Постанова

від 12.12.2023 по справі 362/5066/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 362/5066/17 Головуючий у суді І інстанції: Кравченко Л.М.

провадження №22-ц/824/14084/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Максимук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тарантаєва Івана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Держземагенства Фастівського району Київської області про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва та скасування реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва та скасування реєстрації права власності.

01.02.2018 року подав до суду доповнення до позову, в яких визначив суму понесених ним у справі судових витрат у розмірі 13920,00 грн.

Заявлені вимоги мотивував тим, що є власником набутих за договорами дарування земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1 . Реалізуючи своє право власності, позивач виявив, що частину належних йому земельних ділянок зайняла та загородила парканом відповідач ОСОБА_2 , право власності якої на земельну ділянку виникло на підставі рішення Васильківської РДА від 29.12.2012 року № 2229, а тому просив скасувати таке розпорядження голови Васильківської РДА, яка вийшла за межі своїх повноважень та надала право на неналежні їй землі; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 06.03.2014 року та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221486900:03:001:0226, площею 0,1047 га.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Тарантаєв Іван Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що оскаржуване рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області постановлене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні обставинам справи, порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, що в свою чергу порушує право апелянта на справедливий судовий розгляд і законний захист прав.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про наявність у відповідача ОСОБА_2 будь-яких прав на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221486900:03:001:0226 аж до кінця 2012 року.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилався на висновок експерта КНДІСЕ № 31166/20-41 від 20.04.2021 року, відповідно до якого земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 , яка згідно технічної документації щодо її виділення, нібито виділена на території Порадівської сільської ради Васильківського району Київської області, насправді майже повністю знаходиться на території Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Тому представник апелянта вважає, що у даній справі належними та допустимими доказами було доведено неправомірність розпорядження Голови Васильківської районної державної адміністрації Київської області №2228 від 29 грудня 2012 року про передачу ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку для ведення садівництва за рахунок земель садівничого товариства «Озерний» на території Порадівської сільської ради, за межами населеного пункту.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував, що висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача у даному спорі є звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння (якщо позивач був позбавлений права володіння/користування земельною ділянкою) або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (якщо позивачу чиняться перешкоди у реалізації цих прав), не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Представник апелянта вказував на те, що спір у справі яка переглядається виник із приватно-правових відносин. Фактично Васильківська районна державна адміністрація Київської області, тобто орган державної влади, своїм рішенням надав право власності на земельну ділянку фізичній особі при тому, що частина цієї земельної ділянки належала іншій фізичній особі. Таким чином своїм розпорядженням №2228 від 29 грудня 2012 року Голова Васильківської районної державної адміністрації Київської області фактично створив ситуацію, коли на одну і ту ж землю у декількох фізичних осіб наявне зареєстроване право власності. Тому вважає, що позивачем обраний належний спосіб його порушених прав.

08 вересня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилаючись на висновки викладені і постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року по справі № 21-405а14, обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав у зв`язку із тим, що задоволення вимоги про скасування рішення ради не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового прав позивача, зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, а скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку є похідною вимогою від скасування розпорядження голови Васильківьскої РДА і прав позивача не відновить.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 449404, серії ЯЗ № 449409, серії ЯЗ № 449406 від 07.05.2009 р., ОСОБА_1 , на підставі договорів дарування земельних ділянок № 2807, № 2504, № 2516 від 27.09.2007 року, є власником земельних ділянок площею 0,0982 га, кадастровий номер 3224987201:01:009:0014; площею 0,1000 га, кадастровий номер 3224987201:01:009:0020; площею 0,1000 га, кадастровий номер 3224987201:01:0009:0016 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 9-11 т.1).

Відповідно до договорів дарування земельної ділянки, право власності на земельні ділянки кожного з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , від імені яких діяв на підставі довіреності ОСОБА_6 , підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, виданим на підставі рішення Червономотовилівської сільської ради Фастівського району від 18.05.2007 року за № 4.4-IX-У (а.с. 121-123 том 1).

Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, така виготовлена громадянам, в тому числі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Червономотовилівської сільської ради Фастівського району № 8 від 26.03.2007 р. «Про приватизацію», яким вирішено передати у приватну власність земельні ділянки (згідно додатку) та надати дозвіл на розробку технічної документації (а.с. 149-171 том 1).

Рішенням № 4.4. від 18.05.2007 р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1 в межах Червономотовилівської сільської ради.

З огляду кадастрових планів земельних ділянок дарувальників, суміжними землевласниками належних їм земельних ділянок є кожен з них та землі сільської ради (а.с. 164, 166, 168 т.1).

Відповідач ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1047 га, ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 для ведення садівництва за рахунок земель садівничого товариства «Озерний» на території Порадівської сільської ради, за межами населеного пункту, на підставі Розпорядження № 2229 від 29.12.2012 р. Васильківської районної державної адміністрації "Про передачу ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва за рахунок земель садівничого товариства «Озерний» на території Порадівської сільської ради, за межами населеного пункту", що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 18669661 від 06.03.2014 р. (а.с. 18, 26 том 1).

З огляду листа Васильківської РДА вих. № 424.17 від 04.04.2007 року, довідки вих. № 01/1 від 20.05.2009 р. голови Садівничого товариства «Озерний», акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, складеного 17.06.2009 р. в присутності ОСОБА_2 , представника виконкому Порадівської сільської ради, представника ТОВ Агенство розвитку «Васильківщина», представників суміжних землекористувачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , земельна ділянка площею 0,1047 га, ділянка № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 для ведення садівництва перебувала у володінні відповідача ОСОБА_2 починаючи з 2005 р. (а.с. 27, 64-65 том 1).

Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва ОСОБА_2 на території Порадівської сільської ради Васильківського району Київської області, така виготовлена щодо земельної ділянки для ведення садівництва, яка знаходиться за адресою: с/т «Озерний» на території Порадівської сільської ради Васильківського району Київської області, згідно дозволу Васильківської районної державної адміністрації № 424.17 від 04.04.2007 р. (а.с. 108-120 том 1).

Суміжними землевласниками, з огляду кадастрового плану, ОСОБА_2 є ОСОБА_9 та землі загального користування (проїзд) (а.с. 112 том 1).

Опитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які з 1986 р. та з 1992 р. відповідно, є членами СТ «Озерний» та користуються земельними ділянками, суміжними із земельною ділянкою ОСОБА_2 , підтвердили факт постійного та безперервного користування відповідачкою земельною ділянкою, межі та фактичне місце розташування якої не змінювалися за їх пам`яті. При затвердженні техдокументації та винесені меж землі в натуру приїжджала комісія, представники органів місцевого самоврядування, які зауважень не мали та погоджували документи.

10.02.2016 року рішенням Апеляційного суду Київської області за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2010 р. у справі № 2-146/10 за позовом ОСОБА_1 до СТ «Озерний», третя особа - Червономотовилівська сільська рада Фастівського району про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, що набрало законної сили 10.02.2016 р., відмовлено у задоволенні позову (а.с. 67-70 том 1).

Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом у жовтні 2009 року. Крім цього, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_11 існував спір про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. При цьому, земельна ділянка площею 0,0067 га з цільовим призначенням для ведення садівництва в СТ «Озерний» Порадівської сільської ради набута ОСОБА_11 у 1998 р.

Відповідно до довідки вих. № 132 від 27.07.2018 р. Мотовилівської сільської ради Фастівського району, за останні 20 років межі між Порадівською сільською радою та Мотовилівською сільською радою не змінювались (а.с. 93 том 1).

12.10.2020 року ухвалою суду першої інстанції призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання (а.с. 96-97 том 2):

1) чи відповідають на місцевості межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3224987201:01:009:0014, 3224987201:01:009:0016, 3224987201:01:009:0020, які розташовані у селі Червономотовилівка Фастівського району та належить Позивачу, межам, вказаним у державних актах на право приватної власності на землю серії ЯЗ № 449409 від 07.05.2009 р, серії ЯЗ № 449406 від 07.05.2009 р., серії ЯЗ № 449404 від 07.05.2009 р.?

2) чи відповідає на місцевості межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221486900:03:001:0226, яка розташована у селі Порадівка Васильківського району та належить Відповідачу, межам, зазначеним у технічній документації із землеустрою щодо виділення вказаної земельної ділянки власниці?

3) чи співпадають координати земельних ділянок з кадастровими номерами 3224987201:01:009:0014, 3224987201:01:009:0016, 3224987201:01:009:0020, які розташовані у селі Червономотовилівка Фастівського району та належить Позивачу, зазначених у правовстановлюючих документах, координатам, зазначки м у правовстановлюючих документах земельної ділянки кадастровим номером 3221486900:03:001:0226, яка розташована у селі Порадівка Васильківського району та належить Відповідачу?

4) чи є накладання земельних ділянок між собою, що належать сторонам, якщо є, то яка площа накладання?

5) на території якої адміністративно територіальної одиниці (району, села, міста, тощо) знаходиться накладення земельних ділянок між собою, що належать сторонам?

20.04.2021 року висновком № 31166/20-41 КНДІСЕ, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 362/5066/17, встановлено по кожному питанню суду наступне (а.с. 117-129 том 2):

1) фактичні межі користування земельними ділянками, що належать позивачу під час проведення топографо-геодезичних робіт на місцевості зафіксувати не вдалося, у зв`язку з розташуванням на них будівлі та паркану, що зі слів позивача належить відповідачу;

2) частина фактичної межі користування земельною ділянкою, що належить відповідачу, а саме від точки 1 до точки 2 та між точками 7-8-9-10-11-1, не відповідає межам, зазначеним у технічній документації із землеустрою щодо виділення вказаної земельних ділянки. Фактичну межу земельної ділянки від точки 2 до точки 7 (згідно документації із землеустрою) зафіксувати не вдалося;

3-4) виявлено накладення (пересічення) меж визначених відповідною технічною документацією із землеустрою земельної ділянки ОСОБА_2 на межі земельних ділянок, визначених відповідною технічною документацією із землеустрою, що належать ОСОБА_1 .. Загальна площа накладення становить 0,1010 га;

5) накладення (пересічення) меж знаходиться поза межами Порадівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Враховуючи опис суміжників з плану меж Порадівської сільської ради, а саме від точки Д то точки А суміжником є «землі Червономотовилівської сільської ради Фастівського району», можливо стверджувати, що вищевказане накладення знаходиться в межах Червономотовилівської сільської ради Фастівського району.

Встановлено, що в 1989 року виконавчим комітетом Васильківської районної ради видано Державний акт серії Б № 086277, зареєстрований за № 237 на право постійного користуванння земельною ділянкою площею 0,8 га для колективних садів, що складається з двох земельних ділянок та має поділ на ділянки, які включають також ділянку НОМЕР_6.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , ОСОБА_2 існував спір про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (Фастівський міськрайонний суд Київської області справа №381/3896/15-ц).

У рамках справи №381/3896/15-ц Фастівським міськрайонним судом Київської області було встановлено, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи в результаті проведення геодезичних робіт по перенесенню в натурі меж земельних ділянок, що є у власності ОСОБА_1 згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що зіставляючи земельні ділянки у власності ОСОБА_1 згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , і фактичні межі земельної ділянки СТ «Озерний», було констатовано, що сучасне розташування меж земельної ділянки СТ «Озерний» не співпадає з визначеними згідно Державних актів межами земельних ділянок, що є у власності ОСОБА_1 . На підставі виконаних геодезичних робіт по визначенню реальних меж розташування земельної ділянки СТ «Озерний», площа самовільно зайнятої цим товариством ділянки на землях, що є у власності ОСОБА_1 складає 0,157 га. Паркан СТ «Озерний», який збудований по сучасній фактичній межі товариства, частково розташований на земельних ділянках, які знаходяться у власності позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.118 ЗК України, на час прийняття оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна міська рада розглядає заяву та в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні інтереси.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки належними доказами підтверджено неправомірність розпорядження Голови Васильківського районної державної адміністрації Київської області № 2228 від 29 грудня 2012 року про передачу ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку для ведення садівництва за рахунок земель садівничого товариства «Озерний» на території Порадівської сільської ради, за межами населеного пункту.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у районної адміністрації були відсутні права розпоряджатися земельною ділянкою, що територіально належить до відання іншого району, тому Васильківська районна державна адміністрація не мала права надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходить на землях Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, враховуючи те, що факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/17 (провадження № 14-525цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18).

Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 з кадастровим номером 3221486900:03:001:0226, на якій існує фактичне накладання на іншу земельну ділянку. Між тим скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яке виникло на підставі рішення державного органу, можливо лише довівши неправомірність прийняття такого рішення державним органом, тобто оскарживши таке рішення державного органу зокрема в судовому порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що земельне право позивача було порушене відповідачами.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір дійшов необгрунтованого висновку щодо недоведеності порушеного права позивача і як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції належить скасувати, а позовні вимоги задовольнити, враховуючи доведеність накладання земельної ділянки відповідача на земельну ділянки позивача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір: за подання позовної заяви у розмірі 1920 грн (а.с. 1 том 1), за подання апеляційної скарги у розмірі 2880 грн (а.с. 109 том 3). Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, тому з відповідачів Обухівської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути по 2400 грн з кожного з відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Тарантаєва Івана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Скасувати розпорядження Голови Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 2228 від 29 грудня 2012 року про передачу ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва за рахунок земель садівничого товариства «Озерний» на території Порадівської ради, за межами населеного пункту.

Визнати недійсним свідоцтво про право на нерухоме майно № 18669661 від 06.03.2014 року.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221486900:03:001:0226, площею 0,1047 га.

Стягнути з Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витраті зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2400 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, код ЄДРПОУ: 04054725, адреса: 08701, Київська область, м. Обухів, вул. Малишка, буд. 10.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст постанови складено «20» грудня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник