприємство «Москва»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Федорець Євгеній Євгенійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Максюти Ж. І.,

від 13 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного підприємства «Москва» (далі - ПП «Москва»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О. О., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба В. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності.

2. Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2007 року у справі № 7/268-07 ПП «Москва» визнано власником за набувальною давністю нерухомого

майна - підземного пішохідного переходу, літ. Д-1, з ганком, забудови

1962 року, загальною площею 723,3 кв. м, по

АДРЕСА_1 , без акту введення в експлуатацію. Право власності на підземний пішохідний перехід зареєстровано в КП «ДМБТІ» 11 жовтня 2007 року.

3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду

від 25 листопада 2019 року у справі № 7/268-07 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2007 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові.

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області

від 14 березня 2007 року у справі № 23/116 у задоволенні позову суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до ПП «Москва» про визнання права власності на частину будівель відмовлено. Зустрічний позов ПП «Москва» до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання права власності та розірвання договору задоволено в повному обсязі. Розірвано договір про пайову участь у будівництві будинку від 01 січня 2005 року, укладений між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та

ПП «Москва». Визнано за ПП «Москва» право власності на торгівельну будівлю універмагу «Москва», загальною площею 335,54 кв. м, розташовану в підземному переході за адресою: АДРЕСА_1 , без вводу в експлуатацію.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 10 липня

2008 року у справі № 23/116 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року скасовано та направлено справу для нового розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

6. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року провадження у справі № 23/116 за позовом суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до ПП «Москва» про визнання права власності на частину будівель - припинено. Зустрічний позов ПП «Москва» до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання права власності та розірвання договору - залишено без розгляду.

7. Позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу

від 01 березня 2008 року, укладеного між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , власником підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком, загальною площею 723,3 кв. м, по АДРЕСА_1 став ОСОБА_3 , за яким 11 березня 2008 року було зареєстровано відповідне право власності.

8. 10 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 2 500 000 грн.

9. У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого є нежитлова будівля - підземний пішохідний перехід під

літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м, по

АДРЕСА_1 .

10. В подальшому рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 14 квітня 2008 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу у розмірі 2 500 000 грн.

11. Під час виконавчого провадження, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року визнано та затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої: ОСОБА_2 набуває у власність предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м, по АДРЕСА_1 ,

а ОСОБА_3 отримує грошову компенсацію у розмірі 50 000 грн;

ОСОБА_3 зобов`язується передати, а ОСОБА_2 прийняти вищезазначену нежитлову будівлю протягом трьох днів з моменту набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди.

12. На підставі вказаної ухвали суду за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м, по АДРЕСА_1 .

13. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 2-2738/08 скасовано ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року, а справу направлено до суду першої інстанції про продовження розгляду.

14. 10 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, на підставі якого власником підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м,

по АДРЕСА_1 став ОСОБА_1 .

15. Також 10 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір позики № 167 на суму 50 000 грн. В забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м, по АДРЕСА_1 .

16. Позивач зазначав, що власником земельної ділянки та підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею

723,3 кв. м, по АДРЕСА_1 є територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради. Водночас укладені між відповідачами правочини порушують права та інтереси територіальної громади.

17. Посилаючись на викладене, Дніпровська міська рада просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, укладений між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. та зареєстрований в реєстрі під № 680;

- визнати недійсним договір дарування від 10 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О. О. та зареєстрований в реєстрі під № 166;

- визнати недійсним іпотечний договір, укладений 10 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О. О. та зареєстрований в реєстрі під №167;

- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1,

з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м, по

АДРЕСА_1 за ПП «Москва», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 (номер запису про право власності 35412355, номер запису про іпотеку 35413638, номер запису про обтяження 35414073).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

18. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська, у складі судді Богун О. О., від 23 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

19. Суд першої інстанції вказав, що вимоги Дніпровської міської ради порушують права власника майна, яким на час розгляду справи є

ОСОБА_1 , а крім того позивачем не доведено порушення його прав діями відповідачів.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

20. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 23 листопада 2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу

від 01 березня 2008 року та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, що укладений між ПП «Москва» та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В. М., зареєстрований в реєстрі під № 680. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

21. Колегія суддів вказала, що спірний підземний пішохідний перехід належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста в особі Дніпровської міської ради, яка вправі звернутися до суду за захистом своїх прав.

22. Зміст договору купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, що укладений між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , суперечить інтересам територіальної громади міста, оскільки правовстановлюючий документ, на підставі якого

ПП «Москва» набуло право власності на спірний підземний пішохідний перехід, скасовано, а отже ПП «Москва» розпорядилось майном, яке не було його власністю.

23. Оскільки спірний підземний пішохідний перехід вибув з володіння поза волею власника - територіальної громади міста, належним способом захисту в даному випадку буде пред`явлення віндикаційного позову - про витребування майна з чужого незаконного володіння, а не визнання інших, зазначених у позові договорів недійсними, з одночасним припиненням права власності та скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат

Федорець Є. Є. просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року,залишивши в силі Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. 12 січня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Федорець Є. Є. подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 199/3487/21.

26. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

27. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду

від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц,

від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19,

від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, від 11 вересня 2019 року

у справі № 522/11532/15-ц, у постановах Верховного Суду України

від 29 березня 2017 року у справі № 6-3104цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

29. Вказує, що позивач не був і на даний час не є власником спірного нерухомого майна. При цьому звертає увагу на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2006 року у справі № А7/380-06, якою визнано недійсним рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 2758 від 22 листопада 2001 року «Про прийняття на баланс підземного пішохідного переходу у районі Воронцовського шляхопроводу».

30. Зауважує, що у разі якщо право власності зареєстровано за відповідачем, то належним способом захисту порушеного права є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування майна.

31. Вказує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності, аналогічне клопотання міститься і у відзиві на апеляційну скаргу, також представники відповідачів у судових засіданнях посилались на порушення позивачем строку позовної давності, проте таким доводам апеляційний суд не дав належної оцінки.

32. Наголошує, що скасоване судове рішення не породжує правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінились чи припинились на підставі відповідного рішення. У цій справі апеляційний суд мав встановити обставини, що підтверджують недобросовісність дій, які були вчинені на підставі скасованого через 11 років судового рішення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

33. У березні 2024 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

34. Вказує, що спірний підземний пішохідний перехід по АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста в особі Дніпровської міської ради в силу положень Закону України «Про автомобільні дороги» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

35. Водночас зауважує, що постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2006 року у справі № А7/380-06 стосувалась правомірності прийняття на баланс спірного об`єкту нерухомості, а не прийняття його до комунальної власності територіальної громади міста.

36. Посилається на те, що ПП «Москва» в силу закону не набуло права власності на спірний підземний пішохідний перехід, а тому і не могло розпоряджатись ним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. На підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 09 серпня 2007 року у справі № 7/268-07 ПП «Москва» визнано власником за набувальною давністю нерухомого майна - підземного пішохідного переходу, літ. Д-1, з ганком, забудови 1962 року, загальною площею

723,3 кв. м. по АДРЕСА_1 , без акту введення в експлуатацію. Право власності на підземний пішохідний перехід за

ПП «Москва» зареєстровано в КП «ДМБТІ» 11 жовтня 2007 року, реєстраційний номер 18752061.

38. Постановою Центрального апеляційного господарського суду

від 25 листопада 2019 року у справі № 7/268-07 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

39. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області

від 14 березня 2007 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 28 квітня 2007 року про виправлення описки, у справі № 23/116 відмовлено у задоволенні первісного позову суб`єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_4 до ПП «Москва» про визнання права власності на частину будівель. Зустрічний позов ПП «Москва» до первісного позивача суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання права власності та розірвання договору задоволено в повному обсязі. Розірвано договір про пайову участь у будівництві будинку від 01 січня 2005 року, укладений між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ПП «Москва». Визнано за ПП «Москва» право власності на торгові приміщення (поз.1-19) споруди, загальною площею 335,5 кв. м, побудованої в підземному пішохідному переході (літ. Д-1) за адресою: АДРЕСА_1 , без вводу в експлуатацію.

40. Постановою Вищого господарського суду України від 10 липня

2008 року у справі № 23/116 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

41. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року провадження у справі № 23/116 за первісним позовом суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до ПП «Москва» про визнання права власності на частину будівель - припинено. Зустрічний позов ПП «Москва» до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання права власності та розірвання договору - залишено без розгляду.

42. На підставі договору купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, укладеного між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В. М. та зареєстрованого в реєстрі під № 680, власником підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком, загальною площею 723,3 кв. м, по

АДРЕСА_1 став ОСОБА_3 .

43. 11 березня 2008 року, на підставі вищезазначеного договору,

КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєстровано право власності на підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком, загальною площею

723,3 кв. м, по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

44. 10 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 2 500 000 грн.

45. У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, предметом якого є нежитлова будівля - підземний пішохідний перехід під

літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м, по

АДРЕСА_1 , договір посвідчено приватним нотаріусом Рудкевич Є. В.

46. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 14 квітня 2008 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу у розмірі 2 500 000 грн.

47. На стадії виконавчого провадження, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року визнано та затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої: ОСОБА_2 набуває у власність предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю - підземний пішохідний перехід під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м,

по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 отримує грошову компенсацію у розмірі 50 000 грн; ОСОБА_3 зобов`язується передати, а ОСОБА_2 прийняти вищезазначену нежитлову будівлю протягом трьох днів з моменту набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди.

48. На підставі вищевказаної ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на підземний пішохідний перехід під літ. Д-1,

з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м, по

АДРЕСА_1 .

49. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року

у справі № 2-2738/08 скасовано ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року, а справу направлено до суду першої інстанції про продовження розгляду.

50. 10 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О. О. та зареєстрований в реєстрі під № 166, номер запису про право власності - 35612355. На підставі якого, власником нерухомого майна - підземного пішохідного переходу під літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м, по

АДРЕСА_1 став ОСОБА_1 .

51. 10 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір позики № 167, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О. О. на суму 50 000 грн.

52. У забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно - підземний пішохідний перехід під

літ. Д-1, з ганком літ. д, загальною площею 723,3 кв. м, по

АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

53. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

54. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

55. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

56. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

57. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

58. Згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

59. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

60. Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

61. При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

62. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

63. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

64. Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

65. У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

66. Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі.

67. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

68. Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги», штучні споруди - інженерні споруди, призначені для руху транспортних засобів і пішоходів через природні та інші перешкоди, а також сталого функціонування автомобільної дороги (мости, шляхопроводи, естакади, віадуки, тунелі, наземні та підземні пішохідні переходи, наплавні мости та поромні переправи, розв`язки доріг, підпірні стінки, галереї, уловлювальні з`їзди, снігозахисні споруди, протилавинні і протисельові споруди тощо).

69. Частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

70. У розглядуваній справі апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав, що зміст договору купівлі-продажу, укладеного

01 березня 2008 року між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , суперечить інтересам територіальної громади міста, оскільки судове рішення, на підставі якого ПП «Москва» набуло право власності на спірний підземний пішохідний перехід, скасовано, а отже ПП «Москва» розпорядилось майном, яке йому не належало.

71. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_2 , Верховний Суд враховує таке.

72. Договір купівлі-продажу від 01 березня 2008 року, визнаний недійсним апеляційним судом, укладений між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_2 не є стороною цього правочину.

73. Право власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_2 набув на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року про затвердження мирової угоди між ним та ОСОБА_3 на стадії виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня

2007 року про стягнення заборгованості.

74. В подальшому постановою Дніпровського апеляційного суду

від 12 лютого 2020 року у справі № 2-2738/08 вказану ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2008 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

75. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 14 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2022 року, у справі

№ 2-2738/2008 відмовлено у затвердженні мирової угоди між

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

76. Наведене свідчить, що питання правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірний підземний пішохідний перехід було вирішено за наслідком розгляду справи № 2-2738/08 (2-2738/2008), тоді як у розглядуваній справі у задоволенні вимог, заявлених до ОСОБА_2 було відмовлено.

77. Оскаржуючи у цій справі постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в частині задоволених вимог про визнання недійсним договору між ПП «Москва» та ОСОБА_3 , які фактично були заявлені до сторін вказаного договору, ОСОБА_2 не вказав про наявність у нього підстав для представництва інтересів ПП «Москва» та ОСОБА_3 .

78. Водночас ПП «Москва» та ОСОБА_3 , як і Дніпровська міська рада, постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржили.

79. З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 , зокрема щодо необхідності застосування позовної давності до вимог заявлених до

ПП «Москва» і ОСОБА_3 про визнання недійсним укладеного між ними договору.

80. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

81. Питання щодо добросовісності чи недобросовісності останнього набувача спірного майна, та, відповідно, наявність або відсутність підстав для витребування у нього цього майна, можуть бути перевірені судом у разі заявлення відповідних вимог.

82. За відомостями ЄДРСР наразі у провадженні суду першої інстанції перебуває справа № 199/2051/24 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

83. З огляду на викладене, колегією суддів за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 не встановлено правових підстав вважати, що висновки апеляційного суду суперечать висновкам, викладеним у Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц,

від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 19 січня 2021 року

у справі № 916/1415/19, від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 522/11532/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3104цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16.

84. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. Верховний Суд, врахувавши вказані обставини та переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

86. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Федорець Євгеній Євгенійович, залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович