Ухвала

від 28.11.2023 по справі 404/3856/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/3856/22

Номер провадження 1-кс/404/3913/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кропивницької оружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №12022121130000596, з попередньою кваліфікацією за ч.4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 22.11.2023 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст.167 КПК України. Мета звернення збереження речових доказів.

За версією представників сторони обвинувачення збереження речових доказів необхідно для доведення в суді факту заволодіння ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 шляхом зловживання своїм службовим становищем, використовуючи підроблені документи, земельними ділянками сільськогосподарського призначення розташованих на території Казарнянської сільської ради.

Слідчий/прокурор в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд клопотання без їх участі.

Представник власника вилученого майна надав заяву про розгляд клопотання без їх участі.

СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області проводить досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню. Предметом доказування є речі та документи, які можуть бути знаряддям вчинення злочину.

22.11.2023 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 працівники поліції відшукали і вилучили речі, перелік яких містяться в протоколі обшуку.

Вилучене майно оглянуто і постановою слідчого визнано речовим доказом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, прокурор у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на речі та документи з тих підстав, що вони є речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання)

У випадку повернення майна заявленого до арешту, є розумні підстави вважати, що вищезазначені речі та документи можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Дійсно, заявлені до арешту речі є речовими доказами та відповідають вимогам статті 98 КПК України.

Проте, Заявлена вимога про накладення арешту на мобільні телефони суперечить практиці застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Внаслідок накладення арешту стороння особа, яка є власником майна безпідставно втратить законно здобуте ним право на користування майном. У сучасному суспільстві особа втратить право на спілкування, що призведе до необґрунтованого докладання ними додаткових зусиль. Застосування запропонованого слідчим заходу забезпечення про накладення арешту на мобільний телефон суперечить загальній засаді кримінального розслідування як: розумність та співмірність.

Слідчий з прокурором звернулись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, тоді як у цьому кримінальному провадженні відсутня потреба у застосуванні арешту на мобільний телефон.

Хибні припущення слідчого про наявність ризиків і підстав для арешту, оскільки мобільний термінал з наявною у ньому інформацією достатньо оглянути з участю спеціаліста.

Частина друга ст. 168 КПК України забороняє вилучення мобільного терміналу.

У цьому провадженні :

1) власник мобільного терміналу надав письмовий дозвіл для копіювання всієї інформації з вилученого у нього мобільного терміналу.

2) власник повідомив дійсний пароль для подолання системи логічного захисту вилученого мобільного терміналу.

3) мобільний термінал не є предметом експертного дослідження.

4) експертиза не призначена та не проводиться.

5) експерт не звернувся з письмовим клопотанням, що надання мобільного терміналу є необхідною умовою проведення експертного дослідження.

Власник і володілець сприяє та не створює перешкод для проведення оглядів, повторних оглядів, процесуальної фіксації у тому числі з залученням будь-яких експертів і спеціалістів, про що свідчить його заява про надання добровільної згоди на огляд майна.

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий проводить огляд ( ч. 1 ст. 237 КПК України)

Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України, у разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних терміналах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

За таких умов, слідчий мав і продовжує мати можливість ефективно організувати досудове розслідування, ретельно оглянути з використанням відеозапису, провести огляд, слідчий експеримент та експертизи без накладення арешту, без заборони користування та розпорядження у тому числі.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 цього Кодексу.

Ініціатор клопотання не подав доказів реальності ризику чи спроб приховування, пошкодження, зникнення, втрати інформації з вилученого мобільного телефону.

Фактична поведінка володільця переконує в сприянні проведенню досудового розслідування. Не надано доказів перешкоджання під час проведення досудового розслідуванні. Першочергові слідчі дії проведені, майно оглянуто, покази відібрано. Існує можливість доступу для проведення повторних оглядів, слідчих експериментів та експертиз.

Речовий доказ достатньо повторно ретельно оглянути з використанням аудіо та відеозапису. Арешт, заборона користування та розпорядження є вочевидь надмірним видом заходу забезпечення, неприйнятним і таким, що задоволенню не підлягає. Згідно з частиною 2 статті 100 КПК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Слідчий з прокурором не надали достатніх даних, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо ознак кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника.

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» суд підкреслив, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Заявлений вид забезпечення суперечить ч. 8 ст. 170 КПК України, оскільки не забезпечить виконання завдань цього кримінального провадження. Слідчий не довів легітимну мету подальшого утримання тимчасово вилученого майна. Наслідком цього стане непропорційне втручання в особисте і сімейне життя власника та володільця майна. Припущення слідчого про необхідність арешту телефону, доказами не підтверджуються.

Передчасним стане арешт майна з підстав можливої конфіскації, оскільки власнику та володільцю мобільного терміналу не вручено письмове повідомлення про підозру. Керуючись ст.ст. 132, 170-173 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Накласти арешт із забороною відчуження та користування на:

- копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_9 ;

- довіреність НСА538690 виданої від імені ОСОБА_9 ;

- довідку СТ «Ятрань» ВО «Друкмаш» від 11.08.2023 №22;

- наказ №15-к від 31.08.2017 ФГ «Бережениське» щодо призначення директором ОСОБА_10 ;

- довіреність НОМЕР_1 виданої від імені ОСОБА_10 , власником яких є ОСОБА_6 .

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про накладення арешту на мобільний телефон марки Samsung білого кольору, власником якого є ОСОБА_6 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1