Рішення

від 30.11.2023 по справі 465/9808/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/9808/21

2/465/563/23

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Милько І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України» про скасування наказу та стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовом до відповідача про скасуваннянаказу тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу.

В обґрунтування поданої позовної заяви зазначає, що на підставі колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом технологічного коледжу Державного Вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» від 29.11.2017 року позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем. 08.11.2021 року відповідач в особі директора Романа Дадака, на підставі ст.46 КЗпП, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153, пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236, шляхом ухвалення наказу №К-165 постановив позивача, як працівника коледжу, відсторонити від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності документального підтвердження про щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Позивач вважає, що наказ №К-165 від 08.11.2021 року підлягає скасуванню разом із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, зазначає, що відповідач при постановленні наказу №К-165 керувався п.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Однак, відповідач не врахував п.6, 7 ст. 12 названого Закону, якими визначено, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Відомості про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів.

Позивач стверджує, що всупереч п.5.1.10 колективного договору медичний огляд працівників не проводиться вже два роки, ймовірно, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 року, якою дозволено залучати на період карантину до роботи певну категорію робітників без проходження медичного огляду. Проте, вказана постанова є виключно рекомендаційного (необов`язкового) характеру, але, незважаючи на це, відповідач її виконує. Це, на думку позивача, свідчить про відсутність мети у відповідача налагоджувати належний навчальний процес, натомість вказує на бажання останнього виконувати виключно вказівки, скеровані «зверху». Це, у свою чергу, суперечить ст.141 КЗпП (власник або уповноважений ним орган повинен правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці). Таким чином, відсторонення позивача від роботи з формальних міркувань свідчить про відсутність бажання відповідача створювати умови для зростання продуктивності праці. У позивача вроджена вада серця, за умови належного дослідження поствакцинального ускладнення, з дослідженням впливу на серце, позивач не заперечує проти вакцинації від Ковід-19. Водночас відповідач не подбав про доступ до такої інформації.

На переконання позивача, наказ №К-165 може носити правомірний характер для відсторонення працівника за умови відсутності його бажання пройти медогляд. Можливий термін такого відсторонення - до проходження медогляду. Медогляд має відповідати всім атрибутам, вказаним вище.

За два місяці до звільнення позивач працював сумарно 26 днів або 190 год. Таким чином, вартість години роботи згідно довідки про доходи №138 від 10.11.21 року та графіку (табеля) роботи викладача ОСОБА_1 складає 130 грн. ( 12358 *2/190=130). З моменту звільнення на дату подачі позову минула 41 година, яку позивач мав би відпрацювати. Тобто 41*130-5330 грн. - це сума коштів (без відрахування на соцстрахування та інших відрахувань), яку відповідач заборгував. Оскільки суд вирішує питання стягнення заборгованості за весь час вимушеного простою, позивач не має нагоди передбачити час та результат розгляду свого позову. Відповідно, просить вказаний алгоритм нарахування заборгованості застосувати з часу звільнення до проголошення рішення.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 30.06.2023 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивач працює у ВСП Технологічний фаховий коледж НЛТУ України з 2005 року на посаді викладача (наказ №К-99). 08.11.2021 року ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з посиланням на наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2153 (наказ №К-165). В жовтні 2021 року адміністрацією коледжу було повідомлено про зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 р. №1236, які набирали чинності 08.11.2021 р., щодо необхідності проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до 08.11.2021 p. окремих категорій працівників, у т.ч. викладачів навчальних закладів, оскільки ухилення або відмова від профілактичних щеплень стане підставою для відсторонення від роботи. ВСП Технологічний фаховий коледж НЛТУ України є структурним підрозділом Національного лісотехнічного університету України, 03.11.2021 р. ректор університету підписав розпорядження «Про організацію виконання наказу МОЗ України щодо обов`язкової вакцинації працівників університету», виконання якого стосується як університету, так і коледжу.

ОСОБА_1 був неодноразово інформований про необхідність вакцинування до 08.11.2021 року та про неминуче відсторонення від роботи до усунення причин, що зумовили таке відсторонення. Окрім цього, відповідач неодноразово усно роз`яснював усім працівникам їхнє право на проходження медогляду перед щепленням, про те, що лікар може заборонити здійснення щеплення за станом здоров`я, про відсутність необхідності щеплення протягом певного часу після перенесеної хвороби COVID-19. Відповідач, розуміючи небезпеку для здоров`я та життя працівників, які проходять періодичний медогляд в закладах охорони здоров`я під час епідемії, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 року не перечив щодо залучення до роботи працівників без проходження такого медогляду. Усі ці дії свідчать про те, що відповідач турбується про стан здоров`я працівників, без потреби не вимагає відвідувати потенційно небезпечні для здоров`я працівників заклади (поліклініки, лікарні), де ймовірність заразитись COVID-19 дуже висока. Дії відповідача щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ч. 1 ст. 46 Кодексу законів про працю України, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, затвердженому наказом МОЗ України від 04.10.2021 р. №2153, Постанові КМУ від 09.12.2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Невакцинований працівник міг спричинити неконтрольоване поширення COVID-19 y коледжі, де навчаються неповнолітні студенти та працює багато працівників, для яких такий розвиток подій міг призвести до непередбачуваних наслідків. 30.11.2021 року відповідач разом з позивачем домовились, що у разі наявності негативного ПЛР-тесту, на час його дії, позивач буде проводити заняття в коледжі, розклад занять буде максимально підлаштований під дні дії ПЛР-тесту.

В результаті, ОСОБА_1 був допущений до роботи з 30.11.2021 до 02.12.2021, з 07.12.2021 до 09.12.2021, з 10.12.2021 до 12.12.2021, з 14.12.2021 до 16.12.2021, з 21.12.2021 до 23.12.2021, з 28.12.2021 до 30.12.2021, з 26.01.2022 до 28.01.2022, з 02.02.2022 до 04.02.2022, з 09.02.2022 до 11.02.2022, з 16.02.2022 до 18.02.2022, з 23.02.2022 до 25.02.2022. Всі заняття згідно навчального плану ОСОБА_1 провів та з 14.03.2022 року був допущений до роботи відповідно до наказу МОЗ України від 25.02.2022 року №380 «Про зупинення дії наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153». Відповідач вважає, що позивач безпідставно просить виплатити йому середній заробіток за час відсторонення від роботи, оскільки він допускався до роботи за результатами ПЛР-тестів та провів всі заняття зі студентами, які були передбачені навчальним планом. Тому у задоволенні позову просить відмовити.

11.10.2023 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 07.10.2023 року, відповідно до якої позивач просить суд скасувати наказ № К-165 від 08.11.2021 року про відсторонення позивача від роботи з 08.11.2021 року, а також стягнути з відповідача заборгованість за час вимушеного прогулу у розмірі 30755 грн. 68 коп.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.10.2023 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Замінено відповідача Відокремлений структурний підрозділ «Технологічний фаховий коледж» Державного Вищого начального закладу «Національний Лісотехнічний університет України» на Відокремлений структурний підрозділ «Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України». Прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 07.10.2023 року.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та уточненнях до неї. Щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з відстороненням його від роботи погодився з розрахунком, наданим відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2005 року працює на посаді викладача Технологічного фахового коледжу ВСП Національний лісотехнічний університет України.

Трудові відносини у колективі навчального закладу регулюються колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом технологічного коледжу Державного Вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» від 29.11.2017 року.

Відповідно до наказу директора Технологічного фахового коледжу ВСП Національний лісотехнічний університет України № К-165 від 08.11.2021 року, на підставі ст.46 КЗпП, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, викладача ОСОБА_2 відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності документального підтвердження про щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Як вбачається із розрахунку заробітної плати, підписаного директором ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_4 , заборгованість по заробітній платі перед позивачем за період його відсторонення від роботи з листопада 2021 року по березень 2022 року становить сумарно 30755 грн. 68 коп.

Згідно із ч.1ст.3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першоїстатті 46 КЗпП Українивідсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-IIIвстановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб .У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Пунктом 41-6постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08.11.2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженимнаказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153(далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України"Про захист населення від інфекційних хвороб"та частини третьої статті 5 Закону України"Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України"Про оплату праці"та частини третьої статті 5 Закону України"Про державну службу";

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відповідно до ст.10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що позивач, працюючи на посаді викладачаВідокремленого структурногопідрозділу «Технологічнийфаховий котеджНаціонального лісотехнічногоуніверситету України», підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби.

В той же час, працівник, який відмовився або ухилився від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19, підлягає відстороненню відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім працівника, який має абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID - 19 та надав медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID - 19, виданий закладом охорони здоров`я.

Однак, порядок відсторонення працівника від роботи повинен відповідати вимогам законодавства.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуваний наказ № К-165 про відсторонення, зокрема, ОСОБА_1 від роботи видано 08.11.2021 року, з яким позивач ознайомився 08.11.2021 року.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву зазначив, що в жовтні 2021 року адміністрацією коледжу було повідомлено про зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 р. №1236, які набирали чинність 08.11.2021 р., щодо необхідності проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до 08.11.2021 p. окремих категорій працівників, у т.ч. викладачів навчальних закладів, оскільки ухилення або відмова від профілактичних щеплень стане підставою для відсторонення від роботи. Однак, жодних доказів того, що позивача дійсно адміністрацією навчального закладу було повідомлено про необхідність вакцинування до 08.11.2021 року, відповідачем суду не надано.

Поряд з цим, суд звертає увагу, щонаказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням"набрав чинності лише 08.11.2021 року, тобто у день винесення відповідачем оскаржуваного наказу.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивача ОСОБА_1 у встановленому порядку повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 до моменту відсторонення від роботи (08.11.2021 року), наслідки непроходження такого щеплення, в тому числі у виді відсторонення від роботи, а також докази того, що у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення з моменту його повідомлення до моменту відсторонення від роботи, і останній ухилявся чи відмовився від обов`язкового профілактичного щеплення.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що у питаннях відсторонення працівника від роботи не допускається надмірний формалізм.

У подібній справі, в якій відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності щеплення проти COVID-19 було визнано протиправним, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2022 року (справа №130/3548/21, провадження № 14-82цс22) вказала, що критеріями сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є такі:

-чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, який відповідає вимогам до якості (доступність, чіткість і зрозумілість, передбачуваність застосування з метою уникнення ризику свавілля);

-чи переслідувало таке втручання легітимну мету, що випливає саме зі змісту п. 2 вказаної статті;

-чи є відповідний захід нагально потрібним і пропорційним цій меті (необхідним у демократичному суспільстві), тобто чи є він у ситуації конкретної людини найменш обтяжливим засобом, що дає змогу досягнути визначеної в п. 2 ст. 8 Конвенції мети.

З огляду на викладене Верховний Суд констатував, що втручання становитиме порушення гарантій ст. 8 Конвенції, якщо воно не відповідатиме будь-якому з означених критеріїв.

При цьому, ВП ВС зазначила, що застосування приписів законодавства України не має призводити до незаконного й непропорційного втручання у права учасників цивільних, зокрема трудових, правовідносин.

Велика Палата ВС зауважила, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема оцінки об`єктивної необхідності під час їх виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи, тощо.

Відповідно, роботодавець при прийнятті рішення про відсторонення працівника від роботи не може лише формально керуватися Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ України № 2153.

Всупереч наведеному у справі, що розглядається, оскаржений наказ директора ВСП Технологічний фаховий коледж ДВНЗ "Національний лісотехнічний університет України" №К-165 від 08.11.2021 року, яким позивача викладача ОСОБА_5 відсторонено від роботи з 08.11.2021 року, не містить, окрім посилання на положення законодавства, обґрунтування підстав застосування до позивача найбільш обтяжливого заходу втручання в його права у виді відсторонення від роботи та неможливості досягнути мети застосуванням менш суворих заходів.

При цьому, врахуванню підлягає те, що після видання зазначеного наказу сам же відповідач своїми подальшими діями і рішеннями визнав, що менш обтяжливі заходи можуть бути застосовані.

Так, згідно наказу №К-165 від 08.11.2021 року визначено, що ОСОБА_1 відсторонюється від роботи з 08.11.2023 року без збереження заробітної плати на час відсутності документального підтвердження про щеплення проти COVID-19.

Таким чином, у зазначеному наказі роботодавцем безальтернативно обумовлено можливість повернення викладача ОСОБА_1 до роботи лише після надання документального підтвердження про проходження щеплення.

Водночас в подальшому наказами керівника навчального закладу №К-179 від 30.11.2021 року, №К-182 від 07.12.2021 року, №К-184 від 10.12.2021 року, №К-187 від 14.12.2021 року, №К-190 від 21.12.2021 року, №К-192 від 28.12.2021 року, №К-08 від 26.01.2022 року, №К-11 від 02.02.2022 року, №К-15 від 09.02.2022 року, №К-20 від 16.02.2022 року, №К-24 від 23.02.2022 року, №К-39 від 11.03.2022 року ОСОБА_1 тимчасово було допущено до роботи на період дії ПЛР-тесту.

Наведене свідчить про те, що самим же роботодавцем наказ №К-165 від 08.11.2021 року про відсторонення викладача ОСОБА_1 від роботи не виконувався, адже єдиною умовою згідно даного наказу допуску ОСОБА_1 до роботи було визначено наявність документального підтвердження про щеплення проти COVID-19. Проходження ПЛР-тестування і допуск до роботи на підставі результатів такого тестування зазначеним наказом не передбачено. Також ПЛР-тестування за своєю суттю не заміняє щеплення.

А тому, видаючи накази про допуск ОСОБА_1 до роботи на підставі ПЛР-тесту, роботодавець фактично визнав, що ПЛР-тестування для нього є достатньою підставою допуску працівника до роботи і, відповідно, наявність такого тестування дозволяє досягнути мети забезпечення епідемічного благополуччя і недопущення поширення коронавірусної інфекції.

З наведеного слідує, що роботодавець визнав можливість застосування до працівника менш суворих обмежувальних заходів, а саме проходження ПЛР-тестування замість щеплення. За таких умов відповідач не був позбавлений можливості прийняти рішення про допуск позивача до роботи на підставі ПЛР-тестування і лише за відсутності такого вживати більш обтяжливий захід у виді відсторонення від роботи.

А тому, вжиті відповідачем в оскаржуваному наказі заходи до позивача ОСОБА_1 не можна вважати пропорційними.

Окремо заслуговує на увагу те, що відповідно до правового висновку, наведеного у постанові ВС від 01.03.2023 року у справі №524/11397/21 (провадження №61-8152св22), застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи передбачає індивідуальну оцінку виконуваних ним трудових обов`язків. В оскаржуваному наказі про відсторонення від роботи ОСОБА_1 нагальну необхідність такого відсторонення не обгрунтовано, однак, це було важливим в контексті застережень позивача про здійснення на час карантину навчального процесу в різних формах, в тому числі дистанційній, що виключає безпосередній контакт викладача із студентами.

За таких обставин, втручання відповідача у право позивача на працю, охорону здоров`я не є правомірним, відповідно, вимоги позивача про скасування наказу № К-165 від 08.11.2021 року в частині відсторонення його від роботи підлягають задоволенню.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було порушене відповідачем шляхом відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, суд дійшов висновку про необхідність стягнення середнього заробітку за час такого відсторонення.

За змістом частини другоїст. 235 Кодексу законів про працю Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, слід зазначити, що середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995за №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У зв`язку з тим, що наказ № К-165 від 08.11.2021 є незаконним та підлягає скасуванню, суд вважає що і вимога про виплату середнього заробітку за час відсторонення від роботи в період з листопада 2021 року по березень 2022 року підлягає задоволенню.

Як вбачається із розрахунку заробітної плати, підписаного директором навчального закладу Дадаком В.В. та головним бухгалтером Фік В.В., заборгованість по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_1 за період з листопада 2021 року по березень 2022 року становить 30755 грн. 68 коп. У судовому засіданні позивач не заперечив щодо вказаної суми заборгованості по заробітній платі, розрахованої роботодавцем, і з такою погодився.

Виходячи з наведеного, на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час відсторонення від роботи, а саме за період з листопада 2021 року по березень 2022 року, у розмірі 30755 грн. 68 коп.

Крім того, згідност.141 ЦПК України, враховуючи той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 235 КЗпП, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141,258,263-265,268,430 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України»про скасуваннянаказу тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу задовольнити.

Скасувати наказ директора Відокремленого структурного підрозділу Технологічний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічнийуніверситет України» № К-165 від 08.11.2021 року в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледжНаціонального лісотехнічногоуніверситету України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 30755 (тридцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 68 коп.

Визначена сума заробітку підлягає стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічногоуніверситету України» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відокремлений структурнийпідрозділ«Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічногоуніверситету України», м. Львів, вул. Пулюя, 20, код ЄДРПОУ 25245257.

Суддя Величко О.В.